МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Пацієнт Рабінович шукає фашистів

03/16/2004 | Лікарня ім.Павлова
Mignews.com.ua


Сегодня в интервью корреспонденту газеты "Нью канадиан тайм" Гарри Дертки (Торонто) президент Всеукраинского еврейского конгресса Вадим Рабинович заявил, что считает инициаторов антисемитских публикаций в газете "Сільські вісті" - профессора МАУП Яременко, руководство газеты "Сільські вісті" во главе с народным депутатом-социалистом Иваном Бокием - "фашистами, которые используют геббельсовские методы". Приводим короткий фрагмент интервью, касающийся обсуждения публикаций газеты "Сільські вісті".

Вопрос Гарри Дертки: - Господин Рабинович, вы считаете, что публикации газеты "Сільські вісті", которые действительно явно антисемитские (я их читал), реально могут быть поддержаны "миллионами граждан Украины", как об этом пишет сама газета?

Рабинович: - Отвечаю вам: позицию господина Бокия, профессионального коммуниста с огромным партстажем, который всю жизнь видел жизнь крестьян только из окна своего персонального автомобиля, который ему выделяла партия, только из окна персонального кабинета в райкоме партии, НИКОГДА не будут разделять миллионы людей. За таких, как Бокий, в стране голосуют единицы - знаете, как в анекдоте: за депутата проголосовало два человека, и жена устроила ему скандал - кто же вторая?.. Бокий и такие, как он, бокии - это позор Украины! Они были коммунистами до 1991 года, а потом закопали свои партбилеты…

Правда, товарищ Бокий сознался мне недавно, когда мы встретились в радиоэфире, что не закапывал партбилет - а ждет до поры до времени, чтобы откопать… Так вот эти люди за 70 с лишним лет у власти уничтожили страну, уничтожили украинскую интеллигенцию, уничтожили украинское крестьянство, а теперь мечтают о реванше. И это самая большая опасность для страны! Я уверен, что Бокию нужно было не учить крестьян, как им жить, а, каясь за содеянные преступления перед Украиной, ползти на коленях от своего кабинета до памятника Шевченко, вымаливая у людей прощение. Но вместо покаяния эти люди рвутся во власть, используя при этом самые грязные методы, самые черные инстинкты…

Вопрос: - Публикация в газете "Сільські вісті" говорит о каком-то "еврейском форуме", который якобы был организован в посольстве Израиля…

Ответ: - Помните, что говорили гитлеровцы, когда сжигали рейхстаг или нападали на Польшу? Они утверждали, что это сделали их враги… Так и в публикации газеты "Сільські вісті". Бокий - это политический наперсточник, перевирающий факты. В посольстве Израиля в Украине регулярно проходят встречи руководства посольства с руководителями еврейских организаций. В данном случае на небольшом подобном собрании обсуждался вопрос организации работы еврейских организаций Украины по связям с израильскими организациями.

Лично я проинформировал руководителей посольства о позиции Всеукраинского еврейского конгресса по отношению к актам антисемитизма, которые мы наблюдали в последнее время. Это факт избиения раввина, это акты вандализма на еврейских кладбищах, а главное - публикации в изданиях МАУП и в газете "Сільські вісті".

Я считаю, утверждаю: эти публикации - проявление настоящего фашизма. Работники посольства Израиля не высказывали на совещании своей позиции по этому вопросу, обещав проинформировать свой МИД по затронутым темам. В газете же "Сільські вісті" все это, со ссылкой на какой-то частный сайт, подается чуть ли не как "заговор". И это еще раз демонстрирует отношение к прессе со стороны таких, как Бокий: все под контроль, под отчет! Одним словом, - наперсточники…

Кстати, Александр Мороз обещал проинформировать своих товарищей по результатам встречи с послом Израиля. Я информирую Мороза и его сотоварищей: статья профессора Яременко в газете "Сільські вісті", которая подконтрольна и подотчетна Социалистической партии, - сугубо фашистская статья. Она написана сотрудником Межрегиональной академии управления персоналом, а МАУП в своих изданиях призывает (задумайтесь!) к пересмотру резолюции ООН о создании государства Израиль(!). Я уверен: это фашизм, который подымает голову, это красно-коричневая чума!

Вопрос: - Но "Сільські вісті" утверждают, что это была "дискуссионная статья"… Хотя странно, что в "дискуссионной статье", например, профессор Яременко пишет о "400 тысячах евреях-эсесовцах, пришедших в Украину"…

Ответ: - Формулировку "дискуссия" действительно часто употреблял Геббельс… И сейчас ее употребляют его красно-коричневые последователи… Знаете, я начинаю думать вот о чем: не зря термин "национал-социализм" включал в себя термин "социализм" - это, наверное, имели в виду его украинский вариант… Публикации, которые распространяют МАУП, "Сільські вісті" и всякии бокии - это образцы геббельсовской пропаганды, это фашизм, разжигающий опаснейший костер межнационального раздора в Украине только из-за одной цели - предстоящих выборов… Трижды народ Украины уже отказывал Морозу и его партии в доверии… Теперь же, не добирая голосов, они пытаются эксплуатировать самые грязные, самые мерзкие вещи, только чтобы зацепиться за власть. Но как не прошел национал-социализм, так не пройдет бокиевско-морозовский социализм!..

Відповіді

  • 2004.03.16 | Zy

    Re: Та не треба ж так поспішати:

    "не закапывал партбилет -
    а ждет
    до поры до времени,
    чтобы откопать…"

  • 2004.03.17 | Riesenschnauzer

    Re: Пацієнт Рабінович шукає фашистів

    А чи не дасть мені шановне панство посиланя на цю "антисемітську статтю", що її вже певний час шматують прихильники "інтернаціоналізму"?

    До тих, хто не проти вшанувати позицію пана Рабіновича:

    Може й Гоголя вилучити з шкільної програми за антисемітизм? "Тарас Бульба" - це ж просто таки маніфест антисемітизму, а слова "єврей" там зовсім немає, тільки "жид"...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.03.17 | 123

      Спочатку почитайте статтю, потім Гоголя подискутуємо

      Riesenschnauzer пише:
      > А чи не дасть мені шановне панство посиланя на цю "антисемітську статтю", що її вже певний час шматують прихильники "інтернаціоналізму"?

      Якщо Ви не читали статтю - чому Ви вважаєте за можливе її вже оцінювати - бо Ваше формулювання вже показує Вашу оцінку?

      От Ющенко, наприклад, вважає що за таку статтю СВ мали б вибачитись. Чи він теж "прихильник "інтернаціоналізму"?

      Посилання не важко знайти й самому, до речі.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2004.03.17 | Riesenschnauzer

        Re: Спочатку почитайте статтю, потім Гоголя подискутуємо

        Дійсно, почитаю, скажу.

        Мій тон - це мабуть реацкія на чергове підіймання "єврейського питання".

        Почитаю. Якщо знайду, бо її може вже і немає.

        ТОн мій такий тому, що я не розумію цих понятть - "єврейське питання", "антисемітизм".

        А щодо Гоголя, то таки так і було, навіщо йому брехати? Чому ніхто не замислюється над тим, що роздуте гасло "Холокосту" може зачепити мою національну гідність?
        Чому це українці, що доводять гідність своєї нації - націоналісти, а євреї, в чиїх релігійних та культурних традиціях ставлення себе вище за інші народи - це гнані та нешасні, що від націоналізму потерпають?
        Чому не існує поняття "єврейський націоналізм"? ТОму що його немає? Вибачте, але не погоджусь.

        Пішов шукати статтю.

