МОРОЗ: Нейтралізувати наміри фальсифікації виборів президента!
02/16/2004 | Спостерігач
http://www.grani.kiev.ua/2004/05/Moroz22L_ukr.htm
Нейтралізувати наміри фальсифікації виборів президента!
(спроба політичного прогнозу)
Олександр МОРОЗ
Аналізуючи політичну ситуацію, що стосується виборів президента, та всю попередню практику формування влади, доходиш висновку, що основним інструментом режиму для досягнення його мети може бути лише фальсифікація. З цього приводу є настільки багато аргументів, що сказане можна брати як доконаний факт.
Давайте спрогнозуємо можливі дії апологетів режиму, маючи на увазі найкращі умови для застосування злочинного інструменту. Наш досвід дозволяє зробити висновок про майже єдиний варіант успішної (успішної для режиму) фальсифікації — проведення президентських виборів у серпні ц.р.
Розглянемо мотивацію такого передбачення.
Підстава. Фальсифікацію легше робити на великому масиві тих, хто не хоче або не може брати участі у виборах. Тоді відкривається великий простір для маніпуляцій. Практика довиборів та інших кампаній, загальна статистика переміщень громадян у відпускний період дає цифру зниження явки на вибори приблизно на 20%. Отже, технологи режиму могли би розраховувати на вибори у серпні ц.р., тобто, у розпал відпускного періоду.
Спосіб легітимізації наближення виборів. Він є один — дострокові вибори президента. Ключем до них є добровільна відставка Л. Кучми. Таке припущення здається алогічним, бо мотивація політичної реформи в його вустах впродовж півтора року свідчила не про його турботу щодо демократизації державного управління, а, відверто, про протилежне — закріплення диктатури. Чи змінився тепер його інтерес? Напевне, ні. Але самому реалізувати свій намір йому не вдасться. Занадто великий ризик, бо навіть тотальне застосування адмінресурсу гарантій не дає. Та й влада йому потрібна не сама по собі, а як умова безпеки (в широкому розумінні цих слів).
Добровільна відставка поліпшує певною мірою імідж президента. Мовляв, бачите, люди добрі, я справді хочу перемін, не хочу заважати їх проведенню, ви вже тут самі... М'якосердий обиватель такі речі любить.
Але не все так просто, бо немає ясності зі змістом політичної реформи. Тому вірогідними видаються два варіанти. Кожен з них може бути основним.
Перший варіант. Реформа не здійснюється.
Владу передати потрібно тому, хто гарантуватиме безпеку президента або особисто (маючи такі повноваження), або забезпечивши йому відповідний статус. Щодо статусу, скажімо, підійшла би посада прем'єра (що менш ймовірно) чи місце депутата. Звільнити таке місце для президента проблем не становить.
Розраховувати на успіх може той наступник президента, хто: а) викликає довіру у Л. Кучми на основі попередніх взаємин; б) має достатній рівень "розкрутки". Іншими словами, той, кого знають люди і сподіваються на його потенціал. Найбільше цим критеріям відповідає В. Янукович, хоч прізвище тут менш важливе. Перевагою нинішнього прем'єра є те, що при чинній Конституції, у разі відставки Л. Кучми повноваження президента і можливості скористатися адмінресурсом переходять йому. А для відповідальних за злочинний адмінресурс — губернаторів — у нього вистачить аргументів.
За Конституцією дострокові вибори президента проводяться через 90 днів після припинення повноважень діючого президента. Іншими словами, "зречення престолу" можна очікувати в кінці квітня — на початку травня.
Другий варіант. Реформа здійснюється.
Тут багато важать зміст і строки введення змін до Конституції. З цього приводу є чимало комбінацій, їх аналізувати можна окремо. Одна з них, — реформа вводиться в дію через 15 днів після підписання закону. Якщо це трапиться в кінці березня, то через кілька днів може відбутися своєрідна передача влади за схемою або першого варіанту, або за домовленістю з прем'єром (якому збільшуються повноваження) — іншому представникові влади з більш-менш незіпсованою репутацією (С. Тігіпко та ін.). Вибору щодо цього варіанту президент, скоріш за все, ще не зробив.
Цей варіант "прохідний". Він не збурює суспільство, бо гострота конкуренції між кандидатами дещо ослабне, а контроль за парламентською більшістю залишиться в тих же руках. Для цього варіанту потрібно зміни до Конституції ухвалити не пізніше березня. (Якщо це так, то законопроекти про вибори та ін., пов'язані з реформою, будуть не дуже оспорюватися з боку парламентської більшості).
