Теоретична версія поразки Ющенка: режим діє на випередження.
03/01/2004 | Максим’як
Теоретична версія поразки Ющенка: режим діє на випередження.
Причиною для проведення аналізу можливої поразки Віктора Ющенка є, як не дивно, майже стовідсоткова впевненість у його перемозі. Спочатку варто повторитися, перелічивши ті аргументи, які формують таку переконаність:
1. Віктор Ющенко не має конкурента рівного йому за рейтингом. Нинішній рейтинг перевищує у 2.5 рази найближчого потенційного кандидата. Приблизно має стабільних 25% прямої підтримки та 50 % довіри електорату.
2. Посада майбутнього президента, як уже видно із ймовірного прийняття закону про пропорційні вибори, може мати обмежені повноваження. А це вказує, що головний центр боротьби за владу режим зміщує вбік голови уряду. З тих повноважень, які залишаються президенту, навіть СБУ зараз активно «перебудовують», щоб майбутній президент не міг ним ефективно скористатися.
3. Режим має проблеми із вибором конкурентноспроможного кандидата, бо знаходиться перед дилемою: розкручений пердставник режиму не матиме можливості набрати 50%, через непопулярність влади, а зовсім нова особа, яка зараз перебуває десь у резерві режиму, не матиме достатньо часу для радикальних змін у державі, щоб від 1-2 відсотків сягнути до 50.
4. До таких, що сидять у тіні відносять Кирпу, Тигипка, Марчука, Литвина. Із розкручених є тільки Янукович. Проблема Януковича, як кандидата у президенти лежить у двох речах:
- він сам не хоче балотуватися і вже заявляв, що бажає залишатися головою уряду до 2006 року;
- його кандидатуру не підтримають есдеки і Пінчук.
З тої відомої інформації, яка просочується із різних джерел, можна говорити, що режим буде висовувати нерозкрученого кандидата - або Тигипка або Марчука. Тигипко влаштовує Пінчука, а це важливий момент, оскільки він є родич Кучми, повинен влаштовувати і Медведчука, бо він буде намагатися зайняти посаду голови НБУ, сам або своєю людиною. Марчук вважається протеже Путіна, так би мовити, проросійський антиолігархічний напрямок. Якщо Зінченко натякнув на «другу Тузлу», то це більше у підтримку Марчука. І Марчук і Тигипко мають сьогодні рейтинги на рівні похибки опитувань – не більше 1-2%. Щоб вони могли реально боротися, то Кучма повинен змістити у травні Януковича і поставити когось із них на голову Уряду, щоб він міг зробити масові грошові вливання у народ і підняти цей рейтинг хоча б на
вихід у другий тур, тобто понад 20%. Зміщення Януковича однозначно викличе падіння ентузіазму у підтримувати кандидата від режиму Донецькому регіоні, особливо, якщо ним будеТигипко – це поразка для донецьких. Десь допускаю, що Марчук може бути сприйнятий донецькими.
5. Коло фактично замкнулося. Марчук не влаштовує есдеків, Пінчука і Кучму, але влаштовує Путіна. Тигипко не влаштовує донецьких. Янукович не влаштовує Пінчука і есдеків.
6. Маємо ще елемент фальсифікації виборів, але він не може перевищувати 10 відсотків. До виборів готується «Наша Україна». По два спостерігачі на кожну виборчу дільницю. Готуються спостерігачі з усього світу. Думаю, будуть застосовані нашоукраїнцями, завдяки присутності їх спостерігачів, технології паралельного підрахунку голосів.
7. Ще один елемент – російські інтереси. Всі режимні кандидати будуть задовільняти у більшій чи меншій мірі Росію. Але Ющенко – ні. Але якщо Ющенко матиме чисто церемоніальні повноваження, а всі питання вирішуватиме голова уряду, то Росія може на це уваги не звертати. Для неї тоді буде важливо, хто стане головою уряду. Я вважаю, що існує тільки теоретична загроза збоку російських спецслужб в організації якоїсь провокаці, яка може радикально змінити електоральні настрої в Україні. Скоріш за все, що така провокація буде, але із електоратвідволікаючим задумом.
8. Тому ми бачимо, що режим кинув всі сили на проведення реформи, а точніше, на послаблення повноважень майбутнього президента. Режим просто не має виходу. Очевидно, через величезний ризк програти вибори. Саме реформа є підтвердженням можливої перемоги нережимного кандидата на президентських виборах. Оскільки нережимний - таким переможцем може бути тільки Віктор Ющенко.
Отже, ці аргументи формують докази неминучої перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 року. Але, простота ситуації полягає у тому, що це все добре відомо нашому режиму і Росії. Маючи величезний простір для маневрів, антиющенківські сили не можуть сидіти склавши руки і очікувати дня своєї поразки. Чи є тут сумніви? Отже, Кучма і Путін повинні будувати такий варіант, який би давав із великою ймовірністю перемогу на виборах їхнього кандидата. Якщо головний розробник є Росія, то у цей варіант не повинно бути посвячено багато осіб. Можна навіть допускати, що він є невідомим і Медведчуку, оскільки він своїми поспішними діями наперед отримати вигоду чи, навпаки, через невдоволеність кандидатом у президенти, може все зруйнувати. (Після відходу Волошина від Путіна, Медведчук втратив надійне джерело інформації.) Це підтверджує також певна нервозність у наполегливих заявах есдеків якнайшвидше визначитися із майбутнім кандидатом у президенти від режиму. Мабуть, відчувають, що земля вислизає з-під ніг, що не контролюють надійно ситуацію.
Віктор Ющенко може зазнати поразки на виборах тільки тоді, коли він і його команда будуть не готові до виборів тобто, коли президентські вибори відбудуться на кілька місяців раніше. Такий варіант виборів назвемо «російський», коли Кучма призначає нового голову уряду і подає у відставку.
Ідеальний час виборів для режиму є кінець липня - перша половина серпня, тоді:
- нашоукраїнці можуть запізнитися із підготовкою спостерігачів
- закордонні спостерігачі можуть бути представлені не так масово
- електорат буде досить пасивний у цей час, бо одні “боротимуться” за урожай, а іншим жодні вибори не завадять проводити відпустки
- на цей час ще не вступлять у силу зміни до Конституції.
З можливих кандидатур у майбутні голови уряду, які зараз перебувають у тіні, нагадаємо, є Марчук, Тигипко, Кирпа, Литвин. Якщо Росія готує на час передвиборчої кампанії електоральновідволікаючу провокацію, то найшвидше таким кандидатом має бути Марчук. Литвина може варто відкинути, як майбутнього кандидата – його буде важко розкрутити у такий короткий період. Потрібно, щоб вся система працювала на Литвина, а це дуже важко організувати. Так само можуть виникнути і проблеми у Тигипка через «ревнощі» донецьких. Крім цього, під Тигипка важко організувати електоральновідволікаючу провокацію, типу «Тузла». Дуже важко “відпрацювати” варіант Кирпи, як кандидата у президенти, але він є реальний і сильний. У останній своїй пресконференції Кучма першим похвалив Кирпу, а потім вже згадав Януковича. Це може бути і випадковістю, але аналітики цей момент зразу зауважили. Кирпа справді темна конячка. Він може влаштовувати сім’ю Кучма-Пінчук, Росію і не виглядає небезпечним конкурентом для донецьких. Але гарантувати йому перемогу над Ющенком, навіть у “російському” варіанті дуже важко. Тобто, тут для режиму є досить висока міра ризку. А йому потрібна перемога із високою ймовірністю. Не варто забувати, що Кирпа також активно залучений у тузлинський конфлікт.
Виникає запитання, а для чого затіяна політична реформа, чому її впровадження поставлено на такий строгий графік? Згадаймо, що за день до голосування, Литвин був у Москві з одноденним відвідуванням Путіна, а наступного дня, 24 грудня 2003 року, проект реформи Конституції був аврально проголосований і голосування визнане Литвином, як головою Верховної Ради, хоч із відеозаписів можна нарахувати тільки 169 піднятих рук «за».
Виходячи із «російського» варіанту, можна допустити, що політична реформа із обрізанням повноважень президента переслідує дві мети:
1. Гарантувати збереження режиму на випадок провалу головного задуму.
2. Відволікти увагу політків, суспільства, а головне, потенційного переможця виборів Віктора Ющенка - як кажуть, дезорієнтація противника.
Тобто, якщо реалізовується успішно «російський» варіант збереження режиму, то реформа не вступає у силу, а новообраний президент переймає у Кучми всі повністю повноваження, має контроль над режимом і продовжує його політику. У цьому випадку Кучма може дуже спокійно спати: особа поставлена ним та Росією ніколи не буде йому ворогом.
Спробуємо збудувати часову модель «російського» варіанту на 2004 рік:
1. друга половина березня – остаточне голосування за зміни до Конституції
2. друга половина квітня – заміна голови уряду Януковича
3. через кілька днів – відставка Кучми та проголошення дати виборів
4. середина травня – антиукраїнська провокація
5. початок червня – потреба у сильній руці, перенесення введення змін до Конституції на 2006 рік
6. кінець липня – вибори
Проблема, яка постає перед Віктором Ющенком і його командою полягає у повній зміні акцентів передвиборчої кампанії. Спадкоємець Кучми може здійснити слідуючі упереджуючі заходи:
1. Підвищити на початку літа суттєво зарплати і пенсій (ресурси для цього приховані, знаємо, є).
2. Проголосити «боротьбу» із олігархами. Корупцією і навіть когось заперти до в’язниці, а після виборів відпустити, наче нічого й не було.
3. організувати потужну кампанію ура-патріотизму, який може переманювати правий електорат.
У цих трьох пунктах Віктору Ющенку буде дуже важко щось протиставити. На фоні свіжих грошей електорат буде будувати плани на літній відпочинок і забуде у цей час всі свої соціальні проблеми. Також, якщо кандидат режиму зможе дуже легко оперувати антиросійською демагогією, то від Ющенка це не буде позитивно сприйматися. Звичайно, боротьба буде і буде другий тур, у якому буде обов’язково Ющенко, але у цьому випадку у другому турі його ресурси для боротьби будуть сильно обмежені. Важливо також, що клани будуть працювати дружно на позакланового кандидата від режиму, бо у цій ситуації ніхто не буде понижений чи повищений і кожен далі розраховуватиме і віритиме у свою спритність та пробивність і намагатиметься у виборчій кампанії заробити для себе найбільше козирів, щоб після виборів їх виставити новообраному президенту.
Якщо допускати, що такий «російський» варіант буде втілюватися, то Вікторові Ющенку потрібно вже негайно змінювати тактику. Головне, діяти на випередження і руйнувати плани режиму. Котрий раз приходимо до висновку, що без масових протестних акцій, без опори на весь український народ, гарантовану перемогу на виборах здобути не можна. На біду, у лавах нашоукраїнців зараз повний штиль, вони чекають початку проголошення виборчої кампанії десь на початок травня (за шість місяців). Дивує навіть поведінка Тараса Чорновола, який недавно категорично заперечив можливість проведення масових акцій 16 березня і до цього ще й засудив радикальну поведінку нашоукраїнців у Верховній Раді під-час скандальних голосувань 24 грудня і 3 лютого. У цій ситуації важко бути порадником, хоч рішення лежить на поверхні. Очевидно, що «Наша Україна» готує масові акції, але на той час, коли вона сподівається ці акції працюватимуть на виборчу кампанію. Як виглядає – це може бути вже запізно, бо режим може раніше включити механізм матеріального стимулювання електорату.
«Російський» варант ще не означає поразки Віктора Ющенка на виборах, але, однозначно, він не дає йому гарантованої перемоги, так як це її дають всі інші варіанти. Отже, єдиний шлях для Віктора Ющенка – випередження. А випередження можна здійснити тільки масово залучивши український народ до перемоги вже, сьогодні. Інших шляхів не існує.
Причиною для проведення аналізу можливої поразки Віктора Ющенка є, як не дивно, майже стовідсоткова впевненість у його перемозі. Спочатку варто повторитися, перелічивши ті аргументи, які формують таку переконаність:
1. Віктор Ющенко не має конкурента рівного йому за рейтингом. Нинішній рейтинг перевищує у 2.5 рази найближчого потенційного кандидата. Приблизно має стабільних 25% прямої підтримки та 50 % довіри електорату.
2. Посада майбутнього президента, як уже видно із ймовірного прийняття закону про пропорційні вибори, може мати обмежені повноваження. А це вказує, що головний центр боротьби за владу режим зміщує вбік голови уряду. З тих повноважень, які залишаються президенту, навіть СБУ зараз активно «перебудовують», щоб майбутній президент не міг ним ефективно скористатися.
3. Режим має проблеми із вибором конкурентноспроможного кандидата, бо знаходиться перед дилемою: розкручений пердставник режиму не матиме можливості набрати 50%, через непопулярність влади, а зовсім нова особа, яка зараз перебуває десь у резерві режиму, не матиме достатньо часу для радикальних змін у державі, щоб від 1-2 відсотків сягнути до 50.
4. До таких, що сидять у тіні відносять Кирпу, Тигипка, Марчука, Литвина. Із розкручених є тільки Янукович. Проблема Януковича, як кандидата у президенти лежить у двох речах:
- він сам не хоче балотуватися і вже заявляв, що бажає залишатися головою уряду до 2006 року;
- його кандидатуру не підтримають есдеки і Пінчук.
З тої відомої інформації, яка просочується із різних джерел, можна говорити, що режим буде висовувати нерозкрученого кандидата - або Тигипка або Марчука. Тигипко влаштовує Пінчука, а це важливий момент, оскільки він є родич Кучми, повинен влаштовувати і Медведчука, бо він буде намагатися зайняти посаду голови НБУ, сам або своєю людиною. Марчук вважається протеже Путіна, так би мовити, проросійський антиолігархічний напрямок. Якщо Зінченко натякнув на «другу Тузлу», то це більше у підтримку Марчука. І Марчук і Тигипко мають сьогодні рейтинги на рівні похибки опитувань – не більше 1-2%. Щоб вони могли реально боротися, то Кучма повинен змістити у травні Януковича і поставити когось із них на голову Уряду, щоб він міг зробити масові грошові вливання у народ і підняти цей рейтинг хоча б на
вихід у другий тур, тобто понад 20%. Зміщення Януковича однозначно викличе падіння ентузіазму у підтримувати кандидата від режиму Донецькому регіоні, особливо, якщо ним будеТигипко – це поразка для донецьких. Десь допускаю, що Марчук може бути сприйнятий донецькими.
5. Коло фактично замкнулося. Марчук не влаштовує есдеків, Пінчука і Кучму, але влаштовує Путіна. Тигипко не влаштовує донецьких. Янукович не влаштовує Пінчука і есдеків.
6. Маємо ще елемент фальсифікації виборів, але він не може перевищувати 10 відсотків. До виборів готується «Наша Україна». По два спостерігачі на кожну виборчу дільницю. Готуються спостерігачі з усього світу. Думаю, будуть застосовані нашоукраїнцями, завдяки присутності їх спостерігачів, технології паралельного підрахунку голосів.
