Парламентська республіка -- FAQ (щодо мотивів Мороза)
02/25/2004 | ilia25
Я запостив тут цей допис майже два роки тому (прошу вибачення в тих, щто його вже читав), але він і зараз не набагато застарів. Це зокрема, є відповіддю на питання -- чому Мороз голосував за реформу 3-го лютого? Чому він вважає зміни до конституції настільки важливими, що вони варті і розколу в опозиції, і ризику для популярності смого Мороза?
Взагалі, суть розбіжностей між прихильниками та противниками реформи можна викласти дуже коротко. Мороз, до речі, це зробив в інтерв"ю з Тимошенко:
"Неточність Юлії Володимирівни полягає в тому, що реформи має здійснити чесна влада. Але реформи як раз і здійснюються для того, щоб влада чесною була й приходила чесною до важелів управління."
Все що далі -- це розвиток наведеної вище тези.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
Q. Що таке парламентська республіка?
A. Парламентська республіка – це така організація державної влади, за якої:
а) Головою виконвачої влади є прем’єр міністр (голова уряду).
б) Прем’єр міністр призначається парламентською більшістю.
При цьому, як правило, голова уряду та міністри самі повинні бути депутатами парламенту.
Посада Президента при цьому теж може існувати, але останній має суто представницькі функції, та не може впливати на дії виконавчої влади.
Q. В чому переваги парламентської республіки?
A. Парламентська республіка є суттеєвою перешкодою на шляху тих політиків, які мають на меті узурпацію влади та поступове знищення демократії.
Найбільшою загрозою демократії, незалежно від типу республіки, є голова виконавчої влади. Саме ця посада надає потенційні можливості для придушення вільної преси, тиску на опозицію, фальсифікацій виборів і т.д.
Відмінність парламентської республіки від президентської полягає якраз в тому, що повноваження голови виконавчої влади (прем’єр-міністра) є відносно обмеженими, а контроль над ним з боку парламенту є дуже щільним.
Q. Яким чином здійснюється цей контроль над виконавчою владою?
A. Існування уряду залежить від підтримки парламентської більшості. Як тільки вона зникає, уряд (а отже і голова виконавчої влади) автоматично опиняється у відставці. Порівняйте це з ситуацією в Україні, де для імпічменту Президента потрібно голоси 75% від загальної кількості депутатів!
Q. А хто тоді контролює парламент?
A. Парламент є оплотом будь-якої демократії. Він є, за визначенням, колегіальним органом. Саме ця колегіальність робить його роботу прозорою та відкритою, та практично унеможливлює планування та втілення заколотів, чи, взагалі, будь яких складних планів без відому вибоців.
Q. А все-таки – що як антидемократичним силам вдасться заручитись підтримкою абсолютної більшості виборців та сформувати парламентську більшість? Чи не стане тоді наявнясть сильного президента останнім шансом зберегти демократію?
A. Демократія – це інструмент, що дозволяє втілювати волю більшості громадян, не менше, але й не більше. Якщо більшість виборців вважатиме за краще проголосувати за майбутню диктатуру, демократія слухняно виконає їх волю – навіть якщо це буде означати знищення самої демократії.
Теоретично, сильний президент може затримати наступ диктатури – але ж і його теж можуть переобрати! Він може відмінити вибори, розігнати «поганий» парламент – але чим він тоді сам буде відрізнятись від диктатора? Насправді, намагання обмежити демократію лише для того, щоб не дати це зробити народу, не мають сенсу.
В будь-якому випадку, цей сценарій є гіпотетичним, тобто його ніколи не було втілено в реальному житті. В якості прикладу часто приводять прихід до влади Гітлера, але там є одна суттєва відмінність. Гітлер ніколи не отримував абсолютної більшості на вільних виборах. Канцлером його назначив Президент Гінденбург, фактично проти волі більшості парламентарів.
Якби в Германії тоді існувала чиста парламентська республіка, Гітлер, скоріш за все, так і не отримав би владу.
З іншого боку, наявність сильного президента створює ризик для ліквідації демократії навіть проти волі більшості виборців! Цей сценарій вже не є гіпотетичним, навпаки, його, на жаль, було втілено в багатьох президентських республіках, в тому числі і в Україні.
Q. Про Україну – можна детальніше?
A. Більшість виборців ніколи не вважала Кучму найкращим кандидатом на посаду Президента. В 98-му році потрібно було проводити другий тур, бо Кучма не отримав більшості голосів в першому колі (це, навіть, не зважаючи на те, що ті вибори важко було назвати демократичними). В 94-му було більше тих виборців, що вважали Кравчука найкращим кандидатом, аніж тих, хто вважали таким Кучму.
В обох випадках Кучмі вдалось перемогти лише завдяки голосам тих, хто вважав його меншим злом – тобто тих, хто голосував не «за» нього, а «проти» його опонена.
Вада президентської республіки в тому, що вона ігнорує всі ці нюанси, та надає переможцю владу в безроздільне користування в будь якому випадку. Тоді як за парламентської республіки, Кучма (точніше його партія) не отримав би парламентської більшості, та мав би задовольнитись коаліційним урядом в кращому випадку. Тобто ділити владу з якоюсь іншою партією. Тепер уявіть собі, чи вдалося б Кучмі втримати цю коаліцію після касетного скандалу?
Q. Чи існує в парламентській республіці розділення влад?
A. Так. Парламент не вирішує на своїх засіданнях поточні питання управління країною. Цим займається уряд.
Параламент, звісно, має відносно більше можливостей впливати на (але не диктувати) рішення уряду. Але, в цьому сенсі, різниця між парламентською та президентською распублікою є кількісною, я не якісною.
Q. Чи буде здатним парламент сформувати дієвий уряд? Тим більше в Україні – ви ж знаєте наших парламентрів!
A. І так, і ні – однозначної відповіді на це питання нема.
З одного боку, урядові кризи та відставки урядів є, в деяких парламентських республіках, майже рутинною справою.
В той же час, в парламентських республіках не буває конфліктів між виконавчою та законодавчою гілками влади, таких, як, наприклад, сумнозвісні бюджетні протистояння.
Специфіка парламентської республіки в тому, що стабільність уряду прямо залежить від рівня політичної фрагментації в суспільстві. І це скоріше добре, аніж погано. Адже така нестабільність в суспільсві робить відносно популярними екстремістські сили – точніше робить їх опонентів відносно непопулярними та слабкими. В такій ситуації захопленя виконавчої влади однією з цих сил може бути небезпечним. Саме так до речі, прийшов до влади Гітлер.