      • 2004.03.17 | Riesenschnauzer

        Re: Спочатку почитайте статтю, потім Гоголя подискутуємо

        Почитав статтю. Підтримую автора.

        Якщо б не було цього засилля - не було б питання. В українців та євреїв, щоб не казати інакше, нелюбов взаємна, ще з часів козаччини, а може й ще раніше. Та й небезпідставно.
        Весь цей антисемітизм - дуте, роздуте, та передуте явище. Вже саме поняття "єврей" означає, що він дивиться на мене особисто, як на неєврея, гоя - як на представика нижчої раси. Я повинен з цим змиритись? Ось так, він народився євреєм і він вже краще за неєврея.
        Це що?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2004.03.17 | 123

          Це у вас комплекси меншовартості.Читайте Черчиля про це(-)

      • 2004.03.17 | Riesenschnauzer

        е згоден тільки з тим, як

        автор нападє на окремих осіб, навішуючи на них ярлики в дусі агітпропу.

      • 2004.03.17 | Ok

        До знавців проблематики

        Статті не читала, тому не хочу ображати чиїсь почуття, тим більше, не вивчаючи документи зараз важко розібратися, що було насправді, а чого, може, й не було.
        Мене ж деякий час цікавить інше питання, чи відомо шановній громаді, хто є наразі "Праведником миру (світу)"? Наскільки відомо мені, - це особа, що допомогла жиду (вибачаюсь, що вжила український термін), тобто "Jude", (для того кому не подобається попередній) в роки війни уникнути знищення. Виправте, якщо помиляюсь. То я собі так думаю, невже під час війни знищувались самі жиди ? А до війни ? Тобто українці, які опирались режиму, що їх знищував на власній землі (за національною ознакою), то - "зрадники" (досі не розумію кого), а якщо особа з людського співчуття, наражаючи на небезпеку власну родину, допомогла іншій особі уникнути фізичного знищення - вона "ПРАВЕДНИК СВІТУ", але ... ЛИШЕ, ЯКЩО та особа, яку врятували - жид ?
        Я, напевне знову гірко помиляюсь, але мені здається, що такі речі говорять самі за себе, і лише жиди (звичайно не всі, серед них, звичайно ж, є і приємні і талановиті люди), але лише серед них є такі, що вміють так нагло (не в розумінні швидко, а безсоромно) за кожної нагоди черговий раз випнутись та зплюндрувати все, що не є жидівським... Прошу зауважити, це відбувається зовсім не на побутовому рівні, і природньо викликає відповідну реакцію. І може всі інші – ті порядні, приємні, розумні, талановиті, тощо, потерпають саме через викликану безсоромним сіонізмом (може не зовсім вдалий термін, дещо ширший ніж в даному контексті) реакцію ?!
        Якщо у товариство має думки щодо цього, буду щиро вдячна.

        P.S. Наразі повідомляю, що в жидівських погромах участі не приймала, і в майбутньому не планую.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2004.03.17 | Бібліограф

          Варто прочитати книгу проф.Сергійчука про Петлюру

          Там детально описано, як погроми чинила Красная армия, а Троцький давав команду приписувати це Петлюрі. За цю книгу скандальний київський шмендрик Найман написав в "Новом русском слове", що Сергійчук антисеміт
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2004.03.17 | 123

            Re: Варто прочитати книгу проф.Сергійчука про Петлюру

            Я читав українських авторів, які визнають погроми з боку т.зв. "петлюрівців". Фактично погроми вчиняли формування, які не контролювалися центральною українською владою, але воювали на боці цієї влади. Загальновизнаними фактами є розстріли Петлюрою винних у погромах, листування Петлюри з сіоністським лідером Жаботинським щодо утворення в українському війську єврейських частин. Тому, очевидно, вважати Петлюру особисто винним у погромах немає підстав.

            Щодо Червоної армії -- також всі історики визнають, що її частини чинили погроми. І також центральна радянська влада карала винних командирів (так само як і Петлюра карав).

        • 2004.03.17 | 123

          Re: До знавців проблематики

          Ok пише:
          > Мене ж деякий час цікавить інше питання, чи відомо шановній громаді, хто є наразі "Праведником миру (світу)"? Наскільки відомо мені, - це особа, що допомогла жиду (вибачаюсь, що вжила український термін), тобто "Jude", (для того кому не подобається попередній) в роки війни уникнути знищення. Виправте, якщо помиляюсь.

          Саме так. Ви може дізнатися про це тут:
          http://www.yad-vashem.org.il/about_yad/index_about_yad.html

          Яд-Вашем - це Музей Холокосту в Ізраілі. І він має таку програму - пошук і віддяка тих, хто рятував євреїв від нацистів. Ось цитата:

          The Avenue and Garden of the Righteous Among the Nations honor the non-Jews who acted according to the most noble principles of humanity and risked their lives to help Jews during the Holocaust. 2000 trees, symbolic of the renewal of life, have been planted in and around the avenue. Plaques adjacent to each tree give the names of those being honored along with their country of residence during the war. A further 17,000 names of non-Jews recognized to date by Yad Vashem as Righteous Among the Nations, are engraved on walls according to country, in the Garden of the Righteous Among the Nations.

          Таким чином євреї віддячують тим людям, хто рятував їхніх (тобто євреїв) близьких в часи Холокосту. Благородні люди не забувають добро, яке для них зробили. Можливо, Ви цього не знали.

          > То я собі так думаю, невже під час війни знищувались самі жиди ?

          Дуже смішне запитання. Ви дійсно дотепниця.

          > А до війни ? Тобто українці, які опирались режиму, що їх знищував на власній землі (за національною ознакою), то - "зрадники" (досі не розумію кого),

          Ви можете вважати їх ким Вам подобається. Це Ваше особисте право.

          Але думаю, що євреям з Яд-Вашем до одного місця -- вважаєте Ви замордованого НКВС "кулака" з Полтавщини зрадником, чи героєм, чи жертвою. Якщо ми, українці, не здатні серед своїх вирізнити зрадників та героїв - то наші проблеми, а не проблеми євреїв.

          > а якщо особа з людського співчуття, наражаючи на небезпеку власну родину, допомогла іншій особі уникнути фізичного знищення - вона "ПРАВЕДНИК СВІТУ", але ... ЛИШЕ, ЯКЩО та особа, яку врятували - жид ?

          Вона - Righteous Among the Nations. Ви ж така поліглотка, поціновувачка "оригінальних" термінів.

          > Я, напевне знову гірко помиляюсь, але мені здається, що такі речі говорять самі за себе,

          У Вас звичайні комплекси, про які казав ще Черчиль. Євреї спромоглися організувати музей і віддячувати нагородами тим, хто рятував їхніх родичів -- шукаючи їх по всьому світу. Чому українці не спромоглися організувати аналогічну програму для тих, хто рятував українців???

          Але ж Вас це питання не цікавить. Вас обурює, що євреї віддячують лише тим, хто рятував євреїв. Вони мали б за кошт маленького Ізраілю віддячувати тим, хто рятував українців - така Ваша логіка? Не українці мають це робити, а євреї?

          Стидайтеся так ставити питання!!!

          > і лише жиди (звичайно не всі, серед них, звичайно ж, є і приємні і талановиті люди), але лише серед них є такі, що вміють так нагло (не в розумінні швидко, а безсоромно) за кожної нагоди черговий раз випнутись та зплюндрувати все, що не є жидівським...

          Сказати "дякую" не-єврею - це "випнутись та зплюндрувати все, що не є жидівським"...

          А українці, які НІКОМУ не віддячують - ані тим, хто рятував українців, ані тим, хто рятував хоч-когось -- вони молодці, так?

