Іван Плющ: Мороз – це політичний шулер, за його ж визначенням(/)
03/16/2004 | Shooter
Іван Плющ: Мороз – це політичний шулер, за його ж визначенням
Юлія Лимар, “Главред”
Іван Плющ – політичний великоваговик “Нашої України”. І попри весь плюралізм думок у середовищі Віктора Ющенка (читай – демократичні дискусії між штабами та офісами) можна стверджувати, що думка Івана Степановича стосовно багатьох речей є якщо не визначальною, то пріоритетною.
Якщо вірити Плющу, то об’єднання опозиції не буде, а єдиний кандидат не дуже-то й потрібен. Крім того, не виключено, що Ющенко проведе власну політичну реформу – після тріумфальних для нього виборів, звісно. Втім, навіть Іван Степанович поки що не може пояснити, як саме Віктор Андрійович збирається це робити. Просто, як стверджує Плющ, іншого не дано. Ви ж не думаєте, що Гегель може помилятися?
Іване Степановичу, 9 березня опозиція вивела людей на вулицю. Свого часу ви були супротивником вуличних акцій, і завжди казали, що найкращий шлях еволюційний, а не революційний. Тепер ви змінили свою позицію?
Я б не сказав, що завжди був противником вуличних заходів. Звичайно, краще обходитися без них. І однозначно, еволюційний – найкращий шлях. За великим рахунком, революційний шлях – більш руйнівний. Але бувають революційні ситуації, які не можна обійти. Хто їх створює? Влада. При якому способі виробництва, при якому суспільстві – все одно створює революції завжди влада.
Сьогодні в країні революційна ситуація?
Революційна ситуація – як пояснили класики – це коли верхи не можуть, а низи не хочуть. Нині в Україні було три етапи такої ситуації. Один із них – березень 2001 року. Я тоді був проти таких (вуличних – Ред.) акцій.
Чому?
У мене два аргументи. По-перше, ми були напередодні виборів 2002 року. Я розумів, що якщо захотіти вибори пришвидшити або перенести, то їх можна прискорити на три, ну на п’ять максимум місяців. А з іншого боку – тоді ще був уряд Ющенка, який продемонстрував достатньо ефективну роботу протягом півтора року. І це вселяло надію, що все-таки, може, не треба революцій. Я думаю, що тоді вчинили правильно (крім усунення уряду Віктора Ющенка). Люди дали свою оцінку, висловили своє ставлення до тієї чи іншої політичної сили. Я колись казав, що наше суспільство ще політично не структуроване, а зараз я не можу цього говорити, бо вибори 1998-2002 років показали, що люди вже політично структурувалися, підтримавши сім, а потім шість політичних сил.
Але після того, як Ющенку не вдалося сформувати більшість у парламенті, стало зрозуміло, що йому один шлях – в опозицію.
Ми ще повернемося до цього. Я ж хочу сказати, що якби ми хотіли процес демократизації і далі просувати, то парламентська коаліція після виборів 2002-го була б створена за іншими принципами. І, може, не було б такої ситуації, як зараз, коли ми говоримо про вуличні акції. Але комусь дуже захотілося, щоб Ющенка у більшості не було.
Кому?
Політичній силі, яку не влаштовувало її місце у результатах виборчих перегонів. Їм треба було знайти своє місце ближче до сонця. Але треба розуміти позицію до сонця: близько – згориш, далеко – захолонеш. А їм захотілось поближче до сонця, і вони запропонували свою модель парламентської коаліції, яка не базувалася на еволюційних, парламентських принципах. Натомість пішли з позиції сили. Не стидаючись говорити, що сильні, як ніколи, фінансово зміцнені, як ніколи, показники мають тощо. Тому я й казав це ще в квітні-травні 2002 року: найбільша помилка Кучми як президента і тих політичних сил, які, проігнорувавши вибори, створюють всілякого роду коаліції за їм відомими принципами і методами, це те, що вони Ющенка відправили в опозицію.
Пройшло два роки – і ми бачимо, що ми нічого, окрім колотнечі, не зробили. І коли ми підійшли до передбачених Конституцією вибрів 2004 року, то що робить влада? По-перше, вони хочуть змінити Конституцію. По-друге, вони хочуть обійтися без народу у цих виборах. Вони усвідомлюють, що їм з народом зробити немає чого. Вони ще народ не вкатали, на відміну від парламентської більшості, медіа-простору та інформаційного поля. Вже нічого немає в країні крім народу. Ось яка у них проблема.
Іване Степановичу, у 2001-му році, коли влада і народ були максимально далекі, коли 9 березня відбулися відомі події біля пам’ятника Шевченку, ви підписували „лист трьох”. Ви можете зараз пояснити причини, чому ви це зробили?
Я вам з цього сьогодні почав. Що не лист трьох, а заява трьох була. Це був лютий 2001 року. За рік і три місяці уряд Ющенка добився цілого ряду позитивних змін. Основні – ліквідація заборгованості з пенсій, різке зменшення заборгованості з заробітної плати, своєчасна виплата пенсій, і за 2000 рік Україна не приростила жодного центу зовнішнього боргу, а навпаки – на 2 мільярди доларів його скоротила. Це давало підстави заявляти про ефективну роботу всіх гілок влади – Президента, уряду і парламенту. За цей період ми на 60 % виконали зобов’язання перед Радою Європи. чим домоглися серйозних зрушень у імплементації національного законодавства до європейських стандартів, і тоді питання доцільності перебування України у Раді Європи було знято. Все це – з одного боку.
А з іншого – смерть Георгія Гонгадзе. Так?
Вбивство журналіста Георгія Гонгадзе і касетний скандал майора Мельниченка. Я до цього ставлюсь так: краще, щоб Гія був живий, тоді б не довелось ні від чого відмиватися.
Щодо другого скандалу, то я не належу до тих осіб, які найбільше були у кабінеті Леоніда Даниловича. Але я й не належу до тих, хто найменше там бував. І тому, коли я прослухаю “свої” плівки, я зможу зробити висновки, чи відповідають вони дійсності, чи не відповідають. Мені весь час обіцяли і навіть лякали, мовляв, от ми скоро і на вас викинемо. А й досі нема. Це був, знову повторюю, лютий 2001 року. Формувалася опозиція „Україна без Кучми”. Але що можна було зробити?
Власне, у опозиції була ідея усунути президента від влади. Дехто і сьогодні вважає, якби Ющенко пристав на бік опозиції, то...
І що? Як це було зробити? Тільки рік, як Кучма переміг на всенародних виборах, сформував уряд відносної довіри. За цей рік вперше було досягнуто тих показників, що я вам перерахував. Ще не стояло питання про відправлення уряду Ющенка у відставку. І тоді мені постало питання: з ким бути? Чи з „Україною без Кучми”, чи з Кучмою та Ющенком, за яких я публічно агітував і говорив, що з цими людьми можна і треба працювати? Я вірив, що перебування Леоніда Даниловича на другому терміні буде значно ефективнішим.
З іншого боку, підкреслюю: до парламентських виборів залишався рік. А вибори починаються за півроку. Тобто півроку до початку виборів. Якщо б ми тоді підтримали „Україну без Кучми”, в парламенті все одно не знайшлося б достатньої кількості голосів для імпічменту. Що, вулицею Кучму відправити? Так народ його тільки обрав – не знаю, чи підняли б тоді вулицю. І я був свідомо одним з тих, хто вважав, що ми не вичерпали всього потенціалу між парламентською більшістю, яка взяла зобов’язання законодавчо супроводжувати курс Леоніда Кучми, між урядом Ющенка, який показав ефективну роботу, і президентом, який обіцяв бути значно ефективнішим, ніж на першому терміні. Як я міг тоді підтримувати „Україну без Кучми”? Це було нереально і непотрібно.