Щодо Верховної Ради, то її якісний склад дійсно не кращій – гірший, навіть, аніж українськи виборці того заслуговують. Адже парламентські вибори в останні роки були далекими від прозорості. Більше того, Леонід Данилович особисто доклав немало зусиль, щоб у парламент потрапили якомога більше деструктивних сил – достатньо згадати Вітренко, -- і, навпаки, не потрапили справжні патріоти. Якщо зникнуть ці фактори, ВР неодмінно стане більш професійною. Це-поперше.
А по-друге, навіть теперішній склад ВР цілком здатен сформувати коаліційний уряд, що в будь якому разі буде кращим, аніж кучмівська виконавча вертикаль.
Q. Але ж в ВР більшість належить пропрезидентським силам. Чому сформований ними уряд буде кращим?
A. Це добрий приклад для наочного пояснення переваг парламентської республіки.
Членів нинішньої пропрезидентської більшості об’єднує їх вимушена лояльність до Кучми. Але разом з тим, ця більшість є конгломератом угрупувань з різними інтресами, які є конкурентами в боротьбі за владу. Підтримка Кучми є для них єдиним можливим засобом захисту своїх інтересів -- але далеко не кращим. Просто тому, що таких «захисників» в Президента багато, тож і ступінь вдячності Кучми до кожного з них є набагато меншою, аніж їм того хотілось. Більше того, Кучма може будь-кого з них принести в жертву іншим – і таке вже не раз траплялось. Але, знову ж таки, кращої альтернативи в них нема.
За відсутності посади Президента зникне цей об’єднуючий фактор, а у різних груп з пропрезидентської більшості з’явиться білше можливостей відстоювати власні інтереси – через створення коаліції з іншими. В такому випадку кожна з груп отримає важелі для контролю над конкурентами – і буде використовувати цей контроль, щоб жоднен з них не перетягував ковдру (чи, точніше, кришу
виконавчої влади на себе.
Конкуренція та взаємний контроль – то і є запорука демократії. Так, навіть «олігархи» можуть контролювати один одного тоді, коли жоден з них не може захопити владу в безроздільне використання. Прикладом цього було, наприклад, славнозвісне протистояння ОРТ та НТВ в останні роки Єльцина на посаді Президента.
Q. Чи не рано запроваджувати в Україні такі зміни? Може, варто зачекати, аж доки не з’являться сильні політичні партії?
A. В цій пропозиції все поставлено з ніг на голову. Не сильні партії потрібні для ефективного функціонування парламентської республіки, а, навпаки, парламентська республіка є стимулом для структуризації суспільства та виникненні потужних політичних партій.
Адже що таке партія? – це інструмент для отрмання влади в країні. І за парламентської республіки це дійсно має сенс. Перемігши на виборах, партія отримує можливість сфромувати уряд. Таким чином, парламентська республіка заохочує політиків створювати сильні партії, яким ця задача буде під силу. С іншого боку, з владою приходить і відповідальність. Тобто виборці завжди точно знають яка саме партія (чи партії, якщо уряд коаліційний) відповідає за дії виконавчої влади.
Зовсім інша справа, коли вся виконавча влада належить президенту. Президенту партія, в принципі, не потрібна. Власне в Україні ще не було Президента, що належав би, чи спирався б на якусь партію.
Більше того, говорячи конкретно про Кучму, то він є зацікавленим в тому, щоб українське суспільство залишалось неструктурованим, а партії слабкими. Тому, разом з роботою по дискредитації парламенту, як державного інституту, він наполегливо працює над тим, щоб українські партії і на далі залишались слабкими та непопулярними. В якості прикладів можна навести і розколи в Русі, і провокаторів, на кшалт тої ж Вітренко.
Q. Які країни є прикладами парламентських республік?
A. Майже всі західні країни, включаючи Японію та Ізраїль. Є лише два виключення – США та Франція.
Q. От тобі й на – але ж США є чи не зразком демократії! Виходить, що справа не лише в парламентській республіці?
A. Так. Рівень демократичних традицій в суспільстві грає визначальну роль. Він може більш ніж компенсувати вади президентських республік – саме це завжди мало місце в США.
Але коли такі традиції практично відсутні -- як це має місце в Україні – тоді переваги парламентської республіки стають критичними для захисту демократії. Саме тому американці, коли писали Конституцію Японії, заклали туди принципи парламентської республіки. Точно так же і Конституція післявоєнної Германії була змінена на користь чистого парламентаризму, щоб попередити повторення ситуації, за якої став можливим прихід до влади Гітлера.
Q. Що потрібно для переходу до парламентської республіки в Україні?
A. Потрібно внести декілька змін до Конституції двома третинами голосів ВР. Найголовніше, це
а) Вивести силовиків, Прокуратуру, податкову, МІД з підпорядкування Президента, та підпорядкувати їх прем’єр-міністру.
б) Сам прем’єр має призначатись парламентською більшістю (бажано з числа депутатів).
Іншими очевидними кроками є позбавлення Президента права робити призначення на будь-які посади в системі виконавчої, та судової влади, та права накладати вето на закони, прийняті Верховною Радою.
Q. А ти хто такий? Тобто що на цю тему кажуть фахівці?
A. Ось уривки з рецензії, яку написав John M. Carey на книгу Giovanni Sartori «Comparative Constitutional Engineering: An Inquiry into Structures, Incentives and Outcomes»
"Scholars of comparative constitutions, including Guillermo O'Donnell, Adam Przeworski, Scott Mainwaring, and Matthew Shugart, have offered abundant evidence, both theoretical and empirical, that dominant presidents are problematic for democratic performance"
"Науковці, що займаються порівняльним дослідженням конституцій, включаючи Guillermo O'Donnell, Adam Przeworski, Scott Mainwaring, and Matthew Shugart, пропонують безліч доказів, як теоретичних, так і еміпіичних, що домінуючий Президент є проблемою для ефективного функціонування демократії."
"In marked contrast ... to the chorus of political scientists calling for pure parliamentarism, the trend among reformers is toward hybrid systems that combine an elected president endowed with some executive powers with a cabinet dependent at least in part on parliamentary confidence."
"В разючому контрасті... з хором науковців, що закликають до чистого парламентаризму, більшість реформаторів схиляються до гибрідних систем, що комбінують виборного президента, що має певні виконавчі повноваження та урядом, що частково залежить від парламентської більшості."
http://muse.jhu.edu/demo/jod/7.3br_sartori.html
Книга Сарторі є в бібліотеці Майдану.
ПОПУЛЯРНІ МІФИ
МІФ: Конституція хороша, але вона не працює
Конституція -- це не лише набір декларацій. Конституція має чітко визначити механізми, що дозволять втілити ці декларації в життя.
Вада української Конституції полягає якраз в тому, що декларуючи дотримання державою демократії, свободи та прав людини, вона тут же створює реальні можливості для можновладців зневажати всі ці прекрасні принципи.
Перехід до парламентської республіки є найкоротшим та найефективнішим шляхом позбавити українську Конституцію цих її недоліків.
