02/21/2004 | Максим’як

Чи може стати режим Кучми “ворогом №2” для вього світу?

Боротьба між Росією і Заходом має у основі причину появи нового транспортного коридору поставок енергоносіїв через Україну на Захід.

Я не можу сказати, що Росія, як держава матиме якісь матеріальні вигоди, якщо залишиться монополістом у цьому випадку, оскільки поставки нафти і газу Росією на Захід є вже давно приватизовані. А ці приватні компанії, судячи із офіційних заяв російського уряду, не платять зовсім податків. Але є дві очевидні речі:
– вихід на Захід енергоносіїв із Середньої Азії, Ірану та Іраку є неминучим.
– “російські” нафтогазові ТНК не зовсім є російськими за своєю ідеологією (природньо), тобто, вони можуть бути проти альтернативних поставок енергосіїв на Захід, тільки тоді, коли там не бачать своєї вигоди, а лише втрату прибутків.

Але політика Росії мало співпадає із інтересами ТНК. Політика Росії полягає в обмеженні будь-якою ціною встановлення контролю Заходом і США над територіями, які традиційно вважаються сферами російського впливу. Отже, такою територією сьогодні є Україна (вчора була Грузія).Україна виглядає, як останній форпост російської імперії.

Сьогоднішня проблема Заходу, легко змінити режим Кучми на більш сприятливий, має велику перешкоду в особі Віктора Ющенка. Ющенко буде завжди ставити інтереси України на перше місце, а не своє бажання особисто здобути владу. Така особа для Заходу і США не підходить . Тобто, Ющенко завжди працюватиме на всі 100 відсотків на інтереси України, а якщо ці інтереси десь співпадатимуть на кілька відсотків із інтересами Росії чи Заходу, то це є все, що вони отримають від нового президента Україні. Ющенко є перший і незаперечний кандидат на владу в Україні і обійти його не можуть ні США, ні Росія.

Цей рік є ключовим для трьох держав України, США та Росії – там проводяться вибори, які повині визначити політику на кілька майбутніх років.

Якщо Захід вже давно зрозумів, що Ющенко ніколи не піде шляхом Саакашвілі, то він повинен мати інші варіанти у запасі, щоб гарантовано відправити Кучму і весь його режим на пенсію. Я навіть мало вірю, що Ющенко взагалі може стати президентом, якщо на серйозному рівні боротьбу за Україну розгорнуть США та Росія. Я кажу про виняткові фактори та обставини, а не квазідемократичний процес в Україні. Тут Ющенко буде незаперечним переможцем.

Дж. Буш не зовсім успішно просунувся у завоюванні сходу. Головне для американського президента знайти вигоду для американської економіки. І якщо сьогодні цієї вигоди не має, то це тільки тому, що нафта із Іраку не має шляхів збуту.

Тому, винакає питання, чи зможуть США змінити владу в Україні спираючись на їх свої традиційні методи, аналогом якого є інтервенція у Ірак?

Якщо раніше були підстави говорити про нееокономічні чинники вторгнення в Ірак, то сьогодні вони вже повністю відпали. Ірак не мав зброї масового знищення, але це не завадило повалити там режим Саддама Хусейна.

Наближення вибрів у США може зробити Україну елементом політтехнології, подібної до іракської. На перший погляд, це є надто проблематично. Але згадаймо із чого все почалося, чому став Ірак об”єктом для інтервенції. Це вже забулося, але згадаймо, що причиною стало 11 вересня, коли була здійснена масштабна інтервенція на важливі об’єкти у США.

Коли у пресі появилася інформація про придбання в Україні Аль-Каїдою портативних ядерних вибухових пристроїв, перед нами постало дві версії:
- антиукраїнський пі-ар збоку Росії
- антиукраїнський пі-ар збоку США

Я не можу стовідсотково стверджувати, чи взагалі у природі існують портативні ядерні вибухові пристрої. Я не знаю. Теоретично можна припускати, бо деякі боєголовки не первищують десятка кілограм, але чи дозволяє рівень українських (колишніх радянських) технологій такі “бомби” продукувати, це не повністю ясно.

Залишається повною загадкою, чому така версія запущена у світові ЗМІ. Аналогії свідчать, що терористичні акти можуть сприяти утриманню чи здобуттю влади.

Головний наслідок з цього можна сформулювати так: “Якщо у США буде мати місце терористичний акт із використанням ядерної зброї, то першим винуватцем стане Україна. Саме той факт, який зв’язує терористичний акт і ядерний пристрій, однозначно дає можливість для світовій громадськості “знайти” головного винуваться. Це - Україна, як терористична держава, де панують хаос, вбивства, корупція і мафія та ще й сприяє міжнародним терористам. Тим більше, як відкрито стверджують експерти, Україна є близька до військового путчу.

Отже, Україна може стати дуже легкою здобиччю для будь-якого сильнішого у цьому зденервованому світі. Це війна? Цілком можливо. Якщо говорити про кількість, то її є вже достатньо, щоб вона, при мінімальному доповненні, перейшла у якість.