Тоді я поставив підпис. І Ющенка агітував підпис поставити. Не змусив, а агітував. Бо змусити його неможливо. Він дуже рішуча людина. Коли він прийшов у грудні 1999 року в уряд, то прийняв ще у грудні 12 рішучих постанов уряду. І за півтора року робив такі рішучі кроки, як ніхто з п’яти попередніх прем’єрів і двох Президентів. І якщо б Ющенко не розумів тоді ситуацію так як і я, він би ні за що не поставив свій підпис.
Що ви домоглися листом трьох? Адже уряд все одно зберегти не вдалося.
Це робилося для консолідації політичних сил. Ми були напередодні виборів, і за Конституцією тільки український народ має виключне право джерела влади. І народ вперше в нашій історії проголосував у 2002-му так, що комуністи не набрали більшості. Набрали четвертину голосів – більшість – блок „Наша Україна” – блок національно-свідомих патріотично-відданих сил. І їх відправили в опозицію. Не дочекавшись підтвердження з ЦВК, гарант Конституції Леонід Кучма зібрав у парламенті більшість без „Нашої України”! З того часу і започаткувався той процес, який веде до вуличних акцій. І ведуть не ті, хто ставить, так би мовити, ультиматуми. Кучма часто говорить, що не може працювати на ультиматумах. А насправді це ж він поставив ультиматум у квітні 2002 року і продовжує його тримати у різних формах. І те, що вони готують громадську думку, що наступні вибори будуть найбруднішими, що президент боїться їх найбільше, то вони вже знають, що мукачівський, донецький експерименти перенесуть на всю Україну. Так от якщо вони це зроблять – тоді буде українсько-грузинський варіант. І от повідомляли, що тих, хто охороняли демонстрацію 9 березня цього року, було більше за тих, хто йшли. То до чого ми вже дожили, коли їде Янукович з Литвином покласти вінки, то перекривають пів-Києва! А коли йде до пам’ятника багатотисячний натовп, то його розрізають спрямованими потоками транспорту.! Тому влада свідомо чи ні веде по всіх напрямках до вуличних акцій.
Вуличні бої – це не тільки романтика, але й танки на вулицях, стрілянина, кров, відміна всіх виборів і будь-якої демократії. Опозиція бере до уваги, що її штовхають на такий варіант?
Опозиція стає свідком цих подій. Вона не має доступу до засобів масової інформації. Ви подивіться, як висвітили події 9 березня: показали лише Мороза. Решту – вирізали. І все. Після третього лютого, як тільки Мороз “ліг” під Медведчука, він отримав доступ до всіх каналів! А саме Мороз, ще весною минулого року в політехнічному інституті закликав представників 49 політичних партій і політичних сил не йти на переговори з владою, бо це політичне шулерство. Виходить, що Мороз сьогодні і є політичний шулер за його ж визначенням.
Судячи з усього, Олександр Олександрович самостійно піде на вибори. А як щодо висунення єдиного кандидата від блоків „Наша Україна” та Юлії Тимошенко? Чи потрібно єднання опозиції на такому рівні?
Як на мене, ви влучили в десятку. Тому що я ніколи не сподівався на монолітність опозиції, включаючи ліву, центристську і праву. Це неможливо. Але на певних етапах при вирішенні певних питань у них може бути спільна мова. Мене можуть звинуватити: а чому ж я був разом з комуністами, коли ми проводили „спікеріаду”? Бо я був глибоко свідомий, що протистояти тому, що задумала влада, можна лише не даючи можливість владі сформувати більшість без “Нашої України”. Я знав “любов” комуністів до мене, але не міг іти з тією більшістю, яка сформована всупереч моїм принципам, всупереч національній ідеї.
Як ви оцінюєте позиції комуністів та їхні дії сьогодні?
Я так думаю, якщо Медвдчук і Симоненко діють разом, то можливо у них є стратегічні плани. Адже саме Медведчук проголосив, що майбутнє за лівоцентристською опозицією.
Але ж ви виступали за об’єднання опозиції раніше?
Я ніколи не сподівався на те, що комуністи, соціалісти, НУ і БЮТівці будуть чимось одним. І звинувачувати комуністів немає за що. Більше того, комуністів же не було в „Канівській четвірці”. Тепер щодо соціалістів. Команда в Києві – це одне бачення ситуації, а у регіонах інше. У форумах демократичних сил, які проводила НУ у всіх регіонах, брали участь соціалісти. І в багатьох виступах лунало, що вони бачать вихід тільки в об’єднанні демократичних сил.
Іване Степановичу, з уст усіх опозиційних лідерів – Ющенка, Тимошенко, Мороза – лунала теза про важливість висунення єдиного кандидата. Якщо цього не станеться, чи означає це, що опозиція не змогла виконати своє ж завдання?
Ніякої тут трагедії немає. Але прикро, що 9 Березня на багатотисячному мітингу біля пам’ятника нашої святині Т.Г. Шевченка в повітрі неодноразово лунало: “Брати, виконайте заповіт Тараса! Обніміться, єднайтеся!”. На це Юля Тимошенко сказала, що вона вірить у це, і Віктор Ющенко сказав, що він сподівається, а Олександр Мороз промовчав.
І що це означатиме для „Нашої України”?
Тут не можна не згадати , як розвивалися події з реформою. З травня до липня вся Україна обговорювала пропозиції Президента щодо двопалатного парламенту, посилення функцій Президента, реформування конституційного суду і т. інше
У серпні з’явився законопроект Медвдчука-Симоненка, у вересні – групи народних депутатів на чолі з Гавришем. То виникає питання: якщо влада не знає, яку реформу хоче провести, але хоче провести її за будь-яку ціну, то тут, за висловом Сенеки, ти не правий. Опозиція прийняла рішення, що влада, яка не має довіри народу, не має жодного морального права на проведення повномасштабної політичної конституційної реформи. І найголовніше завдання сьогодні – зберегти Конституцію як фундамент демократії і захистити її від нинішнього гаранта. Тому поки що „Наша Україна” не програвала. Вона навіть за умови прийняття 4105 не програє. А буде проводити політичну та конституційну реформу таку, яку вважає за потрібну.
Після перемоги на президентських виборах?
Після виборів – президентських 2004 року і парламентських 2006 року на пропорційній основі, побачимо політичну структурованість суспільства. Ті політичні сили, які отримають довіру народу, матимуть повноваження на проведення повномасштабної адміністративної, конституційної, політичної реформи. От Володимир Путін в Росії чітко показав, якою він хоче бачити систему, уряд. Оце мені здається мужній, чесний і своєчасний вчинок. А в нас що виходить – сьогодні одне, завтра інше. До обіду в Європу – після обіду в ЕП. Чи навпаки. Я б поставив питання: „А чи виграє влада від реформи?”
Як ви оцінюєте скандал навколо блоку „Наша Україна” та Рибкіна?
Я давно кажу одну фразу: сьогодні влада з усіма своїми структурними підрозділами, державними інституціями кожен день думає, у чому ще звинуватити блок Віктора Ющенка. Це робиться не від сили, а від слабкості. І події з Рибкіним продемонстрували як слабкість російської ФСБ, так і безпорадність послужливої СБУ. Що ми будуємо за демократичні держави, якщо громадянин Росії не може приїхати в Україну без супроводу колон одних і других? Чому друкуються телефонні розмови без згоди на те Рибкіна? Сьогодні на сторінках преси з’ясовують – з ким і скільки випив горілки Березовський? Що робить брат Безсмертного. Ну що це за країна? Де ж права людини? Сьогодні тотальне стеження. Вже нікого не дивує, що слухають. А епізод з Рибкіним показує ступінь інтеграції ФСБ і СБУ, і як все воно координується і регулюється. Так що засвітили вони себе, а не блок Ющенка. Це і смішно, і страшно.
