Кінець кучмарам
05/28/2004 | observer
Кінець кучмарам
Іван Лозовий, для УП , 27.05.2004, 18:11
В розмові з давнім знайомим, молодим режисером, який укотре повернувся з-за кордону, прозвучало його запитання: "Як довго це ще продовжуватиметься?" Про яке "це" йшла мова, не було потреби здогадуватися. Малося на увазі наше життя-буття в незалежній Україні вже (скільки там?) понад 12 років.
І що за життя! Часом здається, що знаходимося в якомусь страшному сні. У країні у центрі Європи, що залишилась поза бортом тієї ж Європи. Вчорашній зек став олігархом, або – борони Боже – прем’єр-міністром. Хоча цікаво дізнатися, що останній все-таки не курив анашу, допоки відбував покарання.
"Події в Мукачевому" (чому така делікатна назва – не "побоїще в Мукачевому" або "п__ць в Мукачевому"?) вкотре наочно продемонстрували притчу "хто не займається політикою, ним займеться СДПУ(о)". Наїзди, розборки, організована (державою) злочинність, прихватизація, адмінресурс, самоцензура, темники і, врешті-решт, просто корупція. Погодьмося, панове,– не зовсім європейські цінності.
Враховуючи те, що світить перспектива гарантування Конституції однією і тією ж особою понад 15 років, настав час надати назву цій епосі: "Кучмари".
Але кошмар для одного – це марення… або легкий сон для іншого. Людина – це істота, що адаптується… або пристосовується. Дехто скаже, що можна жити… або виживати. "Повсюди корупція а ля Енрон чи ООН" – так звучить мантра господарників, відгодованих на перлах колись перспективного українського господарства. Тих, хто сприймає страшний сон за норму в нашій державі, чимало.
Фейсом об Європу
Звичним для тих, хто вважає нашу державу вкрай нецивілізованою, стало зосереджувати свій праведний гнів на Леонідові Кучмі. Але справа не в Кучмі як у фізичній особі, нинішньому президентові. Кучма – виразник того, що ми звикли називати "системою", "по-нашому" і т.п. До того ж, слабкий виразник. Щоб знайти сильного… або жорстокого представника системи, немає потреби шукати далі, ніж у кабінетах на Банковій.
Хоча мало хто усвідомлює, що "система" – це просто те, до чого переважна більшість людей звикли, те, що вони сприймають за "нормальне". Тобто, якщо сприймати страшний сон за норму, здаватиметься, що життя таке, яким воно повинно бути, допоки не відбудеться зіткнення з дійсністю. А в такому випадку – позичимо з крилатого вислову Маклауда з клану Маклауд – може залишитись тільки одна концепція.
Так і склалося з Європейським вектором, який розпорошився, а потім розлетівся в пух і прах. Придивилися західноєвропейські політики до основного за формальними ознаками представника українського народу Леоніда Кучми, і вирішили – ні, це не є обличчя Європи.
Парадокс провідника
Врешті-решт, Європа не є самоціллю, чим намагаються спекулювати ображені можновладці, такі, як спікер Володимир Литвин. Вступ до Європи обумовлений цивілізованою внутрішньою поведінкою, а не навпаки.
Стати цивілізованим не складно. Потрібно заохочувати економіку, а не намагатися керувати нею, саджати злочинців, застосовувати закони до всіх рівномірно і так далі. Але, щоб це все сталося, потрібні виконавці, які на такі дії здатні. Іншими словами, потрібні більш-менш порядні та розумні люди на чолі держави.
На щастя, постійно діюча криза українського політикуму викинула на поверхню серйозного претендента на звання "рятівника нації"- Віктора Ющенка. Саме доля президентського майбутнього Ющенка вирішуватиме – бути чи не бути новій Україні.
Попри намагання різного виду "жанглеров", більшість українців вважають, що Ющенко представляє розрив із "глухокутівцями" колишньої партноменклатури. Але перехід від сьогодення до дещо кращого від соціал-демократичного майбутнього зовсім не гарантований. Заважає, знову таки, система.
Опитування доводять, що наші співвітчизники і надалі надають перевагу Ющенку на президентських виборах, але більшість із них не думають, що він стане президентом. Потрібно уважно проаналізувати, чому це так.
Від Азербайджану до штабу на Ярославській
У середовищі опозиційних сил полюбляють згадувати події в Грузії минулого листопада, коли Міхаїл Саакашвілі на чолі в основному мирних демонстрантів примусив поступитися Георгія Шеварднадзе.
Але перспективи України виглядатимуть менш переконливими, якщо проведемо паралелі не з Грузією, а з одним із її сусідів, Азербайджаном, під час президентських виборів 2003 року. В Азербайджані на президентських виборах колишній спікер парламенту Іса Ґамбар, який користувався чималою популярністю, виступив проти намісника і сина довготривалого керівника Азербайджану Гейдара Алієва.
Останній не став загравати з опозицією. Державне й приватне (котре в руках родичів Алієва) телебачення знизили напередодні виборів рейтинг Ґамбара в кілька разів. У ніч виборів кількатисячна міліція здійснила погром штабу Ґамбара і наступного дня розігнала мітинг, жорстоко побивши мирних демонстрантів, двох серед яких - до смерті.
В результаті було оголошено виграш Алієва з розривом у понад 80 відсотків голосів. Безпорадність Ґамбара і його прибічників була продемонстрована хоча б тим, що впродовж тижня після дня виборів опозиція не спромоглася випустити бодай одну листівочку для громадян, які ще кілька днів проводили вуличні сутички з міліцією.
Сумніви щодо шансів Ющенка перемогти 31 жовтня цього року підтверджуються наслідками поведінки самого його оточення.
Як можна, наприклад, ставитися до того, що впродовж півтора року після того, як блок "Наша Україна" посів перше місце на виборах до Верховної Ради, з подвійним розривом випередивши правлячу коаліцію, цей блок не виступив з жодною всеукраїнською ініціативою? Ініціативи на кшталт хоча б старорухівської "боротьби з бідністю" слугували б не лише заявкою на взяття влади, а ще й розтлумачували б людям, що потрібно далі робити.
Натомість представники "Нашої України" приймали удари в свої фінансово-бізнесові місця, апелювали до європейського і міжнародного співтовариства, займалися дрібним цькуванням своїх опонентів у стилі тих же опонентів і, в основному, реагували на дії з боку владних структур.
Багато хто з нашоукраїнських кіл пов’язує пасивність блоку особисто з керівником штабу "Нашої України" Романом Безсмертним. Особистість керівника структури по вулиці Ярославській являє собою цікавий предмет для психологічного аналізу, але будемо вважати, що такі дискусії безплідні.
Наскільки представник президента у Верховній Раді став чи не став представником президента у "Нашій Україні", не змінює і навіть не впливає на дійсну пасивність провідної політичної сили України і, відповідно, її лідера.
Безпорадність штабу Безсмертного лише підтверджується подіями в Мукачево. Якщо керівник штабу не знаходить іншого підходу, ніж особисто вести фізичну атаку на місці подій, то він не керівник, а виконавець.
Масові нальоти депутатів також мало що дали. А де громадський тиск у маленькому карпатському містечку? Адже всім зрозуміло, що у випадку, коли "Наша Україна" не в змозі відстояти перемогу свого кандидата в Мукачевому, то навряд чи їй світить перемога по цілій державі.
Розмноження штабів та організаційних структур, що стоять за спиною Ющенка, також є ознакою слабкості. Існує парламентська фракція "Наша Україна" разом із центральним і обласними штабами. Як мінімум чотири партії, що входять до "Нашої України", мають свої обласні організації. В додаток, на якомусь туманному етапі формування знаходиться громадське об’єднання "За Ющенка, За Україну". Тепер формується нова єдина партія. В такій ситуації може заплутатись не тільки звичайний виборець.
