«Поліцейських держав з ефективною економікою не буває» («День»)
03/12/2004 | Максим’як
Інтерв"ю може і не таке змістовне, але цікавий сам факт подачі матеріалу у недоброзичливрому тоні для Москви від газети "День", яка перебуває під контролем Марчука, який мав би вважатися кандидатом від Москви на президентських виборах в Україні.
-----------------------------
«Поліцейських держав з ефективною економікою не буває»
Володимир СОНЮК, «День», фото з журналу «Стиль и дом»
ВІКТОР СУВОРОВ
— До президентських виборів у Росії залишилося кілька днів. Саме час підбити підсумки першого — явно не останнього — терміну перебування при владі Володимира Путіна. Отже, ваш варіант відповіді на «класичне» запитання: «Who is mister Putin?»
— Кожна державницька людина — Сталін, Гітлер або хтось інший — шукає для себе приклад в історії. Для Йосифа Сталіна, приміром, такими прикладами були Іван Грозний і Петро Перший. Подивимося на нашого героя. Для Путіна ідеал — колишній генсек Юрій Андропов. Він йому і пам’ятник має намір ставити, і по-іншому всіляко виражає свою повагу. А чим Андропов відзначився на своїй посаді? Перед країною за часів Андропова постали жахливі економічні проблеми — черги, талони, дефіцит, одним словом — «їсти нічого». Андропов шукав для економічних проблем адміністративні, поліцейські, репресивні рішення. Те саме зараз відбувається в Путіна. Він мислить виключно в адміністративно-бюрократичному стилі.
— Однак Володимир Путін декларує партнерство із Заходом, намагається представити свою державу як європейську або, принаймні, таку, що упевнено рухається до європейських стандартів демократії...
— «Дивлячись із Лондона», як-то кажуть, я цього руху не спостерігаю. Зовсім недавно я міг друкувати в Росії все, що хотів. А ось остання моя книга «Тінь перемоги» вийшла в Україні. Оскільки в путінській Росії таку річ уже опублікувати не можна. Для мене це показник.
— Після розгрому залишків опозиції на минулих парламентських виборах і переобрання Путіна президентом повторно зосереджена в його руках влада ще більше посилиться. Куди може спрямувати ресурс влади та свою енергію Путін?
— Перед Росією стоїть вельми важка проблема, яку Путін не визнає або визнає лише непрямо. Річ у тому, що Росія знаходиться на грані розвалу. Якби ми з вами два десятиріччя тому сказали, що через кілька років Радянський Союз розповзеться по швах, над нами щонайбільше б просто посміялися. Однак крах СРСР та всього комуністичного блоку настав дуже скоро. Зараз Росія постала перед аналогічною загрозою. Можете мені вірити, можете — ні, але росіяни визнають це самі. Такий приклад. Триває війна у Чечні. Кажуть — не війна, а контртерористична операція. Але операція мусить мати початок і кінець. Де кінець чеченській «операції»? Його не видно. Коли мені ставлять запитання про Чечню, я кажу: спочатку розтлумачте мені, нетямущому, — чому з чеченцями нам добре жити, а без них — погано? Чого ви хочете — приходиш на базар, а там чеченець з автоматом сидить? Кажуть: чеченці — бандити. Є чеченська мафія. У чеченців — работоргівля. Добре, згоден. То відгородіться від них! Нехай вони там своєю работоргівлею займаються, а навколо Чечні «китайську стіну» спорудіть, — нехай там сидять! Чому ви з бандитами хочете жити? Тоді мені кажуть — ну, ти ж нічого не розумієш! Там же у Чечні нафта! Ну знаєте, я справді нічого не розумію. Навіщо російській людині нафта? Навіщо російському народу потрібен газ, діаманти, золото, уран? Росія видобуває нафти більше, ніж Саудівська Аравія. І що, народу від цього легше? Додамо ще одне родовище — і народ стане багатшим? Та не стане! Піде це в кишеню якомусь олігарху, купить він собі ще один закордонний футбольний клуб. Але народу що з цього? Мені знову кажуть: стій, ти все одно нічого не розумієш. Якщо ми Чечню відпустимо, тоді ж всі захочуть відділитися! І тоді я кажу: хлопці, такі речі може сказати лише боягуз. Якщо ви дійсно думаєте, що дай свободу Чечні, і всі інші захочуть свободи, це треба назвати своїм іменем. А саме — Росія не бажає бути під владою Москви! Ось у чому правда. І слід шукати вирішення цієї проблеми не деінде, а в Москві. Слід запитати — чому всі за Путіна голосують, всі так страшенно його люблять, але: щойно дай свободу — і всі розбіжаться? Але наше запитання: куди буде спрямована енергія Путіна? Відповідь: тільки на те, щоб утримати Росію від розвалу.