Чи не здається вам, що така впевненість у перемозі Ющенка скоріше емоційна оцінка, а не раціональна? Ви беретеся зробити прогноз, що Ющенко переможе на виборах?
Прогноз – справа невдячна. Я пам’ятаю від моєї першої вчительки Євдокії Дмитрівни Романової і наступних класиків, які прогнозували, що нинішнє покоління буде жити при комунізмі. Через 60 років нові класики назвали це помилкою, зрозуміли, що треба спочатку збудувати розвинутий соціалізм. Вносили зміни до Конституції, в якій передбачали нову спільноту – радянський народ. Як це можна назвати: наукове прогнозування, передбачення. Чи “ це була “нісенітниця сивої кобили”.
На чому ви базуєте прогнози?
На основних законах розвитку суспільства, які найкраще обґрунтовані відомим філософом Гегелем. Один з цих законів говорить, що незалежно від способу виробництва, від політичної формації, суспільство розвивається по спіралі. А для цього потрібен скачок. А для можливості стрибка потрібно, щоб достатньо накопичилось кількості, яка б забезпечила перехід у нову якість. Так от цей процес ніколи нікому не вдавалося загальмувати. І він проходить із національними ознаками, національним забарвленням. Як Радянський Союз не експортував ідеали соціалізму і комунізму, вони не прижилися окрім Куби, ні в одному куточку. І то там вже такий соціалізм, про який говорять іншими словами.
Тому мої прогнози базуються передусім на ретроспективному погляді із співставленні його із сучасним. Я боюся одного: щоб те, що твориться в Україні, вилилось не в гірше якесь ГКЧП. Альтернативою цьому є єднання демократичних сил і проведення чесних прозорих виборів. Вистачить у влади розуму зробити це – значить влада виграє. Вона не буде проклята, сплюндрована. Не вистачить розуму – значить влада буде сама по собі, народ сам по собі.
І що тоді?
Виходимо знову на грузинський варіант. Стосовно Президента. От на мітингу я чув страшні слова. Що якщо такий президент, передбачений реформою, то він нам не потрібний. Це найстрашніше – посіяти серед мас думку, що такий президент взагалі непотрібний. Навпаки, у цьому безладді потрібен чоловік. У якого б на першому плані була б Україна і український народ, а на другому плані все інше. І от давайте ми з вами визначимо критерій, і спробуємо намалювати образ, базуючись на 10-20 кількісних показниках. А потім спробуємо під це підставити людей.
Показники: духовність, порядність, чесність, моральність, освітній рівень, віковий ценз тощо. І от якби ми провели б такий аналіз, ми б побачили, що вийшли на Ющенка. Йому 50 років, не новий чоловік у політиці, незаплямована репутація – ну, окрім того, що американку взяв до шлюбу. Та й то виявилася українкою.
У опонентів Ющенка є серйозне застереження: мовляв, Віктор Андрійович – ставленик Заходу. Це так?
Коли була пані Олбрайт нещодавно, то при спілкуванні з учасниками конференції, Ющенко займав максимум 5 процентів часу Олбрайт. А що писали? Ну як ми можемо говорити, що Ющенко такий-сякий, коли до нього з повагою ставиться визнаний науковець, держсекретар США, політолог, політик – пані Олбрайт. Ну от зустрічали Кісінджера. Я не знаю, чи зустрічав його Ющенко, але навряд чи ті, хто його зустрічав знають про теорію конвергенції, яка належить Кісінджеру. Суть теорії полягає в тому, що Кісінджер доводив, що люди добрі, схаменіться, немає того соціалізму і комунізму, про який ви говорите. І немає того капіталізму, про який ви говорите. А є інше, реальне життя. І давайте ми припинимо цю гонку між системою комуністичною і капіталістичною. От Борис Бернштейн - це наш бог і вчитель, а Сорос – сукін син. Ну не можна ж так підходити!
Я повернуся до Ющенка. Саме життя виштовхує того чи іншого політика на вершину. Чи думав я, йдучи на 12 сесію ВР, що я буду на ній головувати? Ніколи я не думав. А ситуація так склалася. Так і Ющенко. Чи думав Ющенко, що буде прем’єр-міністром? Ні. Але коли Ющенка призначили і в нього вийшло, то Віктор міг задуматися, що він може зробити для власного народу, як він зможе сприяти будівництву такого суспільства, де наші діти не боятимуться, і не будуть залежати від Президента. Яка різниця сьогодні між Президентом і колишнім генеральним секретарем? Якщо ти вхожий до генерального секретаря, тобі все можна. Якщо ти сьогодні вхожий до Президента, тобі все можна. Якщо ти в опозиції, тобі нічого не можна. Я на власній шкурі це відчуваю – коли я такий, якого можна показувати, і коли такий, якого не можна показувати. Тому питання не в ставленику Заходу, а в Українському Ющенку.
Юлія Лимар, “Главред”
Іван Плющ – політичний великоваговик “Нашої України”. І попри весь плюралізм думок у середовищі Віктора Ющенка (читай – демократичні дискусії між штабами та офісами) можна стверджувати, що думка Івана Степановича стосовно багатьох речей є якщо не визначальною, то пріоритетною.
Якщо вірити Плющу, то об’єднання опозиції не буде, а єдиний кандидат не дуже-то й потрібен. Крім того, не виключено, що Ющенко проведе власну політичну реформу – після тріумфальних для нього виборів, звісно. Втім, навіть Іван Степанович поки що не може пояснити, як саме Віктор Андрійович збирається це робити. Просто, як стверджує Плющ, іншого не дано. Ви ж не думаєте, що Гегель може помилятися?
Іване Степановичу, 9 березня опозиція вивела людей на вулицю. Свого часу ви були супротивником вуличних акцій, і завжди казали, що найкращий шлях еволюційний, а не революційний. Тепер ви змінили свою позицію?
Я б не сказав, що завжди був противником вуличних заходів. Звичайно, краще обходитися без них. І однозначно, еволюційний – найкращий шлях. За великим рахунком, революційний шлях – більш руйнівний. Але бувають революційні ситуації, які не можна обійти. Хто їх створює? Влада. При якому способі виробництва, при якому суспільстві – все одно створює революції завжди влада.
Сьогодні в країні революційна ситуація?
Революційна ситуація – як пояснили класики – це коли верхи не можуть, а низи не хочуть. Нині в Україні було три етапи такої ситуації. Один із них – березень 2001 року. Я тоді був проти таких (вуличних – Ред.) акцій.
Чому?
У мене два аргументи. По-перше, ми були напередодні виборів 2002 року. Я розумів, що якщо захотіти вибори пришвидшити або перенести, то їх можна прискорити на три, ну на п’ять максимум місяців. А з іншого боку – тоді ще був уряд Ющенка, який продемонстрував достатньо ефективну роботу протягом півтора року. І це вселяло надію, що все-таки, може, не треба революцій. Я думаю, що тоді вчинили правильно (крім усунення уряду Віктора Ющенка). Люди дали свою оцінку, висловили своє ставлення до тієї чи іншої політичної сили. Я колись казав, що наше суспільство ще політично не структуроване, а зараз я не можу цього говорити, бо вибори 1998-2002 років показали, що люди вже політично структурувалися, підтримавши сім, а потім шість політичних сил.
Але після того, як Ющенку не вдалося сформувати більшість у парламенті, стало зрозуміло, що йому один шлях – в опозицію.
Ми ще повернемося до цього. Я ж хочу сказати, що якби ми хотіли процес демократизації і далі просувати, то парламентська коаліція після виборів 2002-го була б створена за іншими принципами. І, може, не було б такої ситуації, як зараз, коли ми говоримо про вуличні акції. Але комусь дуже захотілося, щоб Ющенка у більшості не було.
