Проекти законів про мітинги суперечать Конституції України
05/28/2004 | Vadym Gladchuk
Проекти законів про мітинги суперечать Конституції України
На нашу думку, проект закону “Про порядок організації і проведення мирних заходів та акцій в Україні”, внесений народними депутатами Г.Удовенком, І.Миговичем, І.Сподаренко, В.Таран–Тереном, та проект закону “Про збори, мітинги, походи і демонстрації”, внесений Президентом України”, в однаковій мірі суперечать ст. 39 Конституції України.
Згідно цієї норми Конституції: “Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей”.
Як зрозуміло з частини другої статті 39, постійних обмежень щодо права на збори Конституція не передбачає, і такі обмеження можуть встановлюватися лише судом. Тобто такі обмеження можуть носити лише ситуативний, і прийматися лише за підстав, якщо в наслідок проведення масових заходів можуть виникнути обставини. Рішення щодо обмеження права на збори суд виносить відповідно до закону і лише для визначеного кола окреслених Конституцією громадських потреб. А саме – з метою запобігання заворушенням та злочинам, для охорони здоров’я населення та захисту прав і свобод інших людей.
Що ж до того, щоб регулювати сам порядок проведення масових акцій шляхом накладання будь–яких обмежень постійного характеру шляхом прийняття відповідного закону, то нормою статті 39 Конституції цього не передбачено.
У той же час обидва проекти закону передбачають введення таких обмежень.
Так, у проекті закону, внесеному народними депутатами Г.Удовенком, І.Миговичем, І.Сподаренко, В.Таран–Тереном, і зареєстрованому у Верховній Раді під № 5242, такі обмеження вносять ст. 4 (обмеження щодо кола осіб, які можуть бути організаторами заходів), ст. 5 (обмеження щодо кола осіб, які можуть бути учасниками заходів), ст. 6 (обмеження щодо форми повідомлення), ст. 10 (обмеження щодо міста та засобів проведення заходів), ст. 13 (обмеження щодо організаційних дій по проведенню заходів), ст. 15 (надання права обмеження заходів правоохоронним органам).
У проекті, внесеному Президентом України, і зареєстрованому у Верховній Раді під № 5242–2, обмеження постійного характеру передбачені ст. 4 (обмеження щодо кола осіб, які можуть бути організаторами заходів), ст. 5 (обмеження дій організаторів), ст. 6 (обмеження щодо кола осіб, які можуть бути учасниками заходів, та їх дій), ст. 7 (обмеження щодо форми повідомлення), ст. 9 (обмеження щодо міста проведення заходів), ст. 10 (обмеження щодо часу проведення заходів), ст. 14 (надання права обмеження заходів уповноваженому виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування), ст. 15 (надання права обмеження заходів правоохоронним органам), ст. 23, 24 (введення підстав обмеження проведення заходів, які взагалі не передбачені вичерпним переліком згідно ст. 39 Конституції України, а саме з метою забезпечення належного санітарного стану, збереження архітектурних форм, загроза руху транспорту).
Згідно ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Оскільки частина друга ст. 39 Конституції не передбачає можливості обмеження права на збори законами України, то закони, що обмежують це фундаментальне політичне право не є конституційними. І перш ніж приймати закони, проекти яких внесені народними депутатами та Президентом України, Верховна Рада мала б прийняти зміни до частини другої ст. 39 Конституції України, а саме виклавши в ній можливість внесення обмежень щодо права на збори законами України.
У той же час частина перша ст. 39 Конституції України передбачає обов’язок громадян завчасно попереджувати про проведення збори, мітинги, походи і демонстрації органи місцевого самоврядування, і згідно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) такий строк має бути встановлено законом України. Законодавче встановлення такого строку не суперечить Конституції України.
Саме такий закон, що визначає лише строк повідомлення, має бути, на наше переконання прийнятий. Що стосується інших обставин, які відносяться до питань захисту національної безпеки та громадського порядку під час проведення мирних зборів та демонстрацій, то вони мають бути врегульовані в рамках чинної Конституції через відповідні закони України, що стосуються саме національної безпеки та громадського порядку, без обмеження самого права на збори та демонстрації шляхом його законодавчої регламентації.
За мотивами правового висновку юристом ЛОВ ВГО КВУ Н.Мєтьолкіною, що працює за програмою ABA–ECEELY складено конституційний запит до Конституційного суду та лист до комітету зі свободи слова Верховної Ради.
Матерiал додано: Олексій Свєтіков, Луганське відділення КВУ, Луганська обл.