Думаючи про майбутнє Росії, я довго шукав паралель. І раптом знайшов її. В Африці є країна — Нігерія. Найбільша за кількістю населення на чорному континенті. І найбагатша. Багатства її — нафта та інші копалини. У Нігерії є група дуже багатих людей, які всім цим торгують. На Захід йде нафта, а гроші від неї осідають у швейцарських банках, на Кайманових островах тощо. Нігерія — найбагатша за ресурсами країна в Африці. Росія — найбагатша за ресурсами країна у світі. І там, і там — хмарочоси, яхти, розкішні вілли, шикарні магазини. А за три кроки ліворуч-праворуч від усього цього — страшні злидні. Мені дуже прикро, я не хотів би проводити цю паралель, але вона сама по собі напрошується. Іншої паралелі я, на жаль, не бачу. З Китаєм, наприклад, який колись був тоталітарною комуністичною державою, а зараз посідає перше місце у світі за виробництвом сталі, телевізорів, комп’ютерів, тканин, зерна і ще цілої низки найважливіших товарів, аналогія ніяк не напрошується.
— Чи ви виключаєте можливість побудови поліцейської держави з розвиненою економікою?
— Поліцейських держав із розвиненою економікою не буває. Поліцейською прийнято вважати чилійську державу часів генерала Піночета. Однак була принципова різниця між внутрішньою політикою Піночета і того самого Андропова. Генерал Піночет розпочав із того, що дав людям стимул працювати. А в Андропова був один метод: зловити людину і загнати її на завод. Поліцейська держава, в якій люди не хочуть працювати, приречена на провал.
— А що ж зробив Піночет?
— Передусім він узявся за малий бізнес, який звільнили від податків. Зараз у Росії прибутковий податок 13%. Кажуть — дуже низький податок, але це все відносно. У Чилі, приміром, якщо заробляєш до 500 доларів, то не сплачуєш взагалі нічого. Від 500 до 1000 доларів — сплачуєш 1— 2%. Вищий дохiд — більший відсоток. Для бідної людини 13% — багато, у Франції для бідних податок 7%. А для багатої людини там 55%. А в Росії ті самі 13. Кому від цього добре? Для дуже багатих, мільярдерів — це дуже добре. А для більшості людей — дуже погано.
— Які методи, професійні прийоми спецслужб тощо є характерними, на ваш погляд, для стилю російського керівництва?
— Річ у тому, що ми належали до різних організацій. І коли розвідники ГРУ (Головне розвідувальне управління міноборони СРСР. — Ред. ), де я служив, говорили між собою про розвідників з іншої організації — КДБ, де служив Путін, особливо про тих, які не в капіталістичних країнах працювали, а на території НДР, Польщі тощо, ми говорили — вони також розвідники. Чесно кажучи, якихось особливих методів я поки що не спостерігав, крім як когось спіймати, позбавити свободи тощо. Не згоден — отже, до «Матроської тиші», щоб не був надто грамотний. Ось і всі методи. Те, що влада належить зараз колишнім або діючим чекістам, не викликає жодних сумнівів ні в кого. На цьому навіть наголошують — чекісти там, там і там — губернатори і намісники, і в Держдумі, і нарешті, кандидат у президенти — діючий президент. Почерк їхній, звісно, відчувається. Це — силовий тиск. Я не кажу про якісь хитрі прийоми — вони мені не відомі. А взяти пресу «за зябра» — це є.
— Західна преса відверто критикує Путіна за антидемократизм, водночас лідери західних держав прагнуть підтримувати з Путіним хороші відносини. Чому так відбувається — європейським і американським політикам насправді байдуже, що коїться в Росії з демократією, правами людини тощо?
— Судити про них дуже важко — я живу тут уже 25 років, але зрозуміти їхню логіку ніяк не можу. З’явився Горбачов — вони кричать «Горбі, ура!...» Захід просто знемагав від любові до Горбачова, це була справжня «горбоманія». А до того був генсек Юрій Андропов — колишній голова КДБ. Знемагали і від любові до нього — підніміть газети тих років. Аякже, хороший хлопець цей Андропов — любить джаз, п’є віскі... А ще любили Саддама Хусейна, озброювали його, а потім чомусь розлюбили. Талібан створювали в Афганістані американськими зусиллями. А Чаушеску, румунський диктатор, коли приїжджав до Великої Британії, — його також усі любили, обнімалися з ним, цілувалися. При цьому, що коїлося в самій Румунії, нікого особливо не цікавило. Відверто кажучи, я навіть не намагаюся вникнути в їхні мотиви.
— Кілька місяців тому у відносинах між Україною та Росією виникла так звана «тузлинська криза». Попри те, що ситуація навколо українського острова Коса Тузла втратила свою гостроту, як політики, так і експерти досі ламають голови, в чому був сенс дій Росії з будівництва дамби. Англійський експерт Джеймс Шерр у інтерв’ю нашій газеті висловив думку, що це була спецоперація, мета якої полягала в тому, щоб прозондувати здатність України захищати свої національні інтереси. Що ви думаєте щодо цього?
— Я дотримуюся такої самої думки — це була спецоперація. Як висловлювався Сталін, «промацати багнетом». Промацали Фінляндію багнетом спочатку 1939 року, потім 1944 го, — вона огризнулася обидва рази. Після цього її більше не чіпали. А декого помацали — виявилося слабке місце. Тут мав місце аналогічний мотив — якщо ми зробимо щось, якою буде відповідь України? Якщо ніякого — будемо далі «промацувати багнетом».
