Може когось зацікавлять деякі враження про організацію “Пора?”
05/30/2004 | Микола Щербатий
Я майже не заходжу на інтернет-форуми, лише читаю статті і новини. На форуми йду, щоб подивитися обговорення якогось інформповідомлення. Та ось вирішив написати й Сюди зайшов, бо бачив, що тут популярні подібні обговорення, і що тут обговорювали таку організацію як “Пора”. А нещодавно я випадково зустрівся з ними у Львові, ну й взяв, та описав цю зустріч у вигляді оповідання. Може когось зацікавить?
Ця загадкова “Пора”.
Вперше чорно-білу листівку з нехитрим і водночас майже геніальним питанням “Що таке кучмізм?” я побачив у ліфті, куди зайшов зранку, щоб звезти до низу відро зі сміттям. Вертаючись напередодні пізно вночі з роботи, нічого подібного не помітив. Отже, висновок: повісили вночі.
Вийшов з парадного – така сама листівка висить на дверях. Дійшов до смітників – вони всі заліплені тим самим питанням. Вже йдучи на роботу, зауважив, що моє Голосієве обклеєне “кучмізмом” досить рясно. На листівці, яку прикрашала невідома мені емблема сонця, що сходить, окрім інтернет-адреси, жодних даних не було.
Оскільки моя юність парубоцька припала на ті часи, коли не тільки інтернету, але й комп’ютерів не було, я так і не став завсідником мережі, хоча з певною регулярністю читаю на роботі “Українську правду” та “Майдан”. Отож зайшов і на сайт http://kuchmizm.info, побачив, що це – якась нова опозиційна організація, і з відомими політичними силами вона не пов’язана. Та й взагалі до влади приходити не збирається. Хто ж її утворив залишилося таємницею.
Я не належу до тих людей, які за кожним рухом в суспільстві бачать чиюсь руку і цілком припускаю, що в Україні є багато людей, які щиро бажають закінчення кучмізму, розуміючи під ним не нинішнього президента, а всю систему влади. Та, оскільки політичне лідерство – не для мене, та й для активної діяльності часу й можливостей немає, то вступати нікуди не збираюся, а отже, моя зацікавленість невідомою “Порою” на цьому тоді скінчилася. Та й не розумів я, як й досі не до кінця розумію суть подібного руху, як описано в них на сайті. Може я дійсно застарий і старомодний, що не бачу сенсу такої якоїсь політичної неполітичної діяльності, коли за щось, та ні за кого. Адже, щоб змінити владу, міняти її потрібно на когось. Тобто, обрати кращу владу. Та ні сперечатись, ні повчати когось сенсу бачив, бо ж участі брати не збирався, вплинути не міг, шкоди не бачив, робочий та життєвий графік маю досить щільний, щоб цікавитися просто так і морочитися людям голови, а на банальні коментарі а-ля “молодці, підтримую, Кучму геть” не маю часу. Тому зробив висновок “поживемо – побачимо”, і далі повернувся до свого щоденного життя.
Зустрівся я з цією загадковою “Порою” випадково і несподівано. Поїхав до Львова по справах зовсім не політичних. Засиділись в офісі допізна, роботи іще вистачало, тож вирішили з колегою залишитися на ніч. Щоб якось підтримувати свою працездатність не тільки кавою, вийшов купити поїсти, що навіть у центрі Львова, на відміну від Києва, виявилося нелегко. Крокуючи швидко, бо падав дощ, наздогнав звичну для нічного міста зграйку молоді – двох хлопців і трьох дівчат. Якби не яскраво-червона куртка однієї, що відбивала довкола себе світло нічних ліхтарів, я б навіть не подивився в їх бік, ковзнувши поглядом. Але куртка привернула увагу, і обличчя її власниці здалося дуже знайомим. Це була Мирося, дочка мого друга студентських часів, якого я обов’язково навідую під час своїх нечастих відвідин міста Лева, і до якого збирався завітати наступного дня. Тому я досить безцеремонно потягнув її за рукав і жартома, але грізно запитав: “А тато дозволяє гуляти так пізно?”
Дівчина рвучко, незадоволено і трохи злякано обернулася, вся компанія зупинилася й зробила те саме, хлопці зробили крок до мене, затуливши собою дівчат, і я помітив, що... обізнався. Дівчина була дійсно дуже схожа на знайому мені Миросю, однак це була не вона. Злий жарт зіграв зі мною один з галицьких фенотипів, носіїв якого безпомилково визначаєш як галичан. Повернув голову у бік хлопців, але, попри напружені м’язи та рішучі обличчя, агресії не помітив. Навіть у старшого, який статурою і розмірами кулаків нагадував боксера напівважкою категорії. Я спокійно вибачився за помилку, і напруженість у їх м’язах зникла, обличчя полагіднішали, посміхнулися – “нічого, буває”, і молоді люди пішли далі, а я забувся про них. Лише вранці згадав, що тоді ще на хвильку зауважив: ті кільканадцять кроків, які ми йшли в одному напрямку, поки я не залишив їх позаду, до мене не долинуло жодного лайливого слова, і я ще здивувався, що о першій ночі містом гуляють тверезі й виховані молоді люди.
Роботу закінчили ще затемна і останні дві години до початку роботи громадського транспорту лише боролися зі сном, бо вже й розмова до сонних мозків не лізла. Тому, коли вдалині загриміли перші трамваї, я поспішив покинути остогидлий за ніч офіс і пройтись пішки до своєї маршрутки. Вдихаючи свіже післядощове повітря ранкового безлюдного міста, помітив, що далеко попереду назустріч рухається щось знайоме. Це була яскраво-червона куртка. А поряд з нею ті самі постаті нічного міста. Та вони не йшли вулицею прямо, а сходились, розходились, підходили до будинків. Цікавість змусила мене пробиратися вперед непомітно під стінами, і, підійшовши ближче, я побачив, що молоді люди клеять листівки.
Мою появу зустріли доброзичливою, але стриманою посмішкою, були ж бо змучені і змоклі. Побачив, що цього разу листівки, виконані в тих самих кольорах і з тією ж самою емблемою, іншого змісту. Ба, більше, їх було 5 видів, і вони пояснювали, що таке кучмізм: “Кучмізм – це злидні”, “Кучмізм – це корупція”, “Кучмізм – це безробіття”, “Кумізм – це злочинність”, “Кучмізм – це безнадія”. Але замість поряд з інтернет-сайтом були вказані два мобільних телефони та абонентська скринька у Києві.
Згадав, як приїхав до Львова і вештався центром, доки приїде мій колега і відчинить офіс, то побачив неприємне видовище. Місто Лева, яке в мене завжди асоціювалося з європейською культурою та чистотою засмічували розкидані по тротуарах і бруківці нашоукраїнські газети “Так!” Один з перехожих невдоволено пояснив мені: “Так їх же дають цілими пачками”. Потім зустрів біля Домініканського собору розповсюджувача цих газет. У мою простягнуту руку пачки він не дав, однак отримав я два однаковісіньких примірники. Тобто, як отримали газети із друкарні, складені по дві (поширена практика для друкованої продукції у 4 сторінки А3), так і полінувалися розкласти по одній, а розповсюджувачі (всюди давали по два) також підходили до роздачі не надто ретельно. Вже біля іншого храму (вдале місце для розповсюдження, адже в неділю на службу приходять багато львів’ян) спробував розпитати, навіщо він так робити. Хлопець явно не знав, що відповідати, зніяковів, спочатку сказав, нібито не помітив, а потім знайшовся і всупереч своєму попередньому твердженню почав доводити, що так – краще, люди дадуть один примірник сусідам, знайомим. І знову таки всупереч тому твердженню став давати по одній, що уповільнювало його працю, адже доводилось на ходу розділяти газети. Моя спроба розговорити розповсюджувачів з метою взнати, що їх спонукало до роздачі газет (гроші, партійне завдання, ідея) наштовхнулися на невелике бажання розмовляти не лише на цю, але й взагалі на політичні теми, якщо розмова хоч трохи виходила за межі банальностей “Ющенко – так, Медведчук з Януковичем – ні, влада, комуністи і Мороз – погані, “Наша Україна” – хороша”. Тому підозра про гроші або партійне завдання лише зросла.