Кому?
Політичній силі, яку не влаштовувало її місце у результатах виборчих перегонів. Їм треба було знайти своє місце ближче до сонця. Але треба розуміти позицію до сонця: близько – згориш, далеко – захолонеш. А їм захотілось поближче до сонця, і вони запропонували свою модель парламентської коаліції, яка не базувалася на еволюційних, парламентських принципах. Натомість пішли з позиції сили. Не стидаючись говорити, що сильні, як ніколи, фінансово зміцнені, як ніколи, показники мають тощо. Тому я й казав це ще в квітні-травні 2002 року: найбільша помилка Кучми як президента і тих політичних сил, які, проігнорувавши вибори, створюють всілякого роду коаліції за їм відомими принципами і методами, це те, що вони Ющенка відправили в опозицію.
Пройшло два роки – і ми бачимо, що ми нічого, окрім колотнечі, не зробили. І коли ми підійшли до передбачених Конституцією вибрів 2004 року, то що робить влада? По-перше, вони хочуть змінити Конституцію. По-друге, вони хочуть обійтися без народу у цих виборах. Вони усвідомлюють, що їм з народом зробити немає чого. Вони ще народ не вкатали, на відміну від парламентської більшості, медіа-простору та інформаційного поля. Вже нічого немає в країні крім народу. Ось яка у них проблема.
Іване Степановичу, у 2001-му році, коли влада і народ були максимально далекі, коли 9 березня відбулися відомі події біля пам’ятника Шевченку, ви підписували „лист трьох”. Ви можете зараз пояснити причини, чому ви це зробили?
Я вам з цього сьогодні почав. Що не лист трьох, а заява трьох була. Це був лютий 2001 року. За рік і три місяці уряд Ющенка добився цілого ряду позитивних змін. Основні – ліквідація заборгованості з пенсій, різке зменшення заборгованості з заробітної плати, своєчасна виплата пенсій, і за 2000 рік Україна не приростила жодного центу зовнішнього боргу, а навпаки – на 2 мільярди доларів його скоротила. Це давало підстави заявляти про ефективну роботу всіх гілок влади – Президента, уряду і парламенту. За цей період ми на 60 % виконали зобов’язання перед Радою Європи. чим домоглися серйозних зрушень у імплементації національного законодавства до європейських стандартів, і тоді питання доцільності перебування України у Раді Європи було знято. Все це – з одного боку.
А з іншого – смерть Георгія Гонгадзе. Так?
Вбивство журналіста Георгія Гонгадзе і касетний скандал майора Мельниченка. Я до цього ставлюсь так: краще, щоб Гія був живий, тоді б не довелось ні від чого відмиватися.
Щодо другого скандалу, то я не належу до тих осіб, які найбільше були у кабінеті Леоніда Даниловича. Але я й не належу до тих, хто найменше там бував. І тому, коли я прослухаю “свої” плівки, я зможу зробити висновки, чи відповідають вони дійсності, чи не відповідають. Мені весь час обіцяли і навіть лякали, мовляв, от ми скоро і на вас викинемо. А й досі нема. Це був, знову повторюю, лютий 2001 року. Формувалася опозиція „Україна без Кучми”. Але що можна було зробити?
Власне, у опозиції була ідея усунути президента від влади. Дехто і сьогодні вважає, якби Ющенко пристав на бік опозиції, то...
І що? Як це було зробити? Тільки рік, як Кучма переміг на всенародних виборах, сформував уряд відносної довіри. За цей рік вперше було досягнуто тих показників, що я вам перерахував. Ще не стояло питання про відправлення уряду Ющенка у відставку. І тоді мені постало питання: з ким бути? Чи з „Україною без Кучми”, чи з Кучмою та Ющенком, за яких я публічно агітував і говорив, що з цими людьми можна і треба працювати? Я вірив, що перебування Леоніда Даниловича на другому терміні буде значно ефективнішим.
З іншого боку, підкреслюю: до парламентських виборів залишався рік. А вибори починаються за півроку. Тобто півроку до початку виборів. Якщо б ми тоді підтримали „Україну без Кучми”, в парламенті все одно не знайшлося б достатньої кількості голосів для імпічменту. Що, вулицею Кучму відправити? Так народ його тільки обрав – не знаю, чи підняли б тоді вулицю. І я був свідомо одним з тих, хто вважав, що ми не вичерпали всього потенціалу між парламентською більшістю, яка взяла зобов’язання законодавчо супроводжувати курс Леоніда Кучми, між урядом Ющенка, який показав ефективну роботу, і президентом, який обіцяв бути значно ефективнішим, ніж на першому терміні. Як я міг тоді підтримувати „Україну без Кучми”? Це було нереально і непотрібно.
Тоді я поставив підпис. І Ющенка агітував підпис поставити. Не змусив, а агітував. Бо змусити його неможливо. Він дуже рішуча людина. Коли він прийшов у грудні 1999 року в уряд, то прийняв ще у грудні 12 рішучих постанов уряду. І за півтора року робив такі рішучі кроки, як ніхто з п’яти попередніх прем’єрів і двох Президентів. І якщо б Ющенко не розумів тоді ситуацію так як і я, він би ні за що не поставив свій підпис.
Що ви домоглися листом трьох? Адже уряд все одно зберегти не вдалося.
Це робилося для консолідації політичних сил. Ми були напередодні виборів, і за Конституцією тільки український народ має виключне право джерела влади. І народ вперше в нашій історії проголосував у 2002-му так, що комуністи не набрали більшості. Набрали четвертину голосів – більшість – блок „Наша Україна” – блок національно-свідомих патріотично-відданих сил. І їх відправили в опозицію. Не дочекавшись підтвердження з ЦВК, гарант Конституції Леонід Кучма зібрав у парламенті більшість без „Нашої України”! З того часу і започаткувався той процес, який веде до вуличних акцій. І ведуть не ті, хто ставить, так би мовити, ультиматуми. Кучма часто говорить, що не може працювати на ультиматумах. А насправді це ж він поставив ультиматум у квітні 2002 року і продовжує його тримати у різних формах. І те, що вони готують громадську думку, що наступні вибори будуть найбруднішими, що президент боїться їх найбільше, то вони вже знають, що мукачівський, донецький експерименти перенесуть на всю Україну. Так от якщо вони це зроблять – тоді буде українсько-грузинський варіант. І от повідомляли, що тих, хто охороняли демонстрацію 9 березня цього року, було більше за тих, хто йшли. То до чого ми вже дожили, коли їде Янукович з Литвином покласти вінки, то перекривають пів-Києва! А коли йде до пам’ятника багатотисячний натовп, то його розрізають спрямованими потоками транспорту.! Тому влада свідомо чи ні веде по всіх напрямках до вуличних акцій.
Вуличні бої – це не тільки романтика, але й танки на вулицях, стрілянина, кров, відміна всіх виборів і будь-якої демократії. Опозиція бере до уваги, що її штовхають на такий варіант?
Опозиція стає свідком цих подій. Вона не має доступу до засобів масової інформації. Ви подивіться, як висвітили події 9 березня: показали лише Мороза. Решту – вирізали. І все. Після третього лютого, як тільки Мороз “ліг” під Медведчука, він отримав доступ до всіх каналів! А саме Мороз, ще весною минулого року в політехнічному інституті закликав представників 49 політичних партій і політичних сил не йти на переговори з владою, бо це політичне шулерство. Виходить, що Мороз сьогодні і є політичний шулер за його ж визначенням.
Судячи з усього, Олександр Олександрович самостійно піде на вибори. А як щодо висунення єдиного кандидата від блоків „Наша Україна” та Юлії Тимошенко? Чи потрібно єднання опозиції на такому рівні?
