Нова ЦВК - хто рахує той і має? (стаття)
02/19/2004 | Мінор
Новий склад ЦВК - хто рахує той і має?
Віктор Уколов
Те, що Верховна Рада обрала нову Центральну виборчу комісію, стало політичною сенсацією тижня. З погляду нормального європейця, здавалося б нічого особливого: адже не має значення хто рахує голоси, важливо, як проголосують виборці. Втім, значно ближчому до традиційних азійських хитрощів українцеві, видно все як на долоні – хто рахує, той і має.
Інакше важко пояснити, чому пересічна подія викликала настільки бурхливу діяльність пропрезидентської більшості у стінах парламенту. Всупереч логіці і здоровому глузду серед 12 кандидатур членів ЦВК, у середу президент Кучма не запропонував жодної від опозиційних партій. І тільки наступного дня в четвер у відповідь на бурхливу реакцію соціалістів, які тепер вочевидь рахуються ситуаційними союзниками, президент кинув відчіпного – двох кандидатів від СоцПУ та НУ. Втім, не змінюючи загальної конфігурації голосів у ЦВК, де 10 з 12 членів голосуватимуть на користь своїх висуванців з провладної більшості.
Тим часом визнання результатів виборів саме опозицією є основним чинником, що збурює або навпаки заспокоює тих, хто голосував проти кандидата в президенти, який перемагає на виборах. Відсутність представників опозиції в ЦВК дає право самій опозиції у майбутньому заявляти про порушення в ході передвиборчої кампанії або неправильний підрахунок голосів.
Невідомо який радник намовив Леоніда Кучму знехтувати такою небезпекою і закласти під визнання виборів міну уповільненої дії, але здається опозиція, до певної міри, цьому навіть зраділа. Інакше важко пояснити чому 46 депутатів фракції „Наша Україна” начолі з найвірогіднішим (за даними соцопитувань) переможцем виборчих перегонів Віктором Ющенком, проголосували за включення до Центрвиборчкому одного з найбільш одіозних представників більшості, народного депутата Сергія Ківалова. Того самого діяча, який обіймаючи ще й посаду голови Вищої Ради Юстиції, першим заявив про існування, нібито юридичної колізії, що дозволяє Леонідові Кучмі балотуватися на третій термін у президенти України. Втім, цьому факту можуть бути різні пояснення: або Віктор Ющенко готується програти вибори і шукає причини невизнання результатів голосування, або, що вірогідніше, він настільки впевнений у своїй перемозі, що не надає значення персоналіям, які рахуватимуть голоси.
Однак, більшість здається покладає надії на потрібних людей у ЦВК вже тепер і це свідчить про слабкість її позиції. Діючий поки-що президент Кучма нагадує відомого персонажа з радянського комедійного фільму, якого товариші тримають посередині дороги і на якого з шаленою швидкістю летить автомобіль. Кидання більшості, то в бік цілковитого скасування всенародних виборів, то в бік призначення до Центрвиборчкому обов’язково своїх людей, радше нагадують конвульсії приречених на поразку. Похмурими для теперішньої влади виглядають і результати соціологічних опитувань, де як і два роки тому з величезним відривом перемагає лідер опозиції Віктор Ющенко (22%), а його найближчий суперник від влади прем’єр Віктор Янукович починає втрачати прихильників і відстає більш ніж на 10%.
„Ще вчора я вірив у те, що більшість зможе висунути єдиного кандидата в президенти, - вважає народний депутат Іван Плющ, - „Після коментарів, які я почув у ЗМІ від представників більшості, більше в це не вірю” Відчуття не підводять колишнього спікера в дні, коли по одному телеканалу один з лідерів більшості Леонід Кравчук заявляє, що більшість висуне єдиного кандидата і ним буде Віктор Янукович, по іншому голова НДП Валерій Пустовойтенко стверджує, що переговорів з ним і його партією ніхто не проводив. Багато політиків вважають, що єдиним кандидатом від влади може бути хіба президент Кучма, адже влада побудувала парламентську більшість не лише на доступі до ресурсів бюджету, але й на страхові можливих репресій з боку податкових органів. І якщо представники бізнесу змушені терпіти тиск з боку діючого президента, то це зовсім не значить, що вони готові передати репресивну нагайку в руки одного кандидата, не отримавши гарантій своєї майбутньої недоторканості і вигоди.
Може тому, до складу Центральної Виборчої Комісії президент запропонував саме Сергія Ківалова, який першим обґрунтував можливість переобрання Леоніда Кучми на третій термін і тепер мітить на крісло голови Центрвиборчкому Проте коментуючи останні соціологічні опитування, директор центру ім.. Разумкова пояснив, що рейтинг пана Кучми, як кандидата у президенти... не вимірювався, напевне тому, що складає менше 1%. За таких умов гарантією обрання може бути тільки безсовісна фальсифікація результатів голосування і неймовірно величезні приписки під час підрахунку голосів.
З іншого боку прем’єр Янукович, як найбільш амбіційний представник більшості, що вже заявляв про свою готовність балотуватись, може цілком втішитись своєю посадою, в світлі збільшення його повноважень після завершення конституційної реформи. Така ж перспектива може чекати і лідера будь-якої з партій більшості, достатньо тільки перемогти в підкилимовій боротьбі та інтригах в парламенті. Одночасно Леонід Кучма за підтримки посиленого прем’єра і більшості своїх людей в ЦВК може сподіватись на виграш виборів ціною адміністративного тиску і приписок під час підрахунку голосів. Винагородою у такій грі буде збереження статус-кво для теперішніх владоможців і подальша ізоляція опозиції та народу, що її підтримує, на вулицях та площах міст, подалі від реального впливу та важелів влади.
