"Дзеркало Тижня" надрукувало PR-матеріал на замовлення?
03/02/2004 | Майдан-ІНФОРМ
В останньому числі "Дзеркала Тижня" надруковано матеріал щодо діяльності Володимира Бойка.
Спочатку маленький коментар щодо першого абзацу, тому що це стосується безпосередньо "Майдану"
"Недавно під стінами адміністрації Президента України проходив черговий нечисленний мітинг. Цього разу на захист журналіста й підприємця Володимира Бойка. Ця подія так і не стала резонансною і не спричинила очікуваного галасу в пресі. Чому? Спробуємо розібратися. "
На питання групи таваріщей, які підписалися під цим "колективним листом до "ДТ"", з усією відповідальністю відповідаємо:
Ця подія не стала резонансною, тому що в нашій країні дуже мало ЗМІ мають сміливість виступати проти посадовців такого рангу, як Генпрокурор. А ви цього не знали, шановні автори? До речі, ніякого "галасу у пресі" як нам точно відомо, учасники цієї акції не очікували - вони не настільки наївні.
Згідно традицій справжньої журналістики, про які так люблять згадувати автори початкової статті в "ДТ" надаємо тут слово В. Бойкові:
Я є журналістом, постійним автором низки видань, зокрема журналу “Політика і культура”, тижневиків “Грані-плюс”, “Свобода” та інших. 28 лютого 2004 року тижневик “Дзеркало тижня” опублікував матеріал “Журналістське дослідування” , в якому містилися неправдиві відомості щодо мене, принижувався мій фаховий рівень, наводилася брехлива інформація щодо обставин цивільної справи за позовом заступника прокурора Донецької області Рафаеля Кузьміна до мене та донецького тижневика “Остров”, в якому була надрукована моя стаття про кримінальний бізнес Генерального прокурора України та працівників прокуратури Донецької області.
Як невдовзі повідомили мене мої колеги з Донецька, цей матеріал був підготовлений компанією “Піар-Донбас” на замовлення заступника прокурора Донецької області Р.Кузьміна, який, за повідомленням ІМІ, вже тільки офіційно витратив 45 тисяч гривень на боротьбу з моїми публікаціям про корупцію в лавах прокуратури. Розміщення цього матеріалу, за даними з тих же джерел, начебто було оплачено безпосередньо заступникові головного редактора Юлії Мостовій в розмірі 3 тисячі доларів США. Матеріал був підписаний п’ятьма особами без наведення місця їхньої роботи, яке “Дзеркало тижня” репрезентувало як відомих журналістів місцевих та центральних ЗМІ. Як встановили на моє прохання донецькі журналісти, насправді ці особи входять до піар-групи, що забезпечує вибори на 61 виборчому окрузі кандидата в народні депутати Олександра Васильєва – брата нинішнього Генерального прокурора. При цьому головним опонентом О.Васильєва є головний редактор газети “Остров” Є.Талишев. Розміщення замовного матеріалу в “Дзеркалі тижня” мало також на менті подальший передрук з посиланням на столичний тижневик в районних газетах, які виходять на території виборчого округу №61 по виборах народного депутата України.
Перед розміщенням матеріалу “Журналістське дослідування” мені спочатку зателефонував працівник компанії “Пі-ар Донбас”, де готувався матеріал на замовлення прокуратури, з тим, щоби уточнити мій телефон для того, щоби, як пояснив піарник, “Дзеркало тижня” могло взяти мій коментар задля видимості “об’єктивності”. Після цього мені зателефонував співробітник тижневика, підтвердив, що мій телефон надала йому фірма “Пі-ар Донбас” і попрохав прокоментувати майбутню публікацію. При цьому сам матеріал, який я мав коментувати, мені, попри моє прохання, не надали, натомість по телефону розповіли його зміст. Як з’ясувалося, це було зроблено навмисно, оскільки на словах мені було названа одна тема матеріалу (про мої особисті взаємини з Генеральним прокурором України), а в дійсності, “Журналістське дослідування” було присвячено зовсім іншій темі – позову Р.Кузьміна до газети “Остров”.
Оскільки редакція “Дзеркала Тижня” не надала мені можливості відповісти за висунуті мені в публікації “Журналістське дослідування” обвинувачення, 1 березня 2004 року я підготував відповідь під назвою “Блиск і зубожіння прокурорських пропагандистів” для Інтернет-видання “Телекритика”, заручившися попередньою згодою редакції цього сайту. Але 2 березня 2003 року “Телекритика” відповіла, що не може надрукувати мою відповідь. При цьому мені порадили звернутися до Ю.Мостової з пропозицією вмістити мій допис у тижневику “Дзеркало тижня”.
Вважаю розміщення в “Дзеркалі тижня” явно замовного й проплаченого працівниками прокуратури Донецької області матеріалу, в якому я паплюжився, а також приховування від мене редакцією “Дзеркала тижня” справжнього змісту замовного матеріалу з тим, щоби я не зміг надати адекватного коментарю, неприпустимим порушенням журналістської етики. Вважаю, що відмова Інтернет-видання “Телекритика” розмістити мою відповідь на надруковані в “Дзеркалі тижня” обвинувачення є різновидом цензури. У зв’язку з цим
п р о ш у :
1. Провести юридичну експертизу тексту моєї відповіді, яку відмовилося друкувати Інтернет-видання “Телекритика” з тим, щоби встановити, чи містив цей текст вислови, які б стали на заваді його оприлюдненню. Якщо ні – дати відповідь на питання, чи не є відмова в його оприлюдненні варіантом цензури?
2. Звернутися в комісію з журналістської етики з приводу розміщення в тижневику “Дзеркала тижня” проплачених працівниками прокуратури піар-матеріалів, які паплюжать журналістів, що висвітлюють у своїх статтях корупцію в органах прокуратури.
Додаток
1. Текст статті “Блиск і зубожіння прокурорських пропагандистів”, яку відмовилося друкувати Інтернет-видання “Телекритика”.
