Сергій Шолох: "Континент" відновить мовлення до літа
04/06/2004 | Майдан-ІНФОРМ
Радіостанція "Континент" відновить роботу і працюватиме у колишньому форматі та транслюватиме програми своїх колишніх партнерів. Про це в інтерв'ю "Громадському радіо" заявив керівник радіостанції Сергій Шолох. Він зазначив, що вже до літа цього року "Континент" мовитиме на всій території України.
За словами Сергія Шолоха, це принципове питання. “Континент” мовитиме у тому ж самому форматі, з тими ж самим партнерами – з ВВС, "Громадським радіо" та всіма "голосами". Він буде працювати в Україні.
- Як він буде працювати – я не хочу поки говорити, не хочу все розкривати, але робота ведеться. Це буде зроблено до виборів, можу навіть сказати до літа. Зараз технології настільки потужні, що я можу керувати радіостанцією, сидячи у Бангладеші", - сказав Шолох, щоправда, він не конкретизував, в який саме спосіб вестиметься мовлення "Континенту".
Сергій Шолох також повідомив, що в Європейському суді з прав людини його справа знаходиться на останній стадії, і її розглянуть у найближчі кілька місяців.
Радіостанція "Континент" транслювала програми Української служби ВВС, Німецької хвилі, "Громадського радіо", радіо "Свобода", Польського радіо та "Голосу Америки". 3 березня цього року мовлення "Континенту" було припинено працівниками "Укрчастотнагляду".
Громадське радіо
За словами Сергія Шолоха, це принципове питання. “Континент” мовитиме у тому ж самому форматі, з тими ж самим партнерами – з ВВС, "Громадським радіо" та всіма "голосами". Він буде працювати в Україні.
- Як він буде працювати – я не хочу поки говорити, не хочу все розкривати, але робота ведеться. Це буде зроблено до виборів, можу навіть сказати до літа. Зараз технології настільки потужні, що я можу керувати радіостанцією, сидячи у Бангладеші", - сказав Шолох, щоправда, він не конкретизував, в який саме спосіб вестиметься мовлення "Континенту".
Сергій Шолох також повідомив, що в Європейському суді з прав людини його справа знаходиться на останній стадії, і її розглянуть у найближчі кілька місяців.
Радіостанція "Континент" транслювала програми Української служби ВВС, Німецької хвилі, "Громадського радіо", радіо "Свобода", Польського радіо та "Голосу Америки". 3 березня цього року мовлення "Континенту" було припинено працівниками "Укрчастотнагляду".
Громадське радіо
Відповіді
2004.04.06 | Dworkin
Он только не сказал, на какой волне!
Если на коротких (КВ), то это возврат к "застою", когда надо будет шумными "Океанами" вылавливать "голоса"2004.04.06 | DevRand
IMHO, це він про інтернет-радіо говорить (-)
2004.04.06 | Горицвіт
Гм... "в колишньому форматі"
Хіба в "формат" не входить і спосіб поширення? Хоча справді, по всій Україні, до літа – на FM непросто організувати. До речі, на коротких хвилях, здається, треба всього один передавач, і той можна поставити за кордоном, так що це простіше всього.2004.04.07 | Dworkin
А как принимать?! Вы ловили когда-то КВ?!
Скажите, Вы когда-то пробовали поймать хоть что-то из-за бугра на коротких волнах?Про жуткое качество звука и неистребимый свист я вообще молчу.
Но есть же еще и суточные колебания ионосферы. Из-за этого днем приходится ловить на одной волне, вечером - на другой, а ночью - на третьей.
Понятно, что если ктото и станет так извращаться, то только ради того чтоб безцензурные новости послушать, но уже ни о какой приятной музыке речь не идет. А это значит потеря огромной части аудитории слушателей
2004.04.07 | Горицвіт
Re: А как принимать?! Вы ловили когда-то КВ?!
Та звісно ж. Музичне радіо на КВ неможливе.2004.04.07 | Dworkin
А толку? Кто его будет слушать?
Скажите, кто даже не имея проблем с коннектом регулярно слушает хоть какое-то Интернет, радио?! Я, например, за последний год слушал раза 3, или 2 - не помню.А если еще учесть, что у многих коннект медленный или с оплатой по траффику?
Короче, у интернет-радио "Континент" постоянная аудитория будет состоять из 15-20 "благодарных" слушателей
Уж лучше бы тогда нормальный вебсайт запустили, с той же информацией и хорошей раскруткой в Сети (типа "Гром. радио")
2004.04.07 | SpokusXalepniy
Когда-то у меня в кухне...
... стояла трехпрограммная радиоточка, которая "ловила" киевское радио, "Маяк" и "Проминь". Самая ценное, что можно было найти, переключая программы, - прогноз погоды на вчера. Поэтому приходилось слушать все передачи по коротковолновой "Спидоле", специально переделанной на 13, 16 и 19 метров (для светлого времени суток) + штатные растянутые диапазоны 25, 31, 41 и 49 метров (для темного времени суток).Помню, во время кухонных посиделок, кто-то пошутил, что очень жаль, что мы не доживем до того времени, когда по радиоточке можно будет слушать другие три программы: "Свободу", "Би-Би-Си" и "Voice из Америки".
