З циклу - „Як би ми вчились так як треба...”
02/18/2004 | Сергій
Уроки Афганістану.
Ніхто не стане сперечатися з висловом голови союзу ветеранів Афганістану паном Червонопиським, який сказав: „ ... солдат не відповідає за дії політиків – він виконує військовий обов’язок…” Сперечатися не будемо, але спробуємо проаналізувати подібні вислови з точки зору того, чому нас мають навчити афганські події і які висновки ми, як демократичне суспільство повинні зробити. Тож задамо собі декілька запитань.
По-перше - що треба зробити щоб нами більше не керували політики, через яких будуть гинути люди в Україні й за її кордонами? Чому сьогодні при владі в Україні саме той режим, для якого життя людини ніякої цінності не має?
По-друге - хто заважає підвести правову свідомість наших громадян до рівня, коли, наприклад за конституційними нормами та міжнародними актами, люди не будуть забов’язані виконувати протизаконні накази та злочинні рішення? Що заважає сьогодні зрозуміти українцям, що життя і здоров’я людей є найвищою соціальною цінністю держави і що вони мають право будь яким засобом захищати це природнє право на життя? Може гучні заяви про ці свої права дозволять зберегти українським матерям не лише життя своїх синів?
По-третє - що ж треба змінити у процесі виховання молоді щоб привити стійкий імунітет проти лицемірства та подвійних стандартів, злочинів та зради? Хто має право і на яких прикладах виховувати наших захисників, щоб повернути довіру і повагу до людей у погонах? Ні для кого не є таємницею як під час арабо-ізраїльських конфліктів військові армії Ізраїлю поводились на території ворога. Найбагатші арабські міста і селища з ювелірними крамницями, багатими магазинами, будинками залишалися недоторканими... А як працювало керівництво Німеччини під час відродження своєї держави – жодного центу, жодного фенінгу не було вкрадено від свого народу... Тож які цінності повинен закласти вчитель у майбутнє України – нашу молодь, щоб в нас не було крадійкуватих прем’єрів, депутатів-зрадників, трусливих кандидатів, негідників клерків, що ще не раз скажуть: „ Я тебе туди не посилав!”. Як захистити нашу молодь від тих, хто вже сьогодні готовий віддати будь-який злочинний наказ?
По-четверте - розглядаючи на цьому спрощеному рівні „виконання військового обов’язку” можна легко виправдати й тих, хто виконував свій обов’язок біля бухенвальдських печей, Бабьєго Яру... Хто з танкових кулеметів розстрілював за комуністичними наказами Новочеркаськ та Прагу, Вільнюс та Грозний... А як сумлінно виконувало свій обов’язок військо НКВД в Україні у 21, 33, 46 роках... Тому з цього виникає головне питання - хто зараз так активно підіймає проблему „виконання військового обов’язку” перед злочинною системою державного терору? Чи не існуючий режим в Україні, що сам є уламком тієї комуністичної системи? Кого і до чого він готує на таких прикладах? Чому для виховання українського війська не можуть використовуватись інші історичні приклади мужності. В нашій історії багато прикладів захисту національних інтересів Батьківщини, військової стійкості і опору ворогам. Є й інші дати. Хто це так соромиться своєї історії?
По-п’яте - переконані і вважаємо що афганські події були великою трагедією у ланцюгу комуністичних злочинів проти людства. Вшановуючи пам’ять загиблих, поранених, всіх кого торкнулося це велике горе, хочемо зазначити - ми не бажаємо, щоб сучасне покоління українців потрапило у те становище розстріляної, оманутої і обкраденої генерації 70-х... Афганістан – це яскравий приклад нехтування життям людей і зневаги до суверенітету інших держав. Це яскравий приклад міжнародного тероризму возведений у рамки державної політики. Ми дійсно всі повинні пам’ятати страшні уроки комуністичного минулого. Пам’ятати і робити висновки.
