Подяка всім майданівцям, які взяли участь в акції “Волю слову”.
03/12/2004 | Михайло Свистович
Подяка всім майданівцям, які взяли участь в акції “Волю слову”.
Тільки не треба це ставити у статті, якщо комусь стукне таке в голову.
Хочу висловити подяку всім відвідувачам “Майдану”, хто взяв участь в акції “Волю слову” та перепрошую за довгу мовчанку з цього приводу, оскільки в мене повний завал за всіма параметрами. Тому, якщо когось не згадав, сміливо себе дописуйте. Не заради піару, а для заохочення інших.
У такій кількості майданівці разом ще не збиралися ніколи, і, якби не ви, акція б просто не відбулася в такому вигляді, яка вона була. Я в захваті, бо деякі майданівці не тільки прийшли самі, але й привели з собою людей.
Спочатку перерахую всіх , хто там був і має на Майдані постійні ніки (бо ще були такі, які дописують зрідка й не мають постійного ніку, а обирають собі разовий) в альфабетному порядку: Вітер, Богдан Гдаль, Вадим Гладчук, Горицвіт, Віктор Гуменюк (ірпінський, а не московський, бо в нас тут буває два Гуменюка), Добра Фея, Роман Кульчинський, Лисий, Магда, Мартинюк, Мінор, Олександр Наказненко, Мирослава Свистович, Михайло Свистович, Роман Sharp, Українець громадянин України, Чучхе (кого забув – зголошуйтесь).
Мої найгірші передбачення щодо організованості та можливості організувати журналістів під час вуличних акцій виявилися більш ніж справдились J Відразу зазначу, що маю на увазі журналістів, які не дописують на форум Майдану (бо серед дописувачів Майдану також багато професійних журналістів, тобто таких, для яких журналістика є єдиним способом заробляння на хліб). Ті журналісти, які дописують на цей форум (не читають, а саме дописують), сильно відрізняються від тих, хто цього не робить J
В нас було величезне восьмиметрове гасло, яке як передбачалося. Мали нести відомі журналісти. Також було 6 щитів, на яких було написано “Радіо Свобода”, “Радіо Рокс”, “5 канал”, “Сільські вісті”, “Радіо Континент” та “Хто наступний?” Вказані ЗМІ були перекреслені. Також було 9 літер, які складали гасло “Волю слово”. Оскільки ці літери були спереду і ззаду, то виявилось. Що з пробілом ми прорахувались. Вирішили обійтися без нього, інакше б з одного боку гасло неправильно читалось J
Журналісти, окрім майданівців, як завжди запізнилися, збиралися неорганізовано, десь ходили, тому, якби не майданівці (вони складали десь половину колони журналістів”, ніяких гасел та літер роздати ми б просто не встигли. Я підійшов до 2-3 знайомих журналістів. Намагаючись вручити їм гасла, але... Ви самі розумієте. Тому припинив спроби організації колег по перу, а гасла без проблем розповсюдив серед майданівців, яких, як я писав, було так багато, що всім навіть не вистачило.
Поганий, жахливий та той, що має бути проігнорований, Вадим Гладчук виконав свою обіцянку й привів 10 людей. На відміну від тих, хто його звинувачує у різних гріхах. До того ж, не зважаючи на те, що ВМО “Молодь – надія України” мали свої два чи три гасла, вони погоджувалися не розгортати їх, а нести вказані вище гасла та щити акції “Волю слову”. Оскільки людей вистачало, то нами було задіяно 5 людей ВМО “Молодь – надія України”, а решта пішли зі своїми гаслами до іншої колони, де були гасла партій та організацій. Однак, повторюю, до честі ВМО “Молодь – надія України”, вони відразу самі, без нашої пропозиції, запропонували пожертвувати власним піаром заради спільної справи.
Не знайшлося жодного журналіста (правда, я припинив їх “пошуки” після 2-3 невдалих спроб) з тих, хто не пише на Майдан, які б несли й велике гасло, тому його також несли наші (наші – це всі ми з вами). Головною тягловою силою виступав непатріотичний і взагалі нестерпний крадій жовтенятських зірочок Роман Шарп.
Магда виявилась новою людиною, оскільки до цього жоден з нас не бачив її в реалі, всі інші вже виходили час від часу в реал, але вперше зібралися разом у такій кількості.
Оскільки я був зайнятий в організації акції та ще й в останній момент виявилось, що маю йти попереду всієї колони (вожді ішли ззаду), а я це не дуже люблю – ходити з мегафоном (просто іншого не виявилось), та ще й не знаючи, що там з міліцією, дорожнім рухом та планами вождів, то я не брав участі в узгодженні кандидатури виступаючого від журналістів. Мені було все одно, бо я на це не претендував, я не вмію так гарно виступати, як інші. Як я зрозумів з перебігу мітингу, журналісти чи не домовились між собою, чи вирішили, що Микола Томенко, як захисник журналістів, що не має стосунку до жодного видання, буде кращим і представлятиме всіх захисників свободи слова (така пропозиція лунала під час першого зборища). Не можу оцінити правильність чи неправильність такого рішення. З одного боку, Микола все ж таки не лише пише статті й книжки, але представляє певну політичну силу, з другого – він дійсно на сьогодні є одним з найактивніших захисників свободи слова, та й виступив він просто чудово. Я б поставив його виступ на друге місце після виступу Юлії Тимошенко (Мороз – на останньому місці).
З відомих журналістів там були (в ейбісішному порядку) Володимир Ар”єв, Євген Глібовицький, Наталя Лігачова, Андрій Масальський, Роман Скрипін, Ігор Слісаренко, Андрій Шевченко, Данило Яневський. (може когось пропустив, бо весь час був чимось зайнятий, тому не дуже дивився). Вересня, Коробової, Погорєлової, здається, там не було (можу помилятись, так що, очевидці, поправте, якщо не так).
