“Польска блядь убьем”
03/17/2004 | Майдан-ІНФОРМ
І за такі написи на хвіртці будинку, де проживає жінка, участь у долі якої безпосередньо брав маршал Рокосовський, ніхто не порушує кримінальної справи за розпалювання міжнаціональної ворожнечі
В ніч на 14 березня невідомими зловмисники за допомогою зварювального апарату спробували зруйнувати паркан мешканки Ірпеня Київської області Ніни Софронівни Ільїної. До моменту, коли жінка прокинулась і спустила на них своїх численних собак (вона тримає у себе бездомних тварин), невідомі встигли віддерти дві дерев’яні секції від металевого дроту.
Це не перший раз, коли хтось намагається вдертися на подвір’я цієї жінки. Влітку 2003 року, після того як у місцевому нашоукраїнському інформбюлетені з’явився її допис на підтримку лідера “Нашої України” Віктора Ющенка, своєрідним привітанням із Днем незалежності на паркані Н. Ільїної в ніч на 24 серпня з’явився напис фарбою “Польска блядь убьем” (саме таким суржиком), причому його написання супроводжувалося спробами вдертися до хати (телефону, щоб викликати міліцію, Ніна Ільїна не має) та матами як на її адресу, так і на адресу Віктора Ющенка. Міліція ж замість того, щоб порушити кримінальну справу за фактом розпалювання міжнаціональної ворожнечі, навпаки, погрожувала оштрафувати Ніну Софронівну за те, що та на знак протесту проти бездіяльності місцевої влади довго відмовлялася власним коштом зафарбовувати цей напис, що “псує вигляд центральної вулиці міста”, яка носить ім’я Шевченка. Врешті решт влада зафарбувала цей напис після того, як голова Ірпінської міської організації ВГО “Громадський контроль” Микола Ноженко під час відвідин Ірпінського міськвиконкому пообіцяв привезти на місце напису польського посла.
Це тим більш обурливо, що господиня цієї хати є жінкою неабиякої долі, і активну участь у її становленні в житті брав маршал Радянського Союзу Костянтин Рокоссовський, про що ми дізналися з польської “Газета полудньової”.
Ніна Софронівна Ільїна народилася в Києві в ніч з 21 на 22 вересня 1938 року, але ніколи не святкує свій день народження, бо через п’ять років в ту саму ніч в застінках НКВД загинула її мати – Марта Радзієвська, полька, яку заарештували, коли Ніні виповнилося лише 2,5 місяці. Батько Ніни, югослав Драгомір Іоан, приїхав до Росії будувати соціалізм, але був заарештований ще до народження дочки разом з генералом Якіром, в якого служив, й згинув на просторах ГУЛАГу.
Дівчинку взяли до себе дідусь, бабуся і тітка Полина, сестра Олексія Івановича Радзієвського (під час війни командував танковою армією, після війни – Одеським військовим округом, очолював військову Академію ім. Фрунзе, генерал армії). Але в 41-му фашисти стратили за допомогу партизанам дідуся, відправили до Освенціма бабусю, і тітка, рятуючись від переслідувань, віддала Ніну у село на Уманщину. Там Софрон і Марта стали прийомними батьками Ніни, а вона отримала інше по-батькові.
Після звільнення Умані тітка розшукала дівчинку і вмовила двоюрідного брата Ніни, бойового льотчика, забрати дитину з собою до Москви, оскільки час був голодний, а брат після поранення служив там у Василя Сталіна. Однак дружина брата, батько якої служив у Берії, вимагала віддати дочку “ворогів народу” до інтернату. Брат звернувся до В. Сталіна, а син “батька народів” взяв і забрав Ніну до себе. Ось такі життєві парадокси.
В той час Василь Сталін жив цивільним шлюбом з Катериною Тимошенко, дочкою маршала, який витягнув Рокоссовського з-за ґрат. Вона добре прийняла Ніну, однак через пияцтво та численні зради Василя часто вибухали скандали, після одного з яких він пішов від Катерини, забравши з собою й Ніну, хоча Катерина Семенівна й не хотіла її віддавати.
