І ВСЕ Ж ПРОЛОНГАЦІЯ? Анатолій Гриценко (през. центру Разумкова)
02/14/2004 | Максим’як
І ВСЕ Ж ПРОЛОНГАЦІЯ?
Анатолій ГРИЦЕНКО
(президент Центру Разумкова)
ДТ
Сьогодні країна живе чеканнями президентських виборів і пов’язаних із ними змін на краще. Сподівання базуються на нинішній (старій) схемі — проводяться всенародні вибори, обирається новий президент, із новою програмою, він усуває від влади продажних і корумпованих чиновників, ставить на відповідальні посади нових людей, ці люди реалізують передвиборну програму президента, влада більше опікується простими громадянами, життя в країні поступово поліпшується... Люди, змучені труднощами, створеними для них владою, безсумнівно, мають право сподіватися на такі зміни. Але їхнім чеканням, схоже, не судилося справдитися. Як мінімум, до 2006 року.
Оскільки може статися цілком інше. У результаті реалізації плану Медведчука—Симоненка—Мороза щодо внесення змін у Конституцію буде збережено нинішній політичний режим. Більше того, зміцняться позиції основних угруповань в оточенні Президента Кучми, які мають визначальний вплив на розвиток країни протягом останніх років. Не відбудеться очікуваного поновлення й навіть ротації управлінської команди. Залишається незмінним політичний курс. Замість обіцяної більш злагодженої роботи всіх гілок влади ми станемо свідками протистояння нового президента зі старою владою, яка може переростити в тривалий і досить жорсткий конфлікт. Країна з її інтересами при цьому мало кого цікавитиме.
Сьогодні активно обговорюються кандидати в президенти, можливі передвиборні альянси, проблеми забезпечення чесних і прозорих виборів. Якщо конституційна реформа відбудеться, як задумано, ці теми втратять свою актуальність. Влада може сміливо проводити чесні та прозорі вибори, виставивши на них про всяк випадок якогось кандидата чи кандидатів. Влада може не заважати опозиції об’єднуватися в трійки-четвірки. Нехай від опозиції йде найсильніший кандидат, із суперпрограмою, нехай він перемагає з 90% голосів — особливих проблем для влади не буде. Оскільки проект Медведчука—Симоненка—Мороза дозволяє розв’язати її головні проблеми задовго до дня голосування, причому абсолютно легітимно. Більше того, влада буде змушена діяти в цьому напрямі рішуче. Інакше новий президент може на законних підставах підписати свій перший указ про розпуск Верховної Ради та призначення позачергових виборів, а також визнати всі рішення уряду, прийняті в передвиборний період, нелегітимними. Що дає підстави для змалювання настільки похмурої перспективи? Про це й поговоримо.
Що нас чекає до виборів
Президентська команда, посилена комуністами й соціалістами, націлена на ухвалення змін у Конституцію на нинішній, весняній сесії. Вже наступного тижня планується підписання політичної угоди, головна мета якої — гарантувати 300 голосів у підтримку законопроекту Медведчука—Симоненка—Мороза; комуністи й соціалісти вже встигли його завізувати. Реформатори — і підштовхувані страхом більшовики, і одержимі реформаторською сверблячкою ліві — випромінюють впевненість в успіху починання. Але, схоже, не тільки супротивники, і навіть не всі прибічники реформи в її нинішнім вигляді прорахували наслідки запропонованих змін — як короткострокові (на період до виборів), так і середньострокові — після виборів, на період до 2006 року. А вони, ці наслідки, вкрай негативні для країни, якщо процес піде за задуманим сценарієм. Сценарій потрібно змінювати, причому невідкладно. Дуже сподіваюся, що коли й не всі депутати, то хоча б лідери фракцій до остаточного голосування ще раз прочитають законопроект про внесення змін у Конституцію. Пропоную почати читання з кінця — із Перехідних положень, оскільки собака заритий саме в них.
Отже, зміни в Конституцію, відповідно до Перехідних положень, набирають чинності через чотири місяці після ухвалення закону. Мені важко сказати, як з’явилися в тексті законопроекту ці «чотири місяці» — чи це було якимось прихованим задумом (заміром), чи взяли «зі стелі» якийсь час для ухвалення необхідних законів, чи це просто юридична некоректність, звичайнісінький — ляп. Зараз це не має значення. Важливо інше — через чотири місяці після ухвалення закону включиться лічильник, цокання якого почують у всіх парламентських й урядових коридорах.
По-перше, на відміну від нині чинної, оновлена Конституція вимагає, щоб у Верховній Раді було сформовано «коаліцію депутатських фракцій» (більшість). Визначено й термін — місяць. Якщо зміни до Конституції проголосують у березні, квітні, навіть у травні, додаємо чотири місяці й бачимо: створювати коаліцію необхідно до президентських виборів. Не створять — Раду потрібно розпускати, як цього потребує оновлений Основний Закон. Президент Кучма вже не може розпустити парламент — за півроку до президентських виборів він позбавлений такого права. Але це може зробити новообраний президент, несподівано виявивши, що у ВР немає формально зафіксованої коаліції депутатських фракцій. Інстинкт самозбереження змусить депутатів поспішати, і немає сумнівів у тому, що коаліцію вони створять. Якою вона буде? Найімовірніше та найпростіше — перейменувати в коаліцію нинішню пропрезидентську більшість, оприлюднивши її склад і закріпивши формально. Особливої проблеми, на перший погляд, немає.
Проте це лише на перший погляд, оскільки, по-друге, оновлена Конституція вимагає, щоб у країні діяв коаліційний уряд, створений Верховною Радою (за пропозиціями тієї самої коаліції). Такого уряду в країні сьогодні немає — усіх членів нинішнього Кабміну призначено не Верховною Радою, а указами Президента Кучми. Факт невідповідності вимогам Конституції очевидний. Нинішній Президент і його більшість можуть не звертати на це уваги та вважати уряд Януковича коаліційним (Віктору Федоровичу обіцяно прем’єрство до жовтня), але наступник Леоніда Даниловича матиме правові підстави, з одного боку — скасувати всі рішення Кабміну (прийняті ним із моменту набрання чинності конституційними новаціями до вступу на посаду нового глави держави) як нелегітимні, з іншого боку — знов-таки розпустити Верховну Раду, яка не виконала вимогу Конституції щодо створення коаліційного уряду.