До вузького кола оточення Віктора Андрійовича, яке лише рік тому варилося у густому соусі уявлень про перспективи приходу до влади, нарешті доходить, що сама можливість приходу до влади виглядає дедалі більш сумнівною.
Звідси така бурхлива реакція "Нашої України" на провал голосування за конституційну реформу 8 квітня. Слід не забувати лише, що існує якісна відмінність між перемогами, що базуються на провалах ініціатив опонентів, і перемогами власних ініціатив.
Влада прагне стабільності
Важко стверджувати, що Кучма і його оточення діють ефективно, але в послідовності їм не дорікнути. Маючи понад два роки попередження, що Віктор Ющенко "повернеться" до великої політики, Кучма затіяв простий план протидії такому поверненню.
В першу чергу Кучмі було потрібно ослаблювати Ющенка, як безпосередньо всередині його коаліції, так і відносно його майбутніх позафракційних партнерів. Це завдання, яке набуло нагальності після провалу ЗаЄДУ на виборах у 2002 році, виконано незадовільно.
Зменшивши "Нашу Україну" на якихось п’ятнадцять відсотків, адміністративний ресурс зайшов у глухий кут. Відокремити Петра Симоненка від Ющенка, погодьмося, – це не досягнення. А от із Морозом непогано спрацювали, хоча є підстави вважати, що Олександр Олександрович пішов би сам на вибори навіть без заохочування Банкової.
Як своє передвиборче гасло Кучма вибрав "стабільність", а як авангард виборчої кампанії – Віктора Януковича. Важко повірити, що Янукович залишиться єдиним кандидатом від влади. Рипання від Пустовойтенка, Тігіпка й Кінаха лише на руку Кучмі, якого найближчим часом закликатимуть скористатися дозволом Конституційного Суду, об’єднати більшість і йти на вибори заради стабільності.
Рекомендації для потопаючих
"Не можете перешкодити тому, щоб вас проковтнули, - постарайтеся хоча б, щоб вас не могли перетравити." – Жан Жак Руссо
Важко вірити, що такі люди, як Ренат Ахметов, Віктор Пінчук, Віктор Медведчук або Григорій Суркіс, які разом володіють мільярдами доларів, не зроблять все можливе і неможливе, аби уникнути післявиборчого сценарію, в якому вони чекатимуть повістки від одного з міністрів нового уряду з-поміж колишніх депутатів "Нашої України", на яких здійснювалися наїзди, або, тим паче, від прем’єра колишньої опозиції.
А чи готовий Віктор Андрійович зробити все можливе і неможливе для перемоги 31 жовтня? Відповідь на це питання дадуть наступні шість місяців. Ті, хто не заангажований в існуючій системі та бажають кращої долі для України, можуть лише надати свої рекомендації.
- Передвиборчі гасла. Запозичені у західних технологів "меседжи" на зразок "Так, Ющенко!" не годяться, й край! Варто згадати керуючий принцип для кандидата у президенти США Білла Клінтона ("Йдеться про економіку, дурню") і випустити хоча б кілька гасел, які щось означають і говорять прямо й зрозуміло до виборців, наприклад: "Віктор Ющенко – останній шанс жити нормально".
- Потрібні зміни до виборчого штабу. Невідкладно потрібен новий керівник центрального штабу "Нашої України". А Роману Петровичу варто поручити більш важливі справи, як, наприклад, відносини з владою у передвиборчий період. Відкладання цього кроку означатиме продовження тупцювання на місці виборчої кампанії Ющенка з відповідною розгубленістю з приводу того, чому все не складається, як треба.
- Ключ до виграшу полягає в зміні позицій привладних лідерів. Адміністративна система тримається на довірі, що нинішня команда приведе до неминучої перемоги. Якщо на позиції публічної підтримки Віктора Ющенка почнуть переходити представники більшості, її повний розвал неминучий.
Кращого шансу, ніж зараз, не буде. Віктору Андрійовичу потрібно кожен день проводити переговори із тими представниками більшості, які розчаровані відносинами з Кучмою, або здатні зрозуміти, що продовження правління Кучми означатиме продовження кризових явищ, в тому числі і для них.
- Створити великий кадровий резерв. Одним із кращих способів привернути симпатії державних чиновників і взагалі впливових людей, є скласти базу даних із кадровим резервом для майбутнього президента Віктора Ющенка. Всілякими способами рекламується збір автобіографій та кадрових анкет тих, хто мають відповідну освіту або досвід, і бажають змінити систему на краще. Цікаво буде подивитися, хто підстрахувався і здав анкету в штаб "Нашої України"!
- Потрібно готуватися до масових протестів. Якщо й надалі опозиційні сили, в тому числі "Наша Україна", сподіватимуться на "повстання мас", то дуже довго доведеться чекати. Масові протести, які унеможливлять тотальну фальсифікацію президентських виборів, придатні „до вживання” лише після відповідних тренінгів. Чи готова "Наша Україна" регулярно випускати після виборів мільйони інформаційно-агітаційних листівок?
- Існує нагода по-науковому підготувати програму кандидата у президенти. Якби кожен із фахівців "Нашої України" склав текст на кілька сторінок із конкретними рекомендаціями, що робити державі у галузі, якою вони володіють, досить швидко можна було б випустити том на кілька сотень сторінок із робочою назвою "Що зробить президент Віктор Ющенко".
Але головною передумовою для виграшу Віктора Ющенка 31 жовтня є розуміння того, що так далі не можна вести боротьбу за владу. Щоб вийти з кошмару, потрібно спочатку очманіти.
Автор: Іван Лозовий, президент Інституту державності і демократії
Іван Лозовий, для УП , 27.05.2004, 18:11
В розмові з давнім знайомим, молодим режисером, який укотре повернувся з-за кордону, прозвучало його запитання: "Як довго це ще продовжуватиметься?" Про яке "це" йшла мова, не було потреби здогадуватися. Малося на увазі наше життя-буття в незалежній Україні вже (скільки там?) понад 12 років.
І що за життя! Часом здається, що знаходимося в якомусь страшному сні. У країні у центрі Європи, що залишилась поза бортом тієї ж Європи. Вчорашній зек став олігархом, або – борони Боже – прем’єр-міністром. Хоча цікаво дізнатися, що останній все-таки не курив анашу, допоки відбував покарання.
"Події в Мукачевому" (чому така делікатна назва – не "побоїще в Мукачевому" або "п__ць в Мукачевому"?) вкотре наочно продемонстрували притчу "хто не займається політикою, ним займеться СДПУ(о)". Наїзди, розборки, організована (державою) злочинність, прихватизація, адмінресурс, самоцензура, темники і, врешті-решт, просто корупція. Погодьмося, панове,– не зовсім європейські цінності.
Враховуючи те, що світить перспектива гарантування Конституції однією і тією ж особою понад 15 років, настав час надати назву цій епосі: "Кучмари".
Але кошмар для одного – це марення… або легкий сон для іншого. Людина – це істота, що адаптується… або пристосовується. Дехто скаже, що можна жити… або виживати. "Повсюди корупція а ля Енрон чи ООН" – так звучить мантра господарників, відгодованих на перлах колись перспективного українського господарства. Тих, хто сприймає страшний сон за норму в нашій державі, чимало.
Фейсом об Європу
Звичним для тих, хто вважає нашу державу вкрай нецивілізованою, стало зосереджувати свій праведний гнів на Леонідові Кучмі. Але справа не в Кучмі як у фізичній особі, нинішньому президентові. Кучма – виразник того, що ми звикли називати "системою", "по-нашому" і т.п. До того ж, слабкий виразник. Щоб знайти сильного… або жорстокого представника системи, немає потреби шукати далі, ніж у кабінетах на Банковій.
Хоча мало хто усвідомлює, що "система" – це просто те, до чого переважна більшість людей звикли, те, що вони сприймають за "нормальне". Тобто, якщо сприймати страшний сон за норму, здаватиметься, що життя таке, яким воно повинно бути, допоки не відбудеться зіткнення з дійсністю. А в такому випадку – позичимо з крилатого вислову Маклауда з клану Маклауд – може залишитись тільки одна концепція.
