Відповіді

• 2004.04.04 | Горицвіт

  Re: Пора і нам у НАТО

  Gulla пише:
  > Як вважає народ, коли ми вже вступимо у НАТО?
  
  
  Основна, найбільша, а може і єдина перешкода: теперішній політичний режим в Україні. Хоча вимоги НАТО набагато м'якші ніж ЄС. Наприклад, Туреччина давно член НАТО, але послаблювати стандарти для України ніхто не буде, бо нема аж такої потреби. Тобто теперішнім членам НАТО (може, крім найближчих сусідів) вступ України потрібен набагато менше, ніж самій Україні. Тому ніхто тягнути нас туди не буде.
  
  Враховуючи, що теперішня влада все-таки хоче туди вступити, можливий якийсь торг. Скажімо, вступ до НАТО і обіцянка вступу в ЄС в обмін на послаблення тиску на ЗМІ, на опозицію і обіцянку провести чесні вибори.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.04.04 | Андрій

    Re: Пора і нам у НАТО

    Вважаю що наша "самостійність" пливе за течією Маскви і всі це бачуть.
    Приклад з Тузлою показує яка ця самостійність. Купу днів возили землю, порушуючи кордон і нашу "незалежність", аж "через пару тижднів якийсь собі селюк зауважив, що возять! і повідомив у вищі інстанції!!!" Якщо таким чином буде далі, то не дивно, якщо ми отямимось вже тоді, коли хтось добре прилаштується з тилу! От тоді буде пізно робити серйозний вигляд!!

• 2004.04.04 | trick

  KEsha, a sho, sami uzhe ne spravlyaetes, pomoshi prOsite? ;)(-)

• 2004.04.05 | Зьміцер

  Re: НАТО - геть!

  Поясніть мені неписьменному для чого Україна і НАТО один одному? Що дає Україна НАТО - тучные пастбища для своїх військових баз, але разом з тим вони отримують у презент технічно відсталу, деморалізовану і виховану у злиднях не побоюся цього слова сирітську армію - це вам не "партизанські загони" країн Балтії, і приводити українське військо у відповідність до стандартів НАТО - це інвестиційний проект покруче добудови енергоблоків на наших АЕС(західні друзі досі не спромоголися навіть на це). Для чого перводити цю 300-тисячну армаду на пайку НАТО, коли наші контингенти можна й так затягувати до найбрудніших конфліктів - від Сьєра-Ліоне до Ірака. Наш голодний содат піде миротворцем хоч у пекло, аби спекатися своїх остогидлих службових обов'язків на Батьківщині і отримати "пайок на уровне немецкого зольдата"(колись наших бійців вже намагалися "купити" такою риторикою)та 800 баків на місяць - і безглуздо його засуджувати, в солдтата теж сім'я чи щонайменше наміри мати таку, він хоче жити гідно! Що дає Україні члентсов у НАТО? Наші бійці ще більше кількісно і частіше будуть брати участь у контртерористичних операціях своїх "партнерів" - Ви що панове, забули Афган? Знову хочеться чекати на "чорні тюльпани" не знати з яких палаючих точок земної кулі? Ви гадаєте, що НАТО захистить - дуже воно захищає нині Іспанію від терактів? Я розумію, що багато хто гадає, що НАТО захистить нас від москалів, що зазіхають на Крим та Тузлу. Та помізкуйте добре, чи потрібна НАТо війна з Росією - сильно сумніваюся. Це якраз витівки російських шовінстів, що от, моляв, "ополчились на Русь-матушку псы-рыцари" - насправді вони перетягують свої бази на схід у розрахунку на війну на Сході - там - "вісь зла", поклади нафти і ісламський тероризм(Афган, Пакистан etc)в разі чого бунтівну Сербію чи Албанію зручніше взяти у кільце - відтак до цих конфліктних зон війська перекидати зручніше з Литви чи Румунії, аніж, скажімо, з Німеччини. До речі з приводу Румунії - вона також має до нас територіальні претензії і якщо наїде нанас як член НАТО, на чиєму боці, як Ви гадаєте, буде альянс? Правильно - ні на чиєму - це буде названо спільною проблемою України та Румунії і вирішуйте як хочте, а буде війна захистять союзників. А якщо у Росії прийдуть до влади люди, здатні віддати наказ висадити десант у Криму і почати операцію з повернення Малоросії - повірте,таких шовіністів анітрохи не спинить наше члентсво у НАТО - просто два велетні на смерть битимуться на нашій території за свої інтереси - не приведи Господи, але знову найбільше постраждає Україна. Згадайте повстанську пісню: кожен ворог йде нас визволяте, а для себе землю він краде... Словом, у НАТО ми почуватимемося не спокійніше і не безпеччніше, аніж у складі СРСР чи у будь-якому проросійському військовому блоці. Яка альтернатива? Sinn fein - ми самі, відновити ядерний потенціал, перейти на професійну армію і поважно ігнорувати усі віддалені криваві конфлітки - як це робить Китай.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.04.05 | НАТО - в Штати! Росію - в Сибір!