На это ему было немедленно заявлено, что, когда это случится, то уровень свободы будет уже так хорош, что для добычи правды и не потребуется слушать "Свободу" и пр. Короче, у нас "логически" получалось, что эти станции сами роют себе могилу, что четко согласовывалось с ленинским принципом капитализма в последней его стадией - империализмом. В итоге, мы пришли к выводу, что коммунистическое правительство просто опередило время, т.к. уже сейчас "предоставило" нам возможность НЕ слушать обреченные на вымирание станции.
Теперь этот сервис заимствован кучмовским правительством, а это уже пахнет судом, т.к. явно нарушает @copyright
Dworkin пише:
> Скажите, кто даже не имея проблем с коннектом регулярно слушает хоть какое-то Интернет, радио?! Я, например, за последний год слушал раза 3, или 2 - не помню.
Я, конечно, не пример, но у меня чуть ли не по восемь часов в сутки, как по радиоточке, потихоньку бубнит одна из четырех интернет радиостанций: укр. и русск. "Свободы" и "Би-Би-Си", а также "Эхо Москвы" (классное радио). Связь, правда,у меня быстрая и оплата не зависит от количества часов связи по интернету. Таких в Украине наберется не много, поэтому погоду эти радиослушатели не сделают.
Более того, кто все это слушает, тому и рассказывать особо не надо про кучма- и путин-ноидов. Он и сам сможет рассказать об этом кому угодно.
Итак, "логически" рассуждая, у нас опять выходит, что эти станции не нужны.
А теперь, более серьезно.
Представим себе такой новый бизнес в условиях Украины.
1. Можно разработать-заказать простейший MP3 плеер с вделанной памятью (на 8, 16, 32... Мбайтов - зависит от цены), у которого управление состоит только из "вкл/выкл", "громкость" и кнопки "skip". Размер такого плеера - меньше спичечного коробка. Он даже может быть вделан в наушник. При заказе в миллионах штук его себестоимость будет порядка трех-пяти долларов. Даже на восьми мегабайтах можно разместить в формате radio-quality около полутора часов звуковых передач.
2. В газетных киосках, на заправочных станциях и т.д. можно иметь простейшее интернет-устройство, где принимаются последние интернет радио-новости и комментарии... да и вообще - что угодно, что передается по обычному радио (например, по "Свободе"). Это опять же упрощенный, специализированный компьютер. На худой конец, киоск может не иметь связи, а получать утренние и вечерние передачи на одной флэш-карте (и иметь только компактное устройство перекачки с носителя на носитель).
Покупатель подходит к киоску и так же, как он покупает газету или бензин, "заправляет" за 5-10 секунд свой плеер желаемой радио передачей. Например, последним часовым выпуском "Радио Свобода" или полным интервью Юли газете "Наше ЦРУ".
3. Так как этот сервис в основном предназначен для людей направляющихся или уходящих с работы, то один час или даже 30-40 минут будет совсем неплохой информационной добавкой к другим видам обслуживания потенциальных антикучмистов.
Думаю, что пятисекундная зарядка плеера будет стоить ДЕШЕВЛЕ, чем любое бумажное издание. Правда, первоначально надо будет раскошелиться на несколько баксов для покупки такого специализированного более или менее продвинутого плеера. Зато на 8-ое Марта не будет болеть голова что купить.
2004.04.07 | Горицвіт
Цікава ідея. Офлайнове рознесення інтернет-радіо
Не знаю, наскільки вона прибуткова як бізнес. Потребує затрат: створення мережі, виготовлення апаратури, реклама. Невідомо, який буде попит.2004.04.07 | SpokusXalepniy
Осталась чепуха - воплотить в жизнь.
Горицвіт пише:> Не знаю, наскільки вона прибуткова як бізнес. Потребує затрат: створення мережі, виготовлення апаратури, реклама. Невідомо, який буде попит.
Так и я не знаю!
Дело в том, что весь этот "проект" для начала можно рассматривать не как самостоятельный бизнес, а как (варианты):
а) не такой уж и дорогой инструмент политической агитации; сравните с покупкой эфирного времени, печатание брошюр, изготовление транспарантов и пр.
Правда, ситуация будет несколько напоминать анекдот о Рабиновиче, которому дали распространять листовки, а он их... продавал.
б) как рекламу самих радиостанций; такое, некое "навязываемое" прослушивание самых интересных передач с тем, чтобы приручить слушающих к самим станциям, где уже без кормящей матери-рекламы не обойтись.
в) собственно, в сами записываемые передачи на плеер может быть тоже вставлена реклама - например, для плееров, выдаваемых бесплатно; или автоматически удаляемая - для плееров, за которые запалчено наличняком.
P.S.
об эффективности и прибыльности нового бизнеса очень трудно сказать что-либо заранее. Хотя теоретиков наберется предостаточно, которые разложут все по науке и покажут будущее сумасщедшее развитие, в то время как другие - абсолютную бесперспективность.
Наглядный пример - альтернатива-конкурент государственных почтовых перевозок в США - знаменитая служба FedExpress.
Она за день обслуживает столько клиентов, сколько вся почтовая служба Украины за месяц. Акции этой компании стоят сейчас около $70 за штуку. А сама компания считается надежной - дай бог каждому так.
Так вот. Эта компанию изобрел один студент менеджерского факультета, который представил проект такой службы в качестве курсовой работы. На защите он получил за неё оценку "С" (три балла) и ведро критики со стороны знающей и опытной профессуры.
