Відповіді

• 2004.04.22 | Gluk

  Що каже "Большой Брат"

  http://www.gazeta.ru/comments/2004/04/a_103936.shtml

• 2004.04.23 | Максим’як

  Re: Розвал коаліції Януковича (грамотний аналіз)

  Розвал коаліції Януковича
  
  Леонід Амчук, УП , 23.04.2004, 17:10
  
  
  
  Верховна Рада потрапила до зони сейсмічного неспокою. За півроку до виборів процес "перетрусу" торкнувся майже всіх структур "більшості". Докази існування якої, можливо, залишилися тільки в уяві її політкоординатора та в сейфі постпреда президента, де зберігаються пожовтілі заяви депутатів з проханням приєднатися до цього утворення.
  
  У четвер в парламенті з'явилася група "Центр", яка залишила лише добрі згадки від ПУКу (парламентсько-урядової коаліції).
  
  Все дуже просто: коаліції восьми фракцій, які складали більшість, а відтак і коаліцію, що делегувала Януковича і всіх його міністрів у Кабмін, віднині не існує. Вони зникли не шляхом саморозпуску. Її відсутність виявилася після простих арифметичних підрахунків.
  
  Згадаймо, ПУК було сформовано минулого року підписами лідерів восьми фракцій більшості. Ці фракції мали тоді понад 235 голосів. Якщо зараз підрахувати число обранців, які залишилися у цій вісімці, видно, що більшість як основа коаліції зникла. У вісімці 210 депутатів.
  
  Просто відсутня одна складова, яка дала життя цьому уряду. І якщо б зараз діяла Конституція із змінами, то Кабмін разом із прем'єром треба було відправляти у відставку.
  
  Частина депутатів більшості, які вийшли з фракцій "вісімки", тепер входять у новостворений "Центр". Який, зрозуміло, не є учасником коаліційної угоди, оскільки тоді його не існувало у природі.
  
  Крім того, "Центр" і не збирається вливатися в більшість. Навпаки, щоб від неї від'єднатися, депутати, які створили "Центр", повиходили зі своїх попередніх фракцій. Як пояснив член "Центру" Олексій Козаченко, вони не делегують нікому права представляти інтереси – а щоб бути учасником більшості, то таке право треба надати координаційній раді більшості.
  
  Інший член "Центру" Василь Гаврилюк прямо називає причиною утворення групи "діяльність адміністрації президента, спрямовану на приниження ролі народного депутата". А після висунення Януковича зрозуміло, що головний сценарист його президентства сидить в АП.
  
  Відтак видно, що у парламенті Янукович спирається на... меншість. Такі от сумні висновки в день народження головного більшовика Леніна мав зробити для себе прем'єр.
  
  Кучмісти з такою логікою не згодні. Формально більшість у парламенті була утворена шляхом подання заяв депутатів на ім'я Литвина. Постпред президента Задорожній стверджує, що таких заяв і досі 240. Жоден з підписантів автограф не відкликав.
  
  Ну, 240 членів більшості не може бути хоча б тому, що Ківалов склав повноваження депутата, а Четверіков із "Регіонів України" – помер. Якщо б опозиція була наполегливою і домоглася відмови від депутатства сумісників, то більшість ще б скоротилася: мали б визначатися, де працювати, Клюєв, Слаута, Толстоухов, Злочевський, Блохін.
  
  Крім того, Василь Гаврилюк – колишній фракційний соратник Задорожнього, а нині член "Центру" – стверджує, що він особисто подав заяву про вихід з більшості ще місяць тому. Володимир Сивкович, який у вівторок пішов з фракції "Регіони України", також сказав "УП", що не вважає себе членом більшості.
  
  Він пояснив, що якщо виходиш із більшовистської фракції, то на підтвердження членства у більшості треба подати додаткову заяву. Чого, за його словами, він не робив і не збирається.
  
