03/11/2004 | Спостерігач

Протистояння чи можлива консолідація?


“Наша Україна” у світлі місцевої преси Донецька.

Напередодні президентських виборів роль ЗМІ в політичних розкладах Донбасу значно зростає. Навіть за 8 місяців до 31 жовтня відчувається напруження як серед політиків, так і серед донецьких журналістів. Іде звична в таких випадках торгівля. Для одних важливо: хто більше дасть. Для інших - хто має найбільшу перспективу зайняти президентське крісло. Ще для інших – яку ідеологію сповідує кандидат та сили, що його підтримують.

Щоправда, останні залишаються в меншості і погоди в політичних розкладах не роблять. Наочним прикладом тому може стати “Наша Україна” в області та її нелегкі взаємини з донецькими ЗМІ. Це як раз і довели вибори на 61 виборчому окрузі, що звільнився після призначення Геннадія Васильєва Генеральним прокурором України. Висунення на його місце старшого брата Олександра - голови обласної податкової адміністрації - ні в кого не викликало здивування. Як, врешті, й результати голосування, та його перемога. Але це - тема наступного дослідження. На цей раз мова піде про місце “Нашої України” в політичному спектрі Донеччини та її відносини з ЗМІ напередодні виборів президента України.

Про розкол у лавах Донецького відділку “Нашої України” передусім дізналися журналісти. Щоправда, розмови про це ходили здавна. І теж не без участі мас-медіа. А підґрунтя тому є серйозне. Ще напередодні парламентських виборів 2002 року, у жовтні 2001 року, на інтернет-сайті “Політична Україна” з’явилися уривки з листа на ім’я Віктора Ющенка, підписаного лідерами обласних організацій політичних партій, що ввійшли до блоку “Наша Україна”. У ньому від імені координаційно - узгоджувальної ради з підготовки виборів містилася вимога поставити “на місце пана Зікєєва”, який сам себе призначив головою виборчого штабу “Нашої України” в Донецькій області. Цікаво, що цей надсекретний лист вперше повністю несподівано сплив у донецькій пресі, підконтрольній Донецькій облдержадміністрації та Партії регіонів (наприклад, у газеті “Салон Дона и Баса” ). Тоді так і не вдалося з’ясувати, хто ж зі штабу Ющенка передав того листа в донецькі газети.

Та несподівано виявилося, що Зікєєв, очолюючи “штаб Ющенка” та “Солідарність” Порошенка в області, у той же час був членом Партії Регіонів. Тоді обласні газети надали йому свої шпальти, де він зміг заявити, що з партії Регіонів вийшов. Звичайно, правдивість тієї заяви не перевіряли. (Цікаво інше: за весь час правління Януковича в Донецькій області це був другий випадок, коли представникові опозиції давали можливість виступу в офіційній пресі. Першим був голова обласної організації партії “Батьківщина”, який заявив про вступ обласної організації партії до блоку “За єдину Україну” та відхід від Ю. Тимошенко). У листі на ім’я Ющенка також ішлося про те, що Зікєєв “говорить про тисячі доларів, спрямованих на створення офісів блоку в області”. Тоді вперше з’явилася підозра щодо привласнення коштів, виділених на вибори. На той час скандал удалося приборкати тим, що обласний штаб ”Нашої України” очолив народний депутат України Роман Безсмертний, який зосередив у своїх руках надзвичайні повноваження.

Та вогонь конфлікту на цьому вичерпано не було і по закінченні виборів у донецькій “Нашій Україні” створились два угруповання, які протистояли одне одному. Відголоси того протистояння часом проникали в місцеву пресу, проте особливих конфліктів не було. Мабуть, це було пов’язано з тим, що весь час між “донецькими” та “Нашою Україною” йшли переговори про співпрацю. Тому, хоча представників блоку в області особливо не жалували, але й репресій не застосовували. У тому числі й у ЗМІ. Відповідно себе вела й підконтрольна донецькому правлячому угрупуванню преса. Про “Нашу Україну” в цілому якщо й згадували, то побіжно, а про її відділки в області взагалі не згадували. Навіть “Донецкие новости” (газета, підконтрольна Г.Васильєву), що вороже налаштована проти “Нашої України”, про процеси, які точилися серед донецьких представників блоку В. Ющенка, мовчала. Таку ж позицію займав і “Донецький кряж” , відкрито проросійський тижневик. Решта ЗМІ зайняла вичікувальну позицію.

Тим часом центральний штаб блоку вирішив перед з’їздом “Нашої України” в Донецьку зміцнити місцеві осередки. Керівником штабу блоку в Донецьк було спрямовано вихідця з Донбасу Павла Жовніренка. Вважалося, що він, не маючи зв’язків з місцевими лідерами партій блоку, зможе виступати верховним арбітром та об’єднати їх задля перемоги В.Ющенка. Вважалося також, що Жовніренко, близький до партії “Яблуко”, зможе стати над конфліктом між націонал-демократами, очолюваними головою донецького відділення Конгресу українських націоналістів Марією Олійник, та лівими під проводом вище названого Зікєєва.

