02/15/2004 | Ірландець

Шановні збаражани та всі, хто мене знає і пам’ятає!
Вибачте, що не так гарно пишу - це не курорт і умови ж не курортні. По перше, хочу подякувати тим, хто зрозумів і співчуває мені, а також і тим, хто думає, що я міг би вчинити так, як пишуть ЗМІ.
Дякую працівникам міської ради, які мені вірять і знають, хто підготував цей спектакль.
Але хочу звернутись і до тих, хто при мені отримав роботу і посади в міській раді. Нехай скажуть – якщо я люблю хабарі, то скільки вони заплатили мені? Якщо не брав у знайомих, то хіба міг брати у чужих, та ще й такі суми.
Шановний заступник і депутати, невже ви вірите в ці нісенітниці про мене. Якщо не вірите, то чому мовчите? Невже боїтесь, що прийдуть і за вами?
Я все одно вистою і буде суд – людський і Божий. Люди зрозуміють і прозріють, так що робіть висновки. Може дехто думає, що це я сам собі роблю імідж. Зараз про президента менше пишуть як про мене. А фотографії мають про мене такі, що я і не бачив.
Думаю, за мною вже давно стежили.
Але пам’ятайте друзі і жителі Збаража: я Вас всіх люблю і не підведу. Ворогам і заздрісникам теж прощаю. Вибачте, що так пишу - не маю умов.
Збаражани і друзі, не будьте масою і населенням, а будьте народом і нацією, як це роблять Грузія і Чечня, які доказали хто вони.
Я вірю Вам і я Вас не підведу ніколи.
А вороги нехай тремтять. Я знаю і люди знають хто заварив цю “кашу”. Але потрібно буде ще комусь цю кашу їсти.

До зустрічі, з повагою ваш міський голова
Сергій Паровий.