04/19/2004 | Shooter

Мукачевский армагедон
Виктор Шлинчак, «Главред», Мукачево

Из закарпатского «черного юмора»: «Это не свадьба, если кого-то не подрезали». О выборах мэра Мукачево можно говорить так же. Следует отдать должное принимающей стороне, «свадьба» удалась на славу…

Хронология
Итак, в субботу вечером в Мукачево прибыли около 70-ти депутатов из «Нашей Украины», БЮТ, а также (отдельным самолетом) до десятка представителей фракции объединенных социал-демократов. Встречающий делегации Нестор Шуфрич (СДПУ(о)), казалось, был в прекрасном расположении духа, шутил с «нашеукраинцами», те даже предлагали ему вступить в «НУ». После обмена любезностями все разъехались по своим штаб-квартирам – Шуфрич с однопартийцами – в Ужгород, Безсмертный (руководитель штаба «НУ») с «нашеукраинцами» «оккупировали» Мукачево.

Было понятно, что каждая из сил преследовала свои цели – «НУ» имела шанс не только закрепиться в Закарпатье – вотчине эсдеков – но и выиграть первое локальное сражение; эсдеки по той же причине желали вытеснить крохи «нашеукраинского» настроения из некогда завоеванной территории.

Для каждой из сил существовали свои резоны цепляться за победу любым образом и не жалеть средств. Каждая из сил разрабатывала план по «захвату» мэрского поста (хотя будем откровенны, не в должности дело) и при этом не была избирательна в выборе методов. Другое дело, что последние существенно отличались.

Первая серьезная стычка произошла на участке №8 еще днем, когда в помещение дома культуры ворвались около 30 молодых по-спортивному сложенных молодых людей. Часть из них начала выталкивать наблюдателей из компании «Пора», завязалась потасовка. Свидетели рассказывают, что заворушка прекратилась, как только прибывший на место Нестор Шуфрич отдал «браткам» какие-то распоряжения. Позже Нестор Иванович на пресс-конференции отмежевался от «неизвестных элементов», назвав их «депутатами разного уровня». При этом Шуфрич не выполнил свое обещание, данное «Главреду», вместе объездить участки перед их закрытием. Умолкнувший около 19 часов мобильный телефон Нестора Ивановича мог предполагать одно – очевидно, в это время в штабе эсдеков шло совещание, как действовать дальше.

В это время уже были известны предварительные результаты экзит-пола и стало ясно, что каждом участке Эрнест Нусер, которого неофициально поддерживала СДПУ(о), проигрывает кандидату «нашеукраинцев» Виктору Балоге. К этому времени на одном из участков была предпринята попытка сорвать голосование вбрасыванием в урну пачек бюллетеней. Нарушителя закона милиция задержала, а затем… отпустила. Потому что у него не оказалось паспорта…

Это был первый сигнал к тому, что милиция не будет препятствовать любым методам, способным дестабилизировать обстановку. Как показали дальнейшие события, так оно и было.

Ночные «орлята»
Да простит меня закарпатская братва за невежество, но кличку «Чалый» я услышал впервые, когда после полуночи на два участка ворвались «пацаны» с битами и, кроша все вокруг, – от мебели до окон – пытались запугать членов комиссии так, что некоторых из участков увозила «скорая». У наблюдателей и членов участкомов в глазах был шок.

Один из председателей комиссии прямо в телекамеру заявил, что если он подпишет протокол голосования, его семью завтра расстреляют. Милицейские чины – от сержанта до полковника – смотрели на все происходящее с таким же ужасом и с таким же бесправным видом, как и остальные. На участке №3 один из полковников, отвечая на вопрос корреспондента «Главреда», как проехать на участок №15, автоматически посмотрев на часы, честно признался: «Я не понимаю, о чем вы меня спрашиваете». Руки его дрожали.

Под участком №15 корреспонденту «Главреда» «посчастливилось» лицо к лицу столкнуться с теми, кто полчаса назад раскрошил несколько участков. Около тридцати колоритных пацанов, возглавляемых все тем же «Чалым» попытались устроить захват участка, окружив его практически по периметру. Пропустив прибывших народных депутатов от «Нашей Украины» и СДПУ(о) вовнутрь, молодые люди устроили словесную перепалку с помощниками депутатов и наблюдателями от общественных организаций.

О позиции СДПУ(о)
А в это время внутри участка «ссорились» сами народные избранники. СДПУ(о) была представлена депутатами Игорем Шурмой, Петром Писарчуком и Владимир Шепетиным. «Наша Украина» - Романом Безсмертным, Иваном Зайцем, Юрием Павленко, Евгением Червоненко, Тарасом Стецькивым, Василием Червонием, Иваном Стойко, Валерием Лебедивским. Собственно, этот участок может наглядно продемонстрировать уровень политической терпимости и политического самообладания. После обмена «комплиментами» между депутатами, автору этих строк (и единственному представителю масс-медиа на участке), удалось записать мнение Игоря Шурмы. Единственное условие, которое было поставлено - напечатать интервью полностью без купюр и сокращений, что мы и делаем. Этот текст вы можете услышать в звуковом формате.

