03/03/2004 | Ігор Немашкало

Невже генпрокурор застосував справу про вбивство народних депутатів Гетьмана та Щербаня для відволікання уваги від документів та заяв Кравченка? Знайшов Лазаренка, наче на замовлення. Зі слов генпрокурора виходить, що цілком законно слідкувати за людиною, громадським чи політичним діячем, якщо їй відома державна таємниця. Так що, таке слідкування буде продовжуватися? Кожен власник державної таємниці повинен перевіряти, чи нема у нього хвіста з СБУ? І сприймати це як цілком законне і природнє явище. Можливо, треба прийняти закон, за яким така людина не може тікати від стеження, а допомагати слідчому, пересуватися повільно і прогнозовано, слідкувати, щоб шпик не втратив слід, а якщо людина впевняється, що шпик його загубив, застосувати заходи, щоб поновити стеження за собою? Хоча на таке стеження піде мабуть багато грошей. Можливо, власників державної таємниці примусити по сумісництву слідкуваати самим за собою, вести журнал пересувань і спілкувань. А шпиків пускати тільки для вибіркової перевірки? Якщо експерти встановлять, що документи Кравченка містили державну таємницю, то тепер і генпрокурор повинен бути пожиттєво потрапити під стеження. А якщо документи Кравченка ще й оприлюднять, то чи не весь народ може дізнатись про страхітливу державну таємницю і весь потребуватиме стеження.
Чи не нагадуватиме СБУ за таких умов собаку, яка женеться за власним хвостом чи обнюхує кожного кустика, чи не ховається, бува, там державна таємниця.
Чи не поряд з листом Мебіуса (1856) та пляшкою Клейна (1874) хвіст СБУ (2004) визначним топологічним (не плутати з патологічним!) явищем?
Слідкує сам за собою, всім народом, непомітний та недоторканий. Знавці сперечаються, чи можна випити горілки з пляшки Клейна і яким чином, щодо хвіста СБУ генпрокурор вже розсудив - непідсудний, але мабуть будуть і критики. Хоча топологія повинна бути точною наукою.