  Щоправда, Задорожній каже, що такої процедури не існує. Однак це не повинно відволікати від головної проблеми, яка виникла у архітекторів нинішньої влади, в тому числі і постпреда президента: у Верховній Раді зламано всю систему, яка старанно вибудовувалася Медведчуком, була опорою Януковича і втіхою для Кучми.
  
  Фракція Кінаха як деструктив для Януковича
  
  Крім появи "Центру", ще одна ознака розриву ПУК – це зникнення фракції "Трудова Україна"-ПППУ, яка також була складовою коаліції Януковича. Політичної сили, яка підкріпила Януковича своїм підписом, більше не існує в природі.
  
  Понад те, якщо Партія промисловців і підприємців створить свою фракцію (а їм треба ще знайти п'ять депутатів-донорів), то ситуація ще погіршиться. І не тільки тому, що Януковичу не потрібні конкуренти у центристській ніші. Щоб майбутня фракція ПППУ стала учасником більшості та коаліції, то її туди треба включити. А відтак виділити квоту на представництво в уряді.
  
  Пригадаймо, колишня фракція ПППУ-"Трудова Україна" мала чотирьох ставлеників – Тігіпка як главу НБУ, Табачника як віце-прем'єра, Деркача як міністра економіки та Неустроєва як міністра промполітики. Однак усі четверо були людьми "Трудової України". Партії Кінаха, коли вони були разом із "ТУ", пішли на зустріч і їх кандидата Авксентьєва призначили главою Держкомпідприємництва.
  
  Однак насправді то був просто жест доброї волі. Бо посади керівників державних комітетів не виносилися на поїдання фракціям більшості. І тепер виходить, що якщо у Кінаха з'явиться фракція, то у разі приєднання до більшості треба виділити портфель в уряді. Що має потягти за собою перегляд квот усіх інших сил.
  
  Найкращим виходом було б переукласти угоду про коаліцію, однак це Януковичу робити категорично заборонено! Оскільки відразу виявиться, що у фракцій більшості цієї самої більшості немає!
  
  Пінчук нічим не зобов'язаний Януковичу
  
  Однак це лише частина з проблем, які звалилися на голову більшості. SOS! SOS! Під загрозою зникнення місцевого колориту – фракції Гапочки "Народний вибір". Їх залишилося 13, і через два сесійні тижні вони або повинні знайти поповнення, або зійти з політичної карти (буде ще один аргумент на користь розвалу ПУК – бо за установчими документами коаліція буде включати в себе політсилу, якої не існуватиме).
  
  Сам Гапочка є заступником голови Аграрної партії, тому в разі розвалу фракції він уже має куди перейти. Щоправда, в ліквідації "Народного вибору" можуть бути не зацікавлені "Регіони" або СДПУ(о) – їм вигідніше дати в борг кількох депутатів, а натомість мати ще одну підконтрольну групу в парламенті.
  
  Колись Гапочку від розвалу врятувала "Трудова Україна", яка делегувала у "Народний вибір" близьку до Віктора Пінчука Юлію Чеботарьову. Зараз сам Пінчук вийшов з партії "Трудова Україна", хоча залишається у фракції. "ТУ" збирається готуватися до парламентських виборів-2006, внаслідок розриву з ПППУ чисельність фракції знизилася до 28 душ. Тому, скоріше, вони мали б забрати назад з "Народного вибору" донора Чеботарьову та ще кількох депутатів, близьких до "трудовиків".
  
  А вихід з партії "Трудова Україна" Пінчука – це непрямий удар по Януковичу як єдиному кандидатові. Відомо, що Тігіпко хоче підтримати прем'єра на виборах президента, і на це після рішення з'їзду мають бути спрямовані всі ресурси "Трудової України". Тепер же, після виходу з партії, Пінчук нічим не зобов'язаний Януковичу. Він може йому допомагати, але не під тиском партійних рішень, а з власного бажання. А захоче – допоможе ще і Ющенку.
  
  Як відомо, не вступили до фракції "Трудова Україна" і батько-син Деркачі. Вони ще залишаються у партії, однак майже ніхто не сумнівається, що згодом підуть разом із Пінчуком.
  