Корр.: Агентство «Главред».
Ігор Шурма.: Так.
Корр.: Віктор Шлінчак моє прізвище. Як ви оцінюєте оце, що відбувається оце зараз?
І.Ш.: Ви знаєте, мені самому цікаво те, що відбувається. Тому що це одна з дільниць. Бо там, де я був, цілий день їздив, нічого подібного чогось не відбувається.
Корр.: Я теж був сьогодні на двадцяти дільницях...
І.Ш.: Ну ми ж дискутувати не будемо? Ви ж мене питаєте. Як я візьму мікрофон, будете відповідати ви. Так що дискусії не потрібно проводити. Я був на одній виборчій дільниці з Яворівським. Нічого подібного не було. Я був на другій виборчій дільниці, де Лебедівський був. Нічого подібного такого немає. Тут нікого немає. Я не можу пояснити, що тут відбувається. Я сам приїхав сюди вияснити, в чому тут вся справа. Ми приїхали на ще одну дільницю, де був Червоненко, де був скандал, бо там був Бондаренко. Пізніше він утряс це все і стало спокійно. Ми поїхали знов.
Корр.: Тобто...
І.Ш.: От є Лебедівський, от підійдіть сюда. От я приїхав в 16-ту школу. Спокійно все було? От ми були, там був якийсь конфлікт, якийсь інцидент?
Лебедівський: Ну пане Ігоре, почекайте... А які претензії? Що я кажу?
І.Ш.: Нє, ну тут же цікаво. Прийшов чоловік, мікрофон тикнув, дискусію проводить. Тому мені цікаво, я приїхав сюда, бо тут мені сказали якийсь конфлікт. Ми приїхали сюда, нас не впускали, стояв пан Роман Безсмертний, погримали в двері зайшли сюди, з нами ще я кісь люди зайшли, яких - дивлюсь Роману в очі – я вперше їх бачу. Це що відбувається, мені теж не все подобається.
Корр.: Конкретно що не подобається?
І.Ш.: Не подобається ця обстановка, це не нормальний стан, коли тут 12 депутатів, коли комісія не виходить, чому не виходить. Я не знаю.
Корр.: А ви не боїтеся зараз вийти через ці двері (назовні – прим.)?
І.Ш.: Боюсь. Боюсь. Та й кожен із них (показує на депутатів.- прим.).
Корр.: Що буде робити народний депутат Шурма, партія якого в цій області має найбільше голосів і підтримки?
І.Ш.: Слухайте, я вам скажу пане остряк, ви або берете інтерв’ю...
Корр.: Я беру інтерв’ю.
І.Ш.: Берете інтерв’ю. Ну так беріть його толерантно. Розумієте? А шустрити будете у себе в редакції. А по відношенню он маєте – один, другий...
Корр.: Я у них уже записав.
І.Ш.: Ну так ідіть і візьміть. Якщо ви берете нормально (інтерв’ю – прим.), то я буду вам відповідати. Якщо ви будете шустрити, я буду відповідати так, як поводяться зі мною.
Корр.: Добре.
І.Ш.: Ви партію мою не чіпайте. Тому що сьогодні партія участі в виборах не приймає. Я маю як і усі народні депутати приїхати і подивитися, що відбувається на виборах.
Корр.: Партія підтримує кандидата...
І.Ш.: Це не ваша справа.
Корр.: Як це не моя справа?
І.Ш.: Розумієте, це не ваша справа. Це по суті питання. Ми маємо право дивитися за виборами. Йде один з претендентів позапартійний. Чи, може, редакція “Главреда” вважає, що взагалі не можна висловлювати свою позицію?
Корр.: Ми все це надрукуємо, чому ви переживаєте?
І.Ш.: Шановний, я ні за що не переживаю.
Корр.: А я, наприклад, переживаю за демократію в цій країні. За те, що я не можу нормально записати інтерв’ю пройти. За те, що тільки що я був на двох дільницях, де розбиті вікна...
І.Ш.: Ви знаєте і я був на багатьох дільницях. І ще раз кажу, мені дуже дивно: там, де є соціал-демократи, протистояння ніякого немає. Тільки нас немає на дільницях начинаються ексцеси. Чому так відбувається? От я приїхав сюди вияснити, в чому тут справа? Я приїхав в 16-ту школу, там, виявляється, померла людина. У голови комісії – приступ – викликали “швидку допомогу”. Був Гринів, був Тарасюк. Погодилися з тим, що треба приймати рішення. Комісія нехай їде в територіальну комісію, рахує голоси. Ескалація напруги відбувається там, де немає присутніх депутатів, які представляють СДПУ(о), якщо ви вже так хочете партійну прив’язку.
Корр.: Я не хочу партійну прив’язку. Просто ви кажете, що підтримаєте тут одного з кандидатів і що це не моя справа...
І.Ш.: Не перекручуйте, шановний, ну не треба перекручувати. Розумієте, ви маєте хорошу здатність – прийшовши, задавати запитання і слухати те, що ви хочете. Оце не є демократія. От моє поняття журналістики, якщо ви це надрукуєте, ви задаєте запитання, а я відповідаю так, як я думаю. А ви це опубліковуєте без своїх коментарів.
Корр.: Ми завжди опубліковували інтерв’ю з паном Шурмою без коментарів і тим більше...
І.Ш.: Я мушу сказати, що в мене в перший раз таке “Главреду” інтерв’ю вперше...
Корр.: В мене теж. Я перший раз теж в такій ситуації, як і ви...
Значить, ми повинні один одного заспокоювати, а не розпалювати, бо ні вам, ні нам не подобається така ситуація.
Корр.: Ви знімаєте з себе відповідальність? Що якимось чином хтось із партії СДПУ(о) до цього причетний?
І.Ш.: Я вам можу сказати як заступник голови партії можу сказати, що ні я, ні мої однопартійці до цього не причетні. До цього, що ви хочете сьогодні показати...
Корр.: Ви будете якимось чином добиватися, щоб визначити, хто до цього причетний? Писати, наприклад, депутатський запит?
І.Ш.: Звичайно, якщо все це буде продовжуватись. Нас зовсім не хотіли сюди пускати. Сюди. Нас не хотіли пускати.
Корр.: По великому рахунку ви повинні були зареєструватися як офіційні спостерігачі?
І.Ш.: Шановний, завжди треба готуватися в тому числі до інтерв’ю. Прошу (дістає посвідчення). Посвідчення депутата показати?
Корр.: Для чого?
І.Ш.: Ні, я вам покажу. Ви знаєте, у вас зі страху може пам’ять пропасти.
Корр.: У мене все нормально з пам’яттю.
І.Ш.: Переконались? Ну хай ще на камери знімуть.
(Підходить депутат Володимир Шепетін)
Володимир Шепетін: Камеру чуть не разбили...
Корр.: Кто?
В.Ш.: Откуда я знаю? Я – народный депутат. Когда я сюда входил, меня сюда не пускали, хватали за грудки, требовали удостоверения. Надо на этот вопрос смотреть объективно, потому что провокации возможны с двух сторон. Поэтому тут милиция, мы сюда пришли, и должен быть порядок. Почему ты здесь берешь интервью, мы его даем. А человек, который со мной пришел, ему чуть камеру не… Рядом стоял Роман Безсмертный… Почему? Ответь на этот вопрос и я буду очень благодарен.
Ігор Шурма: І ще одне. Запиши. Лебедівський, якщо має силу волі, він повторить оце, що він звертався до полковника, щоб Шурмі відкрити двері. А ніхто ж не знав, що Шурма за дверима стоїть. Кому потрібна оця неправда?
Корр.: Нам теж не потрібна.
І.Ш.: Так опублікуйте ці речі...