Закончив университет он "просто" воплотил свой проект в жизнь. На его месте так поступил бы каждый
2004.04.07 | SpokusXalepniy
И ещё. Маленькая загадка-дополнение. Не по теме.
В сообщении выше ("осталась чепуха...") я упомянул службу FedEx - альтернативу почтовому ведомству США. Есть ещё UPS - конкурирующая на равных с FedEx.Здесь интересен принцип их работы.
Они гарантируют, например, доставку важной почты на следующее утро, если вы отправили корреспонденцию до 17 часов предыдущего дня. Стоит это дороговато. Но интересен главный принцип, на котором построена такая почтовая доставка воздухом.
Ну, например, как будет доставляться важный пакет, посланный из Вашингтона в Бостон? По какому главному принципу? Как вы думаете?
Ещё интересны нюансы почтовой доставки по земле (это стоит значительно дешевле). Например, доставка из Нью-Йорка в Лос Анжелес (с одного побережья до другого).
Труд дальнобойщика стоит немалых денег, а тут ещё получается, что он должен каждый раз НЕ БЫТЬ дома (в семье) неделями - пять суток туда и пять обратно. Небольшой отдых... и опять то же самое.
Как, по вашему, этот вопрос решается в рамках этих служб? В смысле - у тупоголовых, необразованных американцев?
2004.04.07 | Максим’як
Re: Все залежить від кілометражу.
А скільки від Нью-Йорку до Бостона? Якщо більше, ніж 600-800 км, то потрібна авіація, а так можна обійтися автоперевезеннями.У 18 годині контейнер на Бостон вже готовий до відправки. наступного дня у 4 ранку контейнер у Бостоні, через дві години маленкі бусики із посилками вже об"їжджають клієнтів. До години 12 все роздано і починається збір тими ж бусиками посилок з Бостона на всі інші кутки США. У 18 годині ці посилки вже везуть дальнобойщики по всій США, щоб на 4 ранку встигнути у місто призначення.
Здається, так.
2004.04.07 | Горицвіт
Re: И ещё. Маленькая загадка-дополнение. Не по теме.
SpokusXalepniy пише:> Ну, например, как будет доставляться важный пакет, посланный из Вашингтона в Бостон? По какому главному принципу? Как вы думаете?
Не знаю. Дуже загальне питання.
> Ещё интересны нюансы почтовой доставки по земле (это стоит значительно дешевле). Например, доставка из Нью-Йорка в Лос Анжелес (с одного побережья до другого).
> Труд дальнобойщика стоит немалых денег, а тут ещё получается, что он должен каждый раз НЕ БЫТЬ дома (в семье) неделями - пять суток туда и пять обратно. Небольшой отдых... и опять то же самое.
> Как, по вашему, этот вопрос решается в рамках этих служб? В смысле - у тупоголовых, необразованных американцев?
Не знаю, не вивчав. Можу запропонувати свої варіанти:
(1) Сім'я їздить разом з ним
(2) Більше йому платити;
(3) Один раз на далекі рейси, і потім довший час на місцеві;
(4) Взагалі нема рейсів, а пакети доставляються з попутними машинами. – цей варіант мені подобається найбільше.
2004.04.08 | vvs2
Простая отгадка.
Доставка по воздуху (авиа) на территории США осуществляется по следующему принципу.В каждом штате и/или мегаполисе есть развёрнутая сеть локальных пунктов FedEx (Federal Express) и UPS (United Parsel Service). Эти локальные пункты в основном franchise - покупаемый готовый бизнес, работающий по заранее оговариваемым правилам. Там принимают к отсылке корреспонденцию (бандероли, посылки...) и для FedEx, и для UPS, и даже для обычной почты (чуть дороже стоит, чем в государственных почтовых отделениях).
По-моему, два раза в день почта сортируется по мешкам/контейнерам. Каждый контейнер - название штата или мегаполиса, куда адресована корреспонденция.
Эти контейнеры отвозят на машинах в главные центры FedEx и UPS, находящиеся обычно неподалёку от аэропорта. Схема одинакова, поэтому рассмотрим только FedEx.
Ничего необычного пока нет. Однако дальнейшая история пересылки меня когда-то удивила.
Все заранее отсортированные по штатам мешки загружаются в ОДИН самолёт, принадлежащий компании. На этом этапе особые "любители" Америки разносят первую весть по миру о легендарном американском тупоумии и необразованности: дикари сначала сортируют, а потом сваливают все это в один самолет.
Этот самолёт летит в какой-то центральный штат, кажется, в Небраску.
Туда же к определенному времени прилетают точно такие же самолеты из других штатов. Прямо на аэродроме они вытаскивают свои контейнеры с корреспонденцией. Объезжая ряд выложенных на обозрение "товаров", представитель каждого штата грузит на свой автокар контейнеры предназначенные именно для этого штата. Так делают все "летчики" и получается, что через час все самолеты уже готовы вылететь обратно, т.к. они уже заполучили корреспонденцию в свой штат от всех других штатов.
Отмечать это событие не положено и они немедленно вылетают домой. Все это - полеты туда и обратно + обмен - занимает не больше восьми часов.
дальше работа идет на локальном уровне - доставка автомобилями компании внутри арии.
Ясно, что в этой суперпростой схеме есть свои нюансы, типа для больших штатов наличесвуют два и даже три центра и, соответственно, самолета, а очень маленькие штаты организационно-присобачены к ближайшим центрам из другого штата.