Як на мене, ви влучили в десятку. Тому що я ніколи не сподівався на монолітність опозиції, включаючи ліву, центристську і праву. Це неможливо. Але на певних етапах при вирішенні певних питань у них може бути спільна мова. Мене можуть звинуватити: а чому ж я був разом з комуністами, коли ми проводили „спікеріаду”? Бо я був глибоко свідомий, що протистояти тому, що задумала влада, можна лише не даючи можливість владі сформувати більшість без “Нашої України”. Я знав “любов” комуністів до мене, але не міг іти з тією більшістю, яка сформована всупереч моїм принципам, всупереч національній ідеї.
Як ви оцінюєте позиції комуністів та їхні дії сьогодні?
Я так думаю, якщо Медвдчук і Симоненко діють разом, то можливо у них є стратегічні плани. Адже саме Медведчук проголосив, що майбутнє за лівоцентристською опозицією.
Але ж ви виступали за об’єднання опозиції раніше?
Я ніколи не сподівався на те, що комуністи, соціалісти, НУ і БЮТівці будуть чимось одним. І звинувачувати комуністів немає за що. Більше того, комуністів же не було в „Канівській четвірці”. Тепер щодо соціалістів. Команда в Києві – це одне бачення ситуації, а у регіонах інше. У форумах демократичних сил, які проводила НУ у всіх регіонах, брали участь соціалісти. І в багатьох виступах лунало, що вони бачать вихід тільки в об’єднанні демократичних сил.
Іване Степановичу, з уст усіх опозиційних лідерів – Ющенка, Тимошенко, Мороза – лунала теза про важливість висунення єдиного кандидата. Якщо цього не станеться, чи означає це, що опозиція не змогла виконати своє ж завдання?
Ніякої тут трагедії немає. Але прикро, що 9 Березня на багатотисячному мітингу біля пам’ятника нашої святині Т.Г. Шевченка в повітрі неодноразово лунало: “Брати, виконайте заповіт Тараса! Обніміться, єднайтеся!”. На це Юля Тимошенко сказала, що вона вірить у це, і Віктор Ющенко сказав, що він сподівається, а Олександр Мороз промовчав.
І що це означатиме для „Нашої України”?
Тут не можна не згадати , як розвивалися події з реформою. З травня до липня вся Україна обговорювала пропозиції Президента щодо двопалатного парламенту, посилення функцій Президента, реформування конституційного суду і т. інше
У серпні з’явився законопроект Медвдчука-Симоненка, у вересні – групи народних депутатів на чолі з Гавришем. То виникає питання: якщо влада не знає, яку реформу хоче провести, але хоче провести її за будь-яку ціну, то тут, за висловом Сенеки, ти не правий. Опозиція прийняла рішення, що влада, яка не має довіри народу, не має жодного морального права на проведення повномасштабної політичної конституційної реформи. І найголовніше завдання сьогодні – зберегти Конституцію як фундамент демократії і захистити її від нинішнього гаранта. Тому поки що „Наша Україна” не програвала. Вона навіть за умови прийняття 4105 не програє. А буде проводити політичну та конституційну реформу таку, яку вважає за потрібну.
Після перемоги на президентських виборах?
Після виборів – президентських 2004 року і парламентських 2006 року на пропорційній основі, побачимо політичну структурованість суспільства. Ті політичні сили, які отримають довіру народу, матимуть повноваження на проведення повномасштабної адміністративної, конституційної, політичної реформи. От Володимир Путін в Росії чітко показав, якою він хоче бачити систему, уряд. Оце мені здається мужній, чесний і своєчасний вчинок. А в нас що виходить – сьогодні одне, завтра інше. До обіду в Європу – після обіду в ЕП. Чи навпаки. Я б поставив питання: „А чи виграє влада від реформи?”
Як ви оцінюєте скандал навколо блоку „Наша Україна” та Рибкіна?
Я давно кажу одну фразу: сьогодні влада з усіма своїми структурними підрозділами, державними інституціями кожен день думає, у чому ще звинуватити блок Віктора Ющенка. Це робиться не від сили, а від слабкості. І події з Рибкіним продемонстрували як слабкість російської ФСБ, так і безпорадність послужливої СБУ. Що ми будуємо за демократичні держави, якщо громадянин Росії не може приїхати в Україну без супроводу колон одних і других? Чому друкуються телефонні розмови без згоди на те Рибкіна? Сьогодні на сторінках преси з’ясовують – з ким і скільки випив горілки Березовський? Що робить брат Безсмертного. Ну що це за країна? Де ж права людини? Сьогодні тотальне стеження. Вже нікого не дивує, що слухають. А епізод з Рибкіним показує ступінь інтеграції ФСБ і СБУ, і як все воно координується і регулюється. Так що засвітили вони себе, а не блок Ющенка. Це і смішно, і страшно.
Чи не здається вам, що така впевненість у перемозі Ющенка скоріше емоційна оцінка, а не раціональна? Ви беретеся зробити прогноз, що Ющенко переможе на виборах?
Прогноз – справа невдячна. Я пам’ятаю від моєї першої вчительки Євдокії Дмитрівни Романової і наступних класиків, які прогнозували, що нинішнє покоління буде жити при комунізмі. Через 60 років нові класики назвали це помилкою, зрозуміли, що треба спочатку збудувати розвинутий соціалізм. Вносили зміни до Конституції, в якій передбачали нову спільноту – радянський народ. Як це можна назвати: наукове прогнозування, передбачення. Чи “ це була “нісенітниця сивої кобили”.
На чому ви базуєте прогнози?
На основних законах розвитку суспільства, які найкраще обґрунтовані відомим філософом Гегелем. Один з цих законів говорить, що незалежно від способу виробництва, від політичної формації, суспільство розвивається по спіралі. А для цього потрібен скачок. А для можливості стрибка потрібно, щоб достатньо накопичилось кількості, яка б забезпечила перехід у нову якість. Так от цей процес ніколи нікому не вдавалося загальмувати. І він проходить із національними ознаками, національним забарвленням. Як Радянський Союз не експортував ідеали соціалізму і комунізму, вони не прижилися окрім Куби, ні в одному куточку. І то там вже такий соціалізм, про який говорять іншими словами.
Тому мої прогнози базуються передусім на ретроспективному погляді із співставленні його із сучасним. Я боюся одного: щоб те, що твориться в Україні, вилилось не в гірше якесь ГКЧП. Альтернативою цьому є єднання демократичних сил і проведення чесних прозорих виборів. Вистачить у влади розуму зробити це – значить влада виграє. Вона не буде проклята, сплюндрована. Не вистачить розуму – значить влада буде сама по собі, народ сам по собі.
І що тоді?
Виходимо знову на грузинський варіант. Стосовно Президента. От на мітингу я чув страшні слова. Що якщо такий президент, передбачений реформою, то він нам не потрібний. Це найстрашніше – посіяти серед мас думку, що такий президент взагалі непотрібний. Навпаки, у цьому безладді потрібен чоловік. У якого б на першому плані була б Україна і український народ, а на другому плані все інше. І от давайте ми з вами визначимо критерій, і спробуємо намалювати образ, базуючись на 10-20 кількісних показниках. А потім спробуємо під це підставити людей.
Показники: духовність, порядність, чесність, моральність, освітній рівень, віковий ценз тощо. І от якби ми провели б такий аналіз, ми б побачили, що вийшли на Ющенка. Йому 50 років, не новий чоловік у політиці, незаплямована репутація – ну, окрім того, що американку взяв до шлюбу. Та й то виявилася українкою.
У опонентів Ющенка є серйозне застереження: мовляв, Віктор Андрійович – ставленик Заходу. Це так?