    Re: НАТО - геть! (-)

• 2004.04.05 | Зьміцер

  Re: НАТО-геть!-2

  Панове, НАТО-інтегратори! Що набридло годувати свою армію, хочте годувати чужу?

• 2004.04.05 | Спостерігач 87,9

  Re: Пора і нам у НАТО

  НАТОмість – нічого, або Пастка для ВПК
  Павло СОЛОДЬКО
  
  http://www.kontrakty.com.ua/ukr/gc/nomer/2002/26/10.html
  
  Гіпотетичний вступ України до Північноатлантичного альянсу може створити для вітчизняного ВПК важкорозв’язувані проблеми
  Курс Києва на вступ до НАТО з огляду на широко декларований «євровибір» виглядає цілком логічно. ЄС і НАТО — два стовпи європейської єдності: економічної та оборонної. Утім, «Контракти» виявили, що для вступу в альянс потрібно тугіше затягти паски, підняти економіку, розвинути громадянське суспільство... а натомість отримати купу проблем, пов’язаних з переведенням українського ВПК на натовські рейки.
  
  Для інтеграції наших збройних сил у американо-європейський військовий блок потрібно забезпечити однакову з західною систему зв’язку, оповіщення, штабного управління. Однак ще до цього треба буде збільшити витрати на оборону: як повідомив Євген Марчук, нині в Україні на це виділяється 1,25–1,28% від ВВП. Тим часом від кандидатів на вступ до альянсу вимагають 2,5%, а члени НАТО повинні віддавати 3%.
  Що ми виграємо від вступу? Передусім, тут би не програти. В Україні зберігся досить потужний ВПК: ракетно-космічна техніка («Південмаш»), авіаційно-транспортна («Бюро Антонова», «Мотор Січ»), радіотехнічні комплекси (всесвітньовідома завдяки Мельниченкові «Кольчуга» з донецького «Топазу»)... І все це шкода було б втрачати.
  
  Як повідомив «Контрактам» експерт з військових питань Центру ім. Разумкова Леонід Поляков, «у договорі про вступ до НАТО питання торгівлі зброєю ніяк не регламентується». Тобто з Пакистаном, якому свого часу ми продали танків на $650 млн, співпрацюватимемо і надалі. (До речі, як вдалося дізнатися «Контрактам», оборудку з Ісламабадом наші можливі союзники просто-напросто... не встигли зупинити, як це було, скажімо, з поставкою турбін до Ірану.
  
  А пакистанські військовики, «зав’язані» на наших поставках, і далі приносять прибуток Києву: недавно вони замовили 350 трансмісійних одиниць.) Отож з державами третього світу можна продовжувати співпрацювати, хоча й тут з’являються проблеми: після подій 11 вересня США зняли заборону на постачання своєї військової техніки Індії, Азербайджану, Пакистану, Грузії, низці інших «країн, що розвиваються». І ось, будь ласка, перший наслідок: якщо Китай згодився купити в нас радіолокаційну станцію «Кольчуга», то індуси хвалили-хвалили, але купили радари в США. Нітрохи не легше буде й продати зброю, технологію чи бодай продукти новим західним союзникам, адже члени альянсу не поступаються один одному місцем на ринку озброєнь, що видно на прикладі танкових тендерів, у яких беруть участь і американці, і німці, і французи.
  