Володимир БОЙКО
2 березня 2004 року
Спочатку маленький коментар щодо першого абзацу, тому що це стосується безпосередньо "Майдану"
"Недавно під стінами адміністрації Президента України проходив черговий нечисленний мітинг. Цього разу на захист журналіста й підприємця Володимира Бойка. Ця подія так і не стала резонансною і не спричинила очікуваного галасу в пресі. Чому? Спробуємо розібратися. "
На питання групи таваріщей, які підписалися під цим "колективним листом до "ДТ"", з усією відповідальністю відповідаємо:
Ця подія не стала резонансною, тому що в нашій країні дуже мало ЗМІ мають сміливість виступати проти посадовців такого рангу, як Генпрокурор. А ви цього не знали, шановні автори? До речі, ніякого "галасу у пресі" як нам точно відомо, учасники цієї акції не очікували - вони не настільки наївні.
Згідно традицій справжньої журналістики, про які так люблять згадувати автори початкової статті в "ДТ" надаємо тут слово В. Бойкові:
Я є журналістом, постійним автором низки видань, зокрема журналу “Політика і культура”, тижневиків “Грані-плюс”, “Свобода” та інших. 28 лютого 2004 року тижневик “Дзеркало тижня” опублікував матеріал “Журналістське дослідування” , в якому містилися неправдиві відомості щодо мене, принижувався мій фаховий рівень, наводилася брехлива інформація щодо обставин цивільної справи за позовом заступника прокурора Донецької області Рафаеля Кузьміна до мене та донецького тижневика “Остров”, в якому була надрукована моя стаття про кримінальний бізнес Генерального прокурора України та працівників прокуратури Донецької області.
Як невдовзі повідомили мене мої колеги з Донецька, цей матеріал був підготовлений компанією “Піар-Донбас” на замовлення заступника прокурора Донецької області Р.Кузьміна, який, за повідомленням ІМІ, вже тільки офіційно витратив 45 тисяч гривень на боротьбу з моїми публікаціям про корупцію в лавах прокуратури. Розміщення цього матеріалу, за даними з тих же джерел, начебто було оплачено безпосередньо заступникові головного редактора Юлії Мостовій в розмірі 3 тисячі доларів США. Матеріал був підписаний п’ятьма особами без наведення місця їхньої роботи, яке “Дзеркало тижня” репрезентувало як відомих журналістів місцевих та центральних ЗМІ. Як встановили на моє прохання донецькі журналісти, насправді ці особи входять до піар-групи, що забезпечує вибори на 61 виборчому окрузі кандидата в народні депутати Олександра Васильєва – брата нинішнього Генерального прокурора. При цьому головним опонентом О.Васильєва є головний редактор газети “Остров” Є.Талишев. Розміщення замовного матеріалу в “Дзеркалі тижня” мало також на менті подальший передрук з посиланням на столичний тижневик в районних газетах, які виходять на території виборчого округу №61 по виборах народного депутата України.
Перед розміщенням матеріалу “Журналістське дослідування” мені спочатку зателефонував працівник компанії “Пі-ар Донбас”, де готувався матеріал на замовлення прокуратури, з тим, щоби уточнити мій телефон для того, щоби, як пояснив піарник, “Дзеркало тижня” могло взяти мій коментар задля видимості “об’єктивності”. Після цього мені зателефонував співробітник тижневика, підтвердив, що мій телефон надала йому фірма “Пі-ар Донбас” і попрохав прокоментувати майбутню публікацію. При цьому сам матеріал, який я мав коментувати, мені, попри моє прохання, не надали, натомість по телефону розповіли його зміст. Як з’ясувалося, це було зроблено навмисно, оскільки на словах мені було названа одна тема матеріалу (про мої особисті взаємини з Генеральним прокурором України), а в дійсності, “Журналістське дослідування” було присвячено зовсім іншій темі – позову Р.Кузьміна до газети “Остров”.
Оскільки редакція “Дзеркала Тижня” не надала мені можливості відповісти за висунуті мені в публікації “Журналістське дослідування” обвинувачення, 1 березня 2004 року я підготував відповідь під назвою “Блиск і зубожіння прокурорських пропагандистів” для Інтернет-видання “Телекритика”, заручившися попередньою згодою редакції цього сайту. Але 2 березня 2003 року “Телекритика” відповіла, що не може надрукувати мою відповідь. При цьому мені порадили звернутися до Ю.Мостової з пропозицією вмістити мій допис у тижневику “Дзеркало тижня”.
Вважаю розміщення в “Дзеркалі тижня” явно замовного й проплаченого працівниками прокуратури Донецької області матеріалу, в якому я паплюжився, а також приховування від мене редакцією “Дзеркала тижня” справжнього змісту замовного матеріалу з тим, щоби я не зміг надати адекватного коментарю, неприпустимим порушенням журналістської етики. Вважаю, що відмова Інтернет-видання “Телекритика” розмістити мою відповідь на надруковані в “Дзеркалі тижня” обвинувачення є різновидом цензури. У зв’язку з цим
п р о ш у :
1. Провести юридичну експертизу тексту моєї відповіді, яку відмовилося друкувати Інтернет-видання “Телекритика” з тим, щоби встановити, чи містив цей текст вислови, які б стали на заваді його оприлюдненню. Якщо ні – дати відповідь на питання, чи не є відмова в його оприлюдненні варіантом цензури?
2. Звернутися в комісію з журналістської етики з приводу розміщення в тижневику “Дзеркала тижня” проплачених працівниками прокуратури піар-матеріалів, які паплюжать журналістів, що висвітлюють у своїх статтях корупцію в органах прокуратури.
Додаток
1. Текст статті “Блиск і зубожіння прокурорських пропагандистів”, яку відмовилося друкувати Інтернет-видання “Телекритика”.
Володимир БОЙКО
2 березня 2004 року
Відповіді
2004.03.02 | Предсказамус
Небольшое нежурналистское расследование
Самое интересное в статье "Журналистское доследование" это имена авторов. Берем в руки Гугл и смотрим:Ольга ГАЛЬСКАЯ, первый зам главного редактора еженедельника "Донецкие новости". В принципе, на этом можно было бы поставить точку, если бы не стьатьи уважэаемой госпожи Гальской на криминальные темы, четко демонстирующие тесный контакт с правоохранителями.
Рамиль ЗАМДЫХАНОВ. "Рамиль Загирович Замдыханов, директор ЧП "Редакция "КП", шеф-редактор "Телегида" с 1995 по 2000". В сети нашелся только его вопрос о том, не является ли употребление лекарств на спиртовой основе нарушением мусульманских догматов, (он его задал в каком-то опроснике). Это все. Как-то слабо похоже на журналиста.
