ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ Патріарха Київського і Руси-України ФІЛАРЕТА
04/09/2004 | Баптист
ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА
преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви Київського Патріархату
Дорогі браття і сестри!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Святий Іоан Золотоустий у своєму слові на Пасху закликає всіх людей до радості. Він говорить: “Увійдіть всі в радість Господа свого... Багаті й бідні, один з одним святкуйте! Стримані й ліниві, день вшануйте! Ті, що постилися, і ті, що не постилися, - веселіться сьогодні!” Пасхальна радість повинна наповнити всіх і все.
Чому цього дня повинен радіти весь людський рід? Тому що Христос воскрес і переміг смерть.
Чому ж ми радіємо в пасхальні дні? Тому, що Ісус Христос, оновив у Собі людську природу. Він знову з’єднав після смерті душу і тіло.
Маючи вічне майбутнє і радіючи з цього, ми не повинні забувати і про наступне: воскреснуть усі — і мертві, і живі, і ненароджені, але доля всіх буде різною. Одні будуть блаженствувати у славі Божій, а інші страждатимуть у царстві зла. Кожна людина вільно обирає своє вічне життя на землі. Сенс земного життя в тім і полягає, щоб тут обрати своє грядуще. Тепер наше майбутнє залежить від нас. Христос Спаситель усе зробив для нашого спасіння. Хочеш мати вічне блаженство, обирай віру і любов до Бога і ближніх. Не хочеш?! Твоя справа, чоловіче! Тобі Бог дарував свободу і не порушує її. Але пам’ятай, що вічне життя є і суд Божий також;!
Дорогі браття і сестри! У цей радісний день — день перемоги життя над смертю — сердечно поздоровляю вас і наших співвітчизників-українців у діаспорі з найбільшим християнським святом — Воскресінням Христовим.
Усе зло світу перемагається таїною Воскресіння Христового, і під його промінням зникають страждання, хвороби і людська несправедливість, бо Христос переміг гріх і смерть! Воскресіння Христове надає віруючим впевненість в остаточній перемозі добра над злом, у вічному торжестві добра. Підносячи молитви до Господа нашого Ісуса Христа, благаймо Його, щоб Він благословив нашу славну Україну, відкрив людям двері духовного оновлення, дарував народам світу мир. Будемо постійно молитися, щоб Господь воскресив наші душі й послав у наші серця любов, яка є основою земного і вічного життя.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами! Амінь.
Воістину Христос Воскрес!
Пасха Христова, 2004 рік, Київ
ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський і всієї Руси-України
преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви Київського Патріархату
Дорогі браття і сестри!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Святий Іоан Золотоустий у своєму слові на Пасху закликає всіх людей до радості. Він говорить: “Увійдіть всі в радість Господа свого... Багаті й бідні, один з одним святкуйте! Стримані й ліниві, день вшануйте! Ті, що постилися, і ті, що не постилися, - веселіться сьогодні!” Пасхальна радість повинна наповнити всіх і все.
Чому цього дня повинен радіти весь людський рід? Тому що Христос воскрес і переміг смерть.
Чому ж ми радіємо в пасхальні дні? Тому, що Ісус Христос, оновив у Собі людську природу. Він знову з’єднав після смерті душу і тіло.
Маючи вічне майбутнє і радіючи з цього, ми не повинні забувати і про наступне: воскреснуть усі — і мертві, і живі, і ненароджені, але доля всіх буде різною. Одні будуть блаженствувати у славі Божій, а інші страждатимуть у царстві зла. Кожна людина вільно обирає своє вічне життя на землі. Сенс земного життя в тім і полягає, щоб тут обрати своє грядуще. Тепер наше майбутнє залежить від нас. Христос Спаситель усе зробив для нашого спасіння. Хочеш мати вічне блаженство, обирай віру і любов до Бога і ближніх. Не хочеш?! Твоя справа, чоловіче! Тобі Бог дарував свободу і не порушує її. Але пам’ятай, що вічне життя є і суд Божий також;!