Так і склалося з Європейським вектором, який розпорошився, а потім розлетівся в пух і прах. Придивилися західноєвропейські політики до основного за формальними ознаками представника українського народу Леоніда Кучми, і вирішили – ні, це не є обличчя Європи.
Парадокс провідника
Врешті-решт, Європа не є самоціллю, чим намагаються спекулювати ображені можновладці, такі, як спікер Володимир Литвин. Вступ до Європи обумовлений цивілізованою внутрішньою поведінкою, а не навпаки.
Стати цивілізованим не складно. Потрібно заохочувати економіку, а не намагатися керувати нею, саджати злочинців, застосовувати закони до всіх рівномірно і так далі. Але, щоб це все сталося, потрібні виконавці, які на такі дії здатні. Іншими словами, потрібні більш-менш порядні та розумні люди на чолі держави.
На щастя, постійно діюча криза українського політикуму викинула на поверхню серйозного претендента на звання "рятівника нації"- Віктора Ющенка. Саме доля президентського майбутнього Ющенка вирішуватиме – бути чи не бути новій Україні.
Попри намагання різного виду "жанглеров", більшість українців вважають, що Ющенко представляє розрив із "глухокутівцями" колишньої партноменклатури. Але перехід від сьогодення до дещо кращого від соціал-демократичного майбутнього зовсім не гарантований. Заважає, знову таки, система.
Опитування доводять, що наші співвітчизники і надалі надають перевагу Ющенку на президентських виборах, але більшість із них не думають, що він стане президентом. Потрібно уважно проаналізувати, чому це так.
Від Азербайджану до штабу на Ярославській
У середовищі опозиційних сил полюбляють згадувати події в Грузії минулого листопада, коли Міхаїл Саакашвілі на чолі в основному мирних демонстрантів примусив поступитися Георгія Шеварднадзе.
Але перспективи України виглядатимуть менш переконливими, якщо проведемо паралелі не з Грузією, а з одним із її сусідів, Азербайджаном, під час президентських виборів 2003 року. В Азербайджані на президентських виборах колишній спікер парламенту Іса Ґамбар, який користувався чималою популярністю, виступив проти намісника і сина довготривалого керівника Азербайджану Гейдара Алієва.
Останній не став загравати з опозицією. Державне й приватне (котре в руках родичів Алієва) телебачення знизили напередодні виборів рейтинг Ґамбара в кілька разів. У ніч виборів кількатисячна міліція здійснила погром штабу Ґамбара і наступного дня розігнала мітинг, жорстоко побивши мирних демонстрантів, двох серед яких - до смерті.
В результаті було оголошено виграш Алієва з розривом у понад 80 відсотків голосів. Безпорадність Ґамбара і його прибічників була продемонстрована хоча б тим, що впродовж тижня після дня виборів опозиція не спромоглася випустити бодай одну листівочку для громадян, які ще кілька днів проводили вуличні сутички з міліцією.
Сумніви щодо шансів Ющенка перемогти 31 жовтня цього року підтверджуються наслідками поведінки самого його оточення.
Як можна, наприклад, ставитися до того, що впродовж півтора року після того, як блок "Наша Україна" посів перше місце на виборах до Верховної Ради, з подвійним розривом випередивши правлячу коаліцію, цей блок не виступив з жодною всеукраїнською ініціативою? Ініціативи на кшталт хоча б старорухівської "боротьби з бідністю" слугували б не лише заявкою на взяття влади, а ще й розтлумачували б людям, що потрібно далі робити.
Натомість представники "Нашої України" приймали удари в свої фінансово-бізнесові місця, апелювали до європейського і міжнародного співтовариства, займалися дрібним цькуванням своїх опонентів у стилі тих же опонентів і, в основному, реагували на дії з боку владних структур.
Багато хто з нашоукраїнських кіл пов’язує пасивність блоку особисто з керівником штабу "Нашої України" Романом Безсмертним. Особистість керівника структури по вулиці Ярославській являє собою цікавий предмет для психологічного аналізу, але будемо вважати, що такі дискусії безплідні.
Наскільки представник президента у Верховній Раді став чи не став представником президента у "Нашій Україні", не змінює і навіть не впливає на дійсну пасивність провідної політичної сили України і, відповідно, її лідера.
Безпорадність штабу Безсмертного лише підтверджується подіями в Мукачево. Якщо керівник штабу не знаходить іншого підходу, ніж особисто вести фізичну атаку на місці подій, то він не керівник, а виконавець.
Масові нальоти депутатів також мало що дали. А де громадський тиск у маленькому карпатському містечку? Адже всім зрозуміло, що у випадку, коли "Наша Україна" не в змозі відстояти перемогу свого кандидата в Мукачевому, то навряд чи їй світить перемога по цілій державі.
Розмноження штабів та організаційних структур, що стоять за спиною Ющенка, також є ознакою слабкості. Існує парламентська фракція "Наша Україна" разом із центральним і обласними штабами. Як мінімум чотири партії, що входять до "Нашої України", мають свої обласні організації. В додаток, на якомусь туманному етапі формування знаходиться громадське об’єднання "За Ющенка, За Україну". Тепер формується нова єдина партія. В такій ситуації може заплутатись не тільки звичайний виборець.
До вузького кола оточення Віктора Андрійовича, яке лише рік тому варилося у густому соусі уявлень про перспективи приходу до влади, нарешті доходить, що сама можливість приходу до влади виглядає дедалі більш сумнівною.
Звідси така бурхлива реакція "Нашої України" на провал голосування за конституційну реформу 8 квітня. Слід не забувати лише, що існує якісна відмінність між перемогами, що базуються на провалах ініціатив опонентів, і перемогами власних ініціатив.
Влада прагне стабільності
Важко стверджувати, що Кучма і його оточення діють ефективно, але в послідовності їм не дорікнути. Маючи понад два роки попередження, що Віктор Ющенко "повернеться" до великої політики, Кучма затіяв простий план протидії такому поверненню.
В першу чергу Кучмі було потрібно ослаблювати Ющенка, як безпосередньо всередині його коаліції, так і відносно його майбутніх позафракційних партнерів. Це завдання, яке набуло нагальності після провалу ЗаЄДУ на виборах у 2002 році, виконано незадовільно.
Зменшивши "Нашу Україну" на якихось п’ятнадцять відсотків, адміністративний ресурс зайшов у глухий кут. Відокремити Петра Симоненка від Ющенка, погодьмося, – це не досягнення. А от із Морозом непогано спрацювали, хоча є підстави вважати, що Олександр Олександрович пішов би сам на вибори навіть без заохочування Банкової.
Як своє передвиборче гасло Кучма вибрав "стабільність", а як авангард виборчої кампанії – Віктора Януковича. Важко повірити, що Янукович залишиться єдиним кандидатом від влади. Рипання від Пустовойтенка, Тігіпка й Кінаха лише на руку Кучмі, якого найближчим часом закликатимуть скористатися дозволом Конституційного Суду, об’єднати більшість і йти на вибори заради стабільності.
Рекомендації для потопаючих
"Не можете перешкодити тому, щоб вас проковтнули, - постарайтеся хоча б, щоб вас не могли перетравити." – Жан Жак Руссо
Важко вірити, що такі люди, як Ренат Ахметов, Віктор Пінчук, Віктор Медведчук або Григорій Суркіс, які разом володіють мільярдами доларів, не зроблять все можливе і неможливе, аби уникнути післявиборчого сценарію, в якому вони чекатимуть повістки від одного з міністрів нового уряду з-поміж колишніх депутатів "Нашої України", на яких здійснювалися наїзди, або, тим паче, від прем’єра колишньої опозиції.