          > Прошу зауважити, це відбувається зовсім не на побутовому рівні, і природньо викликає відповідну реакцію.

          Напишіть реакцію до СВ. Вас там радо надрукують.

          > І може всі інші – ті порядні, приємні, розумні, талановиті, тощо, потерпають саме через викликану безсоромним сіонізмом (може не зовсім вдалий термін, дещо ширший ніж в даному контексті) реакцію ?!

          Було б дивно, якби сіонізм тут не згадали. Шукайте в архіві про те, що таке сіонізм. Там і статтю Яременка знайдете - Вам сподобається.

          > P.S. Наразі повідомляю, що в жидівських погромах участі не приймала, і в майбутньому не планую.

          Є чим пишатися...
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2004.03.17 | Riesenschnauzer

            Re: До знавців проблематики

            Ну такий підхід, щодо знайти та винагородити робить честь. Та й ваші зауваження слушні.

            Але є ж багато іншого, що неможна ставити в заслугу ані євреям ані взагалі нікому. Чому саме єврейськими колами насаджується думка, що вони й лише вони постраждали від "Холокосту" (тьфу, аж огидно), скоро вже скажуть, що Гітлер мав на меті знищення саміх євреїв. Брехня це все. Йому до євреїв було діла не більше ніж до слов'ян, унтерменші, як і всі неарійці не більше. А роздули, матінко рідна...

            Чому ні одна правозахисна організація не виступить за права людини на Близькому сході, де євреї знищують арабів? Да тому, що всі ці правозахисні організації - геть усі єврейські створіння. Це що? Араби, доречі теж семіти.

            Копнемо глибше?
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2004.03.17 | Englishman

              Najal', cej forum vse bil'she skladajet'sya z podibnyh do vas...

              >
              > Чому ні одна правозахисна організація не виступить за права людини на Близькому сході, де євреї знищують арабів? Да тому, що всі ці правозахисні організації - геть усі єврейські створіння. Це що? Араби, доречі теж семіти.

              Boje, jakyj pustobrih. Za svoji slova gotovi vidpovisty? Meni nevajko vse ce sprostuvaty...

              Vid vashyh sliv nese nenavystju, neosvichenistju ta nyz'koju kul'turoju. Navit' vash shkoda trohy...
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2004.03.17 | Riesenschnauzer

                Re: Najal', cej forum vse bil'she skladajet'sya z podibnyh do vas...

                Спростуйте, будь ласка.

                Ніякої ненависті, просто мпені не дуже приємно про все це писати.
                Але розібратись важливіше. Я викладаю свої думки, але не кажу, що це істина.

                Тільки де гарантія, що Ваші спростування не грунутуються на якомусь фальшуванні?
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2004.03.17 | Ok

            До 123

            Що мені сподобається, спробую розібратись самостійно, а при потребі може й Вас спитаю, але річ зараз не в тім ...

            На мою думку, така річ, як надання допомоги особі, яка опинилась в скрутній ситуації, є настільки звичайним людським вчинком, що він не потребує відзнаки на державному рівні, а зважаючи на те, що всі особи, які повелись як люди, в будь-якому випадку не можуть бути відзначені, відзначення окремих осіб, може не зовсім доречне, а вже зовсім недоречним є сам "титул" RIGHTEOUS AMONG THE NATONS, бо життя жида не є ціннішим за життя будь-якої іншої особи, може Ви можете довести зворотнє ?

            Хотіла б спитати Вас, і отримати відповідь, чим саме завинив перед Вами той "кулак з Полтавщини", якого Ви згадали в своєму докладному поясненні, як приклад того, кого можна знищити без подальших докорів сумління ?!

            І чи перебачена перевірка при відзначенні "RIGHTEOUS AMONG THE NATONS" ким саме був той жид, якого врятували, чи достатньо того, що він бу ЖИДОМ ?

            І ще про які саме орігінальні терміни йдеться ? Хоча це несуттєво.

            Заздалегідь вдячна
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2004.03.17 | 123

              Прошу

              Ok пише:

              > На мою думку, така річ, як надання допомоги особі, яка опинилась в скрутній ситуації, є настільки звичайним людським вчинком, що він не потребує відзнаки на державному рівні, а зважаючи на те, що всі особи, які повелись як люди, в будь-якому випадку не можуть бути відзначені, відзначення окремих осіб, може не зовсім доречне, а вже зовсім недоречним є сам "титул" RIGHTEOUS AMONG THE NATONS, бо життя жида не є ціннішим за життя будь-якої іншої особи, може Ви можете довести зворотнє ?

              Пояснюю. За переховування єврея страті підлягали: сам єврей, той, хто його переховув, та члени родини того, хто переховував.

              Дехто вважає, що "надання допомоги" за таких обставин не є "настільки звичайним людським вчинком". Треба довести? Я можу. Доказ міркуваннями. Якщо хтось свідомо робить щось таке, від чого йому самому нема ніякої користі, знаючи про те, що є висока імовірність того, що про його вчинок дізнаються, і тоді його точно вб*ють, а також вб*ють всю його родину. Тоді такий вчинок звичайно не є "настільки звичайним".

              Доказ практикою. Яд-Вашем за весь час свого існування на теренах СРСР знайшов лише 3 тис. осіб-правідників. Хоча Яд-Вашем старався, більше він не знайшов. Не надто багато -- і саме тому, що цей вчинок був дійсно героїчний.

              > Хотіла б спитати Вас, і отримати відповідь, чим саме завинив перед Вами той "кулак з Полтавщини", якого Ви згадали в своєму докладному поясненні, як приклад того, кого можна знищити без подальших докорів сумління ?!

              Цей приклад був закидом для Вас. Бо Ви вважаєте його зрадником. І нічого не бажаєте робити для того, щоб вшанувати його пам*ять, обурюючись натомість тим, що серед інших народів не всі такі як Ви.

              > І чи перебачена перевірка при відзначенні "RIGHTEOUS AMONG THE NATONS" ким саме був той жид, якого врятували, чи достатньо того, що він бу ЖИДОМ ?

              Лінк дав - читайте. Чи лінк дати мало? Пояснюю - героїзм праведника в тому, що він врятував саме ЄВРЕЯ. Тому що рятувати ЄВРЕЯ було ДУЖЕ НЕБЕЗПЕЧНО. Так само було небезпечно рятувати червоних офіцерів, наприклад.

              > І ще про які саме орігінальні терміни йдеться ? Хоча це несуттєво.

              Перечитайте власний перший допис.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2004.03.17 | Ok

                До Re: Прошу

                Тобто Ви все ж визнаєте, що небезпечним було рятування не лише жидів, а, наприклад червоних офіцерів (Ви маєте визнати, що серед них траплялись особи різних національностей), до речі розстріляна в Бабиному яру Олена Теліга не була, ані жидівкою, ані червоним офіцером, і не лише вона, але Вас це напевне не зацікавить.

                З куркуля Ви вправно "з*їхали", і хоча нищення українських селян, навіть без огляду на те, ким воно було організоване, є страшною трагедією народу, хоча це, звичайно залежить від того, звідки дивитись. Під тими, хто досі ходить в "зрадниках", хоча, насправді лише чинив опір, збройний опір, окупантам, які нищили нарід на власній землі, я мала на увазі воїнів УПА. Жодним чином не їх "іміджмейкерів"-НКВДістів, незалежно від національності, які чинили терор серед мирного населення аби позбавити збройні угруповання підтримки населення.

                Я особисто шаную героїв свого народу, а чому це не робиться на нашому інтернаціональному державному рівні, це справді питання.