Жаль, только, что глашатай, по уши занятый распространением вести о врожденной тупоголовости американцев, никак не может попасть на вторую серию этого кинофильма о доставке корреспонденции.
________
Да, но как же происходит более долгая, но и более дешевая доставка между штатами по земле. Дальнобойщику надо пилять на машине, например, с Атлантического побережья к Тихоокеанскому и обратно - это будет недели две с учетом отдыха, сна, еды и пр.
Вопрос - а как же жены, дети... Ведь через день надо опять ехать? Наконец, зарплата за такую работу должна быть раза в два выше, чем для обычного водителя.
здесь принцип такой.
Как уже говорилось, по всей территории США разбросаны центры этих компаний, которые обычно базируются возле аэродромов. Центры расположены так, что между ними примерно восемь часов езды на автомобиле по хайвэю. В каждом из таких центров происходит пересортировка корреспонденции - перегрузка и догрузка машин по направлениям.
Теперь принцип "дальнобойщиков" легко рассмотреть на примере перевозки из одного центра к ближайшему другому, находящемуся обычно в другом штате.
Из центра в Калифорнии выезжает водитель с корреспонденцией по направлению на восток, и едет поэтому в штат Невада. В то же время из центра в Неваде едет такая же машина в Калифорнию для доставки почты в этот штат.
Водители встречаются на хайвэее, проехав примерно половину пути - около четырех часов. В этом месте они просто пересаживаются с одной машины на другую и... каждый едет обратно к своей жене и детям, но на "чужой" машине. Ясно, что все машины у компании совершенно одинаковые.
Вот и вся "дальнобойность" водителей. Правда, есть ночные смены, т.к. такой обмен происходит по два раза в сутки. Получается, что почта идет днем и ночью практически без остановок (если не считать перезагрузки в центрах компании).
Так в США берегут главную ячейку общества - семью. А вот для чего? Дык, так для того же, чтобы выращивать новые поколения тупоголовых.
2004.04.08 | SpokusXalepniy
Это было мое сообщение - Spokus. (-)
2004.04.08 | Riesenschnauzer
Re: Простая отгадка.
Хе-хе.. ТОт, кто это придумал и сумел воплотить безусловно не тупоголов, и возможно дети его тоже не тупоголовые. Но вот спросите у шофера сколько штатов в Штатах и тем более попросите показать их на немой карте и скорее всего он не покажет и половины. Там людей, которые такое умеют в "Кунсткамере" снимают на видео. А тот, кто придумал Федерал Экспресс - безусловно покажет, могу поспорить2004.04.08 | SpokusXalepniy
Могу поспорить?
Riesenschnauzer пише:> Хе-хе.. ТОт, кто это придумал и сумел воплотить безусловно не тупоголов, и возможно дети его тоже не тупоголовые. Но вот спросите у шофера сколько штатов в Штатах и тем более попросите показать их на немой карте и скорее всего он не покажет и половины. Там людей, которые такое умеют в "Кунсткамере" снимают на видео. А тот, кто придумал Федерал Экспресс - безусловно покажет, могу поспорить
как раз по данному вопросу лучше не спорить (средний американец имел работу в нескольких штатах и пересекал Америку на своих четырех, перетаскивая за собой всю мебель и домашнюю утварь).
Хотя я согласен, что на вопросы такого плана - простые с точки зрения нашего мировоззрения - многие американцы не ответят.
Это опять же только первая серия двухсерийного фильма. Выводы по ней делать не следует. Вы легко можете заметить то, чего они не знают. Но вам трудно догадаться о том, что знают они такого, чего вы не знаете. Ведь в таком случае вы даже не сможете сформулировать вопрос. Вот в чем беда!
На этом форуме я уже когда-то говорил о чем-то похожем. Повторю эту реальную историю о суде присяжных. Почему о присяжных? да потому, что лучшего примера о среднем американце невозможно себе представить.
В суд присяжных отбираются люди при помощи... компьютера методом случайной выборки из массива граждан данного округа. Учитывается только, чтобы в выборку не попал человек больше, чем один раз в год.
Поэтому в присяжных присутствуют невообразимая гремучая смесь национальностей, рас. возрастов, специальностей, образовательных уровней, половых предпочтений, и пр.
И вот, в группу таких присяжных попал один "из наших, из поляков, из славян". Парень довольно не глупый, недавно получил гражданство, приехал в Америку уже с хорошим университетским образованием, ну, короче, сколько штатов в штатах, он уж как-нибудь ответит. Остальные присяжные были как всегда разношерстные и скорее уступали ему в образованности (понимаемой в нашем контексте).
Всем им судья раздал текущее дело для ознакомления. Самое рядовое обыденное дело. Суть его заключалась в том, что год назад один водитель сбил женщину, которая выскочила на перекрестке на красный свет. Скорость машины была начальная, но женщина получила перелом ноги, попала в больницу, и через пару месяцев все улеглось встало на свои места. Полиция на месте происшествия зафиксировала ее неосторожное поведение, а страховка водителя полностью согласилась с его невиновностью в инциденте. С того момента прошел год и женщина подала иск на водителя, по поводу компенсации. Деталей не помню. Да и не в них суть.
Судья, как это положено, перед началом слушания зашел в комнату присяжных, рассказал несколько обязательных напутствий и задал каждому один и тот же, довольно формальный вопрос: "Ну, как считаете, какое ваше мнение, виноват ли водитель?"