Сказати, що ми перевернули світ та зробили щось неймовірне чи особливе – не можу. Однак головне, що ми щось таки зробили спільно. Тим, хто любить думати та не стрибати просто так, скажу зі свого скромного досвіду, що для того, щоб стрибати серйозно, потрібно колись починати. І для цього починання гостро необхідно зробити хоч щось спільно. Навіть тоді, якщо ефект буде меншим за витрачені зусилля. Слід починати з невеликих стрибків (це запобігає великим помилкам), і цими стрибками може будь що, навіть почергове декламування гуртом однодумців по черзі вірша Шевченка “Садок вишневий коло хати” десь на квартирі чи у лісі. Бо спільні дії згуртовують людей і вчать працювати разом. Коли так робити, то наступні стрибки вже будуть значно обдуманішими та продуктивнішими (саме так було у нас в Ірпені). Якщо ж довго думати про необхідність стрибка, то все це думання кінець кінцем зведеться до декламування кожним наодинці іншого вірша Кобзаря – “Думи мої, думи мої...”
До речі, попри всі наші страшні та численні недоліки, ми виявились найкращими та найпідготовленішими. Це я роблю такий висновок зі слів десятків ірпінців, які приїхали на акцію. Вони не йшли в нашій колоні (окрім чотирьох ірпінців-журналістів), бо, по-перше, дехто мав прапори або нежурналістські гасла, по-друге, їхні обличчя ну зовсім не журналістські, а я обіцяв Чучхе (та й сам розумів, що так треба), що псевдожурналістської масовки на кшталт житомирських рухівців чи ірпінських пенсіонерів-смертників там не буде.
Як сказав народ (вони, до речі, у більшості не знали, що я маю причетність до організації акції журналістів), наші гасла були свіжими, класними оригінальними. І це не дивно (мати ж моя рідна і т.д. за Подерев”янським), бо політики просто взяли прапори та у більшості старі гасла з минулих акцій. Обіцяного театралізованого дійства біля Апеляційного суду не відбулося. Його банально не підготували ті. Хто мав за це відповідати. Так що ми – найкращі J
Як не дивно це було для мене, народу було досить багато при тому, що ніхто цю акцію за межами Інтернету широко не афішував. Це породжує в мені обережний оптимізм, що може і не все так погано у нашому домі. Не сподобалось те, що ніхто не згадав про політв’язнів, а ще не сподобалося висвітлення акції “5 каналом” (ніби за темниками, про що моя дружина грозиться написати розгромну статтю, хоча навряд чи знайде для цього час J А може і знайде, бо ходить і лається вже який день і на мені зло зганяє J
Ще прикро, що зникли два гасла “Радіо Свобода” та “Хто наступний?”. Їх передали на трибуну разом з “Радіо Континент”, та потім, коли натовп розходився, якийсь партійний осередок їх, напевно, прихватизував. Я б випив з горя, якби було за що J, бо гасла були зроблені надзвичайно якісно, і їх (особливо “Хто наступний?”) можна було використати ще й в інших акціях. Їх малював нікому невідомий ірпінський художник, автор відомого плакату про Гонгадзе “Георгій, ти з нами”. Щойно він мене напоїв кавою та заспокоїв, що напише ще, якщо все вже так трагічно J
На жаль, ті, хто найбільше обурюється на форумі, лає наш народ, повчає інших, закликає до непокори, стріляє Кучму та інших, супроводжує свої пости малюнками, вказує на правильну поведінку та додає до своїх сентенцій “але ж тут на Майдані....”, “та кого це тут цікавить” тощо, продовжують боротися з режимом в інтернеті, через що їхні слова просто виглядають нещиро. Бо, якщо людина щось проповідує, вона має відповідати своїм словам, інакше не лише таку людину ніхто не поважатиме, але й не поважатиме ту ідею, яку відстоює ця людина. От Роман Шарп заслуговує поваги, бо відстоює свої слова справами, його вічний опонент Мінор – заслуговує, Вадим Гладчук – заслуговує, Мартинюк (опонент в деяких речах як Мінора, так і Шарпа) – заслуговує, до нєпрілічія лівий Лисий – заслуговує (мені б на місці багатьох патріотів, до яких я сам себе відношу, було б соромно).
І взагалі найбільш заслуговують поваги люди, які здатні робити будь що для справи, не прагнучи бути помітними. Бо часто буває, що люди готові бути сміливими, виступати відкрито з якимись зверненнями проти режиму, піарити себе, рідних, розтікатися патетикою по вебу та газетних шпальтах, а от зробити маленьку дію на підтримку своїх слів – фіг вам. Ще можуть пройтися у лавах демонстрантів. А от наклеїти листівку, понести гасло – зась. “Нє царскає ета дєло”.
В патетиці, емоціях і т.п. нічого поганого немає, якщо за ними слідують дії. От Українець громадянин України також багато малює, закликає, стріляє на форумі, але свої емоції він виявляє і в житті, і його справи відповідають його словам. На акцію він прийшов зі своїм гаслом, напередодні написав листівку із закликом телефонувати на захист “Континенту” (і десь з 500 цих листівок були розповсюджені). Тобто показав наочний приклад.
Здається, що все. Іще раз дякую всім, хто прийшов та запрошую до подальших дій. Приходьте ще J Або пропонуйте й організовуйте щось своє і запрошуйте прийти інших.
Тільки не треба це ставити у статті, якщо комусь стукне таке в голову.
Хочу висловити подяку всім відвідувачам “Майдану”, хто взяв участь в акції “Волю слову” та перепрошую за довгу мовчанку з цього приводу, оскільки в мене повний завал за всіма параметрами. Тому, якщо когось не згадав, сміливо себе дописуйте. Не заради піару, а для заохочення інших.
У такій кількості майданівці разом ще не збиралися ніколи, і, якби не ви, акція б просто не відбулася в такому вигляді, яка вона була. Я в захваті, бо деякі майданівці не тільки прийшли самі, але й привели з собою людей.
