03/30/2004 | Михайло Свистович

28 березня в Грузії відбулися парламентські вибори, в яких за пропорційною системою єдиного багатомандатного загальнодержавного виборчого округу з прохідним бар’єром у 7% учасників голосування взяли участь 5 виборчих блоків (“Національно-демократична партія – Традиціоналісти”, “Батьківщина”, “Національне відродження”, “Нові праві – Промисловці” і “Єдність”) та 11 політичних партій Соціалістична, Лейбористська, Республіканська, “Союз демократичного відродження”, “Свобода”, пропрезидентська партія “Національний рух – Демократи” та інші).

За день до парламентських виборів Центрвиборчком зняв з реєстрації очолювану колишнім міністром держбезпеки Грузії Ігорем Гіоргадзе (знаходиться в розшуку за звинуваченням в організації замаху на президента Едуарда Шеварднадзе у серпні 1995 року) партії “Самартліаноба” (“Справедливість”) на підставі партійної заяви, в якій йшлося, що “партія не бачить сенсу в участі у парламентських виборах за умов існуючої несправедливості).

Попередньо за даними Центральної виборчої комісії Грузії на виборчих дільницях зареєструвалися як виборці 2 мільйони 266 тисяч 279 громадян (на додачу до 2 мільйонів 141 тисячі 926 виборців, які зареєструвалися під час президентських виборів додаткову реєстрацію 8-21 березня пройшли ще 124 тис. 353 виборця), однак Центрвиборчком надрукував 3 мільйони 186 тисяч 300 бюлетенів, щоб виборці, які не зареєструвалися попередньо, але прийшли на дільниці у день голосування, також могли скористатися своїм правом обирати.

З 235 депутатів парламенту 28 березня обиралися 150, оскільки підсумки виборів 2 листопада 2003 року за мажоритарними округами не оскаржувалися і були визнані дійсними.

Загалом по Грузії було створено 2824 виборчі дільниці, 26 дільниць відкрилися за межами Грузії.

Вибори пройшли на більшій частині території Грузії, в тому числі і в Аджарії. За даними ЦВК на території Аджарії зареєструвалися 103 тисячі 838 виборців, туди було відправлено 228 тисяч бюлетенів. В зв’язку з цим аджарський лідер Аслан Абашидзе звинуватив ЦВК у спробі запобігти проходження до парламенту очолюваної ним партії “Агордзінеба” (“Відродження” – скорочена назва СДВ), оскільки, на думку аджарської влади, в автономії проживає 300 тисяч виборців. Конфлікт був вичерпаний, коли протягом дня голосування до Аджарії направили ще 50 тисяч бюлетенів.

На один день для проведення виборів аджарський лідер Аслан Абашидзе скасував на території автономії надзвичайний стан

На території Абхазії виборчі дільниці (3 дільниці для 1600 виборців) були відкриті лише у верхній частині Кодорської ущелини. Це єдина територія в Абхазія, яка контролюється Грузією. Однак погодні умови не дозволили вчасно доставити бюлетені в Кодорі, зв’язок з якою за винятком кількох місяців здійснюється лише повітряним шляхом, і тому вибори там були відкладені й пройдуть пізніше.

Виборці з Абхазії могли проголосувати на виборчих дільницях Зугдідського і Цаленджихського районів. Окрім мешканців Кодорі, в Абхазії в Гальському районі, куди свого часу було дозволено повернутися грузинам-біженцям, було зареєстровано до 10 тисяч виборців. Голова ЦВК Зураб Чіаберашвілі повідомив, що через проблеми безпеки комісія не організовувала масової доставки мешканців Гальського району до дільниць на території Грузії, як це мало місце під час президентських виборів 4 січня 2004 року, коли громадяни звідти доставлялися на автобусах (у президентських виборах взяли участь біля 10 тисяч мешканців Гальського району).

Не проводилися вибори також на більшій частині Південної Осетії. Її мешканці могли проголосувати лише в населеній грузинами Ліахвській ущелині. Для мешканців Цхінвальського регіону були відкриті дільниці в трьох грузинських селах Ліахвського виборчого округу – Тамарашені, Курта і Кехві.