И надобно ж беде случиться, что первым на этот вопрос отвечал "наш" человек. Он и сказал точно по-нашему. Вернее, пробурчал нечто себе под нос в том духе, что: "чего, мол, [бля] пристаёшь! судебное разбирательство покажет кто виноват, а кто прав! ишо мантию надел!" (вольный перевод - мой, но за суть ручаюсь - SpokusHalepniy)
Судья, выслушав более короткие и, конечно же, менее образованные ответы остальных присяжных, снова обратился у "нашему" человеку.
А теперь вопрос к вам - как вы думаете, что предпринял судья (кстати, чернокожий) по отношению к нему?
2004.04.08 | Горицвіт
Re: Простая отгадка.
ага. цікаво.А цей глашатай тупоголових чи туроголовий глашатай, з яким ви полемізуєте, – це якась реальна особа?
2004.04.08 | SpokusXalepniy
Глашатай - это, как у боксера груша. :)
Горицвіт пише:> ага. цікаво.
Я рад, что было "цікаво", что есть люди, которые, как и я, способны удивляться казалось бы на пустом месте. Таких цікавостей я знаю очень много, потому что чем больше я перебываю в Америке, тем больше всматриваюсь и удивляюсь какой-то необычной (для меня) логичности и простоте(!) этой жизни. Сколько раз я ловил себя на том, что вот, наконец, подметил дурость настоящую, не хуже отечественной, такую. которую я могу разбить в пух и прах! К сожалению, почти каждый раз в итоге оказывалось, что никакой глупости нет, а есть совсем наоборот - исключительная логичность, функциональность и оптимальность.
> А цей глашатай тупоголових чи туроголовий глашатай, з яким ви полемізуєте, – це якась реальна особа?
Да таких реальных особ - легион. Оглянитесь вокруг. Только и мелькают выражения, типа: "недоумки", "тупоумные америкосы", "малограмотные янки" и пр.
То ли дело - у нас. Ну, короче, "...мой сосед по камере, там Мао делать нечего вообще".
2004.04.08 | Горицвіт
Re: Глашатай - это, как у боксера груша. :)
SpokusXalepniy пише:> Да таких реальных особ - легион. Оглянитесь вокруг. Только и мелькают выражения, типа: "недоумки", "тупоумные америкосы", "малограмотные янки" и пр.
> То ли дело - у нас. Ну, короче, "...мой сосед по камере, там Мао делать нечего вообще".
Правда? В житті (за межами цього форуму) я рідко таке чую. Останній раз чув від дівчат, які вчилися в Штатах на MBA. Що, мовляв, америкоси таки справді тупі, набагато тупіші за наших хлопців
2004.04.07 | Dworkin
Очень смешно :)
Мне кажется, Вы слишком углубились в технические изыски.По-моему, технически проще и финансово дешевле будет сменить на Украине власть, на такую, которая не помешает слушать любимые станции
2004.04.07 | SpokusXalepniy
Ответ такой же...
... как и меммаджем выше.Dworkin пише:
> По-моему, технически проще и финансово дешевле будет сменить на Украине власть, на такую, которая не помешает слушать любимые станции
Осталась чепуха - воплотить альтернативный проект в жизнь.
2004.04.07 | Горе з розуму
Ура, "Радіо Рокс" уже в ефірі
відбувається поступове повернення "репресованих" радіостанцій. Може і "Свобода" на "Довіру" повернеться?;))2004.04.07 | Максим’як
Re: Мудрий хлопець! Мав би ти гроші... (-)
2004.04.06 | Українець, громадянин України
Re: Он только не сказал, на какой волне!
IMHO, "Континент" дійсно з'явиться в інтернеті... Лише так можна швидко і без значних капіталовкладень та всупереч спротиву влади розпочати трансляцію "на всій території України".Хоча, очевидно, медведчук
Щодо коротких хвиль, то це потребує значних капіталовкладень.
2004.04.08 | Горицвіт
Інтерв'ю Шолоха повністю (/)
Сергій Шолох: “Політичний притулок – це не майбутнє”Понад місяць немає в ефірі Києва радіостанції „Континент”. Разом з нею з частоти 100,9 FM зникли закордонні інформаційні мовники і Громадське радіо. Порожньою залишається музична ніша, яку понад 10 років займав „Континент”.
Так скінчилося протистояння між директором радіокомпанії та владними структурами, які вважають, що той мовив незаконно. Судова тяганина в Україні тривала більше трьох років, а гучні заяви „Континенту” почули навіть у Європейському суді, де справа перебуває й досі. Десь в Європі переховується директор і власник станції Сергій Шолох, який, до речі, до цих пір переконаний, що не порушив жодного закону в своїй роботі, а всі проблеми станції були створені штучно - політиками... Деякі з них, згадує Шолох, зробили собі на „Континенті” не погану рекламу, однак, в скрутну хвилину навіть не відповіли на лист. Попри це, директор у вигнанні збирається відновити мовлення радіостанції ще до літа і переконує, що цьому не завадять бажання чи не бажання чиновників. Про це та інше він розповів журналісту Громадського радіо.
Дмитро Драбик: Сергію, Ви вже більше місяця живете за кордоном. Чи не хочете повернутись в Україну, як себе почуваєте?