Спочатку перерахую всіх , хто там був і має на Майдані постійні ніки (бо ще були такі, які дописують зрідка й не мають постійного ніку, а обирають собі разовий) в альфабетному порядку: Вітер, Богдан Гдаль, Вадим Гладчук, Горицвіт, Віктор Гуменюк (ірпінський, а не московський, бо в нас тут буває два Гуменюка), Добра Фея, Роман Кульчинський, Лисий, Магда, Мартинюк, Мінор, Олександр Наказненко, Мирослава Свистович, Михайло Свистович, Роман Sharp, Українець громадянин України, Чучхе (кого забув – зголошуйтесь).
Мої найгірші передбачення щодо організованості та можливості організувати журналістів під час вуличних акцій виявилися більш ніж справдились J Відразу зазначу, що маю на увазі журналістів, які не дописують на форум Майдану (бо серед дописувачів Майдану також багато професійних журналістів, тобто таких, для яких журналістика є єдиним способом заробляння на хліб). Ті журналісти, які дописують на цей форум (не читають, а саме дописують), сильно відрізняються від тих, хто цього не робить J
В нас було величезне восьмиметрове гасло, яке як передбачалося. Мали нести відомі журналісти. Також було 6 щитів, на яких було написано “Радіо Свобода”, “Радіо Рокс”, “5 канал”, “Сільські вісті”, “Радіо Континент” та “Хто наступний?” Вказані ЗМІ були перекреслені. Також було 9 літер, які складали гасло “Волю слово”. Оскільки ці літери були спереду і ззаду, то виявилось. Що з пробілом ми прорахувались. Вирішили обійтися без нього, інакше б з одного боку гасло неправильно читалось J
Журналісти, окрім майданівців, як завжди запізнилися, збиралися неорганізовано, десь ходили, тому, якби не майданівці (вони складали десь половину колони журналістів”, ніяких гасел та літер роздати ми б просто не встигли. Я підійшов до 2-3 знайомих журналістів. Намагаючись вручити їм гасла, але... Ви самі розумієте. Тому припинив спроби організації колег по перу, а гасла без проблем розповсюдив серед майданівців, яких, як я писав, було так багато, що всім навіть не вистачило.
Поганий, жахливий та той, що має бути проігнорований, Вадим Гладчук виконав свою обіцянку й привів 10 людей. На відміну від тих, хто його звинувачує у різних гріхах. До того ж, не зважаючи на те, що ВМО “Молодь – надія України” мали свої два чи три гасла, вони погоджувалися не розгортати їх, а нести вказані вище гасла та щити акції “Волю слову”. Оскільки людей вистачало, то нами було задіяно 5 людей ВМО “Молодь – надія України”, а решта пішли зі своїми гаслами до іншої колони, де були гасла партій та організацій. Однак, повторюю, до честі ВМО “Молодь – надія України”, вони відразу самі, без нашої пропозиції, запропонували пожертвувати власним піаром заради спільної справи.
Не знайшлося жодного журналіста (правда, я припинив їх “пошуки” після 2-3 невдалих спроб) з тих, хто не пише на Майдан, які б несли й велике гасло, тому його також несли наші (наші – це всі ми з вами). Головною тягловою силою виступав непатріотичний і взагалі нестерпний крадій жовтенятських зірочок Роман Шарп.
Магда виявилась новою людиною, оскільки до цього жоден з нас не бачив її в реалі, всі інші вже виходили час від часу в реал, але вперше зібралися разом у такій кількості.
Оскільки я був зайнятий в організації акції та ще й в останній момент виявилось, що маю йти попереду всієї колони (вожді ішли ззаду), а я це не дуже люблю – ходити з мегафоном (просто іншого не виявилось), та ще й не знаючи, що там з міліцією, дорожнім рухом та планами вождів, то я не брав участі в узгодженні кандидатури виступаючого від журналістів. Мені було все одно, бо я на це не претендував, я не вмію так гарно виступати, як інші. Як я зрозумів з перебігу мітингу, журналісти чи не домовились між собою, чи вирішили, що Микола Томенко, як захисник журналістів, що не має стосунку до жодного видання, буде кращим і представлятиме всіх захисників свободи слова (така пропозиція лунала під час першого зборища). Не можу оцінити правильність чи неправильність такого рішення. З одного боку, Микола все ж таки не лише пише статті й книжки, але представляє певну політичну силу, з другого – він дійсно на сьогодні є одним з найактивніших захисників свободи слова, та й виступив він просто чудово. Я б поставив його виступ на друге місце після виступу Юлії Тимошенко (Мороз – на останньому місці).
З відомих журналістів там були (в ейбісішному порядку) Володимир Ар”єв, Євген Глібовицький, Наталя Лігачова, Андрій Масальський, Роман Скрипін, Ігор Слісаренко, Андрій Шевченко, Данило Яневський. (може когось пропустив, бо весь час був чимось зайнятий, тому не дуже дивився). Вересня, Коробової, Погорєлової, здається, там не було (можу помилятись, так що, очевидці, поправте, якщо не так).
Сказати, що ми перевернули світ та зробили щось неймовірне чи особливе – не можу. Однак головне, що ми щось таки зробили спільно. Тим, хто любить думати та не стрибати просто так, скажу зі свого скромного досвіду, що для того, щоб стрибати серйозно, потрібно колись починати. І для цього починання гостро необхідно зробити хоч щось спільно. Навіть тоді, якщо ефект буде меншим за витрачені зусилля. Слід починати з невеликих стрибків (це запобігає великим помилкам), і цими стрибками може будь що, навіть почергове декламування гуртом однодумців по черзі вірша Шевченка “Садок вишневий коло хати” десь на квартирі чи у лісі. Бо спільні дії згуртовують людей і вчать працювати разом. Коли так робити, то наступні стрибки вже будуть значно обдуманішими та продуктивнішими (саме так було у нас в Ірпені). Якщо ж довго думати про необхідність стрибка, то все це думання кінець кінцем зведеться до декламування кожним наодинці іншого вірша Кобзаря – “Думи мої, думи мої...”