Евгений ШИРОКОВ, тоже из "Донецких новостей" и тоже промышляет криминальными репортажами (не расследованиямИ, а именно репортажами), но до уровня Гальской не дорос. Даже в редколлегию не попал пока.
Митар РОЧЕНОВИЧ, "бывший журналист бывшей Югославии". Яростный борец со злыми янки, ныне живущий в Украине. Чтоб долго не расскзаыать, цитата: "В последние годы судьба забросила меня в другую страну - Украину. Я прошел через войну, через развал своей страны и, честно говоря, думал, что все это уже позади. И что же? Накануне нового, 2001-го, года мир получил новый подарочек от ЦРУ. И вот читаю этот поистине "нострадамусовский" документ, именуемый "Общие направления 2015 года". И России, и Украине там "пророчат" не самое радужное будущее. У России "критическим фактором" почему-то названо руководство страны (что же теперь, без правительства жить?). А Украине разведывательное ведомство предписало "широко распространенную коррупцию, власть, криминальных организаций". И, конечно, медленный, но уверенный отход от России. Интересно, почему я теперь к "прогнозам" ЦРУ отношусь иначе?"
Максим КАРАЧЕВЦЕВ, "Комсомольская правда в Украине". В принципе, на этом тоже можно поставить точку. Когда-то сгоряча подписался под манифестом против цензуры аж дважды, теперь, похоже, замаливает грехи.
Теперь думаю, может "ЗН" вообще из букмарков удалить? Очень уж не люблю таких людей.
2004.03.03 | дончанин
Re: Небольшое нежурналистское расследование
Предсказамус, Вы несправедливы к господам из пиар команды Васильева, которые подписали написанный в прокуратуре (по указанию заместителю областного прокурора Кузьмина) текст против Бойко. Все эти замдыхановы и широковы не только выдающиеся журналисты, достойные быть представленными на страницах "Зеркала недели". Еще они - поэты, чьим творчеством украшены сейчас все заборы в Марьинке (61 избирательный округ). Цитирую очередной шедевр:Путин нужен россиянам,
А Васильев – всем селянам.
А вообще-то, о продажности Мостовых в Донецке ходят уже анекдоты. Особено после того, как зам. Мостового Кораблев (бывший собкор по Донецку) не донес в редакцию часть денег, полученных от Ахметова.
2004.03.03 | Mykyta
Re: Небольшое нежурналистское расследование
Предсказамус пише:> Теперь думаю, может "ЗН" вообще из букмарков удалить? Очень уж не люблю таких людей.
Мені дуже подобалась Львівська Газета - але після недавніх вихвалянь Януковича я її таки викинув з закладок. Те саме зробив і з ЗН. На такі неподобства треба реагувати, бо інакше буде прикладом для інших.
2004.03.02 | КП8416
А чого ж ви хотіли?
"Зєркало нєбздєлі" - філія американського "Новава русскава слова". А ту рептильку днями прикупив рабінович. Так, так, отой самий рабінович, що зараз бореться з "Сільськими вістями". Ще й радіо якесь американське "русскаязичнає" прикупив заодно. Про антисемітизм - ні слова.2004.03.02 | Vadym Gladchuk
Re: "Дзеркало Тижня" надрукувало PR-матеріал на замовлення?
"ДТ" вже давно розміщує статті на замовлення. Причому беруть "чорним" налом...2004.03.03 | Михайло Свистович
Re: А потім хтось ще дивується, чому це майданівці
не ходять на журналістські тусовки. Типу гонорові. Так, ми бідні, але гонорові2004.03.03 | Петрович
с форума "Телекритики"
На форуме ТК тоже отреагировали адекватно:Автор: читатель "ЗН"
Дата: 02-03-2004 16:21
Извиняюсь, если что-то пропустил, но, кажется, от внимания участников этого форума ускользнуло событие, этого внимания, по-моему, заслуживающее. Ведь не так давно тут случались дискуссии о журналисткой этике и прочих химерах.
Речь о публикации в последнем «Зеркале недели»
http://www.zerkalo-nedeli.com/ie/show/483/45720/
После прочтения этого материала возникает множество вопросов, ну например:
1.Почему под этим текстом строк на двести подписи сразу пяти (!!) человек? Это что – заявление, протест, выражение мнения «широких кругов» коллег? Факты, приведенные в материале, скупы и явно не требовали напряжения усилий такого ограниченного контингента авторов.
2. Если же такая массовость должна была произвести впечатления «объективности» и «непредвзятости» авторов к персоне Владимира Бойко (ничего личного – только коллективное), то почему не указаны их должности? По крайней мере, двое из подписантов работают в васильевских (генпрокурорских) СМИ – ТРК «Киевская Русь» и «Донецких новостях». С последними у Бойко, кажется, вообще давний конфликт.
3. В читательских комментариях к материалу
http://www.zerkalo-nedeli.com/ie/phorum/show/13/24667/?st_id=-45720#new
содержится предположение, что разместили эту публикацию ввиду выборов в округе 61, где против брата генпрокурора будет бороться редактор газеты «Остров» (претендент от "Нашей Украины"), в которой и появились антивасильевские статьи Бойко. Высказывалось также предположение, что накануне выборов в СМИ округа появятся перепечатки этого материала из «ЗН» (авторитетное же издание, явно не «ДН»!). Интересно, если такое случится, то появится ли затем в «ЗН» статья о грязных технологиях по-донецки, с указанием, что и само «Зеркало» использовали в гнусных целях?
4. Рядом со статьей – комментарий самого Бойко. Эта колонка, видимо, должна произвести впечатление той самой «объективности», потому как и обвиняемой стороне дали возможность высказаться. Насколько Бойко удалось парировать обвинения – неважно (если бы ему предоставили столько же места, как и пятерке авторов, то, уверен, его аргументы выглядели бы более убедительно). Важно другое – это здорово напоминает приемы нашего ТВ и апологетов его нынешней политики, которые при случае не забывают упомянуть, что не только Медведчука и Шуфрича показывают в новостях, но и оппозиционерам уделяют долю эфира. Учитывая, что чуть ли не половина редакции «ЗН» входит в комиссию по журналисткой этике, хочется прояснить: это и есть образец этического поведения?
5. Вопрос риторический (пусть даже глупый): а не связано ли появление той статьи с недавним появлением в «ЗН »в качестве заместителя главного редактора некоего Сергея Кораблева – любимого журналиста Рината Ахметова, подарившему ему за одно интервью в «ЗН» квартиру в центре Донецка? Тем более, что Кораблеву есть на что обижаться на Бойко, который вроде бы неоднократно высказывал свои сомнения в профессиональных и моральных качествах нынешнего зама Мостовой.