А чи готовий Віктор Андрійович зробити все можливе і неможливе для перемоги 31 жовтня? Відповідь на це питання дадуть наступні шість місяців. Ті, хто не заангажований в існуючій системі та бажають кращої долі для України, можуть лише надати свої рекомендації.
- Передвиборчі гасла. Запозичені у західних технологів "меседжи" на зразок "Так, Ющенко!" не годяться, й край! Варто згадати керуючий принцип для кандидата у президенти США Білла Клінтона ("Йдеться про економіку, дурню") і випустити хоча б кілька гасел, які щось означають і говорять прямо й зрозуміло до виборців, наприклад: "Віктор Ющенко – останній шанс жити нормально".
- Потрібні зміни до виборчого штабу. Невідкладно потрібен новий керівник центрального штабу "Нашої України". А Роману Петровичу варто поручити більш важливі справи, як, наприклад, відносини з владою у передвиборчий період. Відкладання цього кроку означатиме продовження тупцювання на місці виборчої кампанії Ющенка з відповідною розгубленістю з приводу того, чому все не складається, як треба.
- Ключ до виграшу полягає в зміні позицій привладних лідерів. Адміністративна система тримається на довірі, що нинішня команда приведе до неминучої перемоги. Якщо на позиції публічної підтримки Віктора Ющенка почнуть переходити представники більшості, її повний розвал неминучий.
Кращого шансу, ніж зараз, не буде. Віктору Андрійовичу потрібно кожен день проводити переговори із тими представниками більшості, які розчаровані відносинами з Кучмою, або здатні зрозуміти, що продовження правління Кучми означатиме продовження кризових явищ, в тому числі і для них.
- Створити великий кадровий резерв. Одним із кращих способів привернути симпатії державних чиновників і взагалі впливових людей, є скласти базу даних із кадровим резервом для майбутнього президента Віктора Ющенка. Всілякими способами рекламується збір автобіографій та кадрових анкет тих, хто мають відповідну освіту або досвід, і бажають змінити систему на краще. Цікаво буде подивитися, хто підстрахувався і здав анкету в штаб "Нашої України"!
- Потрібно готуватися до масових протестів. Якщо й надалі опозиційні сили, в тому числі "Наша Україна", сподіватимуться на "повстання мас", то дуже довго доведеться чекати. Масові протести, які унеможливлять тотальну фальсифікацію президентських виборів, придатні „до вживання” лише після відповідних тренінгів. Чи готова "Наша Україна" регулярно випускати після виборів мільйони інформаційно-агітаційних листівок?
- Існує нагода по-науковому підготувати програму кандидата у президенти. Якби кожен із фахівців "Нашої України" склав текст на кілька сторінок із конкретними рекомендаціями, що робити державі у галузі, якою вони володіють, досить швидко можна було б випустити том на кілька сотень сторінок із робочою назвою "Що зробить президент Віктор Ющенко".
Але головною передумовою для виграшу Віктора Ющенка 31 жовтня є розуміння того, що так далі не можна вести боротьбу за владу. Щоб вийти з кошмару, потрібно спочатку очманіти.
Автор: Іван Лозовий, президент Інституту державності і демократії
Відповіді
2004.05.28 | DevRand
чудова стаття, ІМХО (-)
2004.05.28 | vujko
Оце особливо влучно
> - Створити великий кадровий резерв. Одним із кращих способів привернути симпатії державних чиновників і взагалі впливових людей, є скласти базу даних із кадровим резервом для майбутнього президента Віктора Ющенка. Всілякими способами рекламується збір автобіографій та кадрових анкет тих, хто мають відповідну освіту або досвід, і бажають змінити систему на краще. Цікаво буде подивитися, хто підстрахувався і здав анкету в штаб "Нашої України"!> - Потрібно готуватися до масових протестів. Якщо й надалі опозиційні сили, в тому числі "Наша Україна", сподіватимуться на "повстання мас", то дуже довго доведеться чекати. Масові протести, які унеможливлять тотальну фальсифікацію президентських виборів, придатні „до вживання” лише після відповідних тренінгів. Чи готова "Наша Україна" регулярно випускати після виборів мільйони інформаційно-агітаційних листівок?
> - Існує нагода по-науковому підготувати програму кандидата у президенти. Якби кожен із фахівців "Нашої України" склав текст на кілька сторінок із конкретними рекомендаціями, що робити державі у галузі, якою вони володіють, досить швидко можна було б випустити том на кілька сотень сторінок із робочою назвою "Що зробить президент Віктор Ющенко".
2004.05.28 | Максим’як
Re: Стосовно програми, то не зовсім.
Таку програму потрібно писати після перемоги. А зараз Ющенко потребує програми на одну сторінку, бажано із цифрами.Передвиборча програма Віктора Ющенка - це має бути перелік принципів чи засад. Наприклад:
1. Зростання життєвого рівня населення у 2005 році завдяки підвищення пенсій до 500 гривень, середньої заробітної плати до 1200 гривень, стипендій до 250 гривень іт.д.
2. Впровадити систему кредитування індивідуальних виробників сільськогосподарської продукції у межах ... гривень.
іт.д.
2004.05.29 | Іван Лозовий
Re: Стосовно програми, то не зовсім.
Ви праві, що потрібна коротка програма для розповсюдження серед людей.Але є також велика користь від значного тому в якому представлені конкретні дії майбутнього уряду: захист ЗМІ, підтримка української мови чи щось інше. По-перше, такий том вражає і є чисто психологічний ефект від такої обширної програми. По-друге, потрібно вже зараз думати, що потрібно робити після перемоги тому, що це створює потужнє враження про саму перемогу і зосереджує дискусію над конкретними пропозиціями Ющенка. По-третє, не можна почати розробляти деталі діяльності нового президента лише після виборів - не можна марнувати часом, якого обмаль.
Пропозиція великої програми, серед інших, не вимагає багато коштів і можна її створити дуже швидко. Натомість сам Ющенко пише свою програму вже тривалий час і, я побоюся, що вона буде "загально-рожевою".
Сама ідея не моя - в 1982 році кандидат у президенти США Роналд Реаган випустив такий том "Mandate for Leadership" ("мандат для лідерства").
2004.05.29 | Максим’як
Re: Не буде вона "загально-рожевою", бо такими не були попередні
Моя думка, що програма кандидата повинна висвітлювати кінцеві цілі і принципи та засади на яких ці цілі будуть досягатися.Те, що програма буде загальною - це зрозуміло, але не рожевою. Зараз, на мою думку, Ющенко видасть програму десь на 15-20 сторінок так, щоб кожному було доступно її прочитати. І крім того буде стислий варіант на один листок (1-2 сторінки).
Ситуація в Україні є принципово відмінна від такої у західних розвинутих країнах. Така обширна, багатосторінкова програма потрібна, очевидно, що вона є, але її не можна оприлюднювати, бо експертів є обмаль у державі і всі вони під контролем режиму, об"ємність дозволить робити маніпуляції уривками і змістом і ніхто не буде читати 1000 сторінок, щоб зрозуміти де правда і де перекручення.
В українських умовах детальна програма повинна служити основою для написання програми на 10-20 сторінок і, взагалі, без першої не можна створити другої, бо буде безліч нестикувань і розбіжностей.
Те, що Ющенко півроку пише програму і видасть 20 сторінок (нехай 50)саме свідчить про його фундаментальну працю над вивченням всіх елементів фінансових, економічних, соціальних, внутрішніх і міжнародних і гармонізацію між ними зв"язків.
У системі передвиборної ПР таку програму варто друканути 10 млн. тиражем і цю брошурку вкинути кожному у скриньку, так щоб селянин, вчитель, підприємець, шахтар іт.д. міг знайти у ній місце про себе. (Обов"язково захистити голограмною наклейкою чи зробити всю титульну сторінку голограмним методом).
2004.05.29 | Мінор
Іване, а хто Вам сказав, що програму не пишуть?