До речі, попри всі наші страшні та численні недоліки, ми виявились найкращими та найпідготовленішими. Це я роблю такий висновок зі слів десятків ірпінців, які приїхали на акцію. Вони не йшли в нашій колоні (окрім чотирьох ірпінців-журналістів), бо, по-перше, дехто мав прапори або нежурналістські гасла, по-друге, їхні обличчя ну зовсім не журналістські, а я обіцяв Чучхе (та й сам розумів, що так треба), що псевдожурналістської масовки на кшталт житомирських рухівців чи ірпінських пенсіонерів-смертників там не буде.
Як сказав народ (вони, до речі, у більшості не знали, що я маю причетність до організації акції журналістів), наші гасла були свіжими, класними оригінальними. І це не дивно (мати ж моя рідна і т.д. за Подерев”янським), бо політики просто взяли прапори та у більшості старі гасла з минулих акцій. Обіцяного театралізованого дійства біля Апеляційного суду не відбулося. Його банально не підготували ті. Хто мав за це відповідати. Так що ми – найкращі J
Як не дивно це було для мене, народу було досить багато при тому, що ніхто цю акцію за межами Інтернету широко не афішував. Це породжує в мені обережний оптимізм, що може і не все так погано у нашому домі. Не сподобалось те, що ніхто не згадав про політв’язнів, а ще не сподобалося висвітлення акції “5 каналом” (ніби за темниками, про що моя дружина грозиться написати розгромну статтю, хоча навряд чи знайде для цього час J А може і знайде, бо ходить і лається вже який день і на мені зло зганяє J
Ще прикро, що зникли два гасла “Радіо Свобода” та “Хто наступний?”. Їх передали на трибуну разом з “Радіо Континент”, та потім, коли натовп розходився, якийсь партійний осередок їх, напевно, прихватизував. Я б випив з горя, якби було за що J, бо гасла були зроблені надзвичайно якісно, і їх (особливо “Хто наступний?”) можна було використати ще й в інших акціях. Їх малював нікому невідомий ірпінський художник, автор відомого плакату про Гонгадзе “Георгій, ти з нами”. Щойно він мене напоїв кавою та заспокоїв, що напише ще, якщо все вже так трагічно J
На жаль, ті, хто найбільше обурюється на форумі, лає наш народ, повчає інших, закликає до непокори, стріляє Кучму та інших, супроводжує свої пости малюнками, вказує на правильну поведінку та додає до своїх сентенцій “але ж тут на Майдані....”, “та кого це тут цікавить” тощо, продовжують боротися з режимом в інтернеті, через що їхні слова просто виглядають нещиро. Бо, якщо людина щось проповідує, вона має відповідати своїм словам, інакше не лише таку людину ніхто не поважатиме, але й не поважатиме ту ідею, яку відстоює ця людина. От Роман Шарп заслуговує поваги, бо відстоює свої слова справами, його вічний опонент Мінор – заслуговує, Вадим Гладчук – заслуговує, Мартинюк (опонент в деяких речах як Мінора, так і Шарпа) – заслуговує, до нєпрілічія лівий Лисий – заслуговує (мені б на місці багатьох патріотів, до яких я сам себе відношу, було б соромно).
І взагалі найбільш заслуговують поваги люди, які здатні робити будь що для справи, не прагнучи бути помітними. Бо часто буває, що люди готові бути сміливими, виступати відкрито з якимись зверненнями проти режиму, піарити себе, рідних, розтікатися патетикою по вебу та газетних шпальтах, а от зробити маленьку дію на підтримку своїх слів – фіг вам. Ще можуть пройтися у лавах демонстрантів. А от наклеїти листівку, понести гасло – зась. “Нє царскає ета дєло”.
В патетиці, емоціях і т.п. нічого поганого немає, якщо за ними слідують дії. От Українець громадянин України також багато малює, закликає, стріляє на форумі, але свої емоції він виявляє і в житті, і його справи відповідають його словам. На акцію він прийшов зі своїм гаслом, напередодні написав листівку із закликом телефонувати на захист “Континенту” (і десь з 500 цих листівок були розповсюджені). Тобто показав наочний приклад.
Здається, що все. Іще раз дякую всім, хто прийшов та запрошую до подальших дій. Приходьте ще J Або пропонуйте й організовуйте щось своє і запрошуйте прийти інших.
Відповіді
2004.03.12 | Мінор
Деякі спостереження
Я вражений і позитивно і негативно. Справа в тому, що я, як ніхто інший, добре знаю "топ-групу" українських журналістів з якими працював пліч о пліч з 1992 року на багатьох подіях.1. Мені здавалося, що радіо "Свобода" мало б вийти на цю акцію у повному складі, як і колектив радіо "Континент" та "Громадського радіо". Зі "Свободи" бачив лише Данила Яневського. Він не взяв гасла зі своїм радіо тільки тому, що постійно гасав по колоні збираючи інформацію. Але де ж були інші? Не хочу перераховувати прізвищ, але колектив українського бюро цього радіо складається не з одного Данила. В результаті гасло "Свободи" ніс журналіст Олег Завада, який там ніколи не працював. Але заради участі в акції прилетів з Відня. Бо пам"ятає, як два роки тому, коли його побили оперативники МВС, що вели зйомку акції опозиції 16 вересня, за нього вступився саме журналістський страйком.
Гасло про "5 канал" ніс не Шевченко і не Скрипін. Я підозрюю так само хтось не з їхнього каналу.
Голова незалежної медіа-спілки Сергій Гузь заховався десь у другому ряді за "широку" спину Миколи Томенка. Та так добре, що на жодній фотографії його не видно. А я, як член цієї профспілки, хотів би бачити його на місці Романа Шарпа по центру і в першому ряді. Інакше як мені повірити, що наша профспілка мене захистить, коли що, адже її голова ховається за спини інших. Втім, добре хоч прийшов і на тому спасибі. Бо незалежна медіа-спілка працівників ЗМІ... вирішила не брати участі в акції, як організація... мать, мать, мать, мать.