  Наслідком цієї "деолігархізації" "Трудової України" буде не стільки очищення іміджу, скільки підрив матеріальної і пропагандистської бази партії.
  
  Момент істини для Пустовойтенка
  
  Не менші проблеми почалися в НДП. Всім відомий комплекс лідера партії Валерія Пустовойтенка. Він переконаний, що його роль в історії України не була оцінена гідно. Пустовойтенко вважає, що досягнення його 2,5 років прем'єрства пожинали наступники на чолі уряду – і в першу чергу Ющенко.
  
  Ці амбіції, які не знайшли свого виходу, породжують бажання Пустовойтенка взяти участь у виборах президента. Також його балотування мобілізує партію перед парламентськими виборами-2006. На які НДП піде самостійно – благо, прохідний бар'єр знизили до 3%. І третя причина – Пустовойтенко хоче балотуватися, щоб не підтримувати Януковича і тим більше його промоутера Медведчука. Аж надто багато негативу він від них натерпівся за останні роки, дуже вже часто його кидали і принижували.
  
  У фракції НДП утворилася група з трьох депутатів (Зарубінський, Кафарський, Шевчук), які стають дедалі більш опозиційними. Вони також є прихильниками самостійної участі Пустовойтенка у виборах.
  
  З іншого боку, від Пустовойтенка вимагають підтримки Януковича нечисленні представники НДП у владі – Толстоухов (завгосп Кабміну, очолює київську організацію НДП) та Кушнарьов (Харківський губернатор, очолює обком НДП).
  
  У разі рішення Пустовойтенка балотуватися він, очевидно, втратить підтримку цих людей, що потягне за собою зменшення фракції НДП за критичну межу (зараз їх 14, з урахуванням міністра-сумісника Толстоухова). Однак у разі рішення підтримати Януковича Пустовойтенко втратить довіру цієї проопозиційної трійки в НДП.
  
  Їм буде набагато легше вийти з фракції. Раніше, щоб не втратити пульс парламенту, їм треба було б йти в опозицію. Зараз же є напівнейтральне утворення – група "Центр".
  
  Дещо спокійніше ситуація у групі "Демініціативи". Там лише один депутат, який відверто голосує солідарно з опозицією – це Павло Рябікін. Представники більшості кажуть, що першопричина його окремої позиції – те, що конфліктне питання з губернатором київської області Засухою було вирішено не на користь депутата. Але, можливо, такі пояснення – лише спроба приховати ще одну болісну точку більшості.
  
  Інші люди кажуть, що Рябікіна звали на співбесіду перед голосуванням за політреформу у один високий кабінет. А він не пішов, хоча як раз там він міг би вирішити це "конфліктне питання".
  
  Під наступні вибори до парламенту "Демініціативи" будуть створювати власну партію. Проблемою ж є те, що Гавриш, який став політкоординатором більшості за покликом власних амбіцій, зганьбив саме словосполучення "Демократичні ініціативи". Фактично, група перетворилася на сателіта СДПУ(о). Наслідок для рейтингу нової партії буде відповідний.
  
  Зараз же вони як виконавці сценарію влади будуть змушені підтримувати Януковича. Так само, як і інша тінь СДПУ(о) – група "Народовладдя". Вона також буде створювати під вибори-2006 партію. Локомотив групи Богдан Губський має Партію освітян, у Лева Міримського є партія "Союз", також нещодавно було створено партію із слов'янським ухилом, яку очолив член "Народовладдя", історик Толочко.
  
  Очевидно, ці три структури будуть базою нової партії (чи блоку). Їх підтримка на виборах Януковичу мало чим допоможе. Рейтинг у цих утворень нульовий, а гроші у Януковича в самого є. Як капітали "донецьких", так і приховані в бюджеті "заначки".
  
  Проблема ж лише в тому, що гроші, як показало провальне голосування 8 квітня за політреформу, вирішують багато, але не все.