— Ваш прогноз: яких ще «спецоперацій» Україні слід чекати найближчим часом з боку Росії? Як взагалі Росія поводитиметься щодо України?
— Зараз Росії не до України. Я не бачу, щоб консолідація влади в Росії щось реально давала б для дій зовні. Це не як за Сталіна. У Путіна набагато більше проблем всередині країни, ніж за кордоном. Якщо Росію кудись і тягне, то це лише від нерозуміння, що країна знаходиться на межі потрясінь. Але ситуація незабаром загостриться. Я передбачаю, і нікуди від цього не дітися, що найближчим часом у Росії станеться серія техногенних катастроф. Якщо у вас у квартирі рік, два, три поспіль тече вода, іскрить електрика або газ виходить, рано чи пізно ваш будинок стане непридатним. У Росії в залізниці давно вже ніхто не вкладав жодних грошей — рейки зношені, мости металеві іржавіють. Схожа ситуація з трубопроводами, якими йде нафта і газ... Тож їм не до вас.
«День»
-----------------------------
«Поліцейських держав з ефективною економікою не буває»
Володимир СОНЮК, «День», фото з журналу «Стиль и дом»
ВІКТОР СУВОРОВ
— До президентських виборів у Росії залишилося кілька днів. Саме час підбити підсумки першого — явно не останнього — терміну перебування при владі Володимира Путіна. Отже, ваш варіант відповіді на «класичне» запитання: «Who is mister Putin?»
— Кожна державницька людина — Сталін, Гітлер або хтось інший — шукає для себе приклад в історії. Для Йосифа Сталіна, приміром, такими прикладами були Іван Грозний і Петро Перший. Подивимося на нашого героя. Для Путіна ідеал — колишній генсек Юрій Андропов. Він йому і пам’ятник має намір ставити, і по-іншому всіляко виражає свою повагу. А чим Андропов відзначився на своїй посаді? Перед країною за часів Андропова постали жахливі економічні проблеми — черги, талони, дефіцит, одним словом — «їсти нічого». Андропов шукав для економічних проблем адміністративні, поліцейські, репресивні рішення. Те саме зараз відбувається в Путіна. Він мислить виключно в адміністративно-бюрократичному стилі.
— Однак Володимир Путін декларує партнерство із Заходом, намагається представити свою державу як європейську або, принаймні, таку, що упевнено рухається до європейських стандартів демократії...
— «Дивлячись із Лондона», як-то кажуть, я цього руху не спостерігаю. Зовсім недавно я міг друкувати в Росії все, що хотів. А ось остання моя книга «Тінь перемоги» вийшла в Україні. Оскільки в путінській Росії таку річ уже опублікувати не можна. Для мене це показник.
— Після розгрому залишків опозиції на минулих парламентських виборах і переобрання Путіна президентом повторно зосереджена в його руках влада ще більше посилиться. Куди може спрямувати ресурс влади та свою енергію Путін?
— Перед Росією стоїть вельми важка проблема, яку Путін не визнає або визнає лише непрямо. Річ у тому, що Росія знаходиться на грані розвалу. Якби ми з вами два десятиріччя тому сказали, що через кілька років Радянський Союз розповзеться по швах, над нами щонайбільше б просто посміялися. Однак крах СРСР та всього комуністичного блоку настав дуже скоро. Зараз Росія постала перед аналогічною загрозою. Можете мені вірити, можете — ні, але росіяни визнають це самі. Такий приклад. Триває війна у Чечні. Кажуть — не війна, а контртерористична операція. Але операція мусить мати початок і кінець. Де кінець чеченській «операції»? Його не видно. Коли мені ставлять запитання про Чечню, я кажу: спочатку розтлумачте мені, нетямущому, — чому з чеченцями нам добре жити, а без них — погано? Чого ви хочете — приходиш на базар, а там чеченець з автоматом сидить? Кажуть: чеченці — бандити. Є чеченська мафія. У чеченців — работоргівля. Добре, згоден. То відгородіться від них! Нехай вони там своєю работоргівлею займаються, а навколо Чечні «китайську стіну» спорудіть, — нехай там сидять! Чому ви з бандитами хочете жити? Тоді мені кажуть — ну, ти ж нічого не розумієш! Там же у Чечні нафта! Ну знаєте, я справді нічого не розумію. Навіщо російській людині нафта? Навіщо російському народу потрібен газ, діаманти, золото, уран? Росія видобуває нафти більше, ніж Саудівська Аравія. І що, народу від цього легше? Додамо ще одне родовище — і народ стане багатшим? Та не стане! Піде це в кишеню якомусь олігарху, купить він собі ще один закордонний футбольний клуб. Але народу що з цього? Мені знову кажуть: стій, ти все одно нічого не розумієш. Якщо ми Чечню відпустимо, тоді ж всі захочуть відділитися! І тоді я кажу: хлопці, такі речі може сказати лише боягуз. Якщо ви дійсно думаєте, що дай свободу Чечні, і всі інші захочуть свободи, це треба назвати своїм іменем. А саме — Росія не бажає бути під владою Москви! Ось у чому правда. І слід шукати вирішення цієї проблеми не деінде, а в Москві. Слід запитати — чому всі за Путіна голосують, всі так страшенно його люблять, але: щойно дай свободу — і всі розбіжаться? Але наше запитання: куди буде спрямована енергія Путіна? Відповідь: тільки на те, щоб утримати Росію від розвалу.
