“Мадам Брошкіна” або “Знову нас лякають..."
03/01/2004 | impecunious
“Мадам Брошкіна” або “Знову нас лякають містичним значенням амулетів”
Поважна літня іноземка в тиші ресторану натякає брошками українським опозиціонерам навчитися цінити політичні страви по-грузинськи.
А по суті, з 19 по 22 лютого п.р. в Україну нанесла візит голова правління Національного демократичного інституту (НДІ) міжнародних відносин США, колишній держсекретар США М.Олбрайт. Напевно, щоб не обтяжувати переліком всіх її чільних посад, вона повідомила, що виступає як приватна особа - майже інкогніто. І знову пані залишилася вірною своїм звичкам – з кокетством, що інколи, особливо після виходу на пенсію, набуває дивовижних форм, намагалася нас заінтригувати (чи, таки залякати ?) значенням деяких образчиків з колекції власних прикрас.
Але, це все емоції. Насправді, в поті лиця свого, керівники представництва інституту доклали чималих зусиль, щоб задовольнити “екс - залізну леді” США. Передусім, її поселили в найкращому на цей час київському готелі “Премєр – палас”, де, поза роботою міжнародної конференції в готелі “Русь”, на яку вона, власне офіційно й прибула, з ранку до пізнього вечора розважали бесідами з представниками українського політикуму.
Чомусь так склалося, що найбільш неосвіченими в питаннях побудови демократії або може просто симпатичнішими, виявилися представники опозиції. Лише В.Ющенко, О.Мороз, Б.Тарасюк удостоювалися найвідвертіших розмов. Приватність спілкування забезпечувалася в тиші розкішних ресторанів. А інші ж як - чи не хочуть демократії?
А, може зі сторони краще помітно, що українських опозиціонерів морять голодом і їх треба час від часу “підгодовувати” не стільки обіцянками моральної підтримки. І не те, щоб нам дуже кортіло рахувати гроші американців, нехай це залишається головним болем платників податків в США, але … всяке на думку спадає.
Дійсно, гадати, – не є вдячною справою. Дуже скоро ми дізнаємося, чого ж такого нового - страшного повідали візаві колишній держсекретарці США. Гадаю, не помилюся, якщо припущу, що з їх слів ситуація в Україні не виглядатиме привабливою. Як завжди – все у нас виявиться поганим і не таким як треба…Але кому ? – в цьому варто розібратись.
Поки що сенс діяльності НДІ в Україні вбачається єдиним – брутальний розпродаж бажаючим прийти до влади застарілих американських політтехнологій. Тому і контакти лише з опозицією, тому і модель побудови демократії зразка американського суспільства. Вона ж найдорожча. Ще не забули Югославію, Грузію? Там теж працювали знайомі всім американські комівояжери. І добре, що у нас, в Україні, НДІ просто “липує” результати своєї роботи, але пройде років з десять, нашу опозицію відгодують “до кондиції”, - що ж тоді вона заспіває ? Соловї відпочиватимуть.
Може і збіг обставин, але слід зазначити, що високоповажна пані Мадлен також – суворо у приватному порядку і тільки через “чорний” хід, відвідала конференцію, де зібралися докупи громадські моніторингові організації (примітка - за класифікацією американських політтехнологів – “сторожові пси”). Цей захід проходив в “Українському домі”, а його учасники мали задоволення милуватися як керівники Комітету виборців України (КВУ), канючивши, ходили слідом за працівниками НДІ. А це пояснюється лише тим, що ті оцінюють фінансовий бік проектів з розбудови демократії, тобто, начебто, вирішують непросте питання давати … чи не давати. Теж, свого роду, кокетство…
Безперечно, голова правління НДІ вирішить його правильно. Хто ж в Україні, як не він, спеціально тривалий час відгодовуваний КВУ, проводитиме паралельний підрахунок голосів під час президентських виборів ?! І знову чомусь приходить на згадку Грузія. А чи не знаєте бува, ким свого часу був нинішній голова ЦВК Грузії на їмя Зураб – ліпший грузинський товариш І.Попова (примітка – голова правління КВУ) ? Правильно – вгадали: теж головою правління комітету виборців, але місцевого, який також створений на кошти НДІ. Схема нічого не нагадує? А можливі перспективи всіх радують? І 9 березня вже невдовзі.