И наконец, качество самой статьи ну никак не достойно «ЗН»! Чего стоит только такая хронологическая путаница:
«По инициативе нынешнего генерального прокурора Геннадия Васильева дело в отношении Бойко было вновь тщательно пересмотрено и закрыто. Об этом свидетельствует решение Луганской областной прокуратуры от 23.12.03 года. Однако Бойко почему-то не успокаивается. В октябре 2003 года в газете «Остров» была напечатана статья за его подписью, касающаяся Геннадия Васильева, тогда народного депутата Украины и еще некоторых людей». Прелестно! Почему это Бойко «не успокоился» за два месяца до того, как Васильев закрыл дело! И вообще – что за логика: от тебя, типа, отвязались, а ты все рыпаешься, неблагодарный?
И еще один «прикол». В этом же номере «ЗН» размещена брюзжащая статья Валерия Дружбинского о повальной «желтизне» нынешней прессы. С ностальгическими воспоминаниями о «журналистском братстве» времен "совка".
2004.03.03 | богач/бедняк
Свистович, Вы дурак, извините.
Михайло Свистович написал:Re: А потім хтось ще дивується, чому це майданівці
не ходять на журналістські тусовки. Типу гонорові. Так, ми бідні, але гонорові.
Убиться! А общественные сортиры майдановцы посещают? Да?! Так там же даже дороже будет, чем на прессухе?! А клавиатурой тоже не пользуйтесь, потому что эта роскошь - только для богатых или продажных журналюг?
Просто смешно... Детский сад... для дебилов. Худший вариант. Хотя и вполне ожидаемый и предсказуемый. Противно, что, читая такое, становится стыдно и за себя.
2004.03.03 | Павло Стопудів
Re: Свистович, Вы дурак, извините.
Да, на Майдан ходять люди с разным уровнем достатка, но сам сайт не имеет достаточно мощной финансовой поддержки, поэтому слова Свистовича не должны были Вас обидеть, уважаемый б/б. И ваша снобистская реакция совершенно непонятна. И если вы кого-то обзываете, так, блять, представляться надо.2004.03.03 | Михайло Свистович
Re: Звиняю, куди ж я подінусь
богач/бедняк пише:>
> Убиться! А общественные сортиры майдановцы посещают? Да?! Так там же даже дороже будет, чем на прессухе?! А клавиатурой тоже не пользуйтесь, потому что эта роскошь - только для богатых или продажных журналюг?
Богач, Ви дурак, ой, бєдняк, вибачте. До чого тут пресухи? На них ми якраз ходимо. Я писав про тусовки, тобто всілякі свята журналістські, пасідєлкі з розмовами про етику, спільний кодекс, розмови про корпоративність. Ненавидів це слово іще в банку. Чому це я повинен солідаризуватися з усяким, гм..., бєдняком, тільки тому, що він зі мною однієї професії?
>
> Просто смешно... Детский сад... для дебилов.
А Ви до якої групи в ньому ходите?
>
> Противно, что, читая такое, становится стыдно и за себя.
Це добре, що Вам ще стає соромно. Значить, Ви ще не зовсім кінчений, є надія на виправлення.
2004.03.03 | Майдан-ІНФОРМ
стаття В.Бойка, яку відмовилась друкувати "Телекритика"
Блиск і зубожіння прокурорських пропагандистівВолодимир Бойко
Виявляється, корупції в органах прокуратури немає й бути не може, а прокурорські чини живуть виключно на одну зарплатню. Ба більш того – якщо журналіст викриває корупцію в прокурорських лавах, то такий журналіст і не журналіст зовсім, а приватний підприємець, місце якому – у в’язниці. Саме такий висновок можна зробити з публікації в останньому числі “Дзеркала тижня” під назвою “Журналістське дослідування”.
Як мені з “Дзеркала тижня” телефонували
26 лютого, четвер. Сиджу за комп’ютером – роботи море. Десь опівдні роздається дзвінок по мобільнику:
Ало, ето Владімір Бойко?
Він самий. Слухаю вас уважно.
Ну шо, ми так і будєм по-українські разговарівать?
Так і будемо, але хотілося б знати, з ким.
На тому кінці переходять на українську мову:
Це компанія “Пі-ар Донбас”. Просто я перевіряю, чи це дійсно Ваш телефон. Зараз з Вами зв’яжуться з “Дзеркала тижня”, де вийде стаття про Вашу неетичну поведінку. Треба, щоби в статті була викладена точка зору й протилежної сторони, тобто Ваша.
І про що ж Ваша компанія має написати?
Про Ваші взаємини з прокуратурою.
Хвилин за п’ять мелодія увертюри до “Кармен” знову відриває від роботи. Телефонує хлопець з “Дзеркала тижня”, який, на відміну від донецьких піарників, українською не володіє взагалі. Добре, хоч розуміє.
Ало, ето Віталій Кукса із “Зеркала неделі”. Вам должни билі сейчас позвонить і предупредить о моем звонке.
Ви маєте на увазі компанію “Пі-ар Донбас”?
Ага, Ви уже в курсе. Дєло в том, что в следующем номере вийдет о Вас матеріал і я должен взять коментарій.
Вибачте, але як я можу коментувати те, чого не бачив? Ви би не могли направити мені текст або хоча б сформулювати запитання?
Хлопець мнеться:
Направіть я не могу... Ви же понімаєте, не я готовіл...
Ну тоді поясніть, про що хоч йдеться?
Дєло в том, что ведущіє українскиє журналісти заявили о том, что Ви себя неетично ведете, придавая Вашим лічним отношениям с Генеральним прокурором ,так сказать, публічное звучане.
Господи, та немає в мене ніяких взаємин ані з Генеральним прокурором, ані з тими, хто замовив і проплатив розміщення у Вашому виданні статті щодо моєї персони. І нічого від Васильєва мені, дякуючи Богові, не потрібно.
Но Ви же требуєтє...
Я вимагаю лише те, що мені належить за законом, і не від Васильєва, а від держави.