Однак його відкрита підтримка лівого крила лише загострила протистояння. А 31 жовтня, коли пройшли відомі події в Донецьку, місцевий штаб практично не справився з ситуацією, і фактично самоліквідувався (29, 30 та 31 жовтня всі функції керівного органу “Нашої України” взяла на себе група народних депутатів на чолі з нардепом України Євгеном Червоненком). Тож праве крило штабу змогло пред’явити лідерові штабу серйозні претензії. Та очікуваної зміни керівника не сталось. Більше того: несподівано донецька влада після прийняття бюджету дала можливість Жовніренку провести прес-конференцію, під час якої лідер обласного відділку “Нашої України” взяв на себе зобов’язання проконтролювати розходження коштів бюджету, спрямованих на підтримку вугільної галузі. Цю заяву було оприлюднена кількома місцевими ЗМІ, а також київською “Україною молодою”. Соратники по штабу цілком резонно пред’явили претензії своєму керівникові в тому, що, по-перше, не було рішення штабу щодо контролю за виконанням бюджету, і, по-друге, не існує реальних механізмів його здійснення. Тим часом владні структури поквапилися на єдиних інформаційних днях підкреслити те, що “Наша Україна” спроможна лише декларувати, але не може виконувати свої зобов’язання. Особливо це різко звучало у виступах Віктора Турманова, голови ПРУП і члена фракції “Регіони України”. Сталося так, що своєю заявою П. Жовніренко дав козирі своїм супротивникам.

Та звинувачувати в провалах в Донецьку одного Жовніренка було б несправедливо. Насправді, коріння кризи криється у ставленні керівництва “Нашої України” до Донецького регіону. Спочатку вважалося, що “донецькі” не претендуватимуть на посаду президента і підтримають на виборах В. Ющенка. Вражає наївність, з якою лідери “Нашої України” до останнього вірили в цей міф, не зважаючи на дії групи Ахметова-Януковича, направлені проти них, та зрив останніми всіх спільних домовленостей. Зрив з’їзду 31 жовтня 2003 року багато на що відкрив очі. В той же час це взагалі призвело до втрати зацікавленості керівництва блоком до регіону.

Цікаво відстежити спрямованість публікацій газети “Без цензури” , присвячених донецькому регіонові, що містилися в перших її числах за 2004 рік. Серед них - велика публікація про конфлікт суддів апеляційного суду з владою та невелике повідомлення про протистояння між донецьким та дніпропетровським кланами. Жодного слова не сказано про діяльність штабу “Нашої України” в області. Немає публікацій про події, пов’язані з закриттям української школи №36, та протистоянням батьків, учителів та учнів, не згодних з таким рішенням місцевої влади. Більше того, впродовж трьох номерів немає навіть серйозної згадки про наступні вибори в 61 виборчому окрузі, який звільнив Геннадій Васильєв, ставши Генеральним прокурором України. А саме там відпрацьовувались найбрудніші виборчі технології перед президентськими виборами. Як не дивно, але це дало можливість Павлові Жовніренку узурпувати владу в штабі, фактично зробивши ставку на представників партії “Яблуко”, яка в блок Ющенка не входить, та приблизивши до себе Зікєєва (“Солідарність”) і Северина (Республікансько-християнська партія України). Гору в штабі взяло ліве крило. До нього включені навіть колишні комуністи (наприклад, народний депутат України від КПУ минулого скликання Володимир Власов, який обіймає ключову посаду в обласному штабі “Нашої України”).

Відмова блоку висувати свого кандидата на довиборах по 61 в. о. дала можливість керівникові штабу ухвалити самостійне рішення про підтримку редактора опозиційного регіонального тижневика “Остров” Євгена Талишева. Це рішення ішло в розріз з думками націонал-демократів про те, що редактор “Острова” займає проросійські позиції. Де в чому вони праві. Талишев близький до місцевих соціалістів, деякий час очолював “Донецкое радио” і був засновником та редактором газети “Народная волна”. “Остров” став його спільним проектом з Юрієм Луценком, який відмовився від випуску газети “Грани-плюс-Донецк”, зробивши ставку на “Остров”.

Можна зрозуміти й позицію Жовніренка. Його спроби зробити донецький випуск газети “Без цензури” не знайшли відгуку в керівних колах блоку. У Донецьку він ізольований від політичної опозиції області, в партіях блоку не має авторитету і вважається чужим - тим більше, що до партій блоку не належить. Фактично роздавши “варягам” всі керівні посади в штабі, він ще більше загострив ситуацію і самоізоляцію. У цих умовах підтримкою редактора опозиційної газети він намагається навести містки з опозиційними журналістами області. Проте в їх рядах він особливою довірою не користується і навряд, щоб підтримка Талишева на виборах щось змінила. Взяти ж прес-секретаря з авторитетних незалежних репортерів області він не наважується.

Таким чином, найавторитетніша політична сила в Україні в Донецькому регіоні не змогла себе проявити. І це при тому, що під час очолюваного “Нашою Україною” збору підписів на підтримку всенародних виборів президента активну участь брали в цьому УРП ”Собор”, НПГУ, ”Просвіта” ветерани УПА та інші опозиційні сили. Але навіть така масова компанія залишилась непоміченою не лише ЗМІ в області, але й опозиційною пресою України.

Усе це призводить до думки , що “Наша Україна” в донецькій області не має наміру проводити серйозну виборчу компанію, а заяви про проведення весною цього року з’їзду “Нашої України” - не більш як піар-хід, спрямований на відволікання уваги Партії Регіонів від інших регіонів України.

Таким чином, можна вважати, що діяльність штабів блоку Віктора Ющенка в Донецькій області під час виборів особливою активністю відзначатись не буде. Швидше за все, їх завданням буде реєстрація порушень на виборчих дільницях та опротестування їх результатів. А надії журналістів області про співпрацю з блоком В.Ющенко на виборах так і залишаться надіями.

Віктор Геварін, Донецьк, для „Телекритики”