Мадлен Олбрайт: Як допомогти Україні проголосувати
03/08/2004 | Горицвіт
By MADELEINE K. ALBRIGHT
Published: March 8, 2004
Democracy in Ukraine is facing a crucial test as that country prepares for presidential elections in October. An intimidating, sometimes violent campaign has already begun, yet Washington has been strangely and sadly silent about the future of this important American partner.
Just days before I arrived in Kiev last month for a conference on Ukraine's future in Europe, the Ukrainian-language version of Radio Liberty, which is financed by the United States, was forced off its major outlet. Later, a small radio station was closed after it began Radio Liberty broadcasts. And just last week the director of another radio station that was considering broadcasts of the service died in a suspicious car accident.
The rest of the electronic media are virtually all government-influenced, and the future of the only independent television channel is in doubt. Federal tax authorities somehow seem to investigate only businesses that support opposition candidates. Nongovernmental organizations, especially voter education and mobilization groups, face continual pressure.
Meanwhile, supporters of President Leonid Kuchma are trying to push through constitutional amendments that would enhance the power of the legislature — which they will control until at least 2006 — at the expense of the presidency, which they would probably lose in a fair election this October. In this way, even with Mr. Kuchma out of elected office — he has said he will not run again — someone associated with his administration would continue to run the country.
The constitutional changes being debated might be justified under other circumstances, but the legislature, known as the Rada, has little standing because its Kuchma-aligned majority emerged under questionable circumstances after a bitter and unfair election in 2002. It is certainly wrong for the Rada to grab greatly expanded powers for itself just before the presidential election, which is the next significant chance for Ukrainians to have their say on the direction their government has taken.
The path that Ukraine will now choose has enormous importance for the United States. Ukraine has been an important partner since its independence in 1991. It gave up the nuclear weapons it inherited from the Soviet Union, supported efforts to reverse the effects of ethnic cleansing in Kosovo, stopped helping Iran's nuclear program, closed the Chernobyl nuclear power reactor, and contributed approximately 1,600 troops to Iraq and hundreds more to United Nations-backed peacekeeping operations in Liberia, Kosovo and elsewhere.
In May, when 10 new members are admitted to the European Union, Ukraine and its almost 50 million people will sit on the organization's eastern border. It will become even more important in dealing with Islamic extremism to its south, the authoritarianism of its neighbor Belarus, and a Russia whose leaders sometimes express nostalgia for the Soviet Union.
The United States does not have an interest in who wins Ukraine's presidency, but we do have a strong stake in how that victory is obtained. Unfortunately, while our ambassadors have spoken out with eloquence and courage about events in Ukraine, the administration has spoken privately, and from a distance. Defense Secretary Donald Rumsfeld has been the only senior official to visit Ukraine recently, and that was to get support for the Iraq war. President Kuchma made clear to me during our nearly two-hour meeting last month that he sees the Bush administration as giving little thought, good or bad, to Ukraine, except to repeat what it hears from Russia. The suspicion within the political opposition is that Ukraine's contribution to the coalition in Iraq was intended to buy amnesty from the United States. This cannot be true, but the perception discourages government opponents.
So what should the United States do to encourage democracy in Ukraine?
First, speak out. President Bush and cabinet officials need to insist on free and fair elections and they need to do so soon. This election could well be decided by unfair tactics long before the balloting begins. Senior officials should visit Ukraine, and other opportunities will come this June when leaders of the Group of 8 industrialized nations, the European Union and NATO meet. Already on the agenda is the Bush administration's plan for promoting democracy in the Middle East. Saving democracy in Ukraine belongs on that agenda, too.
Second, increase support for independent news media and civil society. This will require a considerable financial commitment as well as the help of Ukraine's democratic neighbors, which can provide unbiased media and training sites for voter mobilization and monitoring efforts.
Third, join our European partners in describing the alternative futures for Ukraine. A free and fair election, with whatever result, should elicit trade and visa concessions from the European Union as well as a road map to eventual membership in the union, enhanced military cooperation from NATO, and support for membership in the World Trade Organization. These measures, and the prospect of a more stable democracy, would do much to increase needed foreign investment in Ukraine. As President Kuchma considers his legacy, an independent and democratic Ukraine, firmly rooted in Europe and trans-Atlantic relations, should be his clear preference.