Наскільки я знаю кращі економісти блоку вже не перший місяць працюють над нею у своїй частині. Підозрюю, що така робота ведеться не тільки по економічному розділу програми Ющенка.2004.05.29 | Костя Порох
Поки її немає, її немає. (-)
2004.05.30 | КП8416
А юристи працюють?
Мінор пише:> Наскільки я знаю кращі економісти блоку вже не перший місяць працюють над нею у своїй частині. Підозрюю, що така робота ведеться не тільки по економічному розділу програми Ющенка.
Бо нинішні українські закони - це жах. Ріхночитання, різнотлумачення, загальна юридична неграмотність, мовна неохайність. Хотілося б, щоб у програмі був юридичний аспект: змінимо те й те, встановимо те й те, скасуємо оте й оте. Якби я був опозиціонером, та мав трошки грошей, то найняв би тямущих людей цілком переписати всі закони. А коли б прийшов до влади, всі тії закони проштовхнув би через ВР - тим паче, що більшість уже була б моя (даруйте, пропрезидентська).
2004.05.29 | Zy
Re: Стосовно програми, то не зовсім.
> велика користь від значного тому в якому представлені конкретні дії майбутнього уряду> такий том вражає і є чисто психологічний ефект від такої обширної програми.
Саме так. Згадайте програму Явлинського "500 дней", яка перетнула кордони навіть Казахстану, хоча програма мала на меті "лише" створення необхідних умов для майбутнього -
"Через 500 дней реализации программы будут созданы экономические гарантии от экономического рабства, которое есть сегодня, будут созданы все основные необходимые условия для экономического созидания. Вот смысл программы "500 дней" (Гр. Явлинський)
Цей приклад (зараз) лише тому, що Програми завжди заслуговують на пристальну увагу. І не тільки спеціалістів, вони необхідні звичайному виборцю, а сьогоднішній виборець кількома рядками не обійдеться. Час поважати виборця "на рівних" , тобто – якщо подавати скорочену програму, то вона має бути з цифрами, розрахунками, щоб виборець мав змогу перевірити, подумати, врешті - "ДОЛУЧИТИСЯ".
Лишити гасла можна у разі якщо соцопитування доводять їх ефективність для більшості людей (окремих верств, окремих регіонів і т.і.), але й тоді гасла повинні поважати виборця і бути чесними (насамперед) та інформативними.
Найбільша "шкода", як на мене (виборця) - це скорочена
програма-листівка з загальними та однаковими (як обов’язково виявиться) для всіх претендентів "заголовками", вона нівелює ту унікальну програму, яка існує (?) в повному обсягу
2004.05.29 | Іван Лозовий
Re: Стосовно програми, то не зовсім.
Не обов'язково писати загальну програму. Можна включити конкретні положення: податки - фіксований податок з оборотів або хоча б з прибутку (як це зробила Словаччина); адмінреформа - усі чиновники проводять прийом громадян у весь робочий час (як в розвинутих країнах Заходу); захист журналістів - друкуйте, що хочете, але якщо навмисна неправда, тоді компенсація за шкоду; і так далі.Щось не зовсім можемо зійтися на основному, що так бракує роботі штабу Віктора Андрійовича. Чи велика програма чи маленька - це не основне питання. Головне, щоби вона була і щоби розкрутка була потужньою. А заперечення до програми Ющенка від влади - це і буде найкращим пі-аром, коли про програму Ющенка говорить сама влада.
2004.05.29 | vujko
А це навіщо?
Іван Лозовий пише:> адмінреформа - усі чиновники проводять прийом громадян у весь робочий час (як в розвинутих країнах Заходу);
Це не адмінреформа, це - помста держслужбовцям
В розвинутих демократіях заходу цього немає, бо у цьому немає потреби. Прийомні години - є. Достатні, щоб черг не було. Громадяни мають можливість дізнатися про правила, згідно яких будуть прийматися рішення, що їх торкаються. Організація самого процесу прийняття рішень не є внутрішньою справою чиновників, кожна зміна в цьому процесі - справа публічна. Держслужбовець не може міняти правила, найбільше - пропонувати зміни. Він лише слідкує за їх виконанням. Як механік - за справністю механізму. Коли запорожець ламається, то скоріше всього в цьому винен конструктор, а не останній механік, що ремонтував його.
2004.05.29 | Максим’як
Re: Ось, що говорить сам Ющенко.
Передвиборча програма Ющенка майже готова18:46, 28 травня 2004 // "Прес-служба Віктора Ющенка"Ющенко обіцяє представити свою передвиборчу програму у визначений законом час. Лідер «Нашої України» запевнив, що ця програма вже майже готова і буде оприлюднена у найбільш вдалий для цього момент.
«Щодо програми, лозунгу, концепції президентства, часу і форми висунення – то ці речі вже майже відпрацьовані», – сказав він під час презентації свого персонального сайту.
Раніше, під час відвідин Канева, Ющенко повідомив журналістам, що на початку липня «Наша Україна» проведе загальний форум, на якому і буде представлена програма.
--------------
У мене не має сумнівів, що він написав її сам. Тобто, для проголошення програми є визначений законом час.
Звичайно, повинна бути одна програма, але на її основі можна написати і на одну сторінку, і на десять, і на тридцять.
2004.05.29 | vujko
Право обирати - це в т.ч. і право на інформацію!
Іван Лозовий пише:> Ви праві, що потрібна коротка програма для розповсюдження серед людей.
>
> Але є також велика користь від значного тому в якому представлені конкретні дії майбутнього уряду: захист ЗМІ, підтримка української мови чи щось інше. По-перше, такий том вражає і є чисто психологічний ефект від такої обширної програми.
Тут справа не психології, а в праві громадян приймати рішення (в кабінці голосування) будучи достатньо поінформованим. Комусь досить простої листівки, а хтось захоче переглянути і деталі. Позбавляти його цієї можливості - порушення його права на прийняття поінформованого рішення, тобто порушення його права обирати.
До того ж не треба забувати, що перша з описаних категорія громадян дослухається до другої, в їх числі - до журналістів.
2004.06.03 | Navigator
Україна географічно і знаходиться між Баку і Лондоном
Скажу крамольну, але правильну, з моєї точки зору, думку.НУ потрібно паралельно вести переговори з олігархами (ну, на край, з деякими з них). Потрібно гарантувати їм деяку стабільність після виборів (ну, на край, з деяким з них). Переговори, звичайно, повинні бути дуже приватними.
В нормальній економіці капітали завжди приходять до ефективного власника. Тому "своє" кожний зможе отримати після перемоги європейського вектору в розвитку України. Вибір якого при безкомпромісному варіанті сильно ускладниться. Тому цей крок не буде антинародним, а пронародно-компрмісним.
Про те, що між олігархами є великі протиріччя - навіть не сумніваюсь. Те, що вони не в змозі будуть відмовитись від деяких пропозицій від майбутнього президента, теж.
Інакше справедливо вказаний азербайджанський варіант не буде виглядати "потойбічним" для України.
Вони підуть на все. Під загрозою втратити все в одну ніч...
Україна географічно і знаходиться між Баку і Лондоном
А політично - між СССР і Латинською Америкою 70-х років.
2004.05.28 | Правник
Незлецька стаття (-)
2004.05.29 | Костя Порох
Коментарі
observer пише:> Кінець кучмарам
> Іван Лозовий, для УП , 27.05.2004, 18:11
> В розмові з давнім знайомим, молодим режисером, який укотре повернувся з-за кордону, прозвучало його запитання: "Як довго це ще продовжуватиметься?" Про яке "це" йшла мова, не було потреби здогадуватися. Малося на увазі наше життя-буття в незалежній Україні вже (скільки там?) понад 12 років.
5-6 місяців. Потім - переоцінка цінностей.