        • 2004.03.17 | Riesenschnauzer

          Re: До знавців проблематики

          Сорок вісм балів за п'ятибальною системою!!!

          Я про це й кажу, що роздули таке, що огидно слухати. Я себе відношу до таких антисемитів, що "жидів ненавидять, але від погрому сховають". Та й ненавиджу я не жидів, а жидівство, серед моїх знакомих та друзів є представники, але вони люди як люди, не кричать про обраність та Холокост (ще одна дута штука).

          Це не антисемітизм (що, бл..ь, за термін, самі ж придумали мабуть, висосали з дірочок в платівці маци), а обуреність за знову таке виставлення жидів кращими ніж інші.

          Один приклад наведу. Нещодавно, хе-хе, десь роки півтора-два тому ;-))) натрапив на статтю про те, що три громадянина Ізраїлю з російськими коренями (виїхали з Росії) подали на інтернет-ресурс, присвячений історії вермахту, як історичній частині німецької армії. Навіть не СС, а вермахту. В позові було написане, щось про почуття націнальної гідності, антисемітизм, нехтування ідеалами гуманізму та людяності, напам'ятовувались злдочини фашизму, Нюрнберг, Гітлер, нацизм і такі інші жупели. Все це зводилось до того, що з трійки позовників у кожного дід загинув під час другої світової, всі троє були євреями. Громадяни-позовники вимогали відшкодування морального збутку у певному грошовому вираженні з боку власників сайту.

          Ось так. Наявність символіки часів третього рейху в інтернеті викликає неабияке обурення в жидів. А в мене, як в православного християнина обурення викликає наявність жидівської символіки на вулицях мого місця, наявність синагог у центрі, наявність жидівських передач із символікою. Такі факти, як пам'ятник страченим гітлерівцями мешканцям міста Чернігова, без зазначення національності, і поруч з ним окремий жидівський пам'ятник, бо їм потрібно, щоб було помітно.
          А корені цього в тому, що з давніх давен жиди паразитували на тлі народу, серед яких жили, за винятком хасидів, які жили окремо і нікого не чіпляли, хос вважаються екстремістами. Орнедарі жиди, що паплюжили християнську віру, здираючи побори навіть з відвідування церкви, святіння пасок і таке інше... Чекісти-жиди в, якщо не більшості своєї, то немалій кількості, особливо на керівних посадах, що знищували "гоїв", до того на чиї гроші революція? БЛатна феня - це майже чистий ідіш.

          Казати можна чимало, але де ж те рівні права? На своїй національності заробляти авторитет - це останнє, з чого треба починати, для жида - це переш, бо він жид, власник світу. Чого не має - те відберуть у "гоїв" і дадуть добрі дядьки з великими грошима і характерними прізвищами.

          Це антисемітизм? Тоді я - антисеміт.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2004.03.17 | 123

            Вітаю - ви типовий антисеміт :) (-)

            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2004.03.17 | Riesenschnauzer

              Може шановний раздватрис візьме на себе

              труд викласти ознаки антисемітизму? А я вже примірю на себе.

              Дивно, що про сионізм самі євреї мовчать, дуже дивно...
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2004.03.17 | 123

                Ознаки ви навели у вашому попередньому дописі(-)

                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2004.03.17 | Riesenschnauzer

                  Не відходьте у бік

                  Я виклав свої думки, свої асоціації, можливо не дуже стримано, але чесно.

                  І не вважаю себе антисемітом, бо мої негативні почуття спрямовані на процеси, а не на людей. Ось так.

  • 2004.03.17 | Navigator

    Цікаво, які думки пробуджує дискусія.

    Дивлячись, як євреї, поляки та росіяни в Україні завзято борються за свої права, дещо дивною видається інертність ще однієї національної групи.
    Між іншим, найбільшої по чисельності в Україні.
    Чи вона вже чисто етнографічна?
    Етноісторична?
    Чи просто вже ні на що не претендує, крім накладеного на неї смертного гріха?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.03.17 | Бібліограф

      І на щастя не у вас одного

      Українці - "повинні", євреї - "мають право" (В.Яременко)

    • 2004.03.17 | 123

      Ось про це і треба думати

      Navigator пише:
      > Дивлячись, як євреї, поляки та росіяни в Україні завзято борються за свої права, дещо дивною видається інертність ще однієї національної групи.

      Окрім інертності, в активних членах суспільства енергія йде не в той степ. Замість того щоб ставити питання "євреї відзначають тих, хто рятував євреїв. треба і нам якось відзначити тих, хто рятував українців під час Голодомору" ставиться питання "євреї відзначають тих, хто рятував євреїв - от вони козли, хочуть випендритися, щоб бути не такими як ми".

      Типові комплекси людей, про які казав Черчиль.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2004.03.17 | Український Черчілль

        Я не вважаю 123-го розумним, ба навпаки, тому я не антисеміт

        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2004.03.17 | 123

          "розумнішим" - казав англійський Черчиль(-)

      • 2004.03.17 | Navigator

        Holy Jesus, Let MY people GO !!!!!!!!!!!

        123, Ви лікуєте набагато далі :) . Як в Біблії - розумний - полікуй сам!
        В Ялті - жодної української газети, ненависть до всього українського, Запоріжжя - мало чим легше.
        Тобто 40 млн не мають майже ніяких прав на своїй землі.
        А вся країна стоїть на вухах від порушення прав 250 тисяч.
        Let MY people GO !!!!!!!!!!!

      • 2004.03.17 | Riesenschnauzer

        Re: Ось про це і треба думати

        Не варто порівнювати. Сховати єврея під час окупації - це був подвиг, вчинок, за який страчення було немінучим, але можливий вчинок, крім бажання та сміливості нічого не потрібне, бо в людини є в крові почуття людяності, воно природнє це бажаня вберегти від смерті. Але ж не за винагороду це робилось.

        А ось допомогти українцеві під час Голодомору - це вже з галузі ненаучного фантазування, бо це була політика територіального винищення, від голоду сховати неможливо.

        Чому Германія сплачує компенсації жертвам "Холокосту", а Росія, що є правнаступником СРСР няких компенсацій жертвам Голодомору не сплачує?

        ТОму що в України намає таких важелів, яки є в мирового єврейства. О вам й націоналізм й антисемітизм...
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2004.03.17 | 123

          Вітаю - ви зрушили у правильному напрямі

          Riesenschnauzer пише:

          > А ось допомогти українцеві під час Голодомору - це вже з галузі ненаучного фантазування, бо це була політика територіального винищення, від голоду сховати неможливо.

          Голод був по селах - у містах було значно краще. Люди кидали дітей у місті, щоб ті не померли. Хтось цих дітей підбирав.Героїзму це потребувало меншого ніж рятувати єврея від гітлерівця.

          Це не фантазії. Просто треба досліджувати. А ніхто не досліджує. Академік Яременко знайшов для себе цікавіше "научну" область...

          Хто винен перед українцями в тому, що українці це не досліджують? Може, євреї?

          > Чому Германія сплачує компенсації жертвам "Холокосту", а Росія, що є правнаступником СРСР няких компенсацій жертвам Голодомору не сплачує?
          >
          > ТОму що в України намає таких важелів, яки є в мирового єврейства. О вам й націоналізм й антисемітизм...

          Ха-ха-ха. Зовсім не тому. А тому що Україна НІКОЛИ НІЧОГО не вимагала від Росії. Вона навіть її флот тримає на своїй території.

          Треба з себе раба виженути, шановний. А українці цього не хочуть робити. Прибалти обирають таку владу, яка може говорити з Росією на рівних. А українці таку владу не обирають.