If, however, the elections are fraudulent, Ukraine's leaders should know that their entry into Western institutions will slow and that their own bank accounts and visa privileges will be jeopardized. The same should hold true if Mr. Kuchma's faction manipulates the Constitution to its own advantage.
Preserving and expanding the frontiers of freedom around the world requires constant vigilance. That vigilance is being tested in Ukraine today, and so are those who claim to believe in freedom as the universal right of all people.
Madeleine K. Albright was the secretary of state from 1997 to 2001.
Джерело:
http://www.nytimes.com/2004/03/08/opinion/08ALBR.html?pagewanted=1&ei=5062&en=d7450e9f59c12d46&ex=1079326800
Published: March 8, 2004
Democracy in Ukraine is facing a crucial test as that country prepares for presidential elections in October. An intimidating, sometimes violent campaign has already begun, yet Washington has been strangely and sadly silent about the future of this important American partner.
Just days before I arrived in Kiev last month for a conference on Ukraine's future in Europe, the Ukrainian-language version of Radio Liberty, which is financed by the United States, was forced off its major outlet. Later, a small radio station was closed after it began Radio Liberty broadcasts. And just last week the director of another radio station that was considering broadcasts of the service died in a suspicious car accident.
The rest of the electronic media are virtually all government-influenced, and the future of the only independent television channel is in doubt. Federal tax authorities somehow seem to investigate only businesses that support opposition candidates. Nongovernmental organizations, especially voter education and mobilization groups, face continual pressure.
Meanwhile, supporters of President Leonid Kuchma are trying to push through constitutional amendments that would enhance the power of the legislature — which they will control until at least 2006 — at the expense of the presidency, which they would probably lose in a fair election this October. In this way, even with Mr. Kuchma out of elected office — he has said he will not run again — someone associated with his administration would continue to run the country.
The constitutional changes being debated might be justified under other circumstances, but the legislature, known as the Rada, has little standing because its Kuchma-aligned majority emerged under questionable circumstances after a bitter and unfair election in 2002. It is certainly wrong for the Rada to grab greatly expanded powers for itself just before the presidential election, which is the next significant chance for Ukrainians to have their say on the direction their government has taken.
The path that Ukraine will now choose has enormous importance for the United States. Ukraine has been an important partner since its independence in 1991. It gave up the nuclear weapons it inherited from the Soviet Union, supported efforts to reverse the effects of ethnic cleansing in Kosovo, stopped helping Iran's nuclear program, closed the Chernobyl nuclear power reactor, and contributed approximately 1,600 troops to Iraq and hundreds more to United Nations-backed peacekeeping operations in Liberia, Kosovo and elsewhere.
In May, when 10 new members are admitted to the European Union, Ukraine and its almost 50 million people will sit on the organization's eastern border. It will become even more important in dealing with Islamic extremism to its south, the authoritarianism of its neighbor Belarus, and a Russia whose leaders sometimes express nostalgia for the Soviet Union.
The United States does not have an interest in who wins Ukraine's presidency, but we do have a strong stake in how that victory is obtained. Unfortunately, while our ambassadors have spoken out with eloquence and courage about events in Ukraine, the administration has spoken privately, and from a distance. Defense Secretary Donald Rumsfeld has been the only senior official to visit Ukraine recently, and that was to get support for the Iraq war. President Kuchma made clear to me during our nearly two-hour meeting last month that he sees the Bush administration as giving little thought, good or bad, to Ukraine, except to repeat what it hears from Russia. The suspicion within the political opposition is that Ukraine's contribution to the coalition in Iraq was intended to buy amnesty from the United States. This cannot be true, but the perception discourages government opponents.
So what should the United States do to encourage democracy in Ukraine?
First, speak out. President Bush and cabinet officials need to insist on free and fair elections and they need to do so soon. This election could well be decided by unfair tactics long before the balloting begins. Senior officials should visit Ukraine, and other opportunities will come this June when leaders of the Group of 8 industrialized nations, the European Union and NATO meet. Already on the agenda is the Bush administration's plan for promoting democracy in the Middle East. Saving democracy in Ukraine belongs on that agenda, too.
