05/18/2004 | Нестор Летов

Опять исследование Агентства моделирования ситуаций http://www.agency.org.ua/index.php?mod=demo7


Негативні сценарії

Найгіршим для В.Ющенка сценарієм буде тихий програш на правильних і прозорих виборах В.Януковичу зі скромною, але достатньою для попередження розмов про фальсифікацію чи кілька контрольованих округів різницею у 5-7%. Плюс подальша кампанія з так само нескандальної констатації факту, що В.Ющенко переоцінив себе як політик загальноукраїнського рівня, тим більше - як загальнонаціональний лідер. Це означатиме просто похорон В.Ющенка як політика в принципі. Після цього розвалиться "Наша Україна", опозиція повернеться до подрібнено-хаотичного стану середини дев'яностих.
Влада ще доволі міцно тримає країну в руках, аби забезпечити все зовнішньо цивілізованими методами. Цей сценарій реальний, коли до виборів так і не зміниться підхід штабу "НУ" та В.Ющенка особисто до питань здійснення превентивної політичної кампанії, котра запобігала б реалізації небажаних сценаріїв.
В.Ющенко також може піддатися панічно-прозахідним настроям у своєму штабі і справді виконати настійливу пораду остаточно позбавитись лівих соратників. Тоді сили КПУ та СПУ можуть об'єднатися і рознести в пух і прах міф про "демократичного лідера опозиції - єдину альтернативу злочинному режимові". Від В.Ющенка відвернеться протестний і лівий електорат, значна частина правого і поміркованого. Принципової різниці між ним та В.Януковичем вже не буде, а прем'єр все більш колоритна фігура, тим більше за вдалого піару. В.Ющенко програє вибори, і програє ганебно, втративши значну частку соціальної бази.
Те саме відбудеться і тоді, коли від свого соратника демонстративно відвернеться Ю.Тимошенко: її обвинувачення підхоплять ліві, і електоральна база В.Ющенка розтане. Він перестане ще задовго до виборів бути лідером опозиції і об'єднувачем правих сил у блоці "НУ". В.Ющенко не стане Президентом України.
Від позицій В.Ющенка як загальнонаціонального лідера каменя на камені може не залишити регіональна політика В.Медведчука: провокації, бійки, скандали, судові переслідування, викриття, підтасовки результатів голосування у ВР, плюндрування могил, збройні напади і табори підготовки штурмовиків. Все це перетворить в очах пересічного українця В.Ющенка на лідера справжніх фашистів, на жирного бюргера, котрий після чергової бійки чи погрому іде жерти пиво з сосисками на вкрадені в народу гроші, розпатякуючи про справедливість і закон. Добитися цього цілком реально, втравивши В.Ющенка в етнічний/земельний конфлікт у Криму, ініціювавши те саме на Закарпатті, рясно цитуючи кількох чи кілька десятків антисемітів - членів "НУ", роздмухавши конфлікт навколо визнання вояків УПА, причому переважно на Сході України, влаштувавши кілька голосних приватизацій з порушеннями і наступним відбиранням власності у нашоукраїнців, близьких до В.Ющенка, ініціювавши розслідування з приводу якості продукції підприємств його соратників, а краще брата (масовий продаж прострочених ліків, отруйна сировина для цукерок дітям і т. ін., обов'язково із постраждалими крупним планом). Дуже ефективним в цьому плані буде тиражування висловлювань "благочестивого Петра", котрий відкритим текстом славословить В.Ющенка як Месію і таврує анафемою всіх його ворогів, трохи не б'ючись у екстатичному припадку. Після цього В.Ющенка ніхто не те що за політика, тим більше лідера - за нормальну людину сприймати не буде. Така собі хвора сімейка тихарів з манією величі і патологічною ненавистю до влади і законних методів правління державою. Це знищить не тільки В.Ющенка, але й політиків, що були його партнерами: прокажені, які не лише не розпізнали маніяка, але й потурали йому. Про жодне президентство для В.Ющенка, так само як і для Ю.Тимошенко, І.Плюща, Ю.Костенка та інших і йтися не може - ніколи.
Президентства В.Ющенкові не бачити і якщо він зберігатиме топорні методи пробивання на Схід та Південь України: коли його виставлять з ганьбою з кожного обласного та районного центру регіону (що цілком відповідатиме даним досліджень центру ім. О.Разумкова: рейтинг "НУ" на Західній Україні становить 43,4%, на сході - 8,7%, у центрі-20%, на півдні - 8,8%), "Президенту половини України" на виборах навряд чи вдасться добратися і до 22-ох відсотків рейтингу, не кажучи вже про перемогу.
В.Ющенка можуть "прокатити" з президентством разом з В.Януковичем - доки вони розважатимуться один з одним, граючи у народнішого лідера, Президент Л.Кучма переконає США (в особі Дж.Буша-старшого, наприклад, який якраз має навідатись до Києва) та країни Заходу в тому, що будь-хто з українських політиків ще не готовий до відповідальності посади Президента країни. Аби зберегти стабільність в державі і, відповідно, в усьому регіоні, тій же Америці найкраще мати вже перевіреного і достатньо керованого та передбачуваного Л.Кучму - не обов'язково як Глави президентської республіки, можна і прем'єра парламентської. Зміни, демократичніші від пропонованих, складно і уявити. За Л.Кучми-третього Україна стане взірцем пострадянських демократій і успіху зовнішньої політики США, спрямованої на утримання контрольованого спокою на території всієї планети, причому цього разу навіть без натяку на зброю. В.Ющенко як трунар економічної стабільності (перерозподілить бо все, до чого дотягнеться, між своїми, не зважаючи на закони й вигоду), Президентом України стати не може. І не стане.
Також з В.Ющенком можуть укласти угоду і "кинути" останньої миті: скажімо, до кінця вересня з ним ведуть переговори Президент Л.Кучма та В.Медведчук, але в жовтні все зривається, його втоптують у бруд спільними зусиллями В.Януковича та В.Медведчука. Оскільки через переговори він буде змушений дуже пом'якшити свою риторику стосовно існуючої влади, за місяць знов дистанціюватися від неї та заробити голоси, достатні для перемоги, він не зможе. Потрапивши у другий тур, В.Ющенко не подолає В.Януковича - з його адмінресурсом, незмінно впевненою, жорсткою позицією та чіткими пріоритетами. Президентом В.Ющенку не бути.
Перемога В.Ющенка на президентських виборах також за певних умов може стати елементом негативного сценарію: у процесі боротьби за владу з В.Януковичем В.Ющенко та його команда суттєво дискредитуються в очах не стільки виборців, скільки політиків. Цей процес поглиблюється під час розподілу владних повноважень між членами команди В.Ющенка. Беруть гору "реваншистські настрої", до влади приходять колоритні фігури - М.Дорошенко, Д.Жванія, М.Мартиненко тощо. Переглядаються умови співпраці з партнерами по опозиції. Найбільш далекоглядні політики (на кшталт Р.Безсмертного, С.Соболєва, Т.Стецьківа тощо) дистанціюються від цього процесу. Формується досить активна та безкомпромісна лівоцентристська опозиція (формат може бути різний: Мороз-Буздуган-Медведчук; Мороз-Буздуган-Медведчук-Тимошенко; Мороз-Буздуган-Тимошенко). На виборах 2006 року єдиного блоку не існуватиме, а підконтрольні В.Ющенкові та його кабінету партії отримають недостатньо мандатів для формування більшості. Реалізується Конституційна реформа. Повноваження В.Ющенка суттєво обмежуються (а якщо навіть реформа і не реалізується, В.Ющенко втрачає шанс на переобрання). Президентство В.Ющенка стає непевним часом політичних та економічних пертурбацій перед приходом до влади четвертого Президента України.

