Депутатам треба зробити обмеження
04/01/2004 | Власний дім
Звернення до народних депутатів України
голови Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Віктора ТОКАРЯ
*******************************
Шановні народні депутати!
Вами 25 березня 257 голосами прийнято Закон про вибори народних депутатів.
За поправку, яку вносив депутат Микола Томенко: “Одна й та ж особа не може бути депутатом протягом більш, ніж двох скликань ВРУ підряд”, проголосували 157 народних депутатів.
Показовими, під час голосування, є позиції фракцій комуністів, СДПУ(о), “Трудової України”, Народно-депократичної партії, “Демократичні ініціативи”, які у повному складі не підтримали пропозицію депутата Томенка.
Ну дуже хочеться бути “довічним” депутатом. Та, на мою думку, ще не все втрачено.
По-перше. Закон ще не підписаний Президентом України.
По-друге. Якщо Президент і підпише, проголосований закон про вибори народних депутатів, то ще є можливість поправку депутата М.Томенка, або пропозицію, запропоновану автором звернення, внести до ст. 76 Конституції України.
А взагалі, складається враження, що всі народні депутати, (або майже всі) з почуттям виконаних своїх передвиборчих програм, вирішили зайнятися внесенням змін до Конституції України.
Жодна із статей діючої Конституції не заважає Вам виконувати чудові передвиборчі програми та дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу.
Взагалі не потрібно до Конституції України ставитися як до будь-якого звичайного Закону, щоб потім вносити “зміни щодо змін і т. д.”.
В той же час, розуміючи, що частина з запропонованих змін найвірогідніше буде внесена до Конституції України пропоную статтю 76 діючої Конституції України доповнити абзацом: “Одна й та сама особа не може бути депутатом Верховної Ради України більше ніж два строки”.
Чому так.
Президент України обирається, як і в більшості країн світу, на два строки і це навіть коли його діями суспільство задоволено, бо так передбачено Основним Законом держав. Аналізуючи діяльність значної частини народних депутатів, я прийшов до висновку, що для них Верховна Рада України стала постійним місцем проживання, а точніше своєрідним товариством з необмеженою безвідповідальністю, що практично дозволяє їм займатися діяльністю, яка нічого спільного немає з їхньою передвиборчою програмою та складеною присягою перед Верховною Радою України.
За часів незалежності народними депутатами України, а це чотири скликання, обиралися близько 700 народних обранців. І якщо нічого не змінювати, то у Верховній раді в основному будуть одні і ті ж громадяни України, а ми й надалі “матимемо те, що маємо” та й повноваження більшості з депутатів припинятимуться переважно у разі смерті. А серед 50-ти мільйонного народу є багато достойних українців, котрі з гідністю представлятимуть інтереси виборців, вноситимуть свої свіжі пропозиції щодо виконання суверенної волі народу, задекларованої в Основному Законі України – Конституції України.
І найголовніше. Лише таким шляхом можливо позбавитись у парламенті від значної кількості “постійних” депутатів з минулого.
Віктор ТОКАР.
м. Полтава.
30 березня 2004 р.
голови Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Віктора ТОКАРЯ
*******************************
Шановні народні депутати!
Вами 25 березня 257 голосами прийнято Закон про вибори народних депутатів.
За поправку, яку вносив депутат Микола Томенко: “Одна й та ж особа не може бути депутатом протягом більш, ніж двох скликань ВРУ підряд”, проголосували 157 народних депутатів.
Показовими, під час голосування, є позиції фракцій комуністів, СДПУ(о), “Трудової України”, Народно-депократичної партії, “Демократичні ініціативи”, які у повному складі не підтримали пропозицію депутата Томенка.
Ну дуже хочеться бути “довічним” депутатом. Та, на мою думку, ще не все втрачено.
По-перше. Закон ще не підписаний Президентом України.
По-друге. Якщо Президент і підпише, проголосований закон про вибори народних депутатів, то ще є можливість поправку депутата М.Томенка, або пропозицію, запропоновану автором звернення, внести до ст. 76 Конституції України.