Віктор Уколов
Те, що Верховна Рада обрала нову Центральну виборчу комісію, стало політичною сенсацією тижня. З погляду нормального європейця, здавалося б нічого особливого: адже не має значення хто рахує голоси, важливо, як проголосують виборці. Втім, значно ближчому до традиційних азійських хитрощів українцеві, видно все як на долоні – хто рахує, той і має.
Інакше важко пояснити, чому пересічна подія викликала настільки бурхливу діяльність пропрезидентської більшості у стінах парламенту. Всупереч логіці і здоровому глузду серед 12 кандидатур членів ЦВК, у середу президент Кучма не запропонував жодної від опозиційних партій. І тільки наступного дня в четвер у відповідь на бурхливу реакцію соціалістів, які тепер вочевидь рахуються ситуаційними союзниками, президент кинув відчіпного – двох кандидатів від СоцПУ та НУ. Втім, не змінюючи загальної конфігурації голосів у ЦВК, де 10 з 12 членів голосуватимуть на користь своїх висуванців з провладної більшості.
Тим часом визнання результатів виборів саме опозицією є основним чинником, що збурює або навпаки заспокоює тих, хто голосував проти кандидата в президенти, який перемагає на виборах. Відсутність представників опозиції в ЦВК дає право самій опозиції у майбутньому заявляти про порушення в ході передвиборчої кампанії або неправильний підрахунок голосів.
Невідомо який радник намовив Леоніда Кучму знехтувати такою небезпекою і закласти під визнання виборів міну уповільненої дії, але здається опозиція, до певної міри, цьому навіть зраділа. Інакше важко пояснити чому 46 депутатів фракції „Наша Україна” начолі з найвірогіднішим (за даними соцопитувань) переможцем виборчих перегонів Віктором Ющенком, проголосували за включення до Центрвиборчкому одного з найбільш одіозних представників більшості, народного депутата Сергія Ківалова. Того самого діяча, який обіймаючи ще й посаду голови Вищої Ради Юстиції, першим заявив про існування, нібито юридичної колізії, що дозволяє Леонідові Кучмі балотуватися на третій термін у президенти України. Втім, цьому факту можуть бути різні пояснення: або Віктор Ющенко готується програти вибори і шукає причини невизнання результатів голосування, або, що вірогідніше, він настільки впевнений у своїй перемозі, що не надає значення персоналіям, які рахуватимуть голоси.
Однак, більшість здається покладає надії на потрібних людей у ЦВК вже тепер і це свідчить про слабкість її позиції. Діючий поки-що президент Кучма нагадує відомого персонажа з радянського комедійного фільму, якого товариші тримають посередині дороги і на якого з шаленою швидкістю летить автомобіль. Кидання більшості, то в бік цілковитого скасування всенародних виборів, то в бік призначення до Центрвиборчкому обов’язково своїх людей, радше нагадують конвульсії приречених на поразку. Похмурими для теперішньої влади виглядають і результати соціологічних опитувань, де як і два роки тому з величезним відривом перемагає лідер опозиції Віктор Ющенко (22%), а його найближчий суперник від влади прем’єр Віктор Янукович починає втрачати прихильників і відстає більш ніж на 10%.
„Ще вчора я вірив у те, що більшість зможе висунути єдиного кандидата в президенти, - вважає народний депутат Іван Плющ, - „Після коментарів, які я почув у ЗМІ від представників більшості, більше в це не вірю” Відчуття не підводять колишнього спікера в дні, коли по одному телеканалу один з лідерів більшості Леонід Кравчук заявляє, що більшість висуне єдиного кандидата і ним буде Віктор Янукович, по іншому голова НДП Валерій Пустовойтенко стверджує, що переговорів з ним і його партією ніхто не проводив. Багато політиків вважають, що єдиним кандидатом від влади може бути хіба президент Кучма, адже влада побудувала парламентську більшість не лише на доступі до ресурсів бюджету, але й на страхові можливих репресій з боку податкових органів. І якщо представники бізнесу змушені терпіти тиск з боку діючого президента, то це зовсім не значить, що вони готові передати репресивну нагайку в руки одного кандидата, не отримавши гарантій своєї майбутньої недоторканості і вигоди.
Може тому, до складу Центральної Виборчої Комісії президент запропонував саме Сергія Ківалова, який першим обґрунтував можливість переобрання Леоніда Кучми на третій термін і тепер мітить на крісло голови Центрвиборчкому Проте коментуючи останні соціологічні опитування, директор центру ім.. Разумкова пояснив, що рейтинг пана Кучми, як кандидата у президенти... не вимірювався, напевне тому, що складає менше 1%. За таких умов гарантією обрання може бути тільки безсовісна фальсифікація результатів голосування і неймовірно величезні приписки під час підрахунку голосів.
З іншого боку прем’єр Янукович, як найбільш амбіційний представник більшості, що вже заявляв про свою готовність балотуватись, може цілком втішитись своєю посадою, в світлі збільшення його повноважень після завершення конституційної реформи. Така ж перспектива може чекати і лідера будь-якої з партій більшості, достатньо тільки перемогти в підкилимовій боротьбі та інтригах в парламенті. Одночасно Леонід Кучма за підтримки посиленого прем’єра і більшості своїх людей в ЦВК може сподіватись на виграш виборів ціною адміністративного тиску і приписок під час підрахунку голосів. Винагородою у такій грі буде збереження статус-кво для теперішніх владоможців і подальша ізоляція опозиції та народу, що її підтримує, на вулицях та площах міст, подалі від реального впливу та важелів влади.