За попередніми даними у виборах взяли участь 1 млн. 473 тис. громадян – 65% від загальної кількості зареєстрованих виборців (для визнання виборів такими, що відбулись, потрібна участь 1/3 від кількості виборців плюс 1 виборець.

Серед мешканців Гальського району Абхазії активність виборців була дуже низькою (проголосувало біля 1,5 тис. громадян). Окрім відсутності організованої доставки виборців, однією з причин цього ЦВК вважає підвищення абхазькою адміністрацією Гальського району напередодні виборів плати за перехід мосту через річку Інгурі (з Абхазії до Грузії) з 5 до 7 ларі (1 ларі дорівнює $0,5).

В Південній Осетії, за повідомленням співробітника штабу спостерігачів від СНД Євгена Слободи, в одному з округів активність виборців склала 60% (в місті Ліахві в окрузі №85 з 8 тис. 600 зареєстрованих виборців проголосували 5 тис. 800 громадян.

Офіційні підсумки голосування Центрвиборчком Грузії повинен оприлюднити протягом 18 днів з дня голосування. За попередніми даними (після підрахунку 123 тис. 380 голосів) впевнено лідирує очолювана грузинським президентом Михаїлом Саакашвілі партія “Національний рух – Демократи” з 76,04% голосів. Далі йдуть блок “Нові праві –
Промисловці” – 7,5%, Лейбористська партія – 5,43%, блок “Ертоба” (“Єдність”) – 3,83%, блок “Національно-демократична партія – Традиціоналісти” – 2,43%, партія “Свобода” (“Тавісуплеба”) – 1,06%, партія “Агордзінеба” (“Відродження”) – 0,63% (але без даних з Аджарії), блок “Національне відродження” – 0,4%, Соціалістична партія – 0,3%.

Паралельно з процесом голосування працювали грузинські та міжнародні служби соціологічних досліджень, які проводили “екзіт-поли”, опитуючи кожного сьомого виборця на 226 виборчих дільницях на території Грузії.

Згідно опитувань міжнародних служб партія “Національний рух – Демократи” набрала 78,6%, “Нові праві – Промисловці” (лідери Гогі Топадзе і Давид Гамкрелідзе) – 4,8%, Лейбористська партія (лідер Шалва Нателашвілі) – 4,4%, “Агордзінеба” (лідер Аслан Абашидзе) – 3,7%, “Тавісуплеба” (лідер Константине Гамсахурдіа, син першого президента) – 3,6%, “Ертоба” (лідер Джумбер Патіашвілі) – 1,6%, “НДП – Традиціоналісти” (лідери Акакій Асатіані і Бачукі Кардава) – 1,4%, Соціалістична партія – 0,5% (Іраклій Мінделі і Закарія Куцнашвілі).

За опитуваннями неурядового фонду “Справедливі вибори”, за позовом якого були визнані Верховним Судом недійсними минулі парламентські вибори у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, активність виборців склала 62,62%, партія “Національний рух – Демократи” набрала 67,78%, “Нові праві – Промисловці” – 7,75%, “Агордзінеба” – 6,60%, Лейбористська партія – 6,14%, “Тавісуплеба” – 4,72%, “НДП – Традиціоналісти” – 2,38%, “Ертоба” – 2,19%.

За словами представників “Справедливих виборів”, статистична похибка наведених ними даних для партії “Національний рух – Демократи” складає 0,2%, а для інших партій не перевищує 0,5%.

За підрахунками “Справедливих виборів” партія “Агордзінеба” втратила на цих виборах значну кількість голосів у самій Аджарії, де мешкає біля 10% грузинських виборців. Хоча вона і зайняла на території автономії перше місце, однак набрала 47,6% (за даними іншого опитування – 46,6%) голосів, ледь випередивши партію “Національний рух – Демократи” (44,31%). На попередніх виборах “Агордзінеба” стабільно мала в Аджарії біля 90% голосів.