Думаючи про майбутнє Росії, я довго шукав паралель. І раптом знайшов її. В Африці є країна — Нігерія. Найбільша за кількістю населення на чорному континенті. І найбагатша. Багатства її — нафта та інші копалини. У Нігерії є група дуже багатих людей, які всім цим торгують. На Захід йде нафта, а гроші від неї осідають у швейцарських банках, на Кайманових островах тощо. Нігерія — найбагатша за ресурсами країна в Африці. Росія — найбагатша за ресурсами країна у світі. І там, і там — хмарочоси, яхти, розкішні вілли, шикарні магазини. А за три кроки ліворуч-праворуч від усього цього — страшні злидні. Мені дуже прикро, я не хотів би проводити цю паралель, але вона сама по собі напрошується. Іншої паралелі я, на жаль, не бачу. З Китаєм, наприклад, який колись був тоталітарною комуністичною державою, а зараз посідає перше місце у світі за виробництвом сталі, телевізорів, комп’ютерів, тканин, зерна і ще цілої низки найважливіших товарів, аналогія ніяк не напрошується.
— Чи ви виключаєте можливість побудови поліцейської держави з розвиненою економікою?
— Поліцейських держав із розвиненою економікою не буває. Поліцейською прийнято вважати чилійську державу часів генерала Піночета. Однак була принципова різниця між внутрішньою політикою Піночета і того самого Андропова. Генерал Піночет розпочав із того, що дав людям стимул працювати. А в Андропова був один метод: зловити людину і загнати її на завод. Поліцейська держава, в якій люди не хочуть працювати, приречена на провал.
— А що ж зробив Піночет?
— Передусім він узявся за малий бізнес, який звільнили від податків. Зараз у Росії прибутковий податок 13%. Кажуть — дуже низький податок, але це все відносно. У Чилі, приміром, якщо заробляєш до 500 доларів, то не сплачуєш взагалі нічого. Від 500 до 1000 доларів — сплачуєш 1— 2%. Вищий дохiд — більший відсоток. Для бідної людини 13% — багато, у Франції для бідних податок 7%. А для багатої людини там 55%. А в Росії ті самі 13. Кому від цього добре? Для дуже багатих, мільярдерів — це дуже добре. А для більшості людей — дуже погано.
— Які методи, професійні прийоми спецслужб тощо є характерними, на ваш погляд, для стилю російського керівництва?
— Річ у тому, що ми належали до різних організацій. І коли розвідники ГРУ (Головне розвідувальне управління міноборони СРСР. — Ред. ), де я служив, говорили між собою про розвідників з іншої організації — КДБ, де служив Путін, особливо про тих, які не в капіталістичних країнах працювали, а на території НДР, Польщі тощо, ми говорили — вони також розвідники. Чесно кажучи, якихось особливих методів я поки що не спостерігав, крім як когось спіймати, позбавити свободи тощо. Не згоден — отже, до «Матроської тиші», щоб не був надто грамотний. Ось і всі методи. Те, що влада належить зараз колишнім або діючим чекістам, не викликає жодних сумнівів ні в кого. На цьому навіть наголошують — чекісти там, там і там — губернатори і намісники, і в Держдумі, і нарешті, кандидат у президенти — діючий президент. Почерк їхній, звісно, відчувається. Це — силовий тиск. Я не кажу про якісь хитрі прийоми — вони мені не відомі. А взяти пресу «за зябра» — це є.
— Західна преса відверто критикує Путіна за антидемократизм, водночас лідери західних держав прагнуть підтримувати з Путіним хороші відносини. Чому так відбувається — європейським і американським політикам насправді байдуже, що коїться в Росії з демократією, правами людини тощо?
— Судити про них дуже важко — я живу тут уже 25 років, але зрозуміти їхню логіку ніяк не можу. З’явився Горбачов — вони кричать «Горбі, ура!...» Захід просто знемагав від любові до Горбачова, це була справжня «горбоманія». А до того був генсек Юрій Андропов — колишній голова КДБ. Знемагали і від любові до нього — підніміть газети тих років. Аякже, хороший хлопець цей Андропов — любить джаз, п’є віскі... А ще любили Саддама Хусейна, озброювали його, а потім чомусь розлюбили. Талібан створювали в Афганістані американськими зусиллями. А Чаушеску, румунський диктатор, коли приїжджав до Великої Британії, — його також усі любили, обнімалися з ним, цілувалися. При цьому, що коїлося в самій Румунії, нікого особливо не цікавило. Відверто кажучи, я навіть не намагаюся вникнути в їхні мотиви.
— Кілька місяців тому у відносинах між Україною та Росією виникла так звана «тузлинська криза». Попри те, що ситуація навколо українського острова Коса Тузла втратила свою гостроту, як політики, так і експерти досі ламають голови, в чому був сенс дій Росії з будівництва дамби. Англійський експерт Джеймс Шерр у інтерв’ю нашій газеті висловив думку, що це була спецоперація, мета якої полягала в тому, щоб прозондувати здатність України захищати свої національні інтереси. Що ви думаєте щодо цього?