Довелося пояснити співбесідникові, що після виходу в лютому 2002 року моєї статті “Прокурори-багатоверстатники” в “Україні кримінальній” про діяльність довірених осіб народного депутата Геннадія Васильєва, в мене було проведено три обшуки, причому санкціонований лише один. Винесено меблі, книжки, особисті записи, вилучено документи. Була порушена кримінальна справа за начебто несплату податків, а сам я був затриманий прямо на робочому місці в редакції донецької газети “Салон”, де тоді працював оглядачем відділу “Бізнес/фінанси”. Я незаконно перебував у в’язниці, звідкіля вийшов практично без шкіри на ступнях і на спині. До цього дня виконавці цього беззаконня не покарані, нічого з вилучених речей, окрім комп’ютера, мені не повернуто, матеріали справи вже рік ховають від суду, куди я звернувся зі скаргою на незаконність порушення кримінальної справи. Саме тому – пояснив я своєму співбесідникові – журналісти з цілої низки столичних видань та представники громадських організацій провели 17 лютого 2004 року пікетування Адміністрації Президента, а я направив Гаранту Конституції свої вимоги – повернути вилучені речі, покарати тих працівників прокуратури, податкової міліції та суду, які незаконно мене тримали за ґратами, проводили несанкціоновані обшуки, підробляли документи на арешт квартири в Донецьку, що належить мені, моїй матері та моїй дитині. Хлопець мовчки вислухав і повісив трубку. Матеріал, які я мав прокоментувати, мені так і не показали.
День прокурорського дурня
Я давно так не сміявся, як в суботу 28 лютого, побачивши в “Дзеркалі” колективного листа за п’ятьма підписами з рішучим осудом моєї персони та оповіддю про те, якою законослухняною людиною є заступник прокурора Донецької області Рафаель Ізмайлович Кузьмін http://www.zn.kiev.ua/ie/show/483/45720/. Але після приступу сміху на мене найшла хвиля сорому – мені нічого не говорили прізвища провідних журналістів, удостоєних публікацією в “Дзеркалі тижня”. Оскільки ці люди підписалися під текстом з викладенням таких подробиць з матеріалів порушеної проти мене кримінальної справи, які я й сам не знав, цілком природно, мені захотілося з’ясувати, що ж це за люди і як вони ознайомилися з документами, доступ до яких мають лише працівники прокуратури, та й то далеко не всі. Оскільки “Дзеркало тижня” не вказало, в яких видання працюють провідні журналісти, що так рішуче мене засуджують, довелося, ніяковіючи від власного невігластва, півдня опитувати своїх київських знайомих – чи, часом, не чули вони таких прізвищ? Виявляється, ні. Може, ці провідні журналісти працюють у Донецьку? Я написав листа в донецьку газету “Салон” своїм добрим знайомим з проханням допомогти в розшуках. Наступного дня отримав відповідь, яку наводжу дослівно
БВ>Ларо, ти не могла б з’ясувати, хто такі Ольга ГАЛЬСЬКА,Раміль ЗАМДИХАНОВ, Євген ШИРОКОВ, Мітар РОЧЕНОВИЧ, Максим КАРАЧЕВЦЕВ?
Я, конечно, могу ошибиться, но Замдыханов и Карачевцев - это «Киевская Русь»,
остальные, кажется, «Донецкие новости», о Роченовиче не слышала ничего вовсе.
А ще за пару годин надійшла інформація, що “підписанти” – це, начебто, піар-група, яка обслуговує на 61-му виборчому окрузі кандидата в народні депутати Олександра Васильєва – брата нинішнього Генпрокурора, якому, як неодноразово стверджувала преса, належать газета “Донецкие новости” і телеканал “Киевская Русь”. Певно, відтепер 28 лютого я святкуватиму кожного року нарівні з 1 квітня та Днем прокурорського працівника.
Текст був для мене абсолютно несподіваним, оскільки Рафаель Ізмайлович Кузьмін не перший день переймається проблемами ЗМІ і я думав, що він є людиною більш розумною, яка усвідомлює, що подібна пропаганда жодних позитивних наслідків для нього не матиме. Донедавна Р.Кузьмін значився помічником народного депутата Г.Васильєва і, як неодноразово стверджували ЗМІ, опікувався бізнес-інтересами Геннадія Андрійовича в Донецьку. Передусім – медіа проектами нинішнього Генерального прокурора: газетою “Донецкие новости” (де, до речі, працює дружина Р.Кузьміна Маріна) і каналом “Киевская Русь”. Як повідомляв Інститут масової інформації, цей скромний державний службовець офіційно вже витратив 45 тисяч гривень на боротьбу зі мною. У яку копієчку стала Рафаелю Ізмайловичу розміщення в столичній газеті підготовленого компанією “Пі-ар Донбас” матеріалу – можна тільки здогадуватися. Якби я був зловтішною людиною, то мав би всі підстави радіти з того, що в такий спосіб підриваю економіку опонента – це ж які “бабки” пішли на вітер. Та я б за такі гроші Р.Кузьміну сам би про себе текст написав, і, між іншим, домовився б про розміщення за значно дешевшими розцінками. Та ще й не було б стільки глупоти, як в цьому “листі осуду”.
Невже при такому фінансуванні не можна було б заручитися підписами якщо не київських, то хоча б донецьких журналістів, але таких, які не мають відношення до Г.Васильєва й Р.Кузьміна? За що компанія “Пі-ар Донбас” тільки гроші бере? До того ж, я би зрозумів, якби подробиці порушеної проти мене кримінальної справи описував слідчий, в провадженні якого вона була, або прокурор, який здійснював нагляд. Але люди, що підписали надрукованого в газеті листа, не знають і знати не можуть ці подробиці ні за яких обставин. Я й то не знаю, що кримінальну справу проти мене в черговий рази було закрито 23 грудня 2003 року, оскільки ніхто не видає мені відповідну постанову, а провідний журналіст Роченович про це знає. Прокурорські вуха настільки відверто старчать з цієї публікації, що компанії “Пі-ар Донбас” варто було б повернути гроші замовникові.