> Стати цивілізованим не складно. Потрібно заохочувати економіку, а не намагатися керувати нею, саджати злочинців, застосовувати закони до всіх рівномірно і так далі. Але, щоб це все сталося, потрібні виконавці, які на такі дії здатні. Іншими словами, потрібні більш-менш порядні та розумні люди на чолі держави.
Оце і є нормальне послання, хіба ні?
> Наскільки представник президента у Верховній Раді став чи не став представником президента у "Нашій Україні", не змінює і навіть не впливає на дійсну пасивність провідної політичної сили України і, відповідно, її лідера.
Хм... не треба навіть його звільняти... хай ротацію зроблять...
> Масові нальоти депутатів також мало що дали. А де громадський тиск у маленькому карпатському містечку? Адже всім зрозуміло, що у випадку, коли "Наша Україна" не в змозі відстояти перемогу свого кандидата в Мукачевому, то навряд чи їй світить перемога по цілій державі.
На всю україну закарпатської міні-мафії не вистачить... Чи не мафія.
> Розмноження штабів та організаційних структур, що стоять за спиною Ющенка, також є ознакою слабкості. Існує парламентська фракція "Наша Україна" разом із центральним і обласними штабами. Як мінімум чотири партії, що входять до "Нашої України", мають свої обласні організації. В додаток, на якомусь туманному етапі формування знаходиться громадське об’єднання "За Ющенка, За Україну". Тепер формується нова єдина партія. В такій ситуації може заплутатись не тільки звичайний виборець.
Партія ж буде не на основі Нашої України, чи не так?
> Важко вірити, що такі люди, як Ренат Ахметов, Віктор Пінчук, Віктор Медведчук або Григорій Суркіс, які разом володіють мільярдами доларів, не зроблять все можливе і неможливе, аби уникнути післявиборчого сценарію, в якому вони чекатимуть повістки від одного з міністрів нового уряду з-поміж колишніх депутатів "Нашої України", на яких здійснювалися наїзди, або, тим паче, від прем’єра колишньої опозиції.
Чому ні. Мають! Вони ж не хочуть щоб їх бізнеси полетіли дочорта, коли український уряд перетвориться у диктаторський режим? Мусять!
> - Передвиборчі гасла. Запозичені у західних технологів "меседжи" на зразок "Так, Ющенко!" не годяться, й край!
Якби то західних.
> Варто згадати керуючий принцип для кандидата у президенти США Білла Клінтона ("Йдеться про економіку, дурню") і випустити хоча б кілька гасел, які щось означають і говорять прямо й зрозуміло до виборців, наприклад: "Віктор Ющенко – останній шанс жити нормально".
Може, не тільки гасла потрібні, а програма --> пояснення програми.
> - Потрібні зміни до виборчого штабу. Невідкладно потрібен новий керівник центрального штабу "Нашої України". А Роману Петровичу варто поручити більш важливі справи, як, наприклад, відносини з владою у передвиборчий період. Відкладання цього кроку означатиме продовження тупцювання на місці виборчої кампанії Ющенка з відповідною розгубленістю з приводу того, чому все не складається, як треба.
Ротація!
> - Ключ до виграшу полягає в зміні позицій привладних лідерів. Адміністративна система тримається на довірі, що нинішня команда приведе до неминучої перемоги. Якщо на позиції публічної підтримки Віктора Ющенка почнуть переходити представники більшості, її повний розвал неминучий.
Потрібна система роботи з новими, але ваша наступна пропозиція це перехреслює.
> - Створити великий кадровий резерв. Одним із кращих способів привернути симпатії державних чиновників і взагалі впливових людей, є скласти базу даних із кадровим резервом для майбутнього президента Віктора Ющенка.
Це - неправильно. Це застовблювання місь, ділення шкури невбитого Медведя. Моніторинг, переговори - так. База даних "наших" - так. Резерв і обіцянки - ні.
> - Потрібно готуватися до масових протестів. Якщо й надалі опозиційні сили, в тому числі "Наша Україна", сподіватимуться на "повстання мас", то дуже довго доведеться чекати. Масові протести, які унеможливлять тотальну фальсифікацію президентських виборів, придатні „до вживання” лише після відповідних тренінгів. Чи готова "Наша Україна" регулярно випускати після виборів мільйони інформаційно-агітаційних листівок?
не готова.
> - Існує нагода по-науковому підготувати програму кандидата у президенти. Якби кожен із фахівців "Нашої України" склав текст на кілька сторінок із конкретними рекомендаціями, що робити державі у галузі, якою вони володіють, досить швидко можна було б випустити том на кілька сотень сторінок із робочою назвою "Що зробить президент Віктор Ющенко".
Не погоджуюсь. Треба нахреслити 10 пунктів програми (політичні приорітети!), і дати професіоналам (а не Безсмертному) написати програму, яку повторювати мільйони разів як мантру. "Working families", for all sake!
2004.05.29 | Правник
Властиво, "програми" має бути 2 (дві)
Костя Порох пише:> Не погоджуюсь. Треба нахреслити 10 пунктів програми (політичні приорітети!), і дати професіоналам (а не Безсмертному) написати програму, яку повторювати мільйони разів як мантру. "Working families", for all sake!
Отож. Перша ("декалог Юща") для широкого вжитку і не менш широкого поширення. Стисло і чітко. Простою, ясною і зрозумілою мовою.
Інша - власне програма. Створена професіоналами, а не Безсмертним.
2004.05.29 | Горицвіт
Важливо, що велику програму можна обговорювати
Влаштовувати круглі столи, семінари, конгреси і т.п.; збирати пропозиції; публікувати їх; – що дає добрий інформ. привід. Солідна команда. Серйозна конструктивна робота. Відкритість і діалог.2004.05.29 | vujko
кадровий резерв
Костя Порох пише:> observer пише:
> > - Ключ до виграшу полягає в зміні позицій привладних лідерів. Адміністративна система тримається на довірі, що нинішня команда приведе до неминучої перемоги. Якщо на позиції публічної підтримки Віктора Ющенка почнуть переходити представники більшості, її повний розвал неминучий.
> Потрібна система роботи з новими, але ваша наступна пропозиція це перехреслює.
> > - Створити великий кадровий резерв. Одним із кращих способів привернути симпатії державних чиновників і взагалі впливових людей, є скласти базу даних із кадровим резервом для майбутнього президента Віктора Ющенка.
> Це - неправильно. Це застовблювання місь, ділення шкури невбитого Медведя. Моніторинг, переговори - так. База даних "наших" - так. Резерв і обіцянки - ні.
Мені видається, що Ви неправильно трактуєте роль кадрового резерву. Це - не є аналог номенклатури тоталітарних режимів, тобто загону "вірних", до якого попадають за заслуги перед владарами, а вилітають за підозру в зраді або разом із тим, хто надавав протекцію. Кадровий резерв демократичної партії - це (в ідеалі, звичайно) група політиків (в т.ч. і початківців), що згодилась на публічне обговорення будь яких своїх дій і заяв, як політичних, так і інших - тих, що становлять суспільний інтерес. В тому числі - і на надання інформації. Публічне обговорення не обов'язково мусить обмежуватись рамками партії, навпаки - в інтересах партії висвітлити кар'єру своїх резервістів якомога ширше. Це зміцнює довір'я до партії (якщо, звичайно, резевісти путящі), бо публіка знає чого очікувати. Існування тіньових урядів у ряді демократій і виконує, зокрема, цю роль.
За наявності такого широкого кола критиканів не існує когось, хто би міг давати згадані Вами обіцянки. Звичайно, лідер партії, чи впливові її кола, будуть лобіювати ті чи інші кандидатури, але вибір на очах у всіх - це все ж вибір між хорошим і пристойним. Для януковичів у такому процесі немає ніяких шансів.
Якщо коротко - то я за те, щоб політики, що бачать себе провідними членами НУ, розказали про себе. Публічно, із зворотнім зв'язком. Попит на таку інформацію - великий.