— Я дотримуюся такої самої думки — це була спецоперація. Як висловлювався Сталін, «промацати багнетом». Промацали Фінляндію багнетом спочатку 1939 року, потім 1944 го, — вона огризнулася обидва рази. Після цього її більше не чіпали. А декого помацали — виявилося слабке місце. Тут мав місце аналогічний мотив — якщо ми зробимо щось, якою буде відповідь України? Якщо ніякого — будемо далі «промацувати багнетом».
— Ваш прогноз: яких ще «спецоперацій» Україні слід чекати найближчим часом з боку Росії? Як взагалі Росія поводитиметься щодо України?
— Зараз Росії не до України. Я не бачу, щоб консолідація влади в Росії щось реально давала б для дій зовні. Це не як за Сталіна. У Путіна набагато більше проблем всередині країни, ніж за кордоном. Якщо Росію кудись і тягне, то це лише від нерозуміння, що країна знаходиться на межі потрясінь. Але ситуація незабаром загостриться. Я передбачаю, і нікуди від цього не дітися, що найближчим часом у Росії станеться серія техногенних катастроф. Якщо у вас у квартирі рік, два, три поспіль тече вода, іскрить електрика або газ виходить, рано чи пізно ваш будинок стане непридатним. У Росії в залізниці давно вже ніхто не вкладав жодних грошей — рейки зношені, мости металеві іржавіють. Схожа ситуація з трубопроводами, якими йде нафта і газ... Тож їм не до вас.
«День»
Відповіді
2004.03.12 | Максим’як
Ще до теми російських спецоперацій: росіяни зізналися у вбивстві
Росіяни зізналися у вбивстві Яндарбієва у Катарі. Виглядає, що Путін повернув "практику" політичних вбивств по світу.ForUm: "Російські громадяни, арештовані в Катарі, призналися, що є співробітниками спецслужб і брали участь в замаху на колишнього президента незалежної Ічкерії Зелімхана Яндарбієва. Про це повідомляє британська газета The Times з посиланням на дипломатів Об’єднаних Арабських Еміратів, які побажали залишитися невідомими. Вибуховий пристрій, який спрацював у джипі Яндарбієва, був доставлений дипломатичною поштою в ОАЕ і потім незаконно переправлений до Катару."
Нинішній Кремль переконує, що з часу вбивства Степана Бандери політичних вбивств російськими спецслужбами не здійснювалося. Тепер це вже виглядає дуже сумнівно.
В Україні політичні вбивства під виглядом автокатастроф поставлені на конвейєр.
2004.03.12 | Нестор
Суворов: Їм не до вас
Справді так. Взагалі виглядає, що єдиним способом заставити Росію перестати тероризувати своїх сусідів - це зробити так, щоб їм було не до нас.Недавно було опитування в Росії де їм пропонували вибрати між тим, що Росія буде "вєлікой" (тобто в їх розумінні сильною фізично державою, яка буде мати потужну сферу впливу) але громадяни Росії буть жити бідно та тим, що Росія буде маловпливовою на міжнародній арені, але росіяни буть мати високий європейський рівень життя.
І що ви думаєте? 80 % росіян вибрали бідність і навязування своєї волі навколишнім народам.
2004.03.12 | Максим’як
Re: Це звучить не переконливо на фоні впевненості про провокації
Я би хотів звернути увагу на такий момент. Зараз Мороз із Гавришем працюють на проектом закону про Президента (у понеділок має бути у ВР)і там є такий момент, як скорочення терміну виборчої кампанії у справі виборів президента до 120 днів (зараз 180).Проста арифметика показує, що це 31 червня 2004 року, рівно місяць після виборів президента Путіна.
Хай мені хтось вкаже на якийсь принциповий момент скорочення термінів виборчої кампанії. Яка різниця і кому це перешкоджає.
Якщо дивитися з точки зору ОПОЗИЦІОНЕРА, такого, як себе називає Мороз, то чим більше місяців на кампанію, тим більше можливості боротися із РЕЖИМОМ, тим більше часу на розкриття злочинної сутності режиму. (якщо таким колись стане Ющенко, то і 6 місяців агітації проти нього і режимним силам не шкодитиме). Логіки не має ні у Мороза, ні у Гавриша.
Заєць взагалі обурений, що Мороз із Гавришем вирішили, що два дні цілком достатньо, щоб Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради по доопрацюванню законопроектів про внесення змін до Конституції України підготовила закон про Президента. Все робиться у дуже авральному темпі.
Я роблю висновок, що Мороз "допомагає" Росії і Путіну спочатку залагодити власні справи, а потім впритул зайнятися українськими президентськими виборами.
2004.03.19 | Михайло Свистович
Ви робите неправильний висновок.
Максим’як пише:>
> Я роблю висновок, що Мороз "допомагає" Росії і Путіну спочатку залагодити власні справи, а потім впритул зайнятися українськими президентськими виборами.
2004.03.13 | Dworkin
Re: «Поліцейських держав з ефективною економікою не буває» («День»)
Максим’як пише:> Інтерв"ю може і не таке змістовне, але цікавий сам факт подачі матеріалу у недоброзичливрому тоні для Москви від газети "День", яка перебуває під контролем Марчука, який мав би вважатися кандидатом від Москви на президентських виборах в Україні.