Натомість президент Грузії Михаїл Саакашвілі заявив, що його партія перемогла в Аджарії, набравши вдвічі більше голосів, ніж партія Аслана Абашидзе.

За грузинськими виборами спостерігали біля 800 іноземних спостерігачів з ОБСЄ, ПАРЄ та Ради Європи та стільки само спостерігачів від грузинських неурядових організацій, а також біля 86 спостерігачів з 10 країн СНД (за виключенням Узбекистана та Молдови).

Всі без виключення спостерігачі підтвердили, що вибори у Грузії відбулися без значних порушень, які б серйозно вплинули на їх підсумки. Позитивно оцінку дали цим виборам, визнавши їх легітимними, зокрема виконавчий секретар СНД Юрій Яров, голова Комітету Держдуми Росії з міжнародних справ Костянтин Косачов, голова Ради Федерації Росії Сергій Міронов, лідер думської фракції “Родина” Дмитро Рогозін.

Голова місії спостерігачів Парламентської Асамблеї Ради Європи Матіас Йорш, позитивно оцінивши вибори, все ж сказав, що вони хоч і “далекі від досконалості, однак були організовані краще, ніж ми бачили раніше”. На його думку, “процес голосування в Аджарській автономії кинув тінь на весь процес виборів на території Грузії”, однак і тут відзначив значне покращення.

Голова Парламентської асамблеї ОБСЄ Брюс Джордж закликав керівництво Грузії на першому ж засіданні нового парламенту внести поправки до виборчого законодавства й знизити прохідний бар’єр з 7 до 5%.

Голова Місії по спостереженню за виборами ОБСЄ Майкл Вайгант відзначив, що “уряд Аджарії не доклав зусиль до створення умов для проведення демократичних виборів, оскільки мали місце випадки насильницького залякування прихильників опозиції, представників виборчої адміністрації та журналістів”.

Голова делегації Європарламенту Деметріо Волчич сказав, що “у ЗМІ була можливість вільно представляти мене, окрім Аджарії”. Водночас він відзначив, що державне телебачення головним чином зосереджувалось на діяльності влади, не надавши опозиції достатнього часу для політичних дебатів.

Ще напередодні виборів один з лідерів опозиційного до Аслана Абашидзе руху “Наша Аджарія” Коба Хабазі заявив 27 березня на брифінгу у Тбілісі, що голові окружної комісії Кобулетського району Русудан Дваладзе було запропоновано за 3500 ларі сформувати склад комісії за списком, запропонованим абашидзевською партією “Агордзінеба”. Спочатку Р. Дваладзе відмовилась, після чого було жорстоко побито її чоловіка, почали надходити погрози на адреси інших родичів та було обіцяно підпалити її будинок. Злякавшись, жінка взяла гроші та виконала вимоги, однак 27 березня принесла їх до кобулетського офісу “Нашої Аджарії” та попросила захистити її. В підсумку представниками ЦВК в присутності спостерігачів ОБСЄ був поновлений попередній склад комісії.

У день виборів з 05:00 ранку 28 березня на території Аджарії припинив роботу мобільний зв’язок, який забезпечувала компанія зятя Шеварднадзе “Магтіком” (в той же час мережа іншого, менш потужного оператора мобільного зв’язку – компанії “GeoCell” продовжувала працювати у звичайному режимі).

Ще 26 березня міністр розвитку та інфраструктури Грузії Тамар Сулухіа виступила з заявою, що за її даними, у день виборів планується блокувати мобільний зв’язок “Магтіком” і “GeoCell” на території Аджарії. Т. Сулухіа звернулася до аджарської влади з проханням забезпечити безперебійну роботу мобільного зв’язку, який є головним засобом обміну інформацією між спостерігачами на виборах.

Поновився мобільний зв’язок о 12:00 у день голосування.

Президент Грузії Михаїл Саакашвілі розійшовся в оцінках виборів на території Аджарії з прем’єр-міністром Зурабом Жваніа. Перший вважає, що мали місце серйозні порушення, другий – що нічого серйозного не було.