          І що маємо? Прибалти - в ЄС, Україна - в ЄЕП. А важелів в прибалтів не більше ніж в українців.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2004.03.17 | Riesenschnauzer

            Re: Вітаю - ви зрушили у правильному напрямі

            Шановний, тоді це зовсім брєдок призначати винагороду за спасіння життя українцеві під час Голодомору. Кому винагорода? Невідомому солдатові, що випустив дитину за колючого дрота, та продовжив стріляти у його батьків? Чи неголодуючому чиновника, який поділився неостаннім, та взяв до сім'ї голодуюче немовля? Це приховувалось, бо могло призвести до втрати всього цього "неостаннього".

            Таким же чином модна нагороджувати есесівця, який не став стріляти в голову єврея одразу ж при арешті, завдяки чому він вижив у концтаборі. Але це все наближається до софістики...

            До решти Ваших аргументів, ми тут розмовляємо про антисемітизм, а не про неспроможність України домогатись свого.

            По вулицях Таллінну, столиці держави - члена ЄС, час від часу марширують хлопці з кастетами, що побивають всіх, хто не відповість естонською, може й Україні взяти це на озброєння?

          • 2004.03.17 | Riesenschnauzer

            ПОкоментуйте, будь ласка

            - Ага! А вы знаете историю Симоны Вейль? [Реальное лицо и реальная история, как и все, о чем говорит Денис.]
            - Она, по-моему, б-была одно время председателем Европарламента...
            - Верно. И одновременно с этим - покойницей.
            - Как так?
            - Элементарно, Ватсон. Мадам Вейль была занесена в списки зверски замученных в одном из фашистских концлагерей. Не помню в каком, но это и не принципиально. Ее семья на протяжении многих лет получала солидную компенсацию от немецкого правительства. За "убитую" родственницу. И заметьте, семья от денежек не отказывалась! А в это время несравненная Симона благополучно трудилась на ниве европейского парламентаризма. Когда эта история выплыла наружу, скандал быстро замяли. И знаете почему?
            - Почему?
            - Да потому, что, по данным из независимых источников, таких "жертв" в одной Европе живет сейчас около полумиллиона. Вот вам и весь холокост!


            Це з художньої літератури, російської. З боєвику. Але написане. І є деяка впевненість, що автор грунтує цю історію на реальних фактах.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2004.03.17 | Ізя Шамір

              Re: ПОкоментуйте, будь ласка - прошу

              Ісраель ШАМІР
              ЯК СІОНІСТИ РЯТУВАЛИ ЄВРЕЇВ У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

              Для єврейського народу Друга світова війна виявилася страшною трагедією — третина євреїв загинула, знищено найміцніші, традиційні громади. Чому це відбулося, чому цей енергійний народ не зміг врятуватися? Крім очевидних винуватців — нацистів, були й інші винуватці трагедії: хто — через невігластво, хто — через байдужість до чужих життів, хто — з ідеологічних причин.

              Відомий анекдот розповідає про горобця, що замерзав. Його врятував коров"ячий пляцок, однак він не уник котячих пазурів. «Не кожний, хто тебе паплюжить, — ворог, і не кожний, хто витягає з лайна, — друг». Ця дитяча історія спадає на думку під час розмови про складні взаємини між євреями і сіоністським рухом. Забігаючи наперед, сформулюємо основний докір на адресу сіонізму: цей рух виник для захисту і порятунку євреїв, передусім євреїв Східної Європи, а потім своєю головною метою поклав створення і зміцнення єврейської держави в Палестині. Для досягнення цієї мети сіоністський рух був — і нині теж — готовий пожертвувати інтересами євреїв. У роки Другої світової війни так і відбулося.

              Це звинувачення не повинно бути несподіваним: сіонізм — ровесник більшовизму, і він теж розвивався під гаслом «ліс рубають — друзки летять». Але ось розбіжність; для більшовиків мета була універсальною — побудова соціалізму в Росії, щастя для всіх, а для сіоністів мета — створення держави на Близькому Сході, спадкоємиці імперії Соломона. Для досягнення цієї мети всі засоби добрі.

              Шабтай (Саббатай) Бейт Цві, старий російський єврей, ціле життя пропрацював в архівах Єврейської агенції в Тель-Авіві, а вийшовши на пенсію, видав 1977 року самвидавом («за рахунок автора») товстий том на 500 сторінок інкварто з довгою і туманною назвою «Криза постугандійського сіонізму в дні Катастрофи 1938-1945 рр».. Ця книжка залишилася незавваженою широким читачем, і її моторошні відкриття й висновки про роль сіоністського руху в трагедії європейського єврейства справили враження бомби, що розірвалася, тільки через шість років після їх цитування відомим і цілком офіційним ізраїльським істориком Діною Порат. Відтоді її працю багато разів використовували історики, не завжди покликаючись на пенсіонера, який животів подалі від людських очей. Щоб не повертатися до цього, скажу: під «постугандійським сіонізмом» Бейт Цві мав на увазі сіоністський рух, що сформувався ще на початку століття, тобто саме сучасний сіонізм XX століття. На думку Бейта Цві, на початку століття в сіонізмі виникла криза: приймати чи ні пропозицію Англії — створити єврейську державу в Уганді. Ті, які турбувалися про благо єврейського народу, були за Уганду («меншовики»), але перемогли «палестиноцентристи» («більшовики»), що взяли курс на побудову єврейської держави в Палестині будь-якою ціною. Особливо це позначилося в дні торжества нацизму, коли єврейський народ не зміг врятувати своєї третини від загибелі — саме тому, що сіоністському руху рятувати євреїв було ні до чого — якщо вони не їхали в Палестину, а несіоністський єврейський рух не мав великого впливу.

              «У грудні 1942 року, коли масштаби знищення європейських євреїв стали зрозумілі, — пише Бейт Цві, — майбутній другий президент Ізраїлю Шазар риторично запитав: «Чому ми (сіоністський рух) не знали, чому нацисти впіймали нас зненацька?» А інший учасник того самого засідання лідерів сіонізму, Моше Арам, сказав: «Ми мимоволі стали співучасниками вбивства (тим, що не знали і не вживали заходів)».

              Сіоністська організація примудрилася «не знати» про Катастрофу аж до осені 1942 року, а це їй вдалося тільки тому, що вона й не хотіла знати, доходить висновку Бейт Цві.

              Далі Бейт Цві визначає, коли нацисти вирішили приступити до знищення євреїв: очевидно, влітку 1941 року, причому перший документ про це датовано 31 липня 1941 року. План знищення був секретом, і якби країни — противники Німеччини знали про нього, вони могли б зупинити, чи сповільнити, чи зірвати виконання неписаного наказу Гітлера. Але сіоністська організація не була зацікавлена в розголосі, та й поводилася безвідповідально: ще до початку Другої світової війни 1939 року на XXІ з"їзді сіоністського руху в Женеві глава сіоністів, майбутній перший президент Ізраїлю Хаїм Вейцман оголосив війну Німеччині — не від імені євреїв Палестини, не від імені сіоністів, а від імені всього єврейського народу. 21 серпня 1939 року цю заяву було опубліковано, і це дало потім змогу нацистам говорити, що «євреї розв"язали війну». На думку Бейта Цві, у цьому позначилася езопова позиція сіоністів, що завжди видають свою позицію за позицію всього єврейського народу, не піклуючись про народ.