Теоретично, можна заявити як запропонований коаліцією уряд Януковича і спробувати проголосувати його склад у парламенті. Думаю, не вийде. Розуміючи, що тепер уже банкує парламент, а не Президент, фракції, що ввійшли в коаліцію, не будуть слухняно підтримувати кандидатури «чужих» міністрів за рахунок своїх квот. І який уряд ми можемо одержати? Реформаторів? Народної довіри? А дзуськи. Міністерські посади ділитимуть за поняттями, а не відповідно до європейських цінностей. Тож випадкових людей в уряді не буде, будуть усі «свої».
Хто може очолити новий Кабмін? Легше сказати, хто його не очолить. Зрозуміло, що депутати не проголосують за прем’єра Ющенка, будь він хоч тричі лідером найчисленнішої фракції. Не підтримають вони й Симоненка чи Мороза, хоч як ревно вони голосували б за конституційну реформу більшості. Немає шансів у Тимошенко, пояснення зайві. За нинішнього розпалу стосунків між лідерами трьох найвпливовіших угруповань, думаю, не зможуть обійняти прем’єрську посаду ні Янукович, ні Тігіпко, ні Медведчук. Скоріше, парламент підтримає більш нейтральну фігуру, типу Кірпи. Ще раз нагадаємо: якщо зміни в Конституцію проголосують у березні-травні, то уряд формуватиметься до президентських виборів, з активною участю Президента Кучми. Так, за новими правилами Президент не зможе сам призначати членів уряду, але патронувати цей процес він зможе — важелів впливу на парламент у нього не бракує. Крім того, Президент особисто пропонуватиме на затвердження Верховної Ради три кандидатури — міністра оборони, міністра закордонних справ і голови СБУ. Навряд чи ми побачимо на цих посадах нові обличчя, досі не помічені в лобіюванні інтересів Президента і його оточення.
А тепер найцікавіше — сформований нинішньою ВР при нинішньому Президенті уряд переходить у спадщину новообраному президенту. І жодної фігури в складі «чужого» Кабміну новий президент замінити не зможе, навіть тих трьох (МЗС, МО, СБУ), призначених за його, президентською, квотою. Такого права в нового президента в зв’язку з коригуванням Конституції не буде.
Що на нас чекає після виборів?
Жорстке і тривале протистояння між обмеженим у своїх повноваженнях, практично безпорадним президентом з одного боку, і потужнішим парламентом і монстром-Кабміном — з іншого. Це в кращому разі — якщо переможе кандидат, котрий дійсно бажає кардинально змінити ситуацію в країні і змусити державу працювати в інтересах її громадян. Гірший варіант — перемога кандидата, котрий поділяє цінності і стиль роботи нинішньої влади; тоді особливого протистояння не буде, а будуть порядок і тиша, як на цвинтарі. Порушать її хіба що дрібні міжкланові війни. Другий випадок аналізувати чомусь не хочеться, поговоримо про перший.
Важко не погодитися з Морозом: конституційна реформа країні необхідна, оскільки збереження за президентом нинішніх повноважень загрожує подальшою узурпацією влади, особливо у разі перемоги кандидата, котрий поділяє далекі від європейських цінності. Але не можна проводити її так, як це намагаються зробити сьогодні, використовуючи того ж лідера соціалістів із товаришами.
Якби країна була нормальною і стабільно розвивалася, політика держави — вірною та послідовною, депутати й міністри, політики — не такі продажні, громадяни — у цілому задоволені життям, тоді немає особливих проблем, ідеї Медведчука—Симоненка—Мороза — в життя... Але ж у нас не все так, точніше, майже все — не так. Країні потрібен прорив, потрібні кардинальні зміни практично в усіх сферах, потрібні рішучі і послідовні, добре скоординовані між гілками влади дії. Але нинішня реформа, за своєю суттю й термінами впровадження, не сприяє цьому. Навпаки, її наслідком стане гальмування прогресивних змін, ще більша апатія і розчарування громадян у дієвості демократичних процедур, виборів зокрема, консервація нинішнього курсу.
Припустимо, на виборах переміг Мороз. Я в це не дуже вірю, але телеканали постійно навіюють нам (йому?) думку про можливість перемоги. Переміг у виснажливій боротьбі, зміг об’єднати навколо себе всю опозицію, переконав виборців у тому, що його програма найкраща і що саме він здатний підняти з колін народ і країну, зміг подолати всі перепони адмінресурсу... Ну, зайняв кабінет на Банковій, а далі що? Він може запропонувати своїм численним соратникам по коаліції лише три пости: а) глави своєї адміністрації (чи канцелярії, як її називає опозиція) і б) секретаря Ради національної безпеки й оборони (РНБО); а ще (в, г, д... я) — послів у зарубіжних державах, і то — якщо їхні кандидатури підтримають не Морозом призначений прем’єр і не ним же, а ще Леонідом Кучмою, призначений міністр закордонних справ. На цьому все, розподіл крісел завершено, відновлення еліти — теж. А союзники по коаліції і свої партійці тихо обурюються? Ющенко і Тимошенко на щось претендували? Хтось хотів стати прем’єром, спікером? Луценко, Шибко, Ніколаєнко, Вінський теж розраховували стати міністрами? Передвиборну програму, кажете, хотіли виконувати, щоб перед народом не соромно? Вибачте, але з цими питаннями не за адресою. Їх тепер вирішують на Грушевського. Йдіть домовлятися з хазяями фракцій і міністрів — із донецькими, есдеками і трудовиками. Так, я «ваш» президент, і соціалістичний, і загальнонародний, за підтримку спасибі, але відплатити нічим не можу й обіцянок виконати не можу — самі бачите, яка у нас Конституція.
Можна продовжувати кепкувати у тому ж дусі, але ситуація насправді критична. Новий президент, хоч би що він обіцяв перед виборами в країні і за кордоном, не матиме важелів, необхідних для виконання своїх обіцянок.
Про уряд уже згадували: він йому дістанеться «чужим» і недоторканним. Губернатори теж «чужі». Якщо губернатор корумпований, міністр — злодій, прокурор — продажний, усунути з посади цих людей і призначити нових президент уже не вправі, тому вони крастимуть і далі.
Кажуть, потужним інструментом президента залишається РНБО, ним же очолювана. Неправда. По-перше, до складу ради за посадою входять п’ятеро «чужих» — прем’єр, голова СБУ, міністри внутрішніх справ, оборони, закордонних справ. По-друге, щоб обговорювати на засіданнях РНБО важливі питання, президенту доведеться включити до її складу інших, призначених за часів Кучми, чиновників. Можна, звісно, створити в РНБО і пропрезидентську більшість, адже глава держави вправі кооптувати в раду хоч весь свій виборчий штаб. Але це проблеми не вирішує. Оскільки, по-третє, щоб указ президента, прийнятий на виконання рішень ради, мав юридичну чинність, його, за Конституцією, має обов’язково завізувати прем’єр і профільні міністри. Інакше — пустий папірець. Це сьогодні, за чинною Конституцією, відмова Януковича чи Папієва поставити свій підпис під президентським означає їхню негайну відставку одноосібним рішенням Президента Кучми. Новий президент таких повноважень не матиме, тому РНБО насправді не інструмент, якщо прем’єр і президент — із різних політичних таборів.