МІФ: Кучма хороший, але його дії саботують на місцях
Навпаки, саме ігнорування законів Кучмою дозволяє чиновникам на місцях займатись такими ж порушеннями. Адже вони розуміють, що їх кар'єра залежить не від виконання тих обов'язків, що вони їх мають виконувати по закону, а від лояльності Президенту, та від їх готовності виконувати навіть злочинні накази.
МІФ: Не можна нічого міняти, бо буде нестабільність (війна)
Україні потрібна не стабільність влади, а стабільність демократії. Влада -- тобто керівництво державою -- має змінюватись регулярно. Лише таким чином можна забезпечити її компетентність та професійність.
МІФ: Треба терпіти, поки Ющенко не стане президентом
Державний устрій не можна будувати під конкретну особистість -- це класична помилка. Навпаки, сам державний устрій має постійно забепечувати прихід компетентих лідерів до керівництва державою внаслідок конкуренції між політичними силами.
МІФ: Нам потрібна моральна влада, а не юридичні важелі
Моральна влада дуже рідко виникає сама по собі, і ще рідше залишається моральною сама по собі -- все це є наслідком демократії. Саме тому треба робити все для її (демократії) збереження та розвитку.
РІЗНЕ
Q. Окрім парламентської республіки, чи існують інші ефективні засоби зміцнення демократії?
A. Так. Децентралізація державної (в тому числі виконавчої) влади, федералізація -- це ще один важливий напрямок реформ. Така децентралізація є очевидном засобом уникнути небажанного зосередження влади в одних руках.
Крім цього, наближення влади до виборців підвищує її ефективність, та дозволяє громадянам наочно побачити, що їх голоси, їх політичні уподобання можуть призводити -- і призводять -- до змін в житті їх громади. Саме таке усвідомлення своєї причетності до суспільних процесів, власне, і формує громадянське суспільство.
Q. Двопалатний парламент -- навіщо він потрібен?
A. В принципі, двопалатний парламент має на меті "послабити" законодавчу гілку влади, ввівши додаткові внутрішні "баланси та противаги".
За умов збереження сильного президента, введення двопалатного парламенту лише погіршить вже існуючий дисбаланс між виконавчою та законодавчою владою. В такій ситуації і так важка задача контролю Президента з боку парламенту стане ще більш складною.
В парламентській республіці все не так однозначно. Тут вже законодавча гілка має перевагу, тож введення додаткових внутрішніх "балансів та противаг" має сенс -- теоретично. Інша справа, чи зможе верхня палата балансувати нижчу, не знижуючи суттєво ефективність роботи державної влади в цілому.
Міжнародний досвід дозволяє зробити два висновки:
1) В деяких парламентських республіках існує двопалатний парламент.
2) Верхня палата не грає активної ролі в політичному житті цих країн.
Таким чином зробити остаточний висновок щодо корисності верхної палати в парламентських республіках я не можу. Якщо хтось може допомогти в цьому питанні, я буду дуже вдячний.
Q. Яка виборча система краща -- мажоритарна, чи пропорційна?
A. В умовах нинішньої України відповідь на це питання однозначна -- пропорційна, бо вона сприяє політичній структуризації суспільства, та перешкоджає фальсифікаціям голосувань.
За парламентської республіки ситуація трохи інша. По-перше, проблема структуризації суспільства вже не є актуальною. Це найбільш ясно видно по тому, що навіть за мажоритарних виборів, виборці, як правило, голосують за кандидата однієї з провідних партій -- у "незалежних" практично нема шансів (тому вони практично відсутні
По-друге, у мажоритарної системи також є переваги. Найважливіша з них -- виборці знають ім'я свого депутата, та можуть звертатись прямо до нього по допомогу, та, просто, щоб донести свою думку з актуальних питань. Стає можливою процедура відкликання депутата.
У мажоритарної системи є ще одна цікава особливість (важко сказати, чи це перевага, чи недолік) -- вона "підсилює" результати відмінностей в рівні підтримки партій. Тобто популярні партії (>40%) отримують непропорційно велику частину місць в парламенті, а непопулярні (<10%) можуть взагалі туди не потрапити. Така особливість мажоритарки сприяє стабільності уряду, та є стимулом для інтеграційних процессів між різними партіями. Саме так, в решті решт, виникає двопартійна система.
Взагалі, суть розбіжностей між прихильниками та противниками реформи можна викласти дуже коротко. Мороз, до речі, це зробив в інтерв"ю з Тимошенко:
"Неточність Юлії Володимирівни полягає в тому, що реформи має здійснити чесна влада. Але реформи як раз і здійснюються для того, щоб влада чесною була й приходила чесною до важелів управління."
Все що далі -- це розвиток наведеної вище тези.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
Q. Що таке парламентська республіка?
A. Парламентська республіка – це така організація державної влади, за якої:
а) Головою виконвачої влади є прем’єр міністр (голова уряду).
б) Прем’єр міністр призначається парламентською більшістю.
При цьому, як правило, голова уряду та міністри самі повинні бути депутатами парламенту.
Посада Президента при цьому теж може існувати, але останній має суто представницькі функції, та не може впливати на дії виконавчої влади.
Q. В чому переваги парламентської республіки?
A. Парламентська республіка є суттеєвою перешкодою на шляху тих політиків, які мають на меті узурпацію влади та поступове знищення демократії.
Найбільшою загрозою демократії, незалежно від типу республіки, є голова виконавчої влади. Саме ця посада надає потенційні можливості для придушення вільної преси, тиску на опозицію, фальсифікацій виборів і т.д.
Відмінність парламентської республіки від президентської полягає якраз в тому, що повноваження голови виконавчої влади (прем’єр-міністра) є відносно обмеженими, а контроль над ним з боку парламенту є дуже щільним.
Q. Яким чином здійснюється цей контроль над виконавчою владою?
A. Існування уряду залежить від підтримки парламентської більшості. Як тільки вона зникає, уряд (а отже і голова виконавчої влади) автоматично опиняється у відставці. Порівняйте це з ситуацією в Україні, де для імпічменту Президента потрібно голоси 75% від загальної кількості депутатів!
Q. А хто тоді контролює парламент?
A. Парламент є оплотом будь-якої демократії. Він є, за визначенням, колегіальним органом. Саме ця колегіальність робить його роботу прозорою та відкритою, та практично унеможливлює планування та втілення заколотів, чи, взагалі, будь яких складних планів без відому вибоців.
Q. А все-таки – що як антидемократичним силам вдасться заручитись підтримкою абсолютної більшості виборців та сформувати парламентську більшість? Чи не стане тоді наявнясть сильного президента останнім шансом зберегти демократію?