              Сіоністська преса підкорялася вказівкам своїх лідерів, і навіть коли 16 березня 1942 року в пресі з"явилися — на основі листа радянського наркома закордонних справ Молотова — перші свідчення про масове знищення євреїв, після Бабиного Яру та інших місць, наступного дня, 17 березня 1942 року в єврейських газетах Палестини вже з"явилося офіційне спростування: «Розмови про сто тисяч убитих євреїв — вигадки і перебільшення». Молотов пише про 52 тис. євреїв, убитих у Києві; газета сіоністів «Давар» передруковує його слова із застереженням: «За нашими даними, більшість загиблих у Києві — зовсім не євреї». В інших газетах також не прийняли дані Молотова і надали свої: у Києві загинула тільки одна тисяча євреїв. Бейт Цві цитує десятки сіоністських газет, і у всіх одна ідея — жодного масового знищення не ведеться, усе це вигадки. «Не треба роздмухувати чутки, — писала газета «Гацофе» наступного дня, — і так багато біди у народу Ізраїлю, не потрібно додавати вигадані». Але не преса винувата, пише Бейт Цві, єврейське населення Палестини не хотіло чути дурних звісток з Європи. І все таки «ціла армія письменників, коментаторів, журналістів «накачувала» читачів заспокійливими описами і липовими поясненнями». Тільки опозиційна група «Бріт Шалом», прихильники миру з арабами, повірила листу Молотова, але її ніхто не слухав.

              Водночас, доводить Бейт Цві, лідери сіоністів знали про справжній стан справ. Знали, але не цікавилися — і не тільки в Палестині, а й у Лондоні та Нью-Йорку. Співчуття від них чекати не доводилося: одним, як ось Бен Гуріону, не було діла до європейських євреїв, інших обурювало, що євреї «дають себе вбивати», а не воюють, як легендарні богатирі біблійних часів.

              У замовчуванні були фінансові причини. Бейт Цві докладно розповідає, як боролися сіоністи зі спробами залучити немалі кошти сіоністської організації і єврейського народу для порятунку євреїв.

              18 січня 1943 року звістки про загибель євреїв повсюдно поширилися, приховати їх стало неможливо. Довелося їх обговорити. На засіданні сіоністських лідерів перемогла позиція Іцхака Грінбойма: не давати ані копійки на справу порятунку європейських євреїв і не дозволяти проводити збір засобів для порятунку євреїв. «Це небезпечно для сіонізму, ми не можемо дати грошей із сіоністських фондів на порятунок євреїв, цих грошей вистачило б, але ми збережемо їх для нашої боротьби. Сіонізм над усе — це наша відповідь тим, хто вимагає відволіктися для порятунку євреїв Європи». На цьому ж засіданні Іцхака Грінбойма обрано «міністром з порятунку європейських євреїв»…

              Сіоністський рух практично усунувся від турбот про порятунок тих, хто гинув. Бейт Цві наводить десятки цитат і протоколів тих часів: «У травні 1942-го вождь сіоністів Америки Абба Хіллель Сілвер визначив два основні завдання, що стояли перед сіоністами Америки: національне виховання і пропаганда ідеї незалежної єврейської держави. Про порятунок — ані слова. У жовтні 1942 року Бен Гуріон визначив три основні завдання сіонізму: боротьба з обмеженнями на імміграцію євреїв, створення єврейських збройних сил, державотворення в повоєнній Палестині. Про порятунок — ані слова».

              Однак сіоністський рух був не тільки байдужим до справи порятунку — він зірвав усі плани порятунку під час Евіанської конференції. Цьому зриву Бейт Цві присвячує цілий розділ своєї книжки, і в ньому показує необмежений вплив сіоністів у масовій пресі та їхню здатність впливати на свідомість. Евіанська конференція була скликана в березні 1938 року з ініціативи президента США Рузвельта, щоб допомогти еміграції євреїв з Німеччини, до якої на той час входила Австрія. Спочатку єврейський світ сприйняв скликання конференції із захватом і навіть назвав її «Конференцією совісті світу». Сіоністський рух сподівався, що конференція віддасть Палестину на заселення євреям, що буде прийнято рішення, яке зобов"язує Англію — суверена Палестини — приймати єврейських біженців. Однак цього не відбулося — Евіанська конференція займалася планами порятунку євреїв, а не планами заселення Палестини. Усі представники країн говорили про можливість прийому біженців у своїх країнах і не думали тиснути на Англію. «І ось тут радикально змінилося ставлення сіоністів до конференції, — пише Бейт Цві, — захват поступився місцем гніву, і надії змінилися розчаруванням. Було скасовано виступ глави сіоністського руху Хаїма Вейцмана: якщо конференція не збирається навіки вирішити проблему євреїв через їх переселення до Ізраїлю — годі й намагатися».

              Негайно вся сіоністська преса здійняла істеричну кампанію: «Нас залишено напризволяще, і ніхто нас не втішить у цьому безсовісному світі».

              Несіоністські спостерігачі були оптимістичними: конференція давала надію на прийом усіх потенційних емігрантів у різних країнах. Сподівання мали підґрунтя, і саме тому сіоністи з усіх сил намагалися торпедувати конференцію. Бейт Цві наводить лист одного сіоністського лідера Джорджа Ландауера іншому — Стівену Вайсу: «Особливо ми (сіоністи) боїмося, що конференція стимулюватиме єврейські організації на збір коштів для переселення єврейських біженців, а це зашкодить нам у зборі грошей на наші цілі». Бейт Цві резюмує виступи глави сіоністів Хаїма Вейцмана: «Для прийому єврейських біженців у будь-якій країні буде потрібно багато грошей. Отже, сіоністські фінанси будуть підірвані. Якщо конференція увінчається успіхом (тобто допоможе єврейським біженцям емігрувати з нацист-ської Німеччини) — вона завдасть непоправної шкоди сіонізму. Не дай Боже, щоб країни — учасниці конференції виявили своє милосердя і запросили євреїв Німеччини на свої терени, тоді Палестина буде відсунута іншими країнами, євреї не дадуть грошей і англійці не даватимуть дозволу на в"їзд до Палестини».

              Так само ставилися до ідеї порятунку євреїв й інші вожді сіонізму (на засіданні всемогутнього Єврейського агентства 26 червня 1938 року): Грінбойм говорив про «страшну небезпеку Евіана», і сам Давид Бен Гуріон сказав, що у разі успіху вона завдасть страшної шкоди сіонізму. Головне завдання сіоністів, сказав він, — знизити імідж конференції і постаратися зірвати її, не дати їй ухвалити рішення.

              Так вони й зробили — на конференцію виїхала делегація найнижчого рангу, і та в основному відмовляла делегатів інших країн: навіщо, мовляв, їм потрібні єврейські іммігранти?

              В історії збереглася тільки сіоністська позиція: сіоністи були розчаровані, що конференція не вчинила тиску на Англію і не висунула вимогу переселення євреїв до Палестини. Сіоністи саботували зусилля всіх західних країн врятувати євреїв з нацистської Німеччини: нехай краще вони згинуть у Дахау, аніж виїдуть до будь-якої країни, крім (майбутнього) Ізраїлю. Звичайно, на той час, 1938 року, ніхто й не думав про можливість масового знищення, але все-таки важкою є відповідальність сіоністів, що зірвали конференцію й об"єктивно сприяли загибелі мільйонів. Адже нацисти хотіли тільки позбутися євреїв, депортувати їх, але це було непросто. Багато євреїв Німеччини були німецькими патріотами і не хотіли залишати свою країну навіть в умовах тяжких переслідувань. Незважаючи на Нюрнберзькі расові закони, погроми, дискримінацію, число євреїв, які щорічно емігрували, падало і дійшло до 20 тисяч осіб. Усього з 1933 до 1938 року з Німеччини емігрували тільки 137 тисяч євреїв. Ці повільні темпи злили нацистів, які хотіли швидко позбутися євреїв. Евіанська конференція повинна була допомогти вирішити проблему: знайти нове місце проживання для німецьких і австрійських євреїв.