Президент матиме менший вплив на нормотворчість Кабміну. Сьогодні Кучма може скасувати будь-який урядовий акт, його змінник — зможе припиняти дію лише тих актів уряду, що не відповідають Конституції, законам і актам президента, причому з одночасним зверненням у Конституційний суд. Формально, Кабмін має у своїй діяльності керуватися серед іншого й актами президента, але акти глави держави видаються лише в рамках його конституційних повноважень, тепер уже різко обмежених. Президент утратить право створювати, ліквідовувати і реорганізовувати центральні органи виконавчої влади. Тепер це повноваження уряду. У принципі, щоб задовольнити інтереси членів парламентської коаліції, Кабмін управі створити хоч сотню міністерств і півтисячі відомств, було б бажання.
Президент утратив контроль і над вертикаллю виконавчої влади. Нині Кучма, за поданням прем’єра (формальним) призначає глав місцевих держадміністрацій і знімає їх зі своїх постів. Через «чотири місяці» після прийняття змін до Конституції це стане прерогативою Кабміну. З-під контролю Президента виведено Антимонопольний комітет, Фонд держмайна, Нацбанк, Держкомітет із інформаційної політики.
Новий глава держави не зможе достроково відкликати посадових осіб, призначених Кучмою за президентською квотою, приміром, суддю Конституційного суду із сумнівною репутацією, чи голову ЦВК, котрий сполучає десять посад. От закінчиться їхній термін — будь ласка, а до цього — «я в будиночку».
Формально президент керуватиме зовнішньою політикою, але призначити послів, як уже згадувалося, він може тільки за згодою прем’єра і міністра закордонних справ.
Виходить, що реалізовувати свої передвиборні обіцянки президент може винятково через активну законотворчу роботу, тобто працювати ніби депутатом, адже президенту зберегли право законодавчої ініціативи і право вето. Однак ефективність цієї роботи при «чужому» парламенті буде мінімальна, а часте накладання ним вето на закони тільки поглибить конфлікт із Радою. Нинішній парламент, обраний і переформатований за відомих умов, і уряд, затверджений ним за місяць до виборів президента, не горітимуть особливим бажанням підтримувати реформаторські зусилля нового президента. Це неминуче призведе до жорсткого конфлікту між урядом і президентом.
Не маючи повноважень для відставки Кабміну, президент може спробувати створити нову коаліцію, на свою підтримку. Зробити це буде архіскладно. По-перше, більшовики реалізують свої інтереси через Кабмін, по-друге, у нового президента вже немає важелів силового впливу на депутатів (податкової, міліції, прокуратури), а по-третє, спроби створення нової парламентської коаліції неминуче викличуть негативну реакцію прем’єра й активні дії проти президента та його оточення.
У кінцевому рахунку, країна і влада будуть втягнуті в перманентне політичне протистояння та боротьбу за розподіл владних повноважень. Про виборців і їхні інтереси згадувати буде ніколи.
Що нас чекає на виборах
Про це коротко, оскільки малоцікаво. Вибори багато в чому втратять свою значимість після зміни Конституції за запропонованим Медведчуком—Симоненком—Морозом варіантом. Дійсно, обіцяти людям багато не можна, оскільки виконати обіцянки буде неможливо. Обіцяти мало — не оберуть. Отже, доведеться брехати. Всім кандидатам. Більше, аніж зазвичай. Коаліції формувати важко, оскільки ділити між учасниками буде практично нічого. За ідею не всі готові боротися.
У найскладнішій ситуації кандидати, котрі мають найбільші шанси перемогти. Сьогодні це Ющенко і Янукович. Донецькі в принципі можуть загальмувати реформу, якщо вірять у Януковича. Ющенко цього зробити не може, певне, доведеться в ній якось брати участь. А це позначиться на характері виборчої кампанії лідера «Нашої України».
Перед Ющенком сьогодні складний вибір: або йти до перемоги з гордо піднесеною головою, перемагати і кермувати країною без керма, або включатися в торги з владою. Завдання максимум — відкласти термін уведення конституційних змін у дію до 2006 року, мінімум — відтягнути голосування на кінець цієї сесії (початок липня), щоб мати можливість, у разі перемоги на виборах, брати участь у створенні парламентської коаліції силами своєї фракції й активно впливати на формування Верховною Радою уряду.
Якщо більшість, за підтримки Симоненка та Мороза, таки проштовхне зміни в Конституцію в березні-травні, то Ющенку доведеться гарненько думати, як поводитися його фракції у вересні, коли в розпал виборів ВР затверджуватиме «чужий» уряд. Компроміс із владою в розрахунку на майбутнє загрожує втратою іміджу «опозиційності» Ющенка в очах виборців і може позначитися на результатах виборів. Тим більше, що, м’яко кажучи, критикувати Віктора Андрійовича будуть інші опозиціонери, котрі не побажали чи недопущені до співробітництва з коаліцією.
Чи є вихід?
Те, що діло швах, зрозуміло. Зауважимо, що коли при постатейному голосуванні Перехідних положень пункт про «чотири місяці» не отримає 300 голосів, то краще від цього не стане. Буде ще гірше, оскільки зміни до Конституції в цьому разі наберуть сили ЧЕРЕЗ ДЕСЯТЬ ДНІВ, а значить формувати коаліцію і ділити уряд можуть почати вже навесні. Внести в текст Перехідних положень інший термін, наприклад, 2006 рік, що було б цілком прийнятно і логічно, на цій сесії можна, але подальша процедура відома: знову Конституційний суд і остаточне голосування тільки на осінній сесії. А там вибори, під час яких консенсус знаходити значно складніше.
Потрібно шукати варіанти виходу, їх небагато. Перший — реформу провести, але ввести її в дію з 2006 року, після обрання нового парламенту. На весняній сесії цього вже не зробити, але можна на осінній. Варіант складний, але можливий, якщо в процес активно включаться всі фракції, у т.ч. «НУ» і БЮТ. Більшість може не повірити щирості намірів Ющенка та Тимошенко. Є підстави. Можливо, формою гарантії їхнього позитивного голосування за зміни до Конституції на осінній сесії міг би стати публічний договір, підписаний за участю Президента, опублікований у всіх газетах, поданий по всіх телеканалах, переданий у всі посольства, із чітким включенням у передвиборні програми всіх кандидатів зобов’язання проголосувати восени. Якби це вдалося зробити, тоді після виборів країна могла б розраховувати на ривок, а з обранням нового парламенту почали б працювати захисні механізми від узурпації влади.
