97% опитуваних вважає, що автором брудних технологій є Медведчук
02/20/2004 | Максим’як
Повний текст на Вечірній Свободі, останній випуск.
Володимир Полохало
Йдеться насамперед про те, з чого ми почали. І говорити про що свідчить цей факт і зрештою, чи буде підтвердження того, про що сказав генерал Валерій Кравченко, що те, що вони отримували завдання( співробітники посольств) слідкувати за політиками, міністрами – це надзвичайно важливо.
На мій погляд, це треба підтвердити. І цим має займатися Генеральна прокуратура. Але я казав про те ( і не тільки я, а й багато хто з експертів говорять), що дискредитація опозиційних сил, зниження рейтингу популярності їхніх лідерів є сьогодні важливим стратегічним завданням нинішніх пропрезидентських сил і оточення Кучми.
Про це говорить переважна більшість українських експертів, я можу навести дані експертних опитувань. Абсолютно не заангажованих не буває політологів. Колись ще Карл Манергейм сказав, що “все зводиться до ідеології, як би ти не хотів бути вільним інтелектуалом”.
Але все-таки є міра незалежності і міра залежності. Так от, максимально незалежні політологи, наскільки це можливо взагалі (в світі не буває незалежних), якраз визначили, приблизно 90 % опитаних, наприкінці грудня минулого року про дискредитацію опозиційних сил і зниження рейтингу популярності їхнього лідера.
Це є завдання, це видно звідусіль. Достатньо подивитися на те, які маніпулятивні стратегії здійснюються проти Віктора Ющенка чи Юлії Тимошенко.
До речі, за цим же опитуванням, яке я назвав, якраз 97 % опитаних (це було 42) вважає, що суб’єктом чи замовником брудних технологій є якраз глава Адміністрації Президента України, і 89 % - Президент України. Це красномовний факт. Це так вважають експерти.
А по-друге, ми говоримо сьогодні про контекст України, про її задекларований європейський вибір. Тут якраз, у цій проблемі я бачу неспівмірність норми і факту, бо неспівмірність продекларованих намірів і фактів повсякденності.
Так от, факти повсякденності свідчать про те, що політична культура українських еліт, і насамперед керівних політичних еліт, така, що вони відторгають ці європейські демократичні цінності.
Якщо ці цінності про себе заявляють, заявляють в межах того, що Україна сама начебто хоче до Європи, тоді це називають брутальним втручанням у внутрішні справи України.
Згадайте нещодавній факт стосовно пані Северинсен. І це була просто істерія проти двох парламентаріїв, дуже поважних парламентаріїв, а потім і проти ПАРЄ.
І максимум, на що пішов Президент, це було як вибачення перед дипломатичним корпусом, коли він сказав, що доповідачам моніторингового комітету зі сторони комітету не вистачило часу, щоб досконально розібратися в ситуації.
Це, звичайно, був максимум, на що міг піти Президент України у своїй політичній культурі і сприйнятті саме цих європейських цінностей. Так от, Німеччина, як і Європа, не сприймає українських політиків саме з такою культурою.
Вона не сприймає такі практики врядування, коли відбувається стеження за громадянами, коли силові структури використовуються саме тільки в цьому.
Хоч раніше, ви знаєте, дуже довго сприймався відомий футурологічний роман Джона Оруела “1984” як певна гіпотеза, як попередження, прочитувався як те, що мало не збуватися, але ми бачимо сьогодні в конкретних фактах в Україні, що посилення контролю за громадянами, їхньою поведінкою, задумами і помислами, якраз є те, що збувається за цим футурологічним романом.
І не тільки за цим футурологічним романом. Отже, я хотів би зробити резюме. Сподобалася одна репліка пана Зарубінського, якого я поважаю як цікавого політика, про те, що не треба так реагувати на полеміку, дискусію, тому що європейські цінності, європейська культура передбачає культуру дискусії.