Щоденний заСУД і поКАРАння комунобандитському режиму кучмаків.
Ніхто не стане сперечатися з висловом голови союзу ветеранів Афганістану паном Червонопиським, який сказав: „ ... солдат не відповідає за дії політиків – він виконує військовий обов’язок…” Сперечатися не будемо, але спробуємо проаналізувати подібні вислови з точки зору того, чому нас мають навчити афганські події і які висновки ми, як демократичне суспільство повинні зробити. Тож задамо собі декілька запитань.
По-перше - що треба зробити щоб нами більше не керували політики, через яких будуть гинути люди в Україні й за її кордонами? Чому сьогодні при владі в Україні саме той режим, для якого життя людини ніякої цінності не має?
По-друге - хто заважає підвести правову свідомість наших громадян до рівня, коли, наприклад за конституційними нормами та міжнародними актами, люди не будуть забов’язані виконувати протизаконні накази та злочинні рішення? Що заважає сьогодні зрозуміти українцям, що життя і здоров’я людей є найвищою соціальною цінністю держави і що вони мають право будь яким засобом захищати це природнє право на життя? Може гучні заяви про ці свої права дозволять зберегти українським матерям не лише життя своїх синів?
По-третє - що ж треба змінити у процесі виховання молоді щоб привити стійкий імунітет проти лицемірства та подвійних стандартів, злочинів та зради? Хто має право і на яких прикладах виховувати наших захисників, щоб повернути довіру і повагу до людей у погонах? Ні для кого не є таємницею як під час арабо-ізраїльських конфліктів військові армії Ізраїлю поводились на території ворога. Найбагатші арабські міста і селища з ювелірними крамницями, багатими магазинами, будинками залишалися недоторканими... А як працювало керівництво Німеччини під час відродження своєї держави – жодного центу, жодного фенінгу не було вкрадено від свого народу... Тож які цінності повинен закласти вчитель у майбутнє України – нашу молодь, щоб в нас не було крадійкуватих прем’єрів, депутатів-зрадників, трусливих кандидатів, негідників клерків, що ще не раз скажуть: „ Я тебе туди не посилав!”. Як захистити нашу молодь від тих, хто вже сьогодні готовий віддати будь-який злочинний наказ?
По-четверте - розглядаючи на цьому спрощеному рівні „виконання військового обов’язку” можна легко виправдати й тих, хто виконував свій обов’язок біля бухенвальдських печей, Бабьєго Яру... Хто з танкових кулеметів розстрілював за комуністичними наказами Новочеркаськ та Прагу, Вільнюс та Грозний... А як сумлінно виконувало свій обов’язок військо НКВД в Україні у 21, 33, 46 роках... Тому з цього виникає головне питання - хто зараз так активно підіймає проблему „виконання військового обов’язку” перед злочинною системою державного терору? Чи не існуючий режим в Україні, що сам є уламком тієї комуністичної системи? Кого і до чого він готує на таких прикладах? Чому для виховання українського війська не можуть використовуватись інші історичні приклади мужності. В нашій історії багато прикладів захисту національних інтересів Батьківщини, військової стійкості і опору ворогам. Є й інші дати. Хто це так соромиться своєї історії?
По-п’яте - переконані і вважаємо що афганські події були великою трагедією у ланцюгу комуністичних злочинів проти людства. Вшановуючи пам’ять загиблих, поранених, всіх кого торкнулося це велике горе, хочемо зазначити - ми не бажаємо, щоб сучасне покоління українців потрапило у те становище розстріляної, оманутої і обкраденої генерації 70-х... Афганістан – це яскравий приклад нехтування життям людей і зневаги до суверенітету інших держав. Це яскравий приклад міжнародного тероризму возведений у рамки державної політики. Ми дійсно всі повинні пам’ятати страшні уроки комуністичного минулого. Пам’ятати і робити висновки.
Щоденний заСУД і поКАРАння комунобандитському режиму кучмаків.