Другий вихід — розрахований не на ривок, радше на невеликий поштовх після президентських виборів. Йдеться про мінімізацію негативних наслідків нинішнього проекту. Для цього не треба змінювати процедуру, необхідно лише проголосувати за проект у самісінькому кінці сесії, у липні. Тоді «чотири місяці» створюють менше проблем, а формування парламентської коаліції та складу уряду за часом збігається з оголошенням результатів президентських виборів. Новообраний президент зможе брати участь у цьому процесі й у результаті — хоча б пом’якшити рівень конфліктності у взаєминах із парламентом й урядом.
Можливо, буде знайдено інші рішення. Важливо, щоб їх шукали. Процес ще не став необоротним, навіть усередині парламенту задіяно далеко не всі ресурси для того, щоб донести до депутатів розуміння особистої відповідальності за майбутнє країни. Не будемо ідеалістами, для багатьох такі аргументи малозрозумілі, а тому реформа цілком може бути проведена і її наслідки ще довго доїдатимуть 47 мільйонів обманутих українців. Ясно одне: зарано ми повірили в нереальність пролонгації президентських повноважень. І рано розслабилися. А пролонгація сьогодні як ніколи близька до свого здійснення: де-факто Кучма буде президентом України рівно стільки, скільки працюватиме нинішня більшість (коаліція) і обраний нею Кабінет. І все це може відбутися, причому за активної підтримки двох опозиційних фракцій. Хоч як би до фінішу пролонгаційних планів за них проголосував весь парламент.
Відповіді
2004.02.14 | Предсказамус
http://maidan.org.ua/n/free/1076743707 (-)
2004.02.14 | Максим’як
Re: Вихід був є і завжди буде з кожної ситуації. Ця не виняток!
Аналіз Анатолія Гриценка потрібно розмножити мільйонними тиражами і вкласти у кожну поштову скриньку!Я міг би сказати, що пан Гриценко трохи згущує фарби, описуючи майбутню безпомічність Президента. Я б назвав це найгіршим варіантом розвитку подій в Україні, але із 99,9 відсотковою ймовірністю.
Правда, головним моментом політреформи є не так урізані чи ніякі повноваження новообраного глави держави, як можливе урізання тих повноважень дворічним терміном – до 2006 року.
Ось тоді буде справді неможливо щось змінити у державі. Я пригадую колишнє протистояння між більшовиками і Президентом Кравчуком. Тисячі людей були під стінами Верховної Ради. Народ кляв на чому світ стоїть Гуренка, Мороза і пр., але та червона бригада таки виявилася сильнішою, правда, не у всьому. Зараз обставини сильно змінилися і народ вже багато чого розуміє.
Аналіз завершується пошуком виходу із ситуації. Але його обидва варіанти не є дуже оптимістичними і зводяться до одного ж і того механізму – реформу якось віддетермінувати на після виборів. Один з них пропонує (невідомими шляхами) Нашій Україні і БЮТ переконати большевиків змінити терміни впровадження змін до Конституції, а інший, взагалі апелює до совісті і інтелекту лівих і кланових.
Я переконаний, хоч ситуація досить складна, але її цілком під силу новообраному президенту взяти під контроль. Для цього Віктору Ющенку не можна ні у якому разі визнавати легітимними голосування 24 грудня і 3 лютого (зрештою, це знаходить глибоке розуміння у міжнародних політичних силах), а по-друге, Віктор Ющенко після обрання повинен оперативно організовувати всенародний референдум і ставити все на свої місця. Питання може бути винесене єдине, наприклад: «Чи вважаєте, що зміни внесені режимом Кучми до Конституції України вважати не чинними і необхідно повернути дію Конституції України та відновити повноваження Президента іт.д.?» Якось так.
Можна спробувати і на цих виборах протягнути референдум – це цілком реально.
Але у жодному випадку «Наша Україна» і БЮТ не мають права визнавати легітимними будь-які зміни до Конституції України! Зараз це головна передумова для того, щоб зруйнувати плани режиму!
Можна ще спробувати задіяти народ до середини березня. Акції протесту у Києві будуть і це точно будуть, але їх вплив на рішення большевиків є дуже малим.
2004.02.14 | Боровик
Re: Вихід був є і завжди буде з кожної ситуації. Ця не виняток!
Максим’як пише:> Аналіз Анатолія Гриценка потрібно розмножити мільйонними тиражами і вкласти у кожну поштову скриньку!
>
Дуже влучна пропозиція. Я пропоную її трохи переінакшити.
Якщо це завдання поставити перед Майданом, то Майдан не потягне таку роботу. Найвище, що майдан може зробити - підштовхнути до цих дій опозиційні партії, що представлені в парламенті. Теж не гарантовано, що вони це робитимуть.
Я пропоную розіслати цю інформацію по всіх селах, на адреси одного-двох мешканців села. Внизу приписка, що цей текст взято із ДТ, автор - Гриценко, розповсюджувач - Майдан, прочитай і передай іншому, хай він перечитає і далі передасть.
Можна залишити зворотню адресу для відгуків. В такий спосіб можна буде отримати список активістів на місцях і в майбутньому висилати їм нову інформацію для розповсюдження.
Така акція вартуватиме менше гривні за лист.
500 гривень покриють всі села однієї області.
Можливо, що місто немає такої гострої потреби в таких листах.
Якщо зараз дати імпульс громадянам в оцінці подій. то вся державна машина-ЗМІ по розвішування локшини з каналів УТ-1 та інших працюватиме або в холосту, або із зворотнім ефектом.
Якщо хтось приєднається до цієї ідеї, то я можу взяти на себе початок роботи по збору адресів, можу дати гроші на перші листівки (друкування, розмноження, конверти, марки, підписування конвертів, вкладення листівок в конверти).
2004.02.14 | Максим’як
Re: Я думаю, що для початку варто зробити передрук.
Не знаю, як донести таку інформацію до власників опозиційних і співчуваючих їм газет, але було б добре для початку, щоб цю статтю передруковала максимально велика кількість газет.Щоб "майдану" робити таку справу, то потрібно мати свою мережу (агенство), але для початку вважаю, що вона повинна бути вивішена десь на першій сторінці сайту, як передрук (може ще кілька десятків людей її прочитають).