A. Демократія – це інструмент, що дозволяє втілювати волю більшості громадян, не менше, але й не більше. Якщо більшість виборців вважатиме за краще проголосувати за майбутню диктатуру, демократія слухняно виконає їх волю – навіть якщо це буде означати знищення самої демократії.
Теоретично, сильний президент може затримати наступ диктатури – але ж і його теж можуть переобрати! Він може відмінити вибори, розігнати «поганий» парламент – але чим він тоді сам буде відрізнятись від диктатора? Насправді, намагання обмежити демократію лише для того, щоб не дати це зробити народу, не мають сенсу.
В будь-якому випадку, цей сценарій є гіпотетичним, тобто його ніколи не було втілено в реальному житті. В якості прикладу часто приводять прихід до влади Гітлера, але там є одна суттєва відмінність. Гітлер ніколи не отримував абсолютної більшості на вільних виборах. Канцлером його назначив Президент Гінденбург, фактично проти волі більшості парламентарів.
Якби в Германії тоді існувала чиста парламентська республіка, Гітлер, скоріш за все, так і не отримав би владу.
З іншого боку, наявність сильного президента створює ризик для ліквідації демократії навіть проти волі більшості виборців! Цей сценарій вже не є гіпотетичним, навпаки, його, на жаль, було втілено в багатьох президентських республіках, в тому числі і в Україні.
Q. Про Україну – можна детальніше?
A. Більшість виборців ніколи не вважала Кучму найкращим кандидатом на посаду Президента. В 98-му році потрібно було проводити другий тур, бо Кучма не отримав більшості голосів в першому колі (це, навіть, не зважаючи на те, що ті вибори важко було назвати демократичними). В 94-му було більше тих виборців, що вважали Кравчука найкращим кандидатом, аніж тих, хто вважали таким Кучму.
В обох випадках Кучмі вдалось перемогти лише завдяки голосам тих, хто вважав його меншим злом – тобто тих, хто голосував не «за» нього, а «проти» його опонена.
Вада президентської республіки в тому, що вона ігнорує всі ці нюанси, та надає переможцю владу в безроздільне користування в будь якому випадку. Тоді як за парламентської республіки, Кучма (точніше його партія) не отримав би парламентської більшості, та мав би задовольнитись коаліційним урядом в кращому випадку. Тобто ділити владу з якоюсь іншою партією. Тепер уявіть собі, чи вдалося б Кучмі втримати цю коаліцію після касетного скандалу?
Q. Чи існує в парламентській республіці розділення влад?
A. Так. Парламент не вирішує на своїх засіданнях поточні питання управління країною. Цим займається уряд.
Параламент, звісно, має відносно більше можливостей впливати на (але не диктувати) рішення уряду. Але, в цьому сенсі, різниця між парламентською та президентською распублікою є кількісною, я не якісною.
Q. Чи буде здатним парламент сформувати дієвий уряд? Тим більше в Україні – ви ж знаєте наших парламентрів!
A. І так, і ні – однозначної відповіді на це питання нема.
З одного боку, урядові кризи та відставки урядів є, в деяких парламентських республіках, майже рутинною справою.
В той же час, в парламентських республіках не буває конфліктів між виконавчою та законодавчою гілками влади, таких, як, наприклад, сумнозвісні бюджетні протистояння.
Специфіка парламентської республіки в тому, що стабільність уряду прямо залежить від рівня політичної фрагментації в суспільстві. І це скоріше добре, аніж погано. Адже така нестабільність в суспільсві робить відносно популярними екстремістські сили – точніше робить їх опонентів відносно непопулярними та слабкими. В такій ситуації захопленя виконавчої влади однією з цих сил може бути небезпечним. Саме так до речі, прийшов до влади Гітлер.
Щодо Верховної Ради, то її якісний склад дійсно не кращій – гірший, навіть, аніж українськи виборці того заслуговують. Адже парламентські вибори в останні роки були далекими від прозорості. Більше того, Леонід Данилович особисто доклав немало зусиль, щоб у парламент потрапили якомога більше деструктивних сил – достатньо згадати Вітренко, -- і, навпаки, не потрапили справжні патріоти. Якщо зникнуть ці фактори, ВР неодмінно стане більш професійною. Це-поперше.
А по-друге, навіть теперішній склад ВР цілком здатен сформувати коаліційний уряд, що в будь якому разі буде кращим, аніж кучмівська виконавча вертикаль.
Q. Але ж в ВР більшість належить пропрезидентським силам. Чому сформований ними уряд буде кращим?
A. Це добрий приклад для наочного пояснення переваг парламентської республіки.
Членів нинішньої пропрезидентської більшості об’єднує їх вимушена лояльність до Кучми. Але разом з тим, ця більшість є конгломератом угрупувань з різними інтресами, які є конкурентами в боротьбі за владу. Підтримка Кучми є для них єдиним можливим засобом захисту своїх інтересів -- але далеко не кращим. Просто тому, що таких «захисників» в Президента багато, тож і ступінь вдячності Кучми до кожного з них є набагато меншою, аніж їм того хотілось. Більше того, Кучма може будь-кого з них принести в жертву іншим – і таке вже не раз траплялось. Але, знову ж таки, кращої альтернативи в них нема.
За відсутності посади Президента зникне цей об’єднуючий фактор, а у різних груп з пропрезидентської більшості з’явиться білше можливостей відстоювати власні інтереси – через створення коаліції з іншими. В такому випадку кожна з груп отримає важелі для контролю над конкурентами – і буде використовувати цей контроль, щоб жоднен з них не перетягував ковдру (чи, точніше, кришу
виконавчої влади на себе.Конкуренція та взаємний контроль – то і є запорука демократії. Так, навіть «олігархи» можуть контролювати один одного тоді, коли жоден з них не може захопити владу в безроздільне використання. Прикладом цього було, наприклад, славнозвісне протистояння ОРТ та НТВ в останні роки Єльцина на посаді Президента.
Q. Чи не рано запроваджувати в Україні такі зміни? Може, варто зачекати, аж доки не з’являться сильні політичні партії?
A. В цій пропозиції все поставлено з ніг на голову. Не сильні партії потрібні для ефективного функціонування парламентської республіки, а, навпаки, парламентська республіка є стимулом для структуризації суспільства та виникненні потужних політичних партій.
Адже що таке партія? – це інструмент для отрмання влади в країні. І за парламентської республіки це дійсно має сенс. Перемігши на виборах, партія отримує можливість сфромувати уряд. Таким чином, парламентська республіка заохочує політиків створювати сильні партії, яким ця задача буде під силу. С іншого боку, з владою приходить і відповідальність. Тобто виборці завжди точно знають яка саме партія (чи партії, якщо уряд коаліційний) відповідає за дії виконавчої влади.
