04/30/2004 | Vadym Gladchuk

звичайно після викливальної статті Яневського, яка на жаль повністю не розкрила фальсифікацію рейтингів, УП у "демократичних" традиціях надала слово чи не головному фальсифікатору від соціології
цікаво, чи надавала слово соціалістична преса німеччини 30-х років для виступів доктора Геббельса


Що відбувається з рейтингами Ющенка и Януковича?

Михайло Погребинський, для УП , 30.04.2004, 13:35



Відповідь на статтю "Розквіт свіжих дебютних ідей"

Як відомо усім, хто безпосередньо бере участь у політичному житті України, на українських соціологів не нападає тільки ледачий. Шановні Данило Яневський і Костянтин Малєєв - люди, безумовно, активні й енергійні. Ледачими їх аж ніяк не назвеш. Отже, прийшла і їхня черга взяти участь у "полюванні на відьом".

Оскільки публікація "Розквіт свіжих дебютних ідей" стосується не лише Фонду "Демократичні Ініціативи" (до роботи якого я ставлюся з повагою) і Центра "СОЦІС", але і Київського центра політичних досліджень і конфліктології, який я маю честь очолювати, то залишити цю публікацію без відповіді важко.

Як соціал-демократи соціологами керували

Про що, власне, стаття Яневського і Малєєва? На думку Фесенка: "По своїй суті і змісту зазначена стаття – смачний плювок на адресу професійного соціологічного співтовариства". Важко не погодитися.

По суті, на двох сторінках тексту викривається "підступний" політтехнологічний план. А саме: соціал-демократи руками "нечистоплотних" "Демініціатив" і "СОЦІСа", до яких пізніше (мабуть, для посилення ефекту) приєднується наш Центр, демонструють (спеціально для Ющенка) ріст рейтингу Януковича. Цей ріст рейтингу має, по ідеї, страшно злякати Ющенка, після чого Медведчук має зробити йому пропозицію, від якої неможливо відмовитися – проголосувати за конституційну реформу.

Крім того, наш Центр обвинувачується в тому, що "при публікації даних не послався на безпосереднього виконавця дослідження, не опублікував квоту дослідження (імовірно, мається на увазі "вибірка") і формулювання хоча б основних питань, що задавалися респондентам". Зміст такої фрази для людей, які хоч трохи знаються на політиці і соціології, очевидний: таким чином вказують, що дані – фальшивка.

При всій повазі до панів Яневського і Малєєва, відзначимо, що це відверта неправда. На нашому сайті у даних, про які вони говорять, зазначені й організація, що проводила дослідження (КМІС), і формулювання питань.

Також відзначимо, що наш Центр завжди зазначає при публікації необхідні параметри дослідження. До речі, пізніше ці ж дані опублікувала і "Українська правда".

Але, все-таки, найбільше претензій в авторів викликали дані "Демократичних ініціатив" за можливими результатами голосування в другому турі "Янукович – Ющенко". На думку авторів, ну ніяк не міг розрив між Ющенком і Януковичем, який у березні складав 10,6%, скоротитися до 3,6%.

Причому аргументація у наших опонентів досить кумедна, побудована за принципом "цього не може бути, тому що цього не може бути ніколи":

"Згадайте: у березні різниця між Ющенком і Януковичем становила 10,6%. Це результат опитування з 1 по 7 березня, проведеного тими ж "Демініціативами" і "Соцісом". У квітні за даних обставин ця різниця не могла скоротитися до 3%. Фактори, при яких 3-3,5 млн. виборців могли настільки радикально змінити свою точку зору, невідомі".

"Але немає жодних підстав думати, що суспільна думка в нашій країні в даних умовах може радикально змінитися протягом лише одного місяця".

Важко собі представити, що Яневський з Малєєвим не знайомі з результатами досліджень інших соціологічних служб, які у квітні зафіксували статистично значимий ріст рейтингу Януковича (до 15-17%) – про це повідомили Центр ім. Разумкова, КМІС, "Демократичні ініціативи" і СОЦІС, УІСД і Центр "Соціальний моніторинг".

Ще в січні-березні рейтинг першого туру в Януковича був нижчим – близько 11-12%, а співвідношення сил у другому турі було таким: Ющенко – 39% і Янукович – 28% ("Демократичні ініціативи" і СОЦІС).

Абсолютно природньо, що зростання рейтингу першого туру Януковича (на 4%) привело до скорочення розриву між цими двома політиками в другому турі. Якщо ж врахувати, як це роблять професійні соціологи, похибку вибірки, то питань не має бути.