Я порівняв розповсюджувачів “Так!” з роклеювачами “кучмізму” і зробив висновок на користь останніх. Не кожен зможе отак, цілу ніч під дощем ходити і клеїти, та ще й пропорційно, а не так, щоб швидше виклеїти і піти додому. Тому, скориставшись нічним знайомством, вирішив порозмовляти.
Розмовляти стомленим молодим людям явно не хотілося, однак вигляду вони не подали і, хоч і без запалу, але відповідали на всі питання. При цьому роботи не переривали, вибачившись, що треба ж доклеїти рештки, і мені доводилося ходити хвостом від стіни до стовпа, від афіші до кіоску. При цьому клеїли вони тільки у певних місцях, а сміття акуратно клали в поліетиленові пакети. Мені пояснили, що ті, хто таврує кучмізм, мають запропонувати щось краще хоча б своєю поведінкою. Тому не мають смітити, спотворювати стіни старовинних будинків чи, не дай Боже, храмів, клеїти в інших місцях, де це викличе незадоволення людей.
Розмова пішла значно швидше, коли всі листівки були поклеєні, і молоді люди із ввічливості погодились приділити мені трохи часу, а заодно і самі трохи дали відпочинок ногам. Розповіли мені, що цікавляться політикою і розуміють, що більша частина неподобства, яке твориться у країні, - провина влади. Кучмізм розглядають не як дії однієї особи, а як цілу систему злочинних правовідносин, яка зможе існувати і після того, коли президент Кучма відійде від влади. Вони люблять свою країну і не хотіли б із неї кудись виїжджати, тому й намагаються щось змінити. Брали участь в різноманітних протестних акціях, хтось їздив до Києва на самі гучні там і перезнайомились з людьми з інших регіонів. Утворилося середовище з горизонтальними зв’язками, а, коли почалася діяльність, почали приєднуватись інші люди. В основному дізнаються і приходять через друзів, дехто через інтернет, хтось під час акцій.
Молодь у п’ятірці підібралась різношерста. 17-річний Ігор закінчує 11-й клас, прийшов у “Пору” після першої розклейки, зв’язавшись з організацією по інтернету.
28-річного “боксера-напівважковаговика” також звали Ігорем, і він був менеджером комерційної фірми. Пояснив, вибачаючись, що багато часу приділити мені вони не зможуть, адже всім сьогодні на роботу чи навчання, а ще ж треба додому добратися й привести себе в порядок. Хлопець скаржився на податківців з їх безпідставними перевірками та очікуванням хабарів, та й інші інстанції не жалував, які. за його словами, ходять до їх фірми, як у центр дозвілля, вишуковуючи, до чого б причепитись. На моє запитання, чи не керує цією фірмою якийсь опозиціонер, Ігор заперечив, що це – звична практика державних чиновників. Тому і прийшов у “Пору”, оскільки серед його колишніх однокурсників є її організатори.
23 – річна Мирослава – студентка, у “Порі” з першого дня. На питання, чи можна вважати її однією з засновниць, сказала, що, напевно, можна, якщо вже так підходити, хоча сама над цим не задумувалась. Моє здивування такої відповіддю зменшилось, коли Мирося пояснила, що “Пора” не виникла за один день, а що спочатку це було середовище, а, коли вирішили зробити щось таке всеукраїнське і пристали на пропозицію “Що таке кучмізм?”, то вже тоді обговорили це на місцях, а потім з’їхалися до Києва і там вирішили назватися “Порою”. Сама дівчина до Києва не їздила, бо не варто витрачати кошти на поїздку всіх членів. Тому від Львова відрядили парочку делегатів, як і з інших регіонів, а самі збори проходили у приватній квартирі без голосування, мандатних комісій, квот і всіляких бюрократичних атрибутів. Вже під час роботи з пошуку коштів, випуску листівки, її розповсюдження середовище стало монолітом.
Пояснення мене задовольнило, хоча все одно мені слабко зрозуміло, як це так виникає організація без з’їзду та інших звичних нашому поколінню речей. Мені порадили почитати про сербський “Отпор”, білоруський “Зубр”, грузинську “Кмару”, які також, як і “Пора” не мали лідерів та іншої притаманної партіям бюрократії. Вже по приїзді зі Львова дещо я відшукав і прочитав, дещо зрозумів, а дещо не дуже. Тому змирився з думкою, що це – поза межами мого зашореного розуміння, але, напевно, є добре та ефективне, якщо стає модним.
17-річну студентка-першокурсницю Олену до “Пори” залучила подруга, а старша дівчина, що постійно знаходилася з Оленою виявилася... її мамою. Проте молода й миловидна мама виглядала не моєю ровесницею, а старшою сестрою своєї дочки-акселератки (в позитивному розумінні цього слова). Не зважаючи на середню освіту, в мами виявився досить таки підвішений язик, і вона чітко, по-народному, але дуже політично грамотно пояснила мені, що таке кучмізм, і чому з ним потрібно боротися. На собі відчула цю систему, коли почалися наїзди очолюваної братом Медведчука львівської податкової на “Орлан”, де вона працює прибиральницею. Але до “Пори” її привела дочка, яка й пояснила мамі, що війна Медведчука проти “Орлану” – це лише одна ланка кучмізму, і що мало лише виходити на страйк на заклик адміністрації, коли тлумлять саме тебе, а потрібно боротися з системою ще до того, як її коса тебе зачепила.
При назві своєї професії Мар’яна (представилась вона лише по імені) почала ніби виправдовуючись пояснювати, що освіта в неї середня спеціальна, і що прибиральницею вона пішла працювати, щоб мати часу більше приділяти дочці в останніх класах школи, адже єдиним шансом Олени отримати вищу освіту був вступ на бюджетний потік. Грошей на платне навчання родина не має, хоча чоловік Мар’яни працює на двох роботах, і на життя більш-менш вистачає.
Розповіли мені також, що в іншій групі також клеять листівки тато з сином, і що там аналогічна ситуація – саме син привів тата до “Пори”.
Ще я дізнався про те, що принципом “Пори” є відсутність власного піару з боку її членів, щоб запобігти амбіціям та приходи до організації людей, які хотіли б з цього щось мати особисто для себе. Тому “Пора” не рекламує прізвища своїх членів, тим більше, що вони навряд чи щось скажуть широкому загалові. Я спочатку подумав, що то через страх зазнати переслідувань, та молоді люди лише посміхнулись. По-перше, сказали вони, “Пора” діє відкрито і свідомо не приховує своїх дій, бо, діючи у підпіллі, не залучиш до організації багато людей. А, по-друге, на їхню думку, для каральної державної системи не становить проблему виявити при бажанні якщо не всіх, то більшість причетних до “Пори”, тому переховування є просто безглуздим, і лише забере час і зусилля.
Не міг я оминути й питання грошей. Те, що грошей у “Порі” не отримують, я зрозумів з ретельного ставлення до розклейки листівок. Не раз і не два бачив, як працюють люди за гроші, в т.ч. й на опозицію, і знаю, що існує безліч способів полегшити собі роботу, а не ходити під дощем цілу ніч. Мене цікавило інше: за які гроші провадиться діяльність. Бо ж не секрет, що навіть найбільші ідеалісти без грошових знаків: листівки, поїздки, телефонні переговори... Це питання викликало глибоке зітхання. З грошима в “Порі” сутужно, тому й діяльність сильно гальмується. Хоча не все так і погано. Знаходяться небідні люди, яким також не подобається нинішня українська влада. Правда, дають значно менше, ніж могли б. Можна навіть сказати, що копійки у порівнянні зі своїми можливостями. Та в “Порі” раді і цьому. Також доводиться вкладати свої гроші, кому дозволяють зробити це власні доходи. Тут всі почали посміхатися і показувати пальцем на Ігоря (менеджера). Розповіли, що наступна акція “Обличчя кучмізму” пройде у Львові виключно на власні гроші членів “Пори”. Молоді люди свідомі того, що так довго тривати не може, та все ж сподіваються, що з розширенням їх діяльності знайдеться більше людей, готових пожертвувати на боротьбу з режимом, та й нинішні випадкові (постійних, на жаль, поки що немає) жертводавці, зрозуміють, що жертвувати треба більше і регулярно.