Голова Центрвиборчкому Зураб Чіаберашвілі за голину до закриття виборчих дільниць заявив, що вибори в Аджарії знаходяться під загрозою зриву, оскільки на деяких дільницях почались погроми. За його словами, на виборчих дільницях Батумі і Кеда зафіксовані факти, коли населенню не давали голосувати. На 23 дільниці Хелвачаурського виборчого округу вдалося запобігти спробі осіб, які не мали відповідних повноважень, відправити переносну скриньку до військової частини, де знаходяться біля 700 військовослужбовців, а на 8 дільниці цього ж округу була здійснена спроба крадіжки скриньки з бюлетенями, і її вдалося врятувати лише завдяки відчайдушним діям членів комісії.

Представник неурядової організації “Інститут свободи” Гіві Таргамадзе заявив, що заступник міністра внутрішніх справ Аджарії Елгуджа Джинчарадзе на прізвисько “Рембо” влаштував погром на одній з дільниць в Кобулеті, розташованій в готелі “Інтурист”, на виборчих дільницях Цихісдзірі зявилися прихильники Аслана Абашидзе депутат Ростом Джапарідзе та начальник адміністрації Кобулетського району Таріел Халваші, що розшукується генпрокуратурою Грузії, і вони чинять тиск на виборців, а виборців в Батумі тероризують загони одного з місцевих кримінальних авторитетів, прихильника Абашидзе. Вони курсують на білому “Форді” між усіма дільницями.

Голова ЦВК З. Чіаберашвілі, додавши, що Т. Халваші разом з групою озброєних людей, які вриваються на різні дільниці, вчинив погром на одній з дільниць, в підсумку члени комісії настільки побиті, що просять евакуювати їх з дільниці, оскільки не можуть через тілесні ушкодження покинути її самостійно. В селі Горджомі Хулойського району Аджарії члени виборчої комісії просто були змушені залишити свою дільницю після того, як голова комісії насильницьким способом став проводити відкрите голосування й контролювати, за кого голосують виборці. З села Урехі Хелвачаурського району Аджарії в Батумі відправили мікроавтобуси з людьми для погрому виборчих дільниць, з села Жовтневе в Батумі виїхав автобус з людьми, в яких при собі знаходились фальшиві посвідчення особи, в Хулойському районі мобілізована поліція, яка чинить тиск на виборців.

Лідер Аджарії Аслан Абашидзе заявив, що вибори в автономії проходять спокійно, і його в цьому підтримав прем’єр-міністр Зураб Жваніа, який спеціально прибув до Аджарії для моніторингу ситуації у день виборів і зустрівся в другій половині дня з Асланом Абашидзе, який, на відміну від проголосувавшого одним з перших в країні колишнього президента Едуарда Шеварднадзе, прийшов на дільницю лише по закінченні зустрічі з Жваніа. До речі, цього разу, на відміну від президентських виборів, Шеварднадзе відмовився повідомити, кому він віддав свій голос. Проголосував і зять екс-президента, власник контрольного пакету найбільшої в країні компанії мобільного зв’язку “Маггі” Гіа Джохтаберідзе, який знаходиться у попередньому ув’язненні. Також проголосували й низка заарештованих за підозрою в корупції високопоставлених чиновників попереднього уряду.

У день виборів на виборчих дільницях не дали проголосувати лідеру Лейбористської партії Шалві Нателашвілі, лідеру Союзу традиціоналістів Акакію Асатіані та меру Тбілісі Вано Зоделаві. Дії членів комісій пояснювались тим, що обидва лідери партій не пройшли попередньої реєстрації і зявилися на виборчу дільницю лише з паспортом, хоча для внесення у додаткові списки виборців у день голосування, згідно виборчого законодавства Грузії, необхідно мати при собі також посвідчення, яке підтверджує місце проживання виборця. А. Асатіані повернувся погодився, що закони треба виконувати, повернувся за посвідченням і проголосував. Ш. Нателашвілі пообіцяв зробити те саме, однак більше на виборчу дільницю не повернувся. Тбіліський же мер взагалі зявився на дільницю без документів, заявивши потім, що перевіряв таким чином пильність членів комісії. Вдовольнившись, В. Зоделава сходив за документами й також проголосував.