Дорогі браття і сестри! У цей радісний день — день перемоги життя над смертю — сердечно поздоровляю вас і наших співвітчизників-українців у діаспорі з найбільшим християнським святом — Воскресінням Христовим.
Усе зло світу перемагається таїною Воскресіння Христового, і під його промінням зникають страждання, хвороби і людська несправедливість, бо Христос переміг гріх і смерть! Воскресіння Христове надає віруючим впевненість в остаточній перемозі добра над злом, у вічному торжестві добра. Підносячи молитви до Господа нашого Ісуса Христа, благаймо Його, щоб Він благословив нашу славну Україну, відкрив людям двері духовного оновлення, дарував народам світу мир. Будемо постійно молитися, щоб Господь воскресив наші душі й послав у наші серця любов, яка є основою земного і вічного життя.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами! Амінь.
Воістину Христос Воскрес!
Пасха Христова, 2004 рік, Київ
ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Відповіді
2004.04.09 | Володимир ФРАНЧУК.
Цікаво для тих, хто хоче святкувати Великдень як треба.
УКРАЇНСЬКА ТРАДИЦІЯВЕЛИКДЕНЬ
В українців, на відміну від росіян, назва «пасхи» не прижилася настільки, щоб називати її цим окремішнім словом. Скоріше словом «паска» називають випечений з любов’ю, вишуканою особливістю та прикрасою святочний хліб-коровай. Українська назва цього свята – Великдень, є продовженням останнього, «страсного» тижня, коли після розп’яття і Воскресіння., Господь об’явив Себе всьому людству задля його спасіння. Це - найвеличніше свято року, з яким переплелися і наші християнські звичаї і традиції, безпосередньо сьогодні пов’язані з Православною Церквою.19 червня 325 року 1 Вселенський собор у Нікеї визначив час святкування Пасхи для християн. Святкувати Великдень заповіли й апостоли Христа: „Очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений. Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистоти та правди! (1 Кор.,5:7-8).
Традиції цього величного для всіх християн свята прийшли до нас здалеку. Так, звичай цілувати один одного, “христосуватися», - це заповів нам апостол Павло: «вітайте один одного святим поцілунком...!» (Рим., 16:16). При цьому вважалося, хто поцілує, вітаючи словами «Христос воскрес!», – уподібнюється учням Христа. Ще й досі старі люди на Поліссі й Волині кажуть, що на Великдень, як зустрінеш якого чоловіка, хоч і незнайомого, поклонись і привітайся. У цей день гріх не вітатися навіть з ворогом. Традиція вітатися навіть не в святкові дні збереглася й досі.
ЄВАНГЕЛЬСЬКА ВІСТКА
Євангельська блага вістка про воскресіння Ісуса Христа – найголовніша і є центральною у всіх оповідях Євангелістів Матвія, Марка, Луки та Івана. Нею оживлений весь Новий Заповіт, як вияв великої любові до всього людства Бога Творця: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів.,3:16).
У Євангелії від Матвія розповідається, як вранці в неділю, після Великої суботи, дві благочестиві жінки пішли до гробу Господнього, який знаходився у печері, щоб помастити тіло пахучим миром, бо не встигли зробити цього при погребінні. У цей час стався великий землетрус, тому що ангел відвалив камінь від входу у гробницю та сидів на ньому. Євангеліст Матвій далі пише: «Вигляд був у нього, як блискавка, і одежа його біла, як сніг».Він сказав жінкам: «не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого; Його немає тут: Він воскрес, як казав; підійдіть, подивіться місце, де лежав Господь». Жінки-мироносиці у трепетному благоговінні дійсно побачили гроб відкритим, але там виявилися лише погребальні пелени Ісуса Христа. Через деякий час Сам Господь уже з’явився на зворотньому шляху цим жінкам. Він з’являвся також ще протягом сорока днів своїм учням і продовжував виявляти таємниці Божого Царства (Мат., 28:1-20).