Але він сказав дуже важливу річ, що, можливо, це і громадянська позиція Валерія Кравченка. Давайте думати, що втікають не тільки з корабля, який тоне, втікають не від Кучми, якого побоюються, а це є певний вияв і громадянської позиції, і тієї громадянської мужності, якої так сьогодні бракує українцям.
Це і є свідчення, можливо, зростання того громадянського суспільства, яке може змінити ситуацію на краще і наблизити той європейський вибір, про який ми так часто говоримо.
Зиновій Фрис
Дякую, пане Полохало. Я хотів би зацитувати Левка Лук’яненка, котрий сьогодні сказав: “Леонід Кучма та його оточення перетворив СБУ з органу захисту держави в орган слідкування за опозиційними діячами всередині країни, за політичними партіями. Вони ведуть роботу, спрямовану на розкол політичних партій. Це я дуже добре знаю на прикладі УРП”.
Володимир Полохало
Йдеться насамперед про те, з чого ми почали. І говорити про що свідчить цей факт і зрештою, чи буде підтвердження того, про що сказав генерал Валерій Кравченко, що те, що вони отримували завдання( співробітники посольств) слідкувати за політиками, міністрами – це надзвичайно важливо.
На мій погляд, це треба підтвердити. І цим має займатися Генеральна прокуратура. Але я казав про те ( і не тільки я, а й багато хто з експертів говорять), що дискредитація опозиційних сил, зниження рейтингу популярності їхніх лідерів є сьогодні важливим стратегічним завданням нинішніх пропрезидентських сил і оточення Кучми.
Про це говорить переважна більшість українських експертів, я можу навести дані експертних опитувань. Абсолютно не заангажованих не буває політологів. Колись ще Карл Манергейм сказав, що “все зводиться до ідеології, як би ти не хотів бути вільним інтелектуалом”.
Але все-таки є міра незалежності і міра залежності. Так от, максимально незалежні політологи, наскільки це можливо взагалі (в світі не буває незалежних), якраз визначили, приблизно 90 % опитаних, наприкінці грудня минулого року про дискредитацію опозиційних сил і зниження рейтингу популярності їхнього лідера.
Це є завдання, це видно звідусіль. Достатньо подивитися на те, які маніпулятивні стратегії здійснюються проти Віктора Ющенка чи Юлії Тимошенко.
До речі, за цим же опитуванням, яке я назвав, якраз 97 % опитаних (це було 42) вважає, що суб’єктом чи замовником брудних технологій є якраз глава Адміністрації Президента України, і 89 % - Президент України. Це красномовний факт. Це так вважають експерти.
А по-друге, ми говоримо сьогодні про контекст України, про її задекларований європейський вибір. Тут якраз, у цій проблемі я бачу неспівмірність норми і факту, бо неспівмірність продекларованих намірів і фактів повсякденності.
Так от, факти повсякденності свідчать про те, що політична культура українських еліт, і насамперед керівних політичних еліт, така, що вони відторгають ці європейські демократичні цінності.
Якщо ці цінності про себе заявляють, заявляють в межах того, що Україна сама начебто хоче до Європи, тоді це називають брутальним втручанням у внутрішні справи України.
Згадайте нещодавній факт стосовно пані Северинсен. І це була просто істерія проти двох парламентаріїв, дуже поважних парламентаріїв, а потім і проти ПАРЄ.
І максимум, на що пішов Президент, це було як вибачення перед дипломатичним корпусом, коли він сказав, що доповідачам моніторингового комітету зі сторони комітету не вистачило часу, щоб досконально розібратися в ситуації.
Це, звичайно, був максимум, на що міг піти Президент України у своїй політичній культурі і сприйнятті саме цих європейських цінностей. Так от, Німеччина, як і Європа, не сприймає українських політиків саме з такою культурою.
Вона не сприймає такі практики врядування, коли відбувається стеження за громадянами, коли силові структури використовуються саме тільки в цьому.
Хоч раніше, ви знаєте, дуже довго сприймався відомий футурологічний роман Джона Оруела “1984” як певна гіпотеза, як попередження, прочитувався як те, що мало не збуватися, але ми бачимо сьогодні в конкретних фактах в Україні, що посилення контролю за громадянами, їхньою поведінкою, задумами і помислами, якраз є те, що збувається за цим футурологічним романом.