Ні Жваніа, ні незалежні спостерігачі не підтвердили інформації голови ЦВК Зураба Чіаберашвілі про погроми на двох виборчих дільницях в Аджарії.

Спостерігачі від СНД відзначали, що на деяких дільницях в Аджарії не вистачало бюлетенів для голосування. На іншій території Грузії в окремих округах були неправильно опломбовані скриньки для голосування та була відсутня інформація про партії і блоки. Через процесуальні порушення деякі дільниці у Західній Грузії не змогли розпочати роботу вчасно.

Неурядова організація “Справедливі вибори” засвідчила, що в Ткібульскому, Лагодехському і Дедоплісцкаройському районах у виборчі комісії надійшли неопломбовані печатки, що могло стати наслідком завчасного використання цих печаток. Також ставлення членів дільничних комісій до спостерігачів було недоброзичливим. Зокрема на 12 дільниці Дедоплісцкаройського виборчого округу та на 3 дільниці Чугуретського виборчого округу Тбулісі члени комісії не реагували на зауваження спостерігачів щодо фактів видачі бюлетенів виборцям без необхідних документів. При цьому на 12 дільниці Дедоплісцкаройського виборчого округу спостерігачу, в якого виникла підозра, що виборці голосують за чужими паспортами, не дали можливості перевірити їх документи. На 5 дільниці в Дманісі (регіон Квемо Картлі) були розвішані агітаційні матеріали партії “Національний рух – Демократи”.

Центральна виборча комісія пообіцяла розслідувати всі випадки порушень виборчого законодавства та звернулася до генеральної прокуратури з вимогою порушити кримінальну справу щодо деяких членів виборчих комісій за цілеспрямовану фальсифікацію виборів.

Голова ЦВК Зураб Чіаберашвілі залишився незадоволений процесом виборів у Квемо Картлі. Зокрема, за його словами, не виключено, що підсумки голосування на деяких дільницях цього регіону будуть анульовані. Він також звернувся до генпрокуратури почати розслідування дій голови 30 дільничної комісії Болнісі, де виборцям видавалися помічені бюлетені, а також дії виборця Телам Ісаєвої, яка, не пройшовши процедуру маркування, чотири рази проголосувала на 26 дільниці Болнісі. З. Чіаберашвілі також звернувся до оргвідділу ЦВК і окружної комісії Марнеулі з проханням звернути увагу на “сумнівно високу активність виборців” на 18 дільниці.

За словами голови ЦВК, підсумки парламентських виборів в Аджарії будуть знову перераховані окремо по кожній дільниці. Найбільша увага приділятиметься Хулойському виборчому округу Аджарії, звідки до ЦВК з окружної виборчої комісії надійшла незапечатана документація.

Опозиційні партії вже висловили свій протест в зв’язку з можливою фальсифікацією виборів. Так, “Нові праві – Промисловці”, звинуватили владу в тому, що, перенысши всю увагу на Аджарію, вони сфальсифікували вибори на решті території Грузії. При цьому конкретних фактів вони не наводять, а, висуваючи свої звинувачення, чомусь голосно обурюються даними “екзит-пола”, до якого влада не має жодного стосунку, і який не має жодних юридичних наслідків.

Блок “НДП-Традиціоналісти” стверджує, що влада зробила все, щоб опозиційні партії не перейшли 7%-ий бар’єр. “НДП-Традиціоналісти” визнають, що тотальної фальсифікації не відбувалось, однак окремі факти мали місце, зокрема збільшення кількості виборців. Також порушенням “НДП-Традиціоналісти” вважають опублікування підсумків опитувань Exit Poll відразу після закриття виборчих дільниць.