2. Коротко про найбільш розумних. Коли формувалася колона, біля могили Патріарха Володимира побачив славних продовжувачів справи проф.Яременка, які, як ніколи доречно
3. Володимир Скачко гадісно усміхався майданівцям з відстані 20 метрів, але так і не підійшов. Молодець, інстинкт не втратив
4. Журналістів було дуже багато поза колоною. На диво, з камерами менше ніж завжди. Але як сказала мені одна добре знайома Україні дівчина з мікрофоном: "Розумієш, мене послали робити матеріал про виставку, а я сюди - до вас, до своїх, але матеріал робити немає сенсу, в ефір його все-одно не дадуть".
Б**дь, до чого людей довели.
5. Я все думав, що мені сказати колегам, якщо мене запитають, що означає гасло "Хто наступний", яке я ніс. Біля Кобзаря, спостерігаючи за Дімою Корчинським, зрозумів, що боюся за Піховшека і його "Епіцентр". На тлі Корчинського і Джангірова, Славко Піховшек виглядає просто таки лібералом і навіть трохи опозиціонером. Так і закрити можуть
2004.03.12 | Михайло Свистович
Re: Деякі спостереження
Мінор пише:>
> 1. Мені здавалося, що радіо "Свобода" мало б вийти на цю акцію у повному складі, як і колектив радіо "Континент" та "Громадського радіо".
Мені теж так здавалося
>
> Гасло про "5 канал" ніс не Шевченко і не Скрипін. Я підозрюю так само хтось не з їхнього каналу.
Ти правильно підозрюєш
> А я, як член цієї профспілки, хотів би бачити його на місці Романа Шарпа по центру і в першому ряді.
Я теж, бо попросив Шарпа лише потримати гасло для орієнтиру, поки зберуться журналісти, а потім довелося робити його головною тягловою силою, через що потім несхильний до власного піару Шарп довго лаявся, хоч і жартома.
> незалежна медіа-спілка працівників ЗМІ... вирішила не брати участі в акції, як організація... мать, мать, мать, мать.
Бля
>
> 2. Коротко про найбільш розумних. Коли формувалася колона, біля могили Патріарха Володимира побачив славних продовжувачів справи проф.Яременка, які, як ніколи доречно
Ігоря я бачив далеко від борців з сіонізмом.
>
> Смішно, але частина з них була дивно схожа на представників тієї "найбільшої загрози Україні".
Дійсно так
>
> Якщо хтось із них читає мій допис, моє величезне прохання - стримайте свій темперамент до голосування на виборах президента.
Навряд чи читають. Там були маргінали, які не знають, що таке комп"ютер.
>
> 3. Володимир Скачко гадісно усміхався майданівцям з відстані 20 метрів, але так і не підійшов.
Ага
>
> 4. Журналістів було дуже багато поза колоною.
Угу
>
> На диво, з камерами менше ніж завжди. Але як сказала мені одна добре знайома Україні дівчина з мікрофоном: "Розумієш, мене послали робити матеріал про виставку, а я сюди - до вас, до своїх, але матеріал робити немає сенсу, в ефір його все-одно не дадуть".
В мене теж таке враження склалось. І те, що на провладних каналах все ж таки показали акцію краще, ніж я сподівався, мені здається, також була ініціатива саме цих журналістів вчинити так на свій страх і ризик.
2004.03.13 | Dworkin
Очень просто - вы в "темник" не успели попасть :)
Михайло Свистович пише:> І те, що на провладних каналах все ж таки показали акцію краще, ніж я сподівався, мені здається, також була ініціатива саме цих журналістів вчинити так на свій страх і ризик.
Все очень просто. Провластные каналы берут под козырек, когда в темнике расписано какой комментарий давать. Но у вас же была акция, если не спонтанная, то не разрекламированная за неделю (как у оппозиции). Поэтому вы просто и банально НЕ УСПЕЛИ попасть в темники. А раз в темниках вас не было, то журналисты освещали акцию на свое усмотрение. Все очень просто
Что еще раз показывает плюсы спонтанно-гражданских акций
2004.03.13 | Михайло Свистович
Re: Ви сильно помиляєтесь.
Акція журналістів потрапила до темників раніше, ніж відбулося перше журналістське зборище щодо цієї акції. Бо вже на тому зборищі дехто знав зміст темників щодо акції журналістів. Це не дивно, оскільки ініцціатори акції з кимсь ділились роздумами, ті ще з кимсь, а ті ще з кимсь.Моя дружина збирається це все описати, якщо матиме час. Не можу сказати за неї, бо давно вже її не бачив. Цю ніч та весь сьоьгоднішній день з сином ми провели у судді Василенка та адвоката Монтян. Наші діти дуже просили звести їх разом, бо вони щось сильно подружились на тлі занять силовими видами спорту та різноманітними єдиноборствами. Зараз тягають 20-кілограмову штангу.
>
> Все очень просто. Провластные каналы берут под козырек, когда в темнике расписано какой комментарий давать.
В тому то і справа, що вони не взяли під козирок. Це було явно видно. Та це - до моєї дружини.
>
> Но у вас же была акция, если не спонтанная, то не разрекламированная за неделю (как у оппозиции).
Наша акція теж була достатньо розрекламована. Про це хоча б свідчить кількаразове відключення телефонів у мене та в художника, який виготовляв гасла. Ми у дні, що передували акції, віднаходили різні способи зв"язку, але всі вони відрубалися.
Та все одно вони обломалися. В нас є давно розроблений проти них спосіб.
2004.03.14 | Роман ShaRP
Деякі спостереження ShaRP'а
Михайло Свистович пише:> Я теж, бо попросив Шарпа лише потримати гасло для орієнтиру, поки зберуться журналісти, а потім довелося робити його головною тягловою силою, через що потім несхильний до власного піару Шарп довго лаявся, хоч і жартома.