Як і більшість газет "ДТ" має режим "видрукувати" і тоді отримуємо готовий віддук статті із усіма необхідними їхніми атрибутами, а далі робити копії по 20 копійок. Хто їде на село чи десь південь-схід може брати копії. Актуальність її змісту не раніше, ніж через місяць втратиться, а може і значно пізніше.
Аналіз Гриценка є дуже кваліфікований і, головне, стислий. Має недолік у пошуку виходу із ситуації, але я переконаний, що такі аналітики радше промовчать, ніж передчасно щось скажуть, оскільки режим тоді зможе і ті можливості перекрити.
У єдиному я переконаний, що конституційне право Президента призначати всенародні референдуми не буде зліквідоване, як і право народу. Якщо Ющенко стане президентом, то такий референдум чи з народної ініціативи чи з ініціативи президента не буде проблеми провести. Ющенко може навіть на "другий" день після прийняття присяги його проголосити.
2004.02.14 | 123
Може, "Сільські Вісті" передрукують?Луценко, ау!
500 тис. тираж - це ж серйозно. І місця на шпальтах в них більше ніж досить -- лише одна-дві ксенофобські статті не вмістяться у номер...2004.02.15 | Михайло Свистович
Re: Луценко не причетний до "Сільських вістей" (-)
2004.02.15 | 123
Просто він тут буває (-)
2004.02.16 | Максим’як
Re:Свистович, Ви не забули моєї "фантазії" про завал Морозом СВ?
Десь тут писалося на форумі (думаю не варто шукати), що Яременко є залежним від есдеків.Я залишаюся далі при думці, що Мороз із Медведчуком свідомо завалили Сільські вісті, щоб вони не працювали на Ющенка. Мені важко пояснити, як така стаття потрапила на шпальти і щоб без дозволу власників і щоб вони не розуміли наслідків.
Саме цей випадок, який ми вгорі обговорюємо, про розповсюдження, якраз вказує на важливість такої газети саме для опозиційних тем. Кращої не було.
2004.02.16 | Михайло Свистович
Re:Мій мозок витирає фантазії.
Максим’як пише:>
> Я залишаюся далі при думці, що Мороз із Медведчуком свідомо завалили Сільські вісті, щоб вони не працювали на Ющенка.
Залишайтесь, хто Вам заважає, от тільки як газета, де редакцією керують два соціалістичних нардепа, мала працювати на Ющенка?
2004.02.16 | Elena
Re:Мій мозок витирає фантазії.
Свистовичу.И.Бокий - сторонник самого тесного сотрудничества СПУ и "НУ". Он, судя по направленности газеты, не терпит коммунистов (тем самым и против участия соцпартии в президентских выборах на стороне Симоненко). Кстати, он не голосовал в парламенте 3 февраля. Это о многом говорит.
Так что, я не думаю, что версию Максим'яка можно просто отбросить.
2004.02.16 | Михайло Свистович
Re:Мій мозок витирає фантазії.
Elena пише:> Свистовичу.
> И.Бокий - сторонник самого тесного сотрудничества СПУ и "НУ".
Без згоди Бокія і Сподаренка стаття Япеменка там би не з"явилася.
2004.02.16 | Ростислав
Re:Мій мозок витирає фантазії.
Михайло Свистович пише:> Elena пише:
> > Свистовичу.
> > И.Бокий - сторонник самого тесного сотрудничества СПУ и "НУ".
>
> Без згоди Бокія і Сподаренка стаття Япеменка там би не з"явилася.
Михайло, а яке це має відношення до можливої роботи СВ на Ющенка під час виборів?
2004.02.16 | Михайло Свистович
Re:Мій мозок витирає фантазії.
Ростислав пише:>
> Михайло, а яке це має відношення до можливої роботи СВ на Ющенка під час виборів?
Ніякого.
2004.02.16 | Elena
Re:Мій мозок витирає фантазії.
Свистовичу.Я имела ввиду:
1.СВ вполне могли помогать Ющенко в агитационной компании (если бы Мороз не выдвигался бы сам, а ,например, решил поддержать Симоненко), т.к. имеют определенные симпатии к нему.
2.Мороз (даже если и не имеет прямого отношения к газете)вполне мог поспособствовать размещению этой публикации (ведь она шла на правах рекламы), мотивируя необходимостью "материальной поддержки".
3.Бокий, судя по всему, исповедует определенный антисемитизм, поэтому, не думая о последствиях, с удовольствием этот материал разместил.
Получилось ли это все спонтанно или было КЕМ-ТО запрограммировано, это вопрос.
2004.02.17 | Михайло Свистович
Re:Мій мозок витирає фантазії.
Elena пише:> Свистовичу.
> Я имела ввиду:
А Максим"як мав на увазі, що Мороз навмисно посприяв розміщенню цієї статті в "СВ", бо хотів, щоб газету закрили.
2004.02.16 | Максим’як
Re:В умовах режиму будь-яке ЗМІ, подаючи інформацію об"єктивно і
Ющенко і "Наша Україна" на період виборів (і зараз) є головними ньюсмейкерами у суспільстві.В умовах режиму будь-яке ЗМІ, подаючи інформацію об"єктивно і не упереджено, буде працювати на виборчу кампанію Ющенка. Я переглядав СВ постійно і там інформації про "Нашу Україну" було завжди достатньо.
Хоч були також статті критичні, які закликали Ющенка і "Нашу Україну" до більш радикальних дій проти режиму чи тіснішої співпраці у трійці.
2004.02.15 | Михайло Свистович
Re: Я ще не читав Гриценка, але
Боровик пише:>
> Я пропоную розіслати цю інформацію по всіх селах, на адреси одного-двох мешканців села. Внизу приписка, що цей текст взято із ДТ, автор - Гриценко, розповсюджувач - Майдан, прочитай і передай іншому, хай він перечитає і далі передасть.
Де взяти адреси 1-2 мешканців села усіх сіл в Україні? Як знайти 1-2 нормальних людей у кожному селі, які точно передадуть іншому?
>
> Можливо, що місто немає такої гострої потреби в таких листах.
Має.
> Якщо зараз дати імпульс громадянам в оцінці подій. то вся державна машина-ЗМІ по розвішування локшини з каналів УТ-1 та інших працюватиме або в холосту, або із зворотнім ефектом.
> Якщо хтось приєднається до цієї ідеї, то я можу взяти на себе початок роботи по збору адресів, можу дати гроші на перші листівки (друкування, розмноження, конверти, марки, підписування конвертів, вкладення листівок в конверти).
Я сильно над цим подумаю.
2004.02.15 | Боровик
Re: Я ще не читав Гриценка, але
Михайло Свистович пише:> Де взяти адреси 1-2 мешканців села усіх сіл в Україні? Як знайти 1-2 нормальних людей у кожному селі, які точно передадуть іншому?
