ДТ: Механізми фальсифікації виборів та способи протидії (/)
Доти, поки існують вибори, фальсифікація буде невід’ємною частиною передвиборного процесу. Боротися із фальсифікацією правовими методами, на думку авторів, марно. Влада не може покарати сама себе. Статистика стверджує: за роки незалежності України ще жоден член виборчої комісії не отримав «строк». Хоча рівень самогубств серед представників цього роду діяльності досить високий. На носі — вибори президента, які будуть набагато жорсткішими й напруженішими, ніж попередні. Наша мета — звернути увагу читачів на найнебезпечніші, на нашу думку, способи фальсифікації.
«Виїзд додому» — особливо небезпечний. Відповідно до статті 77 Закону України «Про вибори Президента України», кожен громадянин України, котрий за станом здоров’я не в змозі з’явитися на виборчу дільницю, може направити в свою дільничну комісію заяву, де говорить про бажання голосувати за місцем проживання. Зауважимо — ніякого підтвердження стану здоров’я такого виборця не потрібно. Крім заяви, жодних інших документів у комісію він не направляє.
Жорсткішими є вимоги статті 70 Закону України «Про вибори народних депутатів України» — окрім заяви, виборець також повинен подати довідку медичної установи про стан здоров’я. Хоча придбати таку довідку — не проблема.
Порядок організації виїзного голосування такий: група з трьох членів виборчої комісії розробляє маршрут поїздки й виїжджає за місцем проживання виборців, котрі не можуть прийти на дільницю. Спостерігачі мають право бути присутніми при виїзному голосуванні — це важливо. Проте на практиці це відбувається таким чином: три члени виборчої комісії, що, до слова, мають бути представниками різних кандидатів або політичних сил (а, до слова, перевірити це не буде ні часу, ні можливості) виїжджають із дільниці на автомобілі. І це — вкрай небезпечний момент. З’являється найширше поле для фальсифікації — «вкидання» бюлетенів у машині, заміна виборчої урни на урну з «правильними» бюлетенями, тиск на виборця, який голосує поза межами дільниці, а то й самостійне заповнення бюлетеня за нього. Спостерігачі, котрі мають право бути присутні при виїзному голосуванні, такої реальної змоги не мають, бо в машину їх ніхто не пустить, а маршруту руху вони не знають. Навіть у тому разі, якщо спостерігачі поїдуть слідом за членами комісії, використовуючи доступний транспорт, дільниця, залишена ними, під час їхньої відсутності є дуже вразливим місцем.
«Псування» — нічого спільного з магією не має. Також поєднує одразу декілька способів так званої «зворотної фальсифікації». На тих дільницях, де той чи інший кандидат або політична сила точно не зберуть достатню кількість голосів, влаштовуються масові порушення виборчого процесу — від ведення «дурної» агітації за суперника таки в день виборів, до бійок, сутичок, очевидного вкидання великої кількості «лівих» бюлетенів, навмисного ушкодження виборчих урн тощо. Мета всіх цих дій одна — визнати результати виборів на таких дільницях недійсними. Спосіб цей особливої винахідливості не вимагає, а хлопців із короткою стрижкою й у шкіряних куртках, котрі бажають заробити, вистачає, як продемонстрували недавні вибори в Мукачевому. На думку авторів, єдиним ефективним способом протидії «псуванню» є лише жорстка силова протидія.
«Ранкове вкидання». Ідея у тому, що правильно заповнені бюлетені заздалегідь вкладаються у виборчі урни. Вищий пілотаж — коли вони приклеюються до стінок урни. Ніхто з учасників виборчого процесу не має права навіть доторкатися до урн, окрім моменту опускання бюлетенів при голосуванні. Тому за правильного підходу фальсифікаторів до організації цього варіанта виявити такий спосіб фальсифікації непросто.
