05/06/2004 | Ігор Немашкало

Нещодавно бачив в офіційних теленовинах уривок виступу Ющенка, у якому він розповідав про жалюгідну долю книговидавництва в Україні і, зокрема, українською мовою. Ющенко навів статистичні дані, за якими на ніс в Україні видається 0.3 книги на рік, тільки кожна 59 книга україномовна, далі він бідкався, що на малій батьківщині Шевченка (поета), у його рідному селищі не вивчають української мови, бо з-за злиднів та малих заробітків єдиний вчитель української мови втік до Португалії.
Після цього пішов коментар диктора телебачення, в якому він викрив брехню/необізнаність Ющенка. Статистика, наведена Ющенком, була актуальною на час набуття Україною незалежності. А зараз вона зовсім інша, хоч конкретних цифр диктор не навів. Але наголосив, що тільки на 2004 рік в бюджеті закладено 44 млн гривень на видавництво української літератури для учнів (невідомо, підраховано з ПДВ чи ні). Потім пішов виступ здивованих вчителів з рідного селища Тараса Шевченка, які розповідали, що не припиняли навчати дітлахів української мови, ніхто з них до Португалії не тікав та й не має такої потреби, бо заробляють вони і тут дуже добре (навіть у Гейтса мабуть слина тече). Трохи зіпсував враження виступ завуча, який трохи ганебно вжив зросійщення, коли сказав, що вони усього навчають "на українській мові" (а не українською мовою). Отака ідилія. І брехня/необізнаність з боку Ющенка.
Може хтось спростує цю критику Ющенка. Та треба зважати на те, що помилятися не можна і треба добре добирати помічників, які готують інформацію, яку "озвучує" лідер опозиції, бо треба усвідомлювати, що перевіряти інформацію на замовлення влади буде зграя журналістів і легко опинитися у дурнях.