СВЯТА ВЕЛИКОДНЯ НІЧ
Ще із суботи господиня пекла паски, шинку, ковбаси, варила яйця на посвячення: все для посвячення називалось колись «свяченим» (як і зараз) і клалося у «дору». Це міг бути особливий святочний кошик, плетений з лози, де поміщалися паски, яєчка по кількості членів родини, крашанки та писанки, сирна паска, сало, ковбаса, шинка.
...У цю ніч парубки вже розпалили вогонь біля церкви, де і проводять усю ніч. Для підтримки вогню викрадали, переважно у євреїв, бочки, різне причандалля, колеса та ін. За таку «позичку» ніхто не сварив дітей, бо такою вважалася жертва на святий вогонь. У помешканнях люди також намагалися не спати і палили лампадки. Вважалося: хто порушить такий чин, цілий рік проведе напівсонним. Вогонь у цю ніч вважався добродійним, чарівним та навіть очисним. Перебуваючи на Волині, П.Чубинський, автор слів нашого Державного гімну, записав цікавий обряд шукання кладу. Чоловіки йшли і виглядали, чи не горить де клад, бо в цю ніч вважалося: всі не закляті клади горять під час читання в церкві «одіяння» (очевидно, читання «Діяння апостолів» – авт.).
РОЗГОВІННЯ
Після служіння в церкві одразу після гучних «Христос воскрес!» люди починали «христосуватися»і поцілунком поздоровляти один одного. Освятивши паски, кожний намагався найпершим добратися додому і розговітися. Колись на Волині цей звичай, а скоріше обряд, відбувався так: прийшовши з церкви, господар з мискою обходив три рази навколо столу з освяченими дарами – свяченим і, ставши лицем до ікон, розрізав на декілька частин яйце. По одній частині давав кожному члену родини, при цьому проказуючи: «Дай, Боже, ще на той рік дочекати світлого празника Воскресіння Христового в щасті і здоров’ї!».
В інших місцевостях розговлялися також паскою чи просфорою. Поклавши на стіл свячене, всі сідали за святковий стіл та пригощалися свяченим, намагаючись при цьому, аби жодна крихта не впала зі столу на землю.
Після розговіння селяни збиралися на Великодні ігри: гойдалися на гойдалках, гралися крашанками в «навбитки», «відгадалки» тощо. Рештки свячених крашанок та писанок викидати вважалося великим гріхом: Бог покарає хворобами. Шкаралупу викидали на стріху хати або в річку.
Дівчата ходили на веснянки у найкращому одязі, заквітчані квітами, а хлопці збиралися біля церкви «стріляти з гармати».
ВЕЛИКОДНІ ДЗВОНИ
Лише тільки посвятять у церкві паски, як одразу починали вигравати дзвони на дзвіниці. Не вгамовувалися вони аж три дні Великодня: тризвін, передзвін лунав на все село та околицю. Цей звичай був давнім на галицько-волинських землях (див.: Енциклопедія українознавства, Мюнхен, 1949 р. – авт.) та й на більшості місцевостей України. Жителі вірили, що на Великдень кожний господар бодай один раз мусить вдарити у дзвін. Для щастя на цілий рік.
Володимир ФРАНЧУК.
2004.04.09 | Георгій
Дійсно дуже цікаво. Можна скопіювати на "Релігію?" (-)
2004.04.09 | Ігор
Запросив мене полковник - росіянин на Великдень в гості...
Запросив мене полковник - росіянин на Великдень в гості. Сидимо з жінками. Піднімає він перший тост - і не знає, що сказати.Великдень святкувати в Красній Армії не вчили.
Ну, ніби де Христос - там і мертві.
"За радитєлєй" - вимовив.
Так що переносьте. Але після свят. А то й ми як той полковник навколо стола як Генштаб стояти будемо в нєдоумєнії...
2004.04.09 | Михайло Свистович
А чого Ви питаєте? Копілефт. Копіюйте на здоров"я (-)