Коли була пані Олбрайт нещодавно, то при спілкуванні з учасниками конференції, Ющенко займав максимум 5 процентів часу Олбрайт. А що писали? Ну як ми можемо говорити, що Ющенко такий-сякий, коли до нього з повагою ставиться визнаний науковець, держсекретар США, політолог, політик – пані Олбрайт. Ну от зустрічали Кісінджера. Я не знаю, чи зустрічав його Ющенко, але навряд чи ті, хто його зустрічав знають про теорію конвергенції, яка належить Кісінджеру. Суть теорії полягає в тому, що Кісінджер доводив, що люди добрі, схаменіться, немає того соціалізму і комунізму, про який ви говорите. І немає того капіталізму, про який ви говорите. А є інше, реальне життя. І давайте ми припинимо цю гонку між системою комуністичною і капіталістичною. От Борис Бернштейн - це наш бог і вчитель, а Сорос – сукін син. Ну не можна ж так підходити!
Я повернуся до Ющенка. Саме життя виштовхує того чи іншого політика на вершину. Чи думав я, йдучи на 12 сесію ВР, що я буду на ній головувати? Ніколи я не думав. А ситуація так склалася. Так і Ющенко. Чи думав Ющенко, що буде прем’єр-міністром? Ні. Але коли Ющенка призначили і в нього вийшло, то Віктор міг задуматися, що він може зробити для власного народу, як він зможе сприяти будівництву такого суспільства, де наші діти не боятимуться, і не будуть залежати від Президента. Яка різниця сьогодні між Президентом і колишнім генеральним секретарем? Якщо ти вхожий до генерального секретаря, тобі все можна. Якщо ти сьогодні вхожий до Президента, тобі все можна. Якщо ти в опозиції, тобі нічого не можна. Я на власній шкурі це відчуваю – коли я такий, якого можна показувати, і коли такий, якого не можна показувати. Тому питання не в ставленику Заходу, а в Українському Ющенку.
Відповіді
2004.03.17 | Мінор
Коли амбіції затьмарюють розум
Називаючи Мороза "політичним шулером", Степанович несвідомо (чи свідомо) закриває шлях до компромісу з СПУ. Обмеження коаліції, яка підтримує ВАЮ виключно правими є глибоко помилковим і дає початок тенденції подальшої радикалізації образу ВАЮ.Плющ любить вислів з відомого телефільму Шукшина: "Только утка летает прямо, но это очень групая птица."
Наразі видно, що старі образи за програш спікеріади чорнобілими окулярами зависли на носі Івана Степановича. Думаю Ющенко хоч і молодший, але розумніший.
Тим часом за моїми даними соціалісти поки-що не готуються до самостійної кампанії і збираються підтримати Ющенка. Може Плющ переживає, що як стратегічний союзник Мороз має більшу цінність для Ющенка ніж він сам? Хочу вірити, що ні.
2004.03.17 | Максим’як
Re: Мінор, це хто виключно правий?
У Вас якийсь своєрідний світогляд. Ви напевно під правою ідеологією розумієте крутих націоналюг, якими Ваші сусіди та родичі малих діточок лякають.Колись Костя Бондаренко начитався десь про Степана Бандеру видав, що ідеологія правих - це інтегральний націоналізм. З нього сміялися, всі кому не лінь було.
Ваш коментар теж рясніє подібними ляпсусами.
Стосовно коментарів Плюща, Хмари та інших шановних людей, то вони правильно кажуть. Інша справа, що Ви цього не сприймаєте чомусь.
Навіть, якщо Мороз закличе голосувати у другому турі за Януковича чи іншого кандидата від режиму, то тільки гірше для Мороза - електорат соціалістів не послухає Мороза.
А те, що рядові соціалісти не вважають, що Мороз не має висовувати свою кандидатуру - це відомо. Тільки Мороз заявляє вже неодноразово, що буде балотуватися. Я вірю Морозу.
2004.03.18 | Мінор
Re: Мінор, це хто виключно правий?
Максим’як пише:> У Вас якийсь своєрідний світогляд. Ви напевно під правою ідеологією розумієте крутих націоналюг, якими Ваші сусіди та родичі малих діточок лякають.
Те, що розумію я, не має жодного впливу на результати виборів. Важливо те, як це сприймає більшість виборців.
Зараз я не маю наміру обговорювати з вами моє ставлення до націоналізму. Колись іншим разом і не в цій гілці.
> Стосовно коментарів Плюща, Хмари та інших шановних людей, то вони правильно кажуть. Інша справа, що Ви цього не сприймаєте чомусь.
>
> Навіть, якщо Мороз закличе голосувати у другому турі за Януковича чи іншого кандидата від режиму, то тільки гірше для Мороза - електорат соціалістів не послухає Мороза.
Наскільки я знаю, якщо Мороз зніматиме свою кандидатуру, то не на користь владі або її кандидатів.
> А те, що рядові соціалісти не вважають, що Мороз не має висовувати свою кандидатуру - це відомо. Тільки Мороз заявляє вже неодноразово, що буде балотуватися. Я вірю Морозу.
Я теж вважаю, що Мороз має балотуватись. Хоча б для того щоби позбавити Ющенка необхідності вдаватись до відверто лівої риторики.
Якщо ж Ющенка дасть відповідні гарантії соціалістам, домовиться з ними, врахувавши їхні програмні цілі, тоді Мороз може зняти свою кандидатуру. А інакше коаліції не створюються - це має бути рух з обох сторін назустріч одне одному. Подобається це вам, Плющу та іншим, як ви пишете, шанованим людям, чи ні.
2004.03.18 | Максим’як
Re:Ліва риторика – типу Лєніна славимо, права – цитуємо Донцова?
Думаю, що такого кайфу у Мороза, як цитувати Лєніна, Ющенко не відбиватиме. Також, не буде з Морозом конкурувати у антисемітських лівориторичних розвагах. Що ще? Ох, забув, Ющенку не треба говорити про низькі зарплати, бо правим не можна, їм треба співати про “червону калиину”.Якраз є дуже важливо, що Ви думаєте і що Ви говорите, а не навпаки.
Що більшість виборців сприймає якраз від того залежить, що і Ви у тому числі кажете.
Які ще зусилля на зустріч Морозу має Ющенко робити? Це просто смішно. Зовсім недавно Ви пропонували Ющенку робити зусилля на зустріч Януковичу (чи щось близько цьому).
Я щось такої позиції чомусь не доганяю, хоч хотів би розуміти, бо, чесно, мені цікаво. Наприклад, нижче допис пана Мартинюка, там все зрозуміло і прозоро. Ви, наче, підтримуєте Ющенка, а з іншого боку, він у Вас, як розводящий в українській збоченій політиці. Ви насправді не бачите чітку позицію Ющенка-політика? Треба дивитися за його вчинаками.
Нажаль, багатьом не зрозуміло, що Мороз є політичний погорілець, так само, як ним став недавно Удовенко (колись критиці Удовенка я приділив не менше уваги, ніж зараз Морозу). Ющенка цікавить не Мороз і вже ніколи його не буде цікавити, щоб Ющенко публічно не говорив. Ющенка цікавлять регіональні організації СПУ та рядові виборці соціалістів.
2004.03.18 | Zy
Re: Мінор, це хто виключно правий?
> Наскільки я знаю, якщо Мороз зніматиме свою кандидатуру, то не на користь владі або її кандидатів.Яка технологія того "знімання", у першому турі запропонує Симоненка, чи що ?
Як поставляться виборці Мороза, якщо він піде окремо і напевно буде переконливо пояснювати своїм виборцям - чому не треба голосувати за Ющенка, аж потім (раптом для тих виборців):"Знімаю свою кандидатуру на користь В.А."
Не дуже добре й переконливо, чи не так ?
2004.03.18 | Мартинюк
Нагадую що для Максимяка -Мороз більший ворог ніж Кучма.