Страхувальний варіант. Схоже, більшість не випадково, маючи різні можливості збереження регламентної процедури, голосувала 24.ХІІ.03 у нелегітимний спосіб. Так само невипадково вона одержала команду щодо позачергової сесії лише в крайній, певною мірою, двозначний термін — напередодні 3 лютого.
Нащо це зроблено? Щоб, реагуючи на депутатські позови, Конституційний Суд зробив висновок про нелегітимність голосувань у згадані дні. Такий висновок владі потрібний після виборів президента, коли режиму стане зрозумілим, — слід зміцнювати чи послабити його повноваження.
В кожному з цих варіантів значення матиме і модель виборів президента, і тривалість президентської виборчої кампанії. Останній фактор теж невипадково педалюється провладними силами, які нібито стурбовані тим, що парламентські вибори проводяться за 90 днів, а президентські за 180, хоча між ними немає прямого зв'язку.
Стурбовані вони іншим. Причини дві. Це наміри:
— скоротити конкурентам від опозиції можливість скористатися дідівськими засобами пропаганди і агітації, оскільки сучасні — телебачення особливо — в руках режиму. З цією ж метою робляться спроби закрити газету "Сільські вісті", позбавити ефіру радіо "Свобода", взяти під контроль регіональні ЗМІ;
— створити приводи для правдоподібного зняття з реєстрації того кандидата (кандидатів), дії якого (яких) можна буде класифікувати як порушення виборчого закону, як дочасне проведення агітації.
Саме тому внесення кандидатур на оновлення ЦВК зволікалось, претенденти підбирались з урахуванням другої, згаданої тут причини, з необхідності нею скористатись.
Така загальна схема умов для ймовірної фальсифікації.
Як нейтралізувати задумане?
Перший варіант (як і другий) значною мірою нейтралізується якістю закону про вибори президента, в якому слід обов'язково передбачити відсторонення держадміністрацій від виборчого процесу.
Другий варіант можна заблокувати кількома заходами. Передусім, потрібно змусити Конституційний Суд разом із висновками щодо закону про зміни до Конституції надіслати відповідь щодо легітимності голосувань 24 грудня і 3 лютого. Позитивні чи негативні відповіді — значення не має, але їх наявність не дозволить згодом вдаватись до маніпуляцій і шахрайства, а сам КС не стане заручником режиму.
Наступне. Треба уважно продумати строки прийняття законопроекту про зміни до Конституції. Аби нікому не кортіло робити дурниць, краще за все остаточно проголосувати законопроект у червні місяці. Ближчі тижні покажуть, чи є у політичних сил взаємна довіра щодо реформи системи влади. Якщо вона достатня, то ризику у червневому голосуванні, навіть при скороченні тривалості президентської кампанії, немає. Реакція ж прорежимних структур на цю обставину підтвердить правоту або хибність зроблених передбачень.
Є й інші механізми утримання усіх в рамках Конституції. Мова не про них. Сьогодні ж, принаймні, зроблений прогноз свідчить про необхідність:
— лідерам груп і фракцій парламентської більшості проаналізувати своє місце і роль у комбінаціях технологів збереження режиму та наслідки для себе. Те ж саме стосується інших лідерів з провладних структур. Переконаний, вони не знайдуть свого інтересу в діях розробників ймовірного проекту.
— лідерам опозиційних фракцій діяти узгоджено, скоординовано, переступити через суперечності, що накопичились останнім часом. Тим паче, що багато які з них привнесені. Що-що, а "розводити" опонентів, плести інтриги режим уміє.
Активу політичних партій слід зважити на нові нюанси розвитку політичних процесів, привести в готовність весь арсенал власних засобів, звертаючи надзвичайну увагу на потребу роз'яснювальної роботи серед населення. Адже, як ніколи раніше, зростає роль громадянства, кожного виборця за формування влади, отже за стан справ у державі. Брати слід до уваги багато інших, у т.ч. зовнішніх факторів.
А що президент? Він може або спростувати висловлене тут, або промовчати. Власне, це один з мотивів обнародування прогнозу.
Подивимось. Потім разом зробимо власні висновки.
Нейтралізувати наміри фальсифікації виборів президента!
