(Костенкові) Іноді краще жувати...(репліка)
05/26/2004 | observer
Іноді краще жувати...(репліка)
Опозиційні сили, зокрема, й „Наша Україна”, скаржаться, й цілком слушно, на те, що їхнім представникам практично закрито доступ до електронних ЗМІ. До загальнонаціональних каналів телебачення та радіо. Програма „Відкрита студія” (Національне радіо, 1 канал) від 21 травня змусила замислитися над тим, чи так уже це й погано. Отже, дискусія двох народних депутатів. Участь беруть Микола Шульга від Комуністичної партії України та Юрій Костенко, голова Української народної партії, від „Нашої України”. "За радянських часів усе було чудово", - каже Шульга. (Насправді він казав це набагато більш розлого, з епітетами й метафорами, але мова не про те.) "Ні, набагато краще тепер, - відповідає йому Костенко. – За радянських часів були суцільні черги, довгі та страшні, без яких нічого не можна було купити. А зараз усе є, у вільному продажу й без жодних черг".
Написавши це, я довго не міг збагнути, що й як слід писати далі. І дійшов ледь не до розпачу. Справа в тім, що, аби прокоментувати аргумент Костенка, не треба заглиблюватися в нетрі високої економіки. Треба вести мову про загальновідомі речі. Ті, що зрозумілі будь-якому старшокласникові. Боюся, що й самому Костенкові вони зрозумілі не гірше. За радянських часів національна економіка не могла задовольнити потреб громадян у найелементарніших товарах, і це призводило до тотального дефіциту та черг. Тепер національна економіка не може задовольнити потреб громадян у найелементарніших товарах, і це призводить до захмарних на ті товари цін. Два боки однієї й тієї самої медалі. З однією лише різницею: коли все впиралося в черги, то в людей – чи то через щасливий випадок, чи то завдяки притаманним кожній радянській людині стійкості та мужності – час від часу виходило купувати дефіцитні товари. Чи, принаймні, вони знали, що, доклавши певних зусиль, можуть-таки їх купити. Тепер же багато людей позбавлені можливості купувати звичайну ковбасу. На думку Костенка, це однаково краще – хай вона лежить собі на вітринах, немов у музеї. Не знаю, чи бував пан Костенко в маленьких містах Донбасу. В магазинах багатьох із них, окрім класичних радянських плавлених сирків та кільки в томаті, і тепер не знайдеш практично нічого. Чому? Навіщо замовляти те, що однаково ніхто не зможе купити? – кажуть продавці. Економічна медаль, таким чином, потроху повертається до нас тим самим, добре знайомим боком. Та й нинішню Україну (це до відома пана Костенка), мабуть, недарма дедалі частіше називають неорадянською та неокомуністичною.
Значна кількість слухачів Національного радіо – це ті самі пенсіорнери. Найзлиденніша верства українського населення. Цікаво, чи після виступу Костенка бодай хтось із них проникся симпатією до „Нашої України” й до Віктора Ющенка зокрема? Виходить, що позиція „Нашої України” – то суцільний одобрямс, принаймні, стосовно всього, що так чи інакше зачіпає питання економіки та рівня життя! Нез’ясованим залишилося ще одне питання: якщо нині все так чудово, якого біса Юрій Костенко перебуває в опозиції?
Час від часу мені доводиться брати участь у програмах радіо „Ера-ФМ”. І от якось, коли йшлося про ЄЕП і наслідки для України від вступу до цієї організації, у студію зателефонував слухач, який представився керівником Броварського осередку костенківської УНП. "Треба, щоб усі праві та центристи, незалежно від того, при владі вони чи в опозиції, об’єдналися між собою та дали відсіч комуністам і соціалістам, - сказав він. – Тільки єдність усіх правих і центристів зможе врятувати Україну й забезпечити їй європейську перспективу". Отакий, виявляється, простий секрет європейської перспективи – нібито не провладні „праві та центристи” ініціювали вступ України до ЄЕП. Видається, слова броварчанина були симптоматичними для всієї партії. Чи не через те Юрій Костенко є „обличчям” „Нашої України” на темникових телеканалах, що після деяких його виступів інша агітація проти Ющенка вже непотрібна?