7. Ще один елемент – російські інтереси. Всі режимні кандидати будуть задовільняти у більшій чи меншій мірі Росію. Але Ющенко – ні. Але якщо Ющенко матиме чисто церемоніальні повноваження, а всі питання вирішуватиме голова уряду, то Росія може на це уваги не звертати. Для неї тоді буде важливо, хто стане головою уряду. Я вважаю, що існує тільки теоретична загроза збоку російських спецслужб в організації якоїсь провокаці, яка може радикально змінити електоральні настрої в Україні. Скоріш за все, що така провокація буде, але із електоратвідволікаючим задумом.
8. Тому ми бачимо, що режим кинув всі сили на проведення реформи, а точніше, на послаблення повноважень майбутнього президента. Режим просто не має виходу. Очевидно, через величезний ризк програти вибори. Саме реформа є підтвердженням можливої перемоги нережимного кандидата на президентських виборах. Оскільки нережимний - таким переможцем може бути тільки Віктор Ющенко.
Отже, ці аргументи формують докази неминучої перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 року. Але, простота ситуації полягає у тому, що це все добре відомо нашому режиму і Росії. Маючи величезний простір для маневрів, антиющенківські сили не можуть сидіти склавши руки і очікувати дня своєї поразки. Чи є тут сумніви? Отже, Кучма і Путін повинні будувати такий варіант, який би давав із великою ймовірністю перемогу на виборах їхнього кандидата. Якщо головний розробник є Росія, то у цей варіант не повинно бути посвячено багато осіб. Можна навіть допускати, що він є невідомим і Медведчуку, оскільки він своїми поспішними діями наперед отримати вигоду чи, навпаки, через невдоволеність кандидатом у президенти, може все зруйнувати. (Після відходу Волошина від Путіна, Медведчук втратив надійне джерело інформації.) Це підтверджує також певна нервозність у наполегливих заявах есдеків якнайшвидше визначитися із майбутнім кандидатом у президенти від режиму. Мабуть, відчувають, що земля вислизає з-під ніг, що не контролюють надійно ситуацію.
Віктор Ющенко може зазнати поразки на виборах тільки тоді, коли він і його команда будуть не готові до виборів тобто, коли президентські вибори відбудуться на кілька місяців раніше. Такий варіант виборів назвемо «російський», коли Кучма призначає нового голову уряду і подає у відставку.
Ідеальний час виборів для режиму є кінець липня - перша половина серпня, тоді:
- нашоукраїнці можуть запізнитися із підготовкою спостерігачів
- закордонні спостерігачі можуть бути представлені не так масово
- електорат буде досить пасивний у цей час, бо одні “боротимуться” за урожай, а іншим жодні вибори не завадять проводити відпустки
- на цей час ще не вступлять у силу зміни до Конституції.
З можливих кандидатур у майбутні голови уряду, які зараз перебувають у тіні, нагадаємо, є Марчук, Тигипко, Кирпа, Литвин. Якщо Росія готує на час передвиборчої кампанії електоральновідволікаючу провокацію, то найшвидше таким кандидатом має бути Марчук. Литвина може варто відкинути, як майбутнього кандидата – його буде важко розкрутити у такий короткий період. Потрібно, щоб вся система працювала на Литвина, а це дуже важко організувати. Так само можуть виникнути і проблеми у Тигипка через «ревнощі» донецьких. Крім цього, під Тигипка важко організувати електоральновідволікаючу провокацію, типу «Тузла». Дуже важко “відпрацювати” варіант Кирпи, як кандидата у президенти, але він є реальний і сильний. У останній своїй пресконференції Кучма першим похвалив Кирпу, а потім вже згадав Януковича. Це може бути і випадковістю, але аналітики цей момент зразу зауважили. Кирпа справді темна конячка. Він може влаштовувати сім’ю Кучма-Пінчук, Росію і не виглядає небезпечним конкурентом для донецьких. Але гарантувати йому перемогу над Ющенком, навіть у “російському” варіанті дуже важко. Тобто, тут для режиму є досить висока міра ризку. А йому потрібна перемога із високою ймовірністю. Не варто забувати, що Кирпа також активно залучений у тузлинський конфлікт.
Виникає запитання, а для чого затіяна політична реформа, чому її впровадження поставлено на такий строгий графік? Згадаймо, що за день до голосування, Литвин був у Москві з одноденним відвідуванням Путіна, а наступного дня, 24 грудня 2003 року, проект реформи Конституції був аврально проголосований і голосування визнане Литвином, як головою Верховної Ради, хоч із відеозаписів можна нарахувати тільки 169 піднятих рук «за».
Виходячи із «російського» варіанту, можна допустити, що політична реформа із обрізанням повноважень президента переслідує дві мети:
1. Гарантувати збереження режиму на випадок провалу головного задуму.
2. Відволікти увагу політків, суспільства, а головне, потенційного переможця виборів Віктора Ющенка - як кажуть, дезорієнтація противника.
Тобто, якщо реалізовується успішно «російський» варіант збереження режиму, то реформа не вступає у силу, а новообраний президент переймає у Кучми всі повністю повноваження, має контроль над режимом і продовжує його політику. У цьому випадку Кучма може дуже спокійно спати: особа поставлена ним та Росією ніколи не буде йому ворогом.
Спробуємо збудувати часову модель «російського» варіанту на 2004 рік:
1. друга половина березня – остаточне голосування за зміни до Конституції
2. друга половина квітня – заміна голови уряду Януковича
3. через кілька днів – відставка Кучми та проголошення дати виборів
4. середина травня – антиукраїнська провокація
5. початок червня – потреба у сильній руці, перенесення введення змін до Конституції на 2006 рік
6. кінець липня – вибори
Проблема, яка постає перед Віктором Ющенком і його командою полягає у повній зміні акцентів передвиборчої кампанії. Спадкоємець Кучми може здійснити слідуючі упереджуючі заходи:
1. Підвищити на початку літа суттєво зарплати і пенсій (ресурси для цього приховані, знаємо, є).
2. Проголосити «боротьбу» із олігархами. Корупцією і навіть когось заперти до в’язниці, а після виборів відпустити, наче нічого й не було.
3. організувати потужну кампанію ура-патріотизму, який може переманювати правий електорат.
У цих трьох пунктах Віктору Ющенку буде дуже важко щось протиставити. На фоні свіжих грошей електорат буде будувати плани на літній відпочинок і забуде у цей час всі свої соціальні проблеми. Також, якщо кандидат режиму зможе дуже легко оперувати антиросійською демагогією, то від Ющенка це не буде позитивно сприйматися. Звичайно, боротьба буде і буде другий тур, у якому буде обов’язково Ющенко, але у цьому випадку у другому турі його ресурси для боротьби будуть сильно обмежені. Важливо також, що клани будуть працювати дружно на позакланового кандидата від режиму, бо у цій ситуації ніхто не буде понижений чи повищений і кожен далі розраховуватиме і віритиме у свою спритність та пробивність і намагатиметься у виборчій кампанії заробити для себе найбільше козирів, щоб після виборів їх виставити новообраному президенту.
Якщо допускати, що такий «російський» варіант буде втілюватися, то Вікторові Ющенку потрібно вже негайно змінювати тактику. Головне, діяти на випередження і руйнувати плани режиму. Котрий раз приходимо до висновку, що без масових протестних акцій, без опори на весь український народ, гарантовану перемогу на виборах здобути не можна. На біду, у лавах нашоукраїнців зараз повний штиль, вони чекають початку проголошення виборчої кампанії десь на початок травня (за шість місяців). Дивує навіть поведінка Тараса Чорновола, який недавно категорично заперечив можливість проведення масових акцій 16 березня і до цього ще й засудив радикальну поведінку нашоукраїнців у Верховній Раді під-час скандальних голосувань 24 грудня і 3 лютого. У цій ситуації важко бути порадником, хоч рішення лежить на поверхні. Очевидно, що «Наша Україна» готує масові акції, але на той час, коли вона сподівається ці акції працюватимуть на виборчу кампанію. Як виглядає – це може бути вже запізно, бо режим може раніше включити механізм матеріального стимулювання електорату.
«Російський» варант ще не означає поразки Віктора Ющенка на виборах, але, однозначно, він не дає йому гарантованої перемоги, так як це її дають всі інші варіанти. Отже, єдиний шлях для Віктора Ющенка – випередження. А випередження можна здійснити тільки масово залучивши український народ до перемоги вже, сьогодні. Інших шляхів не існує.
Відповіді
2004.03.01 | Боровик
Re: Теоретична версія поразки Ющенка: режим діє на випередження.
Достатньо оприлюднити такий план, щоб влада від нього або відмовилась або зазнала фіаско.Якщо такий план стає відомим населенню, то любі дії влади в напрямку реалізації плану сприймаються як відверте шулерство і народ просто не купиться.
З іншої сторони, в цьому плані є пастка для влади. Криміналітет, що при владі, має одну з опор - бідне населення. Виплата більшої зарплатні населенню вибиває цю опору.
2004.03.01 | Мартинюк
Для чого фантазувати - просто висунути Мороза в президенти
Або Симоненка з підтримкою Мороза. Весь електорат розпадається на три приблизно однакові частини.Виграє та "частина електорату" яка контролює ЦВК. В якості наступної розваги - бурхливі події по типу Сербії чи Грузії. Однак без такого успіху, який був у цих країнах.
2004.03.01 | Shooter
То не допоможе
Мартинюк пише:> Або Симоненка з підтримкою Мороза. Весь електорат розпадається на три приблизно однакові частини.
Доречі, це би був найідеальніший варіант для антикучмістів.
Ющенко з підтримкою Юлі своїх 25% набере. А от підтримка Морозом Пєці могла би вивести в другий тур і Пєцю. Що би було ідеальним.
2004.03.01 | Мартинюк
Найідеальніший варіант для маніпуляторів
Пропагована вами схема є "електоральним" варіантом "кастрації" можливого президента Ющенка, чи просто будь якого неноменклатурного президента.Наразі найвідоміша схема знешкодження Ющенка на посаді президента - це руйнування самого інституту президенства під гаслом більшовицького "парламентаризму" - мов уся влада Радам.
Однак для надійного результату такої "парламентаризації" Ющенка потрібно що б він у тому парламенті не мав надійної опори. Тобто Ющенку можуть (!) дозволити стати президентом , але при умові що влада належатиме не президенту а парламенту, а команда Ющенка у цьому парламенті не матиме чіткої більшості.
За цим ховаються інтереси тих кому потрібна слабка влада в Україні. Напевно це ті хто зараз фактично тою владою розпоряджаються за спиною офіційних структур. Кучмівська влада була слабка морально. Морально сильному Ющенку хочуть дати владу яка буде слабкою інституційно . Навіть якщо й він переможе на виборах, то не буде мати такої широкої опори у парламенті, яку він мав би при веденні президенської кампанії разом з СПУ чи навіть з КПУ.
Коротше набутий роками інстинкт самозбереження номенклатури. Як говорив Козьма Прутков "І любили вони поговорити про те , як би що небудь у державі російській змінити, нічого при цьому не міняючи."
2004.03.01 | Максим’як
Re:Більше року парламент натиску Ющенка-президента не витримає(-
2004.03.01 | Shooter
Ми говоримо про дещо відмінні речі
Я повністю погоджуюсь з Вами щодо процесу "передачі влади від Кучми бандюкам".Проте я веду мову про президентські вибори. Причому, абстрагуючись від об'єму повновжень і часу їх дії/втрати.
2004.03.02 | Мартинюк
Спільні президенські вибори скріплють парламенський союз.
Якщо Ющенко виступить на виборах разом з лівими то зможе потім на них опертися і в парламенті. А це означає що обмеження його президенських повноаженнь не буде дійове.2004.03.02 | Shooter
Бачу трішки інакше
На превеликий жаль, виглядає, що в 2006 році правляча коаліція може бути або Ющ (+Юля, якщо пройде, і яку зараз "вибивають" 6% для блоку) і бандюки, або СПУ+КПУ+бандюки.Яка Вам більше подобається?
2004.03.02 | Михайло Свистович
Re: Бачу трішки інакше
Shooter пише:> На превеликий жаль, виглядає, що в 2006 році правляча коаліція може бути або Ющ (+Юля, якщо пройде, і яку зараз "вибивають" 6% для блоку) і бандюки, або СПУ+КПУ+бандюки.
>
> Яка Вам більше подобається?
Мені більше подобається НУ+БЮТ+СПУ без бандюків. І це також реально, якщо Ющ не впиратиметься рогом.
2004.03.03 | Shooter
Re: Бачу трішки інакше
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> > На превеликий жаль, виглядає, що в 2006 році правляча коаліція може бути або Ющ (+Юля, якщо пройде, і яку зараз "вибивають" 6% для блоку) і бандюки, або СПУ+КПУ+бандюки.
> >
> > Яка Вам більше подобається?
>
> Мені більше подобається НУ+БЮТ+СПУ без бандюків. І це також реально, якщо Ющ не впиратиметься рогом.
І мені це більше подобається, проте це малореально з двох причин.
Перша - навіть якщо вести мову про "чесні" вибори (котрих не буде), 50% голосів в парламенті згадані політичні сили навряд чи наберуть.
З іншого боку, я (чесно) важко собі уявляю провадження будь-яких ефективних економічних та соціальних реформ (а з кожним роком їх "ціна" тільки росте), якщо у владі буде СПУ.
І тут правду має вірний песик абрєзаних Погребінський: реальними є два варіанти: або право-бандюківська коаліція, або ліво-бандюківська коаліція (причому, може статися так, що СПУ в неї брати навіть не виникне потреба).
2004.03.03 | Михайло Свистович
Re: Бачу трішки інакше
Shooter пише:>
> Перша - навіть якщо вести мову про "чесні" вибори (котрих не буде)
Чому не буде в 2006-му?
>
> 50% голосів в парламенті згадані політичні сили навряд чи наберуть.
Інші теж не наберуть. І Єди-2 у 2006 вже не буде, якщо нереформований Ющ стане президентом.
> З іншого боку, я (чесно) важко собі уявляю провадження будь-яких ефективних економічних та соціальних реформ (а з кожним роком їх "ціна" тільки росте), якщо у владі буде СПУ.
Омріяних Вами реформ не буде. Але без СПУ є ризик не мати зовсім ніяких реформ.
2004.03.02 | Михайло Свистович
Re: Може допомогти.
Shooter пише:>
> Ющенко з підтримкою Юлі своїх 25% набере. А от підтримка Морозом Пєці могла би вивести в другий тур і Пєцю. Що би було ідеальним.
Якщо від влади буде єдиний кандидат, він обов"язково вийде до другого туру. Про це потурбуються. Якщо ж Пенис за підтримки Мороза набере більше за Ющенка... Це є, між іншим. одним з сценаріїв, що зараз розглядаються бандюками.
2004.03.02 | Максим’як
Re: Через "позорную" трубу розглядають?
