02/17/2004 | технолог

Більше трьох тисяч гривень.
Саме в стільки оцінили їх наші судді у статті Юлії Мостової "Нічим дихати" http://www.zn.kiev.ua/nn/show/474/44736/:
Наша міліція нас стереже. Періодично, щоправда, впадаючи в тихий жах від діянь і вимог тих, задля кого вона нас стереже. Втім, рапорт про відставку, недавно написаний Миколою Білоконем, так і залишився непідписаним, а прохач, який побажав вийти на свободу з частково чистою совістю, продовжував трудитися.

Це мені нагадало старого анекдота:
Іде наркоман залізничними рельсами, бачить - лежить перерізана навпіл криса. Він подивився та каже:"Ти диви, какіє ми нєжниє, прямо Анна Карєніна".

Отак і міліцейський генерал - такий нєжний...
Може дійсно треба такого слабонєрвного у відставку...

Поки писав, згадав ще офіцерський анекдот:
Танцює з дамою аглицький офіцер. Вона йому каже:"У вас на мундірі пилюка!". Той вибачається, виходить та застрелюється.
Танцює з дамою французький офіцер. Вона каже:"У вас на мундирі волосинка!". Той вибачається, виходить та застрелюється.
Танцює з дамою поручік Ржевський. Вона йому каже:"У вас на мундирі пятно!". Ржевський каже:"Ето нє пятно, ето гамно!". Збиває його щиглем та продовжує танцювати...

Здається, на мундирі української міліції - велике пятно...