Зовсім інша справа, коли вся виконавча влада належить президенту. Президенту партія, в принципі, не потрібна. Власне в Україні ще не було Президента, що належав би, чи спирався б на якусь партію.
Більше того, говорячи конкретно про Кучму, то він є зацікавленим в тому, щоб українське суспільство залишалось неструктурованим, а партії слабкими. Тому, разом з роботою по дискредитації парламенту, як державного інституту, він наполегливо працює над тим, щоб українські партії і на далі залишались слабкими та непопулярними. В якості прикладів можна навести і розколи в Русі, і провокаторів, на кшалт тої ж Вітренко.
Q. Які країни є прикладами парламентських республік?
A. Майже всі західні країни, включаючи Японію та Ізраїль. Є лише два виключення – США та Франція.
Q. От тобі й на – але ж США є чи не зразком демократії! Виходить, що справа не лише в парламентській республіці?
A. Так. Рівень демократичних традицій в суспільстві грає визначальну роль. Він може більш ніж компенсувати вади президентських республік – саме це завжди мало місце в США.
Але коли такі традиції практично відсутні -- як це має місце в Україні – тоді переваги парламентської республіки стають критичними для захисту демократії. Саме тому американці, коли писали Конституцію Японії, заклали туди принципи парламентської республіки. Точно так же і Конституція післявоєнної Германії була змінена на користь чистого парламентаризму, щоб попередити повторення ситуації, за якої став можливим прихід до влади Гітлера.
Q. Що потрібно для переходу до парламентської республіки в Україні?
A. Потрібно внести декілька змін до Конституції двома третинами голосів ВР. Найголовніше, це
а) Вивести силовиків, Прокуратуру, податкову, МІД з підпорядкування Президента, та підпорядкувати їх прем’єр-міністру.
б) Сам прем’єр має призначатись парламентською більшістю (бажано з числа депутатів).
Іншими очевидними кроками є позбавлення Президента права робити призначення на будь-які посади в системі виконавчої, та судової влади, та права накладати вето на закони, прийняті Верховною Радою.
Q. А ти хто такий? Тобто що на цю тему кажуть фахівці?
A. Ось уривки з рецензії, яку написав John M. Carey на книгу Giovanni Sartori «Comparative Constitutional Engineering: An Inquiry into Structures, Incentives and Outcomes»
"Scholars of comparative constitutions, including Guillermo O'Donnell, Adam Przeworski, Scott Mainwaring, and Matthew Shugart, have offered abundant evidence, both theoretical and empirical, that dominant presidents are problematic for democratic performance"
"Науковці, що займаються порівняльним дослідженням конституцій, включаючи Guillermo O'Donnell, Adam Przeworski, Scott Mainwaring, and Matthew Shugart, пропонують безліч доказів, як теоретичних, так і еміпіичних, що домінуючий Президент є проблемою для ефективного функціонування демократії."
"In marked contrast ... to the chorus of political scientists calling for pure parliamentarism, the trend among reformers is toward hybrid systems that combine an elected president endowed with some executive powers with a cabinet dependent at least in part on parliamentary confidence."
"В разючому контрасті... з хором науковців, що закликають до чистого парламентаризму, більшість реформаторів схиляються до гибрідних систем, що комбінують виборного президента, що має певні виконавчі повноваження та урядом, що частково залежить від парламентської більшості."
http://muse.jhu.edu/demo/jod/7.3br_sartori.html
Книга Сарторі є в бібліотеці Майдану.
ПОПУЛЯРНІ МІФИ
МІФ: Конституція хороша, але вона не працює
Конституція -- це не лише набір декларацій. Конституція має чітко визначити механізми, що дозволять втілити ці декларації в життя.
Вада української Конституції полягає якраз в тому, що декларуючи дотримання державою демократії, свободи та прав людини, вона тут же створює реальні можливості для можновладців зневажати всі ці прекрасні принципи.
Перехід до парламентської республіки є найкоротшим та найефективнішим шляхом позбавити українську Конституцію цих її недоліків.
МІФ: Кучма хороший, але його дії саботують на місцях
Навпаки, саме ігнорування законів Кучмою дозволяє чиновникам на місцях займатись такими ж порушеннями. Адже вони розуміють, що їх кар'єра залежить не від виконання тих обов'язків, що вони їх мають виконувати по закону, а від лояльності Президенту, та від їх готовності виконувати навіть злочинні накази.
МІФ: Не можна нічого міняти, бо буде нестабільність (війна)
Україні потрібна не стабільність влади, а стабільність демократії. Влада -- тобто керівництво державою -- має змінюватись регулярно. Лише таким чином можна забезпечити її компетентність та професійність.
МІФ: Треба терпіти, поки Ющенко не стане президентом
Державний устрій не можна будувати під конкретну особистість -- це класична помилка. Навпаки, сам державний устрій має постійно забепечувати прихід компетентих лідерів до керівництва державою внаслідок конкуренції між політичними силами.
МІФ: Нам потрібна моральна влада, а не юридичні важелі
Моральна влада дуже рідко виникає сама по собі, і ще рідше залишається моральною сама по собі -- все це є наслідком демократії. Саме тому треба робити все для її (демократії) збереження та розвитку.
РІЗНЕ
Q. Окрім парламентської республіки, чи існують інші ефективні засоби зміцнення демократії?
A. Так. Децентралізація державної (в тому числі виконавчої) влади, федералізація -- це ще один важливий напрямок реформ. Така децентралізація є очевидном засобом уникнути небажанного зосередження влади в одних руках.
Крім цього, наближення влади до виборців підвищує її ефективність, та дозволяє громадянам наочно побачити, що їх голоси, їх політичні уподобання можуть призводити -- і призводять -- до змін в житті їх громади. Саме таке усвідомлення своєї причетності до суспільних процесів, власне, і формує громадянське суспільство.
Q. Двопалатний парламент -- навіщо він потрібен?
A. В принципі, двопалатний парламент має на меті "послабити" законодавчу гілку влади, ввівши додаткові внутрішні "баланси та противаги".
За умов збереження сильного президента, введення двопалатного парламенту лише погіршить вже існуючий дисбаланс між виконавчою та законодавчою владою. В такій ситуації і так важка задача контролю Президента з боку парламенту стане ще більш складною.
В парламентській республіці все не так однозначно. Тут вже законодавча гілка має перевагу, тож введення додаткових внутрішніх "балансів та противаг" має сенс -- теоретично. Інша справа, чи зможе верхня палата балансувати нижчу, не знижуючи суттєво ефективність роботи державної влади в цілому.
Міжнародний досвід дозволяє зробити два висновки:
1) В деяких парламентських республіках існує двопалатний парламент.
2) Верхня палата не грає активної ролі в політичному житті цих країн.
