МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Політичний преферанс

02/23/2004 | Спостерігач
http://www.grani.kiev.ua/2004/06/Fortuna23L_ukr.htm
Політичний преферанс

Олександр Матюшенко,
Валерій Фортуна,
"Укрінформбюро"



"...И сливается блеклая зелень банкнот
С ярким цветом сукна казино.
"Бабки" вместо берез шелестят над страной..."
А.Розенбаум

Є така карточна гра — преферанс.

Аби зіграти в неї, треба небагато. Щонайменше троє і щонайбільше четверо людей. Тихий спокійний вечір ("Тиха українська ніч!" — авт.). Гарантія, що гравців ніхто не потурбує. Наприклад, особи жіночої статі...

Тьмяне світло. Можливі легка закуска та коньяк. Але не дуже багато...

І, звісно, колода карт. Бажано, не крапчастих. І без "шісток".

Ну що, зіграємо?

Де, з ким і на що

Гратимемо, зрозуміло, в Україні.

Ні, це не однойменний готель. Це країна така. Ми в цій країні живемо, тому тут і гратимемо. У нас же не просто преферанс, а політичний преферанс!

Кого запросимо на "пульку"?

Ну, з жінками все зрозуміло. Жінка — головний ворог преферансу.

Втім, порушуючи неписані правила, можна запросити Юлію Тимошенко. Як уболівальницю одного з гравців.

Наталю Вітренко не зватимемо взагалі. Вона ні за кого не вболіває і, крім того, вічно намагається всім розказати про поганий Міжнародний валютний фонд і хорошого Хусейна. А сміх заважає грі.

Інна Богословська наперед попросила її не турбувати.

А більше нікого й немає!

Ну, що ж, з жінками, нібито, покінчено.

Хто з чоловіків сяде за стіл?

О! У нас є, з кого вибирати. І, щоб нікому з кандидатів не було прикро, перерахуємо їх всіх за алфавітом (звикайте до правил хорошого тону, панове! — авт.). Це Кірпа Григорій, Кучма Леонід, Мороз Олександр, Симоненко Петро, Тігипко Сергій, Ющенко Віктор та Янукович Віктор.

Деякі з них, не зовсім, як виявилося, покладаючись на власні сили, висловили бажання взяти участь у грі разом зі своїми е-е... З "тренерами", або, якщо хочете, із спонсорами.

Це категорично проти правил! Тому буде цілком справедливо, якщо "тренери" самі сядуть грати. Замість Кірпи — Віктор Медведчук, замість Тігипка — Віктор Пінчук, замість Януковича — Рінат Ахметов.

Хто ж буде четвертим?

Кучма? Він двічі вигравав попередні "пульки" у 1994 і у 1999 роках, тому, за правилами політичного преферансу, має пропустити нинішній турнір. Крім того, як вважають міжнародні букмекери, Кучма у 1999р. часто порушував правила і виграшем ні з ким не поділився...

Хоча Леонід Данилович категорично заперечує проти своєї дискваліфікації, але сваритися з букмекерами йому явно не з руки. Мабуть, тому він нещодавно і заявив, що утретє поспіль за стіл не сяде!

Що ж, тим краще. У цьому випадку Леонід Кучма дістане можливість цілком демократичним шляхом передати своє звання найсильнішого гравця України переможцю нового турніру. Хай це послужить йому маленькою моральною розрадою. Що ж до проблем суто матеріального характеру, то, як вони з новим чемпіоном потім розбиратимуться між собою — не наша справа...

Мороз? Він не завжди правильно вибирає, з ким грати "на лапу" (це специфічний термін гри у преферанс, який означає "грати спільно з одним з партнерів", але "потайки від інших" — авт.). От, наприклад, минулого разу, у 1999р., Олександр Мороз думав, що "спільно" з ним грають Олександр Ткаченко, Володимир Олійник та Євген Марчук. Насправді ж, "потайки" від соратників з "Канівської четвірки" Марчук діяв "на лапу" з Леонідом Кучмою, який, у результаті, і став переможцем!

Що ж, матимемо Олександра Мороза на увазі. Але лише на той випадок, якщо суворі судді знімуть з гри іншого можливого учасника — Віктора Ющенка.

Симоненко? Цей гравець має непохитну репутацію невдахи. Попри те, що він володіє навичками віртуозного тасування колоди, Петро Миколайович завжди умудряється здавати сильні карти не собі, а своїм противникам. Навмисно? У букмекерів були й такі підозри...

Так чи інак, але Петро Симоненко весь час залишається "в мінусах". І в особистому заліку (у другому турі "пульки" 1999р. він поступився Леонідові Кучмі), і в командному (у 2002р., коли КПУ поступилася блоку "Наша Україна"). Отже, вічний другий...

А кому цікаво грати, якщо результат передбачений?

Втім, ми знаємо любителів і таких "розкладів"...

Отже, методом виключення ми визначили останнього сильного гравця. Це — Віктор Ющенко.