Моє питання, чи не бояться вони потрапити у залежність від жертводавців, які можуть намагатися їх використати, молодь ввічливо, але досить категорично обізвала параноєю. Ще й повідомили, що навіть не цікавляться досьє жертводавців, бо принципом “Пори” є брати гроші у всіх, але будь-яку спробу диктувати умови відразу відкидають. “Пора” має свій приблизний план діяльності і вважає, що краще відмовитися від пожертви, ніж з кожним невеличким надходженням вносити до нього суттєві корективи.
Наприкінці нетривалої розмови мені подарували кілька десятків листівок, які я попросив залишити для мене ще під час розклейки, і я тепер клею їх на своєму будинку та на смітниках. Щоправда за іншої схемою, ніж сама “Пора” – спочатку один вид, а, коли позривають – інший і т.д. Мої сусіди вже побачили “корупцію” та “злочинність”. Зараз на будинку і смітниках висить “безробіття”. За ним з’являться “злидні” і “безнадія”.
Микола Щербатий
Ця загадкова “Пора”.
Вперше чорно-білу листівку з нехитрим і водночас майже геніальним питанням “Що таке кучмізм?” я побачив у ліфті, куди зайшов зранку, щоб звезти до низу відро зі сміттям. Вертаючись напередодні пізно вночі з роботи, нічого подібного не помітив. Отже, висновок: повісили вночі.
Вийшов з парадного – така сама листівка висить на дверях. Дійшов до смітників – вони всі заліплені тим самим питанням. Вже йдучи на роботу, зауважив, що моє Голосієве обклеєне “кучмізмом” досить рясно. На листівці, яку прикрашала невідома мені емблема сонця, що сходить, окрім інтернет-адреси, жодних даних не було.
Оскільки моя юність парубоцька припала на ті часи, коли не тільки інтернету, але й комп’ютерів не було, я так і не став завсідником мережі, хоча з певною регулярністю читаю на роботі “Українську правду” та “Майдан”. Отож зайшов і на сайт http://kuchmizm.info, побачив, що це – якась нова опозиційна організація, і з відомими політичними силами вона не пов’язана. Та й взагалі до влади приходити не збирається. Хто ж її утворив залишилося таємницею.
Я не належу до тих людей, які за кожним рухом в суспільстві бачать чиюсь руку і цілком припускаю, що в Україні є багато людей, які щиро бажають закінчення кучмізму, розуміючи під ним не нинішнього президента, а всю систему влади. Та, оскільки політичне лідерство – не для мене, та й для активної діяльності часу й можливостей немає, то вступати нікуди не збираюся, а отже, моя зацікавленість невідомою “Порою” на цьому тоді скінчилася. Та й не розумів я, як й досі не до кінця розумію суть подібного руху, як описано в них на сайті. Може я дійсно застарий і старомодний, що не бачу сенсу такої якоїсь політичної неполітичної діяльності, коли за щось, та ні за кого. Адже, щоб змінити владу, міняти її потрібно на когось. Тобто, обрати кращу владу. Та ні сперечатись, ні повчати когось сенсу бачив, бо ж участі брати не збирався, вплинути не міг, шкоди не бачив, робочий та життєвий графік маю досить щільний, щоб цікавитися просто так і морочитися людям голови, а на банальні коментарі а-ля “молодці, підтримую, Кучму геть” не маю часу. Тому зробив висновок “поживемо – побачимо”, і далі повернувся до свого щоденного життя.
Зустрівся я з цією загадковою “Порою” випадково і несподівано. Поїхав до Львова по справах зовсім не політичних. Засиділись в офісі допізна, роботи іще вистачало, тож вирішили з колегою залишитися на ніч. Щоб якось підтримувати свою працездатність не тільки кавою, вийшов купити поїсти, що навіть у центрі Львова, на відміну від Києва, виявилося нелегко. Крокуючи швидко, бо падав дощ, наздогнав звичну для нічного міста зграйку молоді – двох хлопців і трьох дівчат. Якби не яскраво-червона куртка однієї, що відбивала довкола себе світло нічних ліхтарів, я б навіть не подивився в їх бік, ковзнувши поглядом. Але куртка привернула увагу, і обличчя її власниці здалося дуже знайомим. Це була Мирося, дочка мого друга студентських часів, якого я обов’язково навідую під час своїх нечастих відвідин міста Лева, і до якого збирався завітати наступного дня. Тому я досить безцеремонно потягнув її за рукав і жартома, але грізно запитав: “А тато дозволяє гуляти так пізно?”
Дівчина рвучко, незадоволено і трохи злякано обернулася, вся компанія зупинилася й зробила те саме, хлопці зробили крок до мене, затуливши собою дівчат, і я помітив, що... обізнався. Дівчина була дійсно дуже схожа на знайому мені Миросю, однак це була не вона. Злий жарт зіграв зі мною один з галицьких фенотипів, носіїв якого безпомилково визначаєш як галичан. Повернув голову у бік хлопців, але, попри напружені м’язи та рішучі обличчя, агресії не помітив. Навіть у старшого, який статурою і розмірами кулаків нагадував боксера напівважкою категорії. Я спокійно вибачився за помилку, і напруженість у їх м’язах зникла, обличчя полагіднішали, посміхнулися – “нічого, буває”, і молоді люди пішли далі, а я забувся про них. Лише вранці згадав, що тоді ще на хвильку зауважив: ті кільканадцять кроків, які ми йшли в одному напрямку, поки я не залишив їх позаду, до мене не долинуло жодного лайливого слова, і я ще здивувався, що о першій ночі містом гуляють тверезі й виховані молоді люди.
Роботу закінчили ще затемна і останні дві години до початку роботи громадського транспорту лише боролися зі сном, бо вже й розмова до сонних мозків не лізла. Тому, коли вдалині загриміли перші трамваї, я поспішив покинути остогидлий за ніч офіс і пройтись пішки до своєї маршрутки. Вдихаючи свіже післядощове повітря ранкового безлюдного міста, помітив, що далеко попереду назустріч рухається щось знайоме. Це була яскраво-червона куртка. А поряд з нею ті самі постаті нічного міста. Та вони не йшли вулицею прямо, а сходились, розходились, підходили до будинків. Цікавість змусила мене пробиратися вперед непомітно під стінами, і, підійшовши ближче, я побачив, що молоді люди клеять листівки.
Мою появу зустріли доброзичливою, але стриманою посмішкою, були ж бо змучені і змоклі. Побачив, що цього разу листівки, виконані в тих самих кольорах і з тією ж самою емблемою, іншого змісту. Ба, більше, їх було 5 видів, і вони пояснювали, що таке кучмізм: “Кучмізм – це злидні”, “Кучмізм – це корупція”, “Кучмізм – це безробіття”, “Кумізм – це злочинність”, “Кучмізм – це безнадія”. Але замість поряд з інтернет-сайтом були вказані два мобільних телефони та абонентська скринька у Києві.
Згадав, як приїхав до Львова і вештався центром, доки приїде мій колега і відчинить офіс, то побачив неприємне видовище. Місто Лева, яке в мене завжди асоціювалося з європейською культурою та чистотою засмічували розкидані по тротуарах і бруківці нашоукраїнські газети “Так!” Один з перехожих невдоволено пояснив мені: “Так їх же дають цілими пачками”. Потім зустрів біля Домініканського собору розповсюджувача цих газет. У мою простягнуту руку пачки він не дав, однак отримав я два однаковісіньких примірники. Тобто, як отримали газети із друкарні, складені по дві (поширена практика для друкованої продукції у 4 сторінки А3), так і полінувалися розкласти по одній, а розповсюджувачі (всюди давали по два) також підходили до роздачі не надто ретельно. Вже біля іншого храму (вдале місце для розповсюдження, адже в неділю на службу приходять багато львів’ян) спробував розпитати, навіщо він так робити. Хлопець явно не знав, що відповідати, зніяковів, спочатку сказав, нібито не помітив, а потім знайшовся і всупереч своєму попередньому твердженню почав доводити, що так – краще, люди дадуть один примірник сусідам, знайомим. І знову таки всупереч тому твердженню став давати по одній, що уповільнювало його працю, адже доводилось на ходу розділяти газети. Моя спроба розговорити розповсюджувачів з метою взнати, що їх спонукало до роздачі газет (гроші, партійне завдання, ідея) наштовхнулися на невелике бажання розмовляти не лише на цю, але й взагалі на політичні теми, якщо розмова хоч трохи виходила за межі банальностей “Ющенко – так, Медведчук з Януковичем – ні, влада, комуністи і Мороз – погані, “Наша Україна” – хороша”. Тому підозра про гроші або партійне завдання лише зросла.