Ну, навіщо, питається, писати, що начебто я є приватним підприємцем, якщо можна елементарно перевірити, що я ним не є й ніколи не був? Тобто, поганого нічого в занятті приватнопідприємницькою діяльністю, звісно, немає і мене це аж ніяк не ображає, але навіщо писати явну неправду? Для того, щоби довести, що я не маю відношення до журналістики? Так я й сперечатися з цього приводу не стану, хоча працюю в журналістиці вже 14 років, був редактором першої української незалежної газети, виданої типографським способом, створював одне з перших інформаційних агентств. Можливо, авторам публікації в “Дзеркалі тижня” це невідомо, але в жанрі розслідування я працюю не півроку, як можна зрозуміти з листа, а з 1991 року, коли в московській газеті “Мегаполіс-експрес” вийшла моя стаття про те, як в Донецьку працівники КДБ “організували” справу про контрабанду алюмінію. Тоді, до речі, також були охочі відправити мене за ґрати, але, кажуть, втрутився тодішній Голова КДБ СРСР Володимир Крючков і дав вказівку своїм підлеглим не ганьбитися переслідуванням журналіста. Але все це до справи відношення не має. Бо проводити в людини обшуки без відповідної санкції, виносити речі, документи, книжки, підробляти виконавчий лист на арешт квартири – то є злочин, незалежно від того, чи працює та людина в редакції газети, чи де інде. Хіба я вимагаю покарати тих правоохоронців, які незаконно утримували мене під вартою, тому, що я журналіст? Ні. Незаконне затримання є злочином, відповідальність за який встановлена статтею 371 Кримінального кодексу України, а оскільки суд встановив, що я був затриманий незаконно, винні мають бути покарані незалежно від того, де я працював і чи працював узагалі. Якщо автори листа визнають, що я ніколи ніяких протиправних діянь не вчиняв і справу щодо мене закрито за відсутністю складу злочину, то, питається, яке покарання понесли ті люди, яка мене безпідставно притягнули до відповідальності, і яка компенсація мені за це виплачена? Бо, нагадую, згідно з вимогами закону (стаття 53-1 КПК України) кримінальна справа за реабілітуючими обставинами може закриватися лише з одночасним винесенням постанови про відшкодування шкоди, заподіяної людині, яку незаконно піддали кримінальному переслідуванню. Мова йде навіть не про суму, мова йде про принцип. Справу щодо мене закривали три рази й ніхто навіть вибачатися не збирається. А це – беззаконня незалежно від того, чи подобаються комусь мої статті, чи ні.
Або інший приклад – ну навіщо писати, що проти мене порушували кримінальну справу податківці? Та ніколи такого не було – справу порушувала прокуратура. Це трапилося після того, як в березні 2002 року в Донецьк прибула комісія з Генпрокуратури перевіряти факти, викладені в моїх публікаціях про корупцію в оточенні Г.Васильєва. Перевірили: факти знайшли підтвердження. Після цього працівники прокуратури Донецької області стали погрожувати, що відправлять мене за ґрати – про це “Україна кримінальна” писала ще за два місяці до порушення справи.
Лихо без розуму
Що стосується другої частини “листа осуду”, яка присвячена позову до мене Р.Кузьміна, то про це вже також писалося чимало, оскільки ця історія красномовно доводить, що лихо буває не тільки від розуму, але й від глупоти та переконання у власній безкарності.
7 листопада 2003 року Геннадій Васильєва, тоді – кандидат на посаду Генерального прокурора, був змушений відповідати з трибуни Верховної Ради на дуже й дуже неприємні запитання, спричинені моєю статтею “В краю непуганых прокуроров”, яка була надрукована в донецькому тижневику “Остров” і передрукована “Україною кримінальної”. Г.Васильєв навіть заявив, що в суді є справа за позовом до мене і він зробить все, щоби вона була розглянута. А наступного робочого дня, дійсно, було зроблено ото “все”, про що говорив майбутній Генпркоурор. О п’ятій ранку прокуратура м. Донецька затримала та кинула до в’язниці без жодних пояснень підполковника міліції у відставці Михайла Халаджі, який розповів у своєму інтерв’ю в статті “В краю непуганых прокуроров” про кримінальний бізнес Васильєва та про свої зустрічі з Р.Кузьміним, якого пенсіонер МВС прохав повернути 50 тисяч доларів, що шахрайським шляхом виманили в його дружини люди з оточення Г.Васильєва. Того ж дня суддя Київського районного суду м. Донецька Віктор Попревич порушив цивільну справу проти мене та газети “Остров”, тільки не за позовом Г.Васильєва, а за позовом Р.Кузьміна, причому рішення було написано й здано в канцелярію через 8 (!)днів – такого прецеденту українське правосуддя, певно, не знає. Позов був заявлений в сумі 200 тисяч гривень і Рафаель Ізмайлович, який себе корупціонером не вважає, тим не менш десь примудрився достати 20 тисяч гривень для сплати державного мита. Мабуть, у Геннадія Андрійовича позичив. А наступного дня кримінальна справа проти мене, яка до того два рази закривалася через відсутність складу злочину, була поновлена.
У пресі вже неодноразово розповідалося, як судді Попревичу вдалося розглянути справу за моєю відсутністю та без відома видавця газети за лічені дні – і про те, як повістки направлялися на одну дату, а слухання було призначено на інший день, і про те, що адреси відповідачів були списані “зі стелі”, і про те, як була підроблена ухвала про забезпечення позову. Треба думати, суддя, виносячи заочне рішення, дуже не хотів, щоби я з’явився в судове слухання та надав докази викладених у статті фактів. А те, що такі докази існують, Р.Кузьмін знає достеменно, оскільки свого часу я передав в Комітет Верховної Ради по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією велику кількість документів, які докладно висвітлюють бізнес-діяльність як Г.Васильєва, так і самого Р.Кузьміна.
Рішення я отримав лише 30 січня 2004 року, всі мої намагання ознайомитися з його текстом раніше були безуспішними попри мої численні скарги, до того ж працівники суду ховали матеріали справи. Причому не тільки від мене, але навіть від іншого судді цього суду – Інни Масло – в провадженні якої перебуває моя скарга на дії держвиконавця, що став виконувати це рішення. Лише 23 лютого 2004 вимоги судді І.Масло були задоволені й нарешті мені для ознайомлення видали матеріали справи. Того ж дня я подав апеляційну скаргу, а тому зараз будь-які розмови про те, що суддя В.Попревич діяв відповідно до закону, є передчасними – подивимося, що скаже апеляційний суд.