>
Читайте нижче, повторюю, що я можу взяти на себе збір адресів.
Щодо нормальності адресатів, то я можу тільки відповісти, що принцип відбору буде правильний. Але не грантуватиме нормальності.
Я можу гарантувати. що люди будутть в середньому нормальнішими за.... наприклад, Драча...
Якщо процес запуститься, то я напишу листом.
Важливий момент - тут мрова ідек не про листівку, а про цілу статтю на 6-ти сторінках. Такі речі мають розповсюджуватись не в масах а серед активістів мас, а ті донесуть думку до мас в найдоступнішій формі.
> > Якщо хтось приєднається до цієї ідеї, то я можу взяти на себе початок роботи по збору адресів, можу дати гроші на перші листівки (друкування, розмноження, конверти, марки, підписування конвертів, вкладення листівок в конверти).
>
> Я сильно над цим подумаю.
2004.02.15 | Mykyta
А може і для мас щось зробити?
Виписати основні тези на одну сторінку формату А4 - без детальних пояснень, лише факти. За поясненнями відсилати до статті. Якщо будете поширювати, то я це зроблю.2004.02.19 | Михайло Свистович
Re: Я вже прочитав Гриценка
Але це - неважливо. Сама ідея розповсюдження інформації по селах, як на мене, правильна. Розповсюдження по містах не має сенсу, бо ми цього не потягнемо, отже, якщо маємо обмежену можливість розповсюдити інформацію, мусимо діяти так, щоб вона дала найбільший ефект. Тобто в селах, де й інформації менше і комунікації більше.Які для цього потрібні ресурси? Конверт по Україні коштує 60 коп., 4 копійки коштує 1 аркуш паперу, поки листів буде небагато - можна друкувати їх на чужих принтерах. Якщо ж доведеться робити великими обсягами, то потрібно купити новий заправлений картридж на 3000 копій. Це десь 300 гривень. В такому випадку друк 1 аркуша виходиьть 10 копійок. В принципі у гривню вкластися неважко, бо, як я вже зазначив, все одно чатсину (якщо не все) друкуватимемо на шару на чужих ресурсах.
База даних самих сіл без людей не потрібна. Ми самі складатимемо її по мірі надходження нам адрес.
Адреси краще надсилати нам електроннною поштою, бо Майдан читають. Тому, якщо тут з"являться кокретні прізвища, і листи можуть перехопити, і на людей пробувати наїхати. Моніторити ж усю пошту по всіх українських селах ніхто не буде. Заважати агітації на селі, коли люди отримують листи, теж навряд чи хто буде, бо все одно кожен день між людьми там точаться різноманітні розмови і далеко не на користь влади. Та й голові сільради зовсім воно не треба, бо це ж скажуть, що сам винен, що таке допустив, змушуватимуть з цим боротись, а в нього своїх справ повно.
Оскільки навряд чи нам надійде інформація про 1-2 мешканців кожного села, не страшно, якщо траплятимуться накладки, і від різних відвідувачів надійдуть більше ніж 2 адреси з одного села. Навіть 10 адрес на село - теж не буде забагато.
Відправляти й підписувати конверти будемо ми. І зворотню адресу для контакту також вказуватимемо. Робитимемо це так, щоб листи дійшли. Підписувати, до речі, треба ручкою, щоб не привертати увагу до листа. Можна також надсилати ці листи головам селищних рад після того, як на це село вже надіслали листи людям (бо якщо голова виявиться ненормальним, то, отримавши листа першим, він може спробувати зупинити інші подібні листи). Багато голів сільрад - цілком адекватні люди.
Єдине але. Розсилати треба все ж свій текст, а не Гриценка. Текст Гриценка можна використати на багато-багато відсотків, як і інші тексти. Тобто, зробити компіляцію. Бо, хоч і надсилатимемо статтю не самим, скажемо так, дурним людям. але все одно, якщо текст буде дохідливішим, їм легше буде пояснити це людям, не підшукуючи доступні для розуміння слова.
>
> Сьогодні країна живе чеканнями президентських виборів і пов’язаних із ними змін на краще. Сподівання базуються на нинішній (старій) схемі — проводяться всенародні вибори, обирається новий президент, із новою програмою, він усуває від влади продажних і корумпованих чиновників, ставить на відповідальні посади нових людей, ці люди реалізують передвиборну програму президента, влада більше опікується простими громадянами, життя в країні поступово поліпшується... Люди, змучені труднощами, створеними для них владою, безсумнівно, мають право сподіватися на такі зміни. Але їхнім чеканням, схоже, не судилося справдитися. Як мінімум, до 2006 року.
Тут закладений мислевірус апатії. Що значить схоже, не судилося? Треба писати "є загроза", але не пророкувати наперед результат. Писати, якщо це пройде - то буде так, а не стверджувати, що це напевно пройде і всім нам буде погано. Це так, один приклад.
І ще, для різних регіонів можна трохи змінити зміст. На комуністів та соціалістів бажано агітппропу не гнати, але вказати на їх роль - треба.
2004.02.19 | Mykyta
Re: Я вже прочитав Гриценка
Михайло Свистович пише:> База даних самих сіл без людей не потрібна. Ми самі складатимемо її по мірі надходження нам адрес.
Я згадав, що минулої виборчої кампанії (до парламенту) до мене приходив лист від імені Тимошенко. В БЮТ має бути така база даних - може вони захочуть поділитись. Це б дуже допомогло.
2004.02.15 | Ukropithecus (robustus)
Пролонгація чого?
Я ніяк не можу зрозуміти про пролонгацію чого іде мова. Про пролонгацію термінів дії ВР і президента мова не йде. Мова йде про те, що можливий варіант, коли чинний склад ВР буде діяти за зміненою конституцією. Так це не є пролонгацією, якщо автор хоч трохи розуміє сенс цього слова. Дійсно, чинний склад ВР не може діяти за новими правилами, бо виборці делегували депутатам інші права і обов'язки. Тому абсолютно легітимними варіантами можуть бути такі, або введення змін до Конституції у 2006 році, або позачергові вибори до ВР, але мені здається, що обидва варіанти є малоімовірними. Справа в тому, що і СПУ і КПУ хочуть пропорційний виборчий закон, і за нього треба буде сплатити велику ціну.Все інше у статті - типові страшилки про те, як погано без президента який всім керує.
2004.02.15 | Максим’як
Re: Пан Гриценко добре розуміє, що пише.
Ukropithecus (robustus) пише:> Дійсно, чинний склад ВР не може діяти за новими правилами, бо виборці делегували депутатам інші права і обов'язки.