Михайло Свистович пише:> Якщо ж Пенис за підтримки Мороза набере більше за Ющенка... Це є, між іншим. одним з сценаріїв, що зараз розглядаються бандюками.
Це бандюки так лапшу вішають соціалістам, щоб добре їх кинути
Все що їм потрібно, то це Мороза використати. А не його розкручувати з Симоненком. Можна подумати, що Симоненко із Морозом голоси у Ющенка з тимошенко Відтягнуть
2004.03.02 | Михайло Свистович
Re: Через "позорную" трубу розглядають?
Максим’як пише:>
> Це бандюки так лапшу вішають соціалістам, щоб добре їх кинути
Ні, це вони між собою так радяться. Про соціалістів не йдеться.
>
> Все що їм потрібно, то це Мороза використати. А не його розкручувати з Симоненком. Можна подумати, що Симоненко із Морозом голоси у Ющенка з тимошенко Відтягнуть
Мороз відтягне. І Симоненкові додасть.
>
> Такого сценарію у реалі не може бути, то тільки наживка для піскарів.
Але тим не менше він серйозно розглядається як сценарій, а не як наживка. Ви неуважно його прочитали.
2004.03.02 | Shooter
Ні, Михайле
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> >
> > Ющенко з підтримкою Юлі своїх 25% набере. А от підтримка Морозом Пєці могла би вивести в другий тур і Пєцю. Що би було ідеальним.
>
> Якщо від влади буде єдиний кандидат, він обов"язково вийде до другого туру.
Далеко не обов'язково.
По-перше, шанс має лише Янукович, котрий при проходженні реХВорми навряд чи буде рватися в президенти.
По-друге, навіть Янукович не набере в першому турі більше, ніж Ющенко. Якщо ж Мороз підтримає Симоненка, то боротьба буде досить рівною між Пєцєю та Януковичем. Причому, якщо, знову ж таки, припустити малоймовірне - реХВорма пройде і Янукович балотуватиметься, то для нього навіть програш в першому турі не є настільки трагічним, як така ж подія для Пєці - останній на цьому може закінчити свою кар'єру. Що означає - Пєця когті рватиме для того, щоб попасти в другий тур.
І по-третє, думаю, що і бровко Задорожній, і Литвин мають рацію: важко сподіватися єдиного кандидата від бандюків у разі проходження реХВорми.
>Про це потурбуються.
Не лопоможе, Михайле (окрім відвертої і грубої фальсифікації). Див. тут http://www.zn.kiev.ua/nn/show/477/45297/
Михайло Свистович пише:
> Якщо ж Пенис за підтримки Мороза набере більше за Ющенка... Це є, між іншим. одним з сценаріїв, що зараз розглядаються бандюками.
В першому турі ніхто не набере більше за Ющенка. (якщо не буде "Чечні". бо навіть "Тузла" не допоможе). Читайте все той же ж лінк
2004.03.02 | Михайло Свистович
Re: Так, Шутере
Shooter пише:>
> Далеко не обов'язково.
> По-перше, шанс має лише Янукович, котрий при проходженні реХВорми навряд чи буде рватися в президенти.
> По-друге, навіть Янукович не набере в першому турі більше, ніж Ющенко.
Пенис + Мороз можуть набрати більше. І Янукович теж може. Йому допишуть. А буде він рватися чи не буде - ніхто його не питатиме. Накажуть і буде.
>
> Не лопоможе, Михайле (окрім відвертої і грубої фальсифікації). Див. тут http://www.zn.kiev.ua/nn/show/477/45297/
А хто Вам сказав, що відвертої і грубої фальсифікації не буде? Я тільки про неї і кажу, а не про чесні вибори.
>
> В першому турі ніхто не набере більше за Ющенка. (якщо не буде "Чечні". бо навіть "Тузла" не допоможе).
Замість Тузли та Чечні є адмінресурс.
2004.03.03 | Shooter
Та ні, Михайле
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> >
> > Далеко не обов'язково.
> > По-перше, шанс має лише Янукович, котрий при проходженні реХВорми навряд чи буде рватися в президенти.
> > По-друге, навіть Янукович не набере в першому турі більше, ніж Ющенко.
>
> Пенис + Мороз можуть набрати більше.
Не можуть (без грубих фальсифікацій).
>І Янукович теж може. Йому допишуть. А буде він рватися чи не буде - ніхто його не питатиме. Накажуть і буде.
Не буде. Після успішної реХВорми - не буде. І ніхто йому "наказати" не зможе - в цьому Литвин абсолютно правий.
> > Не лопоможе, Михайле (окрім відвертої і грубої фальсифікації). Див. тут http://www.zn.kiev.ua/nn/show/477/45297/
>
> А хто Вам сказав, що відвертої і грубої фальсифікації не буде? Я тільки про неї і кажу, а не про чесні вибори.
Чесних виборів не буде - це так.
Проте навряд чи бандюки підуть на відверту і грубу фальсифікацію виборів (скажем, відняти 5% Ющу і приписати 5% Януковичу чи Пєці, а для того, щоб Ющ не вийшов в другий тур - доведеться і Януковичу, і Пєці, ще й більше 5% кожному) - в Білорусі, знаєте, їм жити не хочеться.
> > В першому турі ніхто не набере більше за Ющенка. (якщо не буде "Чечні". бо навіть "Тузла" не допоможе).
>
> Замість Тузли та Чечні є адмінресурс.
Не допоможе. (див. вище)
2004.03.03 | Михайло Свистович
Re: Та так, Шутере
Shooter пише:>
> Не можуть (без грубих фальсифікацій).
А вони будуть.
>
> Не буде. Після успішної реХВорми - не буде. І ніхто йому "наказати" не зможе - в цьому Литвин абсолютно правий.
І зможуть, і сам погодиться.
>
> Чесних виборів не буде - це так.
> Проте навряд чи бандюки підуть на відверту і грубу фальсифікацію виборів (скажем, відняти 5% Ющу і приписати 5% Януковичу чи Пєці, а для того, щоб Ющ не вийшов в другий тур - доведеться і Януковичу, і Пєці, ще й більше 5% кожному) - в Білорусі, знаєте, їм жити не хочеться.
Описані Вами фальсифікації не призведуть до Білорусі. Це раз. По-друге, вони оберуть Білорусь швидше ніж Ющенка.
>
> Не допоможе. (див. вище)
Ви просто ніколи не мали з ним справи.
2004.03.04 | Максим’як
Re: Медведчук може бути єдиним кандидатом від режиму
Йому губити нічого і гроші має.Не заради перемогти, а щоб пересварити з Ющенком всю місцеву адміністрацію (у розумінні, що буде заставляти їх малювати Ющенка у формі СС), щоб потім Ющенко мав там тільки ворогів.
2004.03.04 | Михайло Свистович
Re: Хай буде.
Максим’як пише:>
> Не заради перемогти, а щоб пересварити з Ющенком всю місцеву адміністрацію (у розумінні, що буде заставляти їх малювати Ющенка у формі СС), щоб потім Ющенко мав там тільки ворогів.
Пам"ятник Медведчуку за це треба буде поставити, якщо йому це вдасться. А то боюсь, що Ющенко залишить на своїх місцях усіх колишніх мудаків.
2004.03.01 | Максим’як
Re: Маєте тоді дати собі відповідь, а для чого Кучмі реформа?
Мартинюк, Ваш оптимізм режиму і ми б не чули про реформу. Коли б все так було легко - підбити Мороза на участь у президентських виборах. Та він сам рветься і мріє.Мартинюк пише:
> Або Симоненка з підтримкою Мороза. Весь електорат розпадається на три приблизно однакові частини.
>
Не розпадеться, бо їх вже не має. Тої третини ніколи ліві вже не наберуть.
> Виграє та "частина електорату" яка контролює ЦВК. В якості наступної розваги - бурхливі події по типу Сербії чи Грузії. Однак без такого успіху, який був у цих країнах.
Під кандидата режиму, якщо ним буде найбільш розкручений нині Янукович, для перемоги на Ющенком потрібно буде сфальсифікувати мінімум 20% голосів. Думаю, що це не реально. Це реально, коли взагалі нашоукраїнці нічого не робитимуть і пасивно чекатимуть фальсифікації результатів. Навіть при всіх зусиллях і без жодних перешкод технічно режиму буде важко провести таку масштабну фальсифікацію на рівні такої великої дердави, як Україна. Просто, хіба у ЦВК буде записано першу-ліпшу цифру, яка потрібна.
Думаю, що старі трюки із двадцяткою чи мертвими душами вже не будуть так ефективно діяти.
2004.03.02 | Zaporozhets
Фальсифікації
Максим’як пише:> Під кандидата режиму, якщо ним буде найбільш розкручений нині Янукович, для перемоги на Ющенком потрібно буде сфальсифікувати мінімум 20% голосів. Думаю, що це не реально.
>Просто, хіба у ЦВК буде записано першу-ліпшу цифру, яка потрібна.
А кажете, нереально? Маємо ж таких чесних нових членів ЦВК :/
> Думаю, що старі трюки із двадцяткою чи мертвими душами вже не будуть так ефективно діяти.
Чому Ви так вважаєте? У Вас є якісь спостереження, факти, посилання на дослідження (якщо такі взагалі проводились)? Чи Ви одного дня прокинулись і вирішили, що мертві душі вже згоріли в пеклі, а двадцятка нічого не варта? А якщо п'ятдесятка?
2004.03.02 | Максим’як
Re: Я. взагалі, то все писав. Але можу повторитись.
Йдеться про два моменти:1. режим підвищить зарплати, пенсії, стипендії напередодні виборів і п"ятдесятка не вирішить проблеми виборця, та їх і треба не на одну вибочу дільницю.
2. нашоукраїнці організовують по два спостерігачі на кожну виборчу дільницю (здається звучала цифра всього 5000), отже буде дуєе високоточний паралельний підрахунок. Будуть проводитися екзіт-пули.
2004.03.02 | Михайло Свистович
Re: Мене завжди тішила Ваша віра.
Максим’як пише:>
> 2. нашоукраїнці організовують по два спостерігачі на кожну виборчу дільницю (здається звучала цифра всього 5000), отже буде дуєе високоточний паралельний підрахунок. Будуть проводитися екзіт-пули.
Ви пробували хоч раз організовувати спостереження за виборами чи хоча б спостерігати за ними за межами Галичини? Думаю, що ні, бо інакше б знали, що 2 спостерігачі на дільницю, де люди за будь-що настроєні зробити фальсифікацію, це - ніщо. Не кажучи вже про "високоточний" паралельний підрахунок. При нинішній якості спостерігачів цей високоточний підрахунок зведеться до збирання вже сфальсифікованих протоколів дільничних комісій.
Ви пробували колись проводити екзіт-пул? І розумієте, що в ньому є сенс, коли ним охоплено відсотків 90 дільниць?
На минулих виборах в нас на кожній дільниці було мінімум 6 спостерігачів. А було і по 10. І все одно на окремих дільницях фальсифікацій уникнути не вдалось. При цьому ми ледь витягли паралельний підрахунок голосів, неймовірним зусиллям на грані істерики та нервового зриву цих спостерігачів, лише на якійсь волі, бо фізичних можливостей вже не залишалось. Можливостей же провести екзіт-пули в нас просто не було.
2004.03.03 | Олександр
Зауважте ще такий нюанс
Максим’як пише:>2. нашоукраїнці організовують по два спостерігачі на кожну виборчу >дільницю (здається звучала цифра всього 5000), отже буде дуєе >високоточний паралельний підрахунок. Будуть проводитися екзіт-пули.
Ще й дебільним голосуванням 24 грудня до рустощів режиму було привернуто дуже прискіпливу увагу світу. А на думку світу режим чомусь таки зважає, тому попри все змушений триматися в певних рамках. (я не знаю причин, я не знаю, наскільки довго це протримається, але зараз це об'єктивний факт).
Ситуація з кримінальної комедії: великий бос таємно готується до дуже великої махінації, яку треба провести у визначений термін, а недоумкуватий помічник своїми недолугими діями привернув увагу поліції, яка тепер пильнує... І все летить шкереберть.
2004.03.03 | Михайло Свистович
Re: Зауважте ще такий нюанс
Олександр пише:>
> Ще й дебільним голосуванням 24 грудня до рустощів режиму було привернуто дуже прискіпливу увагу світу. А на думку світу режим чомусь таки зважає, тому попри все змушений триматися в певних рамках.
Якщо Ви будете спостерігачем на дільницю, а я - головою комісії, який користується підтримкою влади, то я на Ваших очах зроблю ду-у-уже масштабну фальсифікацію, а Ви - нічого не помітите
>
> Ситуація з кримінальної комедії: великий бос таємно готується до дуже великої махінації, яку треба провести у визначений термін, а недоумкуватий помічник своїми недолугими діями привернув увагу поліції, яка тепер пильнує... І все летить шкереберть.
Продовжуйте мріяти
2004.03.02 | Михайло Свистович
Re: Маєте тоді дати собі відповідь, а для чого Кучмі реформа?
Максим’як пише:>
> Під кандидата режиму, якщо ним буде найбільш розкручений нині Янукович, для перемоги на Ющенком потрібно буде сфальсифікувати мінімум 20% голосів. Думаю, що це не реально. Це реально, коли взагалі нашоукраїнці нічого не робитимуть і пасивно чекатимуть фальсифікації результатів. Навіть при всіх зусиллях і без жодних перешкод технічно режиму буде важко провести таку масштабну фальсифікацію на рівні такої великої дердави, як Україна. Просто, хіба у ЦВК буде записано першу-ліпшу цифру, яка потрібна.
Це не так важко зробити навіть з перешкодами, які чинитиме "Наша Україна".
>
> Думаю, що старі трюки із двадцяткою чи мертвими душами вже не будуть так ефективно діяти.
Діятимуть ще ефективніше ніж на парламентських виборах.
2004.03.02 | Максим’як
Re: Що я вдію, коли Ви іншої віри.. (-)
2004.03.02 | Михайло Свистович
Re: Я взагалі невіруючий. Я реаліст. Тому не вірю, а роблю (-)
2004.03.03 | Мартинюк
Холодні цифри проти рожевих ілюзій.
Накращий спосіб проти ірраціональних містичних віруваннь це здоровий глузд. Міфологема про непотрібність обєднання Ющенка з іншимим , зокрема з Морозом базується на типово "релігійній" відмові від раціонального мислення і заміною цього мислення інтенсивним повторюванням мантр типу "все й так буде добре, бо так таки буде" . Це досить ефективно діє на середній , ненавчений самостійно думати прошарок суспільтва, який в Україні, так само як в США і Європі, становить більшість громадян.Подібно як в релігійній практиці , раціональні аргументи замінються емоційними - "вірю наперекір здоровому глузду", що в релігії може й правильно, бо там куди не глядь - пророки, святі і праведники, але аж ніяк не правильно у політиці - бо там навпаки - куди не глянь шахраї, дилетанти і маніпулятори.