Хоча Голова Рада суддів Донецької області вже висловила свою точку зору, викликавши до себе суддю В.Попревича й попередивши його про відповідальність за допущену ним фальсифікацію документів. Річ у тім, що 19 грудня 2003 року, навіть не очікуючи, коли винесене заочно рішення вступить у законну силу, В.Попревич виготовив фальшивий виконавчий лист про стягування з мене 50 тисяч гривень на користь Р.Кузьміна. Цей лист представник Р.Кузьміна здав у виконавчу службу і написав заяву про накладання арешту на квартиру в Донецьку, що належить рівними частками мені, моїй матері та моїй 8-річній доньці. Реально в цій квартирі проживає лише моя 75-ти річна матір, у якої 19 грудня держвиконавцем був проведений обшук та примусово вилучені документи на право власності на квартиру. Після того, як я з’ясувалося, що цей виконавчий лист є фальсифікатом, я подав заяву про порушення кримінальної справи проти Р.Кузміна й В.Попревича. Заява досі не розглянута, але В.Попревич негайно після того відкликав виконавчий лист, арешт з квартири був знятий, а державний виконавець повернув документи на квартиру. Суддя В.Попревич за цей вчинок був суворо попереджений, про що мене листом від 19 лютого 2004 року поінформувала прокуратура Донецької області. А тому, принаймні, дивним, виглядають вміщені в “листі п’ятьох” інтерв’ю з Попревичем та начальником районної виконавчої служби про те, які вони “білі та пухнасті”. Якщо суддя В.Попревич сподівається в такий спосіб уникнути відповідальності, то він помиляється. Як, до речі, і автори чергової прокурорської “заказухи”. Щодо прокурорських піарників, то їм треба не “контрзаходи” організовувати, а шукати більш-менш пристойний вихід з ситуації, коли суддя й заступник прокурора області були спіймані за руку на підробці документів.
Історія з листом п’ятьох “провідних українських журналістів” у черговий раз засвідчує, що наявність грошей далеко не завжди компенсує відсутність розуму. Окрім того, я дуже вдячний і Г.Васильєву, і Р.Кузьміну, і, звісно, “Дзеркалу тижня”, за те, що вони так переймаються рекламою моєї скромної персони. Журналіст – людина публічна, і будь який шум навколо представника цієї професії лише йде йому на користь та збільшує розмір його гонорарів. Я вже не кажу про те, що тепер громадськість буде уважніше слідкувати за тим, яке покарання понесе судді В.Попревич за виготовлений ним фальшивий виконавчий лист на користь заступника прокурора Донецької області Р.Кузьміна. А я, зі свого боку, обіцяю не залишати без своєї уваги, ані цих двох достойників, ані їхнього покровителя з Генеральної прокуратури.
2004.03.03 | Кіпіані
Не туди б"єш, "Дзеркале"!
На мій погляд, Володимир Бойко - один із найкращих журналістів України. Працює у невдячному і небезпечному жанрі. Класно пише. Б"є саме туди, куди треба. І мені страшенно сумно, що "ДТ" вдарило "по своїм"...А ці кумедні холуї, "зірки донецької журналістики", ще матимуть можливість висвітлити кримінальний процес проти їхніх донів.
2004.03.04 | Vadym Gladchuk
Re: Не туди б"єш, "Дзеркале"!
Був свідком як одна контора що розтринькує бюджетні кошти у Володимира М. замовляла іміджеву статтю, про те які вони білі та пухнастіЗадається це було у 2000 році...
Продаються, але все рівно газетка гарна
2004.03.04 | Ukflxer має бути ігнорований!
Re: Не туди б"єш, "Дзеркале"!
Vadym Gladchuk пише:> Продаються, але все рівно газетка гарна
Така ж гарна як і ти.
http://www.facts.kiev.ua/March2001/1303/02.htm
Что же касается молодых участников антипрезидентских акций в Киеве, то их, по информации Всеукраинского молодежного объединения "Молодежь -- надежда Украины", в ряды оппозиционеров привлекли... пять миллионов долларов, выделенных якобы на акцию "Украина без Кучмы". В заявлении организации, переданном "ФАКТАМ", говорится, что члены ВМО "Молодежь -- надежда Украины" были свидетелями, как присоединявшихся к акции распределяли по "политическим симпатиям": если ты крепкий парень и когда-то занимался спортом, то твое место в УНА-УНСО, а если этими качествами не обладаешь -- можешь заночевать в палатках партии "Батькiвщина" за 50 грн. в сутки. Кстати, такие расценки, по данным ВМО, действовали на последнем этапе антипрезидентской акции, а до Нового года платили больше -- 100 грн. в сутки. За участие же в приветствии Юлии Тимошенко возле Лукьяновского СИЗО 8 марта руководители партии "Батькiвщина" обещали студентам по 10 грн. и три гвоздики.
В сообщении организации "Молодежь -- надежда Украины" говорится также, что все последние события в нашей стране -- не что иное, как "информационная война за электорат и финансы Запада". "Тех денег, которые выделены структурами, близкими к экс-вице-премьеру Ю.Тимошенко, на борьбу с "авторитарным режимом" (а это, по информации, полученной ВМО "Молодежь -- надежда Украины" из конфиденциальных источников, 70 млн. долларов) хватит максимум до конца весны. А дальше? Поэтому оппозиция сознательно идет на обострение конфликтов и провоцирует в обществе революционную ситуацию".
Инф. "ФАКТОВ"
2004.03.04 | Михайло Свистович
Re: А дехто скоро буде відключений від форуму.
За систематичний спам. Бо Правила - однакові для всіх.2004.03.04 | Роман ShaRP
Та вже треба було відключити. (-)
2004.03.04 | Ukflxer має бути ігнорований!
я готовий до цього
якщо гладчук припинить спамити у новинах і на форумі.2004.03.04 | Михайло Свистович
Re: ні, це я готовий до цього
А від Вашої готовності тут мало що залежитьUkflxer має бути ігнорований! пише:
> якщо гладчук припинить спамити у новинах і на форумі.
Гладчук не спамить одне те й саме повідомлення по кілька разів на день. Та ще й впродовж кількох днів і тижнів. Іноді у нього трапляється, що він ставить однакове повідомлення у дві різні гілки, але ж не ставить це саме повідомлення щоденно.
Завтра хтось захоче вижити КЕ з форуму, хтось Шутера, хтось Іллю, а хтось Шарпа, знайде якесь, на його думку, "компрометуюче" повідомлення цих персонажів і почне спамити його після будь-якого повідомлення нелюбого йому персонажа. У що перетвориться наш форум?