2004.05.29 | Іван Лозовий
Re: кадровий резерв
Ви неправильно (і невиправдано) зрозуміли суть такого проекту. Справа в тому, що я аж ніяк не пропонував "обіцянки" в рамках можливого проекту "кадровий резерв". Цей проект покликаний зіграти роль у виборчій кампанії. А питання про те, як використати і чи взагалі використовуватия кадрови резерв - це питання до після виборів.Щодо публічного обговорення у вигляді "вибір на очах у всіх" - цього здається ніколи не було і зрозуміло чому - це просто фізично майже неможливо.
2004.05.29 | vujko
Re: кадровий резерв
Іван Лозовий пише:> Ви неправильно (і невиправдано) зрозуміли суть такого проекту. Справа в тому, що я аж ніяк не пропонував "обіцянки" в рамках можливого проекту "кадровий резерв".
Обіцянки приплутав Порох, я полемізував у своєму дописі з ним.
> Цей проект покликаний зіграти роль у виборчій кампанії. А питання про те, як використати і чи взагалі використовуватия кадрови резерв - це питання до після виборів.
Це питання - до того моменту, коли резерв потрібен буде. До виборів і посад немає.
> Щодо публічного обговорення у вигляді "вибір на очах у всіх" - цього здається ніколи не було і зрозуміло чому - це просто фізично майже неможливо.
Це завжди було, в демократичних
У такій системі президент, що призначив прем'єра, котрого потім арештували, не лишиться президентом і тижня.
2004.05.30 | Іван Лозовий
Re: кадровий резерв
> ...публічного обговорення у вигляді "вибір на очах у всіх"...> Це завжди було, в демократичних країнах ...
Ні, цього ніколи не було і навряд чи колись буде. Вибираються і призначаються політики в закритому процесі навіть у найбільш демократичних країнах тому, що 1) це і є прерогатива, наприклад, Президента, вибирати свою команду; 2) фізично майже неможливо видати на публіку всю інформацію стосовно процедури визначення кандидатур (що можливо лише коли весь час кожне слово, рух, дії осіб, що здійснюють призначення, фіксуються і оприлюднюються. Я б навіть сказав, що такий екстремальний варіант не є бажаний тому, що процес визначення кандидатур може включати різні конфіденційні моменти, конфліктні ситуації тощо.
Тіньові кабінети (ще один чудовий механізм привертати увагу публіки під час передвиборчої кампанії) не призначаються "на очах у всіх". Після призначення тіньового кабінету, це правда, що ведеться обговорення вже призначених міністрів, але, в основному, відносно їх ініціатив, критики діяльності діючого уряду.
Кар'єрний процес не є максимально прозорим. І це не головне тому, що, як Ви зовсім слушно вказуєте, відповідальність за призначення є максимальною. Ця відповідальність реалізується не тому, що процес призначення кадрів був якимось чином відкритим, а тому, що в цивілізованому суспільстві різні чинники поважають себе, інших, закон, етику і так далі. Президент, який здійснив велику помилку, наприклад у призначенні міністра, матиме мало відвідувачів, преса нападатиме "як розлючені запахом крові акули", дистанціюватиметься партія до якої належить президент і так далі. У нас такі фактори, в основному, відсутні.
2004.05.29 | Максим’як
Re: Кращої програми від самого Ющенка ніхто йому не складе- факт
Цікава ідея у пана YZ - всенародне обговорення програми.2004.05.29 | Іван Лозовий
Re: Кращої програми від самого Ющенка ніхто йому не складе- факт
Так, коли є програма, можна і публічно обговорювати, запрошувати пропозиції до неї тощо. А коли нічого немає, як, наприклад, у штабі Безсмертного, тоді немає про що говорити.Не всі знають, що штаб НУ під проводом Безсмертного майже не випускав листівки перед виборами у 2002 році, заспокоючи місцевих агітаторів тим, що буцімто готується "сильний прорив" на останній тиждень перед виборами. Коли навіть це не матеріалізувалося, з Євпаторії, наприклад, приїхали до Києва агітатори, що засіли у Безсмертного у прийомній два дні з вимогою видати хоч би якісь агітаційні матеріали.
2004.05.29 | Максим’як
Re: Ще репліка до статті.
28-05-2004 12:01http://maidan.org.ua/n/free/1085734877
Стаття пана Лозового містить дуже вартісну аналітику. Зрозуміло, що всього у статті не можна висвітлити і тому є запитання, хоча б до кандидатури керівника штабу. Я згоден, що керівника штабу варто змінювати чи, правильніше сказати, посилити. Оскільки було б не правильно зовсім усунути Романа Безсмертного. Як кажуть на переправі коней не міняють. Є великий ризик, що робота буде паралізована, якщо буде відбуватися повна заміна складу штабу. З іншого боку, я чомусь думаю, що пан Безсмертний зараз виконує функії генерального секретаря штабу при Вікторі Ющенку. Наскільки дієвий зв"язок між ними - це є питання. Ось тут може потрібно додатково ввести ще одну особу у штаб, щоб Ющенко мав більш повну і різносторонню інформацію.
Але основне питання, яке виникає: "Яких нових рис повинен набути керівник штабу?" Тобто, потрібно спочатку виходити на цілі завдання штабу, а потім на особу, яка ці цілі і завдання здатна реалізувати. Тут не йдеться просто про перемогу на виборах, йдеться про цілі нижчого порядку. Якщо пан Безсмертний не володіє такими рисами чи ідеями, то потрібно доповнити штаб такою особою і високими повноваженнями, яка має такі риси.
Із статті видно частково, що ще потрібно Вікторові Ющенку для перемоги, але чи здатен автор статті сам себе запропонувати переконливо Вікторові Ющенку для посилення штабу і втілення нових напрямків, то це залишається під питанням.
Зрозуміло, що із певних причин пан Лозовий у статті про це не говорить, але повинен знати.
Стосовно Азербайджану, то ми всі чомусь віримо, що того шляху не буде в Україні, а все буде більш тривіально - у ЦВК будуть у першому турі сфальсифіковані результати виборів, згідно яких Віктор Ющенко не потрапляє у другий тур, а потрапляє, наприклад, Мороз і Янукович.
-----------------
П.С.
Я переніс свій попередній допис із іншої вітки, написаний раніше, бо він стосується особи пана Безсмертного.
2004.05.30 | КП8416
Безсмертний - кучмістський саботажник.
Я це писав ще кілька років тому.2004.06.01 | Михайло Свистович
Моя дружина, коли її призначали головою Ірпінського штабу НУ,
написала це на папірці голові нашого НРУ. І підписалася, знаючи, що він побіжитьдо Безсмертного. Ще вона написала про Григорович щось таке і ще про когось, бо той чувак їм уже на нас скаржився. Не сумніваюсь, що поскаржився й цього разу, от тільки все одно її призначили головою. Бо більше нема кого тут, як когось із нашої тусовки2004.06.01 | Михайло Свистович
Захищатиму нелюбого мені Безсмертного
від шанованого мною Лозового.Іван Лозовий пише:
>
> Не всі знають, що штаб НУ під проводом Безсмертного майже не випускав листівки перед виборами у 2002 році, заспокоючи місцевих агітаторів тим, що буцімто готується "сильний прорив" на останній тиждень перед виборами. Коли навіть це не матеріалізувалося, з Євпаторії, наприклад, приїхали до Києва агітатори, що засіли у Безсмертного у прийомній два дні з вимогою видати хоч би якісь агітаційні матеріали.
А в Київській області все було нормально з агітматеріалами.
Взагалі стаття в цілому правильна і класна, от тільки Безсмертний там ще не найгірший. Є там такі патріоти та й прагматики, що хоч до рани прикладай, коли розмовляєш, а як до діла - ну такі неадекватні.