Я порівняв розповсюджувачів “Так!” з роклеювачами “кучмізму” і зробив висновок на користь останніх. Не кожен зможе отак, цілу ніч під дощем ходити і клеїти, та ще й пропорційно, а не так, щоб швидше виклеїти і піти додому. Тому, скориставшись нічним знайомством, вирішив порозмовляти.
Розмовляти стомленим молодим людям явно не хотілося, однак вигляду вони не подали і, хоч і без запалу, але відповідали на всі питання. При цьому роботи не переривали, вибачившись, що треба ж доклеїти рештки, і мені доводилося ходити хвостом від стіни до стовпа, від афіші до кіоску. При цьому клеїли вони тільки у певних місцях, а сміття акуратно клали в поліетиленові пакети. Мені пояснили, що ті, хто таврує кучмізм, мають запропонувати щось краще хоча б своєю поведінкою. Тому не мають смітити, спотворювати стіни старовинних будинків чи, не дай Боже, храмів, клеїти в інших місцях, де це викличе незадоволення людей.
Розмова пішла значно швидше, коли всі листівки були поклеєні, і молоді люди із ввічливості погодились приділити мені трохи часу, а заодно і самі трохи дали відпочинок ногам. Розповіли мені, що цікавляться політикою і розуміють, що більша частина неподобства, яке твориться у країні, - провина влади. Кучмізм розглядають не як дії однієї особи, а як цілу систему злочинних правовідносин, яка зможе існувати і після того, коли президент Кучма відійде від влади. Вони люблять свою країну і не хотіли б із неї кудись виїжджати, тому й намагаються щось змінити. Брали участь в різноманітних протестних акціях, хтось їздив до Києва на самі гучні там і перезнайомились з людьми з інших регіонів. Утворилося середовище з горизонтальними зв’язками, а, коли почалася діяльність, почали приєднуватись інші люди. В основному дізнаються і приходять через друзів, дехто через інтернет, хтось під час акцій.
Молодь у п’ятірці підібралась різношерста. 17-річний Ігор закінчує 11-й клас, прийшов у “Пору” після першої розклейки, зв’язавшись з організацією по інтернету.
28-річного “боксера-напівважковаговика” також звали Ігорем, і він був менеджером комерційної фірми. Пояснив, вибачаючись, що багато часу приділити мені вони не зможуть, адже всім сьогодні на роботу чи навчання, а ще ж треба додому добратися й привести себе в порядок. Хлопець скаржився на податківців з їх безпідставними перевірками та очікуванням хабарів, та й інші інстанції не жалував, які. за його словами, ходять до їх фірми, як у центр дозвілля, вишуковуючи, до чого б причепитись. На моє запитання, чи не керує цією фірмою якийсь опозиціонер, Ігор заперечив, що це – звична практика державних чиновників. Тому і прийшов у “Пору”, оскільки серед його колишніх однокурсників є її організатори.
23 – річна Мирослава – студентка, у “Порі” з першого дня. На питання, чи можна вважати її однією з засновниць, сказала, що, напевно, можна, якщо вже так підходити, хоча сама над цим не задумувалась. Моє здивування такої відповіддю зменшилось, коли Мирося пояснила, що “Пора” не виникла за один день, а що спочатку це було середовище, а, коли вирішили зробити щось таке всеукраїнське і пристали на пропозицію “Що таке кучмізм?”, то вже тоді обговорили це на місцях, а потім з’їхалися до Києва і там вирішили назватися “Порою”. Сама дівчина до Києва не їздила, бо не варто витрачати кошти на поїздку всіх членів. Тому від Львова відрядили парочку делегатів, як і з інших регіонів, а самі збори проходили у приватній квартирі без голосування, мандатних комісій, квот і всіляких бюрократичних атрибутів. Вже під час роботи з пошуку коштів, випуску листівки, її розповсюдження середовище стало монолітом.
Пояснення мене задовольнило, хоча все одно мені слабко зрозуміло, як це так виникає організація без з’їзду та інших звичних нашому поколінню речей. Мені порадили почитати про сербський “Отпор”, білоруський “Зубр”, грузинську “Кмару”, які також, як і “Пора” не мали лідерів та іншої притаманної партіям бюрократії. Вже по приїзді зі Львова дещо я відшукав і прочитав, дещо зрозумів, а дещо не дуже. Тому змирився з думкою, що це – поза межами мого зашореного розуміння, але, напевно, є добре та ефективне, якщо стає модним.
17-річну студентка-першокурсницю Олену до “Пори” залучила подруга, а старша дівчина, що постійно знаходилася з Оленою виявилася... її мамою. Проте молода й миловидна мама виглядала не моєю ровесницею, а старшою сестрою своєї дочки-акселератки (в позитивному розумінні цього слова). Не зважаючи на середню освіту, в мами виявився досить таки підвішений язик, і вона чітко, по-народному, але дуже політично грамотно пояснила мені, що таке кучмізм, і чому з ним потрібно боротися. На собі відчула цю систему, коли почалися наїзди очолюваної братом Медведчука львівської податкової на “Орлан”, де вона працює прибиральницею. Але до “Пори” її привела дочка, яка й пояснила мамі, що війна Медведчука проти “Орлану” – це лише одна ланка кучмізму, і що мало лише виходити на страйк на заклик адміністрації, коли тлумлять саме тебе, а потрібно боротися з системою ще до того, як її коса тебе зачепила.
При назві своєї професії Мар’яна (представилась вона лише по імені) почала ніби виправдовуючись пояснювати, що освіта в неї середня спеціальна, і що прибиральницею вона пішла працювати, щоб мати часу більше приділяти дочці в останніх класах школи, адже єдиним шансом Олени отримати вищу освіту був вступ на бюджетний потік. Грошей на платне навчання родина не має, хоча чоловік Мар’яни працює на двох роботах, і на життя більш-менш вистачає.
Розповіли мені також, що в іншій групі також клеять листівки тато з сином, і що там аналогічна ситуація – саме син привів тата до “Пори”.
Ще я дізнався про те, що принципом “Пори” є відсутність власного піару з боку її членів, щоб запобігти амбіціям та приходи до організації людей, які хотіли б з цього щось мати особисто для себе. Тому “Пора” не рекламує прізвища своїх членів, тим більше, що вони навряд чи щось скажуть широкому загалові. Я спочатку подумав, що то через страх зазнати переслідувань, та молоді люди лише посміхнулись. По-перше, сказали вони, “Пора” діє відкрито і свідомо не приховує своїх дій, бо, діючи у підпіллі, не залучиш до організації багато людей. А, по-друге, на їхню думку, для каральної державної системи не становить проблему виявити при бажанні якщо не всіх, то більшість причетних до “Пори”, тому переховування є просто безглуздим, і лише забере час і зусилля.
Не міг я оминути й питання грошей. Те, що грошей у “Порі” не отримують, я зрозумів з ретельного ставлення до розклейки листівок. Не раз і не два бачив, як працюють люди за гроші, в т.ч. й на опозицію, і знаю, що існує безліч способів полегшити собі роботу, а не ходити під дощем цілу ніч. Мене цікавило інше: за які гроші провадиться діяльність. Бо ж не секрет, що навіть найбільші ідеалісти без грошових знаків: листівки, поїздки, телефонні переговори... Це питання викликало глибоке зітхання. З грошима в “Порі” сутужно, тому й діяльність сильно гальмується. Хоча не все так і погано. Знаходяться небідні люди, яким також не подобається нинішня українська влада. Правда, дають значно менше, ніж могли б. Можна навіть сказати, що копійки у порівнянні зі своїми можливостями. Та в “Порі” раді і цьому. Також доводиться вкладати свої гроші, кому дозволяють зробити це власні доходи. Тут всі почали посміхатися і показувати пальцем на Ігоря (менеджера). Розповіли, що наступна акція “Обличчя кучмізму” пройде у Львові виключно на власні гроші членів “Пори”. Молоді люди свідомі того, що так довго тривати не може, та все ж сподіваються, що з розширенням їх діяльності знайдеться більше людей, готових пожертвувати на боротьбу з режимом, та й нинішні випадкові (постійних, на жаль, поки що немає) жертводавці, зрозуміють, що жертвувати треба більше і регулярно.
