МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Из грязи в князи.

02/28/2004 | пан Roller
Из грязи в князи.

События последних дней довели меня до того, что стал я книжки читать. Перестал читать форум майдан, а в поисках чтива и писева стал посещать разделы культура, религия, история, что раньше за собой наблюдал мало.

В отличие от многих, я думаю, оцениваю введение фильтрации, особенно уровня ниже нижнего (-1). И это не игра в оригинальность, или сарказм. Нет, если подумать, в ней есть то зерно, которое необходимо творческой личности. Это кнут. Но этот кнут дает возможность почувствовать вкус настоящего пряника.

Раздражительный фактор (-1), вырезание постингов, создает тот элемент дискомфорта, того дискомфорта, который является атрибутом любой войны.

В данном случае реальность информационной войны становится новой явью майдана.
И перераспределение участников по группам в соответствии с новыми условиями открывает какие-то личные грани, которых раньше не было заметно. Те участники, с которыми раньше не общался по каким-то причинам, становятся союзниками, а те с кем общался противниками. Четче становится видно, кто есть кто, его размер.

На войне - как на войне.. Слабые уходят, они не находят возможности участвовать в мероприятии в котором принижается их человеческое достоинство. Остаются же те, кто не может не писать. Это графоманы и писатели. Они не уходят и не уйдут. И это хорошо понимают администраторы.

Но, привычка дело натуры. И привычка, воспитанная майданом в его участниках заложила в натуру читать, разбираться, реагировать на события.

На мероприятия на майдане пришлись и акции связанные с книгой. И сегодня проходит съезд писателей. То обстоятельство, что на майдане возник дефицит со чтивом привел меня потребности читать на стороне. И интерес, подогретый украинской книгой, не могло не выразиться в чем-то. В протесте в виде покупки. И оно выразилось. Я стал смотреть экспозиции украинских книг, букинистические отделы на Петровке, интересоваться рынком книги, и писателями. За столь короткое время не только открыл для себя новые имена, но и познакомился с некоторыми живыми писателями, и их знакомыми. И я должен сделать сообщение о том, что на майдане присутствует множество публики пишущей.

Но, вот одну историю я вам должен рассказать. От молодого писателя из Житомира, имя не называю, дабы не получить обвинений в рекламе, я узнал, имя другого писателя Василя Стефаника. Должен признаться, что до этого все украинские писатели были для меня одинаковыми, я их всех не читал.

И, прохлаждаясь на Петровке, по рядам букинистов, вы знаете их грязные раскладки, я делал себе наблюдения о состоянии украинской литературы. Я мог пересчитать по пальцам книжки украинских авторов. И это меня вовсе не радовало, отнюдь. Это огорчало меня. Но, рядом с ними валяются такие русские писатели, в целых томах их собраний сочинений. И их мне тоже было жалко. Но, чувство патриотизма воспитанное на майдане не давало мне покоя.

В какой-то момент я стал ощущать физический дискомфорт. Мне стало хотеться просто купить этого автора, чтобы он не валялся как бомж в грязи. НО книг такое множество и всех не поднять.

Видел я и не купил книгу Сковороды, а теперь жалею, поскольку в теме Анатолия он указывает произведение, которое треба обсудить. А у меня его нет. Но, последний раз я увидел Василя Стефаника, того самого, о котором говорил автор из Житомира. И стоила она 6-то грн., сколько один томик Куркова романа.

Книжка не воняла пылью. И бумага получше, чем сейчас издают. И я купил ее просто так.
Всего одна книжка. Я стал читать и для меня это оказалось лучше всякого словаря. Дело в том, что в ней много непонятных слов, которых нет в словарях сучастных и украинских, Укрсуч, как здесь влучно называют, и списке слов приведенных в книге. Но, если это слово заправить в поисковик, то получается просто блестящий результат. Выходишь на гигантов мысли. Это такое интересное и захватывающее занятие, и никогда не знаешь, как украинское слово преобразовалось.

Попутно я обнаружил и новые имена писателей. Писателей, которые не светятся, не выпячивают себя, писателей украинских, писателей мудрых, духовных. Родственников или потомков старинных фамилий. И я нашел их здесь на форумах, в разделах.