2004.03.04 | peter byrne
vechny provokator
where boyko goes trouble is not far behind.kakaya-to psikhoterapiya zdes' nuzhna.
te kotorye chitayut boyko budut prodolzhat' ego chitat', navernoe.
ne dlya kogo ne sekret metody zn, metody boyko, metody prokuratury, pr-shchikov, itd.
skuchno.
2004.03.04 | Павло Стопудів
Re: vechny provokator
a kak po mne, yesli komu-to skuchno, to on mozhet perestat' zay*byvat' nas translitom i ubirat'sya zanimat'sya politikoj v toj strane, pasport kotoroj lezhyt u nego v karmane.2004.03.09 | peter byrne
Re: vechny provokator
ehto 21 vek. prichem passport?dumaesh' po staromu.
2004.03.04 | знаю
Re: vechny provokator
It takes an asshole to know one.2004.03.03 | Skapirus
Дзвіночок №2
Наводжу передрук своєї репліки до журналістів "Зєркала нєдєлі" у відповідь на зазначену ганебну статтю. Відповідь надрукована на їхньому форумі:Не люблю по-пустому писати на форумах, але ця публікація мене відверто дістала. Я поки що є постійним читачем вашої газети, але щодалі то більше в ній проявляються замовні статті. Першою такою статтею як на мене (Дзвіночок номер раз), була стаття про ядерне паливо з піску. Другу я зараз мав "щастя" читати. Хотілося б сподіватися, що газета не дійде до "Дзвіночка номер три", і не стане подібною до газет "Факты" або "Сегодня". Все залежить лише від Вас, журналісти газети. І тому прошу не кричати на весь світ, коли бандюки прийдуть Вас закривати. Особисто я підтримувати Вас тоді, коли прозвучить "дзвіночок номер три" не буду. Ви риєте яму собі ж своїми ж руками. Думайте, коли щось друкуєте.
Додаткова інфа для роздумів по темі:
http://maidan.org.ua/static/mai/1078274068.html
http://maidan.org.ua/static/news/1078256607.html
2004.03.04 | Shooter
Черговий доказ того, що грантоїдом бути краще, ніж...
...феляціоністом.Краще для слухачів/глядачів/читачів - отримують об'єктивнішу інформацію.
2004.03.08 | дончанин
Бойко ошибается
Стала известна точная сумма, которую Донецкая прокуратура заплатила Юли Мостовой за то, чтобы та облила в своей газете журналиста грязью -шесть тысяч баксов. Молодец, Юля, так держать! Еще пара статеек против Бойко и заместитель главного редактора "Зеркала недели" сможет поменять мебель в спальне.2004.03.08 | Винстон_Пух
Как говорил Шварценегер в "Красной жаре"
какие ваши доказательства?Кому стало извесно и откуда
Я тоже дончанин. Мне интересно
2004.03.08 | дончанин
Re: Как говорил Шварценегер в "Красной жаре"
В "Зеркале" проговорились. Народ ожидал, что "Зеркало" в следующем номере просто извинится перед Бойко и инцедент будет исчерпан. Рахманин даже хотел подготовить опровержение - как никак Бойко вошел в двадцатку самых авторитетных журналистов вместе з тем же Рахманиным и Юлей. Однако Юля извиняться запертила, поскольку в этом случае пришлось бы делать возврат бабла прокуратуре. Впрочем, если разговоры о взятке беспочвенны, то было бы неплохо, если бы редакция "Зеркала" равеяла слухи и объяснила, что же произошло на самом деле. Поскольку такого дерьма как о Бойко газета уже давно не печатала - Вы почитайте, что писали по этому поводу на форуме "ЗН"2004.03.08 | НеДохтор
?: Корабльов
В останніх номерах ДТ взагалі не було ні одної статті за підписом Мостової.Коли я прочитав статтю про Бойка, то подумав, що за відсутності Юлі, "покерував" наповненням газети саме Корабльов.
2004.03.08 | дончанин
Re: ?: Корабльов
Ходит слушок, що прокуратура действовала действительно через Корабля, который вроде бы получил шесть штук баксов. Половину он якобы отдал Юле, а половину взял себе. Но в любом случае без ведома Юли Корабль ничего бы делать не стал. Один раз он уже положил себе в карман деньги Ахметова, которые должен был передать в редакцию. После этого случая Корабль пулей вылетел с должности собкора "Зеркала" по Донецку. И если Юля его вновь приняла на работу да еще на должность зама, то уж наверняка взяла с него расписку кровью.Но как бы там ни было, молчание "Зеркала" только усиливает подозрения. Бойко, в отличие от подписавших письмо никому не известных замдыхановых, слишком известен. И все обратили внимание на этот тупой наезд. "Зеркалу" надо или извиниться перед коллегой, или как-то пояснить свою позицию. Хотя бы потому, что Мостовые и Рахманин объявили себя "комиссией по журналистской этике" и регулярно под это дело получають гранты, разъезжая по Украине с лекциями и рассказывая о том, какие они непродажные. А теперь они не на Бойко плюнули, они себя на посмешище выставили. Потому как все понимают, что подобный кал бесплатно не печатается.
2004.03.09 | Читатель.
Re: "Дзеркало Тижня" надрукувало PR-матеріал на замовлення?
Интересно получается. ЗН публикует бездарную писанину "известных" Донецких журналистов, срубив по-легкому денег и не с кого нибудь, а с прокуратуры. В итоге ЗН при деньгах, Бойко пропиарили, а дураки остались в дураках.Неплохо было бы, еще и материал Бойко, проигнорированный Телекритикой поставить в очередной номер ЗН.
Но так как деньги заказчику возвращать не в правилах ЗН, то этого очевидно не произойдет. А жаль.
Не мешало бы "известным" Донецким журналистам у Бойко поучиться. Некоторым маститым Киевским, что то о журналистской этике для себя бы подчеркнуть.
А в прокуратуре прочтут, так может поумнеют, или совесть проснется.
2004.03.09 | Мурчак
Re: "Дзеркало Тижня" надрукувало PR-матеріал на замовлення?
Что б в газете шли дела,Как и раньше, в гору
Нужно деньги возвращать
Срочно прокурору.
Кузьмин деньги заберет,
За провал заказа
И проверку не пришлет
Завтра к Вам зараза.
Вновь в газете тишь да гладь,
Рюмка за обедом
И спокойно можно спать
Главным грантоедам.