Знімайтеся з гальмів!
02/25/2004 | S@nya
Знімайтеся з гальмів!
Трое негретят купались в море,
Трое негретят резвились на просторе...
Що відбувається? Ситуація в країні нагадує якийсь кошмарний сон, в якому вас вбивають, а ви, за якимись невідомими причинами, не можете навіть закричати.
Опозицію, а з нею, відповідно, і всю країну, відверто ґвалтують, навіть особливо не приховуючи це, а опозиція, і вся країна з нею разом “розслабилися і отримують насолоду”. Справді, те, що відбувається в Україні, дуже нагадує збочення з яскравими елементами політичного мазохізму.
Всі розуміють, що опозицію цілеспрямовано і по-дитячому “розводять”, всі розуміють, що перемога демократії з кожним днем стає все більш примарною, всі розуміють, що кучмісти нахабно відбирають у народу “всю повноту влади”, яка за поки що не зміненою Конституцією, йому (себто народові) начебто належить, але ніхто нічого не робить, щоб хоч якось запобігти цьому.
Кучмісти не змінилися. Вони діють так само нахабно, так само “тупо і глупо”, так само прямолінійно. Змінилася опозиція. Тепер вона грається у гру “тупий, ще тупіший”.
Ось лише декілька з останніх відвертих “промахів” опозиції:
1. Трійка фактично підіграла владі в реалізації політреформи. Саме так! Не лише “зрадники” і “дурні” з СПУ, а всі три опозиційні сили винні в тому, що відбувається. Будемо відверті, всі чудово розуміють, що від самого початку “реформа” заплпнована кучмістами для досягнення двох цілей: продовження свого перебування при владі, як максімум, і розколу опозиції, як мінімум. І що, допомогло розуміння цього лідерам опозиції адекватно відреагувати на дії влади? Аж ніяк. Цілком логічною і нормальною реакцією людей, що об'єдналися для повалнення злочинного режиму і мають неабияку підтримку населення мали стати: по-перше, повне ігнорування реформи, по-друге, підписання власної угоди про спільні дії, яка б включала і проведення відповідної реформи законним шляхом після приходу до влади, і по-третє, організація акцій протесту проти антинародної реформи. І якщо перший пункт було порушено соціалістами (на що, власне, і розраховувала влада, і що цілком могла передбачити опозиція), то другий і третій – повністю провина всієї трійки, і в першу чергу – найпопулярнішого Ющенка.
2. Трійка втратила чи не єдиний привід для організації масових акцій, який їм просто подарувала влада за останній час – незаконне припинення мовлення радіо “Свобода” в ФМ-діапозоні. Ви тільки уявіть тисячи людей під гаслами “Кучма, дай нам Свободу”, “Медведчук вкрав Свободу” і т.п. Так, ця акція не була б такою чисельною, як “Україна без Кучми”, але вона б ні до чого і не зобов'язувала. А ось резонанс могла б мати великий. До того ж, такі гасла без всяких проблем могла б підтримати вся трійка, на відміну від запізно запропонованої Юлією Тимошенко акції проти реформи, коли, фактично доведеться протестувати проти своїх же партнерів по опозиції. Але про це пізніше...
3. Трійка з абсолютно суб'єктивних причин ніяк не відраегувала на підвищення тарифів на проїзд в Києві, і дала тим самим можливість СДПУ(о) зіграти на опозиційному полі. А тема підвищення тарифів – це та тема, яка завжди знайде значний відгук у душах прихильників опозиції. Думаю, бездіяльність і мовчання трійки в цій ситуації також викликали черговий подив у значної кількості протестного електорату.
4. Не сприяє конструктивному діалогу між опозиціонерами й остання заява Тимошенко про акції протесту 16 березня. По-перше, такі заяви неприпустимі без попереднього обговорення з партнерами по опозиції, по-друге, такі акції треба було проводити півроку тому, попередньо домовившись з СПУ про проведення “нормальної” реформи пізніше, а не тепер, коли СПУ настільки влізла в реалізацію реформи, що виходити разом з НУ та БЮТ на демонстрацію проти неї було б останньою з усіх дуростей, що їх встиг накоїти Мороз, підштовхнутий до цього власними ж партнерами по опозиції.
Помилки людей, на яких покладають надії на краще майбутнє українці, можна перераховувати до нескінченості, але, на жаль, від того їх не стане менше. В той час, коли кучмісти групуються і вишикують ряди перед головною битвою, в опозиції панує атмосфера аморфності, мішаніни і недовіри, яка підігрівається влучними діями розумників з банкової, сепаратними перемовинами Ющенка з Кучмою, а Мороза – з Медведчуком, а також взаємними образами. Ні, справді, складається враження, що на таких зустрічах Ющенко і Мороз отримують сценарії, що їх буде розігрувати влада найближчим часом, і потім діють чітко і професійно згідно відведеним їм авторами ролям...
Так і хочеться дати опозиційній трійці гучного ляпаса, піднести під ніс нашатирного спирту і крикнути: “Прокиньтеся! Зніміться з ручників!”