Кстати, про "кандидата от Москвы" - не факт. В московский комментариях Марчук уже не первый год фигугирует как прозападный кандидат и лоббист интересов НАТО.
2004.03.13 | Максим’як
Висока ймовір. війни з Росією, яка спробує перекрити шлях нафті
Росії не вигідно в Україні мати такого щирого, як Лукашенко. Справа не у тому, що Росія соромиться своєї позиції чи свого вибору перед українським електоратом.За простакуватою логікою, накращим кандидатом на президентських виборах для Росії був би Симоненко. Він має вищий рейтинг від режимного кандидата, Росію буде цілувати у дупу з приводу і без, а через півроку буде "большой саюз". Що ще треба Росії? Кучмі і медвечуркісам накажуть і вони будуть все робити, щоб Симоненко пройшов.
Я це написав, щоб було зрозуміло, що не суть важливо, що людина говорить, а важливо, що вона робить. Особливо, коли це стосується політики Росії.
Росія не зацікавлена у тому, щоб особа із публічно вираженими проросійськими поглядами була при владі в Україні і тут причина не у українському електораті, а у реакції світу на таку ситуацію: російські політиці і економіці західні країни почнуть вставляти палиці у колеса і то дуже серйозно. Росія у кінцевому варіанті не тільки нічого не виграє від свого президента в Україні, а буде мати купу збитків. (На прикладі Білорусі це добре видно).
Ситуація є дуже тривіальна. Для Росії продаж нафти і газу є головним життєвим джерелом для всієї держави. Якщо ціни на нафту та газ впадуть на 25-30%, або вона буде на таку кількість менше продавати, то Росію чекає катастрофа! А якщо це станеться через Україну, то нас чекає війна із Росією, і десь на 90 відсотків можу прогнозувати втягнення у війну таких наших найближчих сусідів, як Польща та Туреччина і, звичайно, США та Великобританії.
Цей "ліричний" відступ має пояснити, чому Марчук, як особа, яка послідовно виступає проти Одеса-Броди та як колишній генерал КҐБ має дуже високі шанси стати "російським кандидатом" навіть, якщо на шпальтах його газети "День" щодня будуть клясти москалів.
2004.03.14 | Таваріщ Маузєр
Правєрєная тіхналогія - розкладать яйця в разниє карзіни
Максим’як пише:> Росії не вигідно в Україні мати такого щирого, як Лукашенко. Справа не у тому, що Росія соромиться своєї позиції чи свого вибору перед українським електоратом.
<...>
> Цей "ліричний" відступ має пояснити, чому Марчук, як особа, яка послідовно виступає проти Одеса-Броди та як колишній генерал КҐБ має дуже високі шанси стати "російським кандидатом" навіть, якщо на шпальтах його газети "День" щодня будуть клясти москалів.
Шото нє в ту стєпь думку гньотє. Як Тав.Марчук опублікував то про єво інтєрєси і слєдуєт рассуждать. Прі чьом тут Расссєя? Хатєть ана многа чєво хочєт. Хатєть нє врєдна. Тока впливать ана магьот рєально нє больш як на 5%. Із Тузлой пральот, із ОдБр пральот і т.д.
Аткравєнна на Маскву та єйо ФСБ із пріватізіруваним СБУ працюєт Тав.Мє. Он і єсть єйо прєдставнік, он і сам мєчтаєт про вищую посаду. Ну а Тав.Марчук/Тав.Кравчук за ізвєстной тіхналогієй іншиє "два яйца" розкладают в іншиє карзіни (вражєскіє до Тав.Мє): Западную (пра шо свідчить ета стаття, у Тав.Марчука той самий ілєкторат шо і в Тав.Юща) і Данєцкую, Тав.Кравчук нєуйомно пхаєт Тав.Януковіча в кандідати од большєсті.
Главноє сваї інтєрєси. А ричагі, каво використовувать - то дєло тіхналогії. Он Тав.Мє гньот антіамєріканскую лінію, но прі єтом на нєво працюєт такой кансєрватор-ріспубліканєц як Тав.Гєнрі Кісінжєр.
2004.03.14 | Максим’як
Re:Тав. Мє працює на сєбє. Можна подумати, що без Мє їй капут.
Путін вже пройшов той шлях з тов. Бер, тов. Хор і тов. Гусь.Поясніть мені, нах..р Росії здався тепер Мє? Що інших активістів не має? Правильно, Мє створює в Україні метушню і доказує, що він незамінимий. Але Путін другий раз на граблі не наступить.
Ваш тов. Мє тримає себе за яйця, як гадюка за хвоста (є така картинка). Путін тримає і триматиме Медведчука на рівні рядового сексота і саме Путін порекомендував Мє поставити в АПЄ. Кучмі такі "парнери" не дуже потрібні.
Навіть Олександр Мороз видав на публіку "признаніє" Медведчука (зрозуміло у інтимній обстановці добуте - там шампусик, світло рожеве, м"ягкі дивани і пр. і пр.): Кучма нецензурно (антисемітськи) обзиває Віцю (по Вашому тов. Мє) - це Медведчук жалівся Морозу!
