02/26/2004 | знаю

„Раби, підніжки, грязь Москви”

Анатолій Семенюк


Дивні справи відбуваються з проектом закону №4000-1, який тепер чекає підпису президента. Одразу після прийняття парламентом 5 лютого, законопроект потрапив під пильну увагу російськомовних ЗМІ та проросійського лоббі в Україні. А справа в одному невеликому пункті, який відновлює надання пільг періодиці, книжкам і словникам, що друкуються українською державною мовою.
>"5.1.2. продажу (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації, виданих державною мовою; продажу книжок, виданих державною мовою; продажу учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва, а також словників українсько-іноземної або іноземно-української мови; доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації" - www.rada.gov.ua
Ще протягом першого тижня після його прийняття російськомовні газети звернулися до депутатів Верховної Ради із закликом повернути пільги і для них також. Втім, пізніше, коли публічні протести принишкли так і не набравши сили і вже стало здаватись, що Україна таки підтримає власну мову, розпочалася активна кулуарна боротьба.
Протягом кількох тижнів з 5 лютого, коли законопроект остаточно схвалив парламент і до 17 лютого, коли його підписав спікер, відбувалось внесення редакційної правки. Зверніть увагу, що попри перше враження редакція п. 5.1.2., яку підписав Литвин не містить пільг для підручників виданих українською мовою. Натомість президенту на підпис лягло більш розмите формулювання про підручники „вітчизняного виробництва”, тобто і російськомовні також. Ще більш загальним є останній рядок, де надається пільга з доставки всім друкованим засобам масової інформації, тобто і „Комсомольской правде - Украина” і просто „Комсомольской правде” (Росія), адже там відсутнє будь-яке посилання навіть на „вітчизняне виробництво”.
Цікавою також є саме визначення „вітчизняного виробництва періодичних видань”, яке, чомусь, не виписане в цьому законі. Наприклад, надруковані у Росії навчальні посібники не будуть мати пільги на території України, а от написані у Росії підручники, які надрукували українські друкарні, будуть. За таким само принципом за все ще діючим законодавством користуються пільгами російська газета «Аргументы и факты», яка друкує в Україні газету «Аргументы и факты Украина», американський журнал „Плейбой”, який друкує в у нас російськомовну версію „Плейбой-Украина” і багато інших.
Втім, надання пільги таким видання суперечить здоровому глузду. Адже редакційний колектив, журналісти, коректори, редактори отримали зарплати за виготовлення цього продукту поза територією України. Відтак, ними не були сплачені обов’язкові у такому випадку податки до Пенсійного фонду і державного бюджету взагалі. На якій підставі ми, українські платники податків, маємо субсидувати іноземні видання, напевне знають ті лоббісти, які внесли відповідні редакційні правки в уже схвалений депутатами законопроект.
У комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, який подавав цей законопроект прекрасно знають звідки дме російський вітер. За наполегливими чутками Микола Азаров став чи не співавтором вказаної статті. Погрожуючи тим, що президент накладе вето, якщо уряд не завізує вже прийнятий проект закону, відомий своїм русофільством віце-прем’єр організував кампанію політичного тиску на законодавчий орган з метою усунення, на його думку, дискримінаційних щодо росіян норм.
Втім, навіть ті пільги, які депутатам вдалося відстояти, можуть стати червоною ганчіркою для проросійського лоббі, яке натиснувши на українського президента буде домагатися накладення вето. Абсолютно очевидно, що після цього закон 4000-1 не збере понад 300 голосів у Верховній Раді. Хіба у випадку, коли п 5.1.2. буде винесений за рамки законопроекту.
У такому разі можливі кілька сценаріїв розвитку подій. За першим уряд розіграє публічну дискусії між прем’єром Януковичем, який виступить на захист україномовної преси і віце-прем’єром Азаровим, що відстоюватиме інтереси російськомовних. В результаті запальних суперечок, які будуть детально висвітлюватися в ЗМІ, Янукович схвалить соломонове рішення - надати пільги пресі „українського виробництва”. Відтак парламенту запропонують дати дефініцію, що таке „українське виробництво” друкованих засобів масової інформації. Сам процес визначення терміну „українське виробництво” затягнеться у тривалу боротьбу, протягом якої діятиме старе законодавство. У другому випадку в ролі захисників російськомовних виступить, скажімо, партія „Трудова Україна”, а віце-прем’єр Азаров знову залишиться у тіні. Подальший розвиток подій буде мало відрізнятись від вже описаного.
В будь-якому разі Україні запропонують „мильну оперу”, розраховану на виборців-глядачів, які мають переконатися у відданості ідеї розвитку державної мови пана Януковича і його непересічне вміння пошуку компромісу. Тим часом, поки обивателі будуть пережовувати особливості заяв основних гравців, все залишатиметься на своїх місцях. Як тут не згадати слова геніального Кобзаря про українську „владну еліту”: „Раби, підніжки, грязь Москви, варшавське сміття, ваші пани, ясновельможнії гетьмани”.
Завдяки субсидіям книговидавництву в Росії україномовні книжки продовжують коштувати у два рази дорожче імпортованих російськомовних. Київ, місто, яке має найбільшу кількість читачів в Україні, добра половина з яких воліла б читати українською, не має жодної популярної газети українською мовою. Тим часом лише 10 років тому тираж щоденного україномовного „Вечірнього Києва” був більше одного мільйона примірників. Відкидаючи пільги україномовній пресі і книгодруку уряд Януковича створює навмисну недобросовісну конкуренцію українській мові. Віце-прем’єр Микола Азаров є лише вершиною айсбергу захисників російських інтересів на вищих щаблях української влади. Принаймні два угрупування в парламенті „Трудова Україна” (Деркач) та СДПУ(о) (Медчедчук) активно протидіють будь-яким спробам захистити інтереси українців. За гроші і за покликанням вони протидіють активно і неявно, про людське око голосуючи за законопроект, який надає пільги україномовним виданням та підтримуючи будівництво пам’ятників Тарасу Шевченку.