Ведучи досить вільний спосіб життя Василь Сталін не міг нормально піклуватися про Ніну, і вона, за рекомендацією Катерини Тимошенко в червні 1945 року потрапляє до Костянтина Костянтиновича Рокоссовського, якого й до сьогоднішнього дня вважає найдорожчою й найближчою людиною. І навіть, коли дружина Рокоссовського Юлія Петрівна і дочка Ада повстали проти неї, не віддав до інтернату, а відвів до знайомої актриси МХАТу Анастасії Платонівні Зуєвої, від якої Ніна потрапила до Катерини Олександрівни Єсєніної, сестри знаменитого поета.
Рокоссовський не забував про дівчинку, регулярно надсилав гроші, одяг, подарунки. Приїжджаючи до Москви, навідував її, брав з собою в поїздки і на дачу, якщо Юлія Петрівна з Адою залишалися в Москві. Коли Ніні виповнилося 18 років, “вибив” їй кімнатку у Смоленську, піклувався про неї все життя, допоміг матеріально у будівництві хати в Ірпені. Він же і розповів їй правду про її батьків.
Місце на центральній вулиці Ірпеня, де розташована в Ірпені хата бездітної Ніни Ільїної є ласим шматком для багатьох, і час від часу до жінки навідувалися непрохані гості, хто з пропозиціями, а хто і з погрозами. Коли ж вона оформила дарчу на цю хату на сина маршала, який проживає в Росії, візити припинились, однак почалися описані вище погрози, схожі на безсилу помсту, тим більше, що Ніна Софронівна не приховує своїх політичних симпатій до опозиції та антипатій як до місцевої, так і до найвищої української влади, прочитавши в “Україні молодій” статтю про злидні, в яких проживає родина молодшого брата голови президентської адміністрації, збирається безкоштовно запропонувати їм свою хату для проживання.
Майдан відправив електронною поштою інформацію щодо систематичних переслідувань Ніни Ільїної та бездіяльності місцевої влади польському та російському президентам, провідним ЗМІ України, Росії та Польщі, а до російського та посольського посольств додатково надіслані листи у паперовому вигляді з матеріалами польської та російської преси, які стосуються біографії Ніни Софронівни.
У фотоархіві Майдану ви можете побачити фотографії, як свідоцтво бєзпрєдєлу.
В ніч на 14 березня невідомими зловмисники за допомогою зварювального апарату спробували зруйнувати паркан мешканки Ірпеня Київської області Ніни Софронівни Ільїної. До моменту, коли жінка прокинулась і спустила на них своїх численних собак (вона тримає у себе бездомних тварин), невідомі встигли віддерти дві дерев’яні секції від металевого дроту.
Це не перший раз, коли хтось намагається вдертися на подвір’я цієї жінки. Влітку 2003 року, після того як у місцевому нашоукраїнському інформбюлетені з’явився її допис на підтримку лідера “Нашої України” Віктора Ющенка, своєрідним привітанням із Днем незалежності на паркані Н. Ільїної в ніч на 24 серпня з’явився напис фарбою “Польска блядь убьем” (саме таким суржиком), причому його написання супроводжувалося спробами вдертися до хати (телефону, щоб викликати міліцію, Ніна Ільїна не має) та матами як на її адресу, так і на адресу Віктора Ющенка. Міліція ж замість того, щоб порушити кримінальну справу за фактом розпалювання міжнаціональної ворожнечі, навпаки, погрожувала оштрафувати Ніну Софронівну за те, що та на знак протесту проти бездіяльності місцевої влади довго відмовлялася власним коштом зафарбовувати цей напис, що “псує вигляд центральної вулиці міста”, яка носить ім’я Шевченка. Врешті решт влада зафарбувала цей напис після того, як голова Ірпінської міської організації ВГО “Громадський контроль” Микола Ноженко під час відвідин Ірпінського міськвиконкому пообіцяв привезти на місце напису польського посла.
Це тим більш обурливо, що господиня цієї хати є жінкою неабиякої долі, і активну участь у її становленні в житті брав маршал Радянського Союзу Костянтин Рокоссовський, про що ми дізналися з польської “Газета полудньової”.