Це аби народу було простіше зрозуміти "принципову" позицію Максимяка.Він готовий ще раз програти, але не впустити можливості ущипнути Мороза.
Я згоден з Мінором в тому що вся теперіня хвиля "антиморозівських" філліпік викликана чіткою заявою Ющенка що він твердо намірений домовиттися з СПУ про висунення спільного кандидатата на президенських виборах. Більше того - Ющенко на мітигу у Києві 9 числа твердо і при самому Морозові заявив що з оточенням Мороза і з ним особисто ведуться перговори про умові участі соціалістів у цій коаліції.
2004.03.18 | Нестор
Це ми вже знаємо (-)
2004.03.18 | Максим’як
Мартинюку не дійшло: Ющенко для Мороза більший ворог ніж Кучма(-
2004.03.19 | Мінор
З усією повагою, але на таку х**ню і відповідати нічого (-)
2004.03.19 | Максим’як
Re: Я тільки хотів допомогти Вам позбутися стереотипів.
А так дякую за відповідь. Я використав саркастичний тон, щоб загострити Вашу увагу на проблемі.Перемагають тільки ті, хто розраховує на свої сили. (Це до теми союзів Ющенка з Морозом та більшовиками).
Згідно березневих 2004 року опитувань, проведених Гриценком, найбільшим опозиціонером населення України вважає (у дужках травень 2002 року):
Ющенка - 27,3% (33%),
Тимошенко - 20,2% (47,5%),
Симоненка - 13,7% (46,6%)
Мороза - 6,9 % (33,7%) ,
Вітренко - 4,2%
Янукович – 1,6%
Полон стереотипів перешкоджає динамічно реагувати на зміну політичних поглядів чи уподобань українського суспільства. Ця проблема в українському суспільстві є. Я не знаю чому так є, мене це дивує, бо все виглядає дуже штучно, як ярлики.
Зле, коли окремі особи, які мають власне пропагувати тому суспільству нове, задавати оту динаміку, самі не встигають за тією динамікою.
Як наслідок ляпсуси-стереотипи, які сильно ріжуть вуха:
- націоналісти не люблять Мороза
- праві – це націоналісти
- Мороз є опозиціонер
- без об”єднаної опозиції Ющенко не переможе
- у Росії своїх клопотів достатньо і їй не до України
- націонал-демократи
- "восток Руха нє поймйот"
іт.д.
2004.03.20 | Михайло Свистович
Позбудьтеся спочатку своїх, і тоді не сідатимете в калюжу як
з нещодавнім Ваштм прогнозом щодо голосування за програму Януковича2004.03.20 | Максим’як
Re:Свистович, не продукуйте офтопіків- у мене не має стереотипів
А стосовно теми програми Януковича, то це у іншій вітці і я можу там ще раз показати чому і як. Але, чи має зміст таке повторення, якщо у Вас в одне вухо влітає, а у друге вилітає.2004.03.20 | Михайло Свистович
Угу. Особливо щодо Мороза.
Максим’як пише:> А стосовно теми програми Януковича, то це у іншій вітці і я можу там ще раз показати чому і як. Але, чи має зміст таке повторення, якщо у Вас в одне вухо влітає, а у друге вилітає.
Навіщо повторюватися, коли факт на ліцє? Програма Януковича попри намальовані Вами розклади і прогноз, була підтримана ВР, як я і писав
2004.03.20 | Михайло Свистович
Re: Мінор, це хто виключно правий?
Максим’як пише:>
> Навіть, якщо Мороз закличе голосувати у другому турі за Януковича чи іншого кандидата від режиму, то тільки гірше для Мороза - електорат соціалістів не послухає Мороза.
По-перше, він не закличе, по-друге, частково послухає, по-третє, частина з тих, хто не послухає, не проголосує за Ющенка, якщо Мороз не закличе.
>
> А те, що рядові соціалісти не вважають, що Мороз не має висовувати свою кандидатуру - це відомо.
Та невже?
2004.03.18 | С.В.
Re:
Поки що невідомо,як буде вигідно,щоб хто кого підтримав на виборах. Я,наприклад,продовжую схилятися до думки,що підтримка Морозом у кінцевому рахунку (1-й тур) кандидатури Симоненко може дати змогу останньому обійти кучміста й вийти у 2-й тур проти Ющенка,що для останнього набагато вигідніше,ніж змагатися у 2-му турі з кучмістом. Можливість же перемоги Ющенка у 1-му ж турі малоймовірна (хіба лиш якщо його підтримали б комуністи,що,як зрозуміло,неможливо),у той же час лише зняття його кандидатури може не дати йому вийти у 2-й тур. Отже,боротьба у 1-му турі буде за 2-е місце. Ще один варіант: Юля й Симоненко знімаються одночасно на користь Мороза,але тут менша гарантія,що Мороз вийде на 2-е місце,до того ж ймовірність такого одночасного зняття дорівнює ймовірності висування на минулих виборах єдиного кандидата від "канівської четвірки",тобто дуже примарна.2004.03.20 | Михайло Свистович
Re:
С.В. пише:> Поки що невідомо,як буде вигідно,щоб хто кого підтримав на виборах. Я,наприклад,продовжую схилятися до думки,що підтримка Морозом у кінцевому рахунку (1-й тур) кандидатури Симоненко може дати змогу останньому обійти кучміста й вийти у 2-й тур проти Ющенка,що для останнього набагато вигідніше,ніж змагатися у 2-му турі з кучмістом.
Ніколи влада не допустить такого варіанту.
> Ще один варіант: Юля й Симоненко знімаються одночасно на користь Мороза
Це також з області фантастики.
2004.03.18 | Оглядач
Мороз ніколи (!!!) не буде президентом. Він - Троянський кінь.
Хіба це не зрозуміло? І лише особисті амбіції та особлива нелюбов до націоналістів - це те, що веде Мороза до співпраці із режимом фарцовщиків. Мороз надзвичайно самозакоханий мізантроп. Чимось нагадує Винниченка у сліпому небажанні бачити особисті вади та у бажанні бачити недоліки інших. Він фактично використовує своїх однопартійців для звеличення самого себе. Авторитет партії та насамперед її низові організації Мороза не цікавлять.Амбіції Мороза ведуть до того, щоб у другий тур вивести Симоненка і Януковича. На це і розраховує влада.
НУ і Тимошенко мусять негайно відмежуватися від цього типа і привселюдно звинуватити його у співпраці із режимом. ПРичому, це мусять зробити привселюдно і персонально Ющенко і Тимошенко.
Мороза вже зараз треба негайно ізолювати, наголосивши на тому, що його амбіції руйнують і саму Соціалістичну партію.
2004.03.18 | Максим’як
Re: Мороз ніколи (!!!) не буде президентом. Він - Троянський кінь.
Та не треба воювати з Морозом. Про Мороза вже багато сказано і хто хотів, то почув, а почувши міг зробити для себе висновки.Мороз - політичний труп, а соціалістів чекає провал на виборах 2006 року. Який зміст з Морозом воювати?
Щоб "обрубати" Ющенка на виборах, Морозу потрібно сьогодні звернутися з такою пропозицією до свого електорату і Ющенку не потрібно у цьому сприяти Морозу. Зараз електорат соціалістів буде голосувати за Ющенка.
Якщо Ющенко буде принципово наїжджати на Мороза, то це може тільки допомогти Морозу викрутиттися із ситуації і показувати пальцем на Ющенка, що це він у всьому винуватий.
2004.03.18 | Zy
Re: Мороз ніколи (!!!) не буде президентом. Він - Троянський кінь.
> Якщо Ющенко буде принципово наїжджати на Мороза, то це може тільки допомогти Морозу викрутиттися із ситуації і показувати пальцем на Ющенка, що це він у всьому винуватий.Точно, треба діяти виважено, а дипломатичність притаманна Ющенку
> Зараз електорат соціалістів буде голосувати за Ющенка.
