02/22/2004 | Максим’як

Лідер блоку «Наша Україна» Віктор Ющенко: «Для нас головне – дати людям відповідь, якою Україна стане завтра»

Андрій Кузнецов, Анатолій Медзик (фото)
20.02.2004 // 11:31


Віктор Ющенко довго уникав політики. Він, один з найкращих у світі фінансистів, завжди вважав, що його покликанням є банківська діяльність. Однак від себе не втечеш. Ледь помітні спочатку вектори долі стали його дороговказом. Сьогодні Ющенко – лідер найчисленнішої парламентської фракції та найреальніший переможець цьогорічних президентських виборів. 23 лютого Вікторові Ющенку – 50 років. Він наблизився до рубікону і, вочевидь, готовий гідно його перейти. Це усвідомили й найзапекліші його суперники. Свідченням цього є нескінчені потоки брехні, яку тиражують у провладних ЗМІ. Напередодні ювілею ми зустрілися з лідером «Нашої України», щоб познайомитися із ним ближче.





– Вікторе Андрійовичу, незабаром вам 50. Які почуття викликає наближення цієї дати?

– Цій даті в житті людини заведено надавати символічного значення. Відчуваю на собі, що 50 – це справді поворотний пункт, з якого добре видно і минуле, і перспективу.

Приємно усвідомлювати, що маєш достатньо сили й бажання свої плани здійснити, почуваєш себе у гарній формі. Як і раніше, я не сприймаю пасивного способу життя, мій стиль життя динамічний. Намагаюся бути небайдужим, вимогливим до своєї душі й фізичного стану.

Звісно, багато що змінюється в людині та навколо неї. Однак це не впливає на сформовану систему моїх цінностей, симпатії, світогляд.

– Що ви бачите на пройденому шляху?

– Будь-яку справу, якою займався, я намагався робити чесно. І ставив перед собою високі цілі. У 40 років головною турботою було становлення фінансово-банківської системи держави, запровадження української гривні. У 45 настав час очолити уряд, треба було зламати руйнівні тенденції в економіці, добитися зростання добробуту громадян, виплатити астрономічні заборгованості із зарплат і пенсій, накопичені попередніми урядами. Сьогодні, у 50, я усвідомлюю, скільки ще не зроблено...

– Як ви сприймаєте атмосферу постійного морального тиску з боку влади і підконтрольних їй ЗМІ?

– Я став терпимішим. Коли був головою Нацбанку, не вірив, що із часом навчуся спокійно сприймати весь бруд, який виливається на мене з телебачення та газет. Зараз розумію: якщо хочеш утвердити свою позицію, мусиш бути коректним і терпимим. Проте, чесно кажучи, і досі болить, коли чуєш відверту брехню про себе, нашу політичну силу, своїх колег. Хочеться захистити від цього свою родину, близьких.

Чорний піар не повинен бути нормою. Я зроблю все можливе, щоб очистити українську політику від лукавства та брутальності.

– Із чим ви пов’язуєте свої надії – зі зміною законів, державної ідеології, поколінь політиків?

– Звичайно ж, головна переміна має відбутися в головах людей, у суспільній атмосфері. А ключ до цього – встановлення довіри народу до влади. Сьогодні для цього є й правові, й ідеологічні, й кадрові передумови.

У нас із чинною владою різний світогляд, сприйняття демократичних цінностей. Бо вона ментально належить до радянської партноменклатури, прагне законсервувати авторитарну модель, що робить людину залежною від держави. Я відношу себе й членів своєї команди до людей з іншої генерації. Для нас головне – дати людям відповідь: якою Україна стане завтра. Наша держава має шанс стати багатою, сильною, цікавою для українців і для всього світу. Головне, щоб ми навчилися поважати самі себе, щоб кожен робив свою справу. Тоді Україна знайде своє місце у світі і наше ім’я звучатиме гордо.



«Не бути сьогодні в опозиції – аморально»

– Президент і його однодумці – Медведчук, Янукович, Гавриш, Волков, Симоненко часто заявляють, що «Наша Україна» взагалі проти реформування чинної системи влади...

– Коли кажуть, що «Наша Україна» виступає проти політичної реформи, це брехня. Ми за демократичні перетворення, які утвердять в Україні прозору політику, чесну економіку, захист прав людини. Ми виступаємо за сильний, незалежний суд, вільні ЗМІ та верховенство права. Якщо це – мета реформи, то ми її обов’язково підтримаємо.

Але дійсність поки що зовсім інша. Режим маніпулює демократією. Він управляє країною через силові структури, тіньові схеми, кругову поруку чиновництва й криміналу. Сьогодні режим намагається приватизувати не лише заводи, але й владу. Ідеться тільки про більш зручне юридичне оформлення цього режиму. Критерії тут теж зрозумілі: якомога менше прозорості та персональної відповідальності.

Пригадайте, як раділа в день нелегітимного голосування пропрезидентська більшість у парламенті. Як ви думаєте, чого? Що, в Україні стало більше демократії? Ні!

Переважна більшість громадян стали заручниками обману й зловживань діячів, які приватизували українську політику, телебачення та газети, загнали в тінь економіку, корумпували всі державні інститути. Сьогодні ці люди під приводом реформи прагнуть зберегтися при владі.

– Але ж Президент і більшість наголошують, що переймаються лише побудовою європейської моделі управління в Україні...