Описані сценарії всі є більш або менш екстремальними варіантами розвитку подій. І всі вони вимагають прийняття чіткого рішення (вдалого чи невдалого - інша річ) безпосередньо В.Ющенком. На що він готовий піти, з ким, яким коштом. І так само вони вимагають появи зрештою чіткої позиції - причому єдиної - у штабі В.Ющенка. Однак найбільш вірогідним є (і найменше напруження вимагає) "звичайний" варіант: все триває як є.
Ніхто нікуди не поспішає, ніхто не кидається на амбразури, жодної організації всеукраїнського фронту, фронди чи мережі інтриганів і дворушників. В.Ющенко разом з "НУ", як і раніше, вплутуються у конфлікти та втрапляють у пастки, розраховані на п'ятирічних дітей, зі штабу, офісу та фракції "НУ" з приводу кожної події з'являється по десятку коментарів як мінімум, і всі різні.
В.Ющенко продовжує сам будувати свій новий імідж. Його соратники продовжують створювати по-дитячому наївні міфи. Супротивники підбивають його то побити комусь пику в парламенті, то перейти на нецензурні висловлювання. В кожному регіоні і містечку, де є бодай два осередки різних партій - членів блоку "НУ", з'являється і щонайменше два окремих відділення передвиборчого штабу. "Так!" і "Без цензури" нагнітають істеричні настрої серед виборців. Загалом, все як зазвичай. Хто переміг насправді, з'ясовуватиметься місяцями. Зрештою все вирішать як завжди кулуарні переговори.