Моє питання, чи не бояться вони потрапити у залежність від жертводавців, які можуть намагатися їх використати, молодь ввічливо, але досить категорично обізвала параноєю. Ще й повідомили, що навіть не цікавляться досьє жертводавців, бо принципом “Пори” є брати гроші у всіх, але будь-яку спробу диктувати умови відразу відкидають. “Пора” має свій приблизний план діяльності і вважає, що краще відмовитися від пожертви, ніж з кожним невеличким надходженням вносити до нього суттєві корективи.
Наприкінці нетривалої розмови мені подарували кілька десятків листівок, які я попросив залишити для мене ще під час розклейки, і я тепер клею їх на своєму будинку та на смітниках. Щоправда за іншої схемою, ніж сама “Пора” – спочатку один вид, а, коли позривають – інший і т.д. Мої сусіди вже побачили “корупцію” та “злочинність”. Зараз на будинку і смітниках висить “безробіття”. За ним з’являться “злидні” і “безнадія”.
Микола Щербатий
Відповіді
2004.05.30 | Максим’як
Re:Так, що кожен може стати порівцем, якщо достатньо свідомий(-)
2004.05.31 | Опришок
Було б дивно, якби не кожен міг стати.
Завтра додамсвій коментар. Сьогодні спати хочу2004.05.31 | пан Roller
Похоже на сказочку про бедную Пашечку, Серого волка и бабушу
-Бабушка, бабушка, а почему у тебя такой длинный хвост?
-Это не хвост внученька...
Волк густо покраснел и убежал с форума вдаль.
А за окном еще весь день шел дождь, но кузнеци ковали железо.
А где же проблема будущего? Спросите Вы?
- А ну его на фик, завтра докуем.
Пора-есть Пора. Очень кусать хочется.
Brgds
2004.05.31 | Максим
Єдина проблема
Точніше основна - в тому, що Львів "за Кучму" й так, мабуть, не проголосує. Навіть без "Пори" і з газетами "Так" по смітниках.-----------
Є й інші проблеми. Звести все до слова Кучмізм, а потім казати, що кучміз - корупція, безправ'я, чи що там - це майже теж саме що й гасло "Так, Ющенко".
Тобто це можливо й технологічно, але якось не в десятку. Бо, зрештою, корупція (наприклад) це власне корупція, а не кучмізм. Корупція і за Букша може бути, і за Блера, і вже тим паче за Ющенка.
Я до того, що можна з метою агітації все звалити на "кучмізм", але ж ми розцміємо, що проблема не в самому Кучмі чи його оточенні. Проблема значно глибша. І навряд чи Пора бачить вирішення цієї проблеми, бо тоді, я гадаю, гасла в неї були б трохи інші.
-------------------------
Взагалі то, навіть на рівні гасел треба шоворити щось таке, щоб воно викликало підтримку, розуміння, щиру зворотню реакцію людей.
От скажімо: "Бензин - 3.50 це злочин. Пора міняти владу. Уже"
Або таке: "Вимирання людей - результат злочинної політики влади.
Пора виходити на вулиці"
"Клани правлять країною Пора зупинити грабунок Держпави"
"Держава - понад усе!
Пора захистити Україну від банди при владі"
"Україну окрадено! Пора зупинити грабунок приватизації!"
"Хто знищив виробництва!? Чому немає роботи!? Пора поставити олігархів на місце!"
"Коли тобі пропонують наркотики,Ю відповідай почергово: правою, лівою і знову правою.
Так буде правильно"
"Про що думає Ющенко!?
Пора б йому прокинутися1"
Ющенко, Мороз і Тимошенко - мають ою'єднатися!
Давно пора!"
Ну, і в такому дусі
--------------------
А взагалі добре, що є люди готові працювати за ідею. Шкода лише, що ця ідея у них невиразна і знаходить вихід у нелюбові до "кучмізму", який насправді є "ложная цель". Тактично виправдана, можливо, але стратегічно - абсолютно несуттєва.
2004.05.31 | Yaroslav Kolodiy
Re: Nema niyakoi problemy
Problema u tomu, shcho ryba hnyie z holovy. Yakshcho bezporiadok v holovi pustyv u holovu koruptsiyu, zlochynnist, i t.d., to borotys treba z bezporiadkom v holovakh, chasom miniayuchy tsi sami holovy na krashchi.Vsi problemy pro benzyn i t.d. tse naslidky isnuyuchoi systemy zatykannia dirok, de ye vsioho dva prioritety
1) Vkrasty
2) Podilytys kradenym, ale tilky yakshcho zovsim khrenovo.
Alternatyva - prohrama z chitko vyznachenymy priorytetamy (yak to osvita napr.), ale take isnuyuchym holovam navit u strashnomu sni ne prysnytsia. Vony vpevneni @shto etoho ne mozhet byt, potomu shto etoho ne moyhet byt nikogda@. Tse poza mezeyu yikh zdibnostei.
Tak shcho holovy miniaty davno PORA !!! na krashchi.
Taki (yak ye) nam ne pidkhodiat !!!
Yaroslav
2004.05.31 | Мальва
Re: Єдина проблема
Максим пише:> Точніше основна - в тому, що Львів "за Кучму" й так, мабуть, не проголосує. Навіть без "Пори" і з газетами "Так" по смітниках.
Ой люди. як же ви всі зациклені на тих голосуваннях.
>
> Є й інші проблеми. Звести все до слова Кучмізм, а потім казати, що кучміз - корупція, безправ'я, чи що там - це майже теж саме що й гасло "Так, Ющенко".
Не зрозуміла.
> Я до того, що можна з метою агітації все звалити на "кучмізм", але ж ми розцміємо, що проблема не в самому Кучмі чи його оточенні. Проблема значно глибша. І навряд чи Пора бачить вирішення цієї проблеми, бо тоді, я гадаю, гасла в неї були б трохи інші.
Ви що-небудь знаєте про "Отпор" чи "Кмару"?
>
> Взагалі то, навіть на рівні гасел треба шоворити щось таке, щоб воно викликало підтримку, розуміння, щиру зворотню реакцію людей.
>
> От скажімо: "Бензин - 3.50 це злочин. Пора міняти владу. Уже"
>
> Або таке: "Вимирання людей - результат злочинної політики влади.
> Пора виходити на вулиці"
>
> "Клани правлять країною Пора зупинити грабунок Держпави"
>
> "Держава - понад усе!
> Пора захистити Україну від банди при владі"
>
> "Україну окрадено! Пора зупинити грабунок приватизації!"
>
> "Хто знищив виробництва!? Чому немає роботи!? Пора поставити олігархів на місце!"
>
> "Коли тобі пропонують наркотики,Ю відповідай почергово: правою, лівою і знову правою.
> Так буде правильно"
>
> "Про що думає Ющенко!?
> Пора б йому прокинутися1"
>
> Ющенко, Мороз і Тимошенко - мають ою'єднатися!
> Давно пора!"
>
> Ну, і в такому дусі
Хороші ідеї. Є над чим подумати.
>
> А взагалі добре, що є люди готові працювати за ідею. Шкода лише, що ця ідея у них невиразна і знаходить вихід у нелюбові до "кучмізму", який насправді є "ложная цель". Тактично виправдана, можливо, але стратегічно - абсолютно несуттєва.
Стратеги, як правило, ніколи не виходять зі своїх кабінетів, і їхня стратегія опиняється у смітниках незапитаною.
2004.05.31 | Скептик
Який милий агітпроп:-)
Написаний,я впевнений, лідерами "Пори".Але, на мою думку краще такі речі публікувати десь по газетах ніж тут на форумі.Бо той хто читає регулярно "Майдан" не міг не зауважити цілі пасажі з матеріалів, що тут ставилися, а відповідно зразу ж закрадається пілозра у щирості оповідача. А тому, в того хто читає виникає протилежна реакція, ніж та на досягнення якої спрямовано цей допис.