Сергій Шолох: Сумно, тому що не розумію навіщо я закордоном. Сумно, тому що я не знаю, що я робив поганого до України, для українців, для моїх слухачів. Сумно, тому що я не порушив жодного закону. Чому я мусив виїжджати? Хоча, Микола Вересень в своїй статті написав, що Шолох порушив усі закони, я зможу за півгодини довести йому, що я не порушив жодного закону. Я з 1996 року працював консультантом комітету свободи слова у Верховній Раді, брав участь у написанні багатьох законів, я орієнтуюсь у українському законодавстві досить нормально і згоден посперечатися з будь-яким юристом, не будучи сам юристом, і переконаний, що я доведу, що я не порушив жодного закону. Формального українського закону. Те, що я робив я намагався робити щиро. Я не думаю, що зробив погане радіо. Було досить слухачів. Чому я змушений бути закордоном – не розумію. Чому мені треба починати життя спочатку – не розумію. У мене все в Україні є: квартира, все... Чому мені треба зараз починати це? Сумно...
Дмитро Драбик: А за які гроші живете? Працюєте?
Сергій Шолох: Абсолютно нічим не заробляю гроші. Можу сказати на ті чутки, що там ходять, я не звертався до жодної країни, до жодного посольства, до жодної організації про ніякі притулки, про ніякі статуси. Офіційно я знаходжуся у відрядженні. Де шукаю можливості відкрити нові проекти для України, що я дійсно роблю. Прибутків немає абсолютно ніяких. Прибутки від діяльності радіо „Континент” припинились. Живу я і моя родина на те, що у нас лишилося від того, що змогли зекономити за, буквально, останні кілька місяців. Це дуже обмежені фонди.
ДД: Сергію, чи відчуваєте ви підтримку з України? Моральну, а, можливо, матеріальну?
СШ: Моральну підтримку відчуваю від друзів і родичів. Матеріальну – звертався, не отримав ні від кого абсолютно. Чесно, дуже непокоїть як жити далі. Ті фонди, які вдалось зберегти тануть щодня. Прибутків, поки що, немає. Була спроба звернутись до тих людей, із якими працював, яким допомагав, які на проблемі „Континенту” „пропіарили” трошки. Відповіді не отримав. Образливо. Чесно, не сподівався, що не буде, навіть, відповіді. Коли звернувся до друзів політиків із тим, що ось так сталося, що я не сподівався, що „Континент” припинить мовлення. Я думав, що буде мовлення, я буду із закордону їм керувати, якось це буде відбуватись більш-менш, але так сталося, що все зупинилося. Я написав листа. Якби вони хоч відповіли, що Сергій, вибач, зараз всі гроші скеровані на вибори, чи щось таке. Просто жодного листа у відповідь.
ДД: Очевидно, мова йде про частину української опозиції. Свого часу Олександр Мороз, скажімо так, піклувався справою „Континенту”. До нього було це звернення?
СШ: До нього було звернення не пряме, а через його перших помічників. До “Нашої України” звертався теж не прямо до Ющенка, а через близьких людей. Чесно скажу, після того, як не отримав відповіді від цих, я не став звертатися до Юлії Тимошенко. Може вона би відреагувала інакше. Не знаю, не звертався. Не хотілося зневірюватися взагалі у всьому.
ДД: Чи не збираєтесь просити політичний притулок у якоїсь із західних країн?
СШ: Політичний притулок – це не майбутнє. Майбутнє – це зміни в Україні й повернення туди і відбудова України нормальної. Політичний притулок – це якщо в Україні нічого восени не відбудеться. Якщо прийде до влади той же самий режим, можливо з іншим забарвленням, але якщо не відбудуться демократичні вибори, якщо не прийде демократично обраний президент, тоді туди я не повернуся, я буду шукати продовження свого життя десь в іншій країні.
ДД: Сергію, чому ви втекли за кордон?
СШ: Причина була така, що мене попередили, коли мене намагалися затримати в суботу начебто працівники міліції, які представились працівниками печерського відділу міліції. Я від них утік. Наступного дня я зустрівся із своїм знайомим, який працював у печерському відділені, але зараз на пенсії. Я в неділю в ранці з ним зустрівся, розповів ситуацію. Він ще у вечорі зі мною зустрівся й розповів, що, дійсно, була постанова на примусовий привід на суботу. На понеділок, на 10 ранку була друга постанова, а після третьої постанови, якщо я не з’являюся, мене можуть оголосити в розшук. Після того я вже не зможу перетнути кордон, бо на всіх кордонах буде моє прізвище. Він мені рекомендував виїжджати в понеділок. Він просив, казав мені – тікай у понеділок, тому що не виключено, що на середу буде третій примусовий привід – ти не з’явишся й одразу дають у розшук і все – ти не втечеш. Крім того, він попередив, чому мене викликали на суботу. Завжди відбувається так, що викликають в суботу у вечері. Саджають у камеру. У суботу, неділю немає відповідального. Є якийсь черговий, якого завжди можна покарати адміністративно. Саджають у камеру і готують на понеділок на зустріч. Що таке готують, поясню. Весь час луплять, не дають спати, не дають їсти. І у понеділок приходить добрий дядечко, який робить пропозицію. Якщо ти не готовий до цієї пропозиції у тебе є два виходи: або повернутися в камеру, де будуть лупити і не давати спати, або ж погоджуватися. Тому було прийнято рішення виїхати.