              Можливість домовитися була: Німеччина погодилася не виганяти 200 тисяч старих євреїв, а інші країни зголосилися прийняти близько півмільйона осіб впродовж трьох-чотирьох років, з них США — сто тисяч, Бразилія — 40 тисяч, Домініканська Республіка — 100 тисяч тощо. Бейт Цві докладно розповідає, як сіоністи зривали всі плани еміграції євреїв — план Раблі та інші. Майбутній міністр закордонних справ Ізраїлю Моше Шарет (Черток) сказав на засіданні сіоністського керівництва 12 листопада 1938 року, через два дні після «Кришталевої ночі» — масового погрому євреїв у Німеччині: Єврейське агентство не повинно бути співучасником еміграції євреїв в інші країни. Іцхак Грінбойм, «міністр у справах порятунку євреїв», висловився ще крутіше: «Потрібно зірвати організовану еміграцію з Німеччини і почати відкриту війну проти Німеччини, не задумуючись над долею німецьких євреїв. Звичайно, євреї Німеччини заплатять за це, але що вдієш».

              Бейт Цві вважає помилкою «війну з Німеччиною», почату сіоністами: на його думку, усе ще можна було домовитися, згладити відносини, а не брати курс на блокаду, бойкот, ізоляцію Німеччини. Так можна було уникнути антиєврейських заходів.

              Сіоністи зривали всі спроби порятунку євреїв поза Палестиною. Народи світу хотіли врятувати євреїв, але не на руїнах палестинських сіл, не через геноцид палестинців. Це не влаштовувало сіоністів. Вони зірвали план поселення біженців на острові Мінданао на Філіппінах, проштовхнутий президентом Рузвельтом, план поселення в Британській Гвіані, в Австралії.

              Коли Чемберлен запропонував дати єврейським біженцям притулок і можливість оселитися в Танганьїці (нині — Танзанія), лідер сіоністів Америки Стівен Вайс вигукнув: «Нехай краще загинуть мої брати — євреї Німеччини, аніж живуть у колишніх єврейських колоніях». Звичайно, Вайс не уявляв, що загибель уже чекає євреїв Німеччини, для нього це був не більше, ніж пафос.

              Однак і надалі, пише Бейт Цві, сіоністи жорстоко ставилися до єврейського народу. Так, у квітні 1942 року, коли звістки про знищення євреїв уже поширилися світом, «міністр закордонних справ» сіоністського руху заявив: не треба перейматися порятунком євреїв, якщо вони не іммігрують до Палестини. Водночас Хаїм Вейцман висловив радість, що так і не знайшлося притулку для євреїв. Глава сіоністів Америки Стівен Вайс припинив навіть відправлення продовольчих посилок євреям, які вмирали від голоду в гето Польщі.

              Бейт Цві докладно обговорює пропозицію правителя Домініканської Республіки Трухільо — прийняти сотню тисяч єврейських біженців (щоб збільшити біле населення, залучити капітал і поліпшити стосунки із США). І тут сіоністи взялися за зрив цієї пропозиції. Тільки кілька десятків родин дісталися Санто-Домінго і вціліли. Шлях іншим був перепинений усіма силами сіоністської організації: фінансисти не давали грошей, моралісти попереджали, що в Санто-Домінго пригноблюють чорних, пуристи писали, що там неминучі змішані шлюби. До 1943 року Хаїм Вейцман зміг із задоволенням сказати, що цей план поховано.

              Одна із найжахливіших історій у книжці пов"язана з кораблями «Патрія» і «Струма». Роками і десятиліттями сіоністська пропаганда розповідає, що євреї-біженці на борту цих кораблів віддали перевагу смерті, коли їх не пустили в (майбутній) Ізраїль, — підірвалися. Злісна сіоністська пропаганда звинувачувала в цьому англійців, які нібито підірвали «Патрію» і торпедували «Струму». Як сказав Бен Гуріон у травні 1942 року, — «Країна Ізраїлю або смерть». Це означало на ділі, що сіоністи не залишали євреям Європи іншого вибору, крім смерті або еміграції.

              На борту «Патрії» було близько 2 тисяч біженців, в основному євреї з Чехословаччини і Німеччини. Вона стояла в Хайфському порту в листопаді 1940 року перед відправленням на острів Маврикій.

              Англія, суверен Палестини, не могла впустити таку кількість нелегальних іммігрантів усупереч волі народу Палестини, але не хотіла і погибелі євреїв — тому вирішила до кінця війни депортувати біженців на острів в Індійському океані. Але командування «Хагани», нелегальної єврейської організації бойовиків, згодом ізраїльської армії, вирішило зірвати вислання, здійснивши вибух міни на борту «Патрії». Рішення було схвалено «міністром закордонних справ» єврейської громади Палестини Чертоком-Шаретом; відповідав за виконання Шаул Авігур, — згодом один з керівників ізраїльської розвідки. Меїр Мардор підклав міну в днище корабля, і вона вибухнула близько 9 годин ранку. Судно потонуло за 10-15 хвилин, з ним — 250 біженців.

              Якби не низка випадкових чинників, жертв було б ще більше — «Хагана» хотіла підірвати велику міну, але порт охоронявся, і велику міну не змогли доставити до борту «Патрії». Не вдалося їм підірвати міну і глибокої ночі — інакше, напевно, і вцілілих не було б. Бейт Цві пише: «З міркувань національної солідарності супротивники цієї акції мовчали», навіть коли сіоністи намагалися звалити провину на… англійців, які самовіддано рятували пасажирів «Патрії».

              Достеменно доля «Струми» невідома, бо вціліла тільки одна людина, але Бейт Цві вважає, що й тут диверсія дуже ймовірна (у наші дні зазвичай кажуть, що її помилково торпедував радянський підводний човен). Сіоністське керівництво спокійно сприйняло загибель біженців «Патрії». «Їхня жертва не даремна», — сказав Еліягу Голомб. — День депортації біженців «Атлантика»[1] був для мене чорніший дня (загибелі біженців) «Патрії», додав він, чітко висловивши кредо сіонізму: нехай краще євреї загинуть, якщо вже не можна їх привезти до Ізраїлю.

              Бейт Цві розповідає про спробу релігійного ортодоксального єврейства Америки в жовтні 1943 року вплинути на президента Рузвельта і Вашингтон, щоб домогтися допомоги і порятунку євреїв Європи. Ця спроба була зірвана сіоністами, які домоглися, аби Рузвельт не прийняв делегацію.

              Бейт Цві взявся за свою книжку 1975 року під впливом актуальніших подій. На той час Ізраїль і сіоністський істеблішмент вимагали закрити ворота Америки перед радянськими євреями, які емігрували, чого вони домоглися тільки в жовтні 1989 року. Як і в дні війни, сіоністи і донині відмовляють євреям у праві вибору — вони зобов"язані жити в Ізраїлі. І для цього вони не зупиняються ні перед чим — ні перед роздмухуванням антисемітизму в країнах з єврейським населенням, ні перед тиском на держави, які хочуть прийняти мігруючих євреїв.

              Сіонізм, і особливо його праве крило, що нині при владі в Ізраїлі, завжди легко знаходив спільну мову з фашизмом. В останні десятиліття це виражалося у військовій і технічній допомозі військово-фашистським режимам у Латинській Америці — від Піночета в Чилі до головорізів Сальвадору.

