04/20/2004 | lystivka

Вибори – 2004. Про що мовчить телевізор – того й знати не треба?

Мукачеве. 18 квітня 2004 року. Ранок.
В день виборів міського голови містом на іномарках роз’їжджають відверті бандити, вираховуючи і погрожуючи незалежним спостерігачам, шантажуючи і залякуючи виборців. На одній з дільниць журналісти спробували відзняти дії нахаб на відеокамеру – і їх жорстоко побито прямо на очах бездіяльної міліції.
Місцеві жителі збираються купками біля виборчих дільниць і пошепки повторюють клички “авторитетів” - Пауль - "Чалий", Іщенко – "Кіфля", Шиндила — "Молдаванин". Їх супутників - Чубарка (чоловіка сестри Оксани Марченко - дружини Медведчука) та Нестора Шуфрича (депутата ВР від СДПУ(о)) впізнають всі.
Об 11-й вечора (голосування припинено, дільниці закриті) починається побоїще. Бригади з 30-40 чоловік вдираються у приміщення і все трощать на своєму шляху, барикади не дуже допомагають, міліція теж. На одній з дільниць їм під руки потрапляє депутат ВР від "Нашої України" Микола Поліщук – 60-річного відомого нейрохірурга б’ють ногами в обличчя. З усіх дільниць напади вчиняються на ті, де перебувають міжнародні спостерігачі та журналісти і підрахунок голосів виявляє перевагу Віктора Балоги – кандидата від “Нашої України”. Ситуація виходить за рамки здорового глузду і ніхто не розуміє для чого це все.
Опитування і оформлені протоколи дільничних виборчих комісій з печатками (їх одержали депутати ВР на руки) явно свідчать про те, що вибори виграв Балога з відривом мінімум у 5,5 тис. голосів.
Але під ранок Мукачівський тервиборчком оголошує… перемогу Ернеста Нусера (СДПУ(о)) з відривом від Балоги в 5 тис. голосів. При цьому загального протокола результатів виборів нема, а приміщення міськради оточують озброєні загони “Беркуту”. Четверо депутатів «Нашої України» — Роман Безсмертний, Тарас Стецьків, Юрій Павленко і Петро Олійник – прориваються через кордони “правоохоронців”, щоб вияснити ситуацію. Однак через кілька хвилин їх, побитих, викидають з другого поверху будинку на бруківку. Виборчком закривається, телефони вимикаються. Всі вільні…
Мукачеве. 19 квітня 2004 року. Ранок.
На протязі дня відбувається одразу кілька подій. Спочатку один з друзів та одно-СД-партійців Нусера – підставний кандидат Свирида - подає в суд на… Нусера з вимогою визнати вибори недійсними через порушення, які описані вище. Суд на “відкритому” засіданні (озброєний “Беркут”, що і далі оточує приміщення – для прикраси) постановляє в оскарженні відмовити. Тут же відбувається так звана сесія міськради, де купка з 14-ти когось вручає мандат мера Нусерові а він складає їм присягу. Одразу після цього всі (члени тервиборчкому, міліція, місцеві депутати, бандити) розбігаються хто куди і поважна комісія ВР, що “оперативно” прибуває на розборки, хіба цілує клямку зачинених дверей. Правда, віцеспікер Зінченко приємно здивований свіженьким указом президента, який юридично визнає “новообраного” мера Мукачева. Але комісія настроєна по-діловому і збирається таки приступити до активної роботи. Але завтра…
Мукачеве. 20 квітня 2004 року. Ранок.
Ну що візьмеш зі старенького сторожа міськради, що не зміг опиратись невідомим, які посеред ночі дали йому в лоб і викрали з приміщення виборчої комісії все – бюлетні, протоколи, звіти, рішення, результати голосування. Тепер вже точно всі вільні…

За три ранки змінилось все. Ще кілька днів тому ми жили в незалежній демократичній Україні. А сьогодні вже ні. В нас відібрали право вибору - так вирішив “великий адміністратор”. Цим він поставив себе вище Господа Бога – бо Господь завжди дає людині право вибору. І тільки від нас залежить, ЯК це право собі повернути. Бо КОЛИ – вже настало.