(спроба політичного прогнозу)
Олександр МОРОЗ
Аналізуючи політичну ситуацію, що стосується виборів президента, та всю попередню практику формування влади, доходиш висновку, що основним інструментом режиму для досягнення його мети може бути лише фальсифікація. З цього приводу є настільки багато аргументів, що сказане можна брати як доконаний факт.
Давайте спрогнозуємо можливі дії апологетів режиму, маючи на увазі найкращі умови для застосування злочинного інструменту. Наш досвід дозволяє зробити висновок про майже єдиний варіант успішної (успішної для режиму) фальсифікації — проведення президентських виборів у серпні ц.р.
Розглянемо мотивацію такого передбачення.
Підстава. Фальсифікацію легше робити на великому масиві тих, хто не хоче або не може брати участі у виборах. Тоді відкривається великий простір для маніпуляцій. Практика довиборів та інших кампаній, загальна статистика переміщень громадян у відпускний період дає цифру зниження явки на вибори приблизно на 20%. Отже, технологи режиму могли би розраховувати на вибори у серпні ц.р., тобто, у розпал відпускного періоду.
Спосіб легітимізації наближення виборів. Він є один — дострокові вибори президента. Ключем до них є добровільна відставка Л. Кучми. Таке припущення здається алогічним, бо мотивація політичної реформи в його вустах впродовж півтора року свідчила не про його турботу щодо демократизації державного управління, а, відверто, про протилежне — закріплення диктатури. Чи змінився тепер його інтерес? Напевне, ні. Але самому реалізувати свій намір йому не вдасться. Занадто великий ризик, бо навіть тотальне застосування адмінресурсу гарантій не дає. Та й влада йому потрібна не сама по собі, а як умова безпеки (в широкому розумінні цих слів).
Добровільна відставка поліпшує певною мірою імідж президента. Мовляв, бачите, люди добрі, я справді хочу перемін, не хочу заважати їх проведенню, ви вже тут самі... М'якосердий обиватель такі речі любить.
Але не все так просто, бо немає ясності зі змістом політичної реформи. Тому вірогідними видаються два варіанти. Кожен з них може бути основним.
Перший варіант. Реформа не здійснюється.
Владу передати потрібно тому, хто гарантуватиме безпеку президента або особисто (маючи такі повноваження), або забезпечивши йому відповідний статус. Щодо статусу, скажімо, підійшла би посада прем'єра (що менш ймовірно) чи місце депутата. Звільнити таке місце для президента проблем не становить.
Розраховувати на успіх може той наступник президента, хто: а) викликає довіру у Л. Кучми на основі попередніх взаємин; б) має достатній рівень "розкрутки". Іншими словами, той, кого знають люди і сподіваються на його потенціал. Найбільше цим критеріям відповідає В. Янукович, хоч прізвище тут менш важливе. Перевагою нинішнього прем'єра є те, що при чинній Конституції, у разі відставки Л. Кучми повноваження президента і можливості скористатися адмінресурсом переходять йому. А для відповідальних за злочинний адмінресурс — губернаторів — у нього вистачить аргументів.
За Конституцією дострокові вибори президента проводяться через 90 днів після припинення повноважень діючого президента. Іншими словами, "зречення престолу" можна очікувати в кінці квітня — на початку травня.
Другий варіант. Реформа здійснюється.
Тут багато важать зміст і строки введення змін до Конституції. З цього приводу є чимало комбінацій, їх аналізувати можна окремо. Одна з них, — реформа вводиться в дію через 15 днів після підписання закону. Якщо це трапиться в кінці березня, то через кілька днів може відбутися своєрідна передача влади за схемою або першого варіанту, або за домовленістю з прем'єром (якому збільшуються повноваження) — іншому представникові влади з більш-менш незіпсованою репутацією (С. Тігіпко та ін.). Вибору щодо цього варіанту президент, скоріш за все, ще не зробив.
Цей варіант "прохідний". Він не збурює суспільство, бо гострота конкуренції між кандидатами дещо ослабне, а контроль за парламентською більшістю залишиться в тих же руках. Для цього варіанту потрібно зміни до Конституції ухвалити не пізніше березня. (Якщо це так, то законопроекти про вибори та ін., пов'язані з реформою, будуть не дуже оспорюватися з боку парламентської більшості).
Страхувальний варіант. Схоже, більшість не випадково, маючи різні можливості збереження регламентної процедури, голосувала 24.ХІІ.03 у нелегітимний спосіб. Так само невипадково вона одержала команду щодо позачергової сесії лише в крайній, певною мірою, двозначний термін — напередодні 3 лютого.