Second, increase support for independent news media and civil society. This will require a considerable financial commitment as well as the help of Ukraine's democratic neighbors, which can provide unbiased media and training sites for voter mobilization and monitoring efforts.
Third, join our European partners in describing the alternative futures for Ukraine. A free and fair election, with whatever result, should elicit trade and visa concessions from the European Union as well as a road map to eventual membership in the union, enhanced military cooperation from NATO, and support for membership in the World Trade Organization. These measures, and the prospect of a more stable democracy, would do much to increase needed foreign investment in Ukraine. As President Kuchma considers his legacy, an independent and democratic Ukraine, firmly rooted in Europe and trans-Atlantic relations, should be his clear preference.
If, however, the elections are fraudulent, Ukraine's leaders should know that their entry into Western institutions will slow and that their own bank accounts and visa privileges will be jeopardized. The same should hold true if Mr. Kuchma's faction manipulates the Constitution to its own advantage.
Preserving and expanding the frontiers of freedom around the world requires constant vigilance. That vigilance is being tested in Ukraine today, and so are those who claim to believe in freedom as the universal right of all people.
Madeleine K. Albright was the secretary of state from 1997 to 2001.
Джерело:
http://www.nytimes.com/2004/03/08/opinion/08ALBR.html?pagewanted=1&ei=5062&en=d7450e9f59c12d46&ex=1079326800
Відповіді
2004.03.08 | НеДохтор
переклад: Мадлен Олбрайт: Як допомогти Україні проголосувати
На УП з'явився переклад:http://pravda.com.ua/archive/2004/march/8/1.shtml
----------------
Як допомогти Україні проголосувати
Мадлен К. Олбрайт,
The New York Times, http://www.nytimes.com/2004/03/08/opinion/08ALBR.html
повна версія
Демократія в Україні стоїть перед критичним випробуванням, по мірі того як країна готується до президентських виборів в жовтні. Президентська кампанія, побудована на залякуванні, а іноді й насильстві, вже почалася, а Вашингтон зберігає сумне мовчання щодо майбутнього цього важливого партнера Америки.
За кілька днів до мого приїзду в Київ в минулому місяці для участі в конференції, присвяченій майбутньому України в Європі, українську службу радіо "Свобода", яка фінансується Сполученими Штатами, позбавили однією з основних можливостей виходу в український ефір.
Пізніше, невелика радіостанція була закрита після того, як почала ретрансляцію передач "Свободи". А на минулому тижні директор ще однієї радіостанції, яка розглядала можливість ретрансляції радіопередач української служби, загинув в автомобільній катастрофі за підозрілих обставин.
Інші електронні засоби масової інформації практично повністю контролюються урядом, а майбутнє єдиного незалежного телевізійного каналу вельми сумнівне. Податкова адміністрація, схоже, займається тільки підприємцями, які підтримують опозиційних кандидатів.
Неурядові організації, особливо ті, які займаються просвітою виборця і мобілізаційних груп, перебувають під постійним тиском.
Тим часом, прихильники президента Леоніда Кучми намагаються проштовхнути конституційні зміни, які розширюють повноваження парламенту (який вони будуть контролювати принаймні до 2006) за рахунок інституту президентства, який вони, ймовірно, втратять, якщо жовтневі вибори буду чесними.
Таким чином, навіть коли Кучма перестане бути президентом - а він сказав, що не має намір переобиратися - його адміністрація продовжить керувати країною.
Конституційні зміни, які обговорюються, могли б бути якось виправдані за інших обставин, але законодавчий орган Верховна Рада має невисоку репутацію, оскільки його про-Кучмістська більшість виникла при сумнівних обставинах після жорстких і нечесних виборів в 2002.
Така Рада не повинна прагнути розширити свої повноваження саме перед президентськими виборами, які дадуть українцям шанс висловити свою думку про те, куди ведуть країну її керівники.
Шлях, який обере Україна, має величезну важливість для Сполучених Штатів.