Борис Бахтєєв, „Телекритика”
Опозиційні сили, зокрема, й „Наша Україна”, скаржаться, й цілком слушно, на те, що їхнім представникам практично закрито доступ до електронних ЗМІ. До загальнонаціональних каналів телебачення та радіо. Програма „Відкрита студія” (Національне радіо, 1 канал) від 21 травня змусила замислитися над тим, чи так уже це й погано. Отже, дискусія двох народних депутатів. Участь беруть Микола Шульга від Комуністичної партії України та Юрій Костенко, голова Української народної партії, від „Нашої України”. "За радянських часів усе було чудово", - каже Шульга. (Насправді він казав це набагато більш розлого, з епітетами й метафорами, але мова не про те.) "Ні, набагато краще тепер, - відповідає йому Костенко. – За радянських часів були суцільні черги, довгі та страшні, без яких нічого не можна було купити. А зараз усе є, у вільному продажу й без жодних черг".
Написавши це, я довго не міг збагнути, що й як слід писати далі. І дійшов ледь не до розпачу. Справа в тім, що, аби прокоментувати аргумент Костенка, не треба заглиблюватися в нетрі високої економіки. Треба вести мову про загальновідомі речі. Ті, що зрозумілі будь-якому старшокласникові. Боюся, що й самому Костенкові вони зрозумілі не гірше. За радянських часів національна економіка не могла задовольнити потреб громадян у найелементарніших товарах, і це призводило до тотального дефіциту та черг. Тепер національна економіка не може задовольнити потреб громадян у найелементарніших товарах, і це призводить до захмарних на ті товари цін. Два боки однієї й тієї самої медалі. З однією лише різницею: коли все впиралося в черги, то в людей – чи то через щасливий випадок, чи то завдяки притаманним кожній радянській людині стійкості та мужності – час від часу виходило купувати дефіцитні товари. Чи, принаймні, вони знали, що, доклавши певних зусиль, можуть-таки їх купити. Тепер же багато людей позбавлені можливості купувати звичайну ковбасу. На думку Костенка, це однаково краще – хай вона лежить собі на вітринах, немов у музеї. Не знаю, чи бував пан Костенко в маленьких містах Донбасу. В магазинах багатьох із них, окрім класичних радянських плавлених сирків та кільки в томаті, і тепер не знайдеш практично нічого. Чому? Навіщо замовляти те, що однаково ніхто не зможе купити? – кажуть продавці. Економічна медаль, таким чином, потроху повертається до нас тим самим, добре знайомим боком. Та й нинішню Україну (це до відома пана Костенка), мабуть, недарма дедалі частіше називають неорадянською та неокомуністичною.
Значна кількість слухачів Національного радіо – це ті самі пенсіорнери. Найзлиденніша верства українського населення. Цікаво, чи після виступу Костенка бодай хтось із них проникся симпатією до „Нашої України” й до Віктора Ющенка зокрема? Виходить, що позиція „Нашої України” – то суцільний одобрямс, принаймні, стосовно всього, що так чи інакше зачіпає питання економіки та рівня життя! Нез’ясованим залишилося ще одне питання: якщо нині все так чудово, якого біса Юрій Костенко перебуває в опозиції?
Час від часу мені доводиться брати участь у програмах радіо „Ера-ФМ”. І от якось, коли йшлося про ЄЕП і наслідки для України від вступу до цієї організації, у студію зателефонував слухач, який представився керівником Броварського осередку костенківської УНП. "Треба, щоб усі праві та центристи, незалежно від того, при владі вони чи в опозиції, об’єдналися між собою та дали відсіч комуністам і соціалістам, - сказав він. – Тільки єдність усіх правих і центристів зможе врятувати Україну й забезпечити їй європейську перспективу". Отакий, виявляється, простий секрет європейської перспективи – нібито не провладні „праві та центристи” ініціювали вступ України до ЄЕП. Видається, слова броварчанина були симптоматичними для всієї партії. Чи не через те Юрій Костенко є „обличчям” „Нашої України” на темникових телеканалах, що після деяких його виступів інша агітація проти Ющенка вже непотрібна?
Борис Бахтєєв, „Телекритика”