ShaRP лаявся більше не через те. Я обіцяв прийти і допомогти - я прийшов і допомагав там, куди поставили ... Хоча підставили так підставили
Дуже допоміг пан Микола Томенко, він давав корисні поради і допомагав тримати ситуацію під контролем.
Погано інше: схоже, наші вожді не вчаться, не вчаться, не вчаться... На відміну від влади, яка була великою мірою готова майже до всього, що вони могли на тому мітинзі сказати, і скористася тим і на популярних телеканалах і у Корч-і-Джангі-шоу.
Тому, на жаль, мабуть, Україна і цього разу не повстане ...
2004.03.15 | Михайло Свистович
Re: Деякі спостереження ShaRP'а
Роман ShaRP пише:>
> ShaRP лаявся більше не через те. Я обіцяв прийти і допомогти - я прийшов і допомагав там, куди поставили ... Хоча підставили так підставили
А що ти собі думав. Я ж підлий
>
> навіть тих, хто мав командувати, але замість того, бува, захоплювався розмовами по мобільнику
Це ти на мене батон кришиш?
>
> Дуже допоміг пан Микола Томенко, він давав корисні поради і допомагав тримати ситуацію під контролем.
Угу.
2004.03.12 | Shooter
Re: Деякі спостереження
Мінор пише:>
> 5. Я все думав, що мені сказати колегам, якщо мене запитають, що означає гасло "Хто наступний", яке я ніс. Біля Кобзаря, спостерігаючи за Дімою Корчинським, зрозумів, що боюся за Піховшека і його "Епіцентр". На тлі Корчинського і Джангірова, Славко Піховшек виглядає просто таки лібералом і навіть трохи опозиціонером. Так і закрити можуть
Сказано гарно.
Проте базова різниця між піхвошиком та "сладкою парочкою" є та, ще перший просто розумніший. Недаром подвійним агентом був/є(?)
2004.03.13 | КП8416
Вікторе, щодо "Свободи" ви наївний.
Пишете: . Мені здавалося, що радіо "Свобода" мало б вийти на цю акцію у повному складіА ім'я марина Остапенко вам нічого не говорить? Хай вам хтось стисло переповість її кар'єру - від радіо "Свобода" до СБУ. А одна журналістка цього радіо дружить з Альоною Ґрамніцкою... На мітинг вони вам вийдуть, аякже. Та якщо "Свободу" взагалі закриють, вони скрушно похитають головами (такі бабки урвалися)і підуть працювати на "Інтєр" (деякі вже там), у "Факи", в СБУ...
2004.03.15 | Михайло Свистович
Re: Вікторе, щодо "Свободи" ви наївний.
КП8416 пише:>
> На мітинг вони вам вийдуть, аякже.
Ну Ви теж обіцяли вийти на цей мітинг...
2004.03.17 | КП8416
Так я ж був...
Плаката носив.2004.03.19 | Михайло Свистович
Re: Не знаю, не знаю.
Ви не зголосилися і майже всіх носіїв плакатів я знав особисто. Не знав точно лише одного (Мінор вже написав, хто то був, навряд чи Ви), і не можу ще одного згадати, а на фотографії він не потрапив.2004.03.20 | КП8416
Гм... (-)
2004.03.12 | Navigator
Дуже втішно таке читати. А то з нашими східноєвропейськими нови-
нами станеш невростеником...Самі страшні випробування чекають військо не в битві - а після програшу, під час відступу.
"Сим побєдіши..."
Якщо будемо своїй голові ще трохи руками й ногами допомагати!
Дякую тим, хто ходив і за себе, і "за того парня"!
Ім"я "того парня" легко вичислити.
2004.03.12 | Elena
Re: Подяка всім майданівцям, які взяли участь в акції “Волю слову”.
Я тоже была с мужем на акции, видела как ребята ходили с буквами, но постеснялась подойти, т.к. никого не знаю, да и не журналист.Видела мужика с небольшим "антисемитским" плакатом и тоже решила, что попадет в камеру и на ТВ (больно случай подходящий).
Шли мы в колонне "НУ" сразу за лидерами. И на митинге были до конца (принятие резолюции). Ожидали, конечно, выступлений журналистов, а то сложилось впечатление, что свобода слова им (журналистам) не нужна, а это только повод для политиков. Мне почему-то казалось, что если журналисты будут "стесняться" публично выступать, то ничего хорошего из этого не выйдет.
А что касается 5 канала, то по-моему, они правильно пригласили на эфир Скачко, т.к., по-моему, более жалкого публичного вида он еще не имел.
2004.03.12 | Михайло Свистович
Re: Подяка всім майданівцям, які взяли участь в акції “Волю слову”.
Elena пише:>
> Видела мужика с небольшим "антисемитским" плакатом и тоже решила, что попадет в камеру и на ТВ (больно случай подходящий).
Я теж так думав, але, очевидно, мужик прийшов сам від себе, тому і не потрапив до телекамер. Або журналісти його навмисно не зняли, вони ж теж люди, попри темники.
> Шли мы в колонне "НУ" сразу за лидерами. И на митинге были до конца (принятие резолюции). Ожидали, конечно, выступлений журналистов, а то сложилось впечатление, что свобода слова им (журналистам) не нужна, а это только повод для политиков. Мне почему-то казалось, что если журналисты будут "стесняться" публично выступать, то ничего хорошего из этого не выйдет.
Вони не могли там виступати і сором тут ні до чого. Було домовлено, що виступлять лише ті, хто виступав + 1 від журналістів. Вони вибрали Томенка.
> А что касается 5 канала, то по-моему, они правильно пригласили на эфир Скачко, т.к., по-моему, более жалкого публичного вида он еще не имел.
Я протилежної думки.