Зрозуміло? Кучма свого Віцю не дуже глибоко уважає, або глибоко не уважає. Так питання - а чому терпить?
2004.03.16 | Таваріщ Маузєр
Хай ані мєж сабой разбєруцца хто каво за шо тримаєт
Максим’як пише:> Ваш тов. Мє тримає себе за яйця, як гадюка за хвоста (є така картинка). Путін тримає і триматиме Медведчука на рівні рядового сексота і саме Путін порекомендував Мє поставити в АПЄ. Кучмі такі "парнери" не дуже потрібні.
Хай ані там адін-другово тримають за шось. Таваріщу Маузєру еті інтімниє падробності нєінтєрєсни. Важєн різультат.
То шо ані там як паукі або гадюкі у кодлє та то усєм відомо. Дажє Тав.Папік виразілся про чуткі щодо себе - "я із таково свінарніка вишєл". Подумав-подихав і снова зайшов.
> Навіть Олександр Мороз видав на публіку "признаніє" Медведчука (зрозуміло у інтимній обстановці добуте - там шампусик, світло рожеве, м"ягкі дивани і пр. і пр.): Кучма нецензурно (антисемітськи) обзиває Віцю (по Вашому тов. Мє) - це Медведчук жалівся Морозу!
Ето тожє якойсь інтім маловідомий. Гараздо шірє відомі хврагмєнти із Мєльнічєнко-рікордс: "хай жидки довбануть жидка", або "от мнє дружина кажє [про Тав.Мє] ти глянь які в нєво тонкіє сжатиє губи - ета ж очєнь жєстокій чілавєк".
> Зрозуміло? Кучма свого Віцю не дуже глибоко уважає, або глибоко не уважає. Так питання - а чому терпить?
Усьо панятна. Шото ви намагаєтєсь поясніть або довєсть давно усєм відомоє. Он ужє і Тав.Шолох в "Україні молодій" та "УП" (> 500 000 пєрєглядів) пояснів - у Бадєн-Бадєнє Тав.Папік падпісав указ про звільнєння Тав.Мє. Тут жє з"явілісь чуткі. Єслі би Тав.Папік нє одклікав указ чуткі пєрєтворілісь би в ріальность. Так шо виводіть із памєщєнія Казла для всіобщєво полєгшєння такі будуть тока вапрос до ізгнанія з уряду Тав.Януковіча чи послє.
2004.03.19 | Михайло Свистович
Re:Тав. Мє працює на сєбє. Можна подумати, що без Мє їй капут.
Максим’як пише:>
> Навіть Олександр Мороз видав на публіку "признаніє" Медведчука (зрозуміло у інтимній обстановці добуте - там шампусик, світло рожеве, м"ягкі дивани і пр. і пр.): Кучма нецензурно (антисемітськи) обзиває Віцю (по Вашому тов. Мє) - це Медведчук жалівся Морозу!
Лінк на підтвердження цієї інформації можна?
2004.03.16 | ехрейтір
Re: Висока ймовір. війни з Росією, яка спробує перекрити шлях нафті
Війна з Росією - це дуже добре!! Українців, які зараз в Росії працюють, ми зможемо обміняти на росїйських військовополонених, і, таким чином підірвати її єкономіку. а мільйони безробітних в Україні - залучити до діла!2004.03.19 | Михайло Свистович
Не буде ніякої війни.
Максим’як пише:>
> За простакуватою логікою, накращим кандидатом на президентських виборах для Росії був би Симоненко. Він має вищий рейтинг від режимного кандидата, Росію буде цілувати у дупу з приводу і без, а через півроку буде "большой саюз". Що ще треба Росії? Кучмі і медвечуркісам накажуть і вони будуть все робити, щоб Симоненко пройшов.
Не будуть вони ніколи цього робити.
>
> Я це написав, щоб було зрозуміло, що не суть важливо, що людина говорить, а важливо, що вона робить.
Золоті слова
>
> Росія не зацікавлена у тому, щоб особа із публічно вираженими проросійськими поглядами була при владі в Україні і тут причина не у українському електораті, а у реакції світу на таку ситуацію: російські політиці і економіці західні країни почнуть вставляти палиці у колеса і то дуже серйозно. Росія у кінцевому варіанті не тільки нічого не виграє від свого президента в Україні, а буде мати купу збитків. (На прикладі Білорусі це добре видно).
Ставлення Заходу до Білорусі - це несприйняття людини з публічно вираженими тотадітарними, а не проросійськими поглядами.
>
> Ситуація є дуже тривіальна. Для Росії продаж нафти і газу є головним життєвим джерелом для всієї держави. Якщо ціни на нафту та газ впадуть на 25-30%, або вона буде на таку кількість менше продавати, то Росію чекає катастрофа! А якщо це станеться через Україну, то нас чекає війна із Росією, і десь на 90 відсотків можу прогнозувати втягнення у війну таких наших найближчих сусідів, як Польща та Туреччина і, звичайно, США та Великобританії.
Не буде ніякої війни.