Ніна Софронівна Ільїна народилася в Києві в ніч з 21 на 22 вересня 1938 року, але ніколи не святкує свій день народження, бо через п’ять років в ту саму ніч в застінках НКВД загинула її мати – Марта Радзієвська, полька, яку заарештували, коли Ніні виповнилося лише 2,5 місяці. Батько Ніни, югослав Драгомір Іоан, приїхав до Росії будувати соціалізм, але був заарештований ще до народження дочки разом з генералом Якіром, в якого служив, й згинув на просторах ГУЛАГу.
Дівчинку взяли до себе дідусь, бабуся і тітка Полина, сестра Олексія Івановича Радзієвського (під час війни командував танковою армією, після війни – Одеським військовим округом, очолював військову Академію ім. Фрунзе, генерал армії). Але в 41-му фашисти стратили за допомогу партизанам дідуся, відправили до Освенціма бабусю, і тітка, рятуючись від переслідувань, віддала Ніну у село на Уманщину. Там Софрон і Марта стали прийомними батьками Ніни, а вона отримала інше по-батькові.
Після звільнення Умані тітка розшукала дівчинку і вмовила двоюрідного брата Ніни, бойового льотчика, забрати дитину з собою до Москви, оскільки час був голодний, а брат після поранення служив там у Василя Сталіна. Однак дружина брата, батько якої служив у Берії, вимагала віддати дочку “ворогів народу” до інтернату. Брат звернувся до В. Сталіна, а син “батька народів” взяв і забрав Ніну до себе. Ось такі життєві парадокси.
В той час Василь Сталін жив цивільним шлюбом з Катериною Тимошенко, дочкою маршала, який витягнув Рокоссовського з-за ґрат. Вона добре прийняла Ніну, однак через пияцтво та численні зради Василя часто вибухали скандали, після одного з яких він пішов від Катерини, забравши з собою й Ніну, хоча Катерина Семенівна й не хотіла її віддавати.
Ведучи досить вільний спосіб життя Василь Сталін не міг нормально піклуватися про Ніну, і вона, за рекомендацією Катерини Тимошенко в червні 1945 року потрапляє до Костянтина Костянтиновича Рокоссовського, якого й до сьогоднішнього дня вважає найдорожчою й найближчою людиною. І навіть, коли дружина Рокоссовського Юлія Петрівна і дочка Ада повстали проти неї, не віддав до інтернату, а відвів до знайомої актриси МХАТу Анастасії Платонівні Зуєвої, від якої Ніна потрапила до Катерини Олександрівни Єсєніної, сестри знаменитого поета.
Рокоссовський не забував про дівчинку, регулярно надсилав гроші, одяг, подарунки. Приїжджаючи до Москви, навідував її, брав з собою в поїздки і на дачу, якщо Юлія Петрівна з Адою залишалися в Москві. Коли Ніні виповнилося 18 років, “вибив” їй кімнатку у Смоленську, піклувався про неї все життя, допоміг матеріально у будівництві хати в Ірпені. Він же і розповів їй правду про її батьків.
Місце на центральній вулиці Ірпеня, де розташована в Ірпені хата бездітної Ніни Ільїної є ласим шматком для багатьох, і час від часу до жінки навідувалися непрохані гості, хто з пропозиціями, а хто і з погрозами. Коли ж вона оформила дарчу на цю хату на сина маршала, який проживає в Росії, візити припинились, однак почалися описані вище погрози, схожі на безсилу помсту, тим більше, що Ніна Софронівна не приховує своїх політичних симпатій до опозиції та антипатій як до місцевої, так і до найвищої української влади, прочитавши в “Україні молодій” статтю про злидні, в яких проживає родина молодшого брата голови президентської адміністрації, збирається безкоштовно запропонувати їм свою хату для проживання.
Майдан відправив електронною поштою інформацію щодо систематичних переслідувань Ніни Ільїної та бездіяльності місцевої влади польському та російському президентам, провідним ЗМІ України, Росії та Польщі, а до російського та посольського посольств додатково надіслані листи у паперовому вигляді з матеріалами польської та російської преси, які стосуються біографії Ніни Софронівни.
У фотоархіві Майдану ви можете побачити фотографії, як свідоцтво бєзпрєдєлу.