04/16/2004 | Максим’як

Реформа відходить у забуття.

Я ось думаю, чи має режим якусь "секретну зброю", як оце нацистська Німеччина обіцяла чи Пуго перед розпадом Совєтського союзу.

Важко багатьом повірити, що всі режими є всередині гнилі. Що жоден режим не витримує випробування часом.

Хоч багато вірить і будує фантазії, як у тій історії - колгосп згорів, а дехто у попелищі все риється. Тому маємо неперевершені за своєїм "оптимізмом" варіанти реанімації режиму, типу: Мороз - єдиний кандидат від режиму, Кучма - єдиний кандидат від режиму, Янукович іт.д., фальсифікація все вирішить, Росія все вирішить, Сорос із Пінчуком - все вирішать ...

Ключовим гравцем залишається Росія. І результат виборів президента в Україні повинен би у великій мірі від неї залежати. Все, що Росія може, то сприяти провокаціями у відміні і перенесенні дати виборів на невизначений термін.

Але... Чи є Росія такою сильною і має достатньо мобілізованих сил на реалізацію цього проекту. Те, що сили такі є, то не має жодного сумніву. Проблема у тому, що ці сили є різноплановими і мають приватні інтереси і їх мобілізація, якщо судити із проблем Чечні чи, фактично, провалу у Грузії, вона не є такою простою.

Без перебільшень, у послабленні Росії зацікавлений весь світ - а Україна тут є ключовим елементом, який визначатиме майбутню силу Росії. Таким ключовим елементом був завжди Кавказ, але Росія фактично його втратила. Чи це означає, що наступною втратою для Росії стане Україна?

Якщо Росія не змогла досягнути реформи влади в Україні (а це б для неї був би ідеальний варіант, якщо не формувати лобі у Верховній Раді для відстоювання своїх інтересів, то створювати там хаос), хоч це виглядає значно простіше, ніж організація провокацій, які би по своїй силі могли віддетермінувати вибори в Україні, то що Росія здатна вдіяти в Україні? Зробити замах на головного претендента на "папаху"? А може й промахнутися, що зовсім може для неї стати патовим розв"язком майбутньої української перспективи.

Отже, реформа накрилася і на довго накрилася. Тепер розмови про реформу - це байка, як "таємна зброя", у яку вірять більше самі провідники режиму Медведчук, Гариш, Мороз, Кучма, Симоненко, Задорожний іт.д. Перерозподіл більшості - це смерть режиму. А його пророкує навіть Литвин, коли каже, що кандидатів від влади на виборах буде більше, ніж треба.

Отже, шановні - вибори. Якщо до виборів більшість розвалиться, то заледве режим матиме силу до повномасштабних фальсифікацій чи взагалі організованого опору.

Висунення Януковича від "більшості" є ідіотичне за своїм змістом. Воно не має жодного здорового глузду. Типу, більшість висуває Януковича у президенти, якщо він "доведе" реформу до завершення. Янукович вже не раз говорив, що йому такого президенства після реформи не потрібно, тобто, він хоче бути президентом, але таким, як зараз є Кучма, а якщо з реформою, то він воліє залишатися прем"єром. Ну, не дурак, Янукович. Родина Кучма-Пінчук та Медведчук із Суркісом воліли б і Януковича спалити і реформу протягнути. Ну, не вийде. Надто різні інтереси у тому колі зараз зібралися.

Не має в режиму способів втримати цілісною більшість і, отже, не має в режиму жодних шансів перемогти на виборах, навіть із фальсифікаціями.