              Трохи раніше — союзом із Жаком Сустелем[2] і ОАС, що призвів до історичної розбіжності сіоністів із Францією де Голля. Але і до Другої світової війни члени правих сіоністських організацій були в захваті від Муссоліні і пропонували йому допомогу в боротьбі з Англією.

              Дружили сіоністи і з гітлерівськими нацистами. Провідний сіоніст-соціаліст Хаїм Арлозоров підписав угоду про «трансфер капіталу і технологій», яка створила умови найбільшого сприяння між сіоністами Палестини і Третім Рейхом. Сіоністський рух легально діяв у Третьому Рейху, і навіть була викарбувана медаль з шестикутною зіркою Давида з одного боку і свастикою — з другого. Докладно про зв"язки нацистів і сіоністів можна прочитати в книжці американського єврея-троцькіста Ленні Бреннера «Сіонізм у столітті диктаторів», чи в короткій, насиченій фактами, статті Вебера «Сіонізм і Третій Рейх».

              У повоєнні роки сіоністи не зупинялися ні перед чим задля досягнення своєї мети і не щадили «свого народу». Це проявилося в організації масової хвилі еміграції з Іраку, докладно описаної відомим ізраїльським журналістом Томом Сегевом у книжці «1949», а до цього — близькосхідним кореспондентом англійської газети «Гардіан» Девідом Херстом у книжці «Рушниця і оливкова гілка» (Фабер і Фабер, 1977).

              Масова еміграція євреїв з Іраку була спровокована трьома вибухами в синагогах Багдада. Згодом з"ясувалося, що вибухи вчинили агенти ізраїльської розвідки. Іншими могутніми чинниками були безперервні повідомлення в американській підсіоністській пресі про «погроми, що наближаються» в Іраку (як це нагадує розмови про неминучі погроми в Росії 1990 року!). Сассон Кадурі, головний рабин Іраку, писав у своїх мемуарах: «До середини 1949 року пропагандистська війна в Америці почалася не на жарт. Американські долари повинні були врятувати іракських євреїв — незалежно від того, чи потребували вони порятунку. Щодня були погроми — на сторінках «Нью-Йорк таймс», у кореспонденціях з Тель-Авіва. Чому ніхто не запитував нас?.. В Іраку почали з"являтися сіоністські агенти, які користалися загальною напругою в країні і обіцяли золоті гори євреям. Почалися вимоги дозволити масову еміграцію, звинувачення іракського уряду в переслідуванні євреїв».

              Нарешті, під тиском демонстрацій і торгового бойкоту іракський уряд капітулював і видав указ про масову еміграцію євреїв — практично про вигнання.

              Звісно, в Ізраїлі іракські євреї не знайшли золотих гір, опинилися на дні суспільства. Так сіонізм ще раз показав своє жорстоке обличчя, завершує Девід Херст свою розповідь.

              Таким самим чином було організовано і масову еміграцію з Радянського Союзу в 1990-1993 роках. Поширювалися провокаційні чутки про можливі погроми, вони розросталися, пропущені крізь призму західних агенцій новин, поєднані з розповідями про прекрасне життя в Ізраїлі. Роками потому я зустрів у Єрусалимі Аллу Гербер, московську єврейську письменницю, активну учасницю «справи Осташвілі».

              — Ви, ізраїльтяни, повинні спорудити мені пам"ятник, — сказала вона. — Це я надіслала вам мільйон російських євреїв. З"ясувалося, Алла Гербер (разом із Щекочихіним і Черниченком) пустила в ефір дезу про погроми, ще й з нібито точною датою — 5 травня. Звичайно, слова Алли Гербер не мали б жодного ефекту, якби вони не були багаторазово посилені всією пропагандистською машиною сіоністського піару. Не вона, то хто-небудь інший прошепотів би потрібні слова, повторені слухняним апаратом, і недосвідчені «радянські громадяни єврейського походження» потяглися б вервечкою підмітати вулиці Тель-Авіва, стріляти по палестинських дітях, вмирати і лягати в неосвячену землю за парканом єврейського цвинтаря на далекій землі.

              Примітки
              1. Англійці регулярно депортували (висилали за кордон) нелегальних іммігрантів, як чинять усі країни й у наші дні. Звичайно, так чинить і Ізраїль з нелегальними іммігрантами — якщо, через доброту єврейської душі, не розстрілює їх на кордоні. Але, як відомо, не можна порівнювати євреїв і гоїв. Тому в роки англійського правління єврейські організації протестували проти того, що англійці висилають з Палестини затриманих євреїв-нелегалів і інтернують їх на Кіпрі та в інших англійських колоніях. Одним з таких затриманих кораблів з нелегалами був «Атлантик», і його пасажирів-нелегалів вислали за кордон, чи, точніше, не пустили до Палестини.

              2. Сустель, Жак (нар. 1912) — видатний діяч голлізму. У роки Другої світової війни очолював деголлівську розвідку; 1945 р. призначений міністром колоній; 1946-1951 р. — генеральний секретар голлістської партії Об"єднання французького народу (РПФ); 1951-1953 рр. — керівник голлістської групи в Національних Зборах Франції. У 1955-1956 рр. — міністр-резидент (генерал-губернатор) Алжиру, проводив жорстокі репресії проти прихильників Фронту національного звільнення, встановив тісні контакти з ультраправими. У травні 1958 р. був одним з ініціаторів і керівників ультраправих путчів в Алжирі і на Корсиці, які призвели до падіння ІV Республіки і приходу до влади де Голля. Один з авторів конституції V Республіки, міністр інформації, а потім — державний міністр. І960 р. пішов у відставку на знак протесту проти рішення де Голля надати Алжиру незалежність, виключений з голліст-ської партії.У травні 1962 р. , після розгрому «першого покоління» ультраправої підпільної терористичної організації ОАС, ввійшов до створеної ОАС Національної ради опору, де очолив Відділ зовнішніх зв"язків, емігрував, встановив контакти ОАС із грецькими, італійськими, іспанськими і португальськими фашистами. У червні 1968р. , після амністії оасівцям, повернувся до Франції. Тривалий час очолював товариство «Франція — Ізраїль» (Прим.наук. ред.)
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2004.03.17 | Ok

                до 123 Re: ПОкоментуйте, будь ласка - прошу

                У мене таке враження, що постинг пана Шаміра дивним чином підтверджує мою думку щодо справжніх причин жидівських проблем, і Ваш сарказм стосовно моєї згадки про сіонізм є дещо передчасним...
                Чи я марю ?
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2004.03.17 | 123

                  Вивчайте матчасть

                  В інеті досить інформації про те, чи був Холокост насправді. Якщо ви сумніваєтесь в тому, що він був -- вивчайте. Доводити вам це я мені не цікаво і огидно.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2004.03.17 | Ok

                    Хай вивчає, кому цікаво

                    Про існування терміну Холокост мені відомо, про те, що під час війни, і не лише під час війни відбувались масові нищення людей, мені відомо, те, що це - злочин, питань не викликає.
                    Проблема в тому, що зараз робиться під прапрором боротьби з "антисемітизмом", а питання в тому, чи не є цей прапор тією червоною ганчіркою, що може стати причиною подальших проблем, зокрема для жидів.

                  • 2004.03.17 | Riesenschnauzer

                    Re: Вивчайте матчасть

                    Я завтра такий сайт заманстрячу, про знищення німців євреями, "що Данія здрігнеться", а потім ще декілька, і скажу - шукайте в інеті....

                  • 2004.03.18 | Riesenschnauzer

                    Re: Вивчайте матчасть

                    Агов, пане 123, ви де???? Я не побачив коментарів....

Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".