Таким чином зробити остаточний висновок щодо корисності верхної палати в парламентських республіках я не можу. Якщо хтось може допомогти в цьому питанні, я буду дуже вдячний.
Q. Яка виборча система краща -- мажоритарна, чи пропорційна?
A. В умовах нинішньої України відповідь на це питання однозначна -- пропорційна, бо вона сприяє політичній структуризації суспільства, та перешкоджає фальсифікаціям голосувань.
За парламентської республіки ситуація трохи інша. По-перше, проблема структуризації суспільства вже не є актуальною. Це найбільш ясно видно по тому, що навіть за мажоритарних виборів, виборці, як правило, голосують за кандидата однієї з провідних партій -- у "незалежних" практично нема шансів (тому вони практично відсутні
По-друге, у мажоритарної системи також є переваги. Найважливіша з них -- виборці знають ім'я свого депутата, та можуть звертатись прямо до нього по допомогу, та, просто, щоб донести свою думку з актуальних питань. Стає можливою процедура відкликання депутата.
У мажоритарної системи є ще одна цікава особливість (важко сказати, чи це перевага, чи недолік) -- вона "підсилює" результати відмінностей в рівні підтримки партій. Тобто популярні партії (>40%) отримують непропорційно велику частину місць в парламенті, а непопулярні (<10%) можуть взагалі туди не потрапити. Така особливість мажоритарки сприяє стабільності уряду, та є стимулом для інтеграційних процессів між різними партіями. Саме так, в решті решт, виникає двопартійна система.
Відповіді
2004.02.25 | Неосвічений
Re: Є й протилежна позиція (http://newbabilon.freewebpage.org/)
Є й протилежна позиція:http://newbabilon.freewebpage.org/reforma.html)
2004.02.25 | Горицвіт
Зміна влади шляхом виборів
є важливою складовою демократичної системи.Усе, що заважає зміні влади – суперечить демократії.
Народ вибере нового президента, але перед цим – опа! – теперішній президент змінить систему так, що вибори нічого не вирішують (влада залишається тією самою). Такий фокус-покус суперечить принципам демократії – народовладдю. Зміна влади відкладається на 2006 рік.
Можна екстраполювати в часі: підходить 2006, час парламентських виборів. І тут діюча влада знову вносить зміну в конституцію: тепер уряд призначається не парламентом, а з'їздом, скажімо, представників ЖЕКів (яких перед тим призначив діючий уряд) – і знову все залишилося по-старому.
2004.02.25 | Ukropithecus (robustus)
Є логіка у Вашому застереженні
Є логіка у Вашому застереженні, хоча зверну увагу на одну деталь - за парламентської республіки змінити конституцію дуже складно, бо відсутнє єдіноначаліє. Це як в американському прислів'ї - неможливо вичавлену пасту запхати назад в тубик.2004.02.25 | ilia25
То чому ви не скористались цим правом у 2002-му?
Горицвіт пише:> Можна екстраполювати в часі: підходить 2006, час парламентських виборів. І тут діюча влада знову вносить зміну в конституцію: тепер уряд призначається не парламентом, а з'їздом, скажімо, представників ЖЕКів (яких перед тим призначив діючий уряд) – і знову все залишилося по-старому.
Це не серйозно.
2004.02.25 | Горицвіт
Це аргумент, щоб і далі не обирати? (-)
2004.02.25 | ilia25
Ні, це пояснення, що і на 2004-му світ клином не зійшовся
Набагато важливіше зараз закласти підвалини діючої демократії, аніж намагатись змінити владу за її відсутності.До того ж, реформа має набагато більше шансів призвести до зміни влади ще до 2006-го, аніж спроба виграти президентські вибори у боротьбі без правил.
2004.02.25 | Горицвіт
Re: Ні, це пояснення, що на 2004-му світ клином не зійшовся
ilia25 пише:> Набагато важливіше зараз закласти підвалини діючої демократії,
На жаль, той проект не закладає підвалини демократії: див. початкові тексти і коментарі (напр. "Міф про 45 секунд").
Він руйнує одну важливу підвалину демократії (вибори) і нічого (чи майже нічого) не дає взамін.
Хоча в принципі я за парламентську систему, але НЕ ціною скасування народовладдя і реального шансу змінити владу.
> До того ж, реформа має набагато більше шансів призвести до зміни влади ще до 2006-го, аніж спроба виграти президентські вибори у боротьбі без правил.
Легітимних способів виграти вибори влада не має. Тільки страшно грубі і незаконні. Значить, є варіанти: (1) або опозиційний кандидат виграє, або (2) влада його незаконно знімає з реєстрації, або (3) (ваша і Мороза ідея) забрати в майбутнього президента владу і передати її теперішньому Януковичу (чи Кучмі) в надії, що воно само якось владнається.
Який варіант вибрати – питання смаку і віри. Молодим, енергійним, розумним людям, мабуть, сподобається (1), а не (3).
Я думаю, що реформи в варіанті (3) не буде, бо насправді вони задумали якусь іншу махінацію з метою залишити владу Кучмі. Я не знаю, яку конкретно, але весь процес проводиться так, щоб в кінці вийшла якась аболютна гидота, яку назвати парл. республікою не зможете навіть ви.
2004.02.27 | ilia25
Побачимо
Горицвіт пише:> Він руйнує одну важливу підвалину демократії (вибори)
A також відміняє шлюби та запроваджує трудову повинність.
Ви можете бачити у цьому проекті все, що вам заманеться. На щастя, є добрий шанс, що ви зможете переконатись у моїй правоті наочно.
2004.02.27 | Горицвіт
Re: Побачимо
ilia25 пише:> Горицвіт пише:
> > Він руйнує одну важливу підвалину демократії (вибори)
>
> A також відміняє шлюби та запроваджує трудову повинність.
>
> Ви можете бачити у цьому проекті все, що вам заманеться.
Вище я показав, що цей проект посягає на народовладдя. Тому що влада (майже) перестає залежати від результатів виборів. Про шлюби і трудову повинність цей проект не пише нічого. На відміну від вас, я нічого не вигадую.
> На щастя, є добрий шанс, що ви зможете переконатись у моїй правоті наочно.
В якій правоті? Що парламентська республіка в принципі добра організація влади? Так я з цим не сперечаюся. Боюся, в цьому переконатися ми найближчим часом не зможемо, бо для цього треба спочатку запровадити республіку і зробити її парламентською.
2004.02.25 | Бабай
Всім стоять і брати приклад!
Людина для популяризації та поширення своїх поглядів не обломилася і написала детальні питання і відповіді. Я ще раз питаю де подібний твір прихільників Ющенка?2004.02.26 | SpokusXalepniy
Есть, товаришу старшина - стоять и брать!