Зняття кандидата з виборів. Цей спосіб однаково можна зарахувати як до брудних передвиборних технологій, так і до технологій фальсифікації результатів виборів. Одразу обмовимося: не вважаємо зняття кандидата з виборів як законну санкцію за недотримання норм виборчого законодавства ні тим, ані іншим. Але коли кандидат знімається з реєстрації внаслідок організованих проти нього провокацій або під вигаданим приводом (як правило, це представник опозиційних сил і/або найімовірніший переможець), то стосовно кандидата це — чистісінької води брудна технологія, а стосовно виборців — фальсифікація. Зняття з реєстрації «першого номера» спотворює результати волевиявлення виборців не гірше, ніж «вкидання» й інші технології. Відмінність лише в тому, що знімають із реєстрації, як правило, за день до виборів, аби позбавити змоги опротестувати рішення виборчої комісії в суді, а фальсифікація здійснюється безпосередньо в день голосування і наступні дні. Голоси, які виборці готові віддати за даного кандидата, як правило, частково переходять до претендента № 2, а частково розподіляються між іншими кандидатами.
Найнебезпечніше в цьому способі — він краде безліч часу й зусиль. Опротестувати можна будь-яке судове рішення, проте може виявитися вже занадто пізно. Єдиний спосіб протидії — фахова юридична підтримка виборчої кампанії.
Фальсифікація на етапі впорядкування списків виборців — найнебезпечніший і найзручніший спосіб фальсифікації. До початку кожної передвиборної кампанії населення України як в окремих округах і населених пунктах, так і по країні загалом починає зростати як на дріжджах. Мабуть, прийдешні вибори позитивно впливають на народжуваність. Один із авторів статті, беручи участь у чергових виборах президента, із подивом з’ясував: відповідно до даних, указаних на виборчій дільниці, у його квартирі проживає шістнадцять (!) осіб, причому всі носять його прізвище з різноманітними модифікаціями. Небезпека цього виду фальсифікації у тому, що заздалегідь відомо: такої ось дописаної кількості громадян просто не існує. Цей спосіб кардинально відрізняється від способу «мертві душі». В останньому «мертві душі» голосують за, так би мовити, існуючих виборців — або покійних, або тих, котрі ніяк не зможуть прийти проголосувати. Проте при впорядкуванні списків виборців з’являється цілковита свобода — дописати ту чи іншу кількість у принципі неіснуючих людей — «віртуальних душ». За них проголосують самі члени виборчих комісій. Причому цей список можна легко поєднати і з «мертвими душами». Зазначимо, це один із небагатьох способів фальсифікації, якому практично неможливо перешкодити. Звісно, і кандидати, і їхні офіційні представники мають цілковите право знайомитися зі списками виборців, перевіряти правильність їхнього складання і вимагати виключення зі списку «мертвих душ». А тепер уявіть собі: кожна дільниця — це приблизно три тисячі осіб. У всій країні — кілька тисяч таких дільниць. Спробуйте перевірити бодай одну — це непосильне завдання. Перевірка виявить лише кількох неіснуючих громадян — Піррова перемога за тих ресурсів, які необхідно витратити на перевірку.
Каскад або каскадний підрахунок — як показує практика, результати будь-яких виборів вирішуються в перші кілька годин після закриття виборчих дільниць. Тому, по-перше, надзвичайно важливо створити атмосферу фіксованості ситуації, визначивши й оприлюднивши бажані результати, а по-друге, перенести реальний підрахунок за схемою «дільниця — район — округ — область — Київ» на наступний день, коли ані спостерігачів, ані пильної громадської уваги вже не буде, зате з’явиться можливість спокійно перетворювати бажане на дійсне. Технологія вимагає найвищої кваліфікації технологів і кадрів у ЦВК. У цьому випадку потрібна вкрай чітка координація дій, висока особиста мотивація, а також особливо ретельно розроблений план каскадного підрахунку. Для реалізації цієї схеми потрібен незвичайний людський ресурс. Із цим в українських політиків часто виникають проблеми.
Система відкріпних посвідчень — за правильної організації здатна забезпечити серйозну підмогу для перемоги. Основні проблеми при протидії — неможливість організувати контроль над кількістю виданих відкріпних посвідчень і те, де й скільки разів вони використовуються. Автобуси із «бійцями» здатні за день об’їхати мінімум декілька виборчих дільниць. У масштабах країни цифри досить серйозні. Свого часу спосіб застосовувався в США під час виборів Джона Кеннеді до Конгресу, що вкотре засвідчує його ефективність. До слова, один із авторів статті, використовуючи відкріпне посвідчення, свого часу зумів проголосувати на чотирьох дільницях за день. Правда, усі чотири його бюлетені було заповнено на позначці «проти всіх».