2004.06.01 | Іван Лозовий
Re: Захищатиму нелюбого мені Безсмертного
Дякую за коментарі, яких я прочитав із задоволенням тим більше, що приємно брати участь у розумній, виваженій дискусії, і по темі.Щодо Київської області варто не забувати ту величезну роботу, яку виконував (і виконує) Євген Дмитрович Жовтяк, голова штабу НУ в області. Багато з агітаційних матеріалів на користь Нашої України він сам (за власний рахунок) випускав і випускає. Чого варта лише його газета, що й далі виходить регулярно, під іменем НУ. Не знаю, скільки, якщо взагалі, центральний штаб НУ забезпечував Київську область агітаційними матеріалами перед виборами у 2002 р.
Але по Україні картина жалюгідна. Окрім Криму, в Луганський, Донецькій, Хмельницькій, Рівненській та інших областях та сама ситуація: відсутність листівок та інших агітматеріалів до останнього тижня-двох, коли нарешті було видано штабом мізерну кількість.
Як це контрастує з Юлькою: надсилання листів адресованих особисто виборцям! Я чув від неполітичних громадян випадок, коли одні обурювалися тим, що їхні сусіди отримали листа від Тимошенко, а вони чомусь ні. Покриття листами від БЮТ було, як мінімум, в Києві, Тернополі, Львові, Дніпропетровську, Запоріжжі та інших областях. І результат дав себе знати: замість прогнозованих 3-3,5 відсотків, понад 7%!
Не буду входити в подробиці про те, хто гальмував процес виготовлення і видачі агітматеріалів для агітаторів Нашої України, на користь якої "кишенькової" маленької типографії, яка в останні тижні кампанії не справилася із завданням, лише тому, що ця інформація не підтверджена.
Вся проблема зводиться не особисто до Безсмертного, або до інших, на яких вказує п. Свистович. Все зводиться до керівника виборчого штабу. Відповідальність може лягти лише на його плечі.
Вся критика штабу (навіть конструктивна) інтерпретується Безсмертним та його поплічниками, як напад, конспирація. Винуваті завжди хтось інші: дрібні партії, інші політики НУ. Не важно, що така реакція пахне совєтськими підходами. Вона просто згубна. Потрібно ставити питання прямо і відкрито: чи виконує штаб НУ свої функції задовільно. Якщо ні, тоді відповідає за це керівник. Адже ці вибори є життєво важливими для всіх громадян України, не лише для тих, що сидять на вулиці Ярославській.
2004.06.02 | Михайло Свистович
Re: Захищатиму нелюбого мені Безсмертного
Іван Лозовий пише:> Дякую за коментарі
Та хіба це коментарі? Так, словесна мазанина
>
> Щодо Київської області варто не забувати ту величезну роботу, яку виконував (і виконує) Євген Дмитрович Жовтяк, голова штабу НУ в області. Багато з агітаційних матеріалів на користь Нашої України він сам (за власний рахунок) випускав і випускає. Чого варта лише його газета, що й далі виходить регулярно, під іменем НУ.
Є таке.
>
> Не знаю, скільки, якщо взагалі, центральний штаб НУ забезпечував Київську область агітаційними матеріалами перед виборами у 2002 р.
Забезпечував і досить регулярно. Я не раз був свідком, як Жовтяк телефонував до Безсмертного, і все було між ними по-діловому і нормально.
>
> Але по Україні картина жалюгідна.
Чого не знаю - того не знаю.
>
> Як це контрастує з Юлькою: надсилання листів адресованих особисто виборцям! Я чув від неполітичних громадян випадок, коли одні обурювалися тим, що їхні сусіди отримали листа від Тимошенко, а вони чомусь ні. Покриття листами від БЮТ було, як мінімум, в Києві, Тернополі, Львові, Дніпропетровську, Запоріжжі та інших областях. І результат дав себе знати: замість прогнозованих 3-3,5 відсотків, понад 7%!
А мені здається, що в Тимошенко заслабка була кампанія в плані агітматеріалів. Це не стільки її провина, скільки відсутність коштів, та на Київщині проти кампанії НУ вона вишлядала блідо. А від Ющенка листи в нас також були. Взагалі в мене зберігається повний архів кампанії НУ-2002 на Київщині.
>
> Вся критика штабу (навіть конструктивна) інтерпретується Безсмертним та його поплічниками, як напад, конспирація.
Не знаю, на нашу критику, наскільки мені відомо, він реагував досить адекватно, що мене, чесно кажучи, здивувало. Йому не раз на нас скаржились, та ніколи ніяких проблем із ним не було. От і у цій гілці можна прочитати, що написала, завіривши власним підписом моя дружина про нього. І йому це передали
2004.06.03 | Yaroslav Kolodiy
Re: Fight fire with fire
EH!Bud yakyi proekt (v t.ch. i vybory) mozhna zavalyty. Pro tse treba liudiam kotri mozhut, nahaduvaty (i samomu sobi tezh). Todi resultat bude krashchyi. A liudei kotri ne mozhut treba miniaty. Konkurentsiya hloptsi. Zhyttievo neobhidnyi plamennyi motor. I trohy poslidovnosti u pratsivnyka.
YK
2004.06.03 | Михайло Свистович
Ні, не можу я коментувати, ні сил, ні часу, ні бажання нема.
Не хочу, щоб кучмари читали тут дещо, тому краще б обговорив підняті у статті питання при зустрічі, бо є про що поговорити.2004.06.03 | Yaroslav Kolodiy
Re: Кінець кучмарам ??? Низький рейтинг Януковича як приманка
для довірливого Ющенківця.Meni zdayetsia, shcho u nykh ye plan napered. Tak yak vin buv i v Mukachevo (Nuser ide u vidstavku i tyho naznachaiut svoho inshoho, abo Zhumelia vystupaie v parlamenti, a nastupnoho dnia vzhe ye bomzh).
Moia versiya taka. Yanukovych trymaietsia do ostannioho dnia. V ostanniy den vin raptovo ide (abo navit ne yde) z vyboriv, ale yedynym kandydatom staie htos novyi (Tyhypko, abo htos nevidomyi) hto neitralno vyhliadaie pomizh liudei.
Reitynhove opytuvannia ne provodytsia, abo provodytsia z falsyfikatsiyeyu. Novyi kandydat otrymuie chastynu holosiv KPU+SPU v resultati falsyfikatsiy. Vin permahaye Yushcha 30% proty 25% abo shchos take. Yushch vzhe vtratyv nadiyu na perekonlyvu peremohu (SPU ide do KPU), i pry takyh rezultatah nichoho ne mozhe zrobyty (vin ne maie realnoho kontroliu za telebachenniam, i ne mozhe oholosyty pro falsyfikatsiyu; takozh resultaty shozhi na pravdyvi, tomu shcho realnyi reitynh novoho kandydata nevidomyi). Ot i vse. Proval hotovyi. A novyi prezydent bere pryklad z Putina, i harantuye sobi spokiyne zhyttia, a narodu tu samu bidnist.
Yanukovych mozhe buty prymankoyu, takoyu yakoyu buv Nuser, abo donka Kivalova kotri buly nadumanoyu (mnimoy) a ne realnoyu zahrozoyu. Treba zavzhdy rozhliadaty alternatyvni varianty, i ne zadovolniatysia nyzkym reitynhom Yanukovycha.
P.S. Prydumav sam, proshu probachennia yakscho ye neuviazky. Poliube, Yushch cherhovyi raz mozhe zamriyatys na reitynhah. Nahadayem sobi vybory do parlamentu.
2004.06.03 | Михайло Свистович
Re: Кінець кучмарам ??? Низький рейтинг Януковича як приманка
Yaroslav Kolodiy пише:>
> Moia versiya taka. Yanukovych trymaietsia do ostannioho dnia. V ostanniy den vin raptovo ide (abo navit ne yde) z vyboriv, ale yedynym kandydatom staie htos novyi (Tyhypko, abo htos nevidomyi) hto neitralno vyhliadaie pomizh liudei.
Це - ненаукова фантастика.