И, когда сегодня проходит съезд на банковской, мне вспомнился митинг, который я описал в «Гостях у Тараса». Собрать бы их всех у памятника Шевченко. И я бы пошел посмотреть на этих людей. Я бы хотел посмотреть, как улыбнется Тарас в ус, года включат свет. Не станет ли им стыдно?

Сегодня, я читаю у Зеленого пса, пишет он -десять книжек известный писатель, двадцать выдающийся. А я помню времена, когда сдавал в макулатуру их стопками и известных и выдающихся. И другие сдавали не распечатанными. Их сдавали вместе с газетами и картоном.

А Стефаника я не сдам. Оставлю потомкам. И я уже знаю, кого я не сдам следующего. И так эта цепочка писателей укладывается в одно русло в моей голове. И не в то русло, какое мне приписывают здесь, а в то какое я сам наметил.

Из грязи в князи. Есть такая пословица. И сегодня, я уже знаю, что не те "из грязи", кто выступает в акциях и базарит на съездах будут мной возведены в князи.

А те, кто сегодня лежит в грязи. Растоптаны нашей нуждой незаслужено. Книга как собака, которую не выбрасывают, а передают в хорошие руки. И я вас попрошу, если увидите такую книгу, возьмите ее себе. Какую вы поймете сами. Только не читайте все подряд. Сделайте себе фильтр, как я.

Brgds

Відповіді

  • 2004.02.28 | Олександр Сковорода

    "Помста". фрагмент з книги , РУССКIЄ I МОСКАЛI

    28-02-2004 07:54, Олександр Сковорода
    "Помста". фрагмент з книги

    переглядів: 12 // URL: http://maidan.org.ua/n/culture/1077947679


    РУССКIЄ I МОСКАЛI

    «Ми, псковскіє, москалєй тоже нє любім».
    З побутового діалогу
  • 2004.02.28 | Творимир Брячиславович

    Re: Из грязи в князи.

    О чём этот Стефаник хоть пишет то ?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2004.02.29 | пан Roller

      Стефаник -абсолютный пан формы.

      Уже после перших новел Стефаника Франко в статье "С последних десятилетий 19 века особенно выделил его среди, тогочастных молодых прозаиков Галичины. Он писал " Але наибольшим талантом среди той группы отличается Василь Стефаник, возможно наибольший артист, который появился у нас со времен Шевченко.." Стефаник -абсолютный пан формы. Нигде не скажет зайного слова...

      Почитайте сами.


      22-02-2004 23:37, Василь.С.
      І чого ти, серце мое гріху богато в собі маешь?
      Переглядів: 14 // URL: http://maidan.org.ua/n/culture/1077485833


      23-02-2004 00:47, Василь С.
      Ангел
      // переглядів: 17 // URL: http://maidan.org.ua/n/culture/1077490040
      28-02-2004 02:05, Василь.С.

      ПОБОЖНА.
      переглядів: 22 // URL: http://maidan.org.ua/n/rel/1077926708


      От себя. Кроме того, его новеллы мудры и содержательны. Его мову не понимают сами галичане, и на его мове всегда можно им ткнуть.

      Но, у меня есть такое подозрение, но оно требует разработки, что это мова очень похожа на русскую, фонетически, возможно это мова русов, древних. И это означает еще и момент вовсе не приемый для западной идеологии.

      Например, несмотря на трудности с чтением, словарный запас его книги настолько велик, богат и нов для русского уха и уха украинского и в тоже время чем-то близок русскому, что невольно задаешься тем вопросом ответов, которых искал Шевелев. О коляске общей и разной.

      В последней его книге он делает какие - то выводы. О разных колясках. Об чисто украинской колыбели.
      И предположить, что такой гигант как Шевелев мог лажанутся, как-то не поднимается. Тем не менее, я не могу отказаться от удовольствия чувствовать, что все, что пишет Стефаний мной понимается лучше, чем галичанами. Мне это родное. Им нет. На эту тему я уже имел беседу.


      И, если современному галичанину, или диспоритянину, который выдает себя за украинца тыкнуть, тыкнуть его же мойвой, и показать, что он, она, воно, в общем-то, чешка, или полька, полукровка, а никакая не русинка, ни русская, и что он не знает элементарно слов собственной мовы, то...

      Что мова эта являлась и жила в 1935 году, она датирована в книге, а не сто тридцать лет тому, и по этой причине, причине трех поколений, и по другим, реальным носителям мовы, которые на ней говорят, не умерла и жива, просто она правильная, то они, скорее всего закатят глаза. Или начнут испускать слюни, или пену.