Найефективніші способи фальсифікації у вас перед очима. Цей список можна доповнювати, проте, на нашу думку, усі принципові методи вказано. Урешті-решт, головне — не обрана технологія, а якість її виконання і кадровий ресурс. Фальсифікація багато в чому нагадує футбол — до гри планується певна стратегія, яка кардинально під час гри вже не змінюється. Тому залишається тільки спостерігати за правильністю обраного плану дій із фальсифікації і/або протидії їй.
Резюмуючи все наведене вище, можна зробити такі важливі висновки:
1. Впадає в око факт, що фальсифікація залежить від «рядових виконавців» — членів виборчкомів. Саме на них покладається відповідальність за допомогу в перемозі того чи іншого кандидата. Діяльність ця вкрай нервова, малооплачувана та кримінально підкарна. Тому одним із найважливіших питань виборчого процесу є формування складу місцевих виборчкомів.
2. Принципи технологій часто повторюються у своїх основних моментах, тому поділ на технології, із одного боку, чисто умовний. Та, з іншого, мета будь-яких виборів одна, а шляхів досягнення її — безліч. У зв’язку з цим можна застосувати математичний принцип — ЩО БІЛЬШЕ ТЕХНОЛОГІЙ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ БУДЕ ЗАДІЯНО, ТО ЕФЕКТИВНІШИМ БУДЕ РЕЗУЛЬТАТ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ. Це означає: технології фальсифікації є багато в чому взаємодоповнюваними та взаємозамінними. Теоретично можливі такі складні й багатоходові технології фальсифікації, що зуміють забезпечити перемогу практично будь-якого кандидата. Проте в таких багатоходівок є лише один, але вельми істотний недолік — людський чинник. Тим паче що в цій країні, усупереч здоровому глузду, продовжують уперто вважати: залякана людина надійніша, ніж ідеологічний союзник. Причому ідеологічний союзник не означає куплений. Автори цих рядків бували в ситуаціях, коли оточуючі допомагали їм зовсім не з надією одержати винагороду чи внаслідок психологічного тиску, а лише як ідеологічні союзники. Практика показує, що набагато ефективніше, коли людина працює не за страх, а за совість.
3. І останнє — висновок, що напрошується сам по собі. Що більша загроза фальсифікації, то очевидніше, кандидат від якої політичної сили зможе їх задіяти. І тут дуже доречно провести розмежувальну лінію між кандидатом від опозиції та кандидатом від влади. Справді, доступ до технологій дуже нерівний. Деякі — доступні лише кандидатові від влади. Вдіяти з цим нічого не можна; у певному сенсі це компенсується тим, що український виборець більше любить опозиційні сили. Кожному воздасться за вірою його...
Найважливіше питання — як протистояти фальсифікації. Це питання цікаве й тим, хто братиме участь у виборах безпосередньо (хто розробляє технології фальсифікації і хто протидіятиме цим технологіям), а також пересічним громадянам — виборцям.
Поділимося своїми міркуваннями стосовно протидії фальсифікації.
1. Найголовніше — це те, що, попри велику кількість технологій фальсифікації, ФАКТИЧНО БУДЕ ВИКОРИСТАНО НЕ БІЛЬШЕ ТРЬОХ. Якщо зуміють застосувати більше — за це потрібно ставити пам’ятник. Три — цифра, узята не «зі стелі», практика показує: як правило, вибирається один основний спосіб фальсифікації і два додаткові. Це відбувається із тієї простої причини, що будь-яку технологію потрібно ГОТУВАТИ ЗАЗДАЛЕГІДЬ. Не пізніше як за два тижні до дня голосування усе має бути готове — і ресурси, і виконавці. На думку авторів, це — найуразливіше місце у фальсифікації, бо коли політтехнологам протилежної сторони вдасться вирахувати той чи інший спосіб, протистояти йому буде вже набагато простіше.