Україна була важливим партнером США відтоді, як вона отримала незалежність в 1991. Вона відмовилася від ядерної зброї, успадкованої від Радянського Союзу, підтримала миротворчі зусилля проти етнічних зіткнень в Косово, припинила надання допомоги ядерній програмі Ірану, закрила чорнобильський ядерний реактор, відправила майже 1,600 військовослужбовців в Ірак і ще сотні миротворців в рамках операцій ООН в Ліберії, Косово і в інших гарячих точках.
[ілюстрація]
Ілюстрація до статті Олбрайт у The New York Times
У травні, коли Європейський Союз поповниться десятьма новими членами, Україна з її майже 50 мільйонним населенням виявиться на його східному кордоні. Її роль у відносинах з ісламським екстремізмом на півдні, авторитарним режимом в Білорусії, і Росією, керівники якої ностальгують за Радянським Союзом, стане ще вагоміше.
Сполучені Штати не зацікавлені в перемозі якогось конкретного кандидата в Україні, але наші ставки в цій грі високі. На жаль, в той час як наші посли красномовно і безкомпромісно висловлюються про події в Україні, заяви адміністрації США переважно залишалися конфіденційними і відстороненними.
Міністр оборони Дональд Рамсфелд був єдиною вищою посадовою особою, яка відвідала Україну останнім часом, і він приїжджав, щоб отримати підтримку для війни в Іраку.
Президент Кучма ясно дав мені зрозуміти під час нашої останньої майже двогодинної зустрічі минулого місяця, що адміністрація Буша, на його думку, мало замислується про те, що відбувається Україні, засновуючи свою думку тільки на тому, що кажуть в Росії.
Політична опозиція підозрює, що внесок України в антиіракську коаліцію забезпечив Україні амністію з боку Сполучених Штатів. Це не так, зрозуміло, але ентузіазму опозиціонерам це не додає.
Так що ж повинні робити Сполучені Штати, щоб підтримати демократію в Україні?
Для початку – висловитися на чистоту. Президент Буш і посадові особи його кабінету повинні наполягти на вільних і чесних виборах, і вони повинні це зробити якнайшвидше. Брудні технології можуть вирішити результат цих виборів задовго до голосування.
Вищі посадові особи повинні відвідати Україну, будуть і інші можливості, коли лідери великої вісімки, Євросоюзу і НАТО зустрінуться в червні цього року. Просування демократії на Близькому Сході вже включене в порядок денний адміністрації Буша. Збереження демократії в Україні також повинно бути одним з пріоритетів.
По-друге, треба збільшити підтримку незалежних засобів масової інформації і громадянського суспільства. Це вимагатиме значних фінансових вливань, також з боку демократичних сусідів України, які можуть підтримати незалежні медіа і фінансувати організації для мобілізації виборця і моніторингу кампанії.
Третє, приєднатися до наших європейських партнерів в пошуках альтернативних сценаріїв для України. Вільні і справедливі вибори, чим би вони не закінчилися, повинні призвести до торгових і візових поступок з боку Європейського Союзу і конкретного плану отримання членства в ЄС, зростання військової співпраці з НАТО, і підтримки членства у Світовій Організації Торгівлі.
Ці заходи, як і перспектива більш стійкої демократії, сприяли б збільшенню необхідних іноземних інвестицій в Україну. Президент Кучма повинен розуміти, що мусить залишити після себе незалежну і демократичну Україну, глибоко інтегровану в Європу і трансатлантичні структури.
Якщо ж вибори будуть нечесними, керівництво України повинно знати, що вступ в західні інститути сповільниться, і що їх власні банківські рахунки і привілейовані візи їм не гарантовані. Як і у випадку, якщо партія Кучми стане перекроювати Конституцію на свою користь.
Збереження і розширення кордонів свободи у всьому світі вимагає постійної пильності. Ця пильність і ті, хто стверджують, що вірять в свободу як універсальне право всіх людей, сьогодні тримають екзамен в Україні.
