Свобода слова: поле бою
03/28/2004 | Максим’як
Свобода слова: поле бою
(редакційна)
З наближенням президентських виборів в Україні посилився тиск на засоби масової інформації, які обстоюють погляди опозиції до влади або взагалі мають статус незалежних. Тільки в лютому сталося шість нападів на журналістів, з побиттям і погрозами, причому серед потерпілих була також жінка - головний редактор кримської газети „Кафа" Ірина Прокоп'юк, якій погрожували вбивством її сина. Побили також тележурналіста Юрія Михайловича у Кіровограді, телеоператора Олександра Семенова у Вінниці, директора Інтернет-проєкту „Київ-2000" Костянтина Астахова в Києві, редактора газети „Наш Житомир" Сергія Юхимчука. Безслідно зник 6 лютого журналіст радехівської газети „Народна справа" Василь Грисюк, за таємничих обставин загинув в автокатастрофі в розпалі конфлікту довкола трансляції програм радіо „Свобода" директор Полтавської телерадіокомпанії „Юта" Георгій Чечик, який мав намір транслювати ці радіопрограми. Відзначено численні випадки політичного і економічного тиску на засоби масової інформації і перешкоджання журналістам у їхній професійній діяльності, судового переслідування. Виступаючи 7 березня в Черкасах на святкуванні 190-річчя від дня народження Т. Шевченка, В. Ющенко сказав: „Шевченкові забороняли писати, нам забороняють навіть говорити".
Усі ці випадки свідчать про те, що нинішня влада, яка вийшла переважно з колишніх комуністичних структур, не хоче поступитися місцем людям нового покоління, з новим мисленням, панічно боїться викриття різних махінацій нинішнього чиновництва, пов'язаних з привласненням засобів виробництва, землі, нерухомого майна, перекачуванням грошей за кордон.
Не можна виключити ролю спецслужб утиску на журналістів. Генерал Олег Калугін, котрий третину століття служив у зовнішній розвідці КГБ СССР, а тепер живе в передмісті Вашінгтону, сказав 8 березня у програмі Радіо „Свобода", що СБУ стала приватною фірмою нинішнього голови президентської адміністрації В. Медведчука і спільно з Федеральною Службою безпеки (ФСБ) Росії виступає проти частини нинішньої української опозиції, створює труднощі проти незалежної преси, незалежних журналістів.
„Всі відомі вбивства журналістів відбуваються не тільки в Україні, вони відбуваються і в Росії. В цьому сенсі я хотів би підкреслити ще раз, наскільки методи колишніх радянських спецслужб знову повернулися на постсовєтський простір. Ці методи застосовуються і в Україні, і в Росії.
Вони зараз відчули, що час прийшов, коли вони повинні показати себе, коли вони повинні захистити владу, тому вони підуть на все, щоб не допустити рух наших країн вперед до демократії", -сказав О. Калугін.
Опозиція теж не мовчить. 9 березня в Києві відбулися акції протесту в зв'язку з утиском свободи слова. Прихильники „Нашої України", БЮТ та СПУ сформували колону незалежних журналістів під гаслом „Волю слову!" Мета акції - привернути увагу громади до перешкоджання вільній діяльності журналістів, політичного та економічного тиску на ЗМІ, порушення конституційного права на свободу слова та права громадян на отримання інформації.
Водночас стало очевидним, що часи повної ізоляції держави, які дозволяли таємно творити беззаконня, безповоротно минули, і тепер неможливо приховати факти переслідування редакцій і журналістів. Чим ближче до виборів, тим гострішою стає боротьба. На переслідування незалежних засобів масової інформації в Україні вже звернули увагу Державний департамент США, міжнародна організація „Репортери без кордонів", численні організації української діяспори. Слідом за констатацією фактів має йти дія, яка повинна полягати у організаційній і матеріяльній підтримці незалежних засобів масової інформації, наданні слова незалежним українським журналістам у закордонних ЗМІ, постійному і всебічному інформуванні закордонної української громади про етапи протистояння між старою владою і новими демократичними силами.
www.svoboda-news.com/last.html
(редакційна)
З наближенням президентських виборів в Україні посилився тиск на засоби масової інформації, які обстоюють погляди опозиції до влади або взагалі мають статус незалежних. Тільки в лютому сталося шість нападів на журналістів, з побиттям і погрозами, причому серед потерпілих була також жінка - головний редактор кримської газети „Кафа" Ірина Прокоп'юк, якій погрожували вбивством її сина. Побили також тележурналіста Юрія Михайловича у Кіровограді, телеоператора Олександра Семенова у Вінниці, директора Інтернет-проєкту „Київ-2000" Костянтина Астахова в Києві, редактора газети „Наш Житомир" Сергія Юхимчука. Безслідно зник 6 лютого журналіст радехівської газети „Народна справа" Василь Грисюк, за таємничих обставин загинув в автокатастрофі в розпалі конфлікту довкола трансляції програм радіо „Свобода" директор Полтавської телерадіокомпанії „Юта" Георгій Чечик, який мав намір транслювати ці радіопрограми. Відзначено численні випадки політичного і економічного тиску на засоби масової інформації і перешкоджання журналістам у їхній професійній діяльності, судового переслідування. Виступаючи 7 березня в Черкасах на святкуванні 190-річчя від дня народження Т. Шевченка, В. Ющенко сказав: „Шевченкові забороняли писати, нам забороняють навіть говорити".
Усі ці випадки свідчать про те, що нинішня влада, яка вийшла переважно з колишніх комуністичних структур, не хоче поступитися місцем людям нового покоління, з новим мисленням, панічно боїться викриття різних махінацій нинішнього чиновництва, пов'язаних з привласненням засобів виробництва, землі, нерухомого майна, перекачуванням грошей за кордон.