ДД: Якими були підстави для вашого можливого затримання?
СШ: Я не бачив жодного документу, але мені сказали, що заведена кримінальна справа. На той час уже була вереснем місяцем, в якій мене звинувачували в тому, що я займаюся підприємницькою діяльністю, не маючи ліцензії на вид діяльності. Чомусь ставилося мені зайняття підприємницькою діяльністю із 1997 року. Не з того часу, коли українська влада вважає, що скінчилась ліцензія – це 2000 рік. Не з того часу, коли завершився останній Верховний суд – це 2003, а саме з 1997.
ДД: Це - неофіційна інформація?
СШ: Так, це неофіційна інформація. Я не бачив жодного документу. Так мені мій друг розповів. А за законом, якщо за цей час пройшло по рахункам більше 17 тисяч гривень, це вважається в особливо крупних розмірах, а це означає від 5 до 7 років із конфіскацією.
ДД: Якщо справу відкрили у вересні, то чому лише навесні намагалися вас затримати, як гадаєте?
СШ: Відверто кажучи, я думаю, що все робилося в останні роки не для того, щоб закрити радіо „Континент”... Я дуже довго думав, хто я такий? Я – Сергій Шолох, маленька людина. За мною немає ні політичної сили, ні фінансових магнатів. Я дуже легко відбивався від усіх „наїздів”. Усі ці роки „наїзди” були не рідкі. То прокуратура, то податкова поліція, то податкова адміністрація, то ще щось. І мені вистачало буквально кілька заяв у пресу кинути, відкритий лист президенту, чи щось таке, і все це стихало. Я постійно думав: невже так легко боротися із системою? Важко було в це повірити. Власне зараз я зрозумів, що відбувалося. Політична сила, яка називається СДПУ(о), це вже майже не викликає сумнівів, практикує наступний метод: вони беруть якісь розкручені бренди і торгові марки, працюють над тим, щоб їх підборкати під себе і вдихають у них свій дух. Я думаю, що всі ці наїзди протягом останніх років, це вони штучно робили мені PR. Вони робили з „Континенту” опозиційну станцію. „Наїхавши”, вони знали наперед, що я буду робити. Що я буду йти в пресу, що я буду здіймати шум. Таким чином більше і більше підіймався рейтинг, більше й більше підіймалася довіра до станції, так як вона опозиційна. І вони планували кінець кінцем використати цю станцію для себе. І оце прийшов той момент, коли, врешті-решт, вони завели кримінальну справу. Зараз уже треба було діяти, тому що до виборів залишилося не так багато часу. І їм треба було просто взяти мене, посадити в камеру, показати мені мою перспективу скільки я буду сидіти і що буде зі мною і зі станцією. І я просто змушений би був погодитися на те, щоб працювати на них.
ДД: А якби не вдалося залишити Україну, як, на вашу думку, розвивалися би події навколо радіостанції „Континент”?
СШ: Чесно, якби мені не вдалося втекти, то я не виключаю, що вони б знайшли такі аргументи, що я просто нікому би нічого не сказав. Я тихо би працював на цю силу. Ніхто нічого не помітив би нічого в ефірі. Відразу. Тихенько б почали з’являтися нові випуски новин із новими акцентами, поступово почали б зникати „Громадське радіо”, „Бі Бі Сі”, „Голос Америки”, інші. Планувалося так, що станція стане проукраїнською, патріотичною, націоналістичною, де будуть акценти на те, що Захід роздмухує скандали довкола України для того, щоб вона була слабка, а нам потрібно будувати націю... І так далі. Вони хотіли використати це. Тому вони йшли до того, щоб зараз узяти мене і зробити своє чорне діло.
ДД: Якщо це був багаторівневий план, то тоді не зрозуміло, чому станцію взагалі закрили. Фактично, ці люди, про яких ви говорили, залишилися ні з чим.
СШ: Тому це і відбулося, що коли я втік, і вони зрозуміли, що я просто їх обвів кругом пальця, тому що я був попереджений, і коли зі мною зустрічалися в барі Воротнік і Самбур, у мене вже був квиток в кишені, я вже знав, що вони планують, я просто обіграв їх. Коли вони це збагнули – це був просто акт помсти. Просто показати, що навіть коли Шолох утік, ми все одно крутіші за нього, ми знищимо його бізнес. Тоді вже станція стала їм не потрібна. Вони це могли зробити три роки тому. Не обов’язково це було робити з міліцією чи Укрчастотнаглядом. Могли просто забігти пацани з бітами і розтрощити все обладнання. Потім би приїхала міліція, завела кримінальну справу, опечатала б усе і довго б вела розслідування, а станція би не працювала. Це могли зробити в будь-який день. Але вони тримали цю станцію і розкручували її для себе. Але коли вони зрозуміли, що мене фізично немає, значить вже вони не зможуть це викрасти, вони просто її закрили. Миттєво.
ДД: Ви вжили слово „бізнес”. Наскільки привабливою фінансово була радіостанція „Континент”?