Ця думка претендує до рубрики "політичний гумор".
На початку статті Гриценко пише про те, що очікує український народ від виборів. А далі пояснює детально, що народ отримає від політреформи, коли вибори Президента перетворяться у беззмістовну справу.
Пролонгація чого? ПРОЛОНГАЦІЯ РЕЖИМУ КУЧМИ.
2004.02.16 | Ukropithecus (robustus)
Він одного не розуміє
Він одного не розуміє, і це саме не розуміють фани Ющенка, що спроба відсунути всіх політичних гравців на маргінес і віддати всі політичні важелі Ющенку не вдасться. Більше того, спроби блокувати реформу залишать Ющенка в ізоляції і відштовхують від Ющенка навіть потенційно можливих союзників. Ми вже зараз це бачимо і про це говорить Чорновіл, який, схоже, вирішив від ідіотів триматись подалі.2004.02.17 | Микита Лис
Re: Він одного не розуміє
Шанування товариству!Мене зацікавила думка розіслати статтю по селах. Ну, уявімо, розіслали. Що далі? Як селяни можуть вплинути на перебіг подій? Невже поїдуть у Київ під Верховну Раду? Чи листи писатимуть Кучмі?Ні, їм залишиться лише спостерігати за подіями з глибинки, а потім вирішувати, чи варто голосувати за улюбленого Ющенка, якщо він все-одно нічого змінити не зможе за відсутністю повноважень?
В той же час відомо, що громадський тиск на загальнодержавні органи влади - то, передусім, функція населення столиці (згадайте Париж, Петроград, Бєлград, Тбілісі...). Тому й треба було б працювати перш за все в Києві і передмістях,бо саме звідси люди, перш за все, можуть взяти участь в громадських акціях. Ну і, звичайно, населення інших традиційно активних міст забувати не треба. Такий підхід дозволив би використати ресурси більш концентровано і ефективно.
Але щось не схоже, щоб опозиції так вже хотілося залучати нашу підтримку. Інакше свого часу в столиці були б проведені мітинги "Януковичу - зарплату 207 гривень", "Кучмі - нари, а не третій термін", "Президента має обирати народ", тощо...
2004.02.17 | Михайло Свистович
Re: Дуже коротко, бо йду з інету.
Микита Лис пише:>
> В той же час відомо, що громадський тиск на загальнодержавні органи влади - то, передусім, функція населення столиці (згадайте Париж, Петроград, Бєлград, Тбілісі...).
"Не пам"ятаю" Парижу й Петрограду
Основна маса революціонерів на вулицях останніх двох столиць приїхала на революцію з провінції.
2004.02.17 | Yaroslav Kolodiy
Re: Він одного не розуміє
Quote> Тому й треба було б працювати перш за все в Києві і передмістях,бо саме звідси люди, перш за все, можуть взяти участь в громадських акціях.Shanovni!
Naselennia mista Kyieva, po vlasnomu odnorazovomu dosvidu rozdachi lystivok na richnytsiu smerti Gongadze, bere lystivky mliavo. Na mitynh vono vzahali ne pide, bo mozhe sobi ekonomichno pozvolyty te, shcho v Dnipropetrovsku, Donetsku chy Lvovi serednia liudyna ne mozhe, a hubyty mozhlyvist taku mozhlyvist ne hoche.
Tomu interes yak kupyty kvartyru (realniy) dominuye nad interesom yak usunuty Kuchmu (nerealniy) i zibraty Kyian, kotri krim mishka hroshei mayut inshi interesy vazhko.
Tomu
1) Aktsii protestu v oblasnykh tsentrakh (masovi, zvychaino) maiut bilshe shansiv na uspikh. Yikh (razom 26) vazhche proihnoruvaty, nizh odnu demonstratsiyu v Kyievi.
2) Dlia yikh uspikhu neobhidna naiavnist realnoi roboty partiy u rehionah. Aktsii povynni adresuvaty yak zahalnoukrainski, tak i mistsevi pytannia. Mistsevi polityky maiut braty u nykh aktyvnu uchast.
3) Po horoshomu resultati mozhna pro shchos hovoryty dali. Pry pohanomu - HANBA!!! Koly chetvirka prosyt vsikh vyity na vulytsi, i v Dnipri na mitynhu 500 cholovik (bilshe 700 000 holosuvaly za chetvirku po proportsiytsi v oblasti), to ya tudy sam ne pidu. Krashche poyidu v Kyiv.
P.S. z istorii
A (audytor, Kyiv): Dlia choho meni tsia lystivka, ya ne v opozytsii.
YK: ne treba buty v opozytsii, mozhna prosto pryity shchob pomianuty pamiat rozumnoi liudyny kotroi ne stalo rik tomu.
A: Bahato liudey hyne.
YK:
2004.02.17 | Микита Лис
Re: Він одного не розуміє
Може ці зауваження, що кияни - багаті, не підуть, тощо і мають рацію.Але, по-перше, одна справа смерть не відомого (тоді)більшості журналіста, а по-друге - конкретний суспільний аж до приватного інтерес.
Далі: а що, ВСІ кияни багаті? чи хоча б більшість? і в передмістях так само? А ви, вибачаюся, звідки і які?
Ще далі. Донецьк чи Дніпропетровськ ви не піднімете. До бунтівного Львова вже всі звикли, мовляв: - а, це ті там на Заході? Ну, хай побунтують.
А Київ - це інша справа.Це тут. Це тисне. Пам"ятаєте "Геть Масола й Кравчука" або "Батьки - до дітей"? І,знову ж таки - ВСІ РЕВОЛЮЦІЇ ВІДБУВАЛИСЯ В СТОЛИЦЯХ! Хоча СТОЛИЧНІ ЖИТЕЛІ ЗАВЖДИ І СКРІЗЬ ЖИЛИ КРАЩЕ.
2004.02.17 | Михайло Свистович
Re: Він одного не розуміє
Микита Лис пише:>
> А Київ - це інша справа.Це тут. Це тисне. Пам"ятаєте "Геть Масола й Кравчука" або "Батьки - до дітей"? І,знову ж таки - ВСІ РЕВОЛЮЦІЇ ВІДБУВАЛИСЯ В СТОЛИЦЯХ!
Але більшість їх учасників приїздили до столиці робити революцію з провінції.