Мадлен К. Олбрайт була держсекретарем США з 1997 по 2001
----------------
2004.03.09 | Andrij
Re: Мадлен Олбрайт: Як допомогти Україні проголосувати
Що не кажи, але ніхто з західних дипломатів не відчуває Східну Європу краще за Олбрайт. Дуже кмітлива жінка.2004.03.09 | СЕМЕН
Олбрайт кмітлива це правда,
але за рахунок України та її народу."""""Україна була важливим партнером США відтоді, як вона отримала незалежність в 1991. Вона відмовилася від ядерної зброї, успадкованої від Радянського Союзу, підтримала миротворчі зусилля проти етнічних зіткнень в Косово, припинила надання допомоги ядерній програмі Ірану, закрила чорнобильський ядерний реактор, відправила майже 1,600 військовослужбовців в Ірак і ще сотні миротворців в рамках операцій ООН в Ліберії, Косово і в інших гарячих точках.""""
Давайте проаналізуємо ці кроки України і що ми, українці за це отримали?
- "припинила надання допомоги ядерній програмі Ірану" - 1.5 мільярдне замовлення перекачувало від України до Росії. Наша промисловість залишилась без роботи і розвитку, а це Харківська область. Кучма ОСОБИСТО отримав від Олбрайт обіцянку для інвестицій в Україну в обмін проекту "БУШЕР", як завжди Олбрайт Україну ОБДУРИЛА.
- "закрила чорнобильський ядерний реактор" - взагалі злочин проти України, єдина станція яка виробляла військовий плутоній. Дія яка вдарила по боєздатності України. Олбрайт захищала інтереси та безпеку США.
- "Україна була важливим партнером США відтоді, як вона отримала незалежність в 1991. Вона відмовилася від ядерної зброї, успадкованої від Радянського Союзу"
Вдячність по-американські всі відчули, особливо під час наїзду Росії на Україну - ТУЗЛА.
Зате ми від США отримали руйнівну для України "п'яту колону", через фінансування в Україні опозиції яка не хоче зміцнення України, а тільки думає про себе, про ВЛАДУ в ній. "Держдеп" на це гроші дає та на кандидата який забезпечить подальше промислове знищення потенціалу України в угоду безпеці США. Олбрайт з Україною НІКОЛИ не співпрацювала вона її, тобто нас, ВИКОРИСТОВУВАЛА.
Як тут не згадати сучасного класика, "не вірю я в силу слова, а вірю в силу ........"
Так що до роботи над собою.
Чи вистоїть Україна в світовій конкуренції?
P.S. За що можна судити Кучму так за те що діяв в угоду Олбрайт (США), а не на користь України та наших державних інтересів.
2004.03.09 | Тестер
Re: Семен себе з головою видав оцими словами
Семен пише:>Зате ми від США отримали руйнівну для України "п'яту колону", через >фінансування в Україні опозиції яка не хоче зміцнення України, а >тільки думає про себе, про ВЛАДУ в ній. "Держдеп" на це гроші дає та >на кандидата який забезпечить подальше промислове знищення >потенціалу України в угоду безпеці США. Олбрайт з Україною НІКОЛИ не >співпрацювала вона її, тобто нас, ВИКОРИСТОВУВАЛА
Коментарыї лишні. Або немає розуміння, що таке опозиція, або установка така в Семена, "Дупоошна"
2004.03.09 | СЕМЕН
Тестеру,
захищати інтереси України основне завдання для політика, а не відпрацьовувати інтереси третьїх будь яких країн є просто ЗЛОЧИН проти українського народу.2004.03.11 | СЕМЕН
Тестеру урок патріотизму.
Бідна та країна де "опозиція" пишається ЗРАДНИКАМИ.Якщо Вам подобаються дії Мельниченка, Кравченка то Ви є не "опозиція" в Україні, а П'ЯТА КОЛОНА котра діє на послаблення керівництва України на користь інших держав.
Анти-українські виступи п'ятої колони в Україні.
1. 16 вересня 2002 року на Європейській площі з ганебними відозвами до керівництва 150 держав.
2. Створення депутатського блоку до ВРУ де основою стала група з інтересами ТНК, Лукойл, Альфа-груп, Атомєнерго Росії та РПЦ. Де Рух та УНП використовуються як СТАТИСТИ.
3. Обріхування України; проект "кольчуга", "гонгадзе".
4. Лідер "опозиції" співпрацює з комуністами там самим в Україні МОРАЛЬНО ЛЕГАЛІЗУЄ анти-українську п'яту колону.