Так, але та його частина, котра слідкує за своїм лідером і помічає певну невідповідність у його діях. У всякому разі, на кілька додаткових відсотків можна сподіватися
2004.03.20 | Михайло Свистович
Re: Мороз ніколи (!!!) не буде президентом. Він - Троянський кінь.
Максим’як пише:> Та не треба воювати з Морозом. Про Мороза вже багато сказано
Де сказано? В інтернеті? Так його мало хто читає.
> і хто хотів, то почув, а почувши міг зробити для себе висновки.
А ті, хто не так вже і сильно хотів почути, також мають право голосу
>
> Мороз - політичний труп, а соціалістів чекає провал на виборах 2006 року.
Ющенко теж має шанси стати таким.
>
> Зараз електорат соціалістів буде голосувати за Ющенка.
Не весь.
>
> Якщо Ющенко буде принципово наїжджати на Мороза, то це може тільки допомогти Морозу викрутиттися із ситуації і показувати пальцем на Ющенка, що це він у всьому винуватий.
Не допоможе. Просто наїжджати треба правильно.
2004.03.20 | Максим’як
Re: Свистович. проблема у тому, що Ви тільки заперечуєте.
Виглядає так, що Ви не маєте виразної уяви і цільної картини того, що відбувається в Україні.Я ще не бачив від Вас жодного разу хоча б одного такого допису, де б Ви подали власну думку, що буде Мороз робити завтра, через місяць, перед виборами, на виборах і після виборів.
2004.03.20 | Михайло Свистович
Re: Свистович. проблема у тому, що Ви тільки заперечуєте.
Максим’як пише:> Виглядає так, що Ви не маєте виразної уяви і цільної картини того, що відбувається в Україні.
Навпаки, уявляю та ще й беру жваву участь у цій картині не тільки на форумі.
>
> Я ще не бачив від Вас жодного разу хоча б одного такого допису, де б Ви подали власну думку, що буде Мороз робити завтра, через місяць, перед виборами, на виборах і після виборів.
Звідки я можу знати те, чого не знає сам Мороз? Я лише знаю, що він точно не буде робити.
2004.03.20 | Михайло Свистович
президентом він, звичайно, не буде.
Оглядач пише:>
> НУ і Тимошенко мусять негайно відмежуватися від цього типа і привселюдно звинуватити його у співпраці із режимом. ПРичому, це мусять зробити привселюдно і персонально Ющенко і Тимошенко.
> Мороза вже зараз треба негайно ізолювати, наголосивши на тому, що його амбіції руйнують і саму Соціалістичну партію.
Ще рано.
2004.03.20 | Боровик
Він не кінь, а інша непарнокопитна тварина (-)
2004.03.19 | Andrij
Олександр Мороз більше схожий на людину, що програє шулерам
Робить він це з затятістю мазохіста. Знає про небезпеку гри з шулерами, програв вже їм рідну хату, але сідає ще разок з щирою вірою у свої таланти. Я чомусь завжди вважав, що дурень гірше за шахрая. Шахрай принаймні не робитиме шкоди собі та своїм близьким.>Опозиція стає свідком цих подій. Вона не має доступу до засобів масової інформації. Ви подивіться, як висвітили події 9 березня: показали лише Мороза. Решту – вирізали. І все. Після третього лютого, як тільки Мороз “ліг” під Медведчука, він отримав доступ до всіх каналів! А саме Мороз, ще весною минулого року в політехнічному інституті закликав представників 49 політичних партій і політичних сил не йти на переговори з владою, бо це політичне шулерство. Виходить, що Мороз сьогодні і є політичний шулер за його ж визначенням.
2004.03.19 | Ukropithecus (robustus)
Краще бути обдуреним, аніж згвалтованим (-)
2004.03.19 | Максим’як
Re: Отже, Мороза не гвалтують - він "по любві" згодився (-)
2004.03.20 | Andrij
Тобто, Мороз вдає дурного, бо не хоче бути згвалтованим?
Якось воно не дуже переконливо для загальнонаціонального політика як Мороз. Мороз, по суті, продає "з потрохами" свого щойного союзника Ющенка. Союзник цей, до речі, має явно ліві ідеї, бо тільки лівий казатиме про "соціальне розподілення національного продукту" -- слова Ющенка. Чи може бути такий принциповий політик як Мороз свідомо йти на подібну підлість? Думаю, що ні.Отже, реальність, -- Мороз йде на зговір зі злочинцями з послідуючим встановленням жорстокої диктатури номеклатури та бандитів у формі проекту 4105. Проект 4105 накрили ганчірочкою з написом "парламентська республіка". Простий аналіз -- http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=5&key=1076876766&first=1079797390&last=1077106978 -- знімає цю ганчірку. Нажаль, у Мороза, вочевидь, не вистачає інтелектуальних здібностей для усвідомлення цього факту.
2004.03.20 | Ukropithecus (robustus)
У Мороза політичного досвіду вистачить на 10 Ющенків
бо тільки ідіот може думати що Ющенку віддадуть всю владу і гроші (Ви тільки вдумайтесь - річ іде про мільярди доларів) лише тому, що у нього рейтинг 20% У Ющенка в Західній Україні рейтинг 50%, і там Ющенко абсолютно безпорадний і його гвалтують по повній програмі і як хочуть. І те на чому його гвлатують стосується влади в якомусь маленькому містечку і мови про мільярди навіть не стоїть.> Отже, реальність, -- Мороз йде на зговір зі злочинцями з послідуючим встановленням жорстокої диктатури номеклатури та бандитів у формі проекту 4105. Проект 4105 накрили ганчірочкою з написом "парламентська республіка".
Такі речі як парламентська республіка взагалі не повинні обговорюватись, і той же Ющенко, якби хоч трохи був політиком це б розумів. Всі країни бувшого соцтабору розділились на дві категорії - ті що пішли шляхом парламентських республік (Польща, Чехія, Угорщина, Латвія, Литва, Естонія) і ті що пішли шляхом президентських республік (Україна, Білорусія, Росія, Туркменістан, Узбекистан, Казахстан і прочіє чуркістани). А те що Ви пишете, що проект недолуго сформульовано, ну то я б здивувався якби було по іншому, в дикуватій країни і закони дикуваті. Наприклад якщо почитати ст. 115
>Стаття 115] "Відставка Прем'єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Верховній Раді України заяву про відставку Кабінету Міністрів України.
Виникає просте питання - а якщо ПМ не подасть заяву про відставку КМ, відставка відбудеться чи ні?
2004.03.20 | Михайло Свистович
Не досвіду, а стажу (-)
2004.03.20 | Shooter
Хіба досвіду вічних програшів
Ukropithecus (robustus) пише:> бо тільки ідіот може думати що Ющенку віддадуть всю владу і гроші
Ви мислите чисто як відвертий бандюк.
Владу (як не в 2004, то в 2006) віддадуть тому, за кого проголосує більшість виборців. Тому Ющенко так чи інакше владу отримує.
> Такі речі як парламентська республіка взагалі не повинні обговорюватись, і той же Ющенко, якби хоч трохи був політиком це б розумів. Всі країни бувшого соцтабору розділились на дві категорії - ті що пішли шляхом парламентських республік (Польща, Чехія, Угорщина, Латвія, Литва, Естонія) і ті що пішли шляхом президентських республік (Україна, Білорусія, Росія, Туркменістан, Узбекистан, Казахстан і прочіє чуркістани).
P.S. На Вашому прикладі видно, що дєла піхвошиків - живуть і перемагають. І що хахлізьм ще довго буде домінуючою ідеологією українського суспільства.
На превеликий жаль.