2004.02.17 | Боровик
Re: Він одного не розуміє
Чому по селах?Тому що люди в селах простодушні і обмежені в джерелах інформації. В села є та специфіка, що в селі люди більше ходять одні до одних і інформація з уст в уста передається краще. В кожному селі є якась авторитетна частина суспільства, як то сільський священник, кілька вчителів, сільський фельдшер, ветеринар, хтось з бізнесменів, що дає людям якусь роботу... Досить дати інформацію правильному адресатові, щоб через кілька днів все село розуміло хто є ким насправді.
В місті інформацію треба доводити до кожного окремого адресата, що є дорого.
Селяни не підуть робити революцію. Про це мова на йде. Мова іде про звичайне донесення інформації і отримання опозиційно налаштованого населення по всій країні. Селяни зате добре тиснуть на місцеву владу. Для голови села селяни важливіші за Кучму.
Селяни краще ходять на вибори, тому інвестиція в них зараз принесе плоди восени.
Телебачення суркіса і ко існує в селі тільки ради політичного тиску на мізки селян і іншого сенсу його існування немає. Рекламування авт, пральних порошків та всього іншого немає ніякого відношення до селянина і є збитковим. Було б добре забрати у суркіса можливість отримувати дивидернти за локшину з вух селян.
Микита Лис пише:
> Шанування товариству!
> Мене зацікавила думка розіслати статтю по селах. Ну, уявімо, розіслали. Що далі? Як селяни можуть вплинути на перебіг подій? Невже поїдуть у Київ під Верховну Раду? Чи листи писатимуть Кучмі?Ні, їм залишиться лише спостерігати за подіями з глибинки, а потім вирішувати, чи варто голосувати за улюбленого Ющенка, якщо він все-одно нічого змінити не зможе за відсутністю повноважень?
> В той же час відомо, що громадський тиск на загальнодержавні органи влади - то, передусім, функція населення столиці (згадайте Париж, Петроград, Бєлград, Тбілісі...). Тому й треба було б працювати перш за все в Києві і передмістях,бо саме звідси люди, перш за все, можуть взяти участь в громадських акціях. Ну і, звичайно, населення інших традиційно активних міст забувати не треба. Такий підхід дозволив би використати ресурси більш концентровано і ефективно.
>
> Але щось не схоже, щоб опозиції так вже хотілося залучати нашу підтримку. Інакше свого часу в столиці були б проведені мітинги "Януковичу - зарплату 207 гривень", "Кучмі - нари, а не третій термін", "Президента має обирати народ", тощо...
2004.02.17 | Микита Лис
Re: Він одного не розуміє
А ви звернули увагу, що Гриценко практично не розглядає можливості переформатування більшості після виборів під нового президента? Причому відкидає він цю версію розвитку подій похідь і вкрай непереконливо. Гляньмо на його аргументи.Отже, за Гриценком, переформатувати більшість під нового президента "буде архіскладно", бо:
1. Більшовики реалізують свої інтереси через Кабмін (???),
2.У нового президента вже немає важелів силового впливу на депутатів (податкової, міліції, прокуратури),
3.Спроби створення нової парламентської коаліції неминуче викличуть негативну реакцію прем’єра й активні дії проти президента та його оточення.
Перша теза - взагалі ніяка. Реалізують через цей Кабмін, а при Ющенкові в разі створення проющенківської більшості і утворенні нового Кабміну - реалізуватимуть через той. Адже поверненцям (чи перебіжчикам) будуть запропоновані певні гарантії.
Друга годилася б в тому разі, якби сьогоднішня більшість складалася виключно з ідейних кучмістів чи обрізаних есдеків, яких тільки силовим впливом a la Koutchma можна перегнати в нову більшість. Але ж це - не так! Навпаки, чимало з них утримуються там силою. А новий президент і утворення нової більшості вже під нього дають таким перспективу вирватися з сьогоднішніх кайданів.
Третя теза також ніяка. Що це за "активні дії прем"єра проти президента і його оточення"? Прем"єр навіть такому президенту зможе хіба солі на хвоста насипати.
Отже, висновок:
Перспектива створення за результатами виборів нової більшості є, і непогана. Просто Гриценко в цій статті не хоче її розглядати. Мабуть, його мета - цього разу налякати "пролонгацією", щоб дехто дурниць не робив. От і все.
2004.02.17 | Максим’як
Re: Нова більшість при нинішньому розкладі тільки після 2006
Так, якась частина депутатів перейде на сторону Ющенка, як президента, але їхнє місце заповнять комуністи і соціалісти. Крім баталій у парламенті від цього нічого не буде.Згідно режимної схеми, про що правильно пише Гриценко, новообраний президент не матиме впливу на Податкову і МВД. А якщо ці важелі перебувають під контролем режиму, то як можна собі уявити, що президент може захистити якогось депутата від терору? Заявою у телебаченні? Все залишиться без змін, принаймі у 2005 році.
Крім того, комуністи і соціалісти за нинішню підтримку режиму і за післявиборну пітримку отримають "зелене світло" у бізнесі, телебаченні і ЗМІ, що для них є важливо, оскільки вибори будуть у 2006 році.
Гриценко зовсім нікого не лякає, а іститут який він очолює, можна вважати головним об"єктивним закладом у всій державі. Новообраному президенту на впровадження найменших ініціатив прийдеться зтикатися із шаленим опором лівих та большевиків, а на це все буде йти час. Зміни відбуватимуться, але дуже повільно.
Звичайно, коментар стосується варіанту, коли політреформа таки буде прийнята. Тут ще маємо знак питання.
2004.02.18 | Микита Лис
Re: Нова більшість при нинішньому розкладі тільки після 2006
Звичайно, масовий перехід сьогоднішніх неортодоксальних більшовиків на бік Ющенка цілком вірогідний, тим більше, що присутній на цьому формі Максим"як давно вже (і не раз) такий перехід передбачав. Востаннє він пророкував такий перехід на грудень 2003-го - може, помилився на рік і це відбудеться в грудні 2004-го? Можна передбачити і приєднання соціалістів. Єдине, що травить душу сумнівами - це бездарність, до цього часу постійно демонстрована Ющенком та його оточенням щодо використання всіх попередніх політичних можливостей.2004.02.20 | пан Roller
Re: І ВСЕ Ж ПРОЛОНГАЦІЯ? Анатолій Гриценко (през. центру Разумкова)
20-02-2004 11:36, пан RollerДРАМАТУРГИЯ СУДЬБЫ
переглядів: 1 // URL: http://maidan.org.ua/n/culture/1077269810
"Лицейское и гимназическое образование"
№ 1, 2002
Юрий Арабов / Всероссийский государственный институт кинематографии
ДРАМАТУРГИЯ СУДЬБЫ
Лекция в Московской международной киношколе
Юрий Арабов: То, о чем я сегодня буду говорить, не имеет никакого отношения к науке.