От вони, головні претенденти на перемогу (тепер уже без жодного натяку на виборчі бюлетені — авт.) — Рінат Ахметов, Віктор Медведчук, Віктор Пінчук та Ющенко Віктор.

Лише у них є все, що необхідне для перемоги.

Кураж — ризикнути потрібного моменту. Характер — не щадити партнера, що заґавився. Прагматизм — тимчасово об'єднатися проти ситуативного лідера. Честолюбство — сподіватися взяти участь у розиграші наступної "пульки" (у 2006р. — авт.)...

І, зрештою, у них, а також у їхніх "тренерів" та спонсорів, є головне — гроші. Багато грошей. Багато заводів, нерухомість. Багато власності. У них є що втратити у разі поразки.

Але їм також відомо, що вони можуть отримати у разі перемоги.

Це — влада.

Розпаси. Круг перший

Слово спортивному коментатору:

— ...Увага, гра почалася. Суддя здає гравцям по одній карті, до туза, щоб визначити, хто першим роздаватиме і, відповідно, "сяде" на прикуп. Туз випадає Віктору Медведчуку. Він тут таки цитує класичну приказку: "Знав би прикуп — жив би в Сочі"!

На роздачі Медведчук. Він тасує колоду, дає зсунути Ахметову і починає роздавати. Але що це?! Роздачу припинено... Медведчук вимагає ускладнити правила гри! Він пропонує пристати на пропозицію запасного Мороза — зіграти "ленінградку" або "класику" замість простої "сочинки"!

Якою ж є реакція решти гравців? Вони вражені!

Ми перериваємо наш репортаж...

Зауваження політтехнолога:

Звісно, змінювати правила гри напередодні самої гри не можна. Але водночас з правилами змінюються і ставки!

Насправді, так звана, "конституційна реформа" покликана розділити головну ставку в грі на ДВІ: одну ВЕЛИКУ і одну МАЛЕНЬКУ. "Велика" — це пост прем'єр-міністра. "Маленька" — посада президента.

Крім того, реформа розбиває ОДИН відносно короткий процес "передачі влади демократичним шляхом" за результатами президентських виборів (причому, зверніть увагу, процес передачі ВСЬОГО ОБСЯГУ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ПОВНОВАЖЕНЬ) на ТРИ ПРОТЯЖНИХ У ЧАСІ — розтягнутих на два роки — ЕТАПИ:

— ПЕРШИЙ. Передача меншої частини повноважень чинного президента новообраному главі держави.

— ДРУГИЙ. Передача більшої частини повноважень чинного президента новопризначеному або вже чинному прем'єр-міністрові.

— ТРЕТІЙ... А цей етап придуманий "про всяк випадок". Ми до нього ще повернемося, трохи пізніше.

Почнемо з "МАЛЕНЬКОЇ" ставки. У разі певного успіху Ющенко може її виграти. Якщо ж під будь-яким надуманим або спровокованим приводом Ющенка знімуть з реєстрації, цю ставку може виграти Мороз.

Проте, ні за якого, хай навіть найбожевільнішого везіння, ані Ющенко, ані Мороз, ані, тим більше, Тимошенко не зможуть виграти "ВЕЛИКИЙ" приз — крісло прем'єр-міністра.

Хоча б тому, що у будь-якого кандидата від опозиції немає жодної можливості бігати водночас "за двома зайцями".

Назвався "кандидатом в президенти"? Переміг на виборах? "Лізь у козуб"! Але забудь про посаду прем'єр-міністра.

Програв вибори? Значить, немає у народу до тебе довіри! І Верховна Рада за тебе не голосуватиме! А новий президент тебе, тим більше, впритул не бачить!

Але продовжимо обговорювати можливий "МАЛЕНЬКИЙ" успіх.

Термін дії повноважень новообраного президента України обмежений де факто ОДНИМ РОКОМ.

Судіть самі.

Листопад-грудень 2004р. — прийом-передача повноважень, формування нової адміністрації, осмислення ситуації...

Січень-грудень 2005р. — "нормальна робота".

Січень-березень 2006р. — передвиборна гонка і безпосередньо парламентські вибори.

Словосполучення "нормальна робота" не даремно узяте в лапки. Якою може бути робота, нормальна співпраця між президентом "від опозиції" та прем'єр-міністром від Медведчука або Ахметова або Пінчука?

Між ними можливе лише гостре протистояння і запекла боротьба!

У цьому і полягають сенс і зміст ТРЕТЬОГО ЕТАПУ "реформи" — на випадок ймовірної і цілком можливої перемоги опозиції у 2004р. його супротивники створюють собі запас міцності — запас часу!

З грудня 2004р. до березня 2006р. ті, кого ми називаємо "папістами", шукатимуть той самий "всякий випадок", який повинен буде нейтралізувати "маленький" успіх! Це буде час, коли будь-яка дія нового президента, будь-яке його висловлювання подаватимуться виборцям відповідними ЗМІ як "чергова невдача", "помилкове рішення", "невчасна ініціатива", etc.