Тому змушений черговий раз нагадати суворі цифри , отримані в результаті парламентських виборів у 2002 по пропорційному багатомандатному округу.
І так :
Партія (виборчий блок партій) %
Опозиція правоцентристська 31,09 (Наша Україна і БЮТ)
Опозиція ліва 26,85 (СПУ і КПУ),
Прокучмівські партії і блоки 21,45 (ЗаЄду,СДПУ(о), "Жінки", Зелені)
Провокативні партії 5,44 (Вітренко, РУХ Бойка, клони КПУ)
Проросійські партії 3,18
Болото 4,28
Політклоуни 1,54
Тобто "неозброєним" оком вже видно що електоральне поле таки розпадається на три приблизно рівні частини. Ці частини стають ще "рівніші", якщо врахувати що влада фактично може керувати електоратом "провокативних" партій через їх лідерів-маріонеток (5,44%), може повністю використати електорат проросійських партій (3,18%) і шляхом підкупу чи залякування схилити на свою сторону як мінімум половину "болота" ( 2,14%)
Політично безпристрасний китайський калькулятор показує що таким чином кандидат від влади гарантовано проходить у другий тур
І зауважте що влада ще не застосувала ні махінації в ЦВК , ні масований підкуп виборців по "технології" пана Шуфрича&Ко.
Якщо влада скерує пані Вітренко (3,22%) на "підтримку лівих",що "технологічно" є дуже простим, тоді різниця голосів між "правоцентристами" Ющенко-Тимошенко і "лівими" Мороз-Симонеко-Вітренко стане рівною величині "робочої похибки ЦВК" себто 1 %. Можна і не сумніватися в чию сторону "схибнеться" ківаловське ЦВК ... Причому це буде виглядати абсолютно "чисто" навіть з погляду Заходу.Тобто знову ж таки - масових махінацій з підрахунком голосів поки що ще не було.
Тепер починається найцікавіше - владі потрібно десь набрати "трохи" голосів аби пройти в другий тур. Невичерпним запасом таких голосів є та частина виборців, яка на вибори просто не ходить. Таких на виборах 2002 було аж 31%, або 11 млн.. Саме серед цієї публіки можна знайти людей готових "заробити на демократії" і продати все що в нього є, тобто свій голос за двадцять чи 50 гривень.
Нехай влада вирішить "купити" 2 мільйони голосів із приблизно 11, які не прийшли на вибори.( нагадую що за БЮТ - з їх 7.26% проголосувало 1млн 882 тис 087 виборців, а за СПУ з їх 6.87% проголосували 1 млн 780 тис 642 виборці)
Якщо виходити з підвищеної розцінки (50 грн, а не 20 грн) то виходить що для цього потрібно буде всього навсього 100 млн грн. Додаємо ще 100 млн грн на організаційні потреби і неминуче розкрадання, і отримуємо 200 млн грн. Для зручності збереження і транспортування переводимо у доллари - отримуємо нікчемні 38 млн баксів.Як за право ще 5 років грабувати Україну, то це просто копійки. Ну яка ще "дохідна фірма" у світі коштує таких нікчемних грошей?
Тому не буду зайве казати що наша влада зовсім не бідна, лишень нагадаю що недавно пригорнутий під особисте керування Кучми "Укртелеком" мав виплатити у квітні 140 млн дивідендів своїм акціонерам. А його ж можна взагалі продати мільйонів так за $500 ...І взагалі мало чого можна ще продати до виборів в Україні?
2004.03.03 | Shooter
Влучна назва
Дані читайте тут:http://www.zn.kiev.ua/nn/show/477/45297/
2004.03.03 | Максим’як
Re: Мартинюк колись розгромив мій "Євростратегічний план Путіна"
Легко доказавши, що мені сниться всюди "рука Москви". Треба відзначити талант Мартинюка щось доказувати. Я, звичайно, втерся тоді, але від того рука Москви коротша не стала, що Мартинюк доказав мені, що то мої комплекси.Мартинюк пише:
> Накращий спосіб проти ірраціональних містичних віруваннь це здоровий глузд. Міфологема про непотрібність обєднання Ющенка з іншимим , зокрема з Морозом базується на типово "релігійній" відмові від раціонального мислення і заміною цього мислення інтенсивним повторюванням мантр типу "все й так буде добре, бо так таки буде" .
Я ніколи не заперечував потреби Ющенка об"єнуватися "навіть з чортом" (саме так колись писав)заради досягнення мети. Якщо Мороз "кине" Ющенка за три дні до виборів, то він забере від Ющенка кілька відсотків, деморалізувавши людей, які, завдяки таким пропагаторам мали рожеві мрії про об"єднану опозицію. Соплі хто потім буде розмазувати?
> Тому змушений черговий раз нагадати суворі цифри , отримані в результаті парламентських виборів у 2002 по пропорційному багатомандатному округу.
>
Ті "суворі" цифри стосуються парламентських виборів, а не президентських. Рейтинги змінилися у комуністів, відмерло кілька політичних сил і вже не встануть. Іде в Україні процес на кристалізацію електорату навколо дійсно кількох ідеологічних центрів. Нинішні пропорції вказують опитування. Беріть і сумуйте. Якщо кандидат там є від "зелених" чи від "жінок", то плюсуйте, куди бажаєте. "Озбройте" око, пане Мартинюк, що у Вас вийде.
Я не бачу потреби повторювати співвідношення між Януковичем і Ющенком у другому турі, там потрібно сфальсифікувати 30% щоб перемогти Ющенка, а Янукович ще невідомо чи буде балотуватися.
Фальсифікації виборів треба протистояти і я не тішу себе тим, що її не буде, але доказую, що вона не вирішуватиме результат виборів.
Але на головне запитання Ви так і не захотіли давати відповіді - чому режим, єдиний у пострадянському тоталітарному диктаторському просторі, вирішив майструвати парламентську систему?
2004.03.03 | Михайло Свистович
Re: Мартинюк колись розгромив мій "Євростратегічний план Путіна"
Максим’як пише:>
> Я ніколи не заперечував потреби Ющенка об"єнуватися "навіть з чортом" (саме так колись писав)заради досягнення мети. Якщо Мороз "кине" Ющенка за три дні до виборів, то він забере від Ющенка кілька відсотків, деморалізувавши людей, які, завдяки таким пропагаторам мали рожеві мрії про об"єднану опозицію. Соплі хто потім буде розмазувати?
Якщо Мороз не підтримає Ющенка взагалі, то він забере від Ющенка ще більше відсотків, ще більше деморалізувавши людей, які мали рожеві мрії про об"єднану опозицію.
2004.03.03 | Максим’як
Re: Шутер мабуть даремно дав лінк на Гриценка - була б Луценка..
Шутер даремно, мабуть, дав лінк на статтю Гриценка - була б Луценка, то Ви би її прочитали.Там все сказано і навіть більше. Прошу:
Якщо опозиція об’єднає зусилля на підтримці лідера КПУ, то Симоненко вийде на показник 21%; свої голоси йому віддадуть 25% електорату Мороза, по 10% — прибічників Тимошенко та Ющенка. Мороз, у разі висування єдиним кандидатом, міг би сьогодні набрати 18%; за нього твердо проголосують по 20% прибічників Симоненка, Тимошенко та Ющенка. Тимошенко в аналогічному випадку може розраховувати на 16% голосів; її готові підтримати 30% прибічників Ющенка, 20% — Мороза і 5% —Симоненка. Найменше виборців опозиція втрачає при виборі єдиним кандидатом Ющенка.
Для більшості (52%) опозиційного електорату однаково прийнятні будь-які варіанти об’єднання зусиль за участю «Нашої України»: БЮТ—«НУ», БЮТ—«НУ»—СПУ, БЮТ—«НУ»—СПУ—КПУ. Ідеологічні розбіжності при таких варіантах згладжуються. Гірше сприймається висування єдиного кандидата від КПУ-СПУ — такий союз підтримують лише 36% виборців, готових голосувати за опозицію, а таких, нагадаємо, 26% від загального числа громадян, що визначилися....
---------
Половині електорату, який точно буде голосувати за опозиційного кандидата, по барабану Ваша мрія про єдність із СПУ.
Ющенку потрібно вигнати зо три десятки депутатів на південь і схід і хай там працюють безвиїздно. Це принесе йому гарантовано і більше, ніж ризк бути кинутим Морозом за три дні до виборів.
Те, що зробив зараз Мороз, перейшовши до Кучми, то йому за це тільки дякувати треба. Електорат, як не дурний, то за ним не піде. Читайте в аналізі Гриценка. Я це і без Гриценка знав, але це тепер вже аторитетно підтверджено.
2004.03.04 | Михайло Свистович
Re: Гриценко не заперечує мені.
Максим’як пише:> Шутер даремно, мабуть, дав лінк на статтю Гриценка - була б Луценка, то Ви би її прочитали.
Уявіть собі, я і Гриценка прочитав. Ще раніше, ніж Шутер дав лінк
>
> Якщо опозиція об’єднає зусилля на підтримці лідера КПУ, то Симоненко вийде на показник 21%; свої голоси йому віддадуть 25% електорату Мороза, по 10% — прибічників Тимошенко та Ющенка. Мороз, у разі висування єдиним кандидатом, міг би сьогодні набрати 18%; за нього твердо проголосують по 20% прибічників Симоненка, Тимошенко та Ющенка. Тимошенко в аналогічному випадку може розраховувати на 16% голосів; її готові підтримати 30% прибічників Ющенка, 20% — Мороза і 5% —Симоненка. Найменше виборців опозиція втрачає при виборі єдиним кандидатом Ющенка.
Правильно пише.
>
> Для більшості (52%) опозиційного електорату однаково прийнятні будь-які варіанти об’єднання зусиль за участю «Нашої України»: БЮТ—«НУ», БЮТ—«НУ»—СПУ, БЮТ—«НУ»—СПУ—КПУ. Ідеологічні розбіжності при таких варіантах згладжуються. Гірше сприймається висування єдиного кандидата від КПУ-СПУ — такий союз підтримують лише 36% виборців, готових голосувати за опозицію, а таких, нагадаємо, 26% від загального числа громадян, що визначилися....
Теж правильно.
>
> Половині електорату, який точно буде голосувати за опозиційного кандидата, по барабану Ваша мрія про єдність із СПУ.
А половині не по барабану. То навіщо цю половину втрачати?
>
> Ющенку потрібно вигнати зо три десятки депутатів на південь і схід і хай там працюють безвиїздно. Це принесе йому гарантовано і більше, ніж ризк бути кинутим Морозом за три дні до виборів.
І Ви правильно пишете. Тільки зустрічі з людьми - це трохи не та робота.
>
> Те, що зробив зараз Мороз, перейшовши до Кучми, то йому за це тільки дякувати треба.
Ну то надішліть йому подяку: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5, народному депутату України Морозу Олександру Олександровичу.
>
> Електорат, як не дурний, то за ним не піде.
А як дурний? А як не за ним і не за ним не піде?
>
> Читайте в аналізі Гриценка.
Читав. Виходить, що краще з Морозом разом, ніж без нього.
2004.03.04 | Мартинюк
Я нікого не громлю, я просто пояснюю
Я нікого не громлю, я просто пояснюю, використовуючи для цього лише просту сільську логіку , яка в тих глухих місцях, де я народився і виріс, збереглася в тому стані, якою вона була ще за Арістотеля.Тепер по суті :
1. Я не закликаю Ющенка об"єднуватися з Морозом, я закликаю Ющенка об"єднатися з виборцями Мороза ( себто з "електоратом"). А без Мороза це зробити неможливо. Поки що не бачив ніяких переконливих викладок, чим Ющенку зашкодять 7 % морозівських виборців.
2. Парламенські вибори по своїй суті є таким самим соціологічним опитуванням як і опитування Гриценка. Тільки на відміну від 2000 громадян яких опитав Гриценко, 31 березня 2002 року опитали 30 млн громадян України. Запитання, на які тоді відповіли громадяни України також були набагато ясніші і конкретніші , аніж запитання у дослідженні Гриценка - "що буде, якщо чогось не буде?"
Тому використовувати результати "опитування березня 2002 року" цілком коректно, у всякому разі не менш коректно ніж використовувати опитування Гриценка.
3. Про зміну рейтингів і плюсування "вправо-вліво"
Безперервно і професійно ( бо отримую за це гроші) займаюся виборами з 1989 року.
З 1994 року виборче поле України поділилося на групи , які майже не змінюються. Як приклад рекомендую порівняти парламентські вибори 2002 і президентські 1999 - в сумі за некомуністичну опозицію (Ющенко, Тимошенко, Мороз) проголосувало на виборах 2002 року
37,96%,
себто приблизно стільки ж , як за Марчука Мороза і Вітренко та інших “некомуністів” в першому турі президентських виборів 1999 року-
35,52%
Однак навіть ці нещасні 2 з хвостиком процентики елементарно віднаходяться при врахуванні комуністів і Симоненка :
Пропорційні вибори 2002 рік Вся опозиція – комуністами включно 57,94%
Перший тур президенських виборів 1999 рік – всі кандидати -“некучми” разом із Симоненком 57,76%
“Різниця" вражаюча – чи неправда?
І це все попри те що з 1999 по 2002 відбувалося ТАКЕ , що мало б на перший погляд повністю перекроїти електоральне поле України. А ось і ні - основні групи проголосували фактично так як і раніше.
Далі я не буду читати безплатну лекцію , бо все таки я на тому заробляю, а колеги політтехнологи можуть “побити ногами” за розголошення професійних секретів.
Скажу лише що результати голосування визначаються певними, усталеними групами виборців, які орієнтуються на звичних їм лідерів, повязують себе з якимись звичними ідеями, міфами чи стереотипами. Наприклад аби зрозуміти феномен стійкості комуністчного електорату слід просто пригадати кількість членів КПРС в Україні до 1991 року, відмінусувати тих хто помер або став мільйонером, і те що залишиться помножити на середню кількість виборців у сімї даного комуніста .
От і все. Тому не раджу надіятися на якесь чудо чи на раптове прозріння цих людей і якесь помітне зменшення виборців КПУ. Навіть якщо бабуся – колишня прибиральниця райкому партії і помре, то її сім'я все одно голосуватиме за Симоненка ще років з десять.
Тому виграти вибори можна лише одним шляхом – домовлятися з цим групами українських виборців, тобто вступати в переговори з їхніми лідерами та авторитетами, пропонувати їм щось ( краще не вигадки а реальні речі), коротше йти на політичний діалог.
Щось таке зараз робить влада стосовно соціалістів, себто Мороза. Успіхи влади грунтуються в першу чергу на тому що подібні речі не робляться зі сторони “Нашої України” . Тому що в таборі опозиції розмови про об'єднання зусиль та висунення єдиного кандидата поки що залишалися розмовами
4. Про реформу системи влади в Україні – так як це робиться зараз ,це робиться в першу чергу в інтересах тих сусідів , які вже мають міцну державну владу і яким не потрібна сильна і динамічна державна структура в себе під боком . Це звичайно Росія, але не тільки вона сама.