Принамі я так вважаю.
2004.05.31 | Мальва
Re: Яка мила підозріливість :-)
А мені все одно, хто це написав. Бо воно дійсно так є насправді. Якби я вміла писати, я б описала ще багато наших дій, які вже відбулися. Наприклад, як бабусі0пенсіонери з "Пори" у Києві вночі проникли до однієї величезної установи і всю її обклеїли листівками "Що таке кучмізм?".2004.06.01 | Михайло Свистович
А що, спробувати себе в літературному жанрі слабо?
Мальва пише:> Якби я вміла писати, я б описала ще багато
2004.06.01 | Сергій
Re: А що, спробувати себе в літературному жанрі слабо?
Михайло,Олексюк листівки передав, дякую дуже добрі. Херсон починає ними одягатися.Але де ж та моя, А4 формату з відповідною цитатою, яка так сподобалася опозиції? Я ж просив її теж помножити і на клій?
Чи то був твій прикол?
2004.06.02 | Михайло Свистович
Re: А що, спробувати себе в літературному жанрі слабо?
Сергій пише:> Але де ж та моя, А4 формату з відповідною цитатою, яка так сподобалася опозиції?
Опозиції? Вона мені і кільком моїм друзям сподобалася. І навіть не стільки сама листівка, скільки ентузіазм та ініціатива окремого "неорганізованого" громадянина.
> Я ж просив її теж помножити і на клій?
Кого просили?
> Чи то був твій прикол?
Ніяких приколів з мого боку не було.
2004.06.02 | Сергій
Re: А що, спробувати себе в літературному жанрі слабо?
Організовані? Пробачте...Це ви мабуть знов про піонерів?
То Ви справді вважаєте що люди кліють по команді?
НУ, НУ.
2004.06.01 | Мальва
Я спробую, але за якість "твору" не поручаюсь.
Писатиму довго, але мало.2004.06.01 | пан Roller
Re; Дійшов до смітників – вони всі заліплені тим самим питанням.
Мальва пише:> А мені все одно, хто це написав.
Бо воно дійсно так є насправді.
30-05-2004 20:20, Микола Щербатий
Я майже не заходжу на інтернет-форуми, лише читаю статті і новини. На форуми йду, щоб подивитися обговорення якогось інформповідомлення.
Вперше чорно-білу листівку з нехитрим і водночас майже геніальним питанням “Що таке кучмізм?” я побачив у ліфті, куди зайшов зранку, щоб звезти до низу відро зі сміттям.
Дійшов до смітників – вони всі заліплені тим самим питанням.
Вже йдучи на роботу, зауважив, що моє Голосієв е обклеєне “кучмізмом” досить рясно
Оскільки моя юність парубоцька припала на ті часи, коли не тільки інтернету, але й комп’ютерів не було, я так і не став завсідником мережі, хоча з певною регулярністю читаю на роботі “Українську правду” та “Майдан”.
Крокуючи швидко, бо падав дощ, наздогнав звичну для нічного міста зграйку молоді – двох хлопців і трьох дівчат.
Утворилося середовище з горизонтальними зв’язками, а, коли почалася діяльність, почали приєднуватись інші люди. В основному дізнаються і приходять через друзів, дехто через інтернет, хтось під час акцій.
Мирося пояснила, що “Пора” не виникла за один день, а що спочатку це було середовище, а, коли вирішили зробити щось таке всеукраїнське і пристали на пропозицію “Що таке кучмізм?”, то вже тоді обговорили це на місцях, а потім з’їхалися до Києва і там вирішили назватися “Порою”. Сама дівчина до Києва не їздила, бо не варто витрачати кошти на поїздку всіх членів.
Мені порадили почитати про сербський “Отпор”, білоруський “Зубр”, грузинську “Кмару”, які також, як і “Пора” не мали лідерів та іншої притаманної партіям бюрократії.
Те, що грошей у “Порі” не отримують, я зрозумів з ретельного ставлення до розклейки листівок.
Не раз і не два бачив, як працюють люди за гроші, в т.ч. й на опозицію,
З грошима в “Порі” сутужно, тому й діяльність сильно гальмується.
Також доводиться вкладати свої гроші, кому дозволяють зробити це власні доходи
Розповіли, що наступна акція “Обличчя кучмізму” пройде у Львові виключно на власні гроші членів “Пори”.
Молоді люди свідомі того, що…….., що жертвувати треба більше і регулярно.
Ще й повідомили, що навіть не цікавляться досьє жертводавців, бо принципом “Пори” є брати гроші у всіх,
“Пора” має свій приблизний план діяльності і вважає, що краще відмовитися від пожертви, ніж з кожним невеличким надходженням вносити до нього суттєві корективи.
і я тепер клею їх на своєму будинку та на смітниках.
Зараз на будинку і смітниках висить “безробіття”. За ним з’являться “злидні” і “безнадія”.
Brgds
2004.06.02 | Сергій
Щоденний засуд кучмакам!
Все активніше почали проходити акції ПОРА, Обличчя кучмізму, ТАК...Листівки - безробіття, злидні, корупція. А треба щоб з'являлися ще такі листівки які бачив М.Свистович від мене, від інших. Від організованих і не зовсім... і кліяти треба не лише на смітники, ліфти. Кліяти треба на транспортних засобах, банкоматах, меріях, адміністраціях, пам'ятниках Леніну, Брежневу і всім тим кому треба подякувати за те проти чого зараз активно повстає Україна...
А еволюціонери від комунізму до кучмізму наполегливо здирають кожного дня ці листівки. Вважаю що такими ж масовими повинні бути і позови до місцевих судів від громадян України на захист своїх прав, трудових, людських, права на гідні умови життя... Такими ж щоденними повинні бути аналітичні ТВ програми, що звинувачують і викривають злочини режиму...
Щоденний заСУД і поКАРАння комунобандитському режиму кучмаків!
2004.06.03 | пан Roller
Приезжайте к нам на Колыму (-)
2004.06.01 | Vadym Gladchuk
Re: Може когось зацікавлять деякі враження про організацію “Пора?”
Дійсно схоже на казку.Як на мене у "Пори" немає тої динамикі,активності чи оперативності на події, що була у Югославії. Не вміють і працювати з пресою
2004.06.01 | Максим’як
Re: І зовсім не схоже на казку.
"Пора" не збирається міняти владу - "Пора" намагається змінити психологію виборця, який мінятиме владу. Тоді як режим і ціла система структур і осіб, які на нього працюють, намагаються законсервувати, залишити незмінною психологію виборця.Переконаний, що "Пора" має дуже кваліфікованих ідеологів на громадських засадах. Все дуже добре продумано.
Недостатньо листівок - так підключайте свої ресурси пане Гладчук (тільки не приревновуйте - все на благо спільної мети).
2004.06.01 | Мальва
Казка повинна мати щасливий кінець.
Максим’як пише:> "Пора" не збирається міняти владу - "Пора" намагається змінити психологію виборця, який мінятиме владу.
Прекрасні слова. Але владу ми також міняти збираємось. Точніше валити. А от виборець хай сам поставить на її місце ту владу, яка йому до вподоби. Тільки вибір має відбуватися чесно.
>
> Переконаний, що "Пора" має дуже кваліфікованих ідеологів на громадських засадах.
Приємно читати такі оцінки.
>
> Недостатньо листівок - так підключайте свої ресурси пане Гладчук (тільки не приревновуйте - все на благо спільної мети).
Приєднуюсь до заклику. ПОРА!
2004.06.05 | Максим’як
Re: Казка повинна мати щасливий кінець.
Мальва пише:> Але владу ми також міняти збираємось. Точніше валити.
Таки валити, бо інших варіантів не дано.
Таке життя. Така українська дійсність.
2004.07.07 | WWW.ZAKON.KS.UA
Re: І зовсім не схоже на казку.
Взагалі ми кожного разу повертаємося до питання інформаційного простору...І навіть не в кількості листівок справа скільки в ефективності їх використання... Ні, безумовно і на смітниках можна кліяти, і у ліфтах
Вся Одесщина і Херсонщина обкліяна - на стовбах і парканах одне питання - Хто вкрав і поряд пояснення - кучмізм... Навіть на стелі і на підлозі у під'їздах добре сприймається таке пояснення.