Дещо про довіру

Чому ж не міг скоротитися розрив між Ющенком і Януковичем? Тому що це не дуже подобається Яневському і Малєєву? Не аргумент.

Насправді, обґрунтування такої поведінки електорату є: працював цілий ряд факторів (звернення уваги на вибори у ході конфлікту навколо прийняття реформи, істотне підвищення пенсій деяким категоріям населення в регіонах переважної підтримки Януковича, успіх агітації прихильників прем'єра і супротивників лідера "Нашої України" і т.п.). Інша справа, що вагомість кожного з цих факторів ще має бути вивчена.

Відзначимо, що ці результати отримані КМІСом і СОЦІСом – двома організаціями, які найдовше працюють на ринку соціологічних досліджень України, брали участь у всіх екзит-полах, проведених на виборах у незалежній Україні (у тому числі й у Мукачевому). І, до речі, акредитовані в Соціологічній асоціації України, чого за центром "Імідж-контроль" (до керівництва якого входить Малєєв) не помічено.

До речі, про "Імідж-контроль". Якщо вже автори мають у своєму розпорядженні соціологічну службу, що проводить "винятково точні" дослідження, то чому б не надати громадськості альтернативні результати, зрозуміло, – "більш об'єктивні і незаангажовані"?

Проте, результати не приводяться, і зрозуміло, чому:

По-перше, дослідження ще треба провести. Автори явно нічого не досліджували, а не вірять результатам колег просто так – на підставі "життєвого досвіду" і політичних переконань.

По-друге, вони здогадуються, що навіть якби вони мали на руках результати досліджень, дискусії, мабуть, не вийшло б. На жаль, "Імідж-контроль" (на відміну від КМІСу, "СОЦІСу", Центру ім. Разумкова, УІСД і Центру "Соціальний моніторинг" і навіть в порівнянні із маловідомим "Соціополісом") має, прямо скажемо, не досить добру репутацію серед професіоналів. Його дані найчастіше розходяться з результатами інших служб, а аргументація на користь власного професіоналізму виглядає комічно.

У нас є всі підстави думати, що недурні Яневський і Малєєв чудово знають, що результати досліджень інших центрів заслуговують довіри, але... визнати цей факт їм не дає "партійна совість". А шкода. Чути звинувачення з боку політиків, які сприймають будь-яку аналітику як частину політичної боротьби, нам звично. А от з боку людей, яких ми вважаємо колегами...

Складається враження, що поки соціологи публікують дані, які відповідають самооцінці визначених політичних сил, вони залишаються "чесними професіоналами". Але як тільки зафіксований стан суспільної думки когось не влаштовує, вони перетворюються в "продажних заробітчан". Тут, знову ж, правий Фесенко – "немає чого на соціологію нарікати, коли…".

Як запобігти "війні соціологів"

І, на закінчення, кілька слів про проблему довіри до соціологічних даних. Хоч ми і продемонстрували повну необґрунтованість претензій Яневського і Малєєва до соціологічного співтовариства, не можна не відзначити, що вони звернули увагу на цілком реальну проблему. А саме – із наближенням до виборів різні політичні сили будуть робити спроби використовувати соціологію у своїх цілях.

Уже зараз газета "Вечірні вісті" дозволяє собі публікувати якісь "закриті" рейтинги з метою переконання читачів у тому, що будь-які результати першого туру виборів, на яких "єдиний кандидат від опозиції" одержить менше 60% голосів – фальшивка. Що ж буде потім?

Чи не варто подумати про створення консорціуму дослідницьких організацій? Причому, для аудита методології і методики досліджень консорціуму можна залучити західних експертів (як це робилося при організації загальнонаціональної телевізійної панелі). Це дозволить уникнути маніпуляцій з результатами соціологічних досліджень і створити умови для росту авторитету соціологічної науки серед політичної еліти.

P.S. Якщо виключити з матеріалу Яневського і Малєєва слабо замасковану тезу про "продажність" соціологів, то "підступний план", який вони нібито викрили, видається не позбавленим логіки. Тільки це аж ніяк не політтехнологічний план або змова, а реальність, з якою, на наш погляд, не можна не рахуватися. Так що аналітикам "Нашої України", як і представникам інших політичних сил, є про що подумати...

Автор: Михайло Погребинський, директор Київського центра політичних досліджень і конфліктології, радник глави адміністрації президента