2. Найважливішим способом протидії фальсифікаціям, як вже згадувалося вище, є наявність професійної юридичної підтримки. Юристи здатні не лише захистити кандидата від зняття з реєстрації і працювати на зняття суперника, а й іноді можуть здійснити «маленьке диво» — витягти програну ситуацію, визнаючи вибори недійсними та вимагаючи або переголосування, або перерахунку голосів без урахування окремих дільниць. На юриста під час кампанії лягає величезна відповідальність. Відповідно, той, хто поскупиться на оплату праці юристів, потім рватиме на собі волосся.
3. Дуже важливо ввести до складу виборчих комісій своїх представників. Ця робота має проводитися окремо; вона стосується як добору кадрів на посаду представника, так і подальшої координації їхньої діяльності. Бажано, аби представниками у виборчих комісіях були місцеві «лідери думок» — шановані в тій або іншій соціальній групі люди, до чиєї думки прислухаються і чия позиція є еталоном для інших.
4. Необхідно скласти «карту фальсифікації». Очевидний факт: фальсифікація відбуватиметься там, де той чи інший кандидат почувається особливо комфортно. Саме на ці дільниці потрібно відправляти найзагартованіших спостерігачів і членів виборчкомів.
5. Спостерігачі — ключовий чинник протидії порушенням. Їхня підготовка й навчання — окрема тема, проте потрібно не забувати: вони йдуть на одноденну ВІЙНУ. Тому спостерігачів також потрібно старанно відбирати, навчати й ділитися з ними знаннями про фальсифікації — у вирішальний день, день голосування, багато чого, якщо не все, залежатиме від їхньої сміливості, витривалості, спостережливості й рішучості. Дуже добре працювати з іноземними спостерігачами. Одне погано — капіталісти воліють відсиджуватися на центральних дільницях у великих містах, де фальсифікацією і не пахне.
6. Протистояти фальсифікації потрібно, розуміючи просту істину, що повністю врятуватися від цієї напасті неможливо. Завдання має бути сформульовано так: ЯКНАЙБІЛЬШЕ ЗНИЗИТИ ЙМОВІРНІСТЬ ІЗ ДОПОМОГОЮ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ КАРДИНАЛЬНО ВПЛИНУТИ НА РЕЗУЛЬТАТ ГОЛОСУВАННЯ. Лише за такої постановки завдання можна вдало проводити роботу із запобігання фальсифікації результатів голосування.
Дотримання вказаних вище основних принципів значно підвищує шанси того чи іншого кандидата на перемогу. Вони мають загальний характер, проте саме такий характер є визначальним. Автори поділяться деякими практичними напрацюваннями, що неодноразово були випробувані в ділі й давали дуже непогані практичні результати. Нехай неспеціалістів не бентежить їхня зовнішня простота.
1. Журналіст. Чудовий метод, який виглядає ось як. На дільниці, де зафіксовано або очікуються порушення, з’являється людина з відеокамерою і починає знімати процес голосування. На членів виборчої комісії це справляє магічний ефект. Вони раптом починають дуже уважно вислуховувати прохання виборців і оперативно реагувати на зауваження спостерігачів. Спосіб настільки ефективний, що один із авторів статті ходив по дільницях узагалі з виключеною камерою.
2. Член виборчої комісії. Ще одна знахідка, яка не вимагає практично жодних витрат. Отже, на виборчі дільниці телефонує людина, відрекомендовується членом окружної виборчої комісії або членом ЦВК, просить з’єднати її з головою комісії і повідомляє новину про те, що на їхню дільницю їдуть: а) глава СБУ з перевіркою; б) Ханне Северінсен — однаково ніхто не знає, хто це така, а звучить загрозливо; в) іноземні журналісти. Знову ж таки, наскільки неправдоподібніша версія, настільки ймовірніше, що в неї повірять. Головне — тон і голос.
3. Мобільна група. Мобільна група має складатися: із транспортного засобу підвищеної прохідності (джип) — 1 штука й дужих метикуватих хлопців —декількох. Цей засіб непогано працює проти таких технологій, як «кільце Островського», голосування за відкріпними посвідченнями, псування.
На закінчення автори хотіли б звернутися до виборців. Лише від вас залежить, вплине фальсифікація на підсумки виборів чи ні. І лише від вас залежить, яким буде результат кампанії, тому не будьте пасивними.
-------------------