І всеж пропоную більш ефективний засіб використання цих наклійок
тут вже про це казали - використовуйте транспортні засоби. ТЗ
загального використання взагалі чудова дошка оголошення - на кожному стільці наприклад...
А взагалі одну таку листівку за день у різних куточках міста побачить не одна сотня наших земляків. Побачив - замислився. Не побачив - підштовхнули, ану поглянь... Прошу розповсюдити досвід
ефективного використання листівки ПОРА.
2004.07.07 | S.D.
Что интересно
> Вся Одесщина і Херсонщина обкліяна - на стовбах і парканах одне питання - Хто вкрав і поряд пояснення - кучмізм...Вот что интересно.
Многие приезжающие в Одессу гости обращают внимание на внешнюю деполитизированность города. Во время недавних выборов не было ни одной "наскальной" надписи типа - "БРОДСКИЙ!!!!!!!". Надпись "За Ющенко" я встретил только на одном-единственном заборе
И вот только эти маленькие плакаты "Кто нажился" и "кто украл" не то что пользуются уважением, скорее - встречают нейтральное отношение. То есть одесситы совсем не против этих листиков, нет активного неприятия - не срывают, не замалевывают, не заклеивают. Висят уже месяцами.
Для меня это удивительно и значит одно: форма и содержание выбраны удачно.
2004.07.08 | WWW.ZAKON.KS.UA
Re: Что интересно
Ваше спостереження цілком вірне.Так саме люди відносяться і до листівок у тролейбусах і автобусах...
але ефективнфсть вище за статичну листівку.
2004.06.01 | активіст кампанії "ПОРА!"
Re: Може когось зацікавлять деякі враження про організацію “Пора?”
Vadym Gladchuk пише:
> Дійсно схоже на казку.
Ага, що є то є. Напевне якийсь дідуган писав, або людина з незреалізованим талантом дитячого письменника. Хоча з іншої сторони - приколльно
> Як на мене у "Пори" немає тої динамикі,активності чи оперативності на події, що була у Югославії. Не вміють і працювати з пресою
Ну то допоможи. Організуй роботу з пресою. Розішли по областях по камері з якогось телеканалу. Щодо листівок - допоможи. Забезпеч роздрук чи тиражування листівок, наклейок. Будем вдячні.
А щодо Сербії чи Грузії - ніхто з нас там не був тому важко сказати! Про динаміку судиш напевне з результату. Я б не був такий категоричний.
До речі - дописами в форумі теж владу не зміниш!
2004.06.01 | Скептик
"Больше жізні мальчіки"
Ну, я свій допис писав виключно, щоб висловити свою думку.Щодо подібних агітматеріалів то колись на "Майдані" був текст, Славка Підстригача здається, "Діти, що скинули Мілошевича". Отож, якщо щось писати то, як на мене, варто робити у такому стилі. А вищевказаний текст навіть на казку не годиться. Так все млосно, біло і пухнасто що аж нудить. Так люди свої враження не описують. Тобто це піар текст, причому не найкращої якості. Звісно можна припустити, що хтось начитавшись "Майдану" вирішив зробити "Порі" от таку послугу(майже ведмежу).
Наступне. Щодо наліпок то особисто я б не робив з розклейки великого героїзму так як знаю, і сам приймав участь, в розклеюванні тисячних тиражів листівок. А клеїти листівки це не наліпки, не відірвав папірця і приліпив. І ніхто це не вважав і не вважає великим внеском у боротьбу з режимом.
До чого я це все веду: "Больше жізні мальчіки". І на сайті ніфіга немає, ні наліпок по Києву нових. Бачив тільки дві штучки на землі біля будівлі СБУ і все. А от ще сам особисто, десь місяць назад заповнив анкету активіста і організація яка зацікавлена перемагати вже б декілька раз запросила познайомитися, чи підпрягти наліпки клеїти. Тут нічого небезпечного немає, зустрівся-попросив розклей стільки то наліпок і все. Але то таке. Кожному своє.
Хотів, зазначити-це виключно моє суб"єктивне враження. Можливо воно і помилкове, але я вважав доцільним висловити його.
2004.06.01 | novachok
не словом, а ділом !!!
я живу у Львові і мене звати Петро. побачивши славнозвісні листівки, я захотів бути активістом "Пора!". тому й подзвонив за телефоном, який висить на наклейках. мене запросили на зустріч. зі мною балакав Андрій. він провів мене на збори. це було в минулу середу в універі. а наступного дня я вже був на акції "Обличчя кучмізму". те, що я побачив мені сподобалось - як на мене воно цілком відповідає статті написаній на цьому форумі. там є дійсно люди, які зібрались щоб щось змінити на краще в Україні. і пишіть собі тут що хочете, а я буду з ними. та й взагалі, народ, з Вас тут хтось дзвонив за телефонами, які розміщені на листівках?2004.06.01 | Скептик
Re: не словом, а ділом !!!
А нафіга тоді анкета на сайті?І не у Львові я живу, а у Києві, напевне нажаль.
2004.06.01 | S@nya
Re: Знаєте, в чому Ваша помилка?
Скептик пише:> А от ще сам особисто, десь місяць назад заповнив анкету активіста і організація яка зацікавлена перемагати вже б декілька раз запросила познайомитися, чи підпрягти наліпки клеїти. Тут нічого небезпечного немає, зустрівся-попросив розклей стільки то наліпок і все. Але то таке. Кожному своє.
Ця організація, якщо вірити тому, що вони декларують, переможе з Вами або без Вас. Бо їх мета - не виграти вибори або, скажімо, дешево приватизувати завод, а підвищити рівень демократичної свідомості народу. В тому чи іншому обсязі вони свого досягнуть (вже досягнули).
А зацікавленими в знайомстві в даному випадку мають бути не вони, а Ви. Бо це вони Вам дають можливість спільно з іншими хоч щось змінити на краще. Тому ображатися на "Пору", яка Вам не відповіла на заповнену анкету (а якщо організація (принципово) не має лідерів і постійних фінансових надходжень, то дрібні помилки та непорозуміння неминучі) не варто. Якщо ж Вам "в лом" заповнити анкету ще раз чи зателефонувати, то Ви, мабуть не дуже зацікавлені.
Кожному своє.
2004.06.01 | Мальва
А девочкі?
Скептик пише:>
> Щодо подібних агітматеріалів то колись на "Майдані" був текст, Славка Підстригача здається, "Діти, що скинули Мілошевича".
Знаємо. Читали.
>
> А вищевказаний текст навіть на казку не годиться.
Хороший текст. Добрий. Приязний.
>
> Так все млосно, біло і пухнасто що аж нудить.
Не сприйміть це за брутальність, я це не вам адресую, та в мене є один невихований знайомий, який у такому випадку каже: "Якщо нудить - піди поблюй". Судячи з вашого ніку - ви вже ні у що не вірите. А в нас поки що все дуже складається добре, в людських стосунках, в діяльності, у розумінні мети й один одного.
>
> Наступне. Щодо наліпок то особисто я б не робив з розклейки великого героїзму так як знаю, і сам приймав участь, в розклеюванні тисячних тиражів листівок. А клеїти листівки це не наліпки, не відірвав папірця і приліпив. І ніхто це не вважав і не вважає великим внеском у боротьбу з режимом.
І ми також не вважаємо це героїзмом. Ми просто клеїмо.
> До чого я це все веду: "Больше жізні мальчіки". І на сайті ніфіга немає, ні наліпок по Києву нових.
Це закид до киян. Нічого не можу сказати. Я не столична.
> Бачив тільки дві штучки на землі біля будівлі СБУ і все. А от ще сам особисто, десь місяць назад заповнив анкету активіста і організація яка зацікавлена перемагати вже б декілька раз запросила познайомитися, чи підпрягти наліпки клеїти. Тут нічого небезпечного немає, зустрівся-попросив розклей стільки то наліпок і все.
Не схоже це на правду. Тобто я не кажу, що ви пишете неправду. Може та анкета не дійшла? Заповніть її може ще раз?