Илья описал преимущества теоретического парламентско-президентского правления. Точно так же можно описать и преимущества чисто президентского, чисто парламентского или президентско-парламентского правления. Кроме того, существуют и очень красивые описания национально-религиозного правления. Просто изысканно выполнена Марксом-Энгельсом теоретическая часть коммунистического правления.Ну и что?
Разве недостаточно опровержений и подтверждений всех этих теорий на практике? Есть куча стран, схемы правления которых размещаются в этом диапазоне, но на самом деле уровень демократии в них прямо противоположный. (Англия с королевой и без конституции, и Колумбия - с конституцией и со всеми демократическими прибамбасами).
Форма правления - это именно ФОРМА. Это чистая схема (структура) отношений между ветками власти с одной стороны, и народом - с другой. Форма - это только заданная теоретическая часть. Связи и отношения заданные этой формой (схемой) предусматривают не связь саму по себе, а связь чего-то с чем-то: президента (человека) с парламентом (группой людей); президента (личность) с управляющими органами (людьми на соответствующих постах); законы (писанные) - с конкретными (человеческими!!!) должностями, которые следят за их выполнением; и т.д. и т.п.
Итак, здесь, как и для любой системы, мы имеем форму и содержание. форму как схему связей и отношений, и содержание как наполнение этой пустышки конкретным человеческим материалом, т.е. наполнение узловых элементов схемы (тех самых точек и квадратиков, которые соединяются стрелочками)
Так вот, я смею заявлять, что разница в имеющихся формах демократического правления, играет третьестепенную роль, по сравнению с работой механизма саморегуляции в любой из существующих систем.
В демократическом обществе такой механизм обеспечивается двумя главными принципами:
1. Принципом "все равны перед законом", т.е. неукоснительным его соблюдением от президента до дворника. Этот принцип обеспечивается независимостью суда.
2. Принципом выборности (отзывом) ключевых элементов (узлов) схемы. Этот принцип обеспечивается независимыми выборами.
С этой точки зрения рассмотрим пример прямо-противоположный тому, что описал Илья.
Представим себе гетьманское правление. В руках гетьмана сосредоточена практически неограниченная власть - армия, милиция, КГБ, ГПУ, НКВД, сельское хозяйство, вся промышленность и пр.
Реально у гетьмана отняты только две составляющие - суды и организация выборов (отзыва самого гетьмана). Не забудем, что такое положение мы себе пока только представляем.
Так вот, этого уже будет достаточно для нормального функционирования страны, и такую страну можно смело назвать демократической, т.к. в наличие есть два работающих (об этом мы договорились по умолчанию) элемента самоорганизации системы.
Споры о том у кого должно быть больше власти совершенно никчемны, а на сегодня - опасны, т.к. отвлекают внимание от главного - безбожного игнорирования двух вышеперечисленных принципов.
На это все и рассчитано. Кучме говорят в лицо, что он бандит и вор, предъявляют доказательства, что он не только конституцию нарушает, а и обычный уголовный кодекс, а он - глядя на вас ясными голубыми глазами - отвечает: "та то - пусте, ось краще подивитесь яку я гарну змiну до констiтуции зробив!"
Что делают в ответ стадо мартышек под гипнозом удава? А они радуются: "дивись-но, хлопцi, давайте розглянемо, може у цьому щось є?"
И уже никого не интересует уголовный кодекс - вся теоретическая мысль витает в розовых облаках будущей счастливой жизни с новой брошюркой-конституцией в нагрудном кармане. (В это время из заднего кармана удав вытягивает у вас бумажник)
Таким образом, если власть не соблюдает любой из заданных принципов (о двух сразу - уже молчу), то народ таким образом теряет возможность легитимно воздействовать на демократический процесс. У него остается только одна возможность - воздействовать иным образом.
Вот и вся суть спора между Юлей и Морозом. Юля призывает сосредоточиться на уголовном кодексе, а Мороз - над счастливым конституционным будущем всего украинского народа.
2004.02.26 | ilia25
А кто обеспечит независимость суда?
SpokusXalepniy пише:> 1. Принципом "все равны перед законом", т.е. неукоснительным его соблюдением от президента до дворника. Этот принцип обеспечивается независимостью суда.
> 2. Принципом выборности (отзывом) ключевых элементов (узлов) схемы. Этот принцип обеспечивается независимыми выборами.
Ну а кто вам обеспечит независимость суда и честнось выборов -- Пушкин Александр Сергеич?
Парламентская республика как раз и нужна для того, в частности, чтобы эти вещи обеспечить. Она есть механизм, который предотвращает монополизацию власти одной политической силой (или одним человеком), и, как следствие, использование этой монополии для давления на суды или для манипуляций выборами.
2004.02.26 | SpokusXalepniy
Слова, слова, слова!
ilia25 пише:> SpokusXalepniy пише:
> > 1. Принципом "все равны перед законом", т.е. неукоснительным его соблюдением от президента до дворника. Этот принцип обеспечивается независимостью суда.
> > 2. Принципом выборности (отзывом) ключевых элементов (узлов) схемы. Этот принцип обеспечивается независимыми выборами.
>
> Ну а кто вам обеспечит независимость суда и честнось выборов -- Пушкин Александр Сергеич?
>
> Парламентская республика как раз и нужна для того, в частности, чтобы эти вещи обеспечить. Она есть механизм, который предотвращает монополизацию власти одной политической силой (или одним человеком), и, как следствие, использование этой монополии для давления на суды или для манипуляций выборами.
Никакая схема не обеспечивает независимость суда и честность выборов.
Поэтому я и привожу примеры, что даже гетьманская республика может быть крайне эффективной или наоборот.
Вы хотите получить примеры независимых судов и праведных выборов в странах, где сильное президентское правление? Получите - США. Наоборот - сильное парламентское правление - пример Голландия.
От схемы правления МЕНЬШЕ ВСЕГО это ЗАВИСИТ.
Возражаете?
Даже в налаженной демократии тратятся большие ресурсы для поддержки этих принципов самоорганизации. А в странах с бандитским правлением ничего не выйдет, если не ликвидировать СНАЧАЛА бандитов.
В то время, когда НИ О ЧЕМ ДРУГОМ не надо думать, кроме как об отсранении бандитов от власти, таким как вы подбрасывают погремушку с изменением конституции. Ну, погремите немного, мы посмотрим. Даже примем ваши условия.
2004.02.26 | ilia25
Re: Слова, слова, слова!
SpokusXalepniy пише:> ilia25 пише:
> > SpokusXalepniy пише:
> > > 1. Принципом "все равны перед законом", т.е. неукоснительным его соблюдением от президента до дворника. Этот принцип обеспечивается независимостью суда.
> > > 2. Принципом выборности (отзывом) ключевых элементов (узлов) схемы. Этот принцип обеспечивается независимыми выборами.