Комуністи і соціалісти витягнули це гасло ще з часів більшовицького перевороту 1917 – “Вся влада Радам”.
Фактично це "реформування" дає лівим можливість знову уникнути того чим вони повинні займатися , але фактично ніколи в Україні не займалися – захисту інтересів найманих працівників, в першу чергу матеріальних.
2004.03.01 | Максим’як
Re: Може нашоукраїнці краще поінформовані?
Боровик пише:> Достатньо оприлюднити такий план, щоб влада від нього або відмовилась або зазнала фіаско.
Принаймі нашоукраїнці повинні такий варіант прораховувати і якось йому запобігати. Найкраще - провалити реформу.
> З іншої сторони, в цьому плані є пастка для влади. Криміналітет, що при владі, має одну з опор - бідне населення. Виплата більшої зарплатні населенню вибиває цю опору.
Думаю, що коли такий захід робити у короткому проміжку часу, то можна режиму виграти на ньому кілька відсотків. Хтось та попадеться.
2004.03.01 | KE
Надеюсь Вы легко переносите поражения.
Дело в том, что все что Вы тут писали - глупость. Глупость уже потому что Вы изначально пользуетесь неверными данными. Нет у Ющенко 50% отрицательного электората. Людей которые 100% не будут голосовать за Ющенко ПО УКРАИНЕ на много больше. Подсчитать это просто, посмотрите на численность регионов, где у Ющенко и РУХов не более 5%.Уже исходя из этой Вашей ошибки можно сказать что все Ваши выкладки - ошибка. Не нужно режиму предпринимать каких-либо серьезных действий против Ющенко. Ну не получит Ющенко более 5% в Одесской области, Харьковской, Донецкой, Днепропетровской и т.д. А значит достаточно просто подождать пока против Ющенко останется один кандидат и на этом все и закончится. Так что все Ваши выкладки, просто забавны.
Выборы пройдут просто. в первом туре победят Ющенко и Янукович, во втором Янукович объединит на себе прокоммунистический электорат, электорат СДПУ(о) и всех кто не готов голосовать за "националистов".
А если еще и вспомнить что губернаторов у Ющенко СЕЙЧАС УЖЕ нет, то легко понять что победы Ющенко просто не будет, она не реальна.
Потому я и спрашиваю, ВЫ легко переносите поражения? Или во время выборов Вам лучше будет принимать антидепресаны?
2004.03.01 | 123
Не все так погано
KE пише:> Уже исходя из этой Вашей ошибки можно сказать что все Ваши выкладки - ошибка. Не нужно режиму предпринимать каких-либо серьезных действий против Ющенко. Ну не получит Ющенко более 5% в Одесской области, Харьковской, Донецкой, Днепропетровской и т.д. А значит достаточно просто подождать пока против Ющенко останется один кандидат и на этом все и закончится. Так что все Ваши выкладки, просто забавны.
Досить подивитися на результати виборів-2002 до ВР. При цьому абсолютно очевидним є:
1. Рейтинг Ющенка є більшим за рейтинг Нашої України.
2. У 2му турі Ющенко, безумовно, збере більше голосів, ніж зібрали НУ+БЮТ на виборах-2002. Все ж президентські вибори викликають більший інтерес виборців, і вибір між 2ма кандидатами - не те ж саме що вибір між двома десятками партій. Голоси будуть додаватися не лише Януковичу
Так от, результати виборів-2002 засвідчують, що БЮТ+НУ одержали менше 5 відсотків лише в Донецькій області - 4,1%.
В інших з названих регіонів: Одеська - 9,8%
Харківська - 7,8%
Днепропетровська - 10,7%
Тобто навіть якщо нічого не робити - вже в першому турі Ющенко візьме в цих регіонах в 1,5 рази більше.
Так що ситуація не така погана як вам би хотілося.
> Выборы пройдут просто. в первом туре победят Ющенко и Янукович, во втором Янукович объединит на себе прокоммунистический электорат, электорат СДПУ(о) и всех кто не готов голосовать за "националистов".
Чи буде за Януковича акумульовано на Сході більше голосів ніж за Кучму у 1994? Коли Кучма обіцяв ледь не повернути Україну до СРСР, обіцяв російську мову - тобто мав максимальну підтримку на Сході.
І що тоді було? Кравчук все ж взяв 30% у Днепропетровській області (рідній для Кучми), 18,5% - у Донецькій, 29% - у Одеській, і 26% - у Харківській.
Думаю, подібні результати будуть і в Ющенка у 2му турі.
Тільки на відміну від Кучми-94, Янукович-2004 не візьме стільки голосів в Центрі. Не візьме він 42% у Вінницькій та Житомирській обл., 70% у Запоріжській, 38% у Київській, 60% у Полтавській, 45% у Черкаській чи 72% у Чернігівській. Навіть 11% у Рівненьській не візьме. І уж точно не візьме 68% у Сумській.
2004.03.01 | KE
Блажен кто верует.
1. у Ющенко меньше голосов, чем у суммарная численность ПРЕДСТАВИМТЕЛЕЙ НУ В РЕГИОНАХ. Так, например, в Одессе все голоса Ющенко дали ему люди работавшие с Гурвицем и Карамзиным. Сейчас такого не будет. В сумах голоса НУ дал губернатор и сейчас такого не будет.2. Не могут голоса Ющенко добавиться во втором туре просто потому что тут существует четкий вектор Запад-Восток, а не такой расплывчатый как в 1994 г. Напомню, что в 1994, за Кравчука было много про русских кандидатов, в той же Одессе, доверенным лицом Кравчука был А.Костусев, а то время как доверенные люди Гурвица были сразу в двух лагерях представлены. Сейчас же ситуация сильно поляризирована. Те года, что прошли в этой независимости четко расставили всех по баррикадам и потому шатаний электората не предвидится. Люди либо с самого начала будут голосовать за оппозицию, либо не будут за нее голосовать вообще. Так что Ваши примеры в данном случае не корректны.
2004.03.01 | Shooter
так-так, русонацюки - вони юродиві
Всі дристи з попереднього повідомлення яйця виїдженого не варті.Читати тут:
http://www.zn.kiev.ua/nn/show/477/45297/
"Ющенко перемагає потенційних суперників другого туру з таким співвідношенням голосів: Ющенко—Янукович — 42:27, Ющенко—Симоненко — 43:26 (Ющенко—Тимошенко — 43:11, Ющенко—Кучма — 47:13). У жовтні картина може бути інакшою, але сьогодні (друга половина січня) вона така."
Ну і ще одне. Якщо реХВорма пройде, то Янукович в президенти навряд чи подасться, а залищиться ПМ-ом. Після чого президент-Ющенко і Янукович зможуть/будуть змушені домовлятися (за рахунок тих же ж абрєзаних). Бо якщо Янукович не захоче домовлятися - розкладєц у ВР можна буде і поміняти.
Якщо ж реХВорма не пройде, то значна частина табору бандюків (в т.ч. і абрєзані) будуть ще тричі думати чи підтримувати (тільки) Януковича.
Щодо симпатій виборців - дивись цитату і розумій, що якщо нічого крайньо надзвичайного не станеться, ситуація восени принципово виглядатиме так само.
2004.03.01 | KE
:) Ты столько раз лажался, что совсем не интересен (-)
2004.03.02 | Михайло Свистович
Re: Не все так погано
123 пише:>
> Тобто навіть якщо нічого не робити - вже в першому турі Ющенко візьме в цих регіонах в 1,5 рази більше.
Звідки Ви це взяли? Якщо нічого не робити - можна нічого не взяти.
2004.03.01 | Максим’як
Re: Бром Вам КЕ пити чи антдепресанти ковтати.
Я не бачу потреби давати відповіді конкретно, бо краще за пана 123 і пана Шутера не відповім.А поразку я завжди прогнозую, як один із варіантів розвитку подій. Але тоді це не поразка а відступ на задлегідь підготовлені позиції.
2004.03.01 | Тульский пряник
Иллюзий насчет Ющенко быть не должно.
Максим’як пише:> > 7. Ще один елемент – російські інтереси. Всі режимні кандидати будуть задовільняти у більшій чи меншій мірі Росію. Але Ющенко – ні. Але якщо Ющенко матиме чисто церемоніальні повноваження, а всі питання вирішуватиме голова уряду, то Росія може на це уваги не звертати. Для неї тоді буде важливо, хто стане головою уряду. Я вважаю, що існує тільки теоретична загроза збоку російських спецслужб в організації якоїсь провокаці, яка може радикально змінити електоральні настрої в Україні. Скоріш за все, що така провокація буде, але із електоратвідволікаючим задумом.
Вы видимо не очень знакомы с речами своего кумира приведу его слова: «Я хочу это особо подчеркнуть, даже запишите: в моем таборе не было, нет, и не будет антироссийских сил. Потерять стратегические отношения с Россией это самоубийство». Виктор Ющенко поражает своим цинизмом.
Достаточно взглянуть на список ключевых фигур в блоке «Наша Украина»:
№6 Григорович Лилия – активистка Украинской греко-католической церкви один из идеологов расчленения Русской Православной Церкви, отделения Украинской Православной Церкви от Московского Патриархата. В 1992 году во время штурма православной епархии лично избивала православного священика Михаила Шувара из Ивано-Франковска железным прутом по голове По вероисповеданию будучи греко-католичкой, Григорович является инициатором создания и активистом депутатской группы «За единую поместную церковь», состоящую из раскольников. Депутатами, вошедшими затем в эту группу, был подготовлен проект поправки к закону Украины «О свободе совести» о поочередном пользовании храмами, принятой в 1993 году Верховной Радой. Эта поправка привела к массовым захватам православных храмов. Регистрировались параллельные греко-католические или «филаретовские» общины, которые требовали своей «очереди» для богослужения и при помощи боевиков УНА-УНСО захватывали храм, силой выдворяя Православную общину. Григорович также является автором известной аналитической записки «О создании единой поместной украинской церкви», которая предусматривает активное административное вмешательство Государства во внутрение дела Церкви. Г-жа Григорович известная сутяга-автор исков к главе пресс-службы УПЦ Московского Патриархата Василию Анисимову, за его журналистские расследованию о вербовке украинцев в «горячие точки» СНГ через структуры «киевского патриархата».
№8 Заяц Иван – публично сжег российский флаг в Верховной Раде Украины
№9 Б.И.Тарасюк– бывший министр иностранных дел Украины, проводивший ярко выраженную антироссийскую и проамериканскую политику, один из главных авторов идеи визита папы римского на Украину, выдвинул ее в1996 году, будучи послом в странах Бенилюкса.
№10 Н.Г.Жулинский – бывший вице-премьер правительства Украины по гуманитарным вопросам, занимался искоренением преподавания русского языка в школах и вузах, прилагал активные усилия для вовлечения в украинские церковные дела Константинопольского Патриархата, его вторжения на каноническую территорию Русской Православной Церкви. В 2000 году, когда Архиерейский Собор РПЦ не поддался давлению украинских госчиновников в вопросе предоставления УПЦ Московского Патриархата статуса «автономной церкви», Жулинский заявил, что «от Патриарха Алексия мы ничего другого и не ждем, а вот «киевский патриархат» и «украинская автокефальная церковь» занимают подлинно патриотическую позицию»
№11 Я.И.Стецько – член конгресса украинских националистов, сторонник «активной солидарности с братским чеченским народом».
№31 И.Ф.Драч - член Рады националистической раскольнической группировки «УПЦ-Киевский Патриархат». Одновременно один из покровителей неоязычества. Под его патронажем в Харькове выходил журнала общества «Просвита» «Зеркальце», в котором публиковалиь материалы о том, как «жиды и москали изобрели Православие с целью порабощения истинных арийцев-украинцев». Русская и община и еврейские организации Харьковщины подали на редакцию «Зеркальца» в суд.
№46 Э.И.Гурвиц – ездил в составе делегации РУХа к Д. Дудаеву
№48 Я.М.Кензьер – член «Народного РУХа», один из организаторов раскольнической группировки «УПЦ-Киевский Патриархат», беспорядков в ходе визита Святейшего Патриарха Алексия в Киев в 1990 года, организатор травли одного из самых авторитетных иерархов - митрополита Одесского и Измаильского Агафангела, занимающего жесткую позицию единства Московского Патриархата.
№55 В.М.Червоний – один из организаторов и непосредственных участников насильственных захватов унсовцами десятков храмов Украинской Православной Церкви, в основном в Ровенской и Волынской областях, захваты храмов сопровождались зверскими избиениями и пытками священнослужителей и верующих, затем Госкомрелигий издевательски записывал в документах, что по желанию общины храм переведен в «Киевский Патриархат»
№58 П.М.Мовчан - член Рады раскольнической группировки «УПЦ-Киевский Патриархат», требовал ликвидации Московского Патриархата на территории Украины. Один из лоббистов неозыческой фашистской секты «Рун-Вира».
№98 И.Р.Юхновский – член Рады националистической раскольнической группировки «УПЦ – киевский патриархат», требовал привлечения к уголовной ответственности епископа УПЦ Московского Патриархата, Тульчинского архиерея Ипполита за его публичную отповедь националистам и публицистику.
№ 98 Н.И.Поровский - один из организаторов и непосредственных участников насильственных захватов унсовцами десятков храмов Украинской Православной Церкви, в основном в Ровенской и Волынской областях, захваты храмов сопровождались зверскими избиениями и пытками священнослужителей и верующих
№99 Д.В.Павлычко – член Рады националистической раскольнической группировки «УПЦ – Киевский Патриархат».
После этого он смеет утверждать, что в его «таборе» нет антироссийских фигурантов и настроений.
Отдельно следует сказать о сотрудничестве Ющенко с «Русским блоком» в Одессе. Там «Наша Украина» поддерживает группку скандалистов, выступающих от имени «Русского блока» (А. Афанасьев и С. Филичкин), которые осуществляют при поддержке «Нашей Украины» травлю наиболее активных пророссийских сил. Прежде всего, организации «Единое Отечество» (возгл. В. Кауров) , которая поддерживается митрополитом Одесским Агафангелом - наиболее последовательным пророссийским иерархом Украинской Православной Церкви Московского Патриархата. Так что заявления Ющенко о сотрудничестве с русскими организациями являются лицемерием. Так же лицемерна его позиция по русскому языку. 8 миллионов украинцев России - это выдумки украинских националистов. Мало того, в Росси активно действуют не то что украинские, но откровенно «бандеровские» организации - национальная политика РФ, к сожалению, сверхлиберальна. Никаких иллюзий насчет Ющенко быть не должно.
Касательно позиции В. Литвина, то поражает непоследовательность взглядов и действий властной группировки, которая находится в двух шагах от краха. Только став последовательными идейными противниками украинского национализма, «проекта Ющенко», став «партией Переяславской Рады», они способны сохранить свое положение и свободу . На двух стульях не усидишь.