Лейбористська партія Грузії звинувачує владу в продажі голосів “окремим політичним партіям” за ціною 5 доларів за голос. Оскільки Грузія – країна гірська, а транспортне сполучення там, м’яко кажучи не на вищому рівні, то з багатьох округів протоколи везтимуть до ЦВК кілька днів, і за цей час можна за допомогою підкупу вплинути на підсумки голосування.

Михаїл Саакашвілі також сказав, що “в ці хвилини у виборчих комісіях з боку однієї з політичних сил відбувається істерична спроба роздати гроші та купити голоси”. Однак відразу після цього додав: “Наші люди не продаються” (малися на увазі члени комісій від його партії).

Ні лейбористи, ні президент не називають цю “окрему політичну силу”, очевидно, щоб не наражатися на судові позови про честь, гідність та всі інші теоретично можливі чесноти. Однак всім зрозуміло, що мова йде про блок “Нові праві – Промисловці”, до якого входять найбагатші люди Грузії, і який балансує на межі 7%-го бар’єру.

На відміну від інших опозиційних сил, розміри “фальсифікації” лідер лейбористів Шалва Нателашвілі назвав з пролетарським розмахом. За його словами, саме його партія набрала найбільшу кількість голосів, а партія влади “Національний рух – Демократи” “реально набрала біля 14%”. І це при тому, що кожному не тільки грузину, але й навіть гостю Сакартвело очевидно, що рейтинг лейбористів на сьогодні як ніколи низький, тоді як рейтинг влади – дійсно злетів до небес.

Сотні прихильників Лейбористської партії розпочали біля будинку ЦВК не просто акцію протесту, стверджуючи, що “на виборах відбулася тотальна фальсифікація”. Грузинські лейбористи оголосили про початок великої боротьби з “єврейсько-вірменською тиранією” і з “хрещеними Соросом бацилами та паразитами”.

Шалва Нателашвілі виступив з заявою про те, що віднині в Грузії починається “національний рух великого спротиву” проти “чорної, антинаціональної тиранії, мета якої – знищити Грузинську (саме так з великої літери – прим. Авт.) державу”. За словами лідера лейбористів “починається період, коли будуть знищена освіта, осквернені культура і віра, православ’я”. В організації та керуванні цими “страшними процесами” Нателашвілі звинуватив “заокеанське єврейське й вірменське лобі”. Що поробиш? Кавказька специфіка. Бо в нас якось обходяться одними євреями. Або одними москалями. Однак ніхто ніколи не змішує ці дві “загрози” в одну. Правда, Ш. Нателашвілі застеріг, що має на увазі окремих осіб цих національностей, а не народи в цілому. І я його розумію. Бо, наприклад, чи не найбагатший грузинський олігарх, який також не в захваті від нинішньої грузинської влади, друг Бориса Березовського Бадрі Патаркацишвілі, сам належить до одного з цих народів. А так, коли зробиш застереження про “окремих людей”, а не “народи в цілому”, в серці живе надія, що може й профінансує один багатий єврей “священну війну” з... “єврейсько-вірменською тиранією”. Ох, не профінансує. Ну хоч би замінили на масонсько-вірменську чи що?

Поки ж що Нателашвілі пообіцяв “тиранам”, що “цим планам не дано здійснитися”, оскільки його партія, “бере стяг національного опору і досягне звільнення Грузії від цих чужорідних тіл”, “шеварднадзівської спадщини і хрещених Соросом бацил та паразитів”. Щось дуже нагадує “За Україну без Кучми і Ющенка”.

Ну що ж, стяг “національного опору” Шалві Нателашвілі в руки, попутного вітру у власноруч роздерту на грудях тільняшку, але, якщо глянути на грузинський парламент, то за своїм партійним складом він дасть фору навіть російській Думі.

Щоправда, він все ж не буде однопартійним, як стверджує нинішня грузинська опозиція. Все ж з 75 раніше обраних мажоритарників до двох третин є опозиціонерами, в тому числі і “Нові праві”, і “промисловці”, і “традиціоналісти”, й “відродженці”. Та й на цих виборах, як мені видається, після підрахунку всіх голосів “Нові праві – Промисловці”, а може навіть й “Агордзінеба” Аслана Абашидзе “візьмуть бар’єр”. До того ж і сама правляча партія є не монолітом, а нашвидкуруч зліпленим передвиборчим проектом, в якому співіснують люди досить різних поглядів.