СШ: Бізнес був невеликий. Це була єдина станція і все. У мене не було більше ніякого бізнесу на той час. Довгий час, коли я зайнявся радіо – я позбувся поступово всього іншого бізнесу. Тому на мене було важко давити. Але саме радіо – це був досить прибутковий бізнес. Я можу сказати, що в грудні місяці, це останній місяць, звіт якого я пам’ятаю, ми заплатили в бюджет податку біля 30 тисяч гривень. Це в бюджет податку. Хай покаже мені Борис Холод чи будь хто інший будь-яку мережеву станцію в Україні, яка платить такі податки. Немає. У мене не було ніяких тіньових розрахунків. У мене люди отримували гроші офіційно під розпис, без конвертів. Я не скажу, що я мав великі гроші. Я не звик „жирувати”, але достатньо було для життя, для родини, для дітей і для працівників.
ДД: Якщо за цією справою стоять серйозні люди, то, що їм заважає приїхати до вас закордон і переконати у своїх поглядах?
СШ: Приїжджали сюди. Намагались дзвонити. Я відмовився від зустрічі. Переконати мене не вийде. Вони чітко знають, що на Заході вони не зможуть мене взяти, тому що... Єдине вони можуть просто мене знайти і тупо вбити. Але це вже скандал, який ні до чого не приведе. Мети вони не досягнуть. А спробувати мене заарештувати й вивести у них не вийде, тому що я звернусь до першого ж поліцейського. Вони тут не можуть легально працювати. Вони не можуть звернутися до будь-якої західної країни, де я буду знаходитись, з тим, щоб мене видали. Тому що треба це обґрунтувати. Якщо, навіть, мене візьмуть „у темну” десь, то їм треба перетнути кордон.
ДД: Чи не дає змоги відкрита кримінальна справа зробити все у межах закону?
СШ: Вона заведена незаконно. Тому що згідно Конституції, 9 статі Конституції України, останньою судовою інстанцією в Україні є Європейський суд із прав людини. Справа там знаходиться. І, згідно закону, якщо Європейський суд із прав людини прийме негативне для мене рішення, от після того наступного дня я мушу виконати це рішення і припинити мовлення. Якщо я не припиняю, то з того дня я порушую закон. До цього дня я можу й маю право працювати, заробляти гроші. Так що та справа виїденого яйця не варта і якщо вони звернуться з цією справою до будь-якої країни з проханням мене видати, то це просто, навіть, розглядатися не буде.
ДД: До речі, на якій стадії справа „Континенту” у Європейському суді?
СШ: Вона вже на останній стадії. Вона має бути розглянута у найближчі кілька місяців і тому вони теж поспішали. Тому що вони розуміли, що якщо буде розглянуто і прийнято рішення, і після того вони розгромлять станцію – це вже скандал на європейському рівні. Тому вони і намагалися зробити вигляд, що вони не в курсі, що там знаходиться справа. Я знаю, що в останніх доповідях Лавріновича, де він перераховував справи, які знаходяться на розгляді, він не згадував справу „Континенту”. Не думаю, що він не знає. Я знаю, що вже пішла стадія, коли українська сторона має відповідати на запитання Європейського суду, але вони роблять вигляд, що вони не знають.
ДД: Сергій, якщо Європейський суд ухвалить рішення на вашу користь, чи відновить мовлення „Континент”?
СШ: Шанси є. Але за це треба буде дуже сильно боротися. Тому що Європейський суд не ухвалює рішення, які зобов’язують українську владу щось робити. Інше питання, що з’явиться політична підстава надалі говорити про це. Крім того, що буде прийнято рішення про те, що Україна порушила мої права, ще буде прийнято, я сподіваюся, рішення про матеріальне відшкодування. Досить велике буде виставлення Україні. І там уже, незалежно від того є закон про виконання рішення, немає закону про виконання рішення, але я отримаю досить нормальну суму у вигляді відшкодування за всі ці роки, що творили з „Континентом”. І це мені трошки відкриє двері для подальшої роботи. „Континент” буде відновлено. „Континент” буде працювати в іншому режимі. Але він буде працювати в тому ж самому форматі, із тими ж самими партнерами, включаючи „БіБіСі”, „Громадське радіо”, всі „Голоси”. Він буде працювати в Україні.
ДД: У який спосіб?
СШ: Я дуже вдячний інженерам, які розроблюють технології. І ці технології йдуть попереду політичних рішень і політики. Я тут попрацював із „технарями” і є способи запустити знову „Континент” і бажання чи не бажання української влади тут не буде грати абсолютно ніякої ролі.
ДД: А територія мовлення? Київ чи вся Україна?
СШ: На всю Україну. Але це принципове питання. „Континент” буде працювати. Як це буде зроблене – поки не хочу говорити. Я не хочу зараз розкривати все, але робота ведеться, і це буде зроблене. Можу сказати, навіть, до літа.
ДД: Це буде станція з базою в Україні чи закордоном?
СШ: Технології зараз настільки потужні й універсальні, що я можу керувати станцією хоч із Бенгладешу. Власне останні півроку станція працювала віртуально. Скажімо, в цьому році, до мого виїзду, я був на станції фізично 3 рази. Я привчав людей працювати віртуально. Я керував станцією по Інтернету, по телефону. Коли потрібно було вирішувати питання, ми зустрічалися в кафе. Намагалися менше там з’являтись, щоб люди самі знали роботу і працювали. Інтернет – це унікальна штука. Не треба мати офісу, не треба мати студій. Усе можна роботи по Інтернету. Десь із середини літа минулого року ми працювали віртуально. Тобто ми в принципі готові до цього.
Дякую за розмову. Успіхів.
http://radio.org.ua/reports/?id_numb=20396