– За останні півтора року Президент України тричі змінив свій погляд на реформу – від посилення президентської гілки влади до переходу на рейки парламентсько-президентської системи. Саме представники більшості пропонують продовжити повноваження чинної Верховної Ради на півтора року... «Видатні» юристи з більшості пропонують замінити прямі вибори президента на обрання його в парламенті, а потім з легкістю відмовляються від цієї афери. Після цього всі знову в захваті від нових ініціатив Банкової й ніхто вже не згадує, для чого і хто це все вигадував...

– Вікторе Андрійовичу, після приєднання соціалістів до більшості очевидно, що законопроект із політреформи в парламенті проголосують. Чи цікавить «Нашу Україну» посада президента з обмеженими повноваженнями?

– Влада хотіла забрати в народу право обирати свого президента. Ми це право зберегли. Зараз влада хоче обмежити роль президента, але головне для майбутнього президента – це довіра народу, зафіксована й підтверджена результатами голосування. Політична воля та взаємна довіра здатні змінити ситуацію в суспільстві швидко й радикально. Для цього ми і йдемо на вибори.

Повноваження майбутнього президента як такі сьогодні не є ключовою площиною для дискусії. Питання стоїть зовсім інакше: зміна влади чи зміна політичних декорацій?

– У багатьох складається враження, що влада, яка давно прагнула розколоти опозицію, досягла свого після того, як соціалісти підтримали реформу, ініційовану більшістю. Як сьогодні складаються відносини в опозиційній «трійці» – «Нашій Україні», СПУ та БЮТ?


– Я переконаний, що голосування соціалістів не виправдало сподівань мільйонів громадян, які сприймають опозицію як носія демократичних цінностей в Україні. Це розчарування для мене та багатьох людей. Нелегітимний процес не може породити чесне рішення.

Стосовно «трійки» я переконаний, що ми її збережемо. Сьогодні не бути в опозиції – аморально. Адже з кожним тижнем дедалі актуальнішим є питання узгодження спільних дій та створення спільних структур для виборів.

– Як ви оцінюєте психологічну атмосферу в «Нашій Україні»? Як сприймаєте критику колег?

– У фракції «Нашої України» – 103 депутати. Усі вони самодостатні, серйозні особистості, зі своїми позиціями, авторитетом, своїм баченням життя. Ми різні, але ми здатні робити спільну велику справу. «Наша Україна» – унікальне для нашої держави політичне явище. На виборах ми здобули симпатії кожного четвертого українця. Два роки влада випробовує на нас свій каральний апарат, але, попри це, ми – лідери народної довіри. Отже, критика йде на користь.

Є інтереси спільної справи, які значно вищі за особисті амбіції кожного. Критика – це складова політичного життя. Там, де робиться справа, обов’язково виникають непорозуміння та конфлікти. А де панує одностайність і бездумне виконання наказів, виникають лише політичні гібриди, на кшталт нинішньої парламентської більшості.



«Життя триває»


– Приготування до ювілею, напевне, вже в розпалі. Яким ви бачите для себе цей день?

– Ви навіть не уявляєте, які вдома клекочуть дискусії із цього приводу. Узагалі, я не полюбляю гучних святкувань. Гадаю, що маю право зустріти своє п’ятдесятиріччя у вузькому сімейному колі. Однак із цим у мене, певно, нічого не вийде (усміхається). Мене вже майже переконали, що цей день належить не лише мені, а тому необхідно зважати на плани близьких, друзів, колег, які хотіли б мене привітати.

– Найголовнішого подарунка, певно, чекаєте від дружини. Її цього року ніхто не зможе перевершити...

– Я розумію, про що йдеться (усміхається). Ми всі чекаємо цієї події. (Ющенко – батько чотирьох дітей. Навесні родина чекає поповнення. – Авт.).

– У вас у житті багато захоплень. Як вдається зберігати свій внутрішній світ в умовах психологічних та інформаційних перевантажень, поїздок, зустрічей – усього, що супроводжує особисте життя політика?

– Усі захоплення здебільшого ірраціональні. Я відновлюю сили на природі, у фізичній праці. У кузні, біля горнила й ковадла, я відчуваю життя значно повніше та яскравіше, ніж у залі засідань Верховної Ради. Або бджільництво, яке для мене є однією з ознак українства. Я не збираю коштовності, золото-срібло. Це мій принцип. Але в моїй колекції є багато предметів народного побуту: одяг, примітивне малярство, домашня ікона, кухонне приладдя, чумацькі колеса.

Я хочу зберегти світ, у якому жили наші діди, адже він уже не повториться. Ідучи в політику, я усвідомлював, що це заняття вимагає цілковитої самовіддачі. І тому сьогодні на хобі залишається дедалі менше часу.

– Вікторе Андрійовичу, чи готові ви психологічно до Рубікону, який маєте перейти у жовтні цього року. Ви ж могли обрати інший шлях, відкривалися чудові перспективи у банківській сфері, бізнесі, а натомість пішли в політику. Навіщо вам це?

– Свій остаточний політичний вибір я зробив два роки тому, коли ініціював створення блоку «Наша Україна». Я йшов у політику, бо розумів, що не можу будувати щасливий острівець в океані нещастя. Я не можу позбавити надії мільйони співвітчизників, які сподіваються на мене. Наша команда має стратегічну економічну програму для України. Ми знаємо, як створити умови для розвитку бізнесу, як упорядкувати податкову систему, щоб люди могли чесно сплачувати податки. Це мій свідомий вибір, і я зроблю все, щоб Україна стала демократичною державою. Зробити життя кожного українця кращим – мета моєї політичної діяльності.




Автор: Андрій Кузнецов, Анатолій Медзик (фото)

Джерело: Громадсько-політичний тижневик "БЕЗ ЦЕНЗУРИ"
http://gazeta.razom.org.ua/4print/?nId=316