2004.03.12 | Чучхе
Ганьба охороні від блоку Ю Тимошенко
Яка вигнала мене з мітингу, оголосивши провокатором, причому не без застосування фізичної сили (попри перед"явлене журналістське посвідчення та під час виступу Томенка на захист свободи слова), внаслідок чого Гладчуку довелося тримати вже два плакати: і за радіо Рокс і за Континент.Я наклав на Тимошенко єпитимію: надрукував дві статті про дебільність її охорони, яким чином трохи загладив моральну травму, а отримані гонорари буду вважати матеріальною компенсацією.
2004.03.12 | Vadym Gladchuk
Re: Ганьба охороні від блоку Ю Тимошенко
От от "охорона" БЮТ не на жарт ганяла всіх... ДемократиЯ жартуючи запропонував їм так ганяти на Банковій
2004.03.13 | Чучхе
Від жлобства немає антивірусів
Це трохи компенсується тим, що всередині охорони панувало повне безладдя. Я так зрозумів, що кожна партія привела якийсь свій загін, який зовсім не узгоджував свої дії з іншими. Зокрема я бачив там якихось дідів - ровесників злуки УНР і ЗУНР, з написом "Охорона парії Собор". Тобто, якби потенційні терористи захотіли б щось зробити - то зробили б.А агресивність даної охорони я пояснюю жлобською ментальністю її бійців. Бо у нас як хто тільки відчує трішки якусь владу, то одразу поводиться як повноправний диктатор, хай хоч у своїй маленькій царині. Чи у великій - якщо мова йде про кучму.
ВІД ЖЛОБСТВА НЕМА АНТИВІРУСУ.
2004.03.13 | Vadym Gladchuk
Re: Від жлобства немає антивірусів
Є2004.03.13 | українець
Вибачення
Ще раз вибачаюся ,що не зміг взяти участь в акції.На жаль,опісля того ,як не дав себе заарештувати 9 березня 2001,виїхав з України і отримав політичний притулок в одній з європейських країн.Сімя і діти ,які зявилися в вигнанні ,поки не дають змоги повернутися для повноцінної боротьби.2004.03.14 | Чучхе
Ми всі такі перелякані
У страха, як кажуть північні брати, "глаза вєлікі", от і мені здається, що ми самі себе нажахали Кучмою і він в наших очах більш демонізований, ніж є насправді. І загрозу ми дещо переоцінюємо. Чомусь поки я йшов в цій журналістській колоні, мене питали одне й те ж: а що тобі на роботі скажуть? Я чесно кажучи, навіть не знав що відповісти, тому просто жартував, казав "скажуть, що мене по телевізору бачили". Впринципі, мені здається, що я достатньо цінний працівник для того, щоб на роботі щодо мене вжили якихось репресій за участь у демонстрації. Але ми вже самі себе переконали, що такі репресії обов"язково будуть, і вже боїмося. Потрібно боротися з цим страхом, а то влада почне дійсно робити репресивні заходи, до яких ми будемо вже психологічно готові.українець пише:
> Ще раз вибачаюся ,що не зміг взяти участь в акції.На жаль,опісля того ,як не дав себе заарештувати 9 березня 2001,виїхав з України і отримав політичний притулок в одній з європейських країн.Сімя і діти ,які зявилися в вигнанні ,поки не дають змоги повернутися для повноцінної боротьби.
Краще було б Вам не ходити 9 березня на мітинг, то не довелось би тікати за кордон - от і все, що я можу сказати. Щось про "політичний притулок" не дуже віриться, але то я пробачаю...
2004.03.15 | українець
Re: Ми всі такі перелякані
Не буду переконувати - немає потреби і пробачення твого мені не потрібно.Переляк свій перед бандюками розтоптав ще 16 грудня 2000 року,коли вийшов на майдан і пройшов всю УБК, не ховався за спинами 1 лютого при нападі перевдягнутих ментів і 9 березня,коли почали камінням і кийками бити людей,зробив те, що було належно.А виїхав тому,що не захотів втрачати час на сидіння в тюрьмі,доказуючи баранам все давно вже зрозуміле .PS.На чаті,запитав Костенка, як "НУ" допомогає політвязням і сімям - а в відповідь - тиша.Сумно читати звіти Роми Кульчицького про допомогу.Визву обурення демократів слідуючою тезою - навіть кримінальники своїх не забувають в зоні.
2004.03.15 | Михайло Свистович
Re: Ми всі такі перелякані
Чучхе пише:> У страха, як кажуть північні брати, "глаза вєлікі", от і мені здається, що ми самі себе нажахали Кучмою і він в наших очах більш демонізований, ніж є насправді. І загрозу ми дещо переоцінюємо. Чомусь поки я йшов в цій журналістській колоні, мене питали одне й те ж: а що тобі на роботі скажуть? Я чесно кажучи, навіть не знав що відповісти, тому просто жартував, казав "скажуть, що мене по телевізору бачили". Впринципі, мені здається, що я достатньо цінний працівник для того, щоб на роботі щодо мене вжили якихось репресій за участь у демонстрації. Але ми вже самі себе переконали, що такі репресії обов"язково будуть, і вже боїмося. Потрібно боротися з цим страхом, а то влада почне дійсно робити репресивні заходи, до яких ми будемо вже психологічно готові.
Ти маєш абсолютну рацію. Попри справжні і жорстокі переслідування, дуже багато людей не зазнають їх, хоча не приховують свої погляди. Це тема цілої окремої статті.
2004.03.16 | українець
Re: Лякатись не треба
Але й розслаблятися також.Після першої демонстрації УБК ,коли унсовці проривалися крізь соціалістів,намагався зрозуміти,де координаційний центр,хто і як керує людьми - дзуськи,і так всі акції до 9.Бардак.МОЯ думка така - хлопці,що сіли ,сіли і із-за безграмотності в організації акції .Навіть і після сутичок,можливо було людей розпорошити і не дати заарештувати.Я вже не говорю про те,як деякі люди відмовилися від бійців .І яка епоея була опісля.Ніхто не згадує нині,як загинув Мозговий з УНСО,21 грудня, не доїхавши додому.Потрібно,якщо йти на серьйозні речі,серьйозно готуватися і знати методи протилежної сторони.