5. Постійна паплюження України на Заході з виступами які можна порівняти з вічною позицією спецслужб Росії.
Для прикладу:
Валуєв - "України не було, не має і ніколи не буде".
Ющенко - "Україна-країна втрачених можливостей".
Російський царат - "малороси".
Лідер "опозиції" - "маленький українець".
6. Пражский саміт НАТО.
п'ята колона - "не пускайте режим Кучми в НАТО", пасквиль в газеті "виборчій" "сприяє" українському бізнесу...
Жодної публікації "опозиції" від Ющенка в Ізвестіях з закликом до Путіна - "не пускай режим Кучми в ЄЕП".
7. Позиція "опозиції" по ЄЕП?
8. Позиція "опозиції" по Тузле?
9. Позиція п'ятої колони по Одеса-Броди?
10. З виступа лідера п'ятої колони в Україні на Всесвітньому Форумі Українців, "Влада спочатку національну ідею вбила, а потім сказала що вона не спрацювала".
11. Дії Лідера п'ятої колони на конференції за участью Олбрайт "не виключати Україну з чорного списку ФАТФ".
12. Дії оточення лідера п'ятої колони в Україні Тарасюка та Червоненка відмовити в рекомендаціях до конгресу США у знятті з України поправок "Джексона-Веніка".
2004.03.09 | Vadym Gladchuk
Re: Мадлен Олбрайт: Як допомогти Україні проголосувати
Боюся, якщо протягом місяця США не почнуть більш активніше діяти Україна може втратити не лише економічну незалежність2004.03.09 | KE
Гладчук, Вы, видимо, мало на США молитесь (-)
2004.03.10 | СЕМЕН
Сьогодні в України друзів мало,
Росія діє в своїх інтересах, РЕГІОНАЛЬНИХ:1. Контроль над транзитом енергоресурсів з монопольними високими цінами до Європи.
2. Для безпеки Росії потрібно 500 000 000 населення, прирост в 50 000 000 можна забезпечити за рахунок України, поглинувши її. Росія боїться Китаю. Росії потрібні "штики" для захисту кордонів.
Київ цікавий для Вашингтону в рамках "ГЛОБАЛЬНОЇ" безпеки для США, а саме:
1. Знищення можливих загроз для США від любих сторін які володіють технологіями Зброї Масового Знищення (ЗМЗ)
2. Позбути військових США на полі бою "новинками" які є в розпорядженні, або можуть з'явитись в збройних силах можливого супротивника.
Росія використовує для своєї мети стратегію на поглинання України. Тому коли для України ми говоримо стратегічне партнерство то звучить смішно. Для українців стратегічне партнерство - співпраця, для Мовкви стратегія для Києва - поглинання.
США використовуючи медійну зброю під неокресленими поняттями "демократія", "свобода слова" діє на повлаблення керівництва країн для своїх інтересів. Для прикладу; тиск через опозицію в Україні соціалістів, комуністів і "Наша Україна" вимагають в передачі БЕЗКОШТОВНО технічних секретів по системі "кольчуга".
Що зробиш, СВІТОВА КОНКУРЕНЦІЯ.
Україна повинна вистояти.
Україні потрібен такий президент котрий в режимі міжнародного тиску буде здатний на розбудову країни гідної її Великому українському народові. Україна багато втратила діявши в угоду Росії і США. Ми повинні працювати для СЕБЕ, для своєї держави та нашого народу.
Розраховувати сьогодні можна тільки на себе.
На власний нород та власну міцну економіку.
СВІТ ПОВАЖАЄ СИЛЬНИХ
СВІТ ПОВАЖАЄ ПЕРЕМОЖЦІВ
2004.03.10 | Navigator
Вже допомагають. Нам - підтримувати ту хвилю вставанням ... з ди
Вчора російські редакції "Свободи","Бі-бі-сі", "Німецької хвилі" приділили багато уваги демонстраціям на захист свободи слова у Києві. Думаю, така ж хвиля пішла по західним ЗМІ. Наша справа як зацікавлених уболівальників підтримувати ту хвилю вставанням ... з дивана.2004.03.10 | СЕМЕН
Ага "заграніца нам поможет"
новими кайданами.