> >
> > Ну а кто вам обеспечит независимость суда и честнось выборов -- Пушкин Александр Сергеич?
> >
> > Парламентская республика как раз и нужна для того, в частности, чтобы эти вещи обеспечить. Она есть механизм, который предотвращает монополизацию власти одной политической силой (или одним человеком), и, как следствие, использование этой монополии для давления на суды или для манипуляций выборами.
>
> Никакая схема не обеспечивает независимость суда и честность выборов.
Это не аргумент, это тезис, который вы постулируете голословно. Тогда как я, чтобы показать его ошибочность, написал тот длинный пост в начале.
> Поэтому я и привожу примеры, что даже гетьманская республика может быть крайне эффективной или наоборот.
Ну и что? Проблема-то в том, что она запросто может быть "или наоборот" -- в отличии от парламентской республики. Последняя является намного более устойчивой к перерождению в диктатуру.
> От схемы правления МЕНЬШЕ ВСЕГО это ЗАВИСИТ.
> Возражаете?
Ага. Вы как-то упустили из виду, что тот длинный пост вначале, как раз и имеет свой целью показать, что от "схемы правления" очень многое зависит. Например, удастся ли стране сохранить демократию.
> Даже в налаженной демократии тратятся большие ресурсы для поддержки этих принципов самоорганизации. А в странах с бандитским правлением ничего не выйдет, если не ликвидировать СНАЧАЛА бандитов.
Парламентская республика нужна именно для ликвидации бандитов. Не физической, но поставив их в такие условия, когда действовать по закону окажется намного полезнее для здоровья, чем бандитствовать.
> В то время, когда НИ О ЧЕМ ДРУГОМ не надо думать, кроме как об отсранении бандитов от власти, таким как вы подбрасывают погремушку с изменением конституции. Ну, погремите немного, мы посмотрим. Даже примем ваши условия.
От вас больше ничего и не требуется.
2004.02.26 | SpokusXalepniy
Социалист мне друг, но вилы - дороже.
> > > SpokusXalepniy пише:> > > Никакая схема не обеспечивает независимость суда и честность выборов.
> ilia25 пише:
> Это не аргумент, это тезис, который вы постулируете голословно. Тогда как я, чтобы показать его ошибочность, написал тот длинный пост в начале.
Теория сама по себе не решает проблем, как не решила она проблем в "коммунистическом вопросе". Схем можно напридумывать сколько угодно.
Возьмите, например, Сингапур. Это не просто парламентская республика, а и копия английского парламента. Что же мы имеем? Вместо узурпации власти президентом, узурпацию власти одной партией. Результаты - закрытие "неправильных" газет, незаконное запрещение демонстраций, держание в тюрьмах неугодных по несколько лет и прочие прелести кучмовского режима.
> > SpokusXalepniy пише:
> > Поэтому я и привожу примеры, что даже гетьманская республика может быть крайне эффективной или наоборот.
> ilia25 пише:
> Проблема-то в том, что она запросто может быть "или наоборот" -- в отличии от парламентской республики. Последняя является намного более устойчивой к перерождению в диктатуру.
Так никто и не спорит, что улучшать текущую систему можно и надо. Вносить необходимые поправки в конституцию. Шлифовать и оттачивать законы, адаптировать их к новым условиям, и пр.
Вопрос - как и когда это делать!
Когда заниматься теорией и - главное - вместо чего?!
Сейчас уголовники во власти подбросили вам погремушку (конституционных реформ), а вы в нее (с Морозом во главе) вцепились ручонками, а те - только ус от удовольствия потирают: заняли, мол, оппозицию делами по самый... вам по пояс будет.
> > SpokusXalepniy пише:
> > От схемы правления МЕНЬШЕ ВСЕГО это ЗАВИСИТ.
> > Возражаете?
> ilia25 пише:
> Ага. Вы как-то упустили из виду, что тот длинный пост вначале, как раз и имеет свой целью показать, что от "схемы правления" очень многое зависит. Например, удастся ли стране сохранить демократию.
Сохранить что-о-о? Демократию? Вы, наверное имеете в виду "дело Фельдмана" или расследования Потебенько по Гонгадзе? Или голосование руками в парламенте?
> > SpokusXalepniy пише:
> > Даже в налаженной демократии тратятся большие ресурсы для поддержки этих принципов самоорганизации. А в странах с бандитским правлением ничего не выйдет, если не ликвидировать СНАЧАЛА бандитов.
> ilia25 пише:
> Парламентская республика нужна именно для ликвидации бандитов. Не физической, но поставив их в такие условия, когда действовать по закону окажется намного полезнее для здоровья, чем бандитствовать.
Пока вы их будете ставить в подходящие условия, они вас поставят раком.
Посмотрите лучше фильм "The untouchable" ("Неприкасаемые"). Даже в те 30-ые годы в США была демократия по-круче украинской, не говоря уже о традициях. И то - для борьбы с мафией была выделена специальная группа полицейских, работающая на особых (неконстуционных) правах. И это при том, что в местных(!) органах власти были отдедьные элементы(!) мафии.
А в Украине мафия не просто во власти, и не просто в местной а во сверху до низу. Власть тождествена мафии. И с этим положением вы намерены справиться путем теоретических исследований в обоасти политологии!?
А теперь - о самом главном. Итак, невозможно возразить, что схема сама по себе, без наполнения людьми - есть пустышка.
Люди в узлах этой схеме управления - это не только должностные уполномоченные. На этой схеме есть ещё один немаловажный "квадратик". Я имею в виду народ (демос) как целое.
Так вот, этот народ после вспышки (1989-1992гг) все менее и менее активен, т.к. убеждается, что банду во власти победить все труднее и труднее.
И в это время... Самое худшее, что только можно ему предложить, - это начать разбираться в теории преимуществ парламентской республики над президентско-парламентской (здесь и сами "теоретики" расходятся во мнениях).
Если сейчас ещё есть какая-то надежда на активность народа, например, путем сосредоточения ВСЕХ УСИЛИЙ ОППОЗИЦИИ на судебной системе (а точнее - на судьях и их работе), то и это - самое важное в демократии - вы с Морозом предлагаете отложить на потом, когда теоритическая часть будет отшлифована до нужного блеска.
Воистину - помогите мне избавиться от врагов, а уж от таких друзей я избавлюсь сам.
2004.02.26 | Ukropithecus (robustus)
Не замінюйте факти правдоподібними розмірковуваннями
Бо країни Латинської Америки є президентськими республіками, і Колумбія є також президентською республікою. Всі цивілізовані країни окрім США є по суті парламентськими республіками. Тому, якщо Ви стверджуєте, що система не має значення, то ми б мали однорідний розподіл всіх систем по всіх країнах, а такого немає, бо чітко видно, що країни третього світу - президентські республіки, країни першого світу - парламентські республіки.