А до чого тут Олександр Мороз? А все до того ж, до аналогії “Грузія-2004 – Україна-2006”. Адже ще у червні 2002 року на місцевих виборах рейтинг Лейбористської партії був найвищим в країні, особливо в столиці. Якщо Саакашвілі отримав на виборах столичного Сакребуло (міськрада) 23,75%, лейбористи мали 25,50%. Різко опозиційну до режиму Шеварднадзе і близьку за поглядами до нашої СПУ партію називали грузинським феноменом. Відкидаючи націоналізм, лейбористи робили упор на соціально-економічні проблеми. Колишній парторг республіканської прокуратури Нателашвілі здавалося б еволюціонував у бік соціал-демократії, їздив до Європи й до США, шукаючи там підтримки у тих, кого сьогодні звинувачує у змові проти Грузії.

І от менш ніж за два роки популярність лейбористів зменшилася у 4-5 разів. Падіння та відступництво від опозиційності починалося поступово. Спочатку в головах замість щирості з’явилася заздрість, оскільки саакашвілівський “Національний рух”, також взявши на озброєння соціал-економічні гасла, не лише відтягнув у лейбористів на свій бік частину виборців словом, але й його лідер, молодий і якийсь ніби не зовсім грузинський, а скоріше європейський за манерою поведінки Міхо переграв лейбористів у фракційних розкладах, очолив тбіліський Сакребуло та ще й трохи підняв у столиці рівень життя.

Саме тоді, коли, називаючи на словах своїм головним супротивником Шеварднадзе, лейбористи затисли дулю в кишені проти Саакашвілі, почалося падіння колись найпопулярнішої грузинської партії.

Отримавши 2 листопада 2003 року за даними незалежних опитувань третє місце й 17,30-17,9% голосів, лейбористи не виступили разом з іншими опозиційними силами проти фальсифікації виборів, хоча у попередніх результатах влада “намалювала” їм лише 14,1% з тим же третім місцем. Замість відвертого спротиву режиму, лейбористи вирішили пограти у багатоходову комбінацію: залишатися в опозиції, різко критикувати владу за виборчі фальсифікації, вимагати справедливого підрахунку, але не брати участі в акціях проти Шеварднадзе, сподіваючись, що “Національному рухові” за організацію масових безпорядків влада зменшить процент, а лейбористам за слухняність та щоб не будити звіра – віддасть їх реальний.

Однак лейбористські вожді жорстоко прорахувалися, бо ця комбінація існувала лише у їхніх головах. У влади була власна комбінація. В якій від лейбористів лише вимагалося не втручатися в боротьбу. І надалі режим просто грався з ними як кицька з мишкою, спостерігаючи реакцію. Спочатку підвищив “намальовану” цифру до 16,2% голосів, потім знизив до 15,6%, а коли промовчали – пішли наступні “малюнки”: 13,9%, 11,6%. Ворухнулись було лейбористи, подали разом з Саакашвілі до суду – “намалювали” їм 14,5%. Знову знизили до 12% і тримали кілька днів в напрузі – 12,1%, 12,6%, 12,3%, а потім різко підвищили до 15%. І колишній парторг повірив у свою мудрість, у те, що його план спрацював. І, сподіваючись на подальші, “вимушені”, як він гадав, поступки влади, Шалва Нателашвілі, який ще вчора подавав, як і інші опозиціонери, до суду на рішення окружних комісій, подібно до мишки, що стрибає за дармовим сиром, “прорік”: “Ці вибори – явний прогрес, в тому смислі, що не було тотальної фальсифікації. Були деякі порушення на регіональному рівні, але центральна схема підлогу не спрацювала”. А потім був випад проти телеканалу “Руставі-2”, а потім засудження розпитувачів держави.