Так, хто винний, начебто, з'ясували. Залишилось відповісти на питання “Што дєлать?!”
Шанс на перемогу ще є. Але, щоб його остаточно не втратити, потрібни рішучі, кардинальні зміни у поведінці опозиції. А саме:
- Перш за все треба сісти і домовитися. Домовитися про спільні дії на виборах, про єдиного кандидата, про розподіл посад після перемоги, про спільне проведення реформи, про дії на найближчий час. Зробити це треба було ще рік тому, але краще пізніше, аніж ніколи. Всі домовленості мають бути публічними, письмовими і однозначними.
- Далі, після підписання такої угоди, має бути заблокована так звана “реформа”. Тільки втрьох, БЮТ, НУ і СПУ, зможуть це зробити. Тому вину за просування реформи не можна покласти лише на СПУ, але і “двійка” винна не менш, тому що дозволила, а точніше підштовхнула СПУ до таких дій. Є надія, що ситуацію можна виправити. І тут є два варіанти. Якщо Мороз бореться за медведчуківську реформу через власну дурість, що йому часто закидають, а НУ і БЮТ не дурніші за Медведчука, то вони мають знайти можливість утримати СанСанича від подальшої участі в “реформі”. Якщо ж Мороз навпаки, розумний, і намагається надурити владу, то він також зможе порозумітися з партнерами по опозиції, якщо ті, нарешті, запропонують йому логічний і чіткий план дій щодо повалення режиму.
- І, нарешті, не треба забувати, що головний (а може, єдиний) козир опозиції, якого, доречі, панічно боїться влада, є вулиця. А будь-який механізм після довгого простою потребує значних зусиль для поновлення його роботоспособності. Тобто, якщо опозиція думає використати цей козир перед самими виборами, або “у крайньому випадку”, то це стратегія помилкова. Слід тримати людей на поготові, інформативні і локальні мітинги мають проводитися регулярно, в усіх областях, щоб люди були готові справді масово і гучно підтримати опозицію у вирішальний момент. Відомо, що весна – найкращий час для демонстрацій і акцій протесту. Тому, запропонована Тимошенко акція може бути дуже доречна. Але за наявності ряду умов, а саме: підписаного трійкою договору про спільні дії, відмови Мороза від участі в “реформі”, спільного визначення дати і місця проведення акції. Якщо ж хоч одна з цих умов не буде виконана, акція принесе більше негативу, аніж позитиву.
Час ще є. Можливості ще не вичерпані. Не всі козирі ще використані. Тож, надія є. Залишилось знятися з гальмів...
Трое негретят купались в море,
Трое негретят резвились на просторе...
Що відбувається? Ситуація в країні нагадує якийсь кошмарний сон, в якому вас вбивають, а ви, за якимись невідомими причинами, не можете навіть закричати.
Опозицію, а з нею, відповідно, і всю країну, відверто ґвалтують, навіть особливо не приховуючи це, а опозиція, і вся країна з нею разом “розслабилися і отримують насолоду”. Справді, те, що відбувається в Україні, дуже нагадує збочення з яскравими елементами політичного мазохізму.
Всі розуміють, що опозицію цілеспрямовано і по-дитячому “розводять”, всі розуміють, що перемога демократії з кожним днем стає все більш примарною, всі розуміють, що кучмісти нахабно відбирають у народу “всю повноту влади”, яка за поки що не зміненою Конституцією, йому (себто народові) начебто належить, але ніхто нічого не робить, щоб хоч якось запобігти цьому.
Кучмісти не змінилися. Вони діють так само нахабно, так само “тупо і глупо”, так само прямолінійно. Змінилася опозиція. Тепер вона грається у гру “тупий, ще тупіший”.
Ось лише декілька з останніх відвертих “промахів” опозиції:
1. Трійка фактично підіграла владі в реалізації політреформи. Саме так! Не лише “зрадники” і “дурні” з СПУ, а всі три опозиційні сили винні в тому, що відбувається. Будемо відверті, всі чудово розуміють, що від самого початку “реформа” заплпнована кучмістами для досягнення двох цілей: продовження свого перебування при владі, як максімум, і розколу опозиції, як мінімум. І що, допомогло розуміння цього лідерам опозиції адекватно відреагувати на дії влади? Аж ніяк. Цілком логічною і нормальною реакцією людей, що об'єдналися для повалнення злочинного режиму і мають неабияку підтримку населення мали стати: по-перше, повне ігнорування реформи, по-друге, підписання власної угоди про спільні дії, яка б включала і проведення відповідної реформи законним шляхом після приходу до влади, і по-третє, організація акцій протесту проти антинародної реформи. І якщо перший пункт було порушено соціалістами (на що, власне, і розраховувала влада, і що цілком могла передбачити опозиція), то другий і третій – повністю провина всієї трійки, і в першу чергу – найпопулярнішого Ющенка.