      Этот момент очень важен. Поскольку в условиях "концтабара Майданек" в котором находится часть майдановцев у них появляется оружие сопротивления.

      Они имеют возможность употреблять слова украинские, тем самым подчеркивая разные моменты и у их противника теряется аргумент. И опускается матка.

      Но, все эта политика не имеет ценза по сравнению с той радостной возможностью, которая открывается при случае в обсуждениях с использованием новелл Стефаника. Новеллы Стефаника збуджували в читачив дух протеста, мрий про инший справедливый суспильный мир. И я надеюсь, он поможет сегодня тем, кто находится в растерянности перед злом, с которым с участники стакиваются на майдане в наш нелегкий период информационной войны.

      Он позволяет не капитулировать, а побеждать.

      Победа будет. Ваша задача не умереть, а победить.

      Brgds
    • 2004.03.02 | Пан Roller

      Лупайте глазами

      02-03-2004 08:58, Ірина ЄРМАК


      // переглядів: 1 // URL: http://maidan.org.ua/n/culture/1078210703

      "ЛУПАЙТЕ СЮ СКАЛУ!"
    • 2004.03.06 | Пан Roller

      Brgds

  • 2004.02.29 | Боровик

    Re: Из грязи в князи.

    Дуже давно, через Покуття їхав на коні козак. Він повертався на Січ.
    По дорозі він надибав село, яке йому припало до серця. І передумав козак їхати на Січ. Купив він в цьому селі хатку і садок. Знайшов собі гарну дівку, женився, завів діточок і так прожив до глибокої старості. А коли вже був старий то часто плакав. Він гірко плакав через те, що колись, коли був молодий і ходив на Крим, то бувало таке, що по кілька діточок за одним махом на списа настромляв...
    Козак так і помер в цьому селі, що мало назву Рісів.
    Його внук продав все майно, щоб вивчити свого сина Василя, Василя Стефаника...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2004.02.29 | пан Roller

      Интересно, спасибо.

      Боровик пише:
      > Дуже давно, через Покуття їхав на коні козак. Він повертався на Січ.
      > По дорозі він надибав село, яке йому припало до серця. І передумав козак їхати на Січ. Купив він в цьому селі хатку і садок. Знайшов собі гарну дівку, женився, завів діточок і так прожив до глибокої старості. А коли вже був старий то часто плакав. Він гірко плакав через те, що колись, коли був молодий і ходив на Крим, то бувало таке, що по кілька діточок за одним махом на списа настромляв...
      > Козак так і помер в цьому селі, що мало назву Рісів.
      > Його внук продав все майно, щоб вивчити свого сина Василя, Василя Стефаника...
  • 2004.03.02 | Пан Roller

    Re: "Занепад мовлення - це вже не забавки." Отар ДОВЖЕНКО

    02-03-2004 00:44, пан Roller
    "Занепад мовлення - це вже не забавки." Отар ДОВЖЕНКО

    переглядів: 1 // URL: http://maidan.org.ua/n/rel/1078181049

    Таким образом, является „Занзибарская Украинская диаспора», мова, которой отличается тем колоритом и духом, который и присущ мове украинцев, казачеству, и африканским славянам.
  • 2004.03.02 | Тестер

    Re: Якщо дуже цікаво, то...

    М.Горький говорив і ставив в приклад на з"їзді письменників СССР: "Почитайте и почуствуйте как кратко и страшно пишет этот человек!".
    Була розмова про Нобелівську премію, але не було кому відстоювати, до того ж діалект.
    А якщо хочеш почути таку мову "вживу", то це Городенківський район Івано-Франківської обл., с. Русів. Та й взагалі це покутянський діалект. Тобто це Покуття, а не Гуцулія. Долина Прута і Дністра.
    Чудове місце. Це Городенка, Заболотів, Обертин, Снятин, Кіцмань(батьківщина В. Івасюка).
    Чого пишу так детально.
    Тому що Русів всього тільки 30 км від того місця де я народився. ;)
    І прожив до 16 років.
    Так що можу організувати екскурсію з житлом над Дністром, відвідуванням двох старинних замків, декількох старих костелів, та інше. З пансіоном...
    А про гуцулів цікаво пише Марко Черемшина.
    А про буковинців Юрій Федькович та Ю. Кобилянська.
    А з гумором - Лесь Мартович. ;)
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2004.03.03 | Пан Roller

      Brgds. Горький біл Прав, прав был и Франко и Параджанов. (-)

      Тестер пише:
      > М.Горький говорив і ставив в приклад на з"їзді письменників СССР: "Почитайте и почуствуйте как кратко и страшно пишет этот человек!".
      > Була розмова про Нобелівську премію, але не було кому відстоювати, до того ж діалект.
      > А якщо хочеш почути таку мову "вживу", то це Городенківський район Івано-Франківської обл., с. Русів. Та й взагалі це покутянський діалект. Тобто це Покуття, а не Гуцулія. Долина Прута і Дністра.
      > Чудове місце. Це Городенка, Заболотів, Обертин, Снятин, Кіцмань(батьківщина В. Івасюка).
      > Чого пишу так детально.
      > Тому що Русів всього тільки 30 км від того місця де я народився. ;)
      > І прожив до 16 років.
      > Так що можу організувати екскурсію з житлом над Дністром, відвідуванням двох старинних замків, декількох старих костелів, та інше. З пансіоном...
      > А про гуцулів цікаво пише Марко Черемшина.
      > А про буковинців Юрій Федькович та Ю. Кобилянська.
      > А з гумором - Лесь Мартович. ;)


      Спасибо за приглашение. При случае обязательно воспользуюсь.

      Я набивал текст по словам. И правда, какая это сила. И какая натура.
      Там все настоящее.И мне многое понятно не по слухам. Как буд-то наяву. И не чужое.Это трудно понять мне самому, почему так бывает.
      Видимо дело еще и в грамматике.

      Что такое Покуття я еще не слышал. Спасибо, постараюсь разобраться.
      Это очень ценная для меня информация.

      Brgds
    • 2004.03.03 | Боровик

      Re: Якщо дуже цікаво, то...

      Покуття походить від слова кут, а саме від кута, що формується Дністром з півночі і Прутом з півдня.
      Я не знаю наскільки стара ця назва, але на карті 1712-го року, цей район називався Pokutia.
      Русів в Снятинському районі, а не Городенківському.

      Щодо діалекту цього регіону і мови Стефаника як письменника, то акценти ставляться неправильно, бо майже всі слова, що вживаються на Покутті і які вживає Стефаник, є в словнику Грінченка.
      Стефаник же майже не вживає слів які мають переклад українських, тобто, його слова і є українськими.
      Після "адаптованих" радянських словників діалектом може здаватись навіть Котляревський та Шевченко.


      Тестер пише:
      > М.Горький говорив і ставив в приклад на з"їзді письменників СССР: "Почитайте и почуствуйте как кратко и страшно пишет этот человек!".
      > Була розмова про Нобелівську премію, але не було кому відстоювати, до того ж діалект.
      > А якщо хочеш почути таку мову "вживу", то це Городенківський район Івано-Франківської обл., с. Русів. Та й взагалі це покутянський діалект. Тобто це Покуття, а не Гуцулія. Долина Прута і Дністра.
      > Чудове місце. Це Городенка, Заболотів, Обертин, Снятин, Кіцмань(батьківщина В. Івасюка).
      > Чого пишу так детально.
      > Тому що Русів всього тільки 30 км від того місця де я народився. ;)
      > І прожив до 16 років.
      > Так що можу організувати екскурсію з житлом над Дністром, відвідуванням двох старинних замків, декількох старих костелів, та інше. З пансіоном...
      > А про гуцулів цікаво пише Марко Черемшина.
      > А про буковинців Юрій Федькович та Ю. Кобилянська.
      > А з гумором - Лесь Мартович. ;)
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2004.03.04 | Пан Roller

        Re: Якщо дуже цікаво, то...

        Боровик пише:
        > Покуття походить від слова кут, а саме від кута, що формується Дністром з півночі і Прутом з півдня.
        > Я не знаю наскільки стара ця назва, але на карті 1712-го року, цей район називався Pokutia.

        (350 лет)
        > Русів в Снятинському районі, а не Городенківському.
        >
        > Щодо діалекту цього регіону і мови Стефаника як письменника, то акценти ставляться неправильно, бо майже всі слова, що вживаються на Покутті і які вживає Стефаник, є в словнику Грінченка.

        Если можно поясните вашу мысль. О какой неправильности вы говорите.

        > Стефаник же майже не вживає слів які мають переклад українських, тобто, його слова і є українськими.

        А разве кто-то утверждал обратное?

        Его слова украинские, но они имеют перевод на украинскую мову. Неполный перечень приведен в самой книге Стефаника.

        Авус-усе, кінец відай-либонь, зхдаеться.
        Аді-а дивись
        борво-швидко
        банно-жаль

        Интересно, что я нигде не встретил слова казати, кажет, везде говоріти

        На мое мнение, собрание новел Стефаника представляет достаточный и полный набор для основания мовы. В выражениях просматривается предыстория появления современных русских суффиксов и окончаний. Мова перенимает обращение глаголов, Ся. и других, на предмет русских, чего нет в Укрсуче (госмове). И, в тоже время, это оригинальная украинская мова.

        Но, это не искуственное изобретение поэтов, а естественное образование. По этой причине мова жива и сегодня.

        Видимо не случайно Франко провел 14 лет в тех местах по пол года вгод. Туда же и за тем же обращались практически все известные фамилии.

        Сегодня Багряная черпает тоже самое в Киеве и багровеет, в разделе мова. Нашле где искать и общаться.

        Но посмотрите ее мову, разве она украинская. Это же обычный укрсуч, да еще с политикой.

        > Після "адаптованих" радянських словників діалектом може здаватись навіть Котляревський та Шевченко.
        >
        >
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2004.03.04 | Боровик

          Re: Якщо дуже цікаво, то...


          Пан Roller пише:
          > > Щодо діалекту цього регіону і мови Стефаника як письменника, то акценти ставляться неправильно, бо майже всі слова, що вживаються на Покутті і які вживає Стефаник, є в словнику Грінченка.
          >
          > Если можно поясните вашу мысль. О какой неправильности вы говорите.
          Попробую пояснити на прикладі з вашого "перекладу":
          > банно-жаль
          Є українське слово банувати, що означає жаліти за чимось або за кимось.
          Слово банно є похідним. Оскільки ні банувати ні банно зараз не вживають, то і сприймається це слово як діалект. Але який же це діалект, якщо двісті років тому його вживав Котляревський, який немав відношення до Покуття??
          Я не сперечатимусь проти існування діалекту, але цей діалект не такий виразний як в гуцулів чи в Закарпатті.
          > Аді-а дивись
          А це скоріше ттреба було би перекласти не як дивись, а як ось.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2004.03.04 | Пан Roller

            Тарас Прохасько, якому такий Андрухович у підметки не годиться.

            Боровик пише:
            >
            > Пан Roller пише:
            > > > Щодо діалекту цього регіону і мови Стефаника як письменника, то акценти ставляться неправильно, бо майже всі слова, що вживаються на Покутті і які вживає Стефаник, є в словнику Грінченка.
            > >
            > > Если можно поясните вашу мысль. О какой неправильности вы говорите.
            > Попробую пояснити на прикладі з вашого "перекладу":
            > > банно-жаль
            > Є українське слово банувати, що означає жаліти за чимось або за кимось.
            > Слово банно є похідним. Оскільки ні банувати ні банно зараз не вживають, то і сприймається це слово як діалект. Але який же це діалект, якщо двісті років тому його вживав Котляревський, який немав відношення до Покуття??

            Следовательно, под диалектом понимается те слово образования + живые люди, которые широко не употребляется. Припустим, что это и так,в первом приближении.

            Диалект это хорошо, или плохо?

            По-моему хорошо. А кому-то не нравится.Он хочет, что бы все говорили на госмове.На той, которую вводят чиновники, а не народ.

            Было бы плохо, если бы все цвета были одного цвета. Не так ли?

            Но, может быть дилект лучше, или хуже?

            Смотря кому и для чего. Это уже вопрос политики. Поскольку различие между диалектом одного народа и мойвами разных народов весьма условно.

            Это скорей вопрос национальный. Да и как можно в чем-то упрекать диалект, если результат "коктейля" разных мов. Это зависит от того, что смешивается, и от того, кому что нравится. От вкуса.

            > Я не сперечатимусь проти існування діалекту, але цей діалект не такий виразний як в гуцулів чи в Закарпатті.

            Я не могу утверждать точно, что то, что я слышал на Закарпатье, есть диалектом гуцулов. У мне нет нынче возможности сравнить по звуку.

            Но, я могу утверждать, что подходы в оценке диалекта, его возможностей должны быть научными, лингвистическими, а не национальными, или патриотическими.


            > > Аді-а дивись
            > А це скоріше ттреба було би перекласти не як дивись, а як ось.

            Може и так, Бадьо.

            Амінь зроблю........?
            Аністрат............?
            Атрамент............?
            Авус.................?
            Акзамент.............?

            В дополнение к сказанному привожу профи мнение. Штрих к портрету.

            Это уже к оценке политиков и диабетиков, а не диалектиков и их диалектов.

            09-12-2003 14:51, Julia
            Не все так просто, Шарпе...

            переглядів: 29 // URL: http://maidan.org.ua/n/culture/1070974305

            Зрозумійте ж Ви й галичан. Тут справа не в культурі зовсім, а в великій біді того регіону.

            Я теж була здивована, коли побачила, що у Львові Андрухович на повному серйозі вважається крутим письменником, причому навіть серед людей, які все-таки і крім нього дещо читали. Він виконує для Львова ту роль, яку для України Шева чи Клички. Тіпа, хлопець із нашого села на писаря вивчивсь, ще й у Відні був, - там, де все наше село туалети миє, а він у тому самому готелі, як пан, Мадонну по телевізору дивиться! Знай наших!

            Вас (і кожну людину зі смаком) ці жалюгідні містечкові нахвалки смішать або дратують - а галичани якраз від того кайфують, воно їм як бальзам на рани. Бо місто опущене страшно, по-жлобському, вікова культура - у вигляді старих кам'яниць - перетворена на трущоби, влада селюцька, пам'ятники нові ставляться - бррр, словом, атстой повний... А комплекс "П'ємонту", "духовної столиці" лишився, і живитись йому - чим накажете? А от у нас Андрухович у Німеччині був, і в Києві колонку пише, він - "наше всьо".

            І зовсім не в літературі тут справа - он у тому ж самому Франківську живе класний письменник Тарас Прохасько, якому такий Андрухович у підметки не годиться. Але ніхто його не зве"Голіафом" (!), бо Прохасько просто сидить собі десь у горах і пише гарні книжки, а не розказує провінційним дурочкам про загрянишні готелі. Текстів ніхто насправді не читає, Шарпе (та й хто б подужав до кінця хоч один із тих нуднющих Андруховичевих "романів"!) - гламуру, гламуру дайте людЯм, натиральної хранцюзької помади! От цю потребу "уніженних і оскорбльонних" Андрухович і задовольняє ідеально. Вам здається, що порожнеча, - ан нєт, дуже чітко виставлений соціальний месідж: дивіться всі, я вийшов у люди! У відповідь (як самі бачите) - бурниє, продолжитєльніє аплодісмєнти...

            Так що це не "культура", батєнька, здря Ви так. Це якраз чисте "явлєніє обществєнной жизні". Лишіть їх, сердешних, в спокої і не наступайте їм на мозолі. Хай хоч на чомусь собі самоповагу відрощують.


            переглядів: 29 // URL: http://maidan.org.ua/n/culture/1070974305

            Brgds
      • 2004.03.04 | Тестер

        Re: Боровику

        Дійсно Русів на Снятинщині. Але десь у 60-ті там щось обЄднували райони, то я по старі пам"яті так сказав.
        Я не великий лінгвіст, але діалекти відчуваю.
        Через Дністер, на Тернопільщині закінчення дієслів на "ся".
        Більш того, в дитинстві "я сі купав вчера ввечір. Вода така тепла і повно мутилів(ще кажуть жир) на березі".
        А в сусідів через річку - Я купався. Це так між іншим.
        І ще я замітив, що покутяни, по звичаях, ближче до Поділля, ніж до гуцулів і буковинців.
      • 2004.03.04 | Тестер

        Re: І ще пару слів про Покуття

        А може ця назва походить не від кута, а він назви племені угличів.
        По місцю розселення вони займали північ Одещини, південной захід Вінничини, південь Тернопільщинита Франківщини та північний схід Буковини. Знову ж таки - це моя гіпотеза. ;)


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".