04/28/2004 | Vadym Gladchuk

Розквіт свіжих дебютних ідей

Ден Яневський, Костянтин Малєєв, для УП , 28.04.2004, 18:27



Ідей зафіксовано, власне, одну. Складно не віддати належне творчому потенціалові її автора (авторів). Після нокауту 8 квітня – а порівняти його можна хіба що з нокаутом, якого зазнав бідака Корі Сандерс – здавалося, що країна приречена на перегляд бойовиків на кшталт "Мукачеве-1" та його рімейків "Мукачеве-2", "3", "4" тощо.

Як з'ясувалося, не перевелися в країні любителі інших технологічних комбінацій, інтелектуального ґатунку. Отож, по обіді в понеділок, 26 квітня, країна дізналася про сенсацію: Віктор Ющенко вже майже програв президентські вибори.

Згідно з оприлюдненими "Демініціативами" та "Соцісом" даними чергового опитування, у другому турі президентських перегонів його результат складе 36,4%, результат його основного опонента Віктора Януковича – 32,8%.

Це – результати опитування, проведеного з 1 по 12 квітня, тобто до висунення Януковича єдиним кандидатом, яке сталося 14 квітня.

Кожна дитина в нашій країні розуміє: це поразка, оскільки 3,6% для конструктивного прем'єра – не той бар'єр, який треба звертати увагу. Можна вже замовляти урочисту інавгурацію.

Того ж вечора цю інформацію подали всі центральні телеканали та деякі ЗМІ. У вівторок поважний часопис "Сєгодня" вмістив такий коментар: "Соціологи вважають, що якщо Ющенко не надасть для виборця серйозних аргументів на свою користь, то ті, хто сумнівається, за кого голосувати, можуть змінити фаворита під час передвиборчої боротьби. Цікаво, що "симоненківські" голоси (12%) у другому турі відійдуть на користь Віктора Януковича, а "тимошенківські" 8% – до Ющенка".

У вівторок, 27 квітня, до роз'яснювальної компанії долучилися провладні інтернет-видання. При цьому посилалися на результати того ж таки опитування, а також на невідоме громадськості дослідження Київського центру політичних досліджень і конфліктології, відомого серед фахівців як "Центр Погребинського". Згідно з останнім, розрив між двома шановними конкурентами ще менший – 33,3% проти 30%.

В чому тут інтрига? Інтрига в тому, що сенсації в українській соціології – річ надзвичайно рідкісна. А от нам пощастило жити в часи, коли такі сенсації трапляються чи не кожного місяця.

Джерелом принаймні двох із них були одні і ті ж установи – "Демократичні ініціативи" та "Соціс". Багато читачів "УП" пригадають, як буквально два місяці тому шановні колеги оприлюднили сенсаційну інформацію про вихід чинного президента до другого туру виборів з результатом в 13%. Галасу навколо такого результату опитувань було не менше, ніж зараз, а обґрунтування – не більше.

Якщо перша сенсація дивним чином народилася в час, коли дехто ще мав надію на "легальне" протискування політреформи через парламент, то друга з'явилася акурат тоді, коли від тих надій майже нічого й не залишилося.

На перший погляд, така сенсація вигідна насамперед чинному прем'єр-міністрові. Не будемо приховувати: до наших душ прокралася було неясна підозра про пряме замовлення з боку його команди. Після недовгих розмірковувань довелося дійти висновку, що це не так. Зокрема тому, що жоден політик, який себе ще поважає, не буде "розхолоджувати" ані себе, ані команду, ані прихильників ще до початку компанії.

На другий погляд, відповідь була чітко сформульована в статтях провладних інтернет-видань. Вони містять принципово важливі словосполучення "політична реформа", "вирішеність питання, хто стане наступним президентом України", СДПУ(о) як "миротворча сила", а також "СДПУ(о) настільки близька до президента, що можна говорити про єдність цілей"...

Головна теза, до якої підводить автор: оскільки, вважайте, Янукович, тіпа, наступний президент, Ющенко повинен, тіпа, об'єднатися з есдеками для проведення політреформи.

Як здається, вся епопея з останньою соціологічною сенсацією організована лише для того, щоби донести до лідера "Нашої України" цю просту думку.

Є підозра, що Віктор Федорович може, за деяких обставин, чесно виграти президентські вибори. Не виключено, що, за деяких обставин, Віктор Андрійович може ці вибори програти. Але немає ніяких підстав думати, що суспільна думка в нашій країні за цих умов може радикально змінитися впродовж лише одного місяця. При тому, що цей період не включає час, коли Янукович був оголошений єдиним кандидатом.

Згадаймо: в березні різниця між Ющенком і Януковичем була 10,6%. Це результат опитування з 1 по 7 березня, проведеного тими ж "Демініціативами" і "Соцісом". В квітні за наявних обставин ця різниця не могла скоротитися до 3%. Фактори, за яких 3 – 3,5 млн. виборців могли настільки радикально змінити свою точку зору, невідомі.

Невідомі також і обставини, які могли ТАК вплинути і на електорат комуністів. У березні прихильники КПУ у разі невиходу свого кумира до другого туру розділялися принаймні на чотири категорії: тих, які висловлювали бажання проголосувати у другому турі "за" Януковича; "за" Ющенка; "проти всіх"; не прийти на вибори взагалі. Питається: з якого такого дива всі 3 – 3,5 млн. прихильників невмирущих ідей Леніна-Симоненка раптово перебігли до "олігарха" Януковича?

Відкритим залишається і питання про те, чому Центр під керівництвом шановного Михайла Борисовича Погребинського, який сам ніяких польових досліджень не проводить, оскільки не має власної мережі, і тому чесно замовляє опитування провідним соціологічним фірмам, цього разу не послався на безпосереднього виконавця дослідження, не оприлюднив квоту та формулювання бодай основних запитань до респондентів?

Немає сумніву, що питання про здатність технологів СДПУ(о) привернути серце лідера "Нашої України" також залишається відкритим (як відомо, їм не вдалося примусити полюбити себе пана Волкова). Але пошукачів більшає. Вчора про єдність стратегічних цілей з опозицією – читай: Ющенком – заявив і український президент під час зустрічі з грузинським колегою. Хто переможе в благородному змаганні за серце лідера "нашоукраїнців", покаже розслідування мукачівських подій. Tertium non datur.

Автори: Данило Яневський, Костянтин Малєєв, Інститут політичного моделювання