05/20/2004 | Майдан-ІНФОРМ

Суддя Карпушова та голова Калінінського райсуду Ушенко продовжують фальсифікувати матеріали з кримінальної справи, в якій був засуджений керівник корпункту газети ``Свобода'' в Донецькій області Михайло Халаджі.


Попри те, що вирок у справі проти колишнього начальника одного з відділів УМВС у Донецькій області, який у своїх публікаціях викрив кримінальний бізнес Генпрокурора Васильєва, було проголошено ще 5 травня, протокол судового засідання М.Халаджі не показували до 20 травня. Лише після численних вимог М.Халаджі вдалося ознайомитися з протоколом і переконатися, що він був повністю переписаний. Зокрема, зникли відводи, які підсудний заявляв прокурору, записано, що начебто суддя роз'яснювала підсудному його права, хоча цього насправді не було й Халаджі неодноразово протестував з цього приводу. Повністю переписаний протокол засідання від 30 січня 2004 року, який раніше був скопійований та опублікований Володимиром Бойком (цей протокол Карпушова переписує вже втретє), а також протокол засідання від 9 квітня 2004 року, коли прямо в судовому засіданні за вказівкою судді В.Бойко був побитий міліцією.

Щоправда, весь перебіг судового процесу фіксувався аудіозаписом. Але голова суду Ушенко наказав не видавати М.Халаджі копії аудіофайлів для перевірки й зіставлення з текстом протоколу.

Майдан-Інформ зв'язався телефоном з Михайло Халаджі, який розповів, що зараз відбувається в Калінінському суді Донецька:

Негайно після проголошення вироку я написав письмову заяву з проханням видати мені копію протоколу та копії аудіо файлів з записом перебігу процесу. Але протокол я побачив лише через 14 днів, при цьому з'ясувалося, що протокол повністю переписаний. Коли нарешті я зміг прочитати цю фальшивку, то в черговий раз переконався, що донецькі судді почувають себе абсолютно безкарними й здатні на будь-яку фальсифікацію.

У лютому 2004 року суддя Карпушова дозволила мені перезняти фотоапаратом всю справу разом з протоколами тих судових засідань, які вже відбулися на той момент. Тепер ці протоколи також переписані, причому протокол за 30 січня - навіть іншим почерком. Багато чого з матеріалів справи
зникло, багато чого з'явилося. Я кілька днів поспіль домагався, щоби мені видали копії аудіофайлів, урешті-решт голова суду Ушенко відмовив мені в цьому. Але мені вдалося прослухати кілька файлів у суді.

З'ясувалося, що з запису були вилучені деякі мої промови, аудіозаписи в межах одного файлу явно склеєні з різних шматків, містять тривалі ``провали'', розрізняються рівнем шуму тощо. Також у суді мені відмовляються видати копію протоколів, хоча такий обов'язок суду прямо зазначений в Постанові Пленуму ВСУ від 24.10.2003 No8.

Очевидно, це робиться тому, ще не всі аудіозаписи вдалося сфальсифікувати - так наприклад, у протоколі записано, що мені в судовому засіданні роз'яснювалися мої права, а в запису цього не має. Доки справа дійде до апеляційного суду, думаю, сфальсифікованим буде не тільки протокол, але й усі аудіофайли.