04/24/2004 | Максим’як

У п"ятничному номері дня http://www.day.kiev.ua/2004/73/nomer.htm, є відповіді політиків і неполітиків на ці питання, я не приводжу їх, бо чесно, від багатьох нудить чи пахне милом.

Анна - є маленький чистий український самородок, але не єдиний. Кожне село має свій самородок. Вона має час задуматися над життям своїм і українського народу. Питання її прості, але вони будують цілісну систему.

-----------
Список Анни
Пропонуємо полiтикам відповісти 13-річній школярці

Анна ВАКУЛЕНКО, с. Михайлівка, Олександрівський район, Кіровоградська область


Наш читач киянин Юрій Килимник підказав цікаву тему: що не подобається дітям у поведінці дорослих, що найбільше хвилює? (Із першими результатами цього дослідження можна було ознайомитися в «Дні» від 27 березня ц. р.) Учора в редакцію прийшов лист восьмикласниці Анни Вакуленко, який, на нашу думку, цілком вартий того, щоб вмістити його на першій шпальті «Дня». Вражає ясність і глибина мислення, а також громадянська мужність цієї 13-річної дівчинки. Поза сумнівом, аж ніяк не дитячі запитання нашої юної читачки здатні поставити у скрутне становище і примусити замислитися будь-якого політика. Ми будемо продовжувати цю тему, а Анні Вакуленко «День» має намір запропонувати окрему програму, яка, ми певні, зацікавить нашого нового автора.

Шановна редакціє! На початку свого листа хочу від імені всієї нашої родини подякувати вам за часопис «День». Батьки читають вашу газету, на окремі публікації, які зацікавлять і мене, звертають мою увагу. Для мене найважливіші ті, які стосуються Києво-Могилянської та Острозької академій. Моя мрія — в одній із них вчитися. Зараз моє завдання — добре навчатися в школі.

На запитання газети «Що в поведінці дорослих не подобається дітям?» хочу відповісти запитаннями. Їх дуже багато, ось окремі з них:

– чому в нас у класі із 25 учнів фактично уроки вчать одиниці, а решта списують із ГДЗ (готові домашні завдання) і до чого це призведе;
– чому в школі не працюють позакласні гуртки, секції;
– чому діти, коли не ходять до школи без поважних причин, за це не відповідають;
– чому тато возив нас на районні, міжрайонні олімпіади за власний кошт своєю машиною;
– чому, виборовши на районних та міжрайонних предметних олімпіадах шість призових місць, я не отримала жодної грамоти чи іншої відзнаки;
– чому до приїзду в нашу школу народного депутата ми два тижні готувалися, для чого й скасовувалися уроки;
– навіщо в нашу школу та сільську раду привезли комп’ютери, але вони стоять без діла, а дорослі їх обминають, ніби бояться;
– чому поблизу нашої школи відкрили три магазини (вчителі називають їх «бермудським трикутником»), у яких безперешкодно в будь-який час і школярі можуть придбати й цигарки, й алкогольні напої;
– чому на дискотеці в сільському Будинку культури тверезому немає чого робити;
– чому сільська інтелігенція не передплачує газети та журнали, обмежується лише маленькою газеткою з програмою ТБ, а їхні диспути зводяться тільки до обговорення «Вікон» Нагієва;
– чому на телебаченні, крім «LG-Еврика» та «Живої природи», немає програм для школярів;
– чому по телебаченню та в пресі дуже мало розповідають про життя дітей за кордоном;
– чому відсутній україномовний сектор Інтернету та російськомовний для школярів (крім ігор);
– чому в продажу немає якісних україномовних освіт- ніх СD;
– чому народні депутати України виступають на сесії російською мовою, чому більшість телепередач, газет російськомовні;
– чому, хоча в нашому селі понад дві тисячі жителів та півсотні людей з вищою освітою, тато, прочитавши газету «День», не придумає — кому б ще дати її почитати;
– чому вдень тато роздає всім безкоштовно саджанці смородини, а вночі все одно приходять викопувати;
– чому жителі нашого села вивозять сміття в провулки, в річку, пусті дворища;
– чому в селі немає нічних ліхтарів;
– чому в районці, обласній газеті хвалять СТОВ нашого села, а степи стоять не орані, ферми порожні, озимини не посіяно (то що — в iнших селах ще гірше?);
– чому урядовці розказують про великий майбутній урожай зернових, а в полях нашого села важко знайти клаптик озимої пшениці;
– чому по радіо та телевізору розповідають про найвищі в Європі темпи розвитку нашої економіки, а на вулиці я бачу односельців у шитих валянках та глибоких калошах;
– чому, купуючи книжечку про тварин рідною мовою для молодшого братика, я заплатила 18 гривень;
– мені що, вже з дитинства мріяти про виїзд з України?

Таких запитань можна поставити ще безліч. Хотілося б і відповіді отримати від дорослих дядьків, які займають керівні посади від нижніх до верхніх щаблів.

Про себе: народилася я разом з незалежною Україною в 1991 році. Закінчую 8-й клас. Мама працює вихователькою в дитячому садочку, тато агроном, але працює вдома — вирощує розсаду, ранні овочі, фрукти, ягоди. Сім’я в мене дуже хороша.
Привіт вам усім!

№62 07.04.2004 «День»