  Врятувати ситуацію можуть внутрішні замовлення, але ж з ними справи дуже погані. Свого часу завод ім. Малишева передав Міноборони 10 танків Т-84, то за них досі не розрахувалися. Борг армії за добудову крейсера «Україна» — більше 50 млн грн. Урочисто спущений недавно на воду корвет «Луганськ» цього року добудувати не зможуть, оскільки треба ще понад 20 млн грн. Половина нинішнього нашого озброєння потребує капітального ремонту, а модернізація одного МіГ-29 коштує приблизно $5 млн (новий — $25–35 млн, сучасніша модель — $50–60 млн, натівські аналоги — ще дорожче, до того ж вони потребують відповідного сервісу та інфраструктури). Від озброєння нашої армії, до речі, до певної міри залежить і успіх промисловців на зовнішньому ринку. «Колись завод ім. Малишева пропонував грекам і туркам нові Т-84, яких не мала ще навіть наша армія, — сказав «Контрактам» держексперт РНБОУ Валерій Борохвостов. — Звичайно, ніхто їх не купуватиме, якщо вони не «протестовані» використанням у ЗС країни-виробника».
  
  Євген Марчук сказав, що Україна приєднається до альянсу років через 8–10. А попередник Марчука на посту секретаря РНБОУ Володимир Горбулін запевняє, що до 2005—07 рр. в Україні більшість озброєнь вийде з ладу. Зiставте ці терміни: чи не доведеться на невідомо які гроші комлектувати армію за натовськими стандартами нато0вською ж зброєю? Адже в проекті «Україна-2010 — вироблення комплексної стратегії розвитку України», який 1998 року очолював Горбулін, є такі слова: «Пріоритетним напрямком для України є поглиблена інтеграція... Європа має населення 500 млн. Це місткий ринок і джерело новітніх технологій та інвестицій». Добре було б за цими технологіями не втратити власний ВПК...
  
  ----------------------------------------------------------------------
  
  Різниця потенціалів
  
  Леонід ПОЛЯКОВ, директор військових програм Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова:
  
  — Інтеграція передбачає взаємосумісність — насамперед це штабні процедури і система управління: якщо угорця призначать командувати британцем, він повинен вміти це робити. Однаковим має бути управління та апаратура. Калібри — то вже не так важливо. Угорщина, Польща й Чехія зберігають на озброєнні автомати Калашникова і є членами альянсу. Фінансових витрат, про які можна було б чітко сказати — «Це витрачено на вступ до НАТО», наші західні сусіди не зазнали. Зараз немає широкомасштабної загрози, тому не треба обладнувати — таку громіздку інфраструктуру, як за часів холодної війни. Дешевше почекати, поки старі калібри буде знято з озброєння. Коли ж дійде до запровадження нових систем, тоді, безумовно, пріоритет надаватиметься тим, які є в НАТО.
  
  Завод ім. Малишева чи підприємство «Топаз» не збанкрутують — країни-члени НАТО не обмежують свій суверенітет у питаннях виробництва зброї. Інша справа, що треба приєднатися до деяких узгоджених стандартів, і наші стандарти (а в світі було всього дві системи стандартів — західна й радянська) суттєво відрізняються. Тільки ж нічого особливого змінювати не треба: поставити нові засоби ідентифікації, навігації і зв’язку — цього було б досить для вступу. Це взагалі не актуальні проблеми! Актуальними є проблеми політики, законності, демократії і макроекономіки.
  
  Валерій БОРОХВОСТОВ, державний експерт відділу військової політики і безпеки Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБОУ:
  
  — Щоб налагодити зв’язок за натовськими стандартами, треба не одну сотню мільйонів доларів. Далі — сумісність різноманітних кодів, систем оповіщення «свій-чужий». Колись радянський льотчик на МіГу втік у Японію, і японці отримали доступ до системи «свій-чужий», внаслідок чого росіяни змушені були викласти на заміну цієї системи шалені кошти. Промислова вигода? Поки що всі спроби військово-технічної співпраці наштовхуються на глуху стіну. Намагалися просунути на Заході АН-70 — його проект понад рік розглядали, а потім відхилили. Разом з чехами і французами почали модернізувати танк Т-72, уже дійшло до зразків — чехи відмовляються від співпраці і ведуть цей проект разом з Ізраїлем. Продали грекам два наших кораблі на повітряній подушці «Зубр» (за обидва отримали близько $100 млн). Самі члени НАТО воюють між собою за ринки, тож навряд чи вступ у НАТО полегшить бізнес нашим зброярам.
  
  Я у квітні був на курсах НАТО і бачив порівняльні таблиці: у деяких країнах на армію виділяється стільки, скільки й у нас, але в нас вдесятеро більше зброї і людей. Цього року в бюджеті на модернізацію та закупівлю озброєння і техніки виділено приблизно $20 млн (стільки коштують 10 танків), причому ці гроші — зі спеціального фонду, себто Міноборони мусить щось продати зі свого списаного майна чи зброї.