(19:21 | 27.5.2004)
http://www.polit.com.ua/?poid=2&id=2329&PHPSESSID=3565e4503132ce0e4ab0a803550d0048
На нашу думку, проект закону “Про порядок організації і проведення мирних заходів та акцій в Україні”, внесений народними депутатами Г.Удовенком, І.Миговичем, І.Сподаренко, В.Таран–Тереном, та проект закону “Про збори, мітинги, походи і демонстрації”, внесений Президентом України”, в однаковій мірі суперечать ст. 39 Конституції України.
Згідно цієї норми Конституції: “Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей”.
Як зрозуміло з частини другої статті 39, постійних обмежень щодо права на збори Конституція не передбачає, і такі обмеження можуть встановлюватися лише судом. Тобто такі обмеження можуть носити лише ситуативний, і прийматися лише за підстав, якщо в наслідок проведення масових заходів можуть виникнути обставини. Рішення щодо обмеження права на збори суд виносить відповідно до закону і лише для визначеного кола окреслених Конституцією громадських потреб. А саме – з метою запобігання заворушенням та злочинам, для охорони здоров’я населення та захисту прав і свобод інших людей.
Що ж до того, щоб регулювати сам порядок проведення масових акцій шляхом накладання будь–яких обмежень постійного характеру шляхом прийняття відповідного закону, то нормою статті 39 Конституції цього не передбачено.
У той же час обидва проекти закону передбачають введення таких обмежень.
Так, у проекті закону, внесеному народними депутатами Г.Удовенком, І.Миговичем, І.Сподаренко, В.Таран–Тереном, і зареєстрованому у Верховній Раді під № 5242, такі обмеження вносять ст. 4 (обмеження щодо кола осіб, які можуть бути організаторами заходів), ст. 5 (обмеження щодо кола осіб, які можуть бути учасниками заходів), ст. 6 (обмеження щодо форми повідомлення), ст. 10 (обмеження щодо міста та засобів проведення заходів), ст. 13 (обмеження щодо організаційних дій по проведенню заходів), ст. 15 (надання права обмеження заходів правоохоронним органам).
У проекті, внесеному Президентом України, і зареєстрованому у Верховній Раді під № 5242–2, обмеження постійного характеру передбачені ст. 4 (обмеження щодо кола осіб, які можуть бути організаторами заходів), ст. 5 (обмеження дій організаторів), ст. 6 (обмеження щодо кола осіб, які можуть бути учасниками заходів, та їх дій), ст. 7 (обмеження щодо форми повідомлення), ст. 9 (обмеження щодо міста проведення заходів), ст. 10 (обмеження щодо часу проведення заходів), ст. 14 (надання права обмеження заходів уповноваженому виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування), ст. 15 (надання права обмеження заходів правоохоронним органам), ст. 23, 24 (введення підстав обмеження проведення заходів, які взагалі не передбачені вичерпним переліком згідно ст. 39 Конституції України, а саме з метою забезпечення належного санітарного стану, збереження архітектурних форм, загроза руху транспорту).
Згідно ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Оскільки частина друга ст. 39 Конституції не передбачає можливості обмеження права на збори законами України, то закони, що обмежують це фундаментальне політичне право не є конституційними. І перш ніж приймати закони, проекти яких внесені народними депутатами та Президентом України, Верховна Рада мала б прийняти зміни до частини другої ст. 39 Конституції України, а саме виклавши в ній можливість внесення обмежень щодо права на збори законами України.
У той же час частина перша ст. 39 Конституції України передбачає обов’язок громадян завчасно попереджувати про проведення збори, мітинги, походи і демонстрації органи місцевого самоврядування, і згідно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) такий строк має бути встановлено законом України. Законодавче встановлення такого строку не суперечить Конституції України.
Саме такий закон, що визначає лише строк повідомлення, має бути, на наше переконання прийнятий. Що стосується інших обставин, які відносяться до питань захисту національної безпеки та громадського порядку під час проведення мирних зборів та демонстрацій, то вони мають бути врегульовані в рамках чинної Конституції через відповідні закони України, що стосуються саме національної безпеки та громадського порядку, без обмеження самого права на збори та демонстрації шляхом його законодавчої регламентації.
За мотивами правового висновку юристом ЛОВ ВГО КВУ Н.Мєтьолкіною, що працює за програмою ABA–ECEELY складено конституційний запит до Конституційного суду та лист до комітету зі свободи слова Верховної Ради.
Матерiал додано: Олексій Свєтіков, Луганське відділення КВУ, Луганська обл.
(19:21 | 27.5.2004)
http://www.polit.com.ua/?poid=2&id=2329&PHPSESSID=3565e4503132ce0e4ab0a803550d0048