2. Трійка втратила чи не єдиний привід для організації масових акцій, який їм просто подарувала влада за останній час – незаконне припинення мовлення радіо “Свобода” в ФМ-діапозоні. Ви тільки уявіть тисячи людей під гаслами “Кучма, дай нам Свободу”, “Медведчук вкрав Свободу” і т.п. Так, ця акція не була б такою чисельною, як “Україна без Кучми”, але вона б ні до чого і не зобов'язувала. А ось резонанс могла б мати великий. До того ж, такі гасла без всяких проблем могла б підтримати вся трійка, на відміну від запізно запропонованої Юлією Тимошенко акції проти реформи, коли, фактично доведеться протестувати проти своїх же партнерів по опозиції. Але про це пізніше...
3. Трійка з абсолютно суб'єктивних причин ніяк не відраегувала на підвищення тарифів на проїзд в Києві, і дала тим самим можливість СДПУ(о) зіграти на опозиційному полі. А тема підвищення тарифів – це та тема, яка завжди знайде значний відгук у душах прихильників опозиції. Думаю, бездіяльність і мовчання трійки в цій ситуації також викликали черговий подив у значної кількості протестного електорату.
4. Не сприяє конструктивному діалогу між опозиціонерами й остання заява Тимошенко про акції протесту 16 березня. По-перше, такі заяви неприпустимі без попереднього обговорення з партнерами по опозиції, по-друге, такі акції треба було проводити півроку тому, попередньо домовившись з СПУ про проведення “нормальної” реформи пізніше, а не тепер, коли СПУ настільки влізла в реалізацію реформи, що виходити разом з НУ та БЮТ на демонстрацію проти неї було б останньою з усіх дуростей, що їх встиг накоїти Мороз, підштовхнутий до цього власними ж партнерами по опозиції.
Помилки людей, на яких покладають надії на краще майбутнє українці, можна перераховувати до нескінченості, але, на жаль, від того їх не стане менше. В той час, коли кучмісти групуються і вишикують ряди перед головною битвою, в опозиції панує атмосфера аморфності, мішаніни і недовіри, яка підігрівається влучними діями розумників з банкової, сепаратними перемовинами Ющенка з Кучмою, а Мороза – з Медведчуком, а також взаємними образами. Ні, справді, складається враження, що на таких зустрічах Ющенко і Мороз отримують сценарії, що їх буде розігрувати влада найближчим часом, і потім діють чітко і професійно згідно відведеним їм авторами ролям...
Так і хочеться дати опозиційній трійці гучного ляпаса, піднести під ніс нашатирного спирту і крикнути: “Прокиньтеся! Зніміться з ручників!”
Так, хто винний, начебто, з'ясували. Залишилось відповісти на питання “Што дєлать?!”
Шанс на перемогу ще є. Але, щоб його остаточно не втратити, потрібни рішучі, кардинальні зміни у поведінці опозиції. А саме:
- Перш за все треба сісти і домовитися. Домовитися про спільні дії на виборах, про єдиного кандидата, про розподіл посад після перемоги, про спільне проведення реформи, про дії на найближчий час. Зробити це треба було ще рік тому, але краще пізніше, аніж ніколи. Всі домовленості мають бути публічними, письмовими і однозначними.
- Далі, після підписання такої угоди, має бути заблокована так звана “реформа”. Тільки втрьох, БЮТ, НУ і СПУ, зможуть це зробити. Тому вину за просування реформи не можна покласти лише на СПУ, але і “двійка” винна не менш, тому що дозволила, а точніше підштовхнула СПУ до таких дій. Є надія, що ситуацію можна виправити. І тут є два варіанти. Якщо Мороз бореться за медведчуківську реформу через власну дурість, що йому часто закидають, а НУ і БЮТ не дурніші за Медведчука, то вони мають знайти можливість утримати СанСанича від подальшої участі в “реформі”. Якщо ж Мороз навпаки, розумний, і намагається надурити владу, то він також зможе порозумітися з партнерами по опозиції, якщо ті, нарешті, запропонують йому логічний і чіткий план дій щодо повалення режиму.
- І, нарешті, не треба забувати, що головний (а може, єдиний) козир опозиції, якого, доречі, панічно боїться влада, є вулиця. А будь-який механізм після довгого простою потребує значних зусиль для поновлення його роботоспособності. Тобто, якщо опозиція думає використати цей козир перед самими виборами, або “у крайньому випадку”, то це стратегія помилкова. Слід тримати людей на поготові, інформативні і локальні мітинги мають проводитися регулярно, в усіх областях, щоб люди були готові справді масово і гучно підтримати опозицію у вирішальний момент. Відомо, що весна – найкращий час для демонстрацій і акцій протесту. Тому, запропонована Тимошенко акція може бути дуже доречна. Але за наявності ряду умов, а саме: підписаного трійкою договору про спільні дії, відмови Мороза від участі в “реформі”, спільного визначення дати і місця проведення акції. Якщо ж хоч одна з цих умов не буде виконана, акція принесе більше негативу, аніж позитиву.
Час ще є. Можливості ще не вичерпані. Не всі козирі ще використані. Тож, надія є. Залишилось знятися з гальмів...