Головна мета "папістів" зрозуміла. Під час здійснення ТРЕТЬОГО ЕТАПУ реформи вони мають у будь-які способи підготувати реванш і виграти парламентські вибори-2006.

Інакше, жодні політичні технології і жодні російські політтехнологи їм вже не допоможуть!

А розрахунок "папістів" простій — на передвиборну кампанію, яка де-факто розтягнеться на два роки — з 2004р. до 2006р., у опозиції гарантовано не вистачить ані сил, ані ресурсів.

Їх вже й зараз не вистачає...

Розпаси. Круг другий

Слово спортивному коментатору:

— ...Учасники гри продовжують дивуватися. Вони втратили мету. Безпосередньо в ході гри їх змушують змінити і тактику, і стратегію! Пінчук, Ющенко та Ахметов, а також їхні команди налаштовувалися лише на абсолютну перемогу, але їх змусили грати за новими і не зовсім зрозумілими для них правилами.

Команди беруть тайм-аут...

Зауваження політтехнолога:

З погляду технології, ідея з проведенням конституційної реформи НАПЕРЕДОДНІ ВИБОРІВ президента напрочуд хороша! Розділення цілей виборчої кампанії, штучна пролонгація президентської виборчої кампанії на два роки замість 180 днів, а також практичне поєднання президентської кампанії з парламентською (у 2006р. — авт.) не лише підвищують шанси "папістів" на успіх, а й дійсно дають їм значну "фору" в часі.

Така "фора" і може, і буде використана не лише у спільних інтересах "папістів" — для боротьби з опозиціонерами, а й для узгодження позицій усередині тих партій і фракцій, які є непримиренними противниками опозиції. Причому, в будь-якій її, опозиції, конфігурації — "трійка, сімка, туз" — Тимошенко, Мороз, Ющенко або "трійка, сімка, дама, туз" — Тимошенко, Мороз, Симоненко, Ющенко (хоча, звісно, таке порівняння є не зовсім коректним — авт.)...

Інакше кажучи, якщо дотримуватися правил преферансу, супротивники опозиції повинні будуть не лише домовитися грати "на лапу", а й визначитися, чия "лапа" буде першою!

Ну, і хто ж у нас перший і головний кандидат від "папістів" "по маленькій""?

Віктор Янукович!

Не вірите?

А от нещодавнє інтерв'ю члена фракції СДПУ(о) Петра Писарчука:

Питання: — Ви є членом парламентської більшості, яка формувала уряд. Разом з тим, ходять чутки, що нібито існують якісь особисті непорозуміння між Віктором Януковичем та Віктором Медведчуком. Так це чи ні?

Відповідь: — Це є... Що тут казати? Я там свічку не тримав (яка оригінальна метафора! — авт.). Але у кожного з них є своє бачення. Я абсолютно не виключаю, що між ними можуть бути гострі, може, з вживанням ненормативної лексики, розмови. Я тут наслухався у парламенті, і ні з чого вже не дивуюся. Тому чутки є чутки. На ситуацію у державі вони не впливають. Я просто знаю, що сьогодні і Янукович, і Медведчук мають бути разом, бо склалася така розстановка політичних сил в державі. Якщо вони кажуть, що вони хочуть виставити єдиного кандидата від влади, то окремо цього кожен зробити не здатний. Тому вони мають бути разом, і, я гадаю, ці інтереси є основними і штовхають їх до об'єднання. Буде, певно, єдиний кандидат.

Питання: — Хто?

Відповідь: — Я думаю, Янукович... (джер. "Главред", 09.02.2004р.)

А от іще одне інтерв'ю.

Лідер фракції СДПУ(о) Леонід Кравчук:

— Кандидатом від влади МАЄ БУТИ Віктор Янукович. [Він] залишив свій регіон у такому політичному та економічному стані, що можна сміливо поставити йому високу оцінку... [Він] ніде не займається політичною "тріскотнею", не працює на власний імідж і не займається підвищенням рейтингу... Показники роботи Януковича на посаді губернатора і на посаді прем'єр-міністра дозволяють мені зробити висновок, що у нього є і політичний досвід, і економічний, і енергія, і воля для того, щоб очолити країну і проводити намічений курс її розвитку... (джер. www.ПРАВДА.com.ua, з посиланням на "Столичні новини", 17.02.2004р.)

І тут ми знову повинні повернутися до аналізу шансів тепер уже Януковича чи будь-якого іншого єдиного кандидата від "папістів" на виграш "маленької" ставки — поста президента України.

Будь-який з них у 2004р. потрапляє в ту ж саму, що і опозиціонер, ситуацію.

Назвався "кандидатом у президенти"? Переміг на виборах? "Лізь у козуб"! Але забудь про посаду прем'єр-міністра.

Програв вибори? Отже, немає у народу до тебе довіри! І Верховна Рада за тебе не голосуватиме! А новий президент тебе, тим більше, впритул не бачить!

Оце розклад!

Доки інші гравці перебувають у розгубленій задумливості, Віктор Медведчук "сидить" на роздачі і контролює прикуп.

Але чи знає й він, що в прикупі?


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".