03/30/2004 | peter byrne

yech.


Financial Times”, 31 березня 2004 року

ДЖОДЖ СОРОС
“Демократичне розширення Європи”

Проект «Ширша Європа», нещодавно започаткований Європейською Комісією з метою врегулювання стосунків із сусідніми країнами, чудово виглядає на папері. Однак цей план приречений на провал, якщо ми дозволимо йому розчинитися в європейській бюрократії. Члени Європейського Союзу повинні об’єднати зусилля задля реалізації цієї обнадійливої ідеї. Якщо ініціатива, яку вже зараз називають новою політикою сусідства, перетвориться на дійсність, то це сприятиме розвиткові країн, що приєдналися до ЄС на сході та півдні, згідно із стандартами Євросоюзу, формуванню в них збалансованої системи державного управління.

З цієї точки зору, найважливішим важелем впливу ЄС є перспектива вступу тієї чи іншої країни. До цього часу він творив дива. Але проблеми сьогодення унеможливлюють подальше використання цього фактору, окрім як щодо потенційних членів: Болгарії, Румунії, Туреччини, а також, можливо, деяких країн у складі колишньої Югославії.

Жодна з країн на східному та південному кордонах Європи – від Мароко на півдні до України і Білорусі на сході — не готова вступити до ЄС. Але проект „Ширша Європи” може допомогти налагодити тісніші зв’язки з цими країнами, а в деяких випадках — і підготувати їх до можливого вступу до Союзу. На Балканах, наприклад, такі шляхи були підготовлені гарантіями двосторонньої стабільності та договорів про співробітництво після узгодження умов Пакту Стабільності. Повоєнні зусилля ЄС були спрямовані на об’єднання країн регіону через їхнє наближення до Союзу. Однак без економічних і політичних важелів впливу Пакт Стабільності залишався лише набором порожніх слів. Без них всі можливості щодо Балканів було втрачено. Регіон і досі залишається вразливим, як свідчать недавні спалахи насильства у Косові.

Пропозиції щодо створення Ширшої Європи, в яких визнається певна невід’ємна несиметричність характеру стосунків між ЄС та його сусідами, повинні враховувати підводні камені Пакту Стабільності. Європейська Комісія має приділити увагу питанням щодо більш конкретної суті програми дій, що розробляється стосовно країн вищого пріоритету, ще до того, як буде визначено загальну концепцію цієї програми. А тому слід створити спільні робочі групи для моніторингу стану виконання програми дій.

ЄС має застосовувати ефективну систему стимулів задля сприяння демократичному розвитку сусідніх країн, не очікуючи взаємних поступок. Країну може бути позбавлено стимулів, якщо вона не виконує своїх зобов’язань.

На сході Ширша Європа – це задній двір Росії. ЄС не зможе найближчим часом заохотити до вступу будь-яку з цих країн, оскільки Росія докладає всіх зусиль, щоб заманити їх до відновленої імперії. Щоб нейтралізувати тягу Росії, ЄС має полегшити доступ до спільного Європейського ринку, запропонувати більш сприятливі візові режими, можливості для роботи та іміграції, а також доступ до капіталу та технічної допомоги. Як відомо, в бюджеті ЄС не передбачаються витрати на проекти щодо Ширшої Європи до 2007 року, але у разі потреби кошти можна знайти. Практичне впровадження таких ініціатив стане більш привабливою альтернативою теперішній політиці США, що поширюють демократію воєнним шляхом.

Я створив мережу фундацій з метою розбудови відкритого суспільства у країнах колишнього Радянського Союзу. Ці фундації у невеликому масштабі впроваджують те, що проект „Ширша Європа” покликаний зробити в широкому аспекті. Вони сприяють демократичному розвитку шляхом підтримки громадянського суспільства та, мірою можливості, співпраці з урядами. Чим менше сприйнятливий уряд, тим важливішою стає підтримка громадянського суспільства. ЄС має керуватися таким самим принципом. Зважаючи на це, ЄС має посилити свою залученість в Україні, Молдові та Грузії. В Україні та Молдові наближаються вибори, зростає кількість порушень, що часто супроводжують виборчі процеси. Запропонована значна винагорода може стати суттєвим стимулом для органів влади препинити ці порушення. Грузія нещодавно пройшла процес мирної революції і може долучитися до впровадження цієї ініціативи. Водночас, досвід Грузії є унікальним, і це нервує режими сусідніх країн. Вони не бачать потреби у зміцненні верховенства права та демократичних інституцій. Для того, щоб переконати їх, потрібна політика батога і пряника.

Білорусь декому може здаватися безнадійною. Але образлива поведінка президента Олександра Лукашенка може спровокувати непередбачену зміну режиму. Країни-члени ЄС протестували проти спроб п. Лукашенка звільнити ректора Європейського Гуманітарного Університету і це, окрім інших подій, зробило позицію президента слабкішою.

У той же час, Росія не сприятиме позитивним змінам у регіоні. Після періоду хаосу, оновлена Російська держава відкидає ті невеликі досягнення на шляху до відкритого суспільства, які їй вдалося здобути. Зазнавши поразки із наданням ефективної допомоги, Захід має досить обмежений вплив. Єдиний шлях – зміцнювати економічні зв’язки, а також викреслити Росію зі списку країн молодої демократії. Останнє втілення Росії підкреслює, що ЄС слід бути активнішим щодо сусідніх країн, в яких політична орієнтація залишилася збалансованою.

Автор: Голова Інституту Відкритого Суспільства