О том, что произошло в территориальной избирательной комиссии уже утром, мы уже писали.


Выводы для тех, кто способен думать

Только ленивый эксперт не сказал, что выборы в Мукачево – это репетиция выборов президентских. И пусть многие «нашеукаринцы» продолжают упорно отрицать очевидное, но именно такой вывод напрашивается после поездки в Мукачево. Честно говоря, шок от увиденного и услышанного в ужгородской провинции настолько силен, что столичные дискуссии о демократии и всевозможных ее свободах кажутся иллюзорными и явно неуместными в этой стране и времени. Потому что многие здесь, в Киеве, готовятся к выборам, где на нарушения будет реагировать избирательная комиссия, где порядок будет гарантировать милиция, где агитация будет проводиться без матерных выражений, а результаты можно будет проконтролировать. Никто не хочет понимать, что выбирать с помощью биты эффективней и надежней, чем создавать хоть какую-то видимость свободы. Последняя не дает гарантий, а это может оказаться проблемой. Которую, кстати, не решат никакие международные наблюдатели. Ведь если можно ударить народного депутата, почему нельзя проделать этого с обычным смертным?

И все же, как бы пессимистично не было постмукачевское настроение, все еще не хочется верить, что Украина де-факто останется без выбора. Вопрос даже не в сомнениях относительного того, что власть не пойдет на откровенный беспредел. Просто еще жива надежда, что люди, организовавшие 31 октября донецкий прием для Ющенко, люди, «наблюдающие» за выборами в Мукачево – это лишь лицо власти, а не ее суть. А события, которые довелось пережить, - рекламный ролик фильма, собранный из самых ярких картинок, не обязательно гарантирует хорошее кино…

________________________


Ну як там, все ще є бажаючі абрєзано-парламентської республіки?

І ще одне цікаво: Морозу - як заціпило...