А взагалі, складається враження, що всі народні депутати, (або майже всі) з почуттям виконаних своїх передвиборчих програм, вирішили зайнятися внесенням змін до Конституції України.
Жодна із статей діючої Конституції не заважає Вам виконувати чудові передвиборчі програми та дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу.
Взагалі не потрібно до Конституції України ставитися як до будь-якого звичайного Закону, щоб потім вносити “зміни щодо змін і т. д.”.
В той же час, розуміючи, що частина з запропонованих змін найвірогідніше буде внесена до Конституції України пропоную статтю 76 діючої Конституції України доповнити абзацом: “Одна й та сама особа не може бути депутатом Верховної Ради України більше ніж два строки”.
Чому так.
Президент України обирається, як і в більшості країн світу, на два строки і це навіть коли його діями суспільство задоволено, бо так передбачено Основним Законом держав. Аналізуючи діяльність значної частини народних депутатів, я прийшов до висновку, що для них Верховна Рада України стала постійним місцем проживання, а точніше своєрідним товариством з необмеженою безвідповідальністю, що практично дозволяє їм займатися діяльністю, яка нічого спільного немає з їхньою передвиборчою програмою та складеною присягою перед Верховною Радою України.
За часів незалежності народними депутатами України, а це чотири скликання, обиралися близько 700 народних обранців. І якщо нічого не змінювати, то у Верховній раді в основному будуть одні і ті ж громадяни України, а ми й надалі “матимемо те, що маємо” та й повноваження більшості з депутатів припинятимуться переважно у разі смерті. А серед 50-ти мільйонного народу є багато достойних українців, котрі з гідністю представлятимуть інтереси виборців, вноситимуть свої свіжі пропозиції щодо виконання суверенної волі народу, задекларованої в Основному Законі України – Конституції України.
І найголовніше. Лише таким шляхом можливо позбавитись у парламенті від значної кількості “постійних” депутатів з минулого.
Віктор ТОКАР.
м. Полтава.
30 березня 2004 р.
Відповіді
2004.04.03 | Микола
Re: Депутатам треба зробити обмеження
цікаві думки2004.04.03 | АВ
Так в ВР богатые должны идти или после становится бедными?
Идея как бы и хорошая - сделать "народных" избранников по-настоящему народными. Ротация кадров, увеличение базы представительства...Так и тянет сказать "представителей крестьянства и рабочего класса". Такое уже было. В смысле ротации. При Советском Союзе было. Но что-то не очень это влияло на громкость голоса народа в корридорах власти.Но, допустим, что это случится. Уйдет депутат с работы на 4 или на 8 лет и после службы в ВР возвратится на рынок труда, где его никто не ждет. Нужно еще учитывать, что за эти годы в некоторых профессиях можно и дисквалифицироваться. Кто же пойдет в депутаты? Ясно кто. Рантье, выдвиженцы компаний для лоббирования интересов, которые его потом и пристроят обратно на синекуру как пострадавшего от красивой идеи, ну, и прочие подобные. Третий аспект. Мы что же не нуждаемся в профессиональных политиках? Неужели мы действительно доживем до того, что у нас каждая кухарка будет управлять государством? Каждый раз в ВР будут приходить, предположим, достойные люди, но профессионально плохо, а то и вообще никак не подготовленные к политической борьбе в ВР, а не на улице и не на собраниях единомышленников. Что же тогда будет с ВР? И это мы видели в начале независимости. Только сейчас, мало помалу, небольшим числом выкристализовывается группа профессиональных политиков. Конечно, не всегда будут протирать штаны депутаты в ВР. Когда-то же придет цивилизация, власть станет демократической и политики начнут обмениваться властью между несколькими партиями, которые будут реально представлять реальные группы общества. И, пока одни у власти, другие будут заниматься политической работой, стимулируя тем самым тех, кто у власти, осматриваться по сторонам и ориентироваться на общественные интересы. Это, конечно, тоже довольно идеализировано, но намного приближено к жизни и похоже на то, что делает профессиональный парламентаризм в западных демократиях.