2004.03.19 | Максим’як
Re: На все всій час. Війна буде світова і Росія та Україна
На все всій час. Війна буде світова і Росія та Україна не будуть стояти десь осторонь. За останні 200 років жодна війна не обходилася без України.2004.03.14 | Таваріщ Маузєр
Як впадьот Расссєя
Праблєми абазначєни. Таваріщ Маухєр пачінаєть прагназірувать.(1) Єслі каво із вищєй власті на початку очєнь сільно кохають, то потім рєзко почінають актівно нєнавідєть, як ето було із Тав.Горбі. Тав.Путі-Пут ето Тав.Анті-Горбі. Пєрєд Тав.Горбі всє утомілісь од тоталітарізму і захотєлі дімократії, а прі Тав.Пу утомілісь од дімакратії і забажалі "порядку". А пєрєходниє палітічєскіє працєси погано закінчуюцца.
(2) Цєни на нафту колись заспокоюцца і впадуть. Расссєя сама тому спасобствуєт наращівая видобуток і всякіє ОПЄКІ посилаєт. А будєт ішо іракская нафта і каспійская. У Вєнєсуелє дєла наладяцца і з Лівієй будут шіршє торгувать. Падєніє СССР тожє почіналось з падєнія цєн на нафту. Запад можєт цілєспрямовано зорганізувать. Фактором роста цєн є вєлічєзний попіт Кітаю. Економіка кітайская ужє пєрєгрєта і можєт зірваться в крізу породів крізу світовую. (Або чєрєз якусь фігню тіпа канфлікт КНР-Тайвань прєриваюцца стосункі із Стєйтамі і кітайскій експорт на 150 млрд. в адну мить абриваєца, шо породжуєт крізу і атток капіталов з Кітаю.)
(3) Усьо зацікліваєцца на Тав.Пу. Вибух нєдавольства, када прайдьот любовь, на ньом зконцєнтріруєцца і ета будєт кріза. Або длітєльная як Пєрєстройка з ізвєстним хвіналом, або бліскавічная тіпа нєвдалово пєрєварота-ГКЧП. У Расссєє-Імпєріє гасударствоабразующім хвактором єсть Гасударь. Нєт Гасударя - нєт Гасударства. Усьо валіцца. Шо і трєбовалось доказать тобта прєдсказать. Дєцєнтралізованая дімократічєская самонастраіваємая палітічєско-іканамічєская структура являєцца набагато стійкішой.
(4) Ну ішо єсть хвактор тіхнагєних катастраф тіпа Чєрнобиля або тірактов тіпа 09-11 та іх савмєщєнія ета тожє можєт зіграть сваю ролю.
(5) Усьо лагічєскі ідьот до таво шо атнашєнія із Європой та Стєйтамі катєгорічєскі спортяцца і пачньоцца протідєйствіє по рассєйскому експорту/імпорту, шо дайот срєдства на развітіє та на содєржаніє (внутрєнніх рєсурсов для нєзавісімого існуванія нєдостатньо шо показав досвід тоталітарново СССР), інвєстіціям, абрєзанію закордонних вкладов, отзив інвєстіцій, подталківаніє гонкі вааружєній шо будєт для Расссєі додатковим брємєнєм (Тав.Пу і бєз подказок лєзєть ув ету пєтлю, тока ракєти чомусь нє лєтают, а шоб лєталі нада в 10 раз большє вкладувать). Раскручіваніє еміграції мазгов, капіталов, які з ліліпутінской гєбньой нє зможуть сасущєствувать.
Расссєє асталось існувать в існуючєм відє самоє большєє 2 года.
2004.03.14 | KAKTUZZ
"ДЕНЬ" , яка була, як ніч ?
"ДЕНЬ" була такою обережною.Трималась подалі від висвітлення політичних скандалів, раптом з темряви перетворюється справді в день. Це справді дивно. Або дзвоник продзвенів, що пора знімати маску і переходити у контр-наступ. Тут вже не здивуюсь, як в редакцію "ДНЯ" повернеться професійний обсератор Кучми Т.Коробова. Перед попередніми виборами вона на шпальтах газети "ДЕНЬ" робила це блискуче.2004.03.16 | Таваріщ Маузєр
Паліцейськоє гасударство ліліплутіних
Ано і дєйствітєльно. Тока дівно як ета в адін мамєнт уся Расссєя мєнтов палюбіла. Мабуть опосля саатвєтствующєво кіно, шо тожє єсть прамиваніє мазгов.Прєзідєнт - гєбіст і духовно заєдіно з Таваріщамі Дзєржінскім та Андроповим.
Думскій глава - главний мєнт, той шо МВД очолював.
Правітєльство - бившій глава податковой поліції.
І рожі у всєх якісь нє-людскіє. Мєнтовскіє відать. Дімакратія з мєнтовскім абліччям. Ані нє астановюцца на дастігнутом, паабєщалі адразу й надалє крєпіть дімакратію.
Зона якась а нє країна.
А в нас промоскальскі налаштований Тав.Len мрієть шоб Тав.Краву, бившєво главново мєнта, прійомніком Тав.Папіка і значіцца Прєзідєнтом задєлать, а всєх нєзгодних дє-мєнтамі називаєть. Парода відать такая.