Я цікавився у Міністерстві економіки України – там окремим моїм висновкам повинно було б бути і є підтвердження - в реєстраційній картці програми НДІ, чорним по білому зазначається, що основним реципієнтом коштів іноземців, всього якихось два мільйони американських доларів щороку, є Комітет виборців України, вітчизняні громадські обєднання та політичні партії. Від прагнення демократії по-американськи (або все ж таки, якщо чесно, “зелених” рублів) у нас стільки партій розвелось, що цих грошей не може вистачити всім бажаючим, і саме тому доводиться комусь і побігати, а інколи і погарчати на владу. Є бажання?
Але початківцям треба враховувати, що не дарма кріпнуть голоси невдоволених учасників семінарів інституту, передусім для низової ланки блоків “Наша Україна” та Ю.Тимошенко (чи ви здивувалися ?), яких весь час закликають виявляти патріотизм і працювати з виборцями безкоштовно. У них чомусь виникає дивне запитання : “куди йдуть кошти, які витрачає НДІ на проведення президентської виборчої кампанії, і чому ми – на місцях - їх не отримуємо?” Хоча, як можна здогадатися, правдивої відповіді вони таки не отримали. Це більше звучало з підтекстом – “все краще вже вкрали до нас ….”. Хто ? - цікаво і який висновок накльовується ? В цьому випадку правильним є перше, що спадає на думку – а саме: американці виростили в нашому суспільстві не паростки демократії або ринкової економіки, а монстра - армію бажаючих отримати гроші або право на поїздку в далеку Америку “на шару”, в якій і розчиняються окремі щасливчики. Тобто отримують іноземні грошики далеко не всі в Україні, як і не все, що декларується, сюди надходить. Навіщо організується такий ажіотаж і куди йдуть кошти, якщо опозиція, яка власне, як ми бачимо їх і витрачає, - каже, що з року в рік у нас все гірше і гірше? А природно - щоб кортілось …, і кругом весело штовхалися, озираючись на можливих конкурентів, потенційні грантоїди! Ви і не зможете, напевно уявити у всій повній мірі, того задоволення, коли навколо тебе бігають на “цирлочках”.
А на запитання: “Як важко треба працювати і що такого зробити, щоб в нашій країні мати можливість в рік витрачати по 2 мільйони доларів США ?” - скажу в найкращих наших традиціях, - а отож, нема і не знаю, бо всі місця біля золотого коритця вже зайняті, і не всі, виявляється, рильцем вийшли.
Спробуйте і ви, якщо зявилося бажання, може і пробєтеся.
Крапайте,
Роман Безгрошовний
Поважна літня іноземка в тиші ресторану натякає брошками українським опозиціонерам навчитися цінити політичні страви по-грузинськи.
А по суті, з 19 по 22 лютого п.р. в Україну нанесла візит голова правління Національного демократичного інституту (НДІ) міжнародних відносин США, колишній держсекретар США М.Олбрайт. Напевно, щоб не обтяжувати переліком всіх її чільних посад, вона повідомила, що виступає як приватна особа - майже інкогніто. І знову пані залишилася вірною своїм звичкам – з кокетством, що інколи, особливо після виходу на пенсію, набуває дивовижних форм, намагалася нас заінтригувати (чи, таки залякати ?) значенням деяких образчиків з колекції власних прикрас.
Але, це все емоції. Насправді, в поті лиця свого, керівники представництва інституту доклали чималих зусиль, щоб задовольнити “екс - залізну леді” США. Передусім, її поселили в найкращому на цей час київському готелі “Премєр – палас”, де, поза роботою міжнародної конференції в готелі “Русь”, на яку вона, власне офіційно й прибула, з ранку до пізнього вечора розважали бесідами з представниками українського політикуму.
Чомусь так склалося, що найбільш неосвіченими в питаннях побудови демократії або може просто симпатичнішими, виявилися представники опозиції. Лише В.Ющенко, О.Мороз, Б.Тарасюк удостоювалися найвідвертіших розмов. Приватність спілкування забезпечувалася в тиші розкішних ресторанів. А інші ж як - чи не хочуть демократії?
А, може зі сторони краще помітно, що українських опозиціонерів морять голодом і їх треба час від часу “підгодовувати” не стільки обіцянками моральної підтримки. І не те, щоб нам дуже кортіло рахувати гроші американців, нехай це залишається головним болем платників податків в США, але … всяке на думку спадає.
Дійсно, гадати, – не є вдячною справою. Дуже скоро ми дізнаємося, чого ж такого нового - страшного повідали візаві колишній держсекретарці США. Гадаю, не помилюся, якщо припущу, що з їх слів ситуація в Україні не виглядатиме привабливою. Як завжди – все у нас виявиться поганим і не таким як треба…Але кому ? – в цьому варто розібратись.
