Дуже серйозна "дірка" у законі про вибори президента
03/19/2004 | Майдан-ІНФОРМ
Комітет виборців України висловлює глибоке обурення тим фактом, що прийнятому 18 березня 2004 року Законі України “Про вибори Президента України” відсутнє положення про офіційних спостерігачів від громадських організацій.
Як відзначає Комітет виборців України, хоч таке положення мало місце в законопроектах, раніше поданих на розгляд Тимчасової спеціальної комісії ВРУ з опрацювання проектів законів України про внесення змін до Конституції України, однак, “в узгодженому варіанті законопроекту 2047-д воно зникло”.
КВУ нагадує, що участь таких спостерігачів є невід'ємною ознакою демократичних виборів, що закріплено у Документі Копенгагенської наради Конференції з людського виміру ОБСЄ (1990 р.). В п. 8 цього документу вказано: “Країни-учасники вважають, що присутність спостерігачів, як іноземних, так і місцевих, може покращити виборчий процес в країнах, де відбуваються вибори. Вони відповідно, запрошують спостерігачів з будь-яких інших країн ОБСЄ та інших відповідних приватних інституцій та організацій, які можуть забажати спостерігати за виборами для спостереження за
національними виборчими процесами, в рамках дозволених законодавством...”
Також право участі у виборах офіційних спостерігачів від громадських організацій України було закріплено в Законі України "Про вибори народних депутатів України" та в Законі України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" 1997 року. Цю можливість було
надано, хоча й опосередковано, і Законом України "Про вибори Президента України" 1994 року. Проте, відзначає КВУ, чинне виборче законодавство (Закон України “Про вибори народних депутатів України” та Закон України “Про вибори Президента України”) не дозволяє брати участь представникам громадських організацій у ході спостереження за виборчим процесом.
Зокрема, на даному питанні постійно акцентують свою увагу експерти міжнародних організацій у своїх заключних звітах за ходом спостережень виборів у різних державах. У заключному звіті ОБСЄ/БДІПЛ за підсумками парламентських виборів 2002 року в Україні зазначено, що: “Активне громадянське суспільство України взяло на себе життєво важливу роль у виборчому процесі… У відповідності зі Статтею 8 Копенгагенського документа від 1990 року закон повинен містити положення про позапартійних вітчизняних спостерігачів.” На аналогічних положеннях ОБСЄ/БДІПЛ наполягало і в заключному звіті за підсумками президентських виборів 1999 року. Як відзначає КВУ, перестало це питання бути дискусійним і для українських громадян. За результатами спільного соціологічного опитування Фонду “Демократичні ініціативи” та СОЦИС, яке було проведене на початку лютого
2004 року, на запитання “На Вашу думку, чи потрібен контроль громадських (недержавних) організацій за проведенням виборів та підрахунком голосів?” ствердно відповіли 90% респондентів, так не вважають 5%, вагалися з відповіддю ще 5%.
Відтак, наголошує Комітет виборців, своїми діями народні депутати, керуючись своїми вузькокорпоративними інтересами йдуть всупереч волі більшості своїх виборців.
КВУ закликає Президента України не підписувати новоприйнятий закон і повернути його до парламенту із зауваженнями щодо офіційних спостерігачів від громадських організацій. Тим більше, що відсутність саме цього положення було одним з аргументів, через які було накладено вето на прийнятий у 2002 році закон про вибори народних депутатів України.
УНІАН
Як відзначає Комітет виборців України, хоч таке положення мало місце в законопроектах, раніше поданих на розгляд Тимчасової спеціальної комісії ВРУ з опрацювання проектів законів України про внесення змін до Конституції України, однак, “в узгодженому варіанті законопроекту 2047-д воно зникло”.
КВУ нагадує, що участь таких спостерігачів є невід'ємною ознакою демократичних виборів, що закріплено у Документі Копенгагенської наради Конференції з людського виміру ОБСЄ (1990 р.). В п. 8 цього документу вказано: “Країни-учасники вважають, що присутність спостерігачів, як іноземних, так і місцевих, може покращити виборчий процес в країнах, де відбуваються вибори. Вони відповідно, запрошують спостерігачів з будь-яких інших країн ОБСЄ та інших відповідних приватних інституцій та організацій, які можуть забажати спостерігати за виборами для спостереження за
національними виборчими процесами, в рамках дозволених законодавством...”
Також право участі у виборах офіційних спостерігачів від громадських організацій України було закріплено в Законі України "Про вибори народних депутатів України" та в Законі України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" 1997 року. Цю можливість було
надано, хоча й опосередковано, і Законом України "Про вибори Президента України" 1994 року. Проте, відзначає КВУ, чинне виборче законодавство (Закон України “Про вибори народних депутатів України” та Закон України “Про вибори Президента України”) не дозволяє брати участь представникам громадських організацій у ході спостереження за виборчим процесом.
Зокрема, на даному питанні постійно акцентують свою увагу експерти міжнародних організацій у своїх заключних звітах за ходом спостережень виборів у різних державах. У заключному звіті ОБСЄ/БДІПЛ за підсумками парламентських виборів 2002 року в Україні зазначено, що: “Активне громадянське суспільство України взяло на себе життєво важливу роль у виборчому процесі… У відповідності зі Статтею 8 Копенгагенського документа від 1990 року закон повинен містити положення про позапартійних вітчизняних спостерігачів.” На аналогічних положеннях ОБСЄ/БДІПЛ наполягало і в заключному звіті за підсумками президентських виборів 1999 року. Як відзначає КВУ, перестало це питання бути дискусійним і для українських громадян. За результатами спільного соціологічного опитування Фонду “Демократичні ініціативи” та СОЦИС, яке було проведене на початку лютого
2004 року, на запитання “На Вашу думку, чи потрібен контроль громадських (недержавних) організацій за проведенням виборів та підрахунком голосів?” ствердно відповіли 90% респондентів, так не вважають 5%, вагалися з відповіддю ще 5%.
Відтак, наголошує Комітет виборців, своїми діями народні депутати, керуючись своїми вузькокорпоративними інтересами йдуть всупереч волі більшості своїх виборців.
КВУ закликає Президента України не підписувати новоприйнятий закон і повернути його до парламенту із зауваженнями щодо офіційних спостерігачів від громадських організацій. Тим більше, що відсутність саме цього положення було одним з аргументів, через які було накладено вето на прийнятий у 2002 році закон про вибори народних депутатів України.
УНІАН