Нащо це зроблено? Щоб, реагуючи на депутатські позови, Конституційний Суд зробив висновок про нелегітимність голосувань у згадані дні. Такий висновок владі потрібний після виборів президента, коли режиму стане зрозумілим, — слід зміцнювати чи послабити його повноваження.
В кожному з цих варіантів значення матиме і модель виборів президента, і тривалість президентської виборчої кампанії. Останній фактор теж невипадково педалюється провладними силами, які нібито стурбовані тим, що парламентські вибори проводяться за 90 днів, а президентські за 180, хоча між ними немає прямого зв'язку.
Стурбовані вони іншим. Причини дві. Це наміри:
— скоротити конкурентам від опозиції можливість скористатися дідівськими засобами пропаганди і агітації, оскільки сучасні — телебачення особливо — в руках режиму. З цією ж метою робляться спроби закрити газету "Сільські вісті", позбавити ефіру радіо "Свобода", взяти під контроль регіональні ЗМІ;
— створити приводи для правдоподібного зняття з реєстрації того кандидата (кандидатів), дії якого (яких) можна буде класифікувати як порушення виборчого закону, як дочасне проведення агітації.
Саме тому внесення кандидатур на оновлення ЦВК зволікалось, претенденти підбирались з урахуванням другої, згаданої тут причини, з необхідності нею скористатись.
Така загальна схема умов для ймовірної фальсифікації.
Як нейтралізувати задумане?
Перший варіант (як і другий) значною мірою нейтралізується якістю закону про вибори президента, в якому слід обов'язково передбачити відсторонення держадміністрацій від виборчого процесу.
Другий варіант можна заблокувати кількома заходами. Передусім, потрібно змусити Конституційний Суд разом із висновками щодо закону про зміни до Конституції надіслати відповідь щодо легітимності голосувань 24 грудня і 3 лютого. Позитивні чи негативні відповіді — значення не має, але їх наявність не дозволить згодом вдаватись до маніпуляцій і шахрайства, а сам КС не стане заручником режиму.
Наступне. Треба уважно продумати строки прийняття законопроекту про зміни до Конституції. Аби нікому не кортіло робити дурниць, краще за все остаточно проголосувати законопроект у червні місяці. Ближчі тижні покажуть, чи є у політичних сил взаємна довіра щодо реформи системи влади. Якщо вона достатня, то ризику у червневому голосуванні, навіть при скороченні тривалості президентської кампанії, немає. Реакція ж прорежимних структур на цю обставину підтвердить правоту або хибність зроблених передбачень.
Є й інші механізми утримання усіх в рамках Конституції. Мова не про них. Сьогодні ж, принаймні, зроблений прогноз свідчить про необхідність:
— лідерам груп і фракцій парламентської більшості проаналізувати своє місце і роль у комбінаціях технологів збереження режиму та наслідки для себе. Те ж саме стосується інших лідерів з провладних структур. Переконаний, вони не знайдуть свого інтересу в діях розробників ймовірного проекту.
— лідерам опозиційних фракцій діяти узгоджено, скоординовано, переступити через суперечності, що накопичились останнім часом. Тим паче, що багато які з них привнесені. Що-що, а "розводити" опонентів, плести інтриги режим уміє.
Активу політичних партій слід зважити на нові нюанси розвитку політичних процесів, привести в готовність весь арсенал власних засобів, звертаючи надзвичайну увагу на потребу роз'яснювальної роботи серед населення. Адже, як ніколи раніше, зростає роль громадянства, кожного виборця за формування влади, отже за стан справ у державі. Брати слід до уваги багато інших, у т.ч. зовнішніх факторів.
А що президент? Він може або спростувати висловлене тут, або промовчати. Власне, це один з мотивів обнародування прогнозу.
Подивимось. Потім разом зробимо власні висновки.
Відповіді
2004.02.16 | Shooter
Йому би sci-fi писати...
а не аналітичні прогнози.Ніхто нікуди (відставка) не буде йти. На це вказує хоча би те, що бандюки "пропонують" включити в пакет (за який вони будуть "за", звсіно) постанову Плюща про проведення виборів 31 жовтня.
Бо якщо вибори провести в серпні, то для Ющенка це тільки "+" - Мудведчук-молодший матиме набагато менше часу для того, щоб знекровити фінанси Ющенка.