03/17/2004 | Оглядач

Спостерігаючи за тим, як поводить себе СДПУ(о) від початку її заснування, а також беручи до уваги її персональний склад і передовсім керівництво, можна прийти до висновку про те, що вона є повністю дітищем КГБ в Україні.
По-перше, одразу згадується діяльність товариша Марчука у створенні цієї партії. По-друге, її нинішній бос Медвдчук працював на КГБ з юних років. І всім відомо, що контора свої людей тримає при собі до кінця. Звідси - та легкість, з якою колишній "адвокат" Стуса входить до московських коридорів влади, що тепер у цілковитому підпорядкування КГБ (можете вживати абревітауру ФСБ, якщо хочете).
Методи діяльності СДПУ(о) - усе з того ж арсеналу, і цим вона принципово відрізняється від інших партій в Україні.А методи ці відомі: шантаж, психологічний і фізичний терор, прослуховування противників,найрізноманітніші провокації, маніпуляція свідомістю населення через підконтрольні засоби інформації, традиційне для КГБ блокування іноземних джерел інформації, за винятком російських тощо.
Власне, якщо задати собі питання про те, куди поділися тисячі інформаторів КГБ після 1991 року, то очевидно, що вони не випарувалися, а залишилися там де й були. Якщо уявити, що на кожні 100 мешканців Радянської України ми мали по щонайменше одному стукачеві, то загальна кількість цих добродіїв сягне 500 000 осіб! Чим не керівна і спрямовуюча сила. Тепер уявімо, що кожний П"ятий із цієї гвардії на просторах нашої Батьківщини зареєструвався (іноді таємно) як член СДПУ(о), то тоді стане цілком зрозуміло, чому з такою легкістю Медведчук і його агентура обплутали всю Україну і ведуть її до світлого майбутнього прописаного на Луб"янці. Кучма у всій цій історії - лише пішак, адже медведчукові боси знають, що "Україна - це Росія, щоб там не писав нинішній президент".