А потім 13 листопада було пробне опитування у Тбілісі, Руставі і Кутаїсі, яке показало, що лише за 9 днів, що минули після виборів, народна довіра до Лейбористської партії впала на 74%, тоді як до “національного руху” та блоку “Бурджанадзе-Демократи” зросла, відповідно, на 64% і 59%. І не лише прихильники, але й члени Лейбористської партії стали переходити на бік “повстанців”. Перші – масово, другі – потроху й обережно, але неухильно.

Нателашвілі ще вірив у свою схему, він ще вважав, що такі різні люди як Саакашвілі, Бурджанадзе, Жваніа, посваряться, однак влада вже мала його на увазі, намалювавши йому цифру 11,7%. А про підвищення цифри почала домовлятися не тільки з тими опозиціонерами, хто досі мовчав, але завтра міг виступити (“Нові праві” та “Промисловці”, які балансували на межі бар’єру), але й з заклятими ворогами, відверто пропонуючи двом непримиренним блокам, що вивели людей на вулиці, відступне у вигляді “гарного малюнку”, навіть погоджуючись віддати Саакашвілі перше місце. і тоді лейбористи роблять владі останнє китайське попередження: в останній день підбиття підсумків проводять попереджувальний мітинг з кількасот людей, де не тільки шкурно заявили, що “якщо підсумки виборів будуть сфальсифіковані і Лейбористську партію позбавлять її голосів, віддавши якусь їх частину іншим партіям, то вона проведе широкомасштабні акції протесту”, або “якщо дані голосування не влаштують Лейбористську партію, її лідери готові вивести на вулиці до 30 тис. своїх прихильників”, але й цинічно назвали цифру – заради якої вони були готові поступитися “світлими” ідеалами: 30 депутатських місць.

Однак ніхто на них вже не звертав уваги, бо нікого вони уже вивести не могли. Тому й віддали їм під вечір того ж дня рівно на 10 місць менше, намалювавши цифру у 12,04%. І хоча лейбористи відмовилися підписати протокол ЦВК про підсумки виборів та готувалися зранку проголосити перехід до непримиренної опозиції, вночі почалась революція, яка через два дні закінчилися без них. І закінчилися перемогою тих, хто затявся та не пішов на торг з режимом заради шматочка впливу на владу у вигляді кількох відсотків.

Поки Лейбористська партія, за її ж словами, самовпевнено “очікувала не менше 30 місць в новому парламенті”, інші взяли ці місця з допомогою тих, кому давали і перед ким виконували передвиборчі обіцянки валити режим.

В підсумку популістська на початках, швидко еволюціонуюча вбік серйозної парламентської сили партія буквально на очах за кілька місяців перетворилася у малопопулярне маргінальне угруповання, а риторика Шалви Нателашвілі нагадує чи то Жириновського, чи то Вітренко. Від регуляції ринку та перерозподілу національного доходу через державний бюджет заради побудови соціальної багатоукладної економіки з сильним державним сектором партія перейшла до війни з “єврейсько-вірменськими тиранами” на захист “святого православ’я”.

Чи не тим самим шляхом поступово іде Мороз, зменшуючи свою критику режиму, сідаючи за стіл переговорів з шулерами, не грати проти з якими застерігав інших, ідучи, як йому здається, на дрібні, але підленькі поступки на кшталт недопущення до контролю за виборами громадських організацій чи голосування за закон, спеціально розроблений під Євдокимова, який зробив усе, щоб позбавити статусу судді Юрія Василенка, у дружбі якому, заперечуючи закиди у їх бік на цей рахунок Миколи Мельниченка, соціалісти божаться і зараз (останній раз – на 60-річчі Олександра Мороза)? Чи не так само, як грузинські лейбористи, закінчать свій шлях у 2006 році українські соціалісти, коли не потраплять до парламенту навіть при 3-відсотковому бар’єрі? Тим більше, що й навички по боротьбі зі світовим сіонізмом та по захисту “єдиної правильної” канонічної православної церкви вже є.