Надіюсь,що мої друзі з УНСО,що вийшли на свободу отримають ту підтримку в адаптації до буття.
PS.Якщо комусь,буде загрожувати реальна небезпека від режиму зможу надати вичерпну інфу про процес отримання політ.притулку і надати всіляку допомогу тут,де живу.
2004.03.15 | Михайло Свистович
Re: Ганьба охороні від блоку Ю Тимошенко
Я вже почув цю історію й з інших вуст, бо ж сам того не бачив. Дійсно ганьба, треба щоб ти мені розповів все у кривавих подробицях, я буду з ними розбиратись не стільки за цей випадок, скільки "за все хороше" і за самі принципи.2004.03.12 | Предсказамус
Насчет "прыгать", Михаил, Вы меня почти убедили ;) (-)
2004.03.13 | Предсказамус
P.S. Теперь бы еще думать разучиться... ;( (-)
2004.03.14 | Пан Roller
Гамерика спрашивает Вас.
14-03-2004 01:20, ГеоргійІ ще...
Чи ви думаєте, що "Гамериканські" ХРИСТИЯНИ навмисне якимось чином гальмують духовний розвиток українського народу, української народної духовності, виконуючи якесь спеціальне завдання "Гамериканських" спецслужб? Як не параноїдно-шизофренічно може виглядати така гіпотеза, це є саме те, що вашому покірному слузі здалося після недавніх обмінів репліками з п. Роллером... особливо після його заяв про те, що американський модератор-християнин, який не в курсі останніх одкровень Сковороди і Франка і не бажає в них навіть зануритися, "обрізає" вільні думки дуже-дуже хороших, високодуховних і вільнодумних українців?
переглядів: 6 // URL: http://maidan.org.ua/n/rel/1079220016
--------------------------------------------------------------------------------
2004.03.15 | Михайло Свистович
Re: Не треба розучуватись.
Просто думати треба також в певному напрямку, а не просто так.2004.03.13 | Пан Roller
Анетта по секрету. ...що люди хочуть заробляти хоч якось і прикр
Михайло Свистович пише:>
> До речі, попри всі наші страшні та численні недоліки, ми виявились найкращими та найпідготовленішими. Це я роблю такий висновок зі слів десятків ірпінців, які приїхали на акцію. Вони не йшли в нашій колоні (окрім чотирьох ірпінців-журналістів), бо, по-перше, дехто мав прапори або нежурналістські гасла, по-друге, їхні обличчя ну зовсім не журналістські, а я обіцяв Чучхе (та й сам розумів, що так треба), що псевдожурналістської масовки на кшталт житомирських рухівців чи ірпінських пенсіонерів-смертників там не буде.
>
10-03-2004 10:50, Анетта - Roller-у
Мені дійсно цікаві Ваші роздуми і думки. Є з чим посперечатись. От , наприклад, тема - Ви дійсно читаєте книжки чи відносите себе просто до чистих спостерігачів??
Я розумію чудово, що з часом у всіх зараз тяжко - кому вчитись, кому заробляти...Але мене бентежить проблема, що люди хочуть заробляти хоч якось і прикривають свої дії благімі намереніями...Це питання я ставила собі завжди і відповідь була одна - гроші не можуть вирішити всіх проблем.
І перше, що завжди і на майдановському форумі в першу чергу мене дратує психологія ніщіх...
Бідні ніколи , якщо вони не будуть прагнути стати багатими, не вирішать жодних проблем, крім особисто своїх. Вони крали і будуть красти, думаючи, що піднімають КУЛЬТУРу. Культура- це особисте для кожного.Для мене - це паталогічна чесність у справі, якій я присвятила своє життя.
І всякі там Отари, Шарпи і інші не зможуть переконати мене в тому, що вони роблять святу справу....Я їхній дій не бачу, тількі слова, а кальварійські книжки живуть і будуть жити...
І скоріше це Кальварія - Робін Гуд сучасного середовища, камікадзе...От погодьтесь - Ви будете видавати книжки, наперед розрахувавши, що вони збиткові (ПОЕЗІЯ) і маючи надію на майбутні прибутки????Я не звинувачую Вас в тому, що не будете - це звичайний прагматизм, але...я вірю, що прийде інший час і інші люди і змінеться погода в нашому житті...
http://forum.calvaria.org/viewtopic.php?p=53
переглядів: 90 // URL: http://maidan.org.ua/n/about/1078908844
2004.03.14 | Богдан Гдаль
Маленька ремарка...
Вересня я бачив.. Коли бігав зі своєю "мильницею" фоткати Ющенка і компанію, посередині між колоною журналістів і народними лідерами (а відстань часом була суттєвою) не поспішаючи з незнайомою мені співрозмовницею йшов Вересень...P.S. А стосовно себе, то я і сам не знаю, чого відмовився одягати літеру на спину.. Просто я ще й виконував повноваження фотографа і мав бігти здавати репортаж в номер.. Тому вибачаюся за те, що не постійно йшов в колоні з журналістами
2004.03.15 | Михайло Свистович
Re: Маленька ремарка...
Богдан Гдаль пише:> Вересня я бачив.. Коли бігав зі своєю "мильницею" фоткати Ющенка і компанію, посередині між колоною журналістів і народними лідерами (а відстань часом була суттєвою) не поспішаючи з незнайомою мені співрозмовницею йшов Вересень...
Тоді він все одно не рахується. Там багато йшло таких гуляючих, які до того ж нічого не фоткали. Весь кайф був, щоб вони пройшли в колоні журналістів. Вони не зробили того, що могли, а тому їм дуля замість індульгенції. До Вас претензій немає, як і до всіх тих, хто водночас виконував журналістську роботу. А от до тих, хто не виконував, є.