2004.06.02 | небайдужий
Про казку
Не знаю, що аж такого казкового знайшли деякі учасники форуму у цій розповіді. Хіба може стиль викладу трохи специфічний - ну пише так людина та й годі. Чому когось дивує, що є ще люди які хочуть і можуть щось робити? Ви спробуйте самі це зробити і побачите, що це зовсім неважко. Як на мене навіть легше ніж годинами сидіти біля монітора і лоскотати клавіші. Народ досить говорити про те, що нічого неможливо, давайте спробуєм, давайте перетворимо цю "казку" в реальність і не тільки у Львові, а в кожному місті України. Я не львівянин, але часто там буває і маю купу знайомих і через те трохи знаю це місто. Немає там нічого особливого в повітрі чи в землі, щоб казати що "їм там у Львові легше". Я сам був шокований, але і їх там міліція пресує. Мені розповідали, що коли під час роклейки наклейок "Що таке кучмізм" було затримано кілька хлопців мєнти ричали на них добірним матом, що вони блін проти "государства пішли". Так само не були з особливого тіста зліпленні Отпорівці чи Кмарівці. Вони просто почали робити, хоч їм певно так само казали у вас нічого не вийде, в нас ситуація не та, народ не такий. Давайте спробуєм, спробуєм всі разом в нас мусить все вийти. Тут на майдані була класна стаття здається "Клеїти чи не клеїти" так от я цілком погоджуюся з її автором - якщо ти вважаєш, що люди роблять правильно підтримай їх чим можеш, а не шукай в них помилок. Не помиляється той хто нічого не робить. Принципи запропоновані до роботи мені здається мають влаштувати всіх, хто справді хоче робити - ніхто нікого не світить, відповідно ніхто не скористає із одержаного результату особисто, відповідно всякі карєристи, грантожери, незреалізовані політикани пролітають. Я не знаю особисто нікого із керівництва Пори і мені здається це класно бо Пора це кожен, хто бажає щось робити і водночас ніхто конкретно. Так і має бути тільки таким чином можна усунути всякі амбіції, які постійно нам заважають. І не треба шукати за цим якихось хитрих ходів Медведчука чи Януковича. Досить параної. Я вірю, що мудрих людей є значно більше ніж оточення всякої вищеназваної наволочі чи інших на них схожих.Комусь не подобається те що робить Пора, без проблем робіть щось інше, лиш робіть.2004.06.02 | Скептик
Про параною
Сам того не прагнучи став об"єктом критики. Я не прихильник теорії змови і тому не шукаю чиєїсь руки. Так само вважаю що активність потрібна. Просто хотів вказати на деякі недоліки які є, на мою думку, в діяльності. Я так думаю, що у випадку якщо я не помиляюся то саме життя, практика на них вам вкаже.Щодо того, що саме "Пора" дає унікальну нагоду мені, то по-перше справа не в мені, якщо так сталося зі мною можливо є не просто випадковістю. І даруйте за нахабство, але я не заявляв би так самовпевнено про те що "Пора" єдина надія, яка повинна організувати активність. Як видається мені, на мій простий розум то завданням подібних структур має якраз бути підняття рівня свідомості і активності, а не втискання їх у якісь організаційні форми. Тому якщо хтось відсилає заповнену анкету то обовязок на неї відреагувати і це проблема не того хто хотів би чимось допомогти. Нагадаю, тим хто тут дуже посилається на сербів, що вони не вимагали від людей ні особливого героїзму ні покидати роботу чи навчання, а пробували залучити їх можливості до загальної справи.
Щодо ніку і підходу, то більшість проблем,як на мене полягає у некритичному підході людей до дійсності. Скептицизм це не цинізм, це зовсім різні речі. І краще скептицизм, аніж міряння світу через корпоративну психологію: ми хороші, а той, хто нас критикує козел.
Ото таке.
П.С.Нічого особистого!
2004.06.02 | Мальва
Заспокойтесь, будь ласка, ви теж хороший :)
Скептик пише:> Сам того не прагнучи став об"єктом критики. Я не прихильник теорії змови і тому не шукаю чиєїсь руки.
Так вас ніхто не звинувачуває у змові.
> Щодо того, що саме "Пора" дає унікальну нагоду мені, то по-перше справа не в мені, якщо так сталося зі мною можливо є не просто випадковістю. І даруйте за нахабство, але я не заявляв би так самовпевнено про те що "Пора" єдина надія, яка повинна організувати активність.
Та ми хіба на це претендуємо? Вже ж написали, що головне щось робити: в "ПОРІ!" чи поза неї, але робити.
> Як видається мені, на мій простий розум то завданням подібних структур має якраз бути підняття рівня свідомості і активності, а не втискання їх у якісь організаційні форми. Тому якщо хтось відсилає заповнену анкету то обовязок на неї відреагувати і це проблема не того хто хотів би чимось допомогти.
Невже ваша образа така велика, що ви не можете повторно надіслати ту анкету? Ну хіба не може бути, що вона просто не дійшла?
> Нагадаю, тим хто тут дуже посилається на сербів, що вони не вимагали від людей ні особливого героїзму ні покидати роботу чи навчання, а пробували залучити їх можливості до загальної справи.
Так ми також нічого такого не вимагаємо. І наших багато працює й бере участь в діяльності по можливості.
2004.06.02 | Скептик
мабуть потрібно завершити цей словесний пінг-понг(-)
2004.06.02 | Сергій
Re: Може когось зацікавлять деякі враження про організацію “Пора?”
Нічого, нічого - буде і дінамика. Так тримати хлопці! І листівки і дописи все допоможе цій владі "скліяти ласти".Нам всім дійсно хотілося б більшої активності людей. Але те що робиться вже має повчальний елемент спротиву. Все по плану. Так тримати!
2004.06.03 | Дезідерія
Re: Може когось зацікавлять деякі враження про організацію “Пора?”
Пора - це не організація. Це інформаційна кампанія. І може і не достає їм динаміки, але вони працюють. І працюють у таких умовах, коли це може обернутися проблемами. І за це їм велике спасибі.2004.06.03 | Правник
Алаверди. Toast for "ПОРА!"
Дезідерія пише:> але вони працюють. І працюють у таких умовах, коли це може обернутися проблемами.
Отож. Можна не погоджуватися з концепцією, можна не вподобати конкретні гасла та акції, але не можна відмовити їм хоча б у сміливості.
Виходити на вулицю - не "клаву" піанинити.
2004.06.03 | Михайло Свистович
Я перепрошую зо офтопік.
А що означає Ваш нік? Тобто, чи є його переклад? Бо тут колись була особа під ніком Єрсінія Пестіс, так я, коли дізнався, що то воно означає, довго сміявся з цього приколу.Не сприйміть як наїзд чи щось таке. Прастоє любапітство.
2004.06.03 | Olena
Re: Я перепрошую зо офтопік.
...на думку спадає "гуманістка" (якщо не Дезідерій2004.06.04 | Дезідерія
Re: Я перепрошую зо офтопік.
Для мене - це просто ім'я казкової принцеси, кіно про яку я подивилася вже в досить дорослому віці. Вона була дуже доброю і розумною. Ось і все...А якщо копати десь до латинських коренів, то можна докопатися до схожості зі словом "бажання," але я в цьому не впевнена.
2004.06.05 | Михайло Свистович
Дякую за пояснення. Давно не дивився кінофільмів (-)
2004.06.18 | krawec
Re: Може когось зацікавлять деякі враження про організацію “Пора?”
А яка різниця між www.kuchmizm.info і www.pora.org.ua?Я, наприклад, з Полтави. То в місті були поклеєні листівки www.kuchmizm.info, а в Карлівському районі представники у жовтих майках з логотипами сайту www.pora.org.ua
Може хтось пояснить? Чи можливо це сайти однієї кампанії?
Дякую.
2004.07.07 | Українець, громадянин України
Чим більше кампаній, веселих і різних, тим краще! (-)
2004.07.07 | Михайло Свистович
Насправді не краще (-)
2004.07.08 | Українець, громадянин України
Re: Насправді не краще (-)
Згоден, що одна потужна кампанія - найкращий варіант. Але виходячи з реалій нашого буття - краще багато, ніж жодної.2004.07.07 | Олекса Т.
Чи комусь потрібні наліпки по Києву?
Є достатня кількість наліпок громадянської кампанії "ПОРА" в Києві.Якщо комусь треба - звертайтесь.
Скидайте листи на varto_ua@ukr.net