Поки що сенс діяльності НДІ в Україні вбачається єдиним – брутальний розпродаж бажаючим прийти до влади застарілих американських політтехнологій. Тому і контакти лише з опозицією, тому і модель побудови демократії зразка американського суспільства. Вона ж найдорожча. Ще не забули Югославію, Грузію? Там теж працювали знайомі всім американські комівояжери. І добре, що у нас, в Україні, НДІ просто “липує” результати своєї роботи, але пройде років з десять, нашу опозицію відгодують “до кондиції”, - що ж тоді вона заспіває ? Соловї відпочиватимуть.
Може і збіг обставин, але слід зазначити, що високоповажна пані Мадлен також – суворо у приватному порядку і тільки через “чорний” хід, відвідала конференцію, де зібралися докупи громадські моніторингові організації (примітка - за класифікацією американських політтехнологів – “сторожові пси”). Цей захід проходив в “Українському домі”, а його учасники мали задоволення милуватися як керівники Комітету виборців України (КВУ), канючивши, ходили слідом за працівниками НДІ. А це пояснюється лише тим, що ті оцінюють фінансовий бік проектів з розбудови демократії, тобто, начебто, вирішують непросте питання давати … чи не давати. Теж, свого роду, кокетство…
Безперечно, голова правління НДІ вирішить його правильно. Хто ж в Україні, як не він, спеціально тривалий час відгодовуваний КВУ, проводитиме паралельний підрахунок голосів під час президентських виборів ?! І знову чомусь приходить на згадку Грузія. А чи не знаєте бува, ким свого часу був нинішній голова ЦВК Грузії на їмя Зураб – ліпший грузинський товариш І.Попова (примітка – голова правління КВУ) ? Правильно – вгадали: теж головою правління комітету виборців, але місцевого, який також створений на кошти НДІ. Схема нічого не нагадує? А можливі перспективи всіх радують? І 9 березня вже невдовзі.
Я цікавився у Міністерстві економіки України – там окремим моїм висновкам повинно було б бути і є підтвердження - в реєстраційній картці програми НДІ, чорним по білому зазначається, що основним реципієнтом коштів іноземців, всього якихось два мільйони американських доларів щороку, є Комітет виборців України, вітчизняні громадські обєднання та політичні партії. Від прагнення демократії по-американськи (або все ж таки, якщо чесно, “зелених” рублів) у нас стільки партій розвелось, що цих грошей не може вистачити всім бажаючим, і саме тому доводиться комусь і побігати, а інколи і погарчати на владу. Є бажання?
Але початківцям треба враховувати, що не дарма кріпнуть голоси невдоволених учасників семінарів інституту, передусім для низової ланки блоків “Наша Україна” та Ю.Тимошенко (чи ви здивувалися ?), яких весь час закликають виявляти патріотизм і працювати з виборцями безкоштовно. У них чомусь виникає дивне запитання : “куди йдуть кошти, які витрачає НДІ на проведення президентської виборчої кампанії, і чому ми – на місцях - їх не отримуємо?” Хоча, як можна здогадатися, правдивої відповіді вони таки не отримали. Це більше звучало з підтекстом – “все краще вже вкрали до нас ….”. Хто ? - цікаво і який висновок накльовується ? В цьому випадку правильним є перше, що спадає на думку – а саме: американці виростили в нашому суспільстві не паростки демократії або ринкової економіки, а монстра - армію бажаючих отримати гроші або право на поїздку в далеку Америку “на шару”, в якій і розчиняються окремі щасливчики. Тобто отримують іноземні грошики далеко не всі в Україні, як і не все, що декларується, сюди надходить. Навіщо організується такий ажіотаж і куди йдуть кошти, якщо опозиція, яка власне, як ми бачимо їх і витрачає, - каже, що з року в рік у нас все гірше і гірше? А природно - щоб кортілось …, і кругом весело штовхалися, озираючись на можливих конкурентів, потенційні грантоїди! Ви і не зможете, напевно уявити у всій повній мірі, того задоволення, коли навколо тебе бігають на “цирлочках”.
А на запитання: “Як важко треба працювати і що такого зробити, щоб в нашій країні мати можливість в рік витрачати по 2 мільйони доларів США ?” - скажу в найкращих наших традиціях, - а отож, нема і не знаю, бо всі місця біля золотого коритця вже зайняті, і не всі, виявляється, рильцем вийшли.
Спробуйте і ви, якщо зявилося бажання, може і пробєтеся.
Крапайте,
Роман Безгрошовний