04/15/2004 | S@nya

Віктор Янукович: PR з Будуна

Вахтанг Кіпіані, для УП , 15.04.2004, 10:45



Ввечері 14 квітня прем’єра Віктора Януковича висунули у президенти. Центральні телеканали встигли показати однакову картинку і у кожному випадку – трійцю "представників трудящих".

"Демініціативний" координатор більшовиків Гавриш, він же Степан Богданович – наче зазомбований – повторював завчені, як завжди, геть порожні слова. За ним керівничка Донецького обласного відділення організації "Громадянський парламент жінок України" – розповіла про надзвичайну "команду", яка зараз підібралася в уряді. І сивочолий ветеран війни на прізвище Будун, якому дісталася почесна місія підсумувати – все буде добре, навіть краще, ніж є зараз...

Будь-яка культурна людина знає, що не можна сміятися з прізвища людини. Комусь Бог і батьки дали благозвучне прізвище, іншому – просте і навіть (й таке буває) дещо образливе...

Отже, перепрошую: з цього старого Будуна фактично і розпочалася передвиборна кампанія Віктора Януковича. До речі, на одному із телеканалів роль фронтовика зіграв танцівник Вадим Писарєв.

А навколо кружляла веремія однакових коментарів – Кінах, Гавриш, Задорожний. І повна мовчанка про важливі й актуальні заяви спікера Володимира Литвина – про те, що все, кірдик, Леоніде Даниловичу, вашій політреформі – не буде парламент нічого переголосовувати. Мовляв, бачили депутатські очі, за що голосували...

Та повернімося до обставин висунення Віктора Федоровича. Вульгарнішого й несмакового початку годі й вигадати. Навіть інспірований з Банкової донецький облом "Нашої України" мав більше позитивів для Віктора Януковича, ніж цей, теж донецький, "привет с большого бодуна..."

Самі подумайте – прем’єр-міністр, лідер однієї з найбільших партій, єдиний кандидат від пропрезидентської "парламентсько-урядової коаліції", найуспішніший керівник Кабміну (якщо вірити офіційним статистичним реляціям) – дозволяє, щоб його "висунули" так дивно: похапцем, тишком-нишком. Майже по злодійському. Наче і не в президенти Януковича відряджали, а шапки в підворіттях знімати...

Ну, здавалося, чого ВОНИ так бояться?! Інформпростір зачищений не гірше, ніж це навчились робити із чеченськими селами російські спецназівці. І все ж, вони ЙОГО таки висунули. Без анонсів, без реклами, без преси, без обговорення, без жодних дискусій, як поспішив заявити невгамовний Степан Гавриш.

Це не піар. Це безглуздя. Виникає навіть враження, що хтось – очевидно, дуже впливовий – псує молодому кандидату – "кредитну історію". Почати так виборчу кампанію?! Цікаво, скільки заробляють політтехнологи в штабі у Януковича, ота славнозвісна група, яка спробувала була навіть "донники" у всі усюди розсилати?...

У травні 1999 року президента Кучму на другий термін теж висували водночас у кількох місцях – студенти на дискотеці в дніпропетровському парку ім. Шевченка, донецькі вуглекопи – в актовому залі шахти ім. Засядька, за київська номенклатура і творча інтелігенція – в Українському домі.

Це і є креатив, а не кретинізм, як нині у Януковича, "сильного і вольового політика, який справою довів уміння творити, який піклується про добробут кожного громадянина і здатного об’єднати народ України".

Кінець цитати із резолюції донецьких зборів політичних партій і організацій. Уявляєте, наскільки кепськими є справи у т.зв. "широкій демократичній коаліції", якщо вони бояться звезти своїх активістів в якийсь зал, подивитись один на одного і після перерви, дожувавши дармові бутерброди і жульєни, разом проголосувати за Януковича?

Перше повідомлення Інтерфаксу з інформацією про ЦЕ з’явилося, коли на годиннику було 17.12. З посиланням на неназване "інформоване джерело" агентство повідомило, що керівники парламентських фракцій і партій, які входять до більшості, ухвалили рішення про висунення в якості єдиного кандидата на посаду президента прем’єра Віктора Януковича. "Це рішення було прийнято ...у присутності президента України".

До речі, зауважимо, що "сам", Кучма Леонід Данилович, 1937 р.н., який проживає у м. Києві, ніде і нічого не сказав, що він думає з приводу висування єдиного владного кандидата.

Промовчав глава держави. Хоча й міг би сказати – ось, бачите, "дорога еліта і шановний бомонд", всі свої обіцянки я виконую – маєте тепер єдиного кандидата від парламентсько-урядової коаліції. І я шаную думку народних депутатів... Але Леонід-світ-Данилович вирішили промовчати. Можливо тому, що в глибині душі він розуміє, що "кишка тонка" у цього "дона". А можливо, він просто любить фільм "Ніколи не кажи ніколи"...

Дуже характерним у цьому сенсі є наступне мовчання й інших головних ньюсмейкерів. Наприклад, нічого не сказали горді мажоритарії з "Народного вибору". І навіть пан Гапочка, борець із пропорційною виборчою моделлю і популярний персонаж темників останніх тижнів ("Коментар відсутній до всієї інформації з даної теми") не знайшов доречних слів.

Цікаво, чому не знайшли приводу поговорити з трудящими лідери Трудової партії – Віктор Пінчук і Андрій Деркач. Невже і вони зачаровані розпальцовкою по-донецьки?...

І чому не чути голосу лідера НДП Валерія Пустовойтенка, який свого часу одним із перших вказав на унікальні прихватизаторські здібності іншого "великого комбинатора"... Хіба за впевненою ходою Віктора Януковича не вгадується не менш широкий крок його попередника, нинішнього американського бранця Павла Лазаренка?

Цікаво як ставиться до одноголосного, але безгласного висунення Януковича харизматик з соціал-демократичним ухилом Георгій Кирпа і популяризатор паперових гривень і металевих копійок Сергій Тігіпко.

Рівно п’ятнадцять років тому на першому демократичному З’їзді народних депутатів СРСР ректор Московського історико-архівного інституту Юрій Афанасьєв назвав оточуючу безлику партійну сіру масу "агресивно-слухняною більшістю". То був час Андрія Сахарова, Галини Старовойтової, Казімери Прунскене.

Наразі інший час – Володимира Путіна, Віктора Медведчука, Роландаса Паксаса. І тієї самої "агресивно-слухняної" депутатської біомаси.