Не можна виключити ролю спецслужб утиску на журналістів. Генерал Олег Калугін, котрий третину століття служив у зовнішній розвідці КГБ СССР, а тепер живе в передмісті Вашінгтону, сказав 8 березня у програмі Радіо „Свобода", що СБУ стала приватною фірмою нинішнього голови президентської адміністрації В. Медведчука і спільно з Федеральною Службою безпеки (ФСБ) Росії виступає проти частини нинішньої української опозиції, створює труднощі проти незалежної преси, незалежних журналістів.
„Всі відомі вбивства журналістів відбуваються не тільки в Україні, вони відбуваються і в Росії. В цьому сенсі я хотів би підкреслити ще раз, наскільки методи колишніх радянських спецслужб знову повернулися на постсовєтський простір. Ці методи застосовуються і в Україні, і в Росії.
Вони зараз відчули, що час прийшов, коли вони повинні показати себе, коли вони повинні захистити владу, тому вони підуть на все, щоб не допустити рух наших країн вперед до демократії", -сказав О. Калугін.
Опозиція теж не мовчить. 9 березня в Києві відбулися акції протесту в зв'язку з утиском свободи слова. Прихильники „Нашої України", БЮТ та СПУ сформували колону незалежних журналістів під гаслом „Волю слову!" Мета акції - привернути увагу громади до перешкоджання вільній діяльності журналістів, політичного та економічного тиску на ЗМІ, порушення конституційного права на свободу слова та права громадян на отримання інформації.
Водночас стало очевидним, що часи повної ізоляції держави, які дозволяли таємно творити беззаконня, безповоротно минули, і тепер неможливо приховати факти переслідування редакцій і журналістів. Чим ближче до виборів, тим гострішою стає боротьба. На переслідування незалежних засобів масової інформації в Україні вже звернули увагу Державний департамент США, міжнародна організація „Репортери без кордонів", численні організації української діяспори. Слідом за констатацією фактів має йти дія, яка повинна полягати у організаційній і матеріяльній підтримці незалежних засобів масової інформації, наданні слова незалежним українським журналістам у закордонних ЗМІ, постійному і всебічному інформуванні закордонної української громади про етапи протистояння між старою владою і новими демократичними силами.
www.svoboda-news.com/last.html
Відповіді
2004.03.28 | Спостерігач
Це все добре, але Калугін, на жаль, цього не говорив...
Максим’як пише:> Не можна виключити ролю спецслужб утиску на журналістів. Генерал Олег Калугін, котрий третину століття служив у зовнішній розвідці КГБ СССР, а тепер живе в передмісті Вашінгтону, сказав 8 березня у програмі Радіо „Свобода", що СБУ стала приватною фірмою нинішнього голови президентської адміністрації В. Медведчука і спільно з Федеральною Службою безпеки (ФСБ) Росії виступає проти частини нинішньої української опозиції, створює труднощі проти незалежної преси, незалежних журналістів.
він цього не говорив. принаймі 8 березня на "Свободі"
http://www.radiosvoboda.org/specialreports/guests_text/uk/2004/03/20040308.asp
> www.svoboda-news.com/last.html
2004.03.28 | Максим’як
Re:Буквально таких слів справді не має, але там не стоїть цитата
Олег Калугін (переклад)Всі відомі зараз історії вбивств журналістів, вони не тільки відбуваються на Україні, вони відбуваються і в Росії. І з цьому сенсі я хотів би підкреслити ще раз, наскільки методи колишніх радянських спецслужб сьогодні знову повернулися на постсовєцький простір. Ці методи застосовуються і в Україні, і в Росії.
Історія з Ґонгадзе, яка мала, звичайно, великий резонанс в усьому світі, зараз цей нещасний випадок у Полтаві, коли загинув в автомобільній аварії журналіст, це могла бути, звичайно, і випадковість, але знаючи поведінку цих спецслужб і знаючи, що вони знову застосовують методи старих часів, історія з Іваном Рибкіним, я вважаю, тут причетні і українські, і російські спецслужби.
Я не говорю про всім відомі справи останнього часу в Росії, де один із найвідоміших ліберальних журналістів Юрій Щекочихін помер при досить загадкових обставинах.
Тобто, знаючи оцю історію не тільки з публікацій, котрі фактично були дуже неповними, і прямо скажемо, цензурованими. Але, знаючи про людей, ця історія теж показує, що Юрій Щекочихін, як один із тих, хто залишився, сміливих журналістів-публіцистів - був фізично усунений.
Ось і Україна, ось тут служби безпеки, вони споріднені душі, як кажуть. І ось вони зараз відчули, що час прийшов, коли вони повинні показати себе, коли вони повинні захистити владу: будь-то Путін, будь-то Кучма, вони підуть на все, щоб не допустити рух наших країн вперед до демократії.
2004.03.28 | Zy
Re: Сьогодні нарешті почули "НУ"
А тим часом, сьогодні відбулася зустріч Пінзеника з Азаровим на ICTV о 18.00.Азарову не позаздриєш, "готувався" до зустрічі не абияк, якісь цицатки назбирав багаторічної давнини, та все намагався сконструювати диспут на зразок - "а от за ваших часів В.М. … ", але Віктор Михайлович не дозволяв відхилятися від головного питання диспуту - "бюджет і нестача 10 млрд.". І хоча запитання лишилися без відповідей, але тут саме той випадок, коли самі по собі питання (з поясненням) є цінні.