І не тільки за цим футурологічним романом. Отже, я хотів би зробити резюме. Сподобалася одна репліка пана Зарубінського, якого я поважаю як цікавого політика, про те, що не треба так реагувати на полеміку, дискусію, тому що європейські цінності, європейська культура передбачає культуру дискусії.
Але він сказав дуже важливу річ, що, можливо, це і громадянська позиція Валерія Кравченка. Давайте думати, що втікають не тільки з корабля, який тоне, втікають не від Кучми, якого побоюються, а це є певний вияв і громадянської позиції, і тієї громадянської мужності, якої так сьогодні бракує українцям.
Це і є свідчення, можливо, зростання того громадянського суспільства, яке може змінити ситуацію на краще і наблизити той європейський вибір, про який ми так часто говоримо.
Зиновій Фрис
Дякую, пане Полохало. Я хотів би зацитувати Левка Лук’яненка, котрий сьогодні сказав: “Леонід Кучма та його оточення перетворив СБУ з органу захисту держави в орган слідкування за опозиційними діячами всередині країни, за політичними партіями. Вони ведуть роботу, спрямовану на розкол політичних партій. Це я дуже добре знаю на прикладі УРП”.
Відповіді
2004.02.21 | Настрадамус
Но это им не мешает "руководить , нет разума противодействия !(-
2004.02.21 | Ukropithecus (robustus)
В тому то і справа
Таке враження, що НУ з епохи минулого, бо їхні дії нагадують спроби аборигенів з аресеналом із списів і стріл протистояти танкам і кулеметам. Що можуть дати свистки і обливання Литвина водою? Задорожній скаржився, що вони заліпили його депутатське крісло жувальними гумками і понівечили пристрій для голосування. Тут навіть казати про якусь тактику або стратегію недоречно.2004.02.21 | Максим’як
Пані Бекешина вернула Кучму "на місце" - 2-й після Ющенка!
Я оце думаю, що би це могло означати. Ірина Бекешина ще з попередніх виборів 1999 року працювала на Кучму і мала Вітренко в опитуваннях почтійно на другому місці. А яку політтехнологію на зпмовлення вона тепер відпрацьовує?---------------
20 лютого 2004, 14:24
Кучма вийшов на друге місце
Якби вибори президента України відбулися цієї неділі, чинний глава держави Леонід Кучма отримав би 12,9% голосів, посівши друге місце після лідера блоку «Наша Україна» Віктора Ющенка, за якого проголосували б 23,5% виборців. Про це, як передає кореспондент ForUm’у, свідчать оприлюднені сьогодні результати соціологічного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» (ФДІ) і Центром соціальних і політичних досліджень «СОЦИС».Згідно з результатами опитування на третьому місці опинився б лідер Компартії Петро Симоненко (9,6%), на четвертому – прем’єр-міністр Віктор Янукович (7,3%).Далі у порядку убування: лідер Соцпартії Олександр Мороз (4,7%), міністр транспорту Георгій Кирпа (4,3%) і лідер БЮТ Юлія Тимошенко (4%).Несподівана поява кандидатури Леоніда Кучми в опитуванні науковий керівник ФДІ Ірина Бекешкіна пояснила тим, що дослідники хотіли перевірити таким чином міцність позицій Віктора Януковича. Зі слів Бекешкіної, з’ясувалося, що за Кучму готові голосувати Донбас і Крим. Однак, і при такому розкладі Л.Кучма не зможе перемогти у другому турі, вважає І. Бекешкіна.Згідно результатів опитування 73% опитаних проголосували б проти Леоніда Кучми у випадку, якби він балотувався на посаду президента в 2004 році. 17,1% віддали б за нього свій голос.Всеукраїнське опитування проводилося з 1 по 8 лютого. Усього опитано 1200 осіб. Похибка – 3%.
ForUm