С рекомендациями группы Бабурина можно согласиться. Другое дело, что поддерживать надо не только партию Витренко, но и другие прорроссийские силы. Обидно, что российская делегация не встретилась с лидерами русских организаций, с иерархами УПЦ Московского Патриархата, в отчете не упомянуто, что шествие, крестных ход и митинг в честь 350-летия Переяславской Рады были организованы Союзом Православных Братств УПЦ МП совместно с ПСПР и др. Впрочем, этот визит - только начало активного российского парламентаризма на Украине. В новой Госдуме есть силы, способные отстоять национальные интересы России
2004.03.01 | Максим’як
Re: О, а я й не знав, що Вітренко така побожна пані! (-)
2004.03.01 | Zy
Re: О, а я й не знав, що Вітренко така побожна пані! (-)
Повертаючи до версії:2."Проголосити "боротьбу" із олігархами" – не дуже дієво, бо з чиїх вуст? Сприйматися буде, як фарс
3." організувати потужну кампанію ура-патріотизму" – така сама "проблема" фарсу
...
"електорат буде будувати плани на літній відпочинок і забуде у цей час всі свої соціальні проблеми",
основний відсоток виборців давно визрів, що й Ви підтвердили, щодо лівих - "Тої третини ніколи ліві вже не наберуть", не забуваймо, що Симоненко не збирається поступатися О.О., а вже О.О., взагалі - "ніколи і нікому"
2004.03.01 | Максим’як
Re:Шановний Zy, оті перестановки з лівими чи режимними без толку
Я добре розумію, що Ющенко буде президентом незалежно від перестановок у існуючій зараз ситуації. Піде Мороз, Тимошенко, Симоненко, Чорновіл іт.д. - Ющенко все одно перемагає у другому турі.Я намагаюся теоретично ставити питання, а що коли..? Ось так влупився "російський" варіант, але з українською особливістю.
Українська особливість - масштабна провокація. Захоплення Тузли може бути тільки маленькою увертюрою. Висадка на базі у Сімферополі десятка тисяч російських вояків. Смерть кількох прикордонників чи затоплення безневинного українського катера.
Маючи у руках всі ЗМІ, режим може розвести таку істерію у державі (режиму ж треба рятуватися і він це буде щиро робити)! Почнуть лякати мобілізацією, війною і на цьому фоні, якщо ще включити матеріальні стимули народ просто поверне голови у бік "рятівника", якогось генерала.
Я саме про це писав - про електоральновідволікаючу провокацію.
Не буде цього, то не буде, але про такий варіант варто знати і варто думати.
2004.03.02 | Максим’як
Re: Кость БОНДАРЕНКО. З варягів - у президенти.
З варягів - у президенти.Кость БОНДАРЕНКО
Нарешті! На другому місяці нового року парламентська більшість виступила з першим інформаційним приводом, що змусив заговорити про її перспективи. 16 лютого більшовики, а також дві опозиційні фракції — КПУ та СПУ — підписали угоду про узгодженість дій під час розгляду питань, пов'язаних із конституційною реформою в Україні. Після цього так званого "великого договору" парламентська більшість підписала "малий договір" — про спільні дії на наступних президентських виборах
На перший погляд, все ніби зрозуміло
...Підписання угод є вдалим інформаційним та технологічним кроком, який має трояку мету.
По-перше, він має продемонструвати Президентові бажання парламентської більшості довести реформу до завершення. Мовляв, дорогий Леоніде Даниловичу, ми повністю схвалюємо ваші ініціативи і готові стрункими лавами виступити на втілення ініційованих вами реформ у життя.
По-друге, це намагання продемонструвати загалу, що на тлі незгод та чвар, які супроводжують діяльність опозиції, влада є як ніколи організованою.
І — нарешті — третє: влада є не лише організованою, вона має можливість перетягувати на свій бік частину опозиції і виступати з нею одним фронтом. Яким чином більшовикам вдається залучити до своїх справ опозицію — для споживача інформації не дуже суттєво. Споживач уже для себе вирішив, що комуністи і соціалісти просто продалися. Більшість цього моменту не спростовує: хай електорат впевниться у своїй думці про продажну суть української опозиції. Хоча це, цілком можливо, і не так.
Але більшість не дала відповіді на одне важливе питання: чи готова вона і надалі працювати над тим, аби ініційована Президентом реформа не звелася лише до конституційних перетворень. Україні потрібна повноцінна політична реформа, складовою якої може бути реформа конституційна. Політична ж передбачає зміну Системи, а не лише переписування окремих положень Конституції. А це значить — доведеться проводити комплексне реформування. Політична реформа мала би передбачати сукупність конституційної, адміністративної, адміністративно-територіальної та виборчої реформ, а також реформування судової системи. Без політичної реформи, реформа конституційна нічого не значить і нічого не вирішує. Більшість цього вперто не хоче помічати.
Пошук Анни Іванівни
Однак найцікавішим моментом у всіх цих домовленостях є момент "малого договору". Загал не надто цікавиться питаннями конституційної реформи — це факт. Соціологічні опитування вперто доводять, що пересічні громадяни не знають, про що йдеться у парламенті, і чому опозиція ламає систему "Рада", а більшість голосує руками. Обивателів усі ці незрозумілі речі просто дратують. І чим буде відрізнятися наступний Президент від нинішнього, вони також слабко уявляють. В них говорить чисто спортивний інтерес: хто саме буде цим новим Президентом?
Парламентська більшість вирішила внести додаткову інтригу у політичний сюжет: вона заявила про те, що готова домовлятися з приводу єдиного кандидата. І це суттєвий момент: влада не висунула свого претендента. Вона навіть не почала домовлятися. Вона задекларувала готовність говорити на цю тему.
Чи реально зараз говорити про можливість висунення спільного кандидата? Навряд. До офіційного старту виборчої кампанії залишається деякий час. Якщо у нас залишиться стара система виборів Президента, то висунення кандидатур почнеться не раніше травня цього року (а відтак — збір підписів, реєстрація тощо). Якщо ж будуть взяті до уваги пропозиції щодо скорочення терміну кампанії до 120 днів — то висунення розпочнеться приблизно в липні. Будь-які рухи того чи іншого кандидата до офіційного старту можуть бути потрактовані Центральною виборчою комісією як фальстарт і підстава для зняття кандидата з реєстрації. Але головне не це. Це — формальність.
Є три моменти, на які необхідно звернути увагу. Перший: кожна політична група чи фракція, що формують парламентську більшість і є елементами нинішньої системи влади в Україні, мають свої інтереси і свою стратегію розвитку. На сьогоднішній день вони змушені миритися з наявністю сильного центру у вигляді Президента Кучми, який врівноважує інтереси 4-5 потужних гравців у своєму оточенні. Але при цьому вони не надто толерують один одного і постійно конкурують між собою. Для втримання своєї політичної ваги Леонід Кучма змушений час від часу нацьковувати ці групи одна на одну. Перебування в ситуації латентного конфлікту породжує велику кількість суперечностей між основними гравцями в оточенні Президента — донецькою групою, групами "Приват", "Трудова Україна", СДПУ(о). І саме їм доведеться визначатися з тим, хто ж стане висуванцем влади.
Завдання — не з легких, оскільки прихід на місце Кучми будь-кого з нинішніх владоможців призведе до порушення балансу сил і до усунення з політичної арени деяких найодіозніших гравців. Тому провладним силам доведеться або дійсно шукати компроміси, або запрошувати "варягів" з інших політичних середовищ для збереження балансу сил. "Варязький" варіант нині може розглядатися як доволі перспективний. Згадайте історію Росії, 1731 рік. Помирає малолітній цар Петро ІІ. Придворна камарилья, яка вже почала займатися взаємопоїданням, згадує про те, що у Курляндії мешкає племінниця Петра Великого, вдова герцога Курляндського Анна Іванівна. Її запрошують до Петербурга і проголошують імператрицею. Логіка вибору очевидна: вона не належить до жодної з політичних груп, всі залишаються при своїх інтересах, політичний статус-кво зберігається. За будь-якої системи придворні бояться суттєвих змін і намагаються якомога пом'якшити відхід володаря з трону.
У пропрезидентському таборі нині ведеться активний пошук українського варіанту Анни Іванівни. Хтось говорить про Ющенка (але його прихід — це однозначне падіння СДПУ(о). Хтось — про Марчука (але його пуповина із соціал-демократами надто очевидна, тим більше він — мало прогнозований). Хтось — про Олександра Мороза (чи не найкраща кандидатура, але в даному випадку у доцільності ставки на нього потрібно буде переконати і Леоніда Кучму). Але навряд чи спільним висуванцем стане хтось із нинішніх лідерів партій і груп, що творять провладний табір.
http://www.pic.com.ua (Скорочена версія)
2004.03.03 | Олександр
Re: Кость БОНДАРЕНКО. З варягів - у президенти.
Максим’як пише:>По-друге, це намагання продемонструвати загалу, що на тлі незгод та >чвар, які супроводжують діяльність опозиції, влада є як ніколи >організованою.
Наступний текст повністю спростовує це тверження...
>Споживач уже для себе вирішив, що комуністи і соціалісти просто >продалися. Більшість цього моменту не спростовує: хай електорат >впевниться у своїй думці про продажну суть української опозиції. Хоча >це, цілком можливо, і не так.
Є логічніший висновок: опозицію таки купували, але продалаася лише її частина.
>Але більшість не дала відповіді на одне важливе питання:
> ...
>Більшість цього вперто не хоче помічати.
Очевидний висновок: "рехворма" - фуфло і брехня.
>І це суттєвий момент: влада не висунула свого претендента. Вона >навіть не почала домовлятися. Вона задекларувала готовність говорити >на цю тему.
От вам і вся реальна ціна задекларованої організованості і єдності...
>Чи реально зараз говорити про можливість висунення спільного >кандидата? Навряд.
Це що, виходить, що більшість БРЕХАЛА народу ?
>У пропрезидентському таборі нині ведеться активний пошук українського >варіанту Анни Іванівни. Хтось говорить про Ющенка (але його прихід — >це однозначне падіння СДПУ(о).
Якщо єдуни справді віддані декларованій громадській злагоді, то це було б найкращим кроком з точки зору інтересів держави і народу. ( і було б потім оцінене належним чином
2004.03.03 | Максим’як
Re: Що поробиш, така доля у Кості Боднаренка, чи виховання...
Колись він писав у заголовку своєї статті в газеті "Поступ" - це був 2001 рік:Живуть в Україні, як дачники,
держави зневаживши суть,
медведчуки і табачники
там, де тютюннки мали би буть.
(пишу з пам"яті і може не все точно).
Для мене ця стаття Боднаренка є цікава тим, що він теж прогнозує кандидата від режиму із "дугого ешелону" влади.
2004.03.05 | Мартинюк
Цікаво це вірш Кості Боднаренка, чи "чужий"?
Якщо його , то це демонструє наскільки сильні теперішні технології "одомашнення" журналістів та інтелектуалів.2004.03.05 | Максим’як
Re: За його словами: "народилося у стінах Верховної Ради"
Нижче подається трохи інший зміст, може час перекрутив, а може я.----------------
История Украины в анекдотах. Часть 2 - 16/01/03
Валерий Плысюк
Вибори 1994 року та перші роки діяльності Леоніда Кучми
Виборча кампанія 1994 року дала, здається, лише один анекдот. Кандидат у Президенти Валерій Бабич (народжений у місті Броди Львівської області) зустрічається з виборцями. Запитання з залу: “Розкажіть вашу біографію!” – “Понимаете, сам я - с Брод...” – “Та ми бачимо, що ви – зброд, ви біографію свою розкажіть”.
Проте після виборів анекдототворчість почала розвиватися особливо бурхливо.
Коли Леонід Кучма, ставши Президентом, оголосив, що на його рідному заводі “Південмаш” будуть випускатися тролейбуси, народ їх так і прозвав – кучмовози (за аналогією до згадуваної вище кравчучки). Аналогічно у Львові встановлені за вказівкою нового мера, Василя Куйбіди, акуратні і зручні смітники нового зразка одразу ж прозвали “куйбідончиками”.
Особливо діставалося у перші роки правління Кучми главі його Адміністрації Дмитрові Табачнику. Табачника в народі не надто любили, вважаючи його вискочкою. Цей імідж посилювався завдяки негативним публікаціям у пресі та виступам народних депутатів. У народі жартували: “Ким працює Леонід Кучма? Президентом в Адміністрації Дмитра Табачника”. У парламенті ж ходили епіграми типу:
Живуть в Україні, як дачники,
Держави зневаживши суть.
Нині там заправляють Табачники,
Де Тютюнники мали би буть.
Відставка Табачника у грудні 1996 року знизила інтерес до його персони. Натомість з'являються нові анекдоти, з новим наповненням.
Після прийняття Конституції 1996 року жартували: “Чим відрізняється Конституція України від Конституції США?” – “Конституція України гарантує свободу мітингів, слова, зібрань, демонстрацій, а Конституція США – свободу після мітингів, після слова, після зібрань, після демонстрацій”.
Вбивство народного Євгена Щербаня у жовтні 1996 року – і чергові (сумні) анекдоти.
Похорон Євгена Щербаня. До труни підходить Олександр Волков, схиляється, цілує покійного у лоба і кладе до труни сто доларів. Підходить Григорій Суркіс. Схиляється, цілує, кладе сто доларів. Підходить Вадим Рабинович. Схиляється, цілує, виписує чек на триста доларів, кладе у труну і забирає двісті здачі.
Під час похорону Євгена Щербаня виступає Леонід Кучма. “Товариші! Сьогодні вбили нашого побратима, Євгена Щербаня...” – Голос з натовпу: “Кого, кажете вбили?” – Кучма до Павла Лазаренка: “Павле Івановичу, поясніть товаришу”. – Лазаренко: “Кого треба, того і вбили”.
Прихід до Києва дніпропетровської команди знову обернувся черговою порцією анекдотів.
“Вітчизняна історія ділиться на допетровську, післяпетровську і дніпропетровську”.
“Птахи гнізда дніпропетрова”
Під час прийому на роботу:
- Кілька слів про вашу біографію.
- Народився я у Дніпропетровську.
- Ну, знаєте, тільки не треба нас залякувати.
Кандидат на державну посаду проходить комісію.
- Ви народилися у Дніпропетровську?
- Ні, у Києві.
- А може, ваша дружина із Дніпропетровська?
- Ні, з Житомира.
-А у Києві ви де мешкаєте?
- На вулиці Дніпропетровській.
- Чого ж ви одразу не сказали? Вас зараховано.
Анекдоти, породжені багатопартійністю:
- Скажіть, будь ласка, це – з'їзд Зелених?
- Ні, це мітинг голубих.
- Ой, вибачте, я – дальтонік...
Активіст Аграрної партії України приїздить у селянське господарство на західній Україні. Питає у голови сільради: “Скільки у вас мешканців села?” – “Триста чоловік”. – “А скільки голів великої рогатої худоби?” – “Сто”. – “Так і запишемо: чотириста членів Аграрної партії”.
До Кучми під час його візиту у США підходить представник місцевого благодійного фонду і пропонує прийняти як гуманітарну допомогу Україні партію презервативів. “Навіщо?” - здивувався Кучма. – “На минулому тижні Мінюст вже зареєстрував в Україні таку партію”.
Олександр Мороз запропонував наступний анекдот: “Що спільного у морських свинок і соціал-демократів (об'єднаних)? Морські свинки не мають нічого спільного ні з морем, ні зі свинями, а соціал-демократи – ні з соціалізмом, ні з демократією”.
Одна знайома журналістка після нищівної поразки київського “Динамо” запропонувала перейменувати пов'язану з футбольним клубом партію на “СДПУ (5:0)”
Бувальщина. Один із викладачів Львівського університету розповідав. На іспит приходить дівчина – наскільки гарна, настільки тупа. Викладач вирішує “витягнути” її бодай на четвірку – просто, за гарні очі. “Скажіть, будь ласка, яких українських політиків ви знаєте?” – “Кучма...” – невпевнено промовляє дівчина. – “А ще? “ – “Чорновіл...” – шепоче студентка. – “Добре, а яку партію очолює Чорновіл?” – Студентка змовкає, даючи зрозуміти, що на цьому її пізнання в українському політичному житті вичерпані. Викладач підказує: “В назві цієї партії є літери Х і У, а всього літер – три...” – Обличчя студентки прояснюється і вона готова відповісти – зрозуміло, що. Викладач теж розуміє, і робить превентивну підказку: “А ще в цьому слові є літера Р”. Студентка – здивовано – “ХУР???”
Верховна Рада другого скликання – не в останню чергу через президентську пропаганду – залишила не надто добру пам'ять у населення України. Інформаційно Президент виграв протистояння з парламентом. Саме тому з'являються доволі злі анекдоти про депутатів (записано у 1997 році):
Приходить чоловік до коханки. Тільки роздяглися та лягли у ліжко, як бачать – по стіні повзе павук. Чоловік спершу хотів його вбити, а потім подумав і каже сам собі – “хай живе божа твар...” За якийсь час – дзвінок. Повертається законний чоловік. Жінка свого коханця – на балкон. Той стоїть голий, мороз, дев'ятий поверх. “Все”, – думає, - “замерзну, вранці тільки труп мій знайдуть”. Раптом бачить – повзе павук: “Чоловіче, ти мене пожалів – тепер і я тобі віддячу. Сплету павутину і ти спустишся по ній на землю”. – “Як я спущуся? Я – важкий, павутина – тоненька, обірветься...” – “Слухай, ти ж віриш у чудеса? Ось, наприклад, я людським голосом говорю – невже це не чудо? Ти лише смикни себе три рази за статевий орган – і станеш маленьким, як я. Потім знову смикнеш тричі – станеш знову нормальним”. Чоловік смикнув себе тричі – і став маленьким-маленьким. Спустився на землю. Все – думає – врятований. Треба ставати знову великим. Смикнув він себе тричі за отего-саме місце – нічого. Знову смикнув – не допомагає. Стоїть у відчаї, смикає себе... Раптом хтось його тихенько торкає за плече: “Іване Івановичу! Мало того, що заснули під час сесії Верховної Ради, то ще й онанізмом займаєтеся!!!”
Парламентські вибори 1998 року залишилися у пам'яті завдяки анекдоту про кандидата-мажоритарника та керівника його штабу. Отже, їздять вони по глухих селах, агітують, сплять у шкільних спортзалах та у сільрадах, харчуються підножним кормом. За місяць керівник штабу каже до кандидата: “Петре Петровичу, у мене є достовірна інформація про те, що наші дружини за час нашої відсутності стали лесбійками”. Кандидат зажурився: “Боже мій! І що бракувало моїй дружині? Я ж її так любив, я ж лише заради неї погодився йти на ці вибори!” – “Не знаю, Петре Петровичу! Особисто мені ви все більше і більше подобаєтеся”.
Під час президентських виборів 1999 року симпатії виборців були явно не на боці Леоніда Кучми. При цьому переважна більшість виборців була переконана у можливій фальсифікації результатів виборчої кампанії. Це виразилося у наступних анекдотах:
Валерій Пустовойтенко приходить до Кучми наступного дня після виборів. “Леоніде Даниловичу! У мене дві новини – добра і погана”. – “Давай, починай з поганої” – “За Петра Симоненка проголосували 80% виборців”. – “ І яка ж при цьому може бути добра новина?” – “За вас проголосували 90%”.
У Леоніда Кучми запитують: “Хто буде новим Президентом України?” – “Звісно, я” – “А якщо за вас не проголосують?” – “Тоді в України буде старий Президент”.
Голова обласної державної адміністрації збирає керівників районних адміністрацій.
- Якщо вибори пройдуть успішно і президентом стане Леонід Кучма, я всім вам подарую по меблевій стінці.
- А якщо Кучма програє?
- Тоді у нас буде одна стінка на всіх.
Покликав Бог до себе Клінтона, Єльцина та Кучму і повідомив їм, що за два тижні станеться кінець світу.
Приїздить Клінтон у США і виступає перед народом:
- Вельмишановне панство! У мене є дві новини – добра і погана. Добра – Бог усе-таки є. Погана – за два тижні буде кінець світу.
Виступ Єльцина:
-У мене дві новини, обидві погані. По-перше, Бог насправді є, по-друге, за два тижні буде кінець світу.
Виступ Кучми перед українським народом:
- У мене є дві новини, і обидві – чудові. По-перше, сам Господь Бог визнав мене Президентом. По-друге, Він казав мені, що я правитиму довічно!
Більш ніж жорсткий анекдот, який свідчить про справжню популярність Кучми:
Директор фабрики гумових виробів вирішив проагітувати за Кучму в оригінальний спосіб. На упаковках з презервативами було надруковане гасло: “Наш вибір – Леонід Кучма”. Однак сталася прикра помилка: замість слова “вибір” вийшло “виріб”.
http://www.glavred.info/
2004.03.06 | Максим’як
Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ: Ера самоприниження
Скуратівський зауважив важливий пропагандистський момент - спроба вживлення варіанту "сильної руки" типу Берії чи Андропова у суспільну свідомість. (Він таких висновків не робить, але вони самі просяться).---------------------------------------
Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ: Ера самоприниження
Так історично склалося, що всередині східноєвропейського світу опинився жандарм. Функціонер політичної поліції. Спершу романівсько-петербурзької, а потім радянсько-московської. Не любить цей світ людської самодіяльності... Надаючи очевидну перевагу тому жандармові, який нібито за всіх усе знає, думає, діє.
Українське телебачення нещодавно влаштувало своєрідний «круглий стіл» довкола явища Лаврентія Берії. Високоінтелектуальне застілля безперестанку жувало — а чи був Берія «реформатором»?
Щойно телеекранами прокотився також на диво схожий сюжет — двійник (у зв’язку з двадцятиріччям відходу Юрія Андропова): а чи був він (принаймні «у душі») «реформатором» вже тоді, кризового радянського ладу?
Залишимо нарешті всі ці «академічні» питання фаховим історикам, які взагалі-то аж дивуються, знаючи конкретну подієвість і тих епох, і тих персон, тій, м’яко кажучи, наївній міфології. Адже Берія вище голови потопав у пролитій ним крові, а його, по суті, інституційно-адміністративний нащадок Андропов по коліна й вище загруз у дурній догмі. Відповідно такі персони «реформами» не займаються: у них, зрозуміло, зовсім інші цілі й відповідні засоби їх досягнення. Суто кар’єрні.
Отож йдеться про інше.
Уявіть собі уже повоєнну (Західну, зрозуміло) Німеччину, громадськість якої жваво дебатує питання: а чи міг райхсфюрер Гітлер, на хвилинку відволікшись від прямих своїх обов’язків (побудови концтаборів масового знищення тощо), зайнятися ще й проектом лібералізації третього Райху?
Пострадянський простір у певному значенні — жертва популярного телесеріалу про радянського суперрозвідника, який призупиняє перші кроки того райхсфюрера до такої лібералізації...
...На схилі вже позаминулого століття на Заході з’явився промовистий термін — «самодіяльність». Доля його у радянську епоху загальновідома («художня самодіяльність»). А насправді він колись означав зусилля кожного індивіда, спрямовані на звільнення від будь-яких форм зла.
Як засвідчують усі ті «беріївські» та «андроповські» теле- і газетні просторікування, ми все ще люто опираємося «самодіяльності». Покладаючись на когось «іншого».
Було колись гасло: «Сталін — це Ленін сьогодні». Хвала історії, обійшлося потім без гасла: «Берія — це Сталін сьогодні».
Але не вистачає мужності нарешті сказати вголос: Андропов — це Гітлер зовсім недавнього історичного дня.
Тоді це і стало б початком нашої автентичної «самодіяльності»...
---------------
http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/article/17/0920042033.html
Український дiловий тижневик "Контракти" / № 09 вiд 01-03-2004
2004.03.22 | Максим’як
Аналіз Ірини Погорєлової: "Україна без Кучми вже у квітні."
Україна без Кучми вже у квітні. Версія відома. Тільки я ніяк не можу зрозуміти її впевненості, що все робиться для Януковича? Може просто іншої особи не має, а про інших писати, то тицяти пальцем у небо.Є три моменти, які роблять сумнівним Януковича, як єдину кандидатуру на президентських виборах від режиму:
1. Мав би думати, як задобряти Росію, а його кабмін проголосував за прямі Одеса-Броди. Пояснити, що це означає для Росії, просто слів бракує - це як серпом...
2. Не потребував би виставляти ультиматумів, програма зранку, а реформа ввечері.
3. Це говорить, що він не довіряє, а мав би бути посвячений у такий план. Його поведінка показує, що він більше переживає, щоб його не лоханули.
---------------
"Антиющенко-2" й "Антиющенко-3" як додаток до реформи
Ірина Погорєлова, "Політичні хроніки", для УП , 22.03.2004
До вірогідного ухвалення в остаточній редакції конституційних змін залишилось якихось три дні. Але ані повного тексту проекту, який буде виноситись на голосування, ані порядку його ухвалення не знає не те що більшість суспільства, а навіть більшість депутатів парламенту.
Ніхто толком не розуміє й причин шаленої гонитви за остаточним результатом, що чомусь має бути отриманий саме в березні. Але ця гонитва реальна, бо виправдала відмову Литвина від візиту до Китаю – мабуть, давно спланованого. Все ж таки не ближній світ...
Пояснення Гавриша щодо ймовірного тиску міжнародних організацій не витримує критики: ще жодного разу міжнародні організації не завадили нашим політикам ухвалити якесь рішення, та й механізму прямого впливу вони, звісно, не мають.
Врешті-решт, вони вже практично все сказали, і якщо це не вплинуло, то що нового можуть встигнути сказати протягом найближчих місяців – уявити собі важко.
Хіба що пан Гавриш побоюється квітневої сесії ПАРЄ, на якій українське питання може знову з'явиться – в разі повторення протистояння 24 грудня.
Але якщо від Страсбургу очікується, як випливає із думки Гавриша, негативна і навіть дуже негативна реакція на конституційну реформу, то намагання завершити реформу до сесії ПАРЄ означають лише одне: нехай би вже ця негативна реакція була останньою і безповоротною, а нас, нарешті, "вичистили" звідти, розв'язавши руки для проведення виборів.
Схоже, й тяганина із запрошеннями для спостерігачів, зокрема, від ОБСЄ, з боку виконавчої влади розрахована на те саме. Після ухвалення змін до Конституції вони самі "відів'януть" від нас і залишать Україну, як Білорусію, сам на сам із Москвою вирішувати свої політичні проблеми.
Ще одне пояснення поспіху за авторством Гапочки також більше смішить, ніж насторожує: акції протесту. Мовляв, коли буде тепло, то народ просто "ломанеться" до ВР захищати нині чинну Конституцію.
З одного боку – навряд чи народ так вже й "ломанеться". Останні розмірковування на цю тему в ЗМІ, а також відсутність натяків на організацію відповідних процесів жодної "загрози" не засвідчують. З іншого боку – от вже хто чхав на народ, так це депутати ВР, які не бояться його ані в своїх одномандатних округах, ані на Хрещатику.
Тож мають бути якісь інші причини.
Україна без Кучми вже в квітні?
Одну з них нібито назвав свого часу Мороз: можлива самовідставка Кучми в квітні й оголошення дострокових виборів президента, які, за розрахунками Мороза, в такому разі припадуть на розпал пляжного сезону в серпні і дозволять владі максимально фальшувати вибори за відсутності реальних виборців.
Якщо, розглядаючи цю версію, відкинути недовіру (слід було б висловитися міцніше, але варто утриматися) до здатності Кучми вимовити такі слова, як "складення повноважень", – варто зазначити наступне.
Вибори влітку – це, власне, ще один проект "антиющенко" – "антиющенко-2".
Який заперечує чи перекреслює проект "антиющенко-1": просто масштабне зменшення повноважень президента через реформу. Тут, до речі, все схоже на правду: навіть в очікуванні "знецінення" посади президента "мочилово" Ющенка не вщухає ніде...
Але, по-друге – тоді все це має означати, що Кучма нарешті визначився із своїм наступником? І спочатку саме його він мав би провести на посаду прем'єр-міністра, а не давати змоги Януковичу отримати нехай і надто ілюзорний, але все ж таки імунітет, а головне – політичний вотум довіри від "коаліції".
Адже в разі швидкої відставки Януковича з посади президентом незручно буде тій самій більшості віддавати свої ж голоси зовсім іншій людині.
Втім – зручно більшості чи не зручно – не в тім річ. Справа в тому, що, знаючи про добровільну відставку Кучми, більшість просто не прийме його пропозицій щодо прем'єра.
Тоді – викинувши прем'єра чинного й не призначивши нового – Кучма не може йти у відставку: нема кому виконувати повноваження за чинною Конституцією. Та й кандидат в президенти з виконувача обов'язків такий, що навіть вибори влітку можуть йому не допомогти... Навіть якщо в цей час на посаді голови АП залишатиметься (як колись в Кремлі Волошин) сам Медведчук.
Тож, враховуючи ці обставини, маємо розуміти: за сценарієм, який розповів Мороз, жодного іншого наступника, крім Януковича, в Кучми немає, і саме заради нього він нібито готовий піти у дочасну відставку й провести дочасні вибори. Слава Януковичу!
І водночас – смерть реформі? А прискорення голосування з її приводу – це лише пришвидшення наближення її безславного фіналу? І цим займаються, забувши про відпочинок, лідери "конституційної коаліції"? Через це б'ються за пропорційний закон, дратують регіони пропорційкою для місцевих виборів тощо?
І для цього сам Янукович вичавив з "коаліції" другий термін "недоторканості" для посади прем'єра – в той час, як йому світить повний кошик повноважень президента?
Логіка тут сумнівна, але треба пригадати, що Мороз пропонував запобігти дочасним виборам, себто відставці Кучми, шляхом відтермінування завершення реформи.
Себто, за його логікою, за чинною Конституцією Кучма на самовідставку не піде.
Чому, власне? Тому, що не захоче передати наступнику свої повноваження? Але якщо реформа буде попереду – це не так страшно Кучмі, хоча не цікаво наступникові.
Але якщо "наступник" – Янукович, то йому цікаво після реформи залишитись на посаді глави уряду, а успіх літньої виборчої кампанії, як і дочасна відставка Кучми, йому ні до чого.
Бо, якщо він сам одночасно буде й кандидатом в президенти, і прем'єром, то, вигравши вибори (припускаємо, що літня модель спрацьовує), матиме сам вибирати, яку посаду обійняти: повноважного прем’єра чи неповноважного президента. Якщо залишиться прем'єром – то це буде означати нові президентські вибори, і знову дочасні...
Так оце саме через таку схему Кучма утримається, за версією Мороза, від самовідставки в квітні – якщо реформу спочатку відкласти, але потім все одно провести?
Щось тут не сходиться...
Кучма-прем'єр – за Медведчука-спікера
А самовідставка Кучми, дійсно, може мати лише один варіант доцільності й ефективності, і лише для самого "гаранта": це коли він, склавши повноваження президента, отримує, нарешті, право, обіймати інші посади.
І не чекаючи, коли новий президент складе присягу, як записано в Конституції, матиме змогу претендувати на посаду прем'єр-міністра.
І, звісно, в цьому випадку реформа вже має бути проведена, розширені повноваження передані прем'єрові. Але не всі: на час до виборів повноваження самого президента, що добровільно пішов у відставку, має обіймати...голова ВР. Саме так записано в проекті змін до Конституції.
Залишаться ще кілька суто технологічних моментів. Має бути тоді вже вільна і посада прем'єра: це, якщо "наступником" стане Янукович, відбудеться лише після виборів влітку, але ще треба буде дочекатися інаугурації. Задовго. Після цього Кучму можуть скинути з рахівниці.
Відтак, посаду прем'єра слід було б вивільнити одразу після реформи й самовідставки Кучми. І призначити екс-президента главою уряду ще до виборів, навіть дочасних. Це, звісно ж, також не покращить шансів кандидата від влади, а відтак – знецінить президентський жест щодо самовідставки й організації дострокової кампанії.
Знову виникає привид Ющенка, навіть влітку.
Компенсувати ж всю цю халепу могла би в цій ситуації лише одна людина: спікер, що й виконував би повноваження президента до обрання нового, і водночас мав би всі важелі адміністративного впливу, впливу на силовиків тощо...
Так, на місці спікера – в.о. президента – в такому разі має сидіти Медведчук, про якого, викладаючи версію самовідставки Кучми, Мороз наче зовсім забув...
Але Медведчук просто не встигне потрапити до ВР в квітні за будь-яких обставин: сам Ківалов досі не призначив довибори в своєму окрузі і планує їх лише на кінець травня – червень.
Чи здатен спікер Литвин, виконуючи обов'язки президента, залишити на посаді глави своєї АП Медведчука, який перейматиметься перемогою Януковича на дочасних виборах, а тимчасом зорганізувати у ВР обрання Кучми прем'єром?
Мабуть, здатен.
Але тоді навіщо все ж таки поспішати з реформою, аби забезпечити "татові" посаду повноважного прем'єра – лівим фракціям?...Чи це вони так спокушають "тата", аби він зробив хибний крок?
Але як в цьому випадку з термінами введення в дію оновленої Конституції? Бути чи не бути запланованому чотиримісячному відтермінуванню? Коли повноваження гілок влади змінюються лише в серпні...
Але якщо нова Конституція набуде чинності лише в серпні – то стане непотрібною і неможливою самовідставка Кучми і, відповідно, варіант Кучми-прем'єра. В той час, якщо не будуть призначені дострокові вибори, відбуватимуться вже вибори чергові, нарешті призначені парламентом.
Єдине, що теоретично можливе з викладеного – що Медведчук на той час потрапить у ВР, покинувши "тата" на його посаді напризволяще... Теж виглядає надто примарно.
Взагалі, вся ця історія з вірогідною відставкою Кучми дещо нагадує історію з усуненням в Росії прем’єра Касьянова за три тижні до переобрання Путіна. Тоді також розповідали міф про причину цієї відставки: мовляв, якби вибори Путіна зірвалися, то він втратив би повноваження й вони перейшли до глави уряду...
Насправді Путіну треба було усунути Касьянова лише з однієї причини: підкреслити, що він "новий президент". Хоча не всі переконані, що це потрібно було саме Путіну, а не комусь з його нового оточення.
Але в будь-якому випадку маячня з загрозою переходу повноважень президента до прем'єра в разі зриву виборів побудована лише на повному ігноруванні однієї статті російської Конституції: як і в Україні, та й всюди в світі, президент складає свої повноваження лише перед новим президентом після його інаугурації.
Тож насправді якщо одні вибори зірвалися – можна провадити нові й знову їх зривати, а в цей час президент продовжує виконувати свої повноваження...
До речі, насправді саме цей механізм може виявитись в остаточному варіанті задіяний в Україні.
Але міф про російську "халепу" справив своє враження на багатьох, в тому числі й в Україні, де його розповсюджували ЗМІ Медведчука.
От щось подібне бачимо й в історії з "самовідставкою Кучми": когось бажають спровокувати на якісь дії й підкидають мотивацію. Насправді ж достатньо подивитися в норми Конституції чинної та тієї, яку нібито скоро ухвалять... Втім, останнє зробити дуже важко. Бо якщо й ухвалять, то до останньої хвилини невідомо, що саме.
300 "золотих акцій"
Суперечки з приводу виборчих законів тривають. І навіть новий закон про вибори президента, схвалений 411 голосами, Кучма не підписав і не оприлюднив.
Хоча міг би це зробити – аби підбадьорити учасників торгів з приводу оперативності введення в дію пропорційного закону для депутатів.
До речі, як ми й передбачали, заветував Кучма й зміни до закону про політичні партії щодо членства в партіях співробітників ДПАУ та реєстрації місцевих парторганізацій. І хоча цей документ передумовою для реформи не був, але симптом очевидний.
Втім, важливішим є інше: за кілька днів до остаточного ухвалення конституційних змін парламентська конституційна комісія, а з нею – і вся Верховна Рада, так і не визначились із процедурою: голосувати всі зміни одним пакетом чи постатейно.
І від цього залежить не лише текст майбутньої Конституції, в яку частина новацій може потрапити, а частина – ні.
Від остаточного варіанту "пакету" залежить конфігурація нової майбутньої "коаліції", яка – попри всі спростування – таки включатиме лівих. А якщо не включатиме – то реформа може не відбутися.
Принаймні, саме так слід розглядати здивування деяких найбільш відвертих комуністів з приводу "імунітету", який вибив собі Янукович, покладаючись лише на відому йому норму проекту №4105, що прем'єр складатиме повноваження не перед новим президентом, а перед новим парламентом.
Комуністи дивуються, що в цьому разі Янукович дивиться в 2006 рік, хоча формування нової коаліції у ВР, на їхню думку, почнеться вже одразу після набуття чинності новими положеннями Конституції, і ще в цьому складі парламенту.
Щось подібне розповідає й соціаліст Рудьковський в своєму останньому інтерв'ю в "Київському телеграфі" – очевидно, маючи на меті заспокоїти виборців лівої опозиції, що, мовляв, не для кланів Януковича-Медведчука-Пінчука робиться реформа.
Хоча, звісно, це заспокоєння лівих одразу має збентежити олігархічні структури більшості.
А все це разом має привести до перегляду тих змін до Конституції, що виноситиме конституційна комісія на голосування парламенту.
Хтось, посилаючись на збереження прямих виборів президента, захоче скасувати норму про складання повноважень уряду перед ВР.
Хтось запропонує знову скоротити право президента надто часто розганяти парламент. Вже погодились скасувати імперативний мандат, і тоді вже сам Бог звелів відкинути норму перехідних положень про пропорційку...
А ще треба узгодити, коли починають діяти норми про зміну повноважень чинного президента й чинного прем'єра з його коаліцією. Адже досі те, що записано, означає, що одного й того самого міністра можуть призначати/звільняти й той, і інші. Така сама дурниця з підпорядкуванням силовиків: деякий час вони розриватимуться між залежністю від "красивого" Кучми та "розумної" ВР.
Тож якщо все це й багато іншого узгоджуватимуть для "пакетного" голосування в конституційній комісії – виникне протистояння між двома "коаліціями": теперішньою та потенційною.
А якщо таки вирішать голосувати постатейно, себто вилучати непотрібні статті безпосередньо в залі – виникне ще більш цікава ситуація, коли навіть один голос якогось мажоритарника здатен буде поламати всю гру.
Наслідком чого стане абсолютно непередбачуваний текст "оновленої" Конституції.
Вони нам всім покажуть
Відомо, що абсолютна влада розбещує абсолютно. Але що робить з політиками реальне або уявне володіння "золотою акцією" – взагалі уявити складно.
Особливо важко дивитися, як в очах такого тимчасового володаря з’являється блиск очікуваного абсолютизму й спрага насолоди від очікуваного розбещення.
За останній час в парламенті таких носіїв "золотих акцій" можна було бачити чимало. Жоден з них не приховував, що розраховує не домовитися з опонентом, а обдурити його й заволодіти абсолютною владою.
Як правило, коли невдовзі їхні сподівання руйнувалися, а "акція" знецінювалася чи брутально відбиралася іншими – вираз обличчя перетворювався на озлоблену гримасу майбутнього месника. А очі натякали: ну, прийде час, я вам всім покажу.
Вони нам покажуть на цьому тижні або, в крайньому разі, на наступному, але все одно – в березні. Бо березень триває ще й до середи 31-го...
А потім нам "все покаже" той, хто сто разів відмовлявся балотуватися. Підпише чи не підпише він новий закон про вибори президента – окрема тема. Чесно кажучи, цей найдемократичніший закон нагадує підготовку до війни, що вже минула.
Але як в новому, так і в старому законі є норма про те, як зірвати обрання небажаного кандидата.
Для цього треба не знизити, а саме підвищити явку громадян на вибори і, усунувши всіх інших кандидатів, просто не дати фавориту набрати 50%+1 голос.
Це можна робити як в другому, так і першому турі. Вибори оголошуються такими, що не відбулися, й призначаються повторні. Тим часом президент залишається на своїй посаді. І так можна робити кілька разів. А вже потім змінювати технологію...
Нині, якщо послухати політологів та почитати соціологію з тлумаченнями прагнення громадян до стабільності та падіння довіри до опозиції тощо – все скидається на підготовку до сценарію "антиющенко – 3". Він же – Кучма-3. Особливо в пригоді стане, як кажуть політтехнологи", "нішування" Ющенка в якості "наступника" Кучми і таке інше. Але це вже інша історія...
2004.03.22 | Шелест
Re: Теоретична версія поразки Ющенка: режим діє на випередження.
Ющенко, действительно, может проиграть если кандидатом от большинства будет не Янукович, а кто-то другой. Судимости Януковича,о которых сейчас замалчивают, сыграют решающую роль во втором туре - рецидивист не сможет набрать более 50% голосов. Многие противники Ющенко будут голосовать "против всех" или не придут на избирательные участки. Судимость, для старых людей, имеет огромное значение и оппозиция обязательно этим воспользуется. Большинство сделает большую ошибку, если сделает ставку на Януковича. Практически, любой другой кандидат может победить Ющенко. В Украине, в настоящее время, достаточно большой процент людей, которые настроены, в любом случае, голосовать против Ющенко. Это число очень легко увеличить черным пиаром накануне выборов. Достаточно организовать небольшую заворушку татар в Крыму и обвинить Ющенко в их поддержке. Я уже не говорю об обвинении в фашизме, национализме и прочее. Малоизвестный кандидат от власти, если он выйдет во второй тур, окажется победителем. Все решат голоса противников Ющенко.Такой вариант возможен, если большинство будет оставаться таким же послушным стадом до самих выборов. И депутаты и олигархи прекрасно понимают, что если Ющенко станет президентом, то никакого передела собственности не будет, даже, если за президентом останутся нынешние полномочия. Самое большое – будут назначены новые высшие чиновники. Новый президент – это не НУ, а только Ющенко, который слаб в политике, но может изменить к лучшему внутреннюю и внешнюю экономическую политику Украины, а это выгодно всем: депутатам, олигархам и народу. Проиграют только есдеки, которые лишатся многих денежных административных должностей. Не думаю, что и Кучма будет сильно обижен.
Если же Ющенко станет президентом с урезанными полномочиями, то он будет вынужден опираться на политические силы. В этом случае, противостояние в обществе будет продолжаться до парламентских выборов.
2004.03.23 | Олександр
Re: Теоретична версія поразки Ющенка: режим діє на випередження.
Шелест пише:>Ющенко, действительно, может проиграть если кандидатом от большинства >будет не Янукович, а кто-то другой.
IMHO пізно вже їм ставити на когось іншого...
>Судимости Януковича,о которых сейчас замалчивают, сыграют решающую >роль во втором туре - рецидивист не сможет набрать более 50% голосов.
Я взагалі думаю, що другого туру не буде...
>Судимость, для старых людей, имеет огромное значение и оппозиция >обязательно этим воспользуется.
Я не старий, але все одно мені бридко голосувати за злодія...
>Практически, любой другой кандидат может победить Ющенко.
Як добре себе заспокоювати...
>В Украине, в настоящее время, достаточно большой процент людей, >которые настроены, в любом случае, голосовать против Ющенко.
Згідно опитувань - десь 17%... Мені здається, якось малувато...
>Это число очень легко увеличить черным пиаром накануне выборов.
Якийсь кіт Базіліо вбив в дерев'яні голови наших Буратін абсолютну віру в чорний піар, от вони і повторюють...
>Достаточно организовать небольшую заворушку татар в Крыму и обвинить >Ющенко в их поддержке. Я уже не говорю об обвинении в фашизме, >национализме и прочее.
І хто в такі дурниці повірить ? Вже ж чотири роки жентуь істерію - і дуже помогло ?
>Новый президент – это не НУ, а только Ющенко, который слаб в >политике,
Нічого собі слабкість...
>Проиграют только есдеки, которые лишатся многих денежных >административных должностей.
Мені здається, що тих просто розтопчуть. Із принципу...
Ну ще і донам за "холуїн" попаде, але менше.
>Не думаю, что и Кучма будет сильно обижен.
А це вже від його поведінки залежить...
>Если же Ющенко станет президентом с урезанными полномочиями,
Цікаво, чому це президент, який тільки отримав мандат довіри народу, має терпіти якісь куці повноваження, які йому пообрізала шайка парламентських пройдисвітів ? Що, народ його для того обирав ?
>В этом случае, противостояние в обществе будет продолжаться до >парламентских выборов.
Протистояння - не в суспільстві. Протистояння - між суспільством, і